Створи казку
Анонс конкурсу "Вільний мікрофон - 2"
Сторінка для прийому текстів на конкурс "Вільний мікрофон - 2"
Підсумки голосування на конкурсі "Вільний мікрофон - 1"
77. Євген Маланюк – Марія Башкірцева
Анонс конкурсу "Українська літмайстерня - 7" (Дактиль)
Сторінка для прийому текстів на конкурс "Українська літмайстерня - 7" (Дактиль)
Сейчас на сайте 1857 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
"Высказать слова своей души и правде отдать жизнь" (Латинская пословица)
Автор: Солнечная почта
Опубликовано: 2018-07-09 01:32:14

"І як напишеш, так уже і буде"...

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.

Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, — час.
А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, — пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш — то уже навіки.

© Ліна Костенко

Количество читателей: 1432

Всего рецензий на это произведение: 60. Читать все рецензии >>>
Последние 15 рецензий (последнее сверху):
СУД

Параграфи присіли біля столу,
Примітки причаїлись по кутках,
Очима гострими підсудну прокололи
Цитати із багнетами у руках.

І циркуляр дивився в окуляри,
І грілися роззяви біля груб,
І вказівки скакали, як примари,
Із телефонних мудрих труб.

— Вона чужа, — параграфи сказали,
— Вона не наша, — мовив циркуляр.
— Нечувана, — примітки пропищали.
І в залі знявся лемент і базар.

І циркуляр на них поглянув строго,
І зал заворушився і затих…
…І розп'яли її, небогу,
В ім'я параграфів товстих.

Вона даремне присягала слізно,
Що не чинила і не чинить зла.
Була у суддів логіка залізна:
Вона ні в які рамочки не лізла,
Вона — новою думкою була.

/Василь Симоненко/
2018-12-13 01:57:08 |
Ти йшла з села дорогою гнилою,
Місила грязь простими чобітьми —
І пахнув вірш твій теплою смолою,
Кленовими гарячими слізьми.

А чорне листя сипало під ноги —
Тобі — дорога, а зимі — постіль.
І ти в душі несла людські тривоги,
Людські бажання, сумніви і біль.

Ревли вітри… Ти, стомлена ходою,
Зійшла з дороги на твердий обліг,
Змінила жар тепленькою водою,
Знайшла сухенький, затишний нічліг.

І заспівала про смачні цілунки,
І людський біль у віршиках затих,
Бо ти забула про мужицькі клунки,
Про жебраків на вулицях пустих.

Та я тебе не волочу до суду,
Я тільки хочу на кінець сказать:
Народ тебе ніколи не забуде,
Бо він ніколи вас не буде й знать!

/Василь Симоненко/
2018-12-12 16:46:23 |
Я жив не раз, хоч не в одній оправі,
Вмирав не раз і знову воскресав,
Серцями людськими, мов каменем, кресав,
Втопивши біль у віковій заграві:

Тоді як ви плелися невеселі,
Опутані кайданами, в катівні, —
Мартинові під ваші сни наївні
Мені стріляли в груди на дуелі.

Я не вмирав. На прив'язі міцному
Мене, мов пса, покірні холуї
Тримали в закутку холодному, тісному,
Закинувши в віддалені краї.

Та, не піддавшись зарібку легкому,
Я не прислужував ніколи і нікому.

/Василь Симоненко, "ПОЕТ"/
2018-12-05 02:11:07 |
Статистика говорить, що Л.Костенко самий відомий письменник в Україні, це ім'я на слуху у більшості респондентів, але популярність серед читачів не на першому місті.
2018-12-03 21:32:58 |
Софіє, але ж визначити справжню популярність так важко!

Чим її об'єктивно виміряти - тиражами чи кількістю збірок та публікацій, або обсягами виручених коштів від продажів, чи може числом переглядів в електронній мережі, вивчених на пам'ять віршів та анкет читачів, які вподобали?
2018-12-04 04:03:18
Ось як вважає сама Ліна Василівна:



"Поезія

і популярність -

у цьому завжди є якась полярність.

Це шлях від гідності до принагідності.

Це учта слави при духовній бідності.

