На рецензию-23: Сколибог Олег
/ АП Рецензії /
Страница Абсурдыня (для поэтесс)
/ Конкурс Абсурдов /
страница Абсурд (для поэтов)
/ Конкурс Абсурдов /
АП ПОЕТ-ХУДОЖНИК. Арт-Смішинки (Конкурс № 7)
/ АП "Поет-Художник" /
Защитная маска своими руками
/ АП Текущий момент /
Yes / No
/ АП Текущий момент /
Сейчас на сайте 2436 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
Скажи що небудь, щоб я тебе побачив ( Сократ)
Автор: Радонька
Опубликовано: 2020-01-10 15:07:59

Чужому навчайтесь та свого не цурайтесь(с)

Чому в Україні чимало люду не розмовляють українською?

Чому на українському порталі поезії поети майже не
спілкуються українською?

Чому в країні Україна такий резонанс викликає закон про мову?

Багато «чому»? А є відповідь?

А може ми просто не вміємо? Не знаємо?

То давайте вчитися. Всі разом.
***
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й більш нічого. Кричите,
Що Бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тойді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро!

Т.Г.Шевченко «І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ
ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ
ПОСЛАНІЄ»

Количество читателей: 1041

Всего рецензий на эту публикацию: 152. Читать все рецензии >>>
Последние 15 рецензий (последнее сверху):
☀🌼
Ви знаєте хто такий Петро Прокопович? Це людина, яка перша у світі винайшла розбірний, рамковий вулик.

Знаменитий бджоляр народився на Чернігівщині у селі Митченки. На рідній землі він почав займатися бджолами, і улюблена справа настільки затягнула чоловіка, що він присвятив їй все своє життя.

Тоді серед українців переважала колодна система бджільництва. Що це таке? Перш ніж забрати мед з вуликів, бджіл обкурювали (умертвляли). При цьому, як правило, знищували ті сім’ї бджіл, які збирали найбільше меду. Впродовж кількох років Петро Прокопович працював нас таким вуликом, який би дозволив забирати мед і залишати бджіл живими. І у 1814 році це сталося – він створив справжній рамковий розбірний вулик, який оберігав бджіл при відборі меду.

Загалом пасіка Прокоповича налічувала понад 10 тисяч бджолиних сімей. Вона стала найбільшою у світі! А ще у рідному селі бджоляр відкрив школу бджільництва, яку утримував на власні кошти. У ній навчалися бджільництву багато селян з України, Білорусії, Башкирії, Грузії, Чехії, Угорщини, Італії, Німеччини.

Винахід Прокоповича став початком широкого вивчення медоносної бджоли, розвитку в усьому світі рамкової системи бджільництва.
#Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #Прокопович #бджола #мед #вулик
2020-04-10 08:39:03 |
Популярний американський актор, режисер і сценарист Sylvester Stallone зніме фільм про українських боксерів Віталій Кличко та Владимир Кличко "Брати – легенди".



Зйомки планують розпочати восени. Фільм вийде у прокат у квітні 2021 року.

Сталлоне і брати Клички є давніми друзями. Актор навіть кілька разів відвідував бої за участю легендарних братів.



Нагадаємо, кар'єра Віталія і Володимира Кличка на професійному рівні почалася в один день – 16 листопада 1996 року. На рахунку Віталія – 45 перемог при двох поразках, плюс – титули чемпіона світу за версіями WBC та WBO. Завершив кар'єру боксера у 2012-му році.



Володимир Кличко останній бій провів 29 квітня 2017 року в Лондоні з Ентоні Джошуа і зазнав поразки нокаутом. Загалом здобув 64 перемоги, поступившись лише у п'яти боях. Він виборов титули чемпіона світу за версіями WBO, IBF, WBA та IBO.

#Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #Кличко #Сталлоне #бокс #фільм
2020-04-10 08:59:02
💙💛

За "золото" конкурсу змагалися понад 300 фотографів з усієї Європи!!!

💛💙 Вперше переможцем щорічного європейського конкурсу Professional photographer of the Year став українець! Вітаємо медійного фотографа Vadim Yatsun - photographer/retoucher із перемогою в категорії "Fashion"!!!



"Я щиро радий цій перемозі. Скажу більше, я взагалі не чекав, адже відправляв файли з фотографіями без будь-якої надії. Скажу чесно, що подвійно приємним стало те, що український фотограф вперше переміг в номінації Fashion. В Україні дуже сильні фотографи і, тому, про нас точно повинні знати. Тільки зараз розумію наскільки це важливо брати участь в міжнародних конкурсах. Адже це можливість отримати не тільки справедливу оцінку з зовні, а й отримати колосальну можливість виходу на міжнародний ринок", – поділився митець.



Що відомо про Вадима Яцуна? Фотограф співпрацює з багатьма українськими та іноземними виданнями. Його роботи можна побачити на обкладинках таких журналів як Vogue, Harper's Bazaar, ELLE, Playboy, XXL, Viva, Караван. Зокрема, восени італійський Vogue розмістив спільну роботу Вадима Яцуна і прими-балерини Катерини Кухар.



А ще Вадим Яцун вміє співати. Він брав участь у "Голосі країни 7".

#Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #фотограф #ВадимЯцун
2020-04-10 09:04:56
💙💛
8 квітня 1918 року у Костянтинограді, визволеному напередодні від червоних військ українськими військами, на головній площі міста відбувся військовий парад визволителів.
Це були Запорозький кінний полк ім. Костя Гордієнка (командир - Всеволод Петрів) та Гайдамацький піший полк (командир - Володимир Сікевич).

Гайдамаки щойно прибули з Києва й приєдналися до визвольного походу українських військ на схід України. Гайдамацький полк був сформований в Києві з Гайдамацького кошу Слобідської України, створеного й очолюваного Симоном Петлюрою.

Уряд УНР після визволення Києва примусив Симона Петлюру до звільнення з посади, перетворив його кіш на піший полк, а його командиром призначив Володимира Сікевича.

