Бажаєте рецензії?
Объявление. Основа-Кафедра. Анализ
Мем 4 - "ЗА ВЗЯТИЕ УНИТАЗОВ"
Сейчас на сайте 2299 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
Скажи что-нибудь, чтобы я тебя увидел ( Сократ)
Автор: Зрадонька
Опубликовано: 2019-09-11 16:43:19

Зради та перемоги:: Часть - 2

Попри усі негаразди, війну та всілякі вибори, ми живемо. Ми
пишемо вірші, кохаємо, сперечаємось, перемагаємо. Бо це життя.
І в кожного з нас своя думка на ту чи іншу подію. І кожен має
право висловлювати свої думки. Бо ми, поки що, живемо в
демократичній країні.
Запрошую на сторінку однодумців та адекватних опонентів.
Пишіть про наші здобутки та перемоги, про зради та поразки,
висловлюйте свої думки. Спробуємо зрозуміти одне одного.
Хамству, наглості та марнослівству вхід заборонено!

Количество читателей: 1327

Всего рецензий на эту публикацию: 200. Читать все рецензии >>>
Последние 15 рецензий (последнее сверху):
Олександр Нестеров
Закрутилося......

В окремих районах Донецької і Луганської областей, які окуповані Російською педерацією почався перепис населення.Перепис триватиме з 1 по 14 жовтня. На окупованій частині Донецької області відкрито 538 стаціонарних пунктів для збору інформації про мешканців. Громадян, які не зможуть заявити про себе особисто на пунктах, переписувачі зможуть відвідати їх на кладовищі.

Навіщо рахують баранів ?
Причин кілька. Найімовірнішою є уточнення виборчих можливостей місцевого населення. На тлі розмов про перспективу проведення чи то чергових «референдумів» про «особливий статус», чи виборів за українським законодавством відповідно до Мінських угод, ці цифри будуть надзвичайно важливі для прорахування наступних кроків. Ще одна причина перепису – розуміння обсягів використання коштів, які кремляни виділяють на підтримку окупованих територій. Розмови про те, що гроші там просто «дерибаняться», йдуть давно. Після кожного заїзду «гуманітарки» частина її опиняється на полицях магазинів. Урешті, дірка в бюджеті Росії таки зростає. Перепис має вийти на (більш-менш) зрозумілі цифри, адже утримувати окуповані території стає все накладніше.
Кого не вбили – порахують і візьмуть на карандаш.
Там зараз Ахметов і Медведчук розвели бурну діяльність...
2019-10-02 07:32:45 |
Олексій Арестович
- Что я вижу на теперешний момент?

Предварительные прикидки.

События удивительно синхронизированы: сегодня в «ДНР» стартовала перепись населения - готовятся к выборам.

Даже дата очередного разведения войск, 7 октября, выбрана под день рождения Путина.

То, что сегодня подписали в Минске -технически ничтожно: представитель ОБСЕ разослал письма за все хорошее, против всего плохого - «стороны не возражают против их имплементации и т.д.», стороны эти письма подписали.

Событие - не стоящее брифинга президента.

Центральный вопрос:

- зачем же нужно было запускать этот экстренный брифинг?..

Думаю, сценарий, с которым мы имеем дело называется «Преждевременный протест».

Судя по активности «Нацкорпуса» в правительственном квартале, им поставлены задачи:

- перехватить протест и собрать его на себя;
- отжать альтернативные протестные группы;
- чуть позднее - «с трудом договориться с зеленой властью», выдав то, что было запланировано с самого начала - за «трудный, но необходимый компромисс».

Это перехват уличных протестов.

Одновременно, по сценарию, должен произойти перехват парламентского протеста.

Лучше всего, если бы это сделала отколовшаяся и «возмущённая группа» из самой «Слуги народа» - таким больше веры.

Постепенно, позиции улицы и парламентского «протеста» должны быть согласованы, а в финале - легитимизированы через всенародный референдум.

Предварительные выводы:

1. Мы - внутри сценарного управления.
2. Сценарий прописан заранее: синхронизация внешне- и внутриполитических событий идёт с точностью до часов.
3. Нам продают это, как «...тяжёлую борьбу, в которой ничего ещё не решено», а решено уже давно - на международном и внутреннем уровне.

Вопрос, который требует прояснения:

- Аваков в сценарном сговоре с Зеленским (Коломойским), частичном сговоре или действует самостоятельно,интригуя против Зе (Ко) с целью сохранения власти и влияния, особенно, на фоне готовящейся великой приватизации земли?..

Первоочерёдные действия:

1. На улице: не дать «Нацкорпусу» перехватить весь (!) протест или стать его главной силой.

2. В парламенте: немедленно образовать и возглавить протестную группу («ЕС»+ «Голос»+ «БЮТ»?) требовать, прежде всего, обнародования текста подписанных документов и, особенно, - их сравнения между собой.

В настоящий момент даже парламент Украины не знает (!) содержание этих писем и, главное: идентичны ли их тексты?

А то, как бы не оказалось, что Россия подписала одно, мы другое, ОБСЕ - третье, Франция - четвёртое.