Мені довелося бачити

найвидатніших поетів світу -

всі вони були не естрадники, а страдники".
2018-12-04 04:08:02
Грандіозно! Ліна Костенко - цим все сказано...
2018-12-03 20:48:21 |
2018-12-04 03:32:40
Дуже сильні рядки. Дякую, що нагадали)
2018-12-03 20:21:47 |
2018-12-04 03:30:24
2018-12-04 03:30:38
Мій комп ще той ловелас... Бо коли бачить красивих та розумних жінок - з'являються квіти. Зненацька.
2018-12-04 03:40:01
Обожнюю Ліну Костенко! Добре знаю цей вірш.
2018-12-03 10:49:21 |
У цьому ми з Вами схожі, Валентино!

Мудрі та гострі, проникливі та вишукані твори нашої геніальної співвітчизниці надихають, вражають, закарбовуються в пам'яті, до них хочеться повернутися та поділитися з друзями.

2018-12-03 17:43:05
Мой старый Шекспир, поднимите перо и шпагу —
Ваш Гамлет готов прочитать монолог и пасть.
Горит этот мир, как горит над свечой бумага —
Так дайте сказать, чтоб потом намолчаться всласть.
Спят ангелы Ваши — летучие мыши Бога,
Я хрупок и робок — но я по ночам не сплю.
Мой старый Шекспир, Вы со мной поступили строго —
Но вот я стою, повторяю: люблю, люблю
Безумный театр, от которого мне не скрыться.
Мой добрый Шекспир, Вы испортили мой сонет,
И дело не в том, что герой не способен злиться,
Когда его автор коронное вывел: «нет».
Спят демоны Ваши, укрывшись пушистым снегом…
Отдайте бумагу — я знаю и сам слова!
Мой старый Шекспир, может был я, а может не был —
Вы только не плачьте, задев остриём пера
Мой чёрный камзол /а ведь сердце левей и выше/ -
Не бойтесь и цельтесь- пора убивать без драм.

Послушайте… Ангелы бесам поют на крыше,
Вдох Вами прописан — я сделаю выдох сам.

© Снежный Рыцарь
2018-12-03 01:44:07 |
Каждого и прости, и благослови,
Вот тебе жизнь, вот тебе Бог над нею.
Нет ничего мучительнее любви,
Нет ничего прекраснее и сильнее.

Там где одна дорога, сомнений нет.
Хочешь — иди; не хочешь — и так протащат.
Лестница в небо строилась сотни лет
Лишь для тебя, помни об этом чаще.

Все поезда уходят не вдаль, но вверх.
Каждый решает сам, что закон, что случай.
Быть несчастливым — это смертельный грех.
Странно, что нас этому здесь не учат.

Сердца на всё не хватит, не торопись,
Только представь — собрался любить, а нечем.
Смерть не страшнее жизни, но тоже жизнь,
Выдохнешь этот ужас — и станет легче.

Выдохнешь этот страх, суету и боль —
Время-старьёвщик всякого обдирает.
Видишь, в сухом остатке одна любовь,
Только она одна, без конца и края.

Только она останется навсегда.
Поезд легко отчалит и не заметишь,
Как железнодорожные провода
Тянутся мимо жизни и мимо смерти…

© Елена Касьян
2018-12-03 01:41:44 |
Я вхожу в тебя медленно. Медленно, чтобы ты ощутила и влагу гласных, и соль согласных, чтобы, стекая по пальцам, мои черты становились неясными, голос казался красным, а молчание – белым, каждый горячий знак оставался на коже – градацией напряженья, пунктуацией всех оргазмов, стихов, атак, обрекающих на дыхание и движенье подо мной, между строк, пробелами, от ключиц, по рукам, от плеча к запястью и вверх – губами обводить этот контур, к нему подбирать ключи, приникать, словно море, которое мыс купает в своей пене и ластится, глядя, как он горит в обнаженных лучах, рассыпаемых небом вместо золотых лепестков…

Волна сохраняет ритм.

Я вхожу в тебя нежно и медленно. Каждым текстом.


Кот Басё (Светлана Лаврентьева)
2018-11-12 16:50:19 |
Муза-сестра заглянула в лицо,
Взгляд ее ясен и ярок.
И отняла золотое кольцо,
Первый весенний подарок.

Муза! ты видишь, как счастливы все —
Девушки, женщины, вдовы...
Лучше погибну на колесе,
Только не эти оковы.