Парад у Костянтинограді мав такий вплив на мешканців міста, що понад 100 юнаків з нього вступило добровольцями до українського війська.
2020-04-10 08:37:57 |
Ґанок☀🌷
Вітаємо, друзі!🔆
Натрапили сьогодні на вірш Василя Стуса і не втрималися, щоб не поділитися з вами.
Насолоджуймося весною💚 та любімо Україну!💙💛

Весна! весна! — від поночі до рання.
Весна — в вікно, на дах, на капелюх,
весна в колючі воронові гнізда,
весна на кригу і від берегів —
на течію, на вир, на чорториї
весна правує серцем, як веслом,
весна збігає і збігають роки,
вже й вечори попереду біжать.
2020-04-09 16:01:19 |
Ґанок🌷☀
Суржик — негативне, але, на жаль, дуже поширене явище серед мовців. Наведемо кілька прикладів суржику, які нам трапилися протягом останнього тижня.
Тож правильно сказати:
💙 ВІДШАРУВАННЯ СІТКІВКИ ока (а НЕ «відслоєння сітчатки ока»).
💛 ВОРОЖКА НАВОРОЖИЛА (а НЕ «гадалка нагадала»).
💙 ДИВИНА ТА Й ГОДІ (а НЕ «диву даєшся»).
💛 МЕШКАНЦІ будинку (а НЕ «жильці будинку»).
💙 НА ЗАМОВЛЕННЯ (а НЕ «по заказу»).
💛 КОМОРА (а НЕ «кладовка»).
💙 Ходити на МИЛИЦЯХ (а НЕ «ходити на костилях»).
💛 Смачна ЛОКШИНА (а НЕ «смачна лапша»).
Уникаймо суржику та любімо Україну!💙💛
2020-04-08 16:19:51 |
☀🌷
Марія Заньковецька – персона настільки знакова для українського театру, що переоцінити роль цієї актриси в його становленні не те що важко – практично неможливо. Можна тільки недооцінювати…

Вона – сіверянка. Народилася 1854 року на Чернігівщині, у селі Заньки – од назви села й походить псевдонім Заньковецька. Маріїні батьки, збіднілі поміщики Адасовські, хоч як було сутужно з грошима, усе ж віддали доньку до приватного пансіону. Навчатися вона любила.
Найбільше захоплювали танці та пантоміма. У колі подружок-одноліток вона потроху вчилася перевтілюватися, приміряти на себе спершу дрібні життєві ситуації, а далі – значніші. Якось удома під час літніх вакацій, чекаючи візиту кавалера, вона вдяглася покійницею, узяла до рук воскову свічку, лягла на лаву й склала руки на грудях. Її гра була настільки переконливою, що юного гостя довелося відливати водою.

Загалом – Маня була дуже чутлива. “Якийсь божий знак, не інакше”, – скрушно зітхали батьки, коли вона повернулася з гостин у циганському таборі в одній панчосі – усе інше роздала вбогим циганчатам. “Якесь прокляття”, – хитала головами родина, дивлячись, як Маня співпереживає гірким сльозам знедоленої наймички. А Маня тим часом присягалася собі: “Цим сльозам має повірити вся Україна…”
Шлях у мистецтво слався нерівно, нервово, уривчасто. Уже в шістнадцятирічному віці вимогливо зажадала – оддайте мене в консерваторію! Не склалося.
Батьки, скромні поміщики, бачили в професіях співачки й актриси щось легковажне, щось непристойне, мало не сороміцьке. Яка там сцена для порядної дівчини – краще вже вчителька, або лікарша, або – і це буде найліпше – добра дружина якомусь розважливому та заможному панові.

Закусила губу, мріяти про консерваторію облишила. Але щоб таки показати батькам, чого варта її мрія, вступила в Ніжинську аматорську трупу.
Уже перші ролі грала проникливо, трепетно, забуваючи себе, гублячись у них. Заодно відповідала на залицяння молодого офіцера Хлистова. Одружилися швидко – чи то кохала, чи то з батьківських обіймів хотіла якнайшвидше вирватись.

Її акторська майстерність була понад і над будь-якими сумнівами й оцінками.

Сила того таланту залишала далеко позаду й бідність репертуару, і позірну одноплановість деяких ролей, і загальну вузькість дозволеного діапазону.
Її Ганнусь, Оксанок та Марин імперські критики возводили в ранг трагічних Есхілівських та Софоклівських героїнь, нервово перепитуючи себе: “Эта Заньковецкая – украинская актриса или актриса вообще?”
 Імперія не полишала надії зробити Марію Заньковецьку актрисою “вообще”, буквально осипаючи її щедрими пропозиціями поміняти українську сцену на російську – мовляв, і ролі масштабніші матимете, і публіку освіченішу, і гонорари більші.

Заньковецьку було годі вблагати: “Моя Україна надто бідна, щоб її покинути…”
Вона не потребувала іншого визнання, вона не хотіла іншої публіки. Щиро любила свою. Незгоди з батьками, нещасливе подружнє життя з Садовським, яке врешті-решт закінчилося розлученням, часта зміна труп не підточили її таланту, адже він виріс із самісінької серцевини народу. “Своє рідне владно кликало до української сцени, до її скорбот і молитов”, – зізнавалася Заньковецька.
Для неї писали Олена Пчілка, Борис Грінченко, Панас Мирний. Нею захоплювались Симон Петлюра, Лев Толстой, Антон Чехов, Петро Чайковський. Її творче життя цілком можна назвати і довгим, і щасливим, на відміну від особистого.
останні роки відмовлялася від ролей. Була переконана, що вчасно піти – це велике і многоцінне вміння. Для бенефісу вибрала кілька уривків зі свого улюбленого репертуару, – згадувала пізніше художниця-емігрантка Катерина Антонович.

У залі була справжня істерика, глядачі плакали. Схиливши голову набік, Марія Заньковецька стояла під рампою й протягом шести годин слухала привітання й овації. Того ж вечора вона першою в історії України отримала звання Народної артистки.

