Лента рецензий

Разложение. Пляски на пепелище сожженного дома, хохот зала и публичные комментарии участников поставили все на свои места. Многие сравнивали происходящее в стране с захватом Крыма. И это не давало покоя. Потому что что-то было не так. Теперь все встало на свои места. Это разложение. Все очень просто – как с пауками. Паук не может съесть жертву, поэтому он впрыскивает ей вещество, которое разъедает ее изнутри. Размягчает. Делает пригодным для употребления. После этого паук высасывает добычу, оставляя хитин. Это происходит с Украиной. Разложение изнутри. Красные линии? Они разлагаются. Постепенно, шаг за шагом. Свобода. Достоинство. Традиции. Уважение к армии. Благодарность к ветеранам. Сопротивление агрессии. Любовь к своей стране и культуре. Шаг за шагом, край за краем, красные линии переступали небольшими порциями яда. Раз за разом общество получало сarte blanche, когда ему открывали новые горизонты возможностей для мерзости. Они не были официальными, но вдруг становились чуть более допустимыми. Более возможными для «дискуссии». Все более разлагающими. Одна из немногих вещей, которые отличали украинцев от совка – это эмпатия. Умение сопереживать чужому горю. И этот барьер тоже взят. Камеры показывают смеющиеся лица, и это говорит о том, что разложение продолжается. И речь уже не о красных линиях. Речь о существовании Украины. Паук не может съесть свою жертву. Но ему это и не нужно. У него есть внекишечное пищеварение. И это то, что сейчас происходит со страной. #читаємо_вголос Олена Юрченко

Останніми днями було багато хайпу та сумних звісток, за якими майже непоміченою залишилася новина про розгляд петиційним комітетом німецького Бундестагу питання про визнання Німеччиною Голодомору 32-33 геноцидом українського народу. Яким би не був результат цієї справи, можна вже зробити два висновки. Перше - про Голодомор в Німеччині почали говорити. Тисячі людей дізналися про нашу трагедію та шоковані масштабом злочинів сталінізму, які Росія вперто намагається покривати, а часом і виправдовувати. Дякую українцям в Німеччині за цю важливу роботу та всім, хто підтримав цю петицію в Україні та за кордоном. Друге – в Німеччині на офіційному рівні підвищується чутливість до питань, які можуть розлютити Росію. Це прикро, але така наша нова реальність. Маємо враховувати та об’єднуватися. Правда може виявитися нікому, крім нас самих, не цікавою. Павло Клімкін

Володимир Назар =Нас нищили,вбивали,катували За те.що ми свою культуру,мову шанували. А що ж тепер? Нас знов вбивають, Там де нашу мову не знають.= Так російська мова в Україні,як друга державна чи офіційна- зайва! Російська мова впродовж трагічного для українців ХХ століття,була мовою насильства. Я не заперечую ,що це мова Пушкіна,Толстого і т.д. І я не проти російської,як мови. Говоріть.читайте,співайте собі на здоров'я,не тільки російською,але будь якою мовою,яку ви знаєте. Конституція України вам цього не забороняє. Але кожен громадянин,який проживає в Україні,повинен знати українську. Де зникає українська мова,там зникає Україна. На місце української мови приходить російська-мова ненависті і агресії. Хто цього не зрозумів погляньте на Крим та Донбас. Якою мовою,як не російською зачищають там все українське,культуру,віру,мову. І не треба говорити і наводити аргументи,що в Швейцарії,Канаді існують чотири,або дві мови. Так існують,але ці дві країни не мають,кордонів з таким агресивним сусідом,і ці країни ніколи не були під окупацією,цього монстра.Так,що вчіть українську,а не будьте "насітєлямі рускава язика" і тоді "рускій мір"не прийде до вас в хату. Щоби не вимагали окремі райони для себе особливого статусу,російська мова в Україні,повинна мати особливий статус - ЗАЙВА!

Кабмін збільшив норму плати за житлово-комунальні послуги при призначенні субсидій з 15 до 20% середньомісячного сукупного доходу домогосподарства. Особисті спостереження Зрадоньки: А може так і треба? Поки кожного окремо взятого індивіда не заставлять вкусити по повній зелені, ніхто і не почне думати. Продовжуйте, нова команда з обличчям Коломойського. Даже цікаво, скільки лехторат зможе з'їсти.

