ЩО Ж МИ ЗА НАРОД ТАКИй?
/ АП Текущий момент /
Страница Абсурдыня (для поэтесс)
/ Конкурс Абсурдов /
страница Абсурд (для поэтов)
/ Конкурс Абсурдов /
Сейчас на сайте 1944 человека
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
Скажи що небудь, щоб я тебе побачив ( Сократ)
Автор: Радонька
Опубликовано: 2020-05-09 08:55:11

Цікаво про цікаве

🌠Світ дивовижний.
Він вражає неповторною природою, яскравими барвами, різноманіттям
цікавих явищ.
Чудова музика, неперевершені твори мистецтва - плоди творіння
неординарних постатей.
Ці люди, частіше за все, мали складні долі.
Вважаю, що в наш нелегкій час, коли Всесвіт випробовує людство на
міцність, варто трохи озирнутися і згадати тих, хто змінював світ на
краще. 🌞
Запрошую ділитись на цій сторінці цікавими фактами про цікаве)

Количество читателей: 416

Всего рецензий на эту публикацию: 62. Читать все рецензии >>>
Последние 15 рецензий (последнее сверху):
Незважаючи на те, що в Бразилії існує заборона на утримання диких тварин у якості домашніх, пінгвін за кличкою Дінді порушує всі закони та щороку, починаючи з 2011-го, припливає пожити до свого старого друга, Жоао Перейра де Соуза.

Цей 71-річний пенсіонер одного разу знайшов пінгвіна, покритого нафтовою плівкою, ослаблого й виснаженого, який перебував на межі загибелі. Чоловік відмив бідну тварину, вигодував й вилікував його і з подивом помітив, що новоспечений друг не бажає розлучатися з ним назавжди. Щороку пінгвін навідується до свого рятівника, щоб провести з ним трохи часу.

Він виляє хвостом, як собака…

«Він пробув зі мною 11 місяців і потім зник… Але з тих пір він щороку пропливає 8000 км, щоб відвідати мене.»

"Я люблю пінгвіна як свою власну дитину, і вважаю, що пінгвін любить мене. Коли він бачить мене він виляє хвостом, як собака, й бурчить від захоплення.»

«Він більше нікому не дозволяє чіпати себе та відразу клює, якщо хтось хоче це зробити.»

"Я ніколи не бачив нічого подібного раніше. Я думаю, що пінгвін вважає Жоао частиною його сім’ї та, ймовірно, думає, що чоловік теж пінгвін», – прокоментував професор Краєвський.



2020-07-09 21:42:46 |
Павло Бондаренко
Ну, что, снова "исторический ликбез"?
Видели ли вы фильм "Место встречи изменить нельзя".
Там, где Глеб Жеглов и Володя Шарапов ловят банду "Черная кошка"? А помните в нем эпизод, когда на коммунальной кухне Шарапов ведет беседу со старым соседом-евреем Михаилом Михайловичем Бомзе и вспоминает его сына Венечку, который, учась в консерватории, "с каждой стипендии покупал матери цветы".

Это ложь. Не мог Вениамин Михайлович Бомзе покупать цветы за стипендию. Просто потому, что ее у него не было. Более того, его родители за обучение родному государству платили.
Именно так, вопреки лживым советским мифам, обучение в СССР было платным и не только в университетах или в данном случае - Московской конерватории, но и - внимание(!) старших классах средних школ.

Платное обучение было введено 2 октября 1940 года постановлением Совета Народных Комиссаров СССР № 1860, которое называлось
"ОБ УСТАНОВЛЕНИИ ПЛАТНОСТИ ОБУЧЕНИЯ В СТАРШИХ КЛАССАХ СРЕДНИХ ШКОЛ И В ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ СССР И ОБ ИЗМЕНЕНИИ ПОРЯДКА НАЗНАЧЕНИЯ СТИПЕНДИЙ".

Согласно этому постановлению, только учащиеся техникумов имели право на стипендию, и то при условии отличных успехов в учебе.

Для учащихся 8-10 классов средних школ Москвы, Ленинграда и столиц союзных республик устанавливалась плата 200 рублей в год, в других населенных пунктах - 150 рублей.

За право учиться в высших учебных завдениях студенты должны были заплатить родному государству 400 рублей в год в столицах и 300 рублей - в провинции.

По официальной версии делалось это (цитата) "Учитывая возросший уровень материального благосостояния трудящихся".
Неофициально - для того, чтобы детям малообеспеченных (прежде всего из рабочих семей и семей мелких служащих) перекрыть дорогу к образованию и отправить их в фабрично-заводские училища, готовившие кадры для военных заводов. По моблилизации. Насильно. Не можешь платить - на завод. Уклоняешься - тюрьма.