Далі буде.
2019-10-02 07:31:22 |
Володимир Саркісян
На перший погляд, 10-хвилинна вистава, такий собі скетч, виявилася ні про що. Жодних змін - вибори лише після передачі кордону під контроль України та виведення російських військ. Ніякого "штангенциркуля" у варіанті Лаврова.
Втім, є певні дзвіночки: "жодних військ не має бути під час виборів". Як це так? Чому "жодних"? А українські війська куди мають подітися із власної території, у тому числі, місць постійної дислокації?
"Як у Станиці Луганській". У Станиці, до речі, не все благополучно. Якщо НЗФ так само будуть себе поводити і у Золотому та Богданівській, як сьогодні у Станиці, то ні про яку безпеку, ні про які вибори тощо йтися просто не може: безпечно почуватися там зможуть хіба що Бойко з Шуфричем, Новинським та Медведчуком. І то не факт.
І, наостанок, "новий закон", що "розроблятиметься Верховною Радою разом із громадськістю". Тут можуть бути несподіванки, а дебільна більшість проголосує за будь-що. Вони повинні відчувати постійну небезпеку для власної шкіри.
Але є й певні цікавинки.
По-перше, переляк у реваншистів і їхніх кремлівських ляльководів неабиякий: дай бог утримати те, що є наразі, - аж пре з усіх щілин. Майдану вони бояться більше за тих з нас, хто досі вагається.
По-друге, несамостійність Зеленського видна неозброєним оком всім, не лише нам. Роль. Хріново зіграна роль.
По-третє, ніякі "хворий", "втомився" тощо - не проканали і ті хвойди зрозуміли це. Отже, цей сценарій похєрєн. Я б на місці Зеленського змінив охорону до останнього держиморди. Бо є ще п. 4 ст. 108 Конституції. І я не жартую зараз.
2019-10-01 22:08:06 |
Pavlo Klimkin
3 хв. ·
На формулу Штайнмаєра погодилися. Очікувано. Тобто російську умову щодо проведення Нормандської зустрічі виконали. Теж очікувано. Текст ми не бачили, але схоже, що вибори мають бути В ЦІЛОМУ вільними та чесними. Тобто Росія їх зробить не вільними і не чесними. І взагалі не виборами.

Вільні і чесні вибори – це не тільки відсутність російських військ і техніки на окупованому Донбасі. Це також повне роззброєння і забезпечення безпеки. Питання – ким, як та коли? Це повний контроль нами та/або міжнародною спільнотою над безпекою на всій території окупованого Донбасу і всій ділянці українсько-російського кордону. Це повна участь всіх українських ЗМІ та політичних партій. Це також участь тимчасово переміщених осіб. Це організація виборів нашою ЦВК, можливо спільно з міжнародною адміністрацією. Це функціонування українських судів і ще багато всього. Відповіді на всі ці питання мають бути чіткими і однозначними. Інакше легітимність цих виборів ніколи не буде визнана.

Формула Штайнмаєра не має жодного сенсу без того, щоб вона була вмонтована в план дій, тобто дорожню карту. Вона також не має жодного сенсу без відповідей на згадані вище питання.

Тобто запитань стало більше, ніж було. Суспільство буде вимагати на них відповідей. Таких, які не вирішують проблему окупації Донбасу за рахунок України.

Для всіх інших, навіть для наших друзів, це проблема, яку необхідно вирішити. Для нас – питання нашого існування як єдиної та соборної держави.
2019-10-01 20:45:32 |
Iryna Gerashchenko

3 год ·

Днями ми зустрілися з Олегом Сенцовим. Я довго уявляла цю зустріч, ми обнялися і говорили про важливу, дуже важливу для всіх нас тему. Не про політику.

Ми говорили про заручників і політв‘язнів. Олег дуже хоче, щоб його ім‘я і популярність на Заході допомогли звільнити наших. Це шляхетна і благородна справа. Він сказав, що хоче боротися за всіх, й я впевнена, що його голос буде важливим в цій боротьбі. Я розповідала йому про конкретні долі і прізвища, про їх родини, про тих, за кого думаю і за кого болить, що не змогли витягти. Серед цих особливих для мене прізвищ- Станіслав Асєєв ( Васін). Я розповіла Олегу про збірку статей Станіслава, виданих його колегами з радіо « Свобода». Мені боляче, що 27 грудня 17 бойовики не віддали Стаса, попри всі наші зусилля. Сьогодні він зустрічає свій третій день народження в тюрмі, в яку перетворено колишній завод « Ізоляція» в Донецьку. Сьогодні про Стаса говорять його колеги, друзі, викладачі, однокурсники , багато людей доброї волі. Його ім‘я звучить в Києві, Мінську, Страсбургу. Я вірю, що спільні зусилля влади , всіх людей доброї волі допоможуть витягти Стаса і інших наших бранців. Що звільнення політв‘язнів Кремля розблокує звільнення наших з окупованих територій. Нехай так станеться.

Р. S. Дуже важливо, що ми можемо займати різні політичні позиції, мати різні погляди, але ми єдині в темі захисту країни і звільнення заручників. Ми могли сваритися і сперечатися з Олексієм Гриценком, Єгором Фірсовим, з колегами з Самопомочі чи Батьківщини, НФ чи Свободи . Але я завжди знала, що в темі підтримки наших заручників і політв’язнів ми єдині. Так було всі попередні 5 років, так є зараз, так дуже завжди. Це дуже важливо.
2019-10-01 20:47:54
Volodymyr Ariev
1 год
Не капітуляція? Домовлятися відводити війська при постійних обстрілах? А як щодо 11 загиблих і 40 поранених у вересні? Обіцяти населенню міст на лінії розділу безпеку? Ким гарантовану? Бойовиками, які порушуть все, що можуть? Обіцяти вибори за українським законодавством без гарантій безпеки? І що це буде за закон? Зараз монобільшість може прийняти що завгодно - шо попало вже приймали, скасуванням актів СССР та УССР ледь не скасували передачу Криму і Акт про Незалежність, ухвалений, нагадаю, Верховною Радою УССР! Вірите в «публічне обговорення»? Багато наобговорювали публічно, коли вводили драконівські заходи проти малого бізнесу?