Анатолій Матвійчук ГІБРИДНІСТЬ Пробач мені, моя країно рідна, Та, хочеш, вір мені, а чи не вір: Якщо і справді в нас війна - гібридна То значить прийде він - Гібридний мир. Домовляться десь там поміж собою Поважні ляльководи і гравці І воякам накажуть Скласти зброю. І скажуть: - "Все скінчилось! Молодці!" І згодом Все повернеться до норми. Гібридним другом стане ворог твій. А в Україні загримлять реформи, Гібридні - як і все в країні цій. Все буде і яскраво, і солідно, Так, як ніхто і мріяти не міг - І буде демократія. Гібридна. Бо, як завжди, далеко не для всіх. Але ми будем клястись принагідно, Що ми переродились в цій війні. А правда виглядатиме гібридно, Бо і вона зростала на брехні... Яка ж сумна, Ця нескінченна повість! Але залежність тут завжди пряма: Гібридною не може бути Совість - Вона чи є, а чи її нема. #anatoliymatviychuk

Віктор Бобиренко Турборежим Володимир Олександрович, звичайно, молодець. Ось я нещодавно почув від його адептів, що зміцнення гривні – його рук справа. Я аж ледь захлинувся від небаченого щастя. - Що, правда? Точно він? Точно, кажуть. І ще розпочав реформи. - Які? - Ну як які? Не видно хіба? - Не видно. А де має бути видно? Які конкретно? Мінуточку, я запісиваю. Довелося мені сердешному розказати, що гривню «зміцнювати» почали ще за Порошенка. Але з особливою силою да, вже з травня, при Зеленському. І як вони це зробили. Правильно, почавши скуповувати облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). І ось далі – цитата із звіту міністерства фінансів: «За дев’ять місяців (2019 року) фактичні запозичення до загального фонду державного бюджету становили 351 млрд в гривневому еквіваленті (з яких номіновані в гривні запозичення становили 191 млрд грн). Це становить 86,5% від річного плану запозичень на 2019 рік. У січні-вересні витрати загального фонду державного бюджету на погашення та обслуговування державного боргу становили відповідно 298 млрд грн та 91 млрд грн.». От так. Позичили ми більше, ніж віддали боргів. І позичали не у МВФ, під 3% річних. А ОВДП - під 16% річних. І віддавати їх вже скоро, бо більша половина запозичень (понад 60%) – на два і менше роки. Уже у наступному році необхідно віддати 438 мільярдів боргів чи відсотків з обслуговування боргу. Більше третини, якщо рахувати від бюджету країни (менше 1,2 трлн.грн.). А долар дав заднього тому, що багато виявилося бажаючих купити ОВДП. І це не на довго. Долар скоро повернеться до 28 гривень. А борги віддавати вже цьому уряду. І ще гарячих новин вам. Моя організація проводить соціологічне опитування в Сумській області. Десь близько половини респондентів не можуть назвати прізвищ ні голови уряду, ні голови Верховної ради. Їх прості люди просто не знають. Для них усе це – Рада і Уряд Його величності. Мені аж страшно. За все, в очах людей, відповідає він – Великий Зе! І у мене – самі лише питання. Уже 100 днів президентства пройшло. Ок! Тоді уряд був не той. Зараз уже майже два місяці і той уряд, і той парламент. Не відмажешся. А за цей час у половині областей не призначено голів обласних адміністрацій. Не призначено жодного голови районної державної адміністрації. ЖОДНОГО в Україні! Як за два місяці не змогли призначити? Ющенко вже у день інавгурації призначив губернаторів. При Януковичу за кілька тижнів призначили усіх. І усіх голів районів. А тут – бац-бац – і мимо. Володимир Олександрович порадували земляків – поганяли чортів у Борисполі чи Ужгороді, лякнули Філатова у Дніпрі – і стихли. Де красота? Де екібана? Усе, що може розказати зараз обиватель про здобутки нової влади – це зменшення курсу долара і зняття недоторканості з депутатів. А іще страшилку, що наближається, - про ринок землі. Це – все. У мене результати соцопитування на руках. А очікування – не зникли. Мало того, вчителі вже не дочекалися не те що 4 тисяч євро – вони не дочекалися банального підвищення. Хоч на трошки. Але – оптимізм нашого народу радує. Той же мій співрозмовник, після усіх моїх аргументів (про курс долара) зазначив, що усе важко тому, що перед цим 5 років гад Порошенко все гальмував. Але скоро розженемося і… Мені через рік стане соромно. Бо вже через рік ми Україну не впізнаємо. Сів. Жду.