200-400 рублей в год сумма вроде бы небольшая. На первый взгяляд. Если не знать, что средняя месячная зарплата в СССР в 1940 году составляла 339 рублей. Но масса народу получала, естественно, гораздо меньше. Например, зарплата медиков - около 260 рублей, работников общепита - 220, торговли - 250.

Чтобы вы понимали, буханка дешевого хлеба в 1940 году стоила 90 копеек, килограмм лука - 1 рубль 20 копеек, ботинки 90 рублей.
Но это государственные цены в магазинах, где было шаром покати.
На рынках все дороже, как минимум, в 2-3 раза.
Это не считая принудительных займов по государственным облигациям. Поэтому отдать за обучение в консерватории сумму, которая превышала среднюю месячную зарплату, могли себе позволить далеко не все.

Но даже если и позволяли... Никуда не девается ложь о стипендии студента консерватории Вениамина Михайловича Бомзе.
Так работала советская пропаганда, создавая иллюзию "счастливого советского прошлого".

И не надо вот этого вот "А вот сейчас..."
Речь не о "сейчас", а о лжи о "бесплатном образовании в СССР".
Кстати, это постановление было отменено только через 16 лет, в 1956 году.

2020-07-09 21:40:32 |
637. Об установлении платности обучения в старших классах средних школ и в высших учебных заведениях СССР и об изменении порядка назначения стипендий.



Учитывая возросший уровень материального благосостояния трудящихся и значительные расходы Советского государства на строительство, оборудование и содержание непрерывно возрастающей сети средних и высших учебных заведений, Совет Народных Комиссаров СССР признает необходимым возложить часть расходов по обучению в средних школах и высших учебных заведениях СССР на самих трудящихся и в связи с этим постановляет:



1. Ввести с 1 сентября 1940 года в 8, 9 и 10 классах средних школ и в высших учебных заведениях плату за обучение.



2. Установить для учащихся 8-10 классов средних школ следующие размеры платы за обучение:



а) в школах Москвы и Ленинграда, а также столичных городов союзных республик - 200 рублей в год;



б) во всех остальных городах, а также в селах - 150 рублей в год.



Примечание. Указанную плату за обучение в 8-10 классах средних школ распространить на учащихся техникумов, педагогических училищ, сельскохозяйственных и медицинских школ и других специальных средних учебных заведений.



3. Установить следующие размеры платы за обучение в высших учебных заведениях СССР:



а) в высших учебных заведениях, находящихся в городах Москве, Ленинграде и столицах союзных республик, - 400 рублей в год;



б) в высших учебных заведениях, находящихся в других городах,- 300 рублей в год;



в) в высших учебных заведениях художественных, театральных и музыкальных - 500 рублей в год.



4. Плата за обучение вносится в соответствующие учебные заведения равными долями два раза в год: к 1 сентября и к 1 февраля.



Примечание. За первое полугодие 1940/41 учебного года плата за обучение вносится; не позже 1 ноября с. г.



5. Плата за заочное обучение в средних и высших учебных заведениях взимается в половинном размере.



6. Установить, что с 1 ноября 1940 г. стипендии назначаются лишь тем студентам и учащимся в техникумах, которые проявляют отличные успехи.



Председатель Совета Народных



Комиссаров Союза ССР В. Молотов.



Управляющий Делами Совета



Народных Комиссаров СССР М. Хломов.



Москва, Кремль. 2 октября 1940 г. № 1860.



Источник: Собрание постановлений и распоряжений правительства Союза Советских Социалистических республик №27, стр. 910
2020-07-09 21:41:03
Оксана Музичук

А ви знаєте, що підчас таємних переговорів Гітлера і британського принца, Гітлер поставив умовою неокупаціїї Великої Британії усунення з посади премєр-міністра Черчілля?

А ви знаєте, що саме Черчіль був єдиним керівником держави в Європі, який не ліг під Гітлера, добровільно чи силою, і тим самим зберіг енергію опору нацизму, що далі привело до його подолання?

А ви знаєте. що багато британців звинувачували Черчілля у тому, що він є причиною тисяч смертей британців підчас бомбардування Лондона і інших міст - і після його перемоги над Гітлером його премєр-міністром не переобрали . Вони вважали що з Гітлером треба було домовлятися...

А ви знаєте, що у великій війні, щоб отримати перемогу над набагато сильнішим ворогом, Черчіль жертвував окремими підрозділами, щоб відкрити шлях до перемоги цілій Армії, бо цього вимагало оптимальне вирішення воєнних задач?

І, нарешті - а ви знаєте, що Черчіль є лауреатом Нобелівської премії в літературі?
2020-07-08 07:36:16 |
Історія українця, який став одним із найкращих художників ХІХ століття


Його звикли називати російським художником, значно применшуючи вплив України.
Це Ілля Рєпін.
Народився Рєпін у Харківській губернії і прожив на українських землях 20 років.
Саме тут спочатку опанував акварель, а потім долучився до місцевої іконописної школи.
Талант був очевидний, тож сім’я вирішує відправити сина до легендарної Академії мистецтв у Петербурзі.
Так юнак з провінції стає її кращим випускником.