Знаю: гадая, и мне обрывать
Нежный цветок маргаритку.
Должен на этой земле испытать
Каждый любовную пытку.

Жгу до зари на окошке свечу
И ни о ком не тоскую,
Но не хочу, не хочу, не хочу
Знать, как целуют другую.

Завтра мне скажут, смеясь, зеркала:
«Взор твой не ясен, не ярок...»
Тихо отвечу: «Она отняла
Божий подарок».

/Анна Ахматова, "Музе"/
2018-11-08 00:11:40 |
Пірнав ловець у море аж на дно.
Прощавсь про всяк випадок з моряками.
Але щоразу падав на рядно
з порожніми закляклими руками.

Отак бува в поезії: до дна
пірнаєш раз, а потім ще пірнаєш.
Якби тобі перлиночка одна!!!
Так ні ж, порожні мушельки збираєш…

/Микола Холодний, "Ловці перлів"/
2018-09-20 00:40:49 |
Вмирають поети в душі,
а потім в лікарнях вмирають.
Ховають спочатку вірші,
а потім поетів ховають.

Поету копають яму.
Коли - знає тільки він сам.
В поезії білі плями,
на серці ще більше плям.

В машині, за місто, як сніг,
вивозять на третій швидкості.
Глузують із друзів їх,
немов з історичної рідкости.

Кати над труною щось мимрять...
Важка їх діймає турбота:
як тільки поети вимруть,
не стане катам роботи.

На Байкових* зимних схилах
.....
/Микола Холодний/
2018-09-18 16:54:15 |
Вмирають поети в душі,

а потім в лікарнях вмирають.

Ховають спочатку вірші,

а потім поетів ховають.



Поету копають яму.

Коли - знає тільки він сам.

В поезії білі плями,

на серці ще більше плям.



В машині, за місто, як сніг,

вивозять на третій швидкості.

Глузують із друзів їх,

немов з історичної рідкости.



Кати над труною щось мимрять...

Важка їх діймає турбота:

як тільки поети вимруть,

не стане катам роботи.



На Байкових* зимних схилах

капають сльози удавані.

І сняться поетам в могилах

на півночі зими недавні.



І білі ведмеді, ватра,

земляцьких кісток опилки...

Поетів не стане завтра –

залишаться члени Спілки.



І як нам з-під криг тоді виплисти,

і хто нас запалить, хто?!

Он знову на третій швидкості

помчало когось авто...



/Микола Холодний/

-----------------------------------------------

*Байкове кладовище - цвинтар у Києві, пам'ятка історії та культури: одне з найстаріших у місті.
2018-09-18 16:56:54
Вмирають поети в душі,

а потім в лікарні вмирають.

Ховають спочатку вірші,

а потім поетів ховають.

Поетові копають яму.

Коли – знає тільки він сам,

в поезії – білі плями,

ще більше на серці плям.

Неначе потрапив не в свій город,

нервово повітря ковта.

Поете, не той тепер Миргород

і Хорол-річка не та.

Поетів вивчають діти.

І слідчі десь цілу ніч.

І мертві поетам квіти

до мертвих кладуть облич.

На цвинтар за місто, як сніг,

вивозять на п’ятій швидкості.

Глузують із друзів їх,

немов з історичної рідкості.

І ті над труною щось мимрять,

кого там діймають турботи,

що тільки поети вимруть –

не буде для них роботи.

На Байкових студених схилах

падають сльози удавані.

І сняться поетам в могилах

на Півночі зими недавні.

І білі ведмеді, ватра,

земляцьких кісток опилки…

Поетів не стане завтра –

залишаться члени спілки.

І як нам з-під криг тоді виплисти?

І хто нас запалить, хто?

Он знову на п’ятій швидкості

помчало когось авто.



/Микола Холодний, "Вмирають поети" - повний варіант без цензури. На смерть В.Сосюри. 1965/

2018-09-20 15:34:51
СІМ ЩАСЛИВИХ СТРОФ
МОЇЙ НЕЩАСНІЙ МУЗІ

1
В часі числа. В дев'ятім дооколлі.
В суціллі скорби. У щоранні ран.
Летить мій янгол до офіри болю
У безвідлуння строф. До дум-парафіян.