🇺🇦 Марафон – це пам'ять про війну. 27 жовтня українська команда учасників бойових дій, які зазнали поранень, учетверте представлятиме Україну на одному з найбільших військових марафонів світу — 44-му Марафоні морської піхоти США. "Цей марафон — це пам'ять про тих воїнів, які загинули на війнах, це пам'ять взагалі про війну, щоб люди її не забували", — сказав уповноважений президента України з питань реабілітації учасників бойових дій Вадим Свириденко. Від України братимуть участь десять військових, які отримали поранення різної тяжкості у війні з Росією. Вони бігтимуть дистанцію у 10 та 42 км. Вперше бігтиме марафон дівчина – Ольга Бенда. Вона служила в окремій механізованій бригади імені Чорних Запорожців та унаслідок важкого поранення у боях в районі Авдіївки втратила ногу. У Вашингтоні вона бігтиме 10 км. Для Ольги участь у марафоні — це передусім нагода на власному прикладі показати бойовим побратимам, що, незважаючи на поранення і травми, життя триває. "Перші свої 10 кілометрів я пробігла 5 жовтня на змаганнях «Ветеранська десятка» в Києві. І це стало переломним моментом", — розповіла Ольга Бенда. Марафон Морської піхоти США започаткували у 1975 році. Щороку в ньому беруть участь тисячі людей із майже 60-ти країн світу. #Opendata #Суспільнеоко #добрановина #марафон #США #Україна

Анастасия Войченко Когда-то, очень давно, умные люди придумали этикет. А еще более умные люди придумали международный этикет и даже родили на эту тему не один учебник, на тот самый случай, если вы вдруг окажетесь в заграничной культурной среде, а сойти за какую-то лысую млять вам как-то не комильфо. Потому шо дипломатическая встреча - это вам не йубилей у тещи. Там нужно быть начеку и внимательно бдеть, шоб не дай боже по старой привычке не высморкаться в шторы, пока никто не видит. Но стилисты нашей первой леди далеки от международных отношений. Им бы в своих разобраться. Да так, что бы хату не спалили. Зато модные тренды им не чужды. А они, тренды, сами понимаете, просто писец как непостоянны: то в моде водолазки и мужские пиджаки, то облегающие платья с декольте до самого плюшевого ...или опы. Поэтому, дабы не теряться во мнениях, стилизд Зеленских уверенно решил, шо в Pantone хуйни не скажут. И в сезоне осень-зима 2019-2020, на пике этих ваших мод, будут оттенки дарк чеддер, шугар алмонд и прочая околожелтая срань. Но в императорском дворце Токио то ли модных бложиков не читают, то ли просто не хотят идти в ногу со временем, ведь по иронии судьбы именно эти цвета （сумаховый и гардениевый）являются запрещенными согласно этикету - их позволено носить лишь избранным во власти. Да и вообще с околожелтыми цветами в Японии лучше не рисковать.Но главное в этом во всем шо? Шоб костюмчик сидел! А лимонный цвет очень освежает морду лица. И если японцы не в теме, то это исключительно их проблемы. ЗЫ. Нам всё таки немножко повезло и это событие в Японии не очень прям важное. Не настолько, насколько нам пани Мендель пафосно его представила. И не настолько, что бы платьем нашей первой леди убить наповал дипломатические отношения. Император в Японии - должность очень антикварная. Даже больше антикварная, чем королевские семьи в Европе. Именно поэтому на торжества пригласили очень второстепенных в своих странах гостей. Или гостей из не очень первых стран. В числе которых оказались наши Зеленские. И вот тут нужно думать, на что обижаться. То ли страна у нас третьего мира. То ли преЗедент не айс... ЗЫЫ. С газом оказался пока фейк. Прошу простить и понять. После возобновления закупок электроэнергии у россии в такие фейки легко поверить.