Після мандрів старою Європою, його тягне у рідне містечко Чугуїв.
Тут пише портрети селян і ескізи для майбутніх робіт.
Протягом усього життя Рєпін постійно повертатиметься до українських мотивів.
Це й вечорниці, українські жінки і козаки. Останні прославлять художника особливо, а саме робота “Запорожці пишуть лист турецькому султану”.

Задум з’явився у 34 роки, а реалізувати вдалось тільки у 47. Художник ретельно підійшов до справи – вивчав козацьку зброю і одяг, постійно радився з українським істориком Яворницьким і ще довше шукав моделей. Вони тут непрості. Картину придбав імператор Олександр III за 35 тисяч рублів – просто гігантську суму.

Українські сліди бачимо й в іншій культовій роботі “Не чекали”.
Якщо придивитися до картин на стіні, то помітимо портрет Шевченка.
Рєпін любив вірші українського кобзаря.
Коли вперше з’явилася ідея поставити йому в Києві пам’ятник, Рєпін запропонував одразу 4 проекти, плюс намалював його портрет.

Образ самого художника доповнювали його численні дивацтва. На вході до його дому висіла табличка “Прислуги немає. Знімайте пальта і калоші самі.”
Посеред їдальні стояв круглий стіл з рухомою серцевиною, так щоб гості самостійно брали собі добавку, а не просили їм щось подати.
А ще, будь-якої пори року художник спав при відчинених вікнах.
У період лютих морозів прокидався з інеєм на ковдрі, але спокійно струшував його і бадьоро брався до роботи.

Не менше дивувала людей і скромність художника. Попри всі схвальні відгуки й величезні гонорари, сам Рєпін називав себе працелюбною посередністю.

В останні роки життя, коли художник вже жив у Фінляндії, він знову звернувся до теми України та запорозьких козаків.

Джерело: uapost.us

2020-07-07 09:29:53 |
4 липня 2020 року відбудеться рідкісне і унікальне явище – повний парад планет. За прогнозами астрономів, ця подія триватиме близько двох тижнів. Ми розповімо про особливості рідкісного астрономічного явища, де його можна подивитися і чи вплине воно на людину.

Такого наукового терміну, як «парад планет» не існує. Але він використовується для опису астрономічного явища, коли всі або кілька планет Сонячної системи шикуються в ряд.
Відсьогодні ми зможемо стати свідками повного параду планет. Це означає, що всі планети Сонячної системи і Плутон вишикуються в ряд. Планети рухаються повільно, тому будуть шикуватися в лінію поступово. У людей буде можливість спостерігати парад близько двох тижнів.

За прогнозами астрономів, всі планети Сонячної системи – Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і карликова планета Плутон вишикуються в ряд на одній стороні зірки одночасно. Відбудеться повний парад планет – це майже ідеальне вирівнювання, коли відхилення кожного небесного тіла від лінії буде мінімальним.
Останній такий великий парад відбувся у 1982 році. Наступний очікується в 2161 році.
За словами астрономів, в липні можна буде спостерігати парад планет, але побачити неозброєним оком всі небесні тіла не вийде. З 4 липня на нічному небі можна буде побачити Марс, Сатурн, Юпітер. Вранці буде видно Венеру. Уран і Нептун ви не побачите без телескопа, а Меркурій закриє сонячне світло.

Повний парад планет – рідкісне явище. Однак воно ніяк не впливає на Землю і метеозалежних людей. З наукової точки зору – це всього лише регулярна повторюваність конфігурації планет, ніякого містичного сенсу вона не несе.
2020-07-04 21:14:14 |
"Одна писательница давным-давно приехала в Лондон. И увидела, извините, общественный туалет - отдельно стоящее здание с двумя входами. Над каждой дверью была надпись:
- "Вход для женщин бесплатный. Для леди - один пенс",
- "Вход для мужчин бесплатный. Для джентльменов - один пенс".
Пока изумленная писательница размышляла об отличии леди от женщин, к ней подошел полицейский и деликатно спросил, не дать ли ей пенс. Может, у нее проблема с мелочью, так он готов услужить леди, как истинный джентльмен.

Вот уж действительно, странные они, эти «чопорные» англичане. Но в этой истории есть глубокий смысл: леди и джентльмены всегда платят за себя.
Не бегут, пихая других локтями, чтобы ухватить что-то задаром, даже если можно это сделать. Не пользуются бесплатным, если в состоянии заплатить. И всегда благодарят за услугу, пусть даже никто не требует благодарности. Они не привыкли пользоваться "халявой", истинные леди и джентльмены. Не потому, что их заставляют платить. А потому, что плата за услугу или за вещь позволяет сохранить чувство собственного достоинства. Самоуважение. Иногда всего лишь пенс нужно отдать. Но одни не платят даже мелкую монетку. А другие считают своим долгом заплатить за себя. Отблагодарить, рассчитаться, соблюсти негласные правила, даже если это никто не увидит и не оценит. Да еще деликатно помогут тому, кто оказался в затруднительном положении.