2
Щодев'ять днів стікає в умирання
Соборне слово голосом числа.
Щодев'ять дум у чорнім німуванні
Невидюще видніють край стола.

3
Зірвався нерв між жорна безголосі.
Жертовна жовч висмоктує єство.
Німіє зір із пухирями в оці.
Бо Слово в кровожилля затекло.

4
Стоять хрести. Розп'ято сумовиння.
В часі числа. Господній храм.
Лежить мій янгол в білій домовині.
Лежить строфа. Мій зубожілий крам.

5
Цей прах. Моє дев'яте надмогилля.
І щіпка солі на узвишші дум.
Безроддя чисел сивим черепинням
Віншує терням музу несвяту.

6
О музо... Згарище і попелище.
Глаголице... О СЛОВЕ Іоанн...
Скипає Дух з-поміж святих очищень
І закипає в білу філігрань.

7
В золотослов. У Боже злотослів'я.
У срібен дзвін. У безтілесний хрест.
Та вже Сізіф із камінним свавіллям
Чатує музу... Мій осиротілий перст...

/Степан Сапеляк/
2018-09-17 01:04:38 |
Важкий політ двадцятого століття.
В очах святих сніжинкові хрести.
Смола в крові. Не хочеться боліти.
Єдина втіха: є куди рости.
А ще утіха: є за що боротись.
Та от печаль: що вже немає з ким.
Про нас є перша згадка в Геродота.
І в горі доти йдемо крізь віки.
Усі ідуть – невинні і не винні.
Чумацький Шлях в глибокім склі сльози.
Усі ідуть – вершинні і первинні.
Ржавіють дерев’яні голоси.
А ніч кругом – як другий поцілунок.
А ніч – як лід із темної води.
Вже не прийдуть сармати, скіфи, гунни.
Нема для кого, та й нема куди.
І чути, як поезія вмирає,
Мов Місяць у слизьких обіймах птиць.
Вона не любить згарища і зграї,
І пустоти, безгрішшя пустоти.
Вона – то як троянда ранить квіти,
Усмішка – наче змах лелечих крил,
Що в глибину навчилися летіти,
Коли увись іти немає сил.

© Ігор Павлюк
2018-09-14 01:55:40 |
Важкий політ двадцятого століття.

В очах святих сніжинкові хрести.

Смола в крові. Не хочеться боліти.

Єдина втіха: є куди рости.

А ще утіха: є за що боротись.

Та от печаль: що вже немає з ким.

Про нас є перша згадка в Геродота.

І в горі доти йдемо крізь віки.

Усі ідуть – невинні і не винні.

Чумацький Шлях в глибокім склі сльози.

Усі ідуть – вершинні і первинні.

Ржавіють дерев’яні голоси.

А ніч кругом – як другий поцілунок.

А ніч – як лід із темної води.

Вже не прийдуть сармати, скіфи, гунни.

Нема для кого, та й нема куди.

І чути, як поезія вмирає,

Мов Місяць у слизьких обіймах птиць.

Вона не любить згарища і зграї,

І пустоти, безгрішшя пустоти.

Вона – то як троянда ранить квіти,

Усмішка – наче змах лелечих крил,

Що в глибину навчилися летіти,

Коли увись іти немає сил.



© Ігор Павлюк

2018-12-11 01:12:52

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.



Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Наливайте келиха - голосуй за Цвелиха!!!
Рецензия от: Цвелих Володимир
2019-02-22 11:42:19
И ангелы тоже страдают..
Красиво о чувствах любви, Александр.
Рецензия от: Краб
2019-02-22 11:41:03
Боль чувствуется. Грустно.
Рецензия от: Аразова Марина
2019-02-22 11:40:15
На форуме обсуждают
Тука про російський наступ: треба готуватися давати відсіч.
Хотілося б уникнути наступу російської армії, але не викликає сумнівів, що треба готувати(...)
Рецензия от: Любина Наталья
2019-02-21 21:46:37
Я давно подозреваю,что большинство пророчеств выдумано просто
спецслужбами,так-как Ванга и пр не могли посвещать себя исследованиям событий ,которые (...)
Рецензия от: Виталий Потапов
2019-02-21 18:10:05
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.