Перша народна, – здавалося б, це так знаково, так багато. Тільки не у випадку Марії Заньковецької – для її подвижництва й безмірного таланту всі нагороди будуть замалі.💙💛
Джерело: ukrainianpeople.us
2020-04-07 17:08:16 |
7 квітня християни святкують Благовіщення.💛
Благовіщення — блага звістка.
Ми тут подумали, а які синоніми можна дібрати до слів /благо/ і /вістка/?🤔
💙 Благо — добро, щастя, гаразди, достатки, дари.
💛 Звістка — повідомлення, вість, сповіщення, новина, чутка, знак, прикмета.
Друзі, бажаємо вам лише благих звісток!💙💛
2020-04-07 12:41:08 |
☀❤
Сьогодні велике свято - Благовіщення Пресвятої Богородиці. Нехай Матір Божа оберігає усіх ваших рідних.
💙💛
Бог змиряється перед Своїм творінням.
Бог посилає Свого ангела, щоби спитати дозволу воплотитися в зовсім ще юної дівчини. Без її згоди воля Бога не може здійснитися. Без її волі неможливе втілення.
Він питає дозволу в людини, щоби прийти в цей світ, прийняти тіло, та померти за нас. Більшого смирення неможливо й уявити.
Марія Богородиця смиренно схиляє голову і каже: "Ось Я раба Господня, нехай буде Мені по слову Твоєму", лише через те, що Бог вже змирився перед Нею.
Не треба казати дурниць на кшталт: "Бог у кожного в душі". Бог лише там, куди Йому дозволяють увійти, куди Його запрошують, бо Він Бог смирення та перемоги.
А що ти зробив, юзернейм, щоби Бог був у тебе в душі?
З Благовіщенням вас, парафіяни!
Олександр Дедюхін (панотець УПЦ)
2020-04-07 10:06:52 |
Ґанок☀🌼
Залишити в спокої чи дати спокій? Розповімо.😉
Отже, правильно сказати:
💙 Дати комусь спокій (а не «залишити в спокої»).
💛 Взути чоботи (а не «одягти чоботи»).
💙 Мухи не скривдить / не зачепить (а не «мухи не обідить»).
💛 Образитися (а не «обідитися»).
💙 Платити за проїзд (а не «оплачувати проїзд»).
💛 Виправдати надії (а не «оправдати надії»).
💙 Лінії перетинаються (а не «лінії пересікаються»).
Вдосконалюймо українську🇺🇦 та любімо Україну!💙💛
2020-04-06 12:33:37 |
Ґанок☀🌷
4 квітня 1953 року народилася Квітка Цісик, американська співачка українського походження. Квітка Цісик була більшою українкою, живучи в Америці, ніж деякі «українці», живучи в Україні.
В Америці голосом Квітки усі захоплювалися, а в Україні її пісні стали популярними лише після смерті співачки.
Яка ваша улюблена пісня у виконанні Квітки Цісик? Пишіть в коментарях. Наша — «Де ти тепер» (слова Дмитра Луценка, музика Ігоря Шамо).

Місто спить, згасли вогні,
Разом гуляли з тобою всю ніч ми.
Згадка прощання, перші признання.
Де тепер вони?

Ми гадали, зустрічі ждали,
Та пройшли ті дні.

Ти сказав: «І в час біди
Дружби такої ніхто не зітре з землі».
Довга розлука, віддалі мука,
Ти в душі завжди.

Даль побореш, все покинеш,
Прийдеш знов сюди.

Відгукнись! Де ти в цей час?
Знаю, ти згадував в горі мене не раз.
Весняні ночі стали коротші,
Тільки не для нас.

Все промине, в даль полине,
Наш любимий вальс.
2020-04-04 16:11:01 |
Цікаво. ☀💙💛

Польський вчений Михайло Красуський у праці «Прадавність української мови» (1880 рік) вважає:



«Слід згадати про походження назви «Україна».

Це звісно, ніяка не «окраїна» (такого слова в українські мові взагалі нема – є «околиця»), бо у 12-му столітті, коли є перша письмова згадка такої назви, поруч не було жодної держави, яка б могла назвати могутню ще імперію «окраїною».

Натомість ймовірно, що назва «Україна» складається з двох слів «у» (тобто «в», «всередині») та «країна».

Так позначалася метрополія, або етнічні землі русинів – господарів Київської Руси, без урахування підлеглих територій.

Тобто Русь мінус підлеглі їй території дорівнює У-країна («внутрішні землі»).

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=218886669356568&id=100037057088994
2020-04-05 21:40:28
Strichka. UA

Сьогодні вам запропонуємо "Трощу" Василя Шкляра.



З усіх написаних автором книг ця, ймовірно, найбільш захоплююча. І якби не декілька "прогалин" - можна б було назвати її довершеною.



У драмі - дві сюжетні лінії, що розповідаються від імені головного героя - минуле в УПА та життя після 25 років ув'язнення у місті Запоріжжя. В майбутньому розкривається картина минулого, дуже вдале поєднання.



До останнього в книзі тримається інтрига "хто ж зрадник?", але правильні здогадки можуть з'явитись з половини другого розділу. Та все одно у кінці буде певна несподіванка.



Не сподобалось, що не всіх важливих персонажів автор зміг розкрити: до половини з них герой прикипів душею якось штучно. А ще те, що в другій частині книги одна з сюжетних ліній зникає і знову випливає лише в третій - недопрацьовочка вийшла.