Быть мужчиной или женщиной могут все. Никаких усилий обычно прилагать не надо. А вот быть леди или джентльменом не все могут. Хотя разница иногда в мелкой монетке, которую можно отдать. А можно сберечь или просто позабыть заплатить. Но с этого грошика начинается наша самооценка. Самоуважение и уважение к другим людям...

Есть один простой способ поднять самооценку - заплатить, если можешь заплатить. Отблагодарить, если можешь отблагодарить. Даже если платы и благодарности не требуют и не ждут. Леди и джентльмены всегда платят за себя."

Анна Валентиновна Кирьяновна

К сожалению поймут не все, ..
2020-07-04 19:20:12 |
Сьогодні День Незалежності святкують США - найпотужніша держава світу з чисельною та активною українською діаспорою.
🎇🇺🇸 🎉🇺🇸 🎉🇺🇸🎆

У США нині живуть майже 1 млн громадян українського походження (неофіційні цифри більші). Переважна більшість з них народилася у США, близько третини з них володіють українською мовою і біля 15 % використовують її у побуті.

Перші етнічні українці з'явилися тут ще до Війни за Незалежність. Так, першим українцем у США вважається Іван Богдан, який потрапив туди разом з легендарни капітаном Джоном Смітом у 1608 році. Однак якщо постать Івана Богдана напівміфічна, то постать
"батька української діаспори в Америці", українського священика з Київщини Агапія Гончаренка, який прибув до США в 1865 році і першим з українців розгорнув там громадську діяльність, цілком реальна.

Початок масовій імміграції українців до США поклала група українців-русинів, яка у 1876 р.
оселилася у м.Шенандоа (Пенсильванія). Саме тут постали перша українська організація та перша українська церква. Відтоді українці оселялися у північно-східних штатах Пенсильванія, Нью-Джерсі та Нью-Йорк, де знаходили роботу у видобувній промисловості чи на заводах. Саме на північно-східному узбережжі нині і живе понад половина американських українців. Водночас потужні українські громади сформувалися і в інших штатах, зокрема у Каліфорнії, Іллінойсі (Чикаго має чи не найактивнішу українську громаду, як і Нью Йорк), Огайо (Клівленд), Міннесота, Флорида і т.д.

Від початку українці виявилися досить активними та почали гуртуватися навколо допомоги Україні у критичні періоди. За півтора століття українська діаспора добре інтегрувалася в усі сфери суспільного життя США - від політики та бізнесу до культури та спорту, та через свої організації, центральною серед яких є Український конгресовий комітет Америки, здійснюють вплив на вищу владу США у питаннях, пов'язаних із їхніми національними інтересами та Україною.

Українці створили тут низку наукових, культурних та освітніх інституцій (наукові інститути при провідних університетах США, музеї, архіви, мережу рідних шкіл та літніх таборів, хорів, танцювальних і музичних ансамблів тощо), акумулювавши значний інтелектуальний та мистецький потенціал, зберігаючи та досліджуючи в Америці українську культуру та історію. Водночас саме тут чимало українців здійснили видатні відкриття або науково-технічні розробки, що слугують всьому людству.

Тож сьогодні наші вітання з Днем Незалежності линуть до найбільшого стратегічного партнера України та української діаспори США!

ⒸDiaspora.ua
Текст підготовлено для Diaspora.ua, передрук і використання - за умови згадки в тексті та активного посилання на Diaspora.ua!

#УД_США #УД_українці_в_США #УД_День_Незалежності_США
2020-07-04 19:12:55 |
Павло Бондаренко
Привет. Кто соскучился по "историческому ликбезу?
Сегодня о жизни слесарей поговорим.

«Я женился в 1914-м, двадцати лет от роду. Поскольку у меня была хорошая профессия (слесарь), я смог сразу же снять квартиру. В ней были гостиная, кухня, спальня, столовая.

Прошли годы после революции, и мне больно думать, что я, рабочий, жил при капитализме гораздо лучше, чем живут рабочие при Советской власти. Вот мы свергли монархию, буржуазию, мы завоевали нашу свободу, а люди живут хуже, чем прежде.

Как слесарь в Донбассе до революции я зарабатывал 40-45 рублей в месяц. Черный хлеб стоил 2 копейки фунт (410 граммов), а белый - 5 копеек. Сало шло по 22 копейки за фунт, яйцо - копейка за штуку. Хорошие сапоги стоили 6, от силы 7 рублей.