Краще й не скажеш! Ви не хочете політики? Ви " устааалии"? Шкода вас. Роман Донік

Советский союз во всей красе. "Можем повторить", да? Бессмертный барак 19 год · «Тимаков будучи начальником заставы, систематически пьянствовал и вел себя позорно. В июне месяце 1944 года будучи в пьяном состоянии приказал закопать живым 11-летнего мальчика. Приказание было выполнено. В декабре 1944 года будучи в нетрезвом состоянии опьянения расстрелял 11 человек: два поляка, один француз и 8 немцев...» «Дело рассматривается заочно. Тимаков осужден Военным Трибуналом на 10 лет исправительно-трудового лагеря с направлением в действующую Красную армию... За преступное отношение к служебному долгу и морально-бытовое разложение, Тимакова из членов ВКП(б) - исключить.» 20 марта 1945 года осужден. 17 мая награжден медалью "За отвагу". В звании восстановлен. 8 июня 1945 года награжден орденом "Красного знамени". Центральный архив МО РФ, ф.32880 оп.2, д. 289, лист 116

Мені у коментах попалося "вам багато з тієї казни перепадало? я розраховую тільки на себе". Сіла я і задумалась, скільки ж з тієї казни нам перепадає. Доповнюйте або виправляйте, я в цьому не спец, а не помиляються лише зеленський та його виборці ))) Отже, про дороги знають всі, це банально. Мости, як виявилось, теж з казни. Знаки, світлофори, поновлення розмітки, викошування трави, обрізка дерев теж. Швидка приїхала - це з казни, койка, постіль, каша, деякі аналізи, сімейний лікар, мінімальне лікування. На ехо та узі сина записала - теж з казни. Медогляди, лікарняний. Інше - з кишені. Пожежна машина - з казни. Нема там грошей - нема бензину та пожежників - гори-гори ясно. Приватних пожежників поки не придумали. Сніг зимою, листя восени, окурки і обгортки прибрати - з казни. Що робиться у місті, якщо не вивозити сміття - спитайте у львів'ян. Школа, парти, опалення - з казни. Штори ні, але це фігня. Більшість моїх вчителів - золоті люди, які дітей на уроках вчили, а не за політиків агітували. Вищі навчальні заклади, технікуми, професійні училища - дуже ще багато з казни. Садочки - з казни. Нема садків - сиди, мамо, дома, заробляй, тату, більше. Нові тротуари, нова площа у місті, пам"ятники, музеї, Дім культури, бібліотеки - казна. Освітлення вулиць, парки, дитячі майданчики - казна . Субсидії, пенсії дітям, інвалідам, виплати матерям, програма безплатних ліків, купа пільг та відшкодувань, як не вашим дітям то вашим стареньким батькам. Армія і мій захист - з казни. Газовим балончиком від сепарів не відмахаєшся та з пістолетом особистої країни для себе та сім"ї не вийде захистити. Сюди і поліція, бо як би ми не булькали, а жити без поліції ми ще не доросли. Так, плавно підходимо до основних кровосісів казни - державних чиновників усіх рангів та мастей, Уряд, судова система, дипломатичний корпус, президент і його апарат та багато-багато іншого. Про користь і шкідливість усіх цих інституцій написано багато томів, сперечатися чи вони мені щось дають, чи навпаки, забирають у мене - не буду. Але наразі вони регулюють моє життя як громадянки країни. А тепер уявімо що казна тю-тю, і уся ця махіна перестає одержувати фінансування. Усе позакривалось, мільйони людей на вулиці, розраховують тільки на себе. Купи сміття усюди, сморід, запустіння, ніякого світла, газу і тепла, міста поділені на сфери впливу банд, звичайний антибіотик дефіцит, проблеми лавиною, а вирішувати нема кому, кожен сам за себе, усюди якісь республіки на три каліки. Гарна картина? То як, настільки ви незалежний від держави як думаєте? #читаємо_вголос Ірина Ніка

Karl Volokh Вчора о 11:43 · Яку б гарну міну при поганій грі не робили наші очільники-технократи після зустрічей із МВФ-Світовим банком- зарубіжними інвесторами (почитайте хоч інтерв‘ю Милованова на Гордонюа), приховати суть переговорів не вдається. Пам‘ятаєте, я кілька місяців тому жартував, що три перші пункти наступного меморандуму МВФ починатимуться зі слова «Бєня»? Так от, я помилився - їх чотири. І Коломойський чмирить Милованова саме за те, що той дає суспільству це зрозуміти - нехай і не називаючи прізвищ. І на Зеленського це також не може не впливати. Вибір між Коломойським і МВФ (та й американською підтримкою взагалі) колись доведеться зробити. І навряд чи він буде на користь олігарха. Безумовно, Коломойський знає, що може зі своїми ланцюговими медійними псами вбити політика Зеленського навіть швидше, ніж породив. Але йому самому це не допоможе - втратить усе, та ще й сяде. Тому він не може не нервувати. І ця нервовість дуже помітна в його останніх інтерв‘ю