І тим не менш, любителям книжок, які розвивають аналітичні здібності і вміють підтримувати градус інтриги, рекомендється.
2020-04-05 22:06:55
☀🌷Шумить, вирує внизу потік. Скільки пам’ятає себе Нателла, все вона чує цей шум. Ласкавий, милозвучний, мов колискова пісня, він її заколисує вечорами, і він же першим будить Нателлу вранці, м’яко вплітаючись у розкіш дитячих снів, у ту солодку ранкову напівдрімоту, коли не одразу його і впізнаєш: чи то потік, чи, може, дощ шумить за вікном...
Чим ближче потік, тим гучніше, майже з видзвоном, вишумовує він з-поміж каміння дівчинці назустріч, немов збадьорений її приходом, немов радий погомоніти з нею.
— Здрастуй, потічку!
І потік усміхається їй мигтінням в’юнкої течії та білосніжною кучугурою шумовиння, що росте й росте у вирі під водоспадом.
Вилискують брили, оброслі зеленим бархатом водяних мохів, розпускається лілейно-білим шумовинням потік, виграючи на сонці... Знає він, що зранку любить Нателла побавитися з ним. Ось вона, присівши на камені, опустить руку в джерельно-чисту, холодну течію, поніжить трохи її, потім умиється, пригорщами хлюпаючи гірську лоскотливу воду собі в обличчя, а тоді вже сяде погрітись на камені, старанно заплітаючи свої вогкенькі блискучі кіски.💐

💙💛🌼Це уривок з новели Олеся Гончара «Дорога за хмари».
Олесь Гончар народився 3 квітня 1918 року. Найвідоміші його твори — «Собор», «Прапороносці», «Тронка». Також писав повісті та новели.🌼
2020-04-03 08:49:17 |
🇺🇦

5 квіітня 1710 року гетьман Пилип Орлик у селі Бендери підписав "Статут війська Запорозького" – першу українську конституцію і одну з перших європейських конституцій Нового часу, де чітко та структуровано зазначено всі права та обов'язки Війська Запорозького.



Статут Пилипа Орлика має 16 статей.



Цікавий факт, що документ написаний латиною і староукраїнською. Останній варіант знаходиться у нашого агресивного сусіда.
2020-04-05 21:59:00
👏🌼У Великобританії – "Гаррі Поттер і філософський камінь", у Франції – "Маленький принц", у Бельгії – "Пригоди Тінтіна", у Швеції – "Пеппі Довга Панчоха", в Італії – казка "Піноккіо", а в Україні?

💛💙📖 В Україні безліч дитячих книжок із неймовірними сюжетами! Ба більше, є такі книжки, які вважають найкращими у світі!

Сьогодні, 2 квітня, у Міжнародний день дитячої книги, ми хочемо порекомендувати вам українські історії та казки, що увійшли до престижних світових видань.

До слова, знаєте чому День книги відзначають саме 2 квітня? Все просто – це день народження датського письменника-казкаря Ганса Християна Андерсена.
Торік, до престижного щорічного каталогу книжкових рекомендацій в галузі міжнародної дитячої та юнацької літератури The White Ravens 2019 увійшли одразу дві українські книжки. Ось вони – "Сова, яка хотіла стати жайворонком" Галини Вдовчиенко та "Туконі – мешканець лісу" Оксани Була.

Раніше до каталогу потрапили казка Івана Франка "Фарбований Лис", дитяча книжка Софії Андрухович і Мар’яни Прохасько "Сузір‘я Курки", "Рукавичка", "Хто зробить сніг" Тараса та Мар’яни Прохаськів, "Лісова пісня" Лесі України.

І так, ми не забули ще про одну популярну книжку, яку переклали двадцятьма мовами світу! Це – "Тореадори з Васюківки" Всеволода Нестайка!
Її вважають не тільки кращою дитячою книгою України, а й у світі.😜👏🌷

Читайте на здоров’я!🇺🇦
#Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #книга #діти
2020-04-02 13:43:09 |
2 квітня народився Ганс Християн Андерсен ( 2.04.1805 - 4.08.1875) — найвидатніший казкар світу, знаменитий данський письменник, який писав вірші, поеми, п’єси, нариси, але обезсмертив своє ім'я геніальними казками — сумними, веселими, романтичними, мудрими і повчальними, що увібрали в себе оптимізм і віру у краще майбутнє прийдешніх поколінь.

Казка Ганса Християна Андерсена «Снігова Королева» з блискучими ілюстраціями Владислава Єрка вийшла у Видавництво «Абабагаламага» 2000 року і стала чи не найвідомішою книгою видавництва.

2 квітня відзначається Міжнародний день дитячої книги — свято, встановлене з ініціативи та за ухвалою Міжнародної ради дитячої книги в День народження найвидатнішого казкаря світу Ганса Християна Андерсена.



#ГансХристиянАндерсен #ВладиславЄрко #Міжнароднийденьдитячоїкниги #Абабагаламага #Ababahalamaha
2020-04-02 15:43:43
💙💛Ґанок

2 квітня — Міжнародний день дитячої книги.📚
Напевно, казка — це перший літературний твір, з якого починається знайомство дитини з книгами й літературою загалом. Справжнім скарбом є народні казки. Однак не менш цікаві й авторські. Наприклад, є чудова віршована казка Галини Малик «Королівство Ану», яка вже багато років захоплює маленьких читачів.

Ось так починається казка:
Було королівство Будь Ласка.
Сусіда-король з королівства Ану
Почав з ним таємну, підступну війну.
На вулицях міста-столиці
З’явились насуплені лиця.
Один у крамниці сказав продавцю:
— Ану, дайте швидше машинку оцю!
За серце схопився і зблід продавець...
Ледь-ледь не настав продавцеві кінець!
В трамваї хтось гаркнув бабусі на вухо:
— Ану, відступися убік, розвалюхо!
Не встигла убік відступити небога —
Забрала стареньку «швидка допомога».
Буфетнику Про́шу в дитячім кафе
Хтось замість подяки та вигукнув:
— Пфе!
Буфетник облишив буфет і торти —
Його до сьогодні не можуть знайти!
А далі, як мовиться в казці,
Забили тривогу будьласці.
Вони невідомих осіб
Ловили шістнадцять діб!
А потім не місяць, не два
Учили казати слова:
«пробачте», «спасибі», «будь ласка»...
На цьому й скінчилася б казка.
Та вчора я стріла особу одну.
Вона продавцеві сказала:
— Ану...
Одразу мені пригадалася казка
Про два королівства: Ану і Будь Ласка.
І подумала я:
А можливо, цей раз
Війною пішло королівство на нас?!