Отже, якщо це не капітуляція, то що тоді? Наслідком реалізації формули Путіна-Зеленського (залиште Штайнмаєра нарешті у спокої!) буде глибока регіоналізація, яка потім цілком реально може призвести до федералізації країни. Що буде далі треба пояснювати?

Я казав перед обранням Зеленського, що буде великою вдачею, якщо ми збережемо єдність країни внаслідок його правління. Боюсь, не пощастить. Ось вам і весь телесеріал. Зупинити руйнівний сценарій можуть лише масові протестні виступи громадян. Населення задовольниться Томом Крузом.

2019-10-01 20:42:37 |
Tasha Leo
Я досліджувала систему нищення української мови імперією. Як ссучий пес зупиняється під кожним деревом, так московські царі відзначалися документами, що нищили українську мову. Від батька Петра І, який наказав зібрати в церквах книги, не по-їхньому писані й знищити їх. Послідовно, продумано велася селекційна робота, яка обмежила сфери вживання української мови тільки сільськими родинами (згадайте побутовий театр «Наталку Полтавку», «Сватання на Гончарівці»!). Мало того, Катерина ІІ видала таємний циркуляр, що схвалював шлюби з великоросами та руйнував весільні наміри українців. Зрештою, навіть сільські родини втрачали мову України, а за часів більшовизму козацькі нащадки, сільські діти соромилися української мови, а вчителі української й сьогодні одягають вишиванку-уніформу, ведуть уроки, а потім з усіма (навіть у власних родинах!) – мовою окупанта. Як же це сталося?

Дуже швидко, завдяки продуманій політиці. Так, у 1958 році в москві було ухвалено постанову Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17 квітня 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову, ухвалила закон «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР». Вивчення української мови в школах оголошено необов’язковим. На «вимогу батьків і дітей» зменшено кількість шкіл з українською мовою викладання, ігноровано вивчення української мови та літератури в російських школах, скорочено кількість годин викладання української літератури й мови в середніх спеціальних навчальних закладах.

Ст 9. Навчання в школах Української PCP здійснюється рідною мовою учнів. В школу з якою мовою навчання віддавати своїх дітей вирішують батьки. Вивчення однієї з мов народів СРСР, якою не провадиться викладання в даній школі, здійснюється за бажанням батьків і учнів при наявності відповідних контингентів.

Уявіть собі: Ви – вчений пишете дисертацію з української мови, літератури. Звісно, українською мовою? Ні, з 1970 року діяв наказ Міністерства освіти СРСР про написання і захист усіх дисертацій лише у москві та лише російською мовою.

У 1975-му тихенько провели нову цензуру «Кобзаря» Т. Шевченка.

У 1978-му колегія Міносвіти УРСР ухвалила Директиву «Про вдосконалення вивчення російської мови в українських школах».

А 29 травня 1979 р. Ташкентська мовна конференція «російська мова — мова дружби народів» ухвалила план остаточного зросійщення колоній. В Україні практично зникли українські дитячі садки, вища освіта навіть у Західній Україні велася імперською мовою. Для контролю за цим Міністерство вищої та середньої спеціальної освіти УРСР запровадило спеціальну форму звітності ректорів ВНЗ про перелік спеціальних дисциплін, що викладались російською.

Перед завершальним акордом лінгвоциду була постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу «Про поліпшення вивчення російської мови у школах республік» 1983 року. Вона передбачала поділ класів на групи для вивчення російської, тобто дві групи, двоє вчителів отримували зарплату. Крім того, доплату за російську мову викладання було визначено у 15%. Підручники, методичний матеріал оплачував ВВП.

І фінал: у 1989 році вийшла постанова ЦК КПРС «Про єдину офіційну загальнодержавну мову в Радянському Союзі» (російську).

Це лінгвоцид, убивство мови! І мову убивць ми робимо державною?
Я вважаю, що ЮНЕСКО має надати українській мові (як білоруській) постлінгвоцидний статус, щоб відроджувати мову.
2019-10-01 16:22:44 |
28 жовтня 1989 року Верховна Рада України ухвалила закон про державний статус української мови (Закон «Про мову в Українській РСР»)

Згідно зі Статтею 2. Державною мовою Української РСР встановлювалася українська мова:

«Відповідно до Конституції Української РСР державною мовою Української Радянської Соціалістичної Республіки є українська мова. Українська РСР забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя. Республіканські і місцеві державні, партійні, громадські органи, підприємства, установи і організації створюють всім громадянам необхідні умови для вивчення української мови та поглибленого оволодіння нею».

Разом з тим у Законі зазначено, що держава створює необхідні умови для розвитку і використання мов ін. національностей, які проживають в Україні.



Ще рокiв би десять коммунiстичного режиму, i українську мову можна було б класти в труну... Щира подяка президенту Сполучених Штатыв Америки Рейгановi i всм людям доброї волi!

2019-10-01 19:02:07
Олександр Палій
Українська мова точно існувала вже в 11 столітті. Хоча, найімовірніше, вона ще на півтисячоліття старша. Але то припущення, а з 11 століття - факти.
Стіни Софії Київської дозволяють бачити на одному й тому ж матеріалі, як змінювалася наша мова упродовж останнього тисячоліття. Як виявляється, змінилася вона незначно, суттєво менше, ніж за той же час французька чи англійська мови.

За часів Київської Русі в літературі використовувалася церковнослов‘янська мова Кирила і Мефодія, що є діалектом болгарської. Натомість, українська мова була присутня в законодавчих збірках, князівських грамотах та в побутових написах.

Серед останніх були й чимало графіті Софії Київської. Чимало з них давно визнані наукою, введені в науковий обіг видатним вченим полтавчанином Сергієм Висоцьким.