А после революции заработки понизились, и даже очень, цены же - сильно поднялись...»

Это воспоминания некоего Никиты Сергеевича Хрущева. Через 42 года после "Великой революции".
И не надо нам рассказывать, что война виновата - Германия в 1945 году лежала в руинах, ее ободрали, как липку - по репарациям из нее вывезли все, начиная со станков, тракторов и электростанций и заканчивая носками, трусами и даже байдарками из олимпийского гребного канала.
Нищета царила жуткая - немцы на улицах окурки подбирали. Плюс 12 миллионов переселенцев, сбежавших от "советского рая".

Но к 1950 году ФРГ уже вышла на довоенные объемы промышленного производства и пошла дальше. А моя мама в это время голодала и ее семья жила в хате с земляным полом. Но это им еще повезло - большая часть советских людей вообще в бараках ютилась.

Скажут: так США дали немцам денег по Плану Маршалла, вот они и поднялись. Дали. Но кто мешал СССР часть этих денег взять? Ведь американцы предлагали, но коммунистические бонзы отказались. И принудили отказаться окукпированные страны Восточной Европы и Финляндию.

Сакажут: так США через этот план планировали установить свою гегемонию в Европе! Тут надобно или трусы надеть или крестик снять и определиться хорош или плох был план Маршалла для ФРГ. А для остальных 15 стран, которые получили эту помощь? Кстати, в СССР стыдливо замалчивали настоящее название Плана Маршалла - Программа восстановления Европы.

И еще вот в чем загвоздка: даже в 1980 году, когда по плану Хрущева в СССР должен был вовсю буять коммунизм со всеобщим изобилием, половина населения жила в халупах с "удобствами" во дворе и в коммуналках. Скажите, какая молодая советсякая семья могла себе позволить сразу после свадьбы вселиться в дом, где на двоих бездетных молодоженов - спальня, гостинная и столовая, как у двадцатилетнего Хрущева в 1914 году?
А ведь слесарь тогда был не самым высокооплачиваемым работником.

Правда, друзья, в том, что по состоянию на 1996 год в "колыбели пролетарской революции" Санкт-Петербурге было 200 025 коммунальных квартир, в котрых проживало 587 099 человек - примерно каждый седьмой петербуржец. Это не считая общаг.

И не надо о "бесплатных квартирах", которые "давали". Потому, что они бесплатными не были.
Средняя зарплата в США в 1980 году - 1042 доллара, а в СССР - 242 по официальному курсу.
Вот на эти 800 долларов, которые коммунисты ежемесячно не доплачивали своим слесарям, строились уродливые "хрущевки", которые "давали". Но не в собственность, а - в пользование. Да и то не всем, и в очереди постоять доводилось по 5-10-20 лет.

Так что не тужите по СССР - не было там ничего хорошего. Врут вам все адепты "советского прошлого".

Кстати, всего лишь через три года после того, как Хрущев лил крокодильи слезы о плохой жизни советских слесарей, он отдал приказ о расстреле бунта этих самых слесарей в Новочеркасске, который вспыхнул из-за повышения цен на харчи с одновременным снижением зарплаты.
2020-07-04 08:46:40 |
Невський - постійна фігура роспропоганди.
Його використовували як символ боротьби за РПЦ, включивши його навіть до святих.
Втім, життя "святого" було далеко не тим, яким його малюють.
Отож, народився Невський приблизно в 1228-1232 роках, що підтвердили мимохідь самі історики Москви.
То ж це заперечує його основний здобуток - Льодове побоїще 1242 році, де не міг би перемогти 14 річний підліток.
За допомогою Орди 1252 році вступивши війну на боці Батия, посів престол Володимирського улусу.

Досить часто " святий" звертався до монголо-татар за допомогою у боротьбі із власними синами, які чинили опір насильницьким перепесам населення в Золотій Орді.

Але 1252 році Новгород здався і Олександр довів вкотре свою вірність хану.
Звичайно не такого святого РПЦ хотіла бачити, та створила образ боротьби з монголами.

Сини Невського дійшли згоди з ханом Менгу Тимуром і заснували Москву 1272 році.
Улус Московія виник у 1277 році, коли престол посів син Олександра, Данило.
‌https://www.facebook.com/groups/442853206592246/permalink/570172223860343/
2020-07-02 16:23:26 |
Испортить себе некролог.

Смысл понятен. Это когда какой-то известный человек живет достойным образом, обзаводится почтенной репутацией, а потом вдруг совершает нечто такое, после чего относиться по-прежнему к нему уже не получается. И все говорят: «Да, конечно, стыд и срам. Но зато какой он был раньше...»

С этой опасностью чаще всего сталкиваются художники, которым не повезло посетить сей мир в его минуты роковые.