Роман Доник По поводу назначений в РНБО двоих кварталовцев. Это хорошо и прогнозируемо. Это говорит о том, что кадров нет. Совсем. Есть только те, которые из квартала и лиги смеха, но они скоро кончатся. В масштабах страны их не хватит. И часть из них окажется идиотами. А других нет. Потому что все, кто хоть что-то из себя представляет, за 5 лет войны себя проявили. Еще остались конечно рыги. Но они скоро станут токсичными даже для Зеленского. Так что сейчас Зеленский покрутится на пупе, а потом начнет подбирать кадры которые были при злочинном режиме Порошенко. Управлять государством оказалось сложнее чем в сериале. Потрясет конечно нас знатно, но это еще даже не пике. Так что сохраняем выдержку и держим строй. Нам еще разгребать все это говно. Как раз вскроется все, чего не замечали раньше. Потому как что все внимание было фронту.

Дмитрий Чекалкин 1 год · #ЧеловеческийФактор Как-то раз боги, собравшись, решили поразвлечься. Один из них сказал: – Давайте что-нибудь отберем у людей? После долгих раздумий другой воскликнул: – Давайте отберем у них счастье! Проблема только в том, куда его спрятать, чтобы они не нашли. Первый сказал: – Давайте запрячем его на вершине самой высокой в мире горы! – Нет, помни, что у них много сил, кто-то сможет взобраться и найти, и если найдет один, все остальные сразу узнают, где счастье, – ответил другой. Тогда кто-то выдвинул новое предложение: – Давайте спрячем его на дне моря! Ему ответили: – Нет, не забывай, что они любопытны, кто-нибудь сможет сконструировать аппарат для подводного плаванья, и тогда они обязательно найдут счастье. – Спрячем его на другой планете, подальше от Земли, – предложил кто-то еще. – Нет, – отклонили его предложение, – помни, что мы дали им достаточно ума, когда-нибудь они придумают корабль, чтобы путешествовать по мирам, и откроют эту планету, и тогда все обретут счастье. Самый пожилой бог, который на протяжении всего разговора хранил молчание и только внимательно слушал выступавших, сказал: – Я думаю, что знаю, где нужно запрятать счастье, чтобы они его никогда не нашли. Все повернулись к нему заинтригованные и спросили: – Где? – Спрячем внутри них самих, они будут так заняты его поисками снаружи, что им и в голову не придет искать его внутри себя. Все боги согласились, и с тех пор люди тратят всю свою жизнь в поисках счастья, не зная, что оно спрятано в них самих. Привыкайте счастливыми быть! Просыпаться с улыбкой лучистой. И со взглядом, по-детскому, чистым, Привыкайте друг друга любить. Привыкайте добро замечать И ценить то, что жизнью даётся. И за счастьем бежать не придётся, Будет счастье за вами бежать! Да, господа, счастье – это то, что находится внутри нас и нигде больше.

Олександр Дедюхін 7 год · Я не знаю сколько ангелов помещается на кончике иглы, но рай начинается с гвоздей, боли, кинутой грязи, плевков брехни и вознесения на остриях копий. А потом крики: «Да посмотрите на него! Разве можно за таким идти и слушать его? Он изможденный, грязный, окровавленый и страшный! Разве такой нам нужен мессия и отец нации?! Он даже не в состоянии отмыться от кинутой нами в него грязи! Пусть лучше будет этот, из сериала, хороший парень с чистыми копытцами и очаровательными рожками!» Потом этот «хороший» и «чистый» закрывает все двери для чужих, неистово ненавидит критику и раздражается на любое, отличное от его, мнение. Рай лежит на остриях копий, а ад начинается с закрытых дверей.