Отже, що ми бачимо у графіті Софії Київської?

По-перше, закінчення (ові-, єві-) в іменах буквально в сотнях графіті: "Господи помози рабу своєму Ставърови", "Господи помози рабу своєму Борисови владьдцу", "Георгиеви и мечнику княжу Васильви", "Господи помози рабо поп своим Павлоу, Семенови, Кузови, Фомѣ, Пеоновѣ", "Господи помози рабу своєму Безуєві Івану отроку Добинича і Марієві (від чоловічого імені Марій) с ним", а також "Лазореви", "Григореви", "Григорієви", "Гаврилови", "Семенови", "Павълови", "Фсыпорови", "Даниловы", "Данилови", "Гнатови", "Федорови", "Феодорови", "Оугринови", "Василеви" тощо.

Характерне для української мови чергування "к" і "ц", "к" і "ч": "Господи помози Луцѣ владичину дияку".

Нагадаю, за часів Київської Русі церковнослов’янське "ѣ" читалося як українське "і". Наявні в "Слові о полку Ігоревім", а також у численних літописах різнонаписання на кшталт "дѣвицею – дивицею" свідчать про те, що ѣ у "Слові о полку Ігоревім" вимовляється як "і", "и".

В російській мові церковнослов’янське "ѣ" здебільшого трансформувалося в "е". Однак навіть у російській мові в коренях деяких слів, наприклад, у таких як "сидеть" – від церковнослов’янського сѣдѣти, "повелитель" – від повелѣти, "свидетель" – від вѣдѣти, дотепер збереглася споконвічна вимова.

Характерне для української мови заміна "ф" на "хв": "Сподоби мя грішнаго отче Хведа не поби сноуа зъ черньцями".

Характерні для української мови прізвища: "Іоан Сліпко", "інока Спысовича", "Иван Хоудый", "Жадько", "Неженович", "Янчин".

Чітка "ы" відповідно з правилами української фонетики: "роусьскый князь благый", "русьскыи кънягыни", "великый", "Всеволожа княгыня", "послухы" (свідки).

Кличний відмінок, властивий українській мові: "Святый Пантелѣмоне", "О горе тобѣ Андрониче охъ тобѣ небоже".

Українське закінчення дієслів "-ити", "-іти": "Бо суть ісъподоб поулучити млсть от тебе",

українське закінчення "у" в родовому відмінку однини чоловічого роду: "Аврам отмолися з того спору".

Властиве українській мові м'яке "ц" наприкінці слів: "чернця", "помилуй Валерця", "поможи Архипцю".

Типово українські фрази: "Никон псал въ неділу посередь съпаса","Господи помози рабу своєму Ігнатеви на пръзъвище ми има Саєтат", "Отпил крзу би ту коли" (автор графіті кається, що пропив у Києві корзно – плащ), "Попаше Коузьма порося" (автор кається, що їв у піст свинину), "мати не хотячи дѣтичя бѣжя гет".

Останню фразу в книзі Висоцького переклали так: "Мать, не желая ребёнка, бежала прочь…". А українського перекладу не потрібно.

Характерні для української мови імена: "Михалко", "Стипъко", "Гнат" поряд з "Ігнат", зрештою "Володимиръ" при згадці про смерть Володимира Мономаха, на тому ж стовпі храму, де є згадка про поховання його батька Всеволода.

Цікаво, що стародавні написи допомагають нам вивчати українську мову, а українська мова допомагає вченим вивчати стародавні написи.

Наприклад, на Софії Київської є повідомлення про купівлю "княгинею Всеволодовою" "Боянової землі" за 700 гривень "драницями": "А передъ тими послухы купи землю княгыни Бояню всю и вдала на неи семѣдесят гривѣнь соболии а в том драниць семѣсту гривѣнь".

Яких тільки гіпотез не висловлювали російські вчені щодо того, що таке "драниці", доки не згадали українську мову. Плату було внесено шкірками соболів, "драницями", десятина з якої пішла на Софію.

Мова графіті за своєю суттю є архаїчною українською, з домішком церковнослов‘янізмів, та, подекуди, грецизмів. Усе це XI-XIV століття. До речі, простий народ навряд чи широко використовував навіть ці обмежені іноземні вкраплення.
2019-10-01 15:30:13 |
❤ Тетяна і Олег Стриженки втратили на війні найдорожче – єдиного сина Артема, десантника 95-ї окремої аеромобільної бригади.
Це сталося 21 липня 2014-го… 20-річний Артем загинув під час бою поблизу Лисичанська, що на Луганщині.
Земля вислизнула з-під ніг…
Три роки подружжя не могло змиритися з болючою втратою…
"Коли наш Артемко був живий, ми були дуже щасливі, але не цінували цього. Постійно кудись поспішали. Цінність життя зрозуміли вже після загибелі сина, але який у тому житті сенс? " – поділилася жінка.

Чоловік та жінка мріяли про народження ще однієї дитини, але не вийшло. І в цей час Тетяна і Олег дізналися про 4-річного Микиту, у якого нещодавно померла мати. Соціальні працівники саме обирали для нього сиротинець... Тож рішення було прийнято миттєво.

