Отсутствует
Автор: Владимир Новиков
Опубликовано: 2019-04-01 12:14:06

«Доля» у вірші Шевченка

"Минають дні, минають ночі,
Минає літо, шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...
Доле, де ти! Доле, де ти?
Нема ніякої,
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої, злої!
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити,
А коли ні... то проклинать
І світ запалити!
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше — спати, спати
І спати на волі,
І заснути навік-віки,
І сліду не кинуть
Ніякого, однаково,
Чи жив, чи загинув!
Доле, де ти, доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої! злої!"

Чи я однин вважаю, що «доля» у цьому вірші, це не «судьба», а «вдача» чи навіть «здатність»?
Що Шевченко благає Бога надати йому добру здатності - любити людей, а коли ні, то злу здатності - проклинати, світ запалити?

Количество читателей: 638

Всего рецензий на эту публикацию: 6. Читать все рецензии >>>
Последние 15 рецензий (последнее сверху):
Я згоден з Сонечком. Шевченко просить або Долі підійняти людей на боротьбу, або Долі впасти від ворожих рук. Просто доживати віку "пашпортним кріпаком", який має боятися навіть вільно висловлювати свої думки, він не хоче.
2023-05-17 18:44:59 |
На мою думку, тенденція така, що Тарас Григорович Шевченко пише про особисте, а виходить – про загальнолюдське. Наприклад, – вірш «Заповіт». В дорозі Шевченко захворів на пневмонію, антибіотиків немає, було Тарасові так погано, зле, що надумав він прощатись і під цей настрій написав депресивний вірш: «Як піду я, прах лишіть мій на горі високій…» і т.д. А далі написав про найважливіше: колонізаторів-загарбників обов’язково необхідно у найбільш безжальний спосіб видалити геть з рідної землі. Без виконання цієї умови нічого доброго в нас не буде.
Я вважаю, що слово «доля» в наведеному вище вірші значить «судьба». Мабуть, було в Тараса Шевченка таке враження, що події його життя це – вступ, прелюдія, увертюра до його місії, призначення в земному світі. А в чому вона полягає та місія, Шевченко того поки не бачить. Тому він зауважує – от би конкретизувати моє земне завдання! Як не буде воно добрим, то хай буде хоча б злим! Бо поки що ніякого нема!
Схожі думки – «Машина часу»: «Но век уже как будто на исходе/ И скоро без сомнения пройдёт/ А с нами ничего не происходит/ И вряд ли что-нибудь произойдёт». М.Ю. Лермонтов: «Что пользы напрасно и вечно желать?.. / ‎А годы проходят — все лучшие годы!».
Я погоджуюсь з автором Бориса дочь і також вважаю, що Кобзар пише про вільних людей: «спати на волі» гірше, ніж «умирать в неволі».
2023-05-17 16:40:37 |
Автограф датовано: 21 грудня 1845 р., В’юнище. Вікіпедія пише, що там він зустрічався з колишнім декабристом С. Самойловим.

Не можу погодитись з Вами, що доля тут здатність. Також не погоджуюсь, щоб Ви більше не читали Шевченка) Читайте, будь ласка, і задавайтесь питаннями - це цікаво, на багато краще, ніж вдавати, що все розумієш.
Не погоджуюсь із Сонячною поштою, що мова тут про кріпака, бо вважаю, що кобзар пише про вільних людей: "спати на волі" гірше, ніж умирать в неволі.
Про долю - загадка. "Ещё никогда не было, чтобы никак не было", а тут немає ніякої. Припущу, що це про інтелігенцію, або ширше про всіх, хто хотів відміни кріпацтва та хотів реформ, але після суду (1826) над декабристами не мав змоги змінити устрій в державі. Тобто людина без долі тут це духовно мертва людина, яка нічого значного не може зробити, але бачить, що робити треба.

Артем Пивоваров та Ярмак опублікували пісню за цим віршем рік тому, але переставили акцент зі слів "дай злої! злої!" на "не плачу й не сміюсь".
Дякую, що привернули увагу до цього твору Шевченка і дали змогу замислитись.
2023-05-17 10:34:21 |
Такої падалі на сайті ще не бачив,
Іуди переплюнув всі діяння.
Хто годував таку паскуду всі роки
Не гидував послати на навчання?

Його аналіз схожий на біде,
Вонючі синтаксичні проби.
Помста до цого йолопа іще прийде
І зроблять це такі ж як він уроди...
2023-03-24 12:08:52 |
Можливо ви бачите таку логіку, але я її не бачу. Про неволю лише два рядка, а далі скиглення про волю.
Зла доля в сучасному розумінні – це зла судьба, участь. Невже її прохає Шевченко у Бога?

2019-04-02 07:45:47 |
Скиглення?.. Після такої зневаги навряд чи з Вами хтось захоче ділитись. Можливо, саме для таких як Ви, Володимире, нездатних бачити та розуміти очевидне, узагальнюючи історичний досвід, і потрібна війна та справжня неволя, а не часткова. Щоб ви усвідомили та порівняли, якою є недоля насправді, відчули як це.



Для підміни понять у даному випадку немає підстав. Але ж, насправді, так легше та зручніше - вкласти свій зміст, замість того, щоб намагатись зрозуміти автора. Яскравий приклад саме тієї безхребетності, про яку пише Шевченко...
2019-04-02 15:42:08
Не буду більш Шевченка читати, а то ще біди накликають.
2019-04-02 16:22:12
Ви вже її накликали!
2019-04-02 16:31:18
Шевченко пише про безталання, злощасну долю невільника, кріпака, раба, у якого немає ніякої долі, тобто волі чинити і жити так, як хотілося б. В українській мові є влучне слово недоля, тобто нещастя, лиха доля, гірке життя. У перекладі на рос. "доля" в контексті вірша - "судьба, рок, удел, участь, злосчастье".

Вірш має чітку логічну побудову, де одна думка плавно перетікає в іншу, тому "світ запалити" слід розуміти як повстати проти своєї недолі, проклинати її та змінити життя, набути іншу свідомість:
"Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше — спати, спати
І спати на волі..."

Тут і далі дорікання сплячим. Протест Шевченка проти безвольності, байдужості, нікчемності звучить відкрито і прямо:
"Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись".

***
Слова "доля", «вдача», «здатність» мають різні лексичні значення, зміст, смислову сторону, тобто вони семантично різні.
"Вдача" - характер, норов, натура.
"Здатність" - талант, хист, або вміння та можливість здійснювати будь-які дії.
2019-04-02 02:57:03 |

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.



Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Это стихотворение написано очень заботливой и сильной мамой, звучит, как молитва, в ярких лучах добра и надежды, а какая энергетика! Спасибо, Людмила! С уважением!
Рецензия от:
Михаэль Шон
2024-03-28 23:31:35
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами...
Рецензия от:
Ирина Венжега
2024-03-28 21:35:44
Чудесно, словно песня.
Спасибо, Ира.
С теплотой и наилучшими пожеланиями к Вам.
Рецензия от:
Таня Яковенко
2024-03-28 21:09:39
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.