ОС-01, Валентина Гришко
/ АП Рецензії /
Основний склад
/ АП Рецензії /
БОЛЬ ЗЕМЛИ
/ АП Текущий момент /
Сейчас на сайте 2015 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
"Высказать слова своей души и правде отдать жизнь" (Латинская пословица)
Автор: Солнечная почта
Опубликовано: 2018-08-16 21:56:40

«Вміє розставатись той, хто вмів любить…»

Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
Ти мене, кохана, проведеш до поля,
Я піду — і, може, більше не прийду.

Вже й любов доспіла під промінням теплим,
І її зірвали радісні уста, —
А тепер у серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.

Гей, поля жовтіють, і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить…
Поцілуй востаннє, обніми востаннє;
Вміє розставатись той, хто вмів любить.

Максим Рильський




Переглянути всю тему можна натиснувши нижче >>> " Читать все рецензии " >>>

Количество читателей: 5128

Всего рецензий на эту публикацию: 53. Читать все рецензии >>>
Последние 15 рецензий (последнее сверху):
Сосновий ліс перебирає струни.
Рокоче тиша на глухих басах.
Бринять берези. І блукають луни,
людьми забуті звечора в лісах.

Це - сивий лірник. Він багато знає.
Його послухать сходяться віки.
Усе іде, але не все минає
над берегами вічної ріки.

Світає світ в терновому галуззі.
Кладуть вітри смичок на тятиву.
Десь голос мій шукає давніх друзів,
і хтось чужий кричить мені: ау!

І знову тиша. Лиш блукають луни,
Крізь день, крізь мить, крізь душу, крізь віки.
Сосновий ліс перебирає струни
над берегами вічної ріки...

/Ліна Костенко/
2020-03-20 01:03:11 |
Проводжаєш його, як завжди проводжала птахів –
Без надій на новини і з дивною вірою в зустріч.
Розділяючи навпіл запаси любові й страхів,
Відчуваєш, як в місті стає несподівано пусто.
Розкладаючи відстань між вами на сірий папір,
На сухі сантиметри блідої від літ шляхівниці,
Помічаєш, як тоншає й тихне затерте до дір
Запорошене небо дощисто-м’якої столиці.
Під ногами співає різдвяної вимерзла твань,
І здригається в такт безпричинно розбурхане серце,
І приймаєш цей дощ, неодмінну оправу прощань,
Як послання чи знак, запоруку, що він повернеться.
Затискаєш всю відстань між вами у дотик руки.
Із дощу засівається сніг, м’якотіло і густо.
Відпускаєш його, як пускають осінніх птахів –
Без надії, а втім, зі спокійною вірою в зустріч.

/Галина Танай/
2020-01-05 01:33:17 |
а ти той день спровадила у тіні.
а я той день у пам'яті зім'яв.
були ще дні зимові і осінні,
лиш він один — закам'янів ім'ям...
а ти той день привласнила на згадку.
а я той день на душу простелив.
були ще дні завершення й початку
лиш він один — застиг серед імли...
а ти той день відзначила окремо —
літам на противагу і містам...
були ще дні: Хотянівка — Сан-Ремо...
лиш він один — майбутнім нашим став...

/Микола Дудар/
2019-12-30 15:46:45 |

Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду,
Ти мене, кохана, приведеш до поля,
Я піду — і може більше не прийду.

Вже й любов доспіла під промінням теплим,
І її зірвали радісні уста, —
А тепер у серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.

Гей, поля жовтіють, і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить…
Поцілуй востаннє, обніми востаннє;
Вміє розставатись той, хто вмів любить.

(Максим Рильский)

***
2019-09-07 11:15:55 |
!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
2019-09-07 09:50:42 |
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.

А може, власне, і не в тому справа.

А головне, що десь вдалечині

Є хтось такий, як невтоленна спрага.

Я не покличу щастя не моє.

Луна луни туди не долітає.

Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.

Моя душа й від цього вже світає.
Ліна Костенко
2019-09-07 00:12:23 |
Спини мене отямся і отям



така любов буває раз в ніколи



вона ж промчить над зламаним життям



за нею ж будуть бігти видноколи



вона ж порве нам спокій до струни



вона ж слова поспалює вустами



спини мене спини і схамени



ще поки можу думати востаннє



ще поки можу але вже не можу



настала черга й на мою зорю



чи біля тебе душу відморожу



чи біля тебе полум’ям згорю.