Нині маленькому Микиті п’ять років. Тетяну та Олега він лагідно називає мамою і татком, обіймає батьків і розглядає знімки свого старшого брата Артема, який був сміливим і боронив нашу Україну.
За матеріалами Ольги Мосьондз, Інформагентство Міноборони АрміяInform
#Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #Стриженко #десантник #всиновлення
2019-10-01 14:56:04 |
Віталій Портников: Капітуляція чи ні

Не будемо тішити себе ілюзіями. Якщо сьогодні на зустрічі представників контактної групи в Мінську українська делегація погодиться поставити свій підпис під так званою "формулою Штайнмайера", це буде означати фактичну капітуляцію команди Володимира Зеленського перед Кремлем
Тому що згода з російським варіантом цієї формули буде означати проведення місцевих виборів на Донбасі в присутності російських військ і їхніх найманців, консервування існуючого на окупованій території антиукраїнського режиму і російського контролю над ним при номінальному "поверненні" територій до складу Україні. Ну і ніякого контролю над кордоном, його теж не буде.

І все це - просто в обмін на зустріч лідерів в "нормандському форматі". Навіть не на завершення конфлікту, а просто на можливість доторкнутися до руки Володимира Путіна.

Можна, звичайно, запитати себе - а навіщо Володимиру Зеленському все це на тлі скандалу з Дональдом Трампом? Хіба українському президенту мало ситуації, в якій він опинився? Йому потрібно створювати кризи одну за іншою?

Але це питання було б доречним, якби ми вважали, що Володимир Зеленський взагалі розуміє що він робить на посаді глави держави. Останні події показують, що цього розуміння в діяльності Зеленського просто немає.

Тому залишається тільки сподіватися, що Зеленський не піде на капітуляцію. Просто тому, що буде побоюватися її наслідків. Просто тому, що йому порадять поки що не робити різких рухів. Просто тому, що страх перед активною частиною населення може виявитися сильнішим за бажання домовитися з Путіним.
2019-10-01 14:50:23 |
Майже два з половиною роки український журналіст Станіслав Асєєв, більше відомий читачам як Stanyslav Vasin, перебуває у полоні незаконного збройного угрупування "ДНР". Нині йому виповнилося 30 років.
На підтримку полоненого колеги журналісти з усіх регіонів країни провели акцію – залишили привітання Станіславу та побажання наступний День народження відсвяткувати в Україні.
Нагадаємо, влітку 2017-го в окупованому Донецьку Станіслава Асєєва викрали бойовики "ДНР". Журналіст не покидав міста і під псевдонімом продовжував увесь цей час писав свої матеріали, репортажі, розслідування, інтерв’ю.
Асєєв співпрацював із газетою "Дзеркало тижня", журналом "Український тиждень" та "Радіо Свобода". Книгу "В ізоляції" із публікацій журналіста видали через рік після його арешту.
Наразі до Станіслава Асєєва немає доступу міжнародних гуманітарних місій. Відповідно, він не має право на адвокатський захист.
#Opendata #Суспільнеоко #Асєєв #Васін #журналіст
2019-10-01 11:16:11 |
Юрій Коломієць
1 жовтня минає 122 роки від дня народження (1897) українського письменника, поета і прозаїка, літературного критика, публіциста доби розстріляного відродження, жертви сталінських репресій Валер’яна Львовича Поліщука (с. Більче Боремельської волості Дубенського повіту Волинської губернії (нині Демидівський район Рівненської області) – 3 листопада 1937 р., Сандармох).

Народився в сім'ї селян-хліборобів. Навчався в Луцькій (1911-13) і Катеринославській гімназіях (1914-17), по закінченні останньої навчався в Інституті цивільних інженерів у Петрограді та на історико-філологічному факультеті в Кам'янець-Подільському державному українському університеті.

Член УПСР з 1919 р. 1918 р. очолив Боремельський волосний земельний комітет, працював у газеті «Народная воля» і секретарем журналу «Шлях», з 1919 р. – секретарем газети «Республіканець» у Катеринославі.

Брав участь у повстанні Директорії, був інтернований, редагував у Кам'янці-Подільському студентський журнал «Нова думка» (1920). 1920 р. повернувся до Києва, співпрацював у газеті «Більшовик». Наступного 1921 р. перебрався до Харкова, працював у різних літературних часописах.

Репресії. 23 квітня 1932 р. під приводом недостатнього зв'язку з письменницькими масами й зловживань вузькогруповою політикою влада розпускає так звані пролетарські, а разом з ними й усі інші письменницькі організації. Натомість було створено Всесоюзну спілку совєтських письменників з виразно комуністичною ідеологією. На чолі Спілки поставили М.Горького. Українських письменників суворо підпорядкували російському центру.

Усі, хто так чи інакше орієнтувався на Захід, на Європу, хто не бажав іти московським шляхом, хто пробував і далі експериментувати з формою, були приречені на знищення. Не оминула ця доля й Валер'яна Поліщука. Наприкінці 1934 р. його, разом із М.Любченком, М.Кулішем, Г.Епіком, В.Підмогильним, В.Вражливим, Є.Плужником, В.Штангеєм, Г.Майфетом, О.Ковінькою було звинувачено у приналежності до так званого Центру антирадянської боротьбистської організації й заарештовано.

На закритому засіданні виїзної сесії Військової колегії Верховного Суду СРСР 27-28 березня 1935 р. В.Л.Поліщуку винесено вирок: 10 років ізоляції в концтаборах. Він так і не вийшов на волю, бо наприкінці 1937 – на початку 1938 р. окрема «трійка» УНКВД по Ленінградській області (голова – Л.Заковський, члени – В.Гарін та Б.Позерн, секретар – М.Єгоров) оформила низку групових справ, засудивши до розстрілу 1825 соловецьких в'язнів, яких було переведено на тюремний режим (Соловецька тюрма окремого призначення). За справою № 103010/37 р. найбільше було засуджено до розстрілу саме українців – Омеляна Волоха, Марка Вороного, Миколу Зерова, Антона Крушельницького, Миколу Куліша, Леся Курбаса, Юрія Мазуренка, Валер'яна Підмогильного, Павла Филиповича, Клима Поліщука та ін.