Читаймо дітям книги українською🇺🇦 та любімо Україну!💙💛

А яка ваша улюблена дитяча книга? Діліться в коментарях.😉
2020-04-02 10:31:11 |
☀💐1 квітня 1809 року народився неперевершений Микола Гоголь, українець, який прославився майже на весь світ. Микола Гоголь писав про Україну, але, на жаль, публікував свої твори лише російською.
У Микола Гоголя є сатирична повість «Ніс», і ми подумали, чому б сьогодні не пригадати українські фразеологізми з компонентом «ніс». Здається, доречно.😉

💙 Вдаряти в ніс — так кажуть про сильний неприємний запах.
💛 Вернути (відвертати) ніс від когось (чогось) —уникати зустрічей, відвертатися від когось або чогось.
💙 Вішати (повісити) носа — журитися, засмучуватися.
💛 Водити за ніс — обдурювати, не виконуючи обіцяного або приховуючи щось.
💙 Втерти носа — 1) показати свою перевагу над кимось; 2) провчити когось.
💛 Дерти носа — пихато поводитися, зазнаватися.
💙 Заорати носом — впасти.
💛 Зарубати на носі — добре й надовго запам’ятати.
💙 Клювати носом — дрімати, засинати сидячи.
💛 Крутити носом — вередувати, показувати своє невдоволення.
💙 Ловити носом окунів — дрімати.
💛 На носі — так кажуть про подію, яка станеться скоро, незабаром.
💙 Не показувати носа — не з’являться, не приходити кудись чи до когось.
💛 Залишатися з носом — зазнавати невдачі.
💙 Ніс під себе — засоромитися, злякатися.
💛 Носа й коцюбою (кочергою) не дістати — пишатися, зазнаватися.
💙 Пхати носа — втручатися в що-небудь.
💛 Тримати ніс за вітром — діяти або змінювати свою поведінку відповідно до змін обставин.

Тож не вішаймо носа, адже на носі — Великдень! Та тримаймо ніс за вітром.
2020-04-01 13:27:22 |
Цей день в історії

31 березня 1889 року Александер Густав Ейфель підняв французький "триколор" на маківці Ейфелевої вежі в Парижі, збудованої до відкриття Паризької виставки. Трьохсотметрова вежа вагою близько 7 тисяч тон викликала різні оцінки у сучасників, але сьогодні безумовно вважається окрасою міста.
2020-04-01 13:28:05
☀🌷А ви знали, що пара синиць за добу може очистити від шкідників майже 40 яблунь?! Що дятли віддають перевагу короїдам, а іволга – волохатій гусені. А ще є горобці, граки, ворони, галки, мухоловки, ластівки… Вони теж допомагають боротися зі шкідливими комахами.

Сьогодні у світі відзначають Міжнародний день птахів. Саме цього дня, у 1906 році, підписали Міжнародну конвенцію з охорони птахів. Водночас, День птахів – не тільки річниця Конвенції, а й час прильоту пернатих із зимівлі.

До Червоної книги України внесено 87 видів птахів, 27 із них – як зникаючі. Так, у нас зовсім перестали гніздитися орел степовий і лунь степовий. Останній випадок гніздування орла в заповіднику Асканія-Нова був зафіксований у 1980-тих роках.

У нас майже не побачити шуліку рудого, який ще кілька десятиліть тому гніздився біля Києва… Зрідка орнітологи слідкують за орланом білохвостим. Птах, який здавна був невід’ємним елементом природи багатьох українських річок, став рідкісним і занесений до Червоної книги

Аналогічна ситуація і з одним із найбільших у Європі хижих птахів – орланом білохвостим. Раніше цей красень літав над українськими річками, але через отруєння хімікатами його чисельність катастрофічно скоротилася.

Серед зникаючих – баклан чубатий, журавель степовий, баранець великий, сипуха, тетерук…
#Opendata #Суспільнеоко #птахи #Україна #охорона
2020-04-01 13:26:51 |
💙💛1 квітня 1809 року народився Микола Васильович Гоголь.

Постать Гоголя — цікава та багатогранна. Ми вирішили розповісти читачам про деякі відомі та маловідомі факти, що стосуються нашого видатного земляка, автора “Вечорів на хуторі поблизу Диканьки”, “Вія”, “Тараса Бульби”, “Мертвих душ”, “Ревізора”…
 1.Микола Гоголь (уроджений Яновський) вийшов із багатодітної сім’ї — був третьою дитиною із дванадцяти. Всього було шість хлопчиків і шість дівчаток. Перші два хлопчика народилися мертвими. Четвертим сином був рано померлий Іван (1810-1819). Потім народилася дочка Марія (1811-1844). Всі середні діти також померли в дитинстві. Останніми народилися Анна (1821-1893), Єлизавета (в заміжжі Бикова) (1823-1864) та Ольга (1825-1907). Мати Гоголя вважалася першою красунею Полтавщини, була видана заміж у 14 років за батька письменника, на той час удвічі від неї старшого. Дитячі роки Гоголя пройшли в батьківському маєтку, в селі Василівці (раніше — Яновщина, нині — Гоголеве Шишацького району.

2. Гоголь ніколи не був одружений. Власну сім’ю Гоголь так і не завів, і взагалі невідомо, чи були у нього які-небудь зв’язки з жінками. Щоправда, навесні 1850 року Гоголь робив через посередників пропозицію (перше і востаннє в житті) Анні Вієльгорській, але отримав відмову. Поведінка Гоголя та його відособленість породили розхожий міф про гомосексуальні нахили письменника. Подібне припущення висунув американський славіст, історик російської літератури професор Семен Карлінський, який заявив у своїй роботі “Сексуальний лабіринт Миколи Гоголя” про “пригноблену гомосексуальність” письменника, яка передбачає “придушення емоційного потягу до представників своєї статі” і “відразу до фізичного або емоційного контакту з жінками”.

3. Коли майбутній великий письменник навчався в школі, його твори, за оцінками вчителів, були досить посередніми, він був слабкий у мовах, а добре встигав тільки в російській словесності та в малюванні.