Ліна Костенко
2019-09-07 00:13:27
Мов лебединя, розкрилила
Тонкоголосі дві руки,
Ледь теплі губи притулила
Мені до змерзлої щоки,
Сльозою темінь пронизала,
В пропасниці чи маячні
Казала щось – не доказала.
Мов на антоновім огні,
Не чув нічого і не бачив,
В останньому зусиллі зміг
Збагнути: все. Тебе я втрачу,
Ось тільки заверну за ріг.

/Василь Стус/
2019-09-06 13:31:19 |
Я ніколи не звикну,

Я не вмію до тебе звикати.

Це за примхи мої ти так гарно мене покарав.



І приходять світанки, щоденних турбот адвокати

І несуть під пахвою тисячі різних справ.

Я кажу їм: світанки! Все на світі таке муруге,



Урожай суєти – залишається тільки стерня.

Скільки ми милувались! І кожного разу – вдруге!

Стільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.

Ліна Костенко
2019-09-07 00:14:36
Ластівка зводить гніздо,
носить з урочища глину.
Дім свій я довго ліпив,
завтра надовго покину.

Ластівки глину беруть
з рову, де нас постріляли.
Наші серця вам на гнізда підуть…
Ночі ще теплі. Роси вже впали.

З неба, землі і води,
з кров’ю, сльозами і потом
ліпим гніздо і вертаєм сюди
наші болючі, забуті сліди,
наші тіла, перемотані дротом.

Скоро холодна зима
Губи зведе німотою…
Смерті на світі нема –
Я повернусь за тобою.

/Юрко Ґудзь/
2019-07-30 19:06:52 |
Ти прийшов саме в час, коли визріли зорі і сливи
І печаль світова обійняла руками роки.
Ти був схожим на дощ і минув, як минає злива.
Сива ніч, як черниця, молилась крізь тишу й віки.

Знову золото осінь розмінює на мідяки.
І кульгаві вітри, наче пси, розбрелись по дорогах.
Доторк часу, холодний, як доторк чужої руки –
Неминучості знак, сипле листя пожовкле під ноги.

/Тетяна Рибар/
2019-07-30 18:57:20 |
Знову вечір на двох,
знову тиша, як Бог,
наші душі слова оминають,
суть бажання проста,
її знають вуста,
та шукають, шукають. шукають…
Наче жар опече
тіні сяйво свічей,
жар кохання опалить нещадний,
Насолодою ніч,
мить, що варта сторіч
і безмежності погляд прощальний…
2019-07-13 09:00:14 |
2019-07-16 15:45:02
Знову вечір на двох,

знову тиша, як Бог,

наші душі слова оминають,

суть бажання проста,

її знають вуста,

та шукають, шукають, шукають…

Наче жар опече

тіні сяйво свічей,

жар кохання опалить нещадний,

Насолодою ніч,

мить, що варта сторіч

і безмежності погляд прощальний…



/Сенилга/
2019-12-30 00:58:23
Весняного вечора танго голубе, –
розлилась мелодія, місто затопила.
Усміхом-покорою обів’ю тебе,
в присмерку пахучому вже не руки – крила.

Чом стежки не сходились, і вуста мовчали,
і зоря дивилася холодно згори,
і льодами бралися наших душ причали,
а по них металися-плакали вітри?

Притихає вулиця, світло у вікні –
і зітхання-спомини у небеснім дзвоні;
ти корону місячну подаєш мені,
вуст вуста торкаються – але чом солоні?

Танго нас підхоплює – танго голубе,
як вода до берега, пригортаюсь: «Милий, –
тілом, серцем, пам'яттю я веду тебе, –
спий мене закохано – віддану, щасливу...»

/Наталка Поклад, "Голубе танго"/
2019-07-13 00:25:13 |
Папороть квітне
кольором сивим,
де, щастя шукаючи,
був я щасливим.

А стежка волога
повз тихі дуби
у спогад веде,
як вела по гриби.

З минулого літа
запахне буркун
і я вже щасливий,
як в сіні цвіркун.