Мирослав Гай Україна посіла 64 місце серед 190 країн в рейтингу Doing Business-2020 року, піднявшись відразу на сім пунктів. Таку радісну новину повідомив прем'єр-міністр України Олексій Гончарук. Але, до такого зростання нинішній уряд немає жодного стосунку. Адже рейтинг формується станом на травень 2019 року. Тому зростання у рейтингу, хто б що не казав, це результат роботи команди Порошенка. У 2015 році Україна була на 96-му місці, а за 5-ть років піднялася на 32 позиції і це у стані війни. Основні причини, які дозволили Україні піднятися у рейтингу Doing Business у цьому році: Захист міноритарних акціонерів. Відповідний Закон ухвалено весною 2019. Спрощення дозволів на будівництво, прийняті Кабміном на початку 2019 року. Спрощення доступу до кредитів. Спрощення процедури підключення до електромереж. Спрощення реєстрації майна. Але тепер і це досягнення під загрозою, бо після відміни Зекомандою реформи Вищого суду, ми маємо засудження з боку усіх головних іноземних партнерів України.

Віктор Бобиренко От ми стібемося над рашкой і її ватними аборигенами. А між тим, ще сто років тому в імперії жило благородство, якщо порівняти з сучасною "елітою" України. Царя Миколу ІІ, у якого не було такої потужної PR-підтримки (як у нашого царя) називали в народі просто - Нікалай Крававий. Нашого - Бубочка І Всємогущій (я навіть чув від монархістів мєсних, що він може і тарифи знизити вдвічі, і вчителям зарплату підняти до 2000 баксів, да). Так от Нікалай нікому не давав тягати себе за щічку. Ні своїм родичам Вільгельму Німецькому, ні Георгу Англійському. Ні тим більше - їх посланцям і якимось єврочиновникам. А Бубочці то єврокомісар якийсь зробить "зергутвольдемар", то Макрон миритися заставляє, то Трамп задач наріже. А наш: я магу, у мене тут свій прокурорішка, Жуть. В Росії бородатого кукловода Распутіна взяли і порішили, (одночасно отруївши, застреливши та втопивши в Неві) представники еліти: Чінгізіди, Рюріковичі та Романови. В Росії щодо премєра Столипіна один дєпутат госдуми заявив шось про "столипінський галстук" (малася на увазі шибениця). Столипін визвав дєпутата на дуель, щоб захистити свою честь. А у нас наш мєсний (і теж бородатий) кукловод з повадками бердичівського шинкаря наших міністрів обзиває дибілами і падонкамі. А вони не обіжаються. Кажуть, що нарешті усі висловилися!!!! і предмету для спору немає!!!!! Чому мені соромно, а їм - ні? А, да. Ще в уряді Столипіна ніхто ж і не зізнавався, що не читає книг. Бо, начитавшись Вальтера Скотта чи Стівенсона - не дозволили б над собою глумитися. Бо книги не тільки навчають, а ще й виховують. Наприклад гідність. А наші, сука, міністри не мають гідності і дають себе попускати публічно. А Бородатий живий і навть не побитий. Що ж він з ними робить в непублічних місцях? Скажу словами ще одного руского прапорщика: МНЄ ЗА ДЄРЖАВУ ОБІДНО. А їм ніт.

Борис Кушнирук Заяви, що з понеділка поведуть перевіряти "слуг народу" на детекторі брехні інакше, як клоунада, назвати не можна. Річ не в тім, що поліграф не гарантує достовірність дослідження. Відомо багато способів, як його можна обдурити. Питання у тому, що саме Президент Зе несе повну відповідальність за тих, кого протягнув до Верховної Ради за допомогою гвалтування Конституції. Він і сам зараз розуміє, що кількість зовсім випадкових людей, які потрапили до парламенту, завдячуючи парасольці феномена його іміджу, надто велика. Але я ще навесні казав, що цей склад парламенту, у першу чергу фракції "Слуги народу", буде вироком йому самому.