4.Гоголя була пристрасть до рукоділля. Він любив в’язати на спицях шарфи, кроїти сестрам сукні, ткати пояса, шити для себе шийні хустки.

5. У своїх кишенях Гоголь завжди носив солодощі, які постійно жував, бо був “страшенним солодкоїжкою”. Особливо він любив гризти під час роботи або розмови шматочки цукру. Живучи в готелі, він ніколи не дозволяв прислузі забирати поданий до чаю цукор, збирав його та навіть ховав. Сучасники письменника згадували, що руки Гоголя часто були липкими через те, що він постійно їв солодке.

Гоголь соромився свого носа, і, мабуть, навіть художників просив згладжувати на картинах цей недолік зовнішності. Тому на всіх портретах письменника ніс виглядає по-різному. Можливо, одна з петербурзьких повістей Гоголя не випадково названа “Ніс”. Взагалі, Гоголь був дуже сором’язливим: якщо в компанії з’являвся незнайомець письменник хутко зникав із кімнати.

7. Гоголь бував за кордоном — у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії, та одного разу навіть здійснив паломницьку подорож до Єрусалиму.

8. Джерелом сюжету п’єси “Ревізор” був реальний випадок, який стався в одному з міст Новгородської губернії, про який Гоголю розповів Олександр Пушкін. Пушкін також запропонував Гоголю сюжет “Мертвих душ”.

9. Письменник у своєму заповіті за сім років до смерті попереджав, щоб тіло його поховали тільки у випадку явних ознак розкладання тіла. Це потім стало причиною численних містичних припущень, нібито в дійсності письменника поховали в стані летаргічного сну. Але згідно з документами НКВС, які збереглися, це не так. При перепохованні Гоголя, в 1931 році, в його труні був виявлений скелет із повернутим набік черепом. За спогадами сучасників Гоголя, до власної смерті письменник ставився спокійно, ніби був готовий до неї. Серед причин, які призвели до його передчасної кончини у віці майже 43 років, крім інших причин, називають добровільне позбавлення себе їжі.

10. Опис майна Гоголя після смерті показав, що залишилося особистих речей на суму 43 рублі 88 копійок. Його речі були обносками і говорили про повну байдужість письменника до свого зовнішнього вигляду в останні місяці його життя. У той же час на руках у С. П. Шевирьова залишалися дві з гаком тисячі рублів, переданих Гоголем на благодійні цілі нужденним студентам Московського університету. Ці гроші Гоголь не вважав своїми, і Шевирьов не став їх повертати спадкоємцям письменника.

11. Гоголь неодноразово спалював рукопис “Мертвих душ”, останній том так і не був надрукований.  Чому він це робив? Деякі критики переконані, що Микола Васильович був дуже вимогливим до себе. Але це неправда – він видавав навіть свої незавершені твори, як от у збірнику “Арабески”. На думку сучасного українського науковця та філософа Петра Кралюка, Гоголь намагався прибрати з твору моменти, що видавали його агентурну діяльність. Гоголь був агентом царської охранки і певний час працював на Третє відділення імператорської канцелярії.

12. В житті Гоголя є “біла пляма” — восени 1829 року він зникає разом із “петербурзькими адресами”. Так куди на три місяці подівся Гоголь? Дослідник Кралюк припускає, що Микола Васильович провів цей час на Волині (потім він чудово опише у “Тарасі Бульбі” місцеві замки та природу), де й відбулося його фатальне знайомство з Фадєєм Булгаріним – відомим російським письменником, журналістом і агентом Третього відділення імператорської канцелярії Ніколая І. Вже після смерті Гоголя Булгарін дав свідчення, що саме він завербував Миколу Васильовича у царську охранку. Одне з таких свідчень було опубліковане у газеті “Северная Пчела”, яку редагував і видавав Булгарін, інше було знайдене у його особистому листуванні.

13. Коли п’єсу “Ревізор” уперше прочитали у цензурному комітеті – розгорівся шалений скандал. Гоголю закидали, що він компрометує Російську імперію та чиновництво. Були навіть заклики заарештувати письменника. Але цар Ніколай І чомусь особисто приходить на прем’єру постановки “Ревізор” і показово аплодує з ложі. Після цього аплодують й усі інші чиновники. “Ревізор” обертається театральним успіхом для Гоголя. За дивним збігом обставин після цього Гоголь їде за кордон (більшість російських письменників, включно з Пушкіним, на той час – невиїзні). А він – людина скромних прибутків, весь час нарікав на гірку долю і просив грошей, жив та харчувався по друзях…Цар-батюшка великодушно виділив Гоголю 5 тисяч рублів (для порівняння – гімназійний вчитель на рік отримував тоді 300 рублів і вважався заможною людиною). “Коли мені російські критики розповідають як високо Ніколай І цінував письменницький талант Гоголя, я їм пригадую історію про Кондратія Рилєєва – дуже талановитого поета, якого Ніколай І стратив на шибениці”, – пише Петро Кралюк.

14. Однією з численних примх письменника була пристрасть до катання хлібних кульок. Поет і перекладач Микола Берг згадував: “Гоголь або ходив по кімнаті, з кутка в куток, або сидів і щось писав, катаючи кульки з білого хліба, про які говорив друзям, що вони допомагають вирішенню найскладніших і найважчих завдань. Коли він нудьгував за обідом, то знову ж катав кульки і непомітно підкидав їх у квас або суп тим, хто поруч сидять … Один друг зібрав цих кульок цілі купи і зберігає благоговійно”.

15. Цікаво, що в 1852 році за невелику статтю в пам’ять про Гоголя Іван Тургенєв був підданий арешту та відправлений у заслання в село на місяць. Мотивом було бажання російського уряду покарати автора “Записок мисливця”, а покарали автора через порушення цензурного статуту (друк в Москві статті, забороненої цензурою в Петербурзі) — і це було лише приводом призупинити діяльність соціально-небезпечного з точки зору царської цензури літератора.