Серед них був і Валер'ян Поліщук. Оперативна частина Соловецької тюрми звинуватила їх у тому, що, «залишаючись на попередніх контрреволюційних позиціях, продовжуючи контрреволюційну шпигунську терористичну діяльність, вони створили контрреволюційну організацію „Всеукраїнський центральний блок“».

В.Л.Поліщук був страчений 3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох поблизу Медвеж'єгорська (нині Республіка Карелія, РФ). Реабілітований у 1956 р. і 1962 р.
2019-10-01 08:47:22 |
Віктор Бобиренко
Земля і воля!
Колись у ХІХ сторіччі в Російській імперії була організація «Земля і воля». Землевольці – були невдоволені звільненням селянства маніфестом Олександра ІІ. Вони хотіли більшого.
В тому числі вони були незадоволені тим, що реформа відтягувалася на два роки. Ці два роки поміщики мали своєрідний МОРАТОРІЙ на те, щоб зробити так звані статутні грамоти – документи, які регламентували скільки землі і на яких умовах поміщик видавав своїм колишнім рабам. Проте землею розпоряджатися нові власники землі, хоч і з обмеженнями – могли.
Представники Землевольців просто не знали, що в незалежній і демократичній Україні, яка буде безперечно ліберальнішою за царат мораторії можуть бути і по двадцять з лишком років.
Молоді і пасіонарні учасники групи пізніше, вже під назвою народовольців – накреативили – і грохнули таки царя-визволителя. Ібо нєфіг мораторіями народ ущемлять і селян не любить, і землюшку їм не сповна видавать.
Але пасіонаріїв в Україні по селах вибили в 20-х - 30-х роках. Кого не встигли - лягли під танки Гудеріана, або були вибиті в бункерах УПА. Рештки героїв звалили із села по русифікованих містах. Затуркані посполиті і справді тепер думають, що мати землю у власності – це зло.
І гадство, так само думають і городяни. Яким, на хвилинку, ніхто не заважає купувати і продавати свої квартири, дачі і фазенди по околицях.
От якась дурниця виходить. Я власник квартири і земельного паю. Так ось квартиру мені народ України продати дозволяє. А землю ні. Чому? Бо боїться, що я землю, як тільки мені дозволять – захочу продати. Тут же.
І продати – обов’язково за безцінь. Обов’язково – американцям чи китайцям. І потім буду жебракувати на власній землі. А американці вивезуть чорнозем кудись у Африку. Тут і кінець Україні.
А що квартиру проп’ю – ніхто не переживає. Пий Вітя, пускай дітей по світу з торбою. Усі переживають лише за мою лояльність до української землі.
Соціалізм десь так глибоко в’ївся в душі українців, що сил немає.
І маємо нещастя для Володимира Зеленського. 73% із тих 73%, які голосували за ЗЕ! категорично вимагають від нього:
1. Знизити тарифи не на 5%, а вдвоє;
2. Підвищити зарплати і пенсії не на 10%, а у 2-3 рази;
3. Закінчити війну – щоб і Крим наш – і Путін не плакав;
4. Посадити Пороха і Луценка, а не 20-30 голів райадміністрацій;
5. Ні за яких обставин не відміняти мораторій на землю.
От пєчалька. Я точно знаю, що перші 4 пункти Зеленський виконати не може, тому-що земля кругла, а 2х2=4.
А п’ятий пункт може, але МВФ – транш не дасть. А значить будуть під страшний процент випускати ОВДП. І долар спочатку падатиме. А потім буде неминучий дефолт.
І селяни скажуть – цей президент поганий – давайте нового.
Тому продавати землю – доведеться. І я поставлю Зе!команді жирного плюса. Першого.
2019-10-01 08:44:53 |
Питання, з якої колокольні на це дивитися. 35процентів сільхоз угодій може викупити одна особа, тобто на колгосп буде 3 землевласника. А по всій Україні такий спритник має право викупити 0,5 процентів у свою власність. таких можливостей не мав ні один поміщик за царя батюшку. Що виходить, на всю державу буде 200 жирних котів - від тоді ЗАживемо
2019-10-01 12:20:21
А що ми маємо зараз, пане Олеже? Селяни віддають свою землю задарма в аренду, за мішок зерна, тим же можновладцям. А так, може, хоч грошей зароблять. Може.

Як би то була інша держава, знали би напевне

2019-10-01 14:31:49
Річ у тім, що відкривати ринок землі нам конче потрібно. Це терба було робити позавчора, чи хоча б вчора. Але якщо це зробити завтра - це може бути ще один капець. Обвал гривні та дефолт, і відкриття ринку землі на цьому тлі - це повністю зруйнувати всі паростки фермерства, які є. До останнього моменту в першу чергу відкриттю земельного ринку опиралися великі агрохолдінги - бо вони втратять можливість користуватися землею за безцінь, тримаючи селян-землевласників майже в заручниках, і використовиваючі їх як рабів. Але у разі обвалу гривні саме агрохолдінги за відкриття земельного ринку і виступлять - бо матимуть можливість скупити за безцінь ту землю, яку зараз орендують, і зафіксувати статус-кво.
2019-10-01 17:29:28
Віктор, ти пишеш українскою, але льєш воду на колеса

цім хлопцям, що давно мріють продати останне, що ще

має якусь ціну, а дефолт він буде обовьязково, доки

Україною будуть правити хлопці дяді Бені, доки будемо

дивитись на іхні вистави, та слухати їх щедрі обіцянки про

нове диво, що скоро надійде і до Вас, вони Украіну розшма

тують, а частини будуть всім державам, що навколо, прода

вати,наші землі, що діди зберегли, а Ви все роздали чужім

І їм сьогодні прислужуєте, голосуєте за їхні закони, колись

схаменетесь та буде вже пізно...бідна Україна, знов твої

дурні сини потягли тебе на Голгофу...
2019-10-01 17:39:00
Агрохолдинги ВЖЕ виступають за відкриття земельного ринку, оскільки напрацювали злочинні схеми віджиму землі, які лише потрібно узаконити.