По-іншому бачу
і землю, і небо,
і крони, що світяться
самі від себе...

Невтолений ясен
листок простяга,
яким непригублена
крапля збіга...

Гриби шерхотять,
підіймаючи листя.
Кружляє,
мисливця шукаючи,
птиця.

/Леонід Талалай/
2019-07-06 20:58:50 |
В купальську ніч, коли дерева й квіти,
Мінливі води й скелі-моноліти,
Птахи і звірі, зорі з небесами
Єднаються в одну родину з нами, —
Хотів би я у молодість вернутись,
У папороть розквітлу обернутись,
Щоб ти її опівночі зірвала,
Щаслива стала і мене згадала.

/Луків Микола/
2019-07-06 20:45:18 |
Наче сон. Наче сон.
Наче запах торішньої м’яти.
Наче яблуні цвіт.
Котра в юності ще відцвіла.
Я не можу тебе,
Я не можу тебе пригадати.
Ти ж такою була,
Мов ніколи моя не була.

Я забув. Я забув.
Вже й ім’я твоє сонячно-чисте,
Тільки помахи рук,
Як від тебе везли поїзди.
Тільки власний портрет,
Що відбився в очах променистих.
Облітають літа.
Облітають літа назавжди.

Зачекай. Зачекай.
Це не сон. Не уява. Не казка.
Це само по собі
У житті воно склалося так,
Що вогні вказівні
Попереду давно вже погасли,
Та тримає мене
Твій давно проминулий маяк.

/Анатолій Рекубрацький/
2019-04-29 19:36:43 |
Наче сон. Наче сон.

Наче запах торішньої м’яти.

Наче яблуні цвіт.

Котра в юності ще відцвіла.

Я не можу тебе,

Я не можу тебе пригадати.

Ти ж такою була,

Мов ніколи моя не була.



Я забув. Я забув.

Вже й ім’я твоє сонячно-чисте,

Тільки помахи рук,

Як від тебе везли поїзди.

Тільки власний портрет,

Що відбився в очах променистих.

Облітають літа.

Облітають літа назавжди.



Зачекай. Зачекай.

Це не сон. Не уява. Не казка.

Це само по собі

У житті воно склалося так,

Що вогні вказівні

Попереду давно вже погасли,

Та тримає мене

Твій давно проминулий маяк.



/Анатолій Рекубрацький/
2019-12-30 16:07:14
Йду, і не маю сліз, минаючи квартали,
Немов недобрі сни, позбавлені небес,
І все в мені бринить – і стале, і нестале,
І весь великий борг, і страх великий весь.
Хай яблука впадуть – і навіть ті останні,
Що важчі, ніж слова, та легші молитов.
…Є особливий час – час постаті в тумані,
Якій усе одно. Якій усе – любов.

/Маріанна Кіяновська/
2019-04-29 16:29:47 |
Йду, і не маю сліз, минаючи квартали,

Немов недобрі сни, позбавлені небес,

І все в мені бринить – і стале, і нестале,

І весь великий борг, і страх великий весь.

Хай яблука впадуть – і навіть ті останні,

Що важчі, ніж слова, та легші молитов.

…Є особливий час – час постаті в тумані,

Якій усе одно. Якій усе – любов.



/Маріанна Кіяновська/
2020-01-05 01:35:23

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.



Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Хохма! Классный у хлопцев "прикид".
Рецензия от: Сергей Комаровский
2020-08-05 12:56:06
Пельмени с вином?!
Рецензия от: Алексей Иванцов
2020-08-05 12:55:57
Посмеялся, Михаил. Спасибо. Да и пополнил свою память именами на "Ф".
Рецензия от: Сергей Комаровский
2020-08-05 12:50:18
На форуме обсуждают
Коли я чую, що "Украіне нужен мір", пригадуються мені страшні часи Батуринської трагедії.
Був там такий собі полковник Ніс, який так бажа(...)
Рецензия от: Радонька
2020-08-05 12:19:48
Александр Конюк
Хватит тихой Благотворительности, теперь она будет Громкой, потому что люмпен до сих пор его считает вором и барыгой.
Ну, избирател(...)
Рецензия от: Радонька
2020-08-05 11:00:55
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.