Наверное, самый хрестоматийный и ужасно грустный пример испорченного некролога — Алексей Максимович Горький.

Невероятно сильный талант, очень красивая жизнь, в которой было всё: мощные книги и всемирная слава, любовь прекрасных женщин и обожание читателей, большие гонорары и большая щедрость, борьба с диктатурой царизма и борьба с диктатурой большевизма. Если бы Алексей Максимович умер десятью годами раньше, в эмиграции, он остался бы в нашей памяти как одна из самых светлых фигур русской культуры.

Но финал его жизни был так жалок, что перечеркнул все былые заслуги. Поездка на Соловки посмотреть на перевоспитание зеков; восторженный отчет об этой поездке; «Если враг не сдается — его истребляют»; особняк Рябушинского; Нижний Новгород, переименованный в город Горький при живом Горьком... Господи, до чего же всё это стыдно.

Или Кнут Гамсун. В восемьдесят лет — живой классик. В девяносто — позор норвежской нации, осужденный за поддержку фашистов. Пел дифирамбы Гитлеру, преподнес свою нобелевскую медаль Геббельсу. Мафусаила пожалели, в тюрьму не посадили. Доживал, как зачумленный. И сейчас невозможно читать «Плоды земли», не помня о том, к чему в конце концов пришел автор знаменитого романа.

Всё дело в том, что большой художник в чем-то очень силен, а в чем-то очень слаб. На этом они, бедные, и подламываются.

Воланды и его мелкие хвостатые родственники отлично знают, на чем можно поймать Мастера.

Он часто бывает тщеславен и падок на почитание. Его надо по шерстке, по шерстке, да сахарку ему, да золотую дверцу распахнуть. Он и не поймет, что дверца ведет в золотую клетку. А войдет — хлоп, и обратной дороги нет.

Максима Горького большевики и гепеушники обхаживали очень долго, ключики подбирали терпеливо, сам Вождь не жалел времени и усилий — писал душевные письма: «Ввиду горячки в работе, не писал Вам. Это, конечно, нехорошо. Но Вы должны меня извинить». Какой человек извинения просит, подумать только!

А Гамсуном восхищался Геббельс и уважил своим личным вниманием фюрер германской нации. Один великий человек, так сказать, оценил величие другого великого человека.

Есть два железных правила, которые предохраняют художника от испорченного некролога.

Во-первых, держись подальше от диктаторов и авторитарных правителей (а лучше вообще от всяких правителей, ну их к лешему).

Во-вторых, как бы ты ни был эстетически сложен, оставайся этически прост. Любуясь оттенками серого, не разучись отличать черное от белого.

В общем, не спи, не спи, художник. Придет серенький волчок и испортит некролог.

Б. Акунин
2020-06-29 13:39:46 |
Віктор Уколов
НАЙЦІКАВІШЕ З ІСТОРІЇ РЕФЕРЕНДУМІВ:

• 1934 року Гітлер через референдум добився об’єднання посад президента і кінцлера в одну посаду – фюрера і рейхканцлера (вождя).
• 1938 року аншлюс Австрії, яку захопив Третій Рейх, був затверджений через референдум.
• 1994 року Сапармурат Ніязов через референдум продовжив свою каденцію до 2002 року. За це проголосували 99,99% виборців.
• 1996 року Олександр Лукашенко через референдум перетворив свою країну на президентську республіку і залишився при владі до цього дня
• 2000 року Віктор Медведчук переконав президента Кучму провести референдум про зменшення Верховної Ради і утворення двох палат парламенту.
• 2020 року планується проведення референдуму в Росії, який дозволить Путіну фактично довічно залишатись на чолі держави...
2020-06-27 18:07:40 |
Дмитрий Чекалкин
#ЧеловеческийФактор
Чести золото не купит.
Честный чести не уступит.
Честь нужна ему, как свет.

Рад продать её бесчестный…
Но, как всякому известно,
У бесчестных чести нет.

На соревнованиях по бегу спортсмен Абель Мутай, представляющий Кению, остановился всего в нескольких метрах от финишной черты, подумав, что завершил гонку. Испанский спортсмен Иван Фернандес находился прямо позади него и, поняв, что происходит, начал кричать кенийцу, чтобы тот продолжил бежать, но Мутай не понимал по-испански.

Тогда спортсмен из Испании буквально дотолкал его до победы.

- Зачем ты это сделал? - спросил журналист Ивана после гонки.
- Моя мечта - когда-нибудь жить в справедливом обществе, - сказал Иван.
- Так почему же ты позволил кенийцу выиграть?
- Я не позволял ему выиграть, он итак выиграл.

Журналист продолжал настаивать:
- Ты мог бы выиграть вместо него!
Иван посмотрел на него и ответил:
- Но какова была бы ценность моей победы? Какова будет честь этой медали? Что бы подумала об этом моя мама?