З Виталієм Потаповим згодна. Для цього, власне, і зайшла Зелень у владу...
2019-10-01 18:45:43
Гліб Бабіч
1 год ·
Просто вони дивилися в передгрозове небо удвох. Самотній прожектор, і змерзла телевежа.
Разом їм було веселіше, і вже не так холодно.
І абсолютно наплювати на те, що стурбованим погодою людям щось здавалося зловісним.

Люди завжди шукають зловісне не там, де слід. Вони дивляться у вікно, і шукають тривожні знаки. Хоча могли б просто подивитися у дзеркало.

А коли дивишся в небо удвох - це завжди весело.
Особливо, якщо ти вільний, тому, що ти промінь світла. Або вежа, поруч з якою все якось дрібно ...

Не шукайте знаків. Шукайте того, з ким можна дивитися в небо.
2019-09-30 22:43:49 |
❤️ ❤️
2019-09-30 23:19:12
🇺🇦🥈💪💐 Вітаємо 18-річну українську легкоатлетку Ярославу Магучіх зі "сріблом" чемпіонату світу з легкої атлетики, що триває у Катарі. Так тримати!!!

Спортсменка підкорила висоту 2,04 мі встановила світовий рекорд U20!!!

"Тренер просила зупинитися після стрибка на 2,02 метри. Але після цього, напевно, через адреналін я захотіла стрибнути ще вище – 2,04. І подумала: "Чому ні? ", – прокоментувала свій виступ на змаганнях Ярослава.

До слова, влітку Ярослава переписала світову історію зі стрибків у висоту. На етапі "Діамантової ліги" в Юджині українка стала наймолодшою ​​атлеткою в історії, яка підкорила висоту 2,00 метри. На змаганнях Ярославі було лише 17 років.

#Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #Магучіх #срібло #ЧС
2019-10-01 09:42:58
Як знищували старий Київ, якого ми вже ніколи не побачимо

Ми вже ніколи не побачимо його. Той Хрещатик, як і низка будівель, що знаходилися на сусідніх вулицях, залишився у минулому разом зі своїми легендами і знаковими місцями. Бо наприкінці вересня 1941 року він перетворився на руїни.

Хрещатик був приречений на загибель задовго до приходу німців. Адже масштабна операція з мінування житлових та адміністративних будівель у центральній частині Києва розпочалася ще влітку.
Мінування проводилося НКВС та частинами Червоної армії. Зокрема, збереглася доповідна записка начальника інженерної служби штабу оборони Києва майора Чукарєва: “На інженерний відділ штабу оборони міста Києва інженерним відділом 37 армії (командувач — генерал Андрій Власов) було покладено завдання замінувати найважливіші об’єкти міста, які супротивник може використати у своїх цілях. Цю роботу було виконано в масштабах, дозволених становищем того часу”. Окрім того, за донесенням Івана Кудрі, він разом з групою співробітників НКВС підірвав у Києві два будинки — кінотеатр і комендатуру, внаслідок чого, за його словами, загинули “сотні гітлерівців”.

Мінували навіть будівлі, де розміщувалися органи радянської влади: раднарком, Верховну Раду, ЦК КП(б)У, штаб КОВО на вул. Банковій, 11, НКВС на вул. Володимирській, 33.

Радянською вибухівкою на початку жовтня був знищений і унікальний Успенський собор Києво-Печерської лаври. Так, історики досі не дійшли висновку, хто ж здійснив сам вибух – німці чи підпільники, які хотіли підірвати німецьке командування, що за дві години до того проводило екскурсію Лаврою для президента Словаччини Йозефа Тисо. Щодо цього тривають серйозні суперечки. Але до думки про те, що замінований він був саме радянськими військами, схиляється більшість дослідників.
Така ж доля могла чекати й ще одну святиню — Софійський собор, але його дивом урятував директор Софійського заповідника Олекса Повстенко, запевнивши мінерів, які приїхали з вибухівкою, що в храмі немає підвалів (закладали вибухівку саме в підвальні приміщення будівель).

Окрім того, відступаючи з Києва, радянські війська підірвали електростанцію, водогін, залізничні колії, мости через Дніпро. Історики вважають, що німці знали про замінування міста, але вони не могли уявити, яких масштабів сягне це лихо.

Невідомий штабний офіцер 29-го армійського полку записав у своєму щоденнику перші враження про Київ: “Населення розгублено стоїть на вулицях. Воно ще не знає, як йому поводитися… Коли ми під’їхали до натовпу, з нього вийшов, збуджено жестикулюючи, чоловік… Він хотів показати нам дорогу до готелю “Континенталь”, де мав розміститися наш штаб. Коли ми прибули туди… сусіди сказали нам, що більшовики перед відступом замінували цей будинок, і попередили нас, щоб ми до цього готелю не вселялися…”.

Мешканцям центральної частини столиці доводилося тільки чекати на диво, якого, втім не трапилося.

24 вересня, близько 16:00 потужний вибух зруйнував будівлю колишнього кінотеатру “Люкс” — витвір архітектора Городецького, що знаходився на розі Хрещатика і Прорізної.

