Ой, на горі женці жнуть… Пісня 17 століття. Золотий фонду культури українського народу. Перший запис 1702 рік.
Запис за Доміником Рудницьким початок 18 ст.
Ой, на горі женці жнуть…
Гой, на горі женці жнуть,
Да долом, долом, да долиною козаки ідуть.
Межи ними три гетьмани,
Што ведуть войсько запорозьке долинами:
Один гетьман Дорошенко,
Што ведет войсько запорізьке хорошенько;
Други гетьман Сагайдачник,
Што згубив триста козаков, зли необачник;
Третій гетьман Дрогозденко,
Што ведет войсько московське борозденько.
Ідуть ляхи дорогами:
Закричу[ть], кликну[ть] вам «Пома[га]й Бог» за горами —
Помагай Бог козаченьк[а]м,
Щоб одкрикнули да з самопалов ляшеньк[а]м.
Перша кодифікація (запис) цієї пісня здійснив литвин Домінік Рудницький у рукописному збірнику який датується 1702 роком У ньому записано власні твори Доменіка Рудницького, а також записана ні ним вірші-пісні, популярні тоді в Речі Посполитій (як релігійного, так і світського змісту). Хоч збірник Доменіка Рудницького склався на початку XVIII ст., в ньому містяться вірші-пісні, зокрема українськомовні, відомі з середини та другої половини XVII ст. (Як зазначає М. Євстахевич, Eustachiewicz M. Twórczość Dominika Rudnickiego (1676 — 1739). — Wrocław, 1966. «всі історичні [українські] пісні стосуються подій XVII ст. і вже тоді були популярні» — с. 60.) Загалом у збірнику було записано 92 тексти, переважно з нотами, із них 19 українськомовних (5 — духовних, 5 — громадсько-політичних, 5 — гумористичних та чотири варіанти).
Щодо генези пісні «Ой, на горі женці жнуть...» висловлено багато думок. Розглядаючи один із народних її варіантів, М. Максимович відносив виникнення пісні до часів Петра Дорошенка, вбачаючи в Сагайдачнім когось із старшин запорозького куреня (Максимович М. Малороссийские песни. — М., 1827. — С. 254). І. Срєзвевський пов’язував пісню із Петром Конашевичем-Сагайдачним (Запорожская старина. — Харьков, 1833. — Ч. 1. — Кн. 3. — С. 58 — 60). І. Датування пісні другою половиною XVII ст. підтримували В. Антонович і М. Драгоманов (Исторические песни малорусского народа. — К., 1875. — Т. 2. — С. 11) та Б. Грінченко («Пісня про Дорошенка й Сагайдачного» // Записки Українського наукового товариства в Києві. — 1908. — Кн. 1. — С. 44 — 71); у Дрогозденкові Б. Грінченко вбачав брацлавського полковника Дрозденка; текст із збірника Доменіка Рудницького він визначав як літературний. М. Євстахевич (Twórczość Dominika Rudnickiego (1676 — 1739). — Wrocław, 1966. — S. 61), розглядаючи питання про генезу цієї пісні, зазначає, що «Дрогозденко» може бути Дрозденком, сотником, «котрий привів Дорошенкові гетьмана Задніпрянської України Брюховецького в червні 1668 р., після чого Брюховецький був убитий», а Сагайдачний — «правдоподібно, не Петро Конашевич-Сагайдачний, а Григорій Сагайдачний, кошовий отаман в 1686 р.» (порівн. Korzon T. Dzieje wojen і wojskowości w Polsce. — Lwów, 1923, — T. 3. — S. 24, 402). Якщо враховувати ці дані то ймовірно час складання першого варіанту пісні «Ой, на горі женці жнуть...» слід віднести до 1680-х років.
Щоправда у 18 століття пісня «Ой, на горі женці жнуть...» була ґрунтовно перероблена, невідомим автором в неї додано рядки про паління тютюну Сагайдачним та деякі інші деталі. Втім ні перший ні пізніший варіант цієї пісні нічого не згадують, про якість магічні чи екстрасенсорні здібності Сагайдачного чи Дорошенка. Деякі люди чомусь вважають цих діячів характерниками і вважають, що вони перемагали своїх ворогів за допомогою бойової магії та були невразливими для куль. Дуже дивно як міф про козаків характерників поширився у 21 століття серед частини українців. Хоча в жодній записаній пісні Домініка Рудницького та взагалі в жодній думі чи українській історичній пісні про козаків 16-18століття не згадуються характерники, і тим паче в поєднанні козаки-характерники.
Запис пісня М Максимовича 1827 рік
Ой на горі та женці жнуть,
А попід горою,
Яром-долиною
Козаки йдуть.
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Козаки йдуть.
Попереду Дорошенко
Веде своє військо,
Військо запорізьке,
Хорошенько.
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Хорошенько.
А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку
На тютюн та люльку,
Необачний.
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Необачний.
"Гей, вернися, Сагайдачний,
Візьми свою жінку,
Віддай тютюн-люльку,
Необачний!
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Необачний!"
"Мені з жінкою не возиться,
А тютюн та люлька
Козаку в дорозі
Знадобиться!
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Знадобиться.
Гей, хто в лісі, озовися!
Та викрешем вогню,
Та закурим люльку,
Не журися!
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Не журися!"
Вик: Національна заслужена капела бандуристів України ім. Г.Майбороди
https://www.youtube.com/watch?v=Sr34uAgjwNQ
2019-11-17 16:42:10 |