16. Складне переплетення двох культур в одній людині завжди робило фігуру Гоголя центром міжнаціональних суперечок, але самому Гоголю не потрібно було з’ясовувати, українець він чи росіянин — у суперечки про це його втягнули друзі. Сам же письменник не міг дати однозначної відповіді на це питання, схиляючись до синтезу двох культур. У 1844 році він так відповідав на запит близької подруги Олександри Смирнової: “Скажу вам одне слово щодо того, яка у мене душа, хохляцька чи російська, тому що це, як я бачу з листа вашого, служило у свій час предметом ваших міркувань і суперечок з іншими. На це вам скажу, що сам не знаю, яка в мене душа, хохляцька чи російська. Знаю тільки те, що ніяк би не дав переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом,  і як навмисне кожна з них окремо укладає в собі те, чого немає в іншій, – явний знак, що вони повинні поповнити одна іншу. Для цього самі історії їх минулого побуту дані їм несхожі одна на іншу, щоб порізно виховали різні сили їх характеру, щоб потім, злившись воєдино, скласти собою щось найдосконаліше в людстві”.

Не відомо жодного твору письменника, написаного ним українською мовою.
Джерело: poltava365.com




💙💛1 квітня 1809 року народився Микола Васильович Гоголь.

Постать Гоголя — цікава та багатогранна. Ми вирішили розповісти читачам про деякі відомі та маловідомі факти, що стосуються нашого видатного земляка, автора “Вечорів на хуторі поблизу Диканьки”, “Вія”, “Тараса Бульби”, “Мертвих душ”, “Ревізора”…
 1.Микола Гоголь (уроджений Яновський) вийшов із багатодітної сім’ї — був третьою дитиною із дванадцяти. Всього було шість хлопчиків і шість дівчаток. Перші два хлопчика народилися мертвими. Четвертим сином був рано померлий Іван (1810-1819). Потім народилася дочка Марія (1811-1844). Всі середні діти також померли в дитинстві. Останніми народилися Анна (1821-1893), Єлизавета (в заміжжі Бикова) (1823-1864) та Ольга (1825-1907). Мати Гоголя вважалася першою красунею Полтавщини, була видана заміж у 14 років за батька письменника, на той час удвічі від неї старшого. Дитячі роки Гоголя пройшли в батьківському маєтку, в селі Василівці (раніше — Яновщина, нині — Гоголеве Шишацького району.

2. Гоголь ніколи не був одружений. Власну сім’ю Гоголь так і не завів, і взагалі невідомо, чи були у нього які-небудь зв’язки з жінками. Щоправда, навесні 1850 року Гоголь робив через посередників пропозицію (перше і востаннє в житті) Анні Вієльгорській, але отримав відмову. Поведінка Гоголя та його відособленість породили розхожий міф про гомосексуальні нахили письменника. Подібне припущення висунув американський славіст, історик російської літератури професор Семен Карлінський, який заявив у своїй роботі “Сексуальний лабіринт Миколи Гоголя” про “пригноблену гомосексуальність” письменника, яка передбачає “придушення емоційного потягу до представників своєї статі” і “відразу до фізичного або емоційного контакту з жінками”.

3. Коли майбутній великий письменник навчався в школі, його твори, за оцінками вчителів, були досить посередніми, він був слабкий у мовах, а добре встигав тільки в російській словесності та в малюванні.

4.Гоголя була пристрасть до рукоділля. Він любив в’язати на спицях шарфи, кроїти сестрам сукні, ткати пояса, шити для себе шийні хустки.

5. У своїх кишенях Гоголь завжди носив солодощі, які постійно жував, бо був “страшенним солодкоїжкою”. Особливо він любив гризти під час роботи або розмови шматочки цукру. Живучи в готелі, він ніколи не дозволяв прислузі забирати поданий до чаю цукор, збирав його та навіть ховав. Сучасники письменника згадували, що руки Гоголя часто були липкими через те, що він постійно їв солодке.

Гоголь соромився свого носа, і, мабуть, навіть художників просив згладжувати на картинах цей недолік зовнішності. Тому на всіх портретах письменника ніс виглядає по-різному. Можливо, одна з петербурзьких повістей Гоголя не випадково названа “Ніс”. Взагалі, Гоголь був дуже сором’язливим: якщо в компанії з’являвся незнайомець письменник хутко зникав із кімнати.

7. Гоголь бував за кордоном — у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії, та одного разу навіть здійснив паломницьку подорож до Єрусалиму.

8. Джерелом сюжету п’єси “Ревізор” був реальний випадок, який стався в одному з міст Новгородської губернії, про який Гоголю розповів Олександр Пушкін. Пушкін також запропонував Гоголю сюжет “Мертвих душ”.

9. Письменник у своєму заповіті за сім років до смерті попереджав, щоб тіло його поховали тільки у випадку явних ознак розкладання тіла. Це потім стало причиною численних містичних припущень, нібито в дійсності письменника поховали в стані летаргічного сну. Але згідно з документами НКВС, які збереглися, це не так. При перепохованні Гоголя, в 1931 році, в його труні був виявлений скелет із повернутим набік черепом. За спогадами сучасників Гоголя, до власної смерті письменник ставився спокійно, ніби був готовий до неї. Серед причин, які призвели до його передчасної кончини у віці майже 43 років, крім інших причин, називають добровільне позбавлення себе їжі.

10. Опис майна Гоголя після смерті показав, що залишилося особистих речей на суму 43 рублі 88 копійок. Його речі були обносками і говорили про повну байдужість письменника до свого зовнішнього вигляду в останні місяці його життя. У той же час на руках у С. П. Шевирьова залишалися дві з гаком тисячі рублів, переданих Гоголем на благодійні цілі нужденним студентам Московського університету. Ці гроші Гоголь не вважав своїми, і Шевирьов не став їх повертати спадкоємцям письменника.