Слідом за ним у повітря злетіли споруди поштамту, Радіотеатру, “Гранд–готелю”, “Гіппо Паласу", біржі, кількох особняків (серед яких був і зведений у мавританському стилі будинок Зайцева).
Німці кинулися гасити пожежу, що виникла внаслідок вибухів. Оскільки водогін було зруйновано, прокладали гумові рукави та шланги з Дніпра, аби подавати воду в центр міста. Їх, втім, критично не вистачало, а ті, що були, перерізалися підпільниками. Тому до місця пожежі шланги почали доправляти літаками з Любліна, однак підпільники не зупинялися, унеможлививши порятунок міста. Наступного дня розпочали евакуацію населення із житлових будівель, адже вогонь не вщухав.

Відомо, що для локалізації вогнища німцями також було підірвано і розібрано кілька будівель.

Ті, хто встиг врятуватися, провели тиждень просто неба, спостерігаючи за вогнем, що вільно мандрував увесь цей час старим Києвом. Детальні подробиці цієї трагедії описані в книзі "Кияни. Війна. Німці" історика і києвознавця Дмитра Малакова, який сам був очевидцем тих подій.


2019-09-30 19:37:28 |
Минуло 160 років від дня народження Івана Франка – знакової постаті україн­ської та світової культу­ри. Справжній титан пра­ці, який жив і творив в ім’я свого народу. Щиро вірив у неминучість національно­го відродження, в те, що українці будуть господаря­ми у “своїй хаті” і на “сво­їм полі”, “у народів вільних колі”
Із життя Івана Франка
Відзначався колосаль­ною працездатністю. За 40 ро­ків активного творчого життя кожних два дні виходив новий твір письменника (вірш, нове­ла, повість, роман, монографія тощо). Щороку видавав по 5-6 книжок.

2. Став першим професій­ним українським письменни­ком, який заробляв на життя літературною працею.
3. У гімназії сидів на остан­ній парті, але міг майже дослів­но переказати розповіді вчителів на заняттях. У п’ятому кла­сі під час уроків, які вважав нецікавими, читав Шекспіра в ні­мецькому перекладі.

4. У гімназійні роки, зали­шившись без батьків, заробляв на життя репетиторством. Із тих коштів зібрав величезну на той час бібліотеку – понад 500 томів.
5. Чотири рази його ув’язнювала австрійська влада (у 1877, 1880, 1889 і 1892 рр.
6.
Володів 14 мовами. Поет, прозаїк, фольклорист, перекла­дач, публіцист, філософ, еко­номіст, політик, громадський діяч. Сучасники називали його “академією в одній особі”.

7. Писав твори не лише українською, а й польською, ні­мецькою, іншими мовами. Перекладав на українську в тому числі з давньої вавилонської, давньоіндійської, давньоарабської, давньогрецької, східних мов.
8. Співзасновник першої української політичної партії – Русько-Українська радикальна партія – та перший її голова, ав­тор програми.


9. Закликав населення Га­личини називати себе україн­цями, а не русинами. ” Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без офіціяльних кордо­нів…”, – писав він у листі до мо­лоді в 1905-му.
10. . Одним із перших спрогнозував крах ідеології марксиз­му, а соціалістичну державу на­звав тюрмою: “Люди вироста­ли б і жили би в такій залежнос­ті, під таким доглядом держави, про який тепер у найабсолютніших поліційних державах нема й мови. Народна держава ста­лась би величезною народною тюрмою”.

11. Радянський режим на­зивав його атеїстом. А він за­лишався глибоко віруючою людиною. Виріс у побожній роди­ні, досліджував Святе Пись­мо, товаришував із галицькими священиками, мав приязні сто­сунки з митрополитом Андрієм Шептицькім.
12. Його переклад біблійної “Книги Буття” досі залишається найбільш точним перекладом цієї частини Біблії українською мовою.

13. Ледь не запізнився на власне весілля з Ольгою Хоружинською. У кабінеті батька нареченої знайшов стару книжку і переписував із неї рідкісного вірша.

14. Останні сім років писав лівою рукою, бо права була па­ралізована. Систематизува­ти та упорядковувати матеріа­ли йому допомагав син Андрій. Двоє синів Івана Франка (Пе­тро і Тарас) вступили до скла­ду легіону

15. Помер Іван Франко 28 травня 1916-го на чужих руках – сини були у війську, дочка в Києві, дружина в лікарні. Через бідність і нестачу грошей ховали в чужій вишиваній сорочці, в “позиченій” ямі на шість домо­вин.

В окремій могилі перепоховали Івана Франка через 10 ро­ків.

Джерело: Ятрань

2019-09-30 18:47:14 |

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.



Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Есть в графском парке старый пруд,
У Лукоморья – дуб зелёный,
Но слуги белку стерегут…
И плагиат такой знакомый.

Николай )))
Рецензия от: Арина Дмитриева
2019-12-12 19:22:54
Понравилось! Очень!
Рецензия от: Люся Лагутина
2019-12-12 19:22:23
Нарядной быть, поверьте, очень лестно,
особенно рядиться под невесту.
Рецензия от: Николай Ничипорук
2019-12-12 19:20:52
На форуме обсуждают
Винесу з коментарів, які читачі написали у попередньому пості.

Сьогодні події розвиваються швидко і в'яжуться у щось дуже негарне.

1. Перек(...)
Рецензия от: Зрадонька
2019-12-12 18:58:08
Oleg Helgiv
Вчера торговля на крови с Россией, сегодня российское телевидение на крови в Киеве!
Ни дня без скандала. Такое ощущение, что Зеленский (...)
Рецензия от: Зрадонька
2019-12-12 16:32:30
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.