Да, господа, как говорил Генри Филдинг:
Истинная честь не может терпеть неправду.

2020-06-27 18:04:07 |


Гуцули називають цю квітку "шовкова косиця", французи – "зірка полонин", італійці – "квітка скель", німці – "білотка".



Едельвейс здавна був символом мужності та кохання. Колись у гуцулів побутувало повір’я, якщо леґінь знайде квітку едельвейсу і подарує нареченій, то зможе одружитись із нею. Якщо ж едельвейс знайде дівчина і подарує хлопцеві, то це означає її байдужість та зневагу до залицянь.



Це рідкісна зникаюча рослина та цінний для науки реліктовий вид. Найчастіше квітку можна знайти лише у декількох гірських масивах – у Свидовці, в районі Чорногори, Мармаросах та Чивчинах.



Квітка занесена до Червоної книги та перебуває під загрозою зникнення. Тож, якщо вам пощастило її побачити, – не рвіть! Сфотографуйте та поділіться з нами.

#Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #едельвейс #Карпати
2020-06-27 23:18:39
Коли руйнують кургани, то наче виривають сторінки з літопису… На щастя в Україні є активісти, які беруть ці мовчазні історичні пам’ятки під свій захист.

Знайомтеся, Гріандр Тарновски – один із найвідоміших українців, який бореться за збереження тисячолітніх курганів. Справжнє ім’я дослідника – Олександр Кликавка. Він представляє всеукраїнське об'єднання Хранителі Курганів. Рух об’єднує десятки активістів із різних регіонів та десятки курганів, які перебувають під захистом дослідників. Також він є ініціатором відновлення п’яти курганів на Чернігівщині.

Вперше Олександр познайомився з курганами у дитинстві, коли проводив у бабусі канікули.

"Моє перше знайомство з курганами в Безводівці відбулося тоді, коли ми їхали підводою шляхом від села Ступаківка до міста Ічня. Обабіч дороги далеко в полях було добре видно давні могили, а зовсім поруч із дорогою височів курган Осичиха. Бабуся розповідала, що це могила козацького полковника, а насипали її козаки шапками. Як виявилося згодом, ця версія була лише спробою місцевих жителів пояснити походження великого земляного насипу", – пригадує дослідник.

Друга зустріч з курганами Безводівки відбулася за 20 років, коли Олександр натрапив на мапу середини XIX сторіччя, на якій були позначені відомі з дитинства кургани.

"Мене вразили дві речі: позначок на мапі було значно більше, ніж курганів зараз у полях, а ще позначки були розміщені так, що складалося враження наявності логіки або архітектурного проєкту, який поєднує їх у єдиний комплекс", – пояснив він.

За словами Олександра, курганам у Безводівці понад 4 тисячі років. Лише уявіть?! Вони є "однолітками" пірамід Єгипту та обсерваторії Стоунхендж у Британії!!! Втім, це не просто кургани. Вони є прадавнім астрономічним комплексом.

"У відстанях між курганами та їх розміщенні відносно центра комплексу закладено математичні пропорції та астрономічні величини, що за своїм значенням і складністю прирівнюються до знань прадавнього Єгипту та Вавилону. Комплекс дає змогу визначати астрономічні події рівнодення, сонцестояння та 19-річний цикл Місяця", – зазначив фахівець і додав, що на території курганного комплексу "Безводівка" в Ічнянському районі Чернігівщини вони відновили межі п'яти розораних аграріями курганів.

"П'ять історичних пам'яток повернуто українському народу", – розповів дослідник і зазначив, що хранителі курганів проводять інформаційну роботу з аграріями і пояснюють їм важливість курганів, їх значення та необхідність захисту.

Відтак кургани засіяли травою, оборали колією, а деякі обсадили деревами. Наступний крок – реставрація пам’яток – досипання землі та відновлення до рівня, описаного в документах XIX сторіччя.

Більше інформації за посиланням http://www.bezvodovka.com/index.html
#Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #курган #Чернігівщина #ГріандрТарновски
2020-06-27 08:21:35 |
НАРОД І ДОКАЗИ

У 1929 році Сталін оголосив про "Великий передел".
Це був план перетворення СРСР із регіональної імперії в глобальну. Кожній галузі "народного господарства" було поставлене питання: "Що ви зможете зробити для світового панування диктатури пролетаріату?".
Усією країною покотилися збори "трудових колективів", де рапортували про те, що буде зроблено кожні п'ять років.

Всесоюзний інститут прикладної ботаніки і нових культур. Збори. Партійні активісти вимагають підтримати ініціативу дорогого товариша Сталіна і до кінця п'ятирічки вивести нові сорти, які завалять країну шаленими урожаями.
М.І. Вавілов вийшов на трибуну і каже: "Стопе чуваки. Неможливо за п'ять років вивести сорт із такими властивостями".