11. Гоголь неодноразово спалював рукопис “Мертвих душ”, останній том так і не був надрукований.  Чому він це робив? Деякі критики переконані, що Микола Васильович був дуже вимогливим до себе. Але це неправда – він видавав навіть свої незавершені твори, як от у збірнику “Арабески”. На думку сучасного українського науковця та філософа Петра Кралюка, Гоголь намагався прибрати з твору моменти, що видавали його агентурну діяльність. Гоголь був агентом царської охранки і певний час працював на Третє відділення імператорської канцелярії.

12. В житті Гоголя є “біла пляма” — восени 1829 року він зникає разом із “петербурзькими адресами”. Так куди на три місяці подівся Гоголь? Дослідник Кралюк припускає, що Микола Васильович провів цей час на Волині (потім він чудово опише у “Тарасі Бульбі” місцеві замки та природу), де й відбулося його фатальне знайомство з Фадєєм Булгаріним – відомим російським письменником, журналістом і агентом Третього відділення імператорської канцелярії Ніколая І. Вже після смерті Гоголя Булгарін дав свідчення, що саме він завербував Миколу Васильовича у царську охранку. Одне з таких свідчень було опубліковане у газеті “Северная Пчела”, яку редагував і видавав Булгарін, інше було знайдене у його особистому листуванні.

13. Коли п’єсу “Ревізор” уперше прочитали у цензурному комітеті – розгорівся шалений скандал. Гоголю закидали, що він компрометує Російську імперію та чиновництво. Були навіть заклики заарештувати письменника. Але цар Ніколай І чомусь особисто приходить на прем’єру постановки “Ревізор” і показово аплодує з ложі. Після цього аплодують й усі інші чиновники. “Ревізор” обертається театральним успіхом для Гоголя. За дивним збігом обставин після цього Гоголь їде за кордон (більшість російських письменників, включно з Пушкіним, на той час – невиїзні). А він – людина скромних прибутків, весь час нарікав на гірку долю і просив грошей, жив та харчувався по друзях…Цар-батюшка великодушно виділив Гоголю 5 тисяч рублів (для порівняння – гімназійний вчитель на рік отримував тоді 300 рублів і вважався заможною людиною). “Коли мені російські критики розповідають як високо Ніколай І цінував письменницький талант Гоголя, я їм пригадую історію про Кондратія Рилєєва – дуже талановитого поета, якого Ніколай І стратив на шибениці”, – пише Петро Кралюк.

14. Однією з численних примх письменника була пристрасть до катання хлібних кульок. Поет і перекладач Микола Берг згадував: “Гоголь або ходив по кімнаті, з кутка в куток, або сидів і щось писав, катаючи кульки з білого хліба, про які говорив друзям, що вони допомагають вирішенню найскладніших і найважчих завдань. Коли він нудьгував за обідом, то знову ж катав кульки і непомітно підкидав їх у квас або суп тим, хто поруч сидять … Один друг зібрав цих кульок цілі купи і зберігає благоговійно”.

15. Цікаво, що в 1852 році за невелику статтю в пам’ять про Гоголя Іван Тургенєв був підданий арешту та відправлений у заслання в село на місяць. Мотивом було бажання російського уряду покарати автора “Записок мисливця”, а покарали автора через порушення цензурного статуту (друк в Москві статті, забороненої цензурою в Петербурзі) — і це було лише приводом призупинити діяльність соціально-небезпечного з точки зору царської цензури літератора.

16. Складне переплетення двох культур в одній людині завжди робило фігуру Гоголя центром міжнаціональних суперечок, але самому Гоголю не потрібно було з’ясовувати, українець він чи росіянин — у суперечки про це його втягнули друзі. Сам же письменник не міг дати однозначної відповіді на це питання, схиляючись до синтезу двох культур. У 1844 році він так відповідав на запит близької подруги Олександри Смирнової: “Скажу вам одне слово щодо того, яка у мене душа, хохляцька чи російська, тому що це, як я бачу з листа вашого, служило у свій час предметом ваших міркувань і суперечок з іншими. На це вам скажу, що сам не знаю, яка в мене душа, хохляцька чи російська. Знаю тільки те, що ніяк би не дав переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом,  і як навмисне кожна з них окремо укладає в собі те, чого немає в іншій, – явний знак, що вони повинні поповнити одна іншу. Для цього самі історії їх минулого побуту дані їм несхожі одна на іншу, щоб порізно виховали різні сили їх характеру, щоб потім, злившись воєдино, скласти собою щось найдосконаліше в людстві”.

Не відомо жодного твору письменника, написаного ним українською мовою.
Джерело: poltava365.com






2020-04-01 08:14:29 |

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.



Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Нахохоталась и над стихом, и над рецензией. А что Саша твоя рецензентка не вспомнит про своё выражение про "пальчик под одеялом". После "Хам" поставь точку, а после " сходило" лучше - запятую.
По крайней мере нет здесь оскорблений и сравнений частей тела ЛГ со знаменем или лоханкой.
Рецензия от: Любина Наталья
2020-04-10 14:05:43
ревнуют все мои собаки
к столбу и к байку хоть к ежу
куда б ни ехал их с собою
вожу
Люся!Картинка и подпись - отличные, особенно для меня, как любителя собачунов...За вчерашнее прошу пардону! Заработался...Всего наилучшего!)))
Рецензия от: Юрий Роновский
2020-04-10 14:04:14
Радуемся каждому дню... что завтра... никто нам не скажет... Красиво! Леночка))) Здоровья и вдохновения!!!
Рецензия от: Галина Бродская
2020-04-10 14:03:44
На форуме обсуждают
Vladimir Zavgorodny
1 год ·
Несколько недель назад (я подчёркиваю: недель) мне позвонил человек, который совсем не гуманитарий, а даже наоборот, и (...)
Рецензия от: Юрко
2020-04-10 13:46:16
Елена Подгорная
А вот вам немножко цифр, связанных с карантином и бизнесом. И с экономикой, конечно.
Карантин у нас уже месяц. Ну, почти.
Бизнес, о(...)
Рецензия от: Юрко
2020-04-10 11:50:43
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.