Після нього на трибуну піднімається молодий активіст Т.Д.Лисенко. Простий чувак із простого наріду. Російська і рання радянська інтелігенція мала глибоке почуття провини щодо "зубожілих" і "знедолених" жертв старої влади.
Тому Вавілов усяк підтримував безграмотного, але ініціативного парубка.
А той вийшов і давай валити по своєму благодійнику, звинувачуючи в саботажі.
Він казав: "Чуваки і чувіхи. Та ми до кінця п'ятирічки завалимо не лише країну хлібом, а й увесь світ".
Його питають: "Як?"
Він із впевненістю характерною для яскравих представників охлосу: "Ми виведемо гіллясту пшеницю".
Його висміяли, тому що кожен хто на першому курсі вишу вчив ботаніку, знав що це маячня.
Той, хто вчився на заочному в сільхозі - не завжди.
Однак, про Лисенка написали в газеті "Правда" і тому його чекала дорога в велику науку.

Дарма вчені насміхалися із безграмотних і популярних активістів. Ответка прилетіла незабаром. Почалися переслідування генетиків (вайсманістів-морганістів).
Я вам до цієї історії хочу надати лише одну ілюстрацію.
Вона дуже важлива для нашого часу. Особливо, для тих хто говорить, що наша криза через відсутність комунікації з простим нарідом.
Приїжджає партійна комісія до генетиків.
- Усі ці "гени", "хромосоми", "мутації" - ворожі фейки.
Вчені заперечують.
- Які фейки, коли ми їх бачимо в мікроскопи і перевіряємо експериментами.
- А покажіть. Посилання скинь.
Підводять партійну комісію до мікроскопа. Ті заглядають в окуляр:
- А я тут нічого не бачу, - говорить перший.
- Лайк.
- Лайк.
- Лайк.
- Репост.
- Репост...

До речі, дрозофіли, в яких можна було добре роздивитися хромосоми, потрапили під заборону.
Якщо в тебе знайшли пробірку із ними, то можна було отримати "десять років без права переписки".

Оцей і тисячі подібних прикладів, вказують на те, що простому наріду до дистального кінця травної системи усі ваші факти і логіка.
Якщо він у щось вірить, а ще ця віра заснована на страхах чи обіцянках халяви, то йому хоч кілок на голові теши.

#читаємо_вголос Автор: Іван Хомяк
2020-06-26 15:19:13 |
🕊А ви знали, що звичайна горлиця під час міграції долає до 700 км за один політ? При цьому, летить птах лише вночі зі швидкістю близько 60 км/год. Про це дослідники дізналися не так давно. Завдяки Титану — горлиці звичайній, яку помітили супутниковим передавачем у Великобританії 2014 року.

Українське товариство охорони птахів назвало горлицю звичайну пташиним символом 2020 року в Україні.

Близьким родичем горлиці звичайної є осідла горлиця садова, яку ми знаємо завдяки своєму "угуканню". А от цьогорічний символ – перелітний птах. З’являється на гніздуванні наприкінці квітня – на початку травня, а вже наприкінці літа відлітає зимувати в Східну Африку.

Там, де мешкає горлиця, її можна чути ціле літо. У неї ніжна, заколисуюча пісня, яку птах подає, сидячи в рослинному покриві.

Останніми роками пісню горлиці чути все рідше — вид зникає майже по всій Європі. Все через полювання в міграційний період у країнах Середземномор’я, посухи в Африці, інтенсивне сільське господарство… За оцінками орнітологів, європейська популяція горлиці звичайної з 1980-х років скоротилася на 62%.

Торік птахом року був грак, у 2018 – припутень.
#Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #горлиця #птах_року
2020-06-25 21:34:47 |

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.



Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
З давніх-давен і по сьогодні, гроза одноразово бентежить та заворожує людину. Феєричне явище!
Гарно написано, Оленочко!
Рецензия от: Сергей Носов
2020-07-12 04:59:59
Так, Танюшо. Іноді живописне полотно дає більше уяви, ніж пряме спостереження.
Майстер пензля бачить те, чого ми можемо і не помітити.
Рецензия от: Лариса Гараган
2020-07-11 23:51:47
Очень мудро! Красота души -основа красоты в земном мире.
👍👏㇬ 1;
Рецензия от: Олена Молнар
2020-07-11 23:48:02
На форуме обсуждают
Павло Бондаренко
Вони лікувалися через телевізор у Кашпіролвського (і що цікаво - їм помогало!).
Вони пили заряджену через телевізор воду та ліпили(...)
Рецензия от: Радонька
2020-07-11 19:57:01
У світі існує 6 тис. мов. Майже половина з них вже сьогодні під загрозою зникнення. На думку фахівців, це трапляється, коли мову, з тієї чи іншої прич(...)
Рецензия от: Радонька
2020-07-11 19:56:15
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.