Гліб Бабіч "Байки для терпіл" Вони говорять нам, що ми винні. Ми повинні "перестати знущатися" над пенсіонерами Донбасса, які тягнуть пенсію як молоко двох корів. Чужої корови, якої вони так прагли. І колишної своєї, яку вони не бажали бачити. Вони говорять, що тільки пенсій ми винні 33 мільярди Тим, хто гучніше всіх кричали "путін прийди!", і зустрічали чужі танки з квітами. Вони говорять про те, що ми повинні давати їм газ і енергію. Без врахування боргів, що вони нам простили. Просто винні - і все. Вони говорять, що ми повинні визнати документи орди про народженя і смерть. Документи террористичних організацій. Навіщо? Для того, щоб виникли фінансові зобов'язання. Як для громадян. По яким ми будемо винні. А щоб все це відбувалося комфортніше - буде оновлено залізничне сполучення. І спрощено контроль на КПВВ. А ще ми винні залишити свої позиції, пам'ятаєте? І прсто перестати стріляти. І нехай нас продовжують вбивати. Це такий "крок до миру". За наш рахунок, звісно. Й ще багато-багато "винні" виникає і буде виникати попутно. Нас приучають до слову "винні" у зв'язку зі словом Донбас. По Штайнмаєру ми теж все винні. Ми повинні прийняти результати виборів, проведених бандитами без нашого контролю. Ми повинні провести їх легалізацію та амністію. Ми повинні дати їм "особистий статус", щоб зафіксувати на собі ярмо "боргу" - назавжди. З нас намагаються зробити терпіл, ви помітили? Нам нічого не винні. Ані за спробу вбити страну. Ані за десятки тисяч вбивств. Ані за зраду. Ані за війну. Ані за що. Ми не маємо права спитати ні за що, та ні з кого. Але винні всім без розбору... А я не згоден. Після того, як росія вбереться за кордон, який ми (з миротворцями або без) закриємо на амбарний замок - ми почнемо зводити дебет з кредитом. Правда, після того, як здасть зброю останній бандюк, що не втік у мордор. Газ, світ, пенсія, та інше буде обов'язково відновлено. Але тільки після того, як запанує Закон України. І кожен буде мати право отримати все, на що має право. Пенсию, виплати, субсидії, стипендії. Рівно як і строк за участь, або співучасть. Або амністію з поразкою у правах. І вибори будуть. Тільки справжні. В тиху неділю. З пильними поліцейськими, нудьгуючим без діла. З спостерігачами, що лаються з комісією, і нікого не бояться. З пенсіонерами, що отримали пенсію в банкоматах Привата і Ощада, і прийшли до відкриття ділянок. І з вечірнім пивом, без будь якого комендантського часу. I всі борги ми будемо повертати - а як же! У нас попереду буде цілий ряд міжнародних судів. За якими росія буде сплачувати за зруйновану інфраструктуру Донбаса. Разом з компенсацією всім постраждалим і переміщеним. З поверненням всього віджатого. З відновленням кожної зруйнованої оселі. З довічним забезпеченням родин загиблих і зневічених. І так, щоб хватило ще й на десятиметрову стіну, та рів з крокодилами та піраньями. Оце буде мир. Ось це ми повинні! Досить впарювати нам "байки для терпіл". Бо ми п'ять років саме тому й бились, щоб не бути "терпілами". Ані нам, ані дітям. Або можемо нагадати. Хто, кому і за що винен.

Аллан Левитов - Готовятся протестовать "счастливые" освітяне - Готовятся протестовать "счастливые" шахтеры - В Днепре закрывается "Петровка" (завод им. Петровского) - Собираются бастовать сотрудники КрАЗа - т.к. им режут зарплату и переводят на 4-дневку - Банкротится "Запорожтрансформатор" - Эксперты говорят, что после перестановок "зеленые" могут угр@бить "Укрспирт" за полгода - Пишут - в Харькове оборонный завод, предыдущие 5 лет работавший в три смены - теперь перевели на 4 дневку. И урезали зарплаты. - Остановился завод в Прилуках. Табачники (ТОП-налогоплательщики) собираются уходить из Украины - Уходят неглупые ТОП-чиновники из госструктур (т.к., предположительно - понимают, что с "зелеными" грядет пздц, и никто не хочет брать на себя ответственность) - В л/с пишут, что также активно гроб&тся "АНТОНОВ" (после встречи с Зеленским - президент Бразилии написал что "Украина будет покупать в Бразилии самолеты". Хотя АНАЛОГИЧНЫЕ производит "АН") думаю, мы услышим еще много подобного в ближайшее время. Почему никто не радуется? Говорили же "будет смешно"? ГДЕ СМЕХ, ГДЕ РАДОСТЬ? А, хотя премьер-негосударственного-образца сегодня хвалился достижениями ПРЕДЫДУЩЕЙ команды (команды Порошенко и Гройсмана) - де, "мы поднялись на 48 пунктов в рейтинге doing business". Только вот рейтинг составлялся на МАЙ 2019 года). Но потом кто-то решил, что "хуженебудет"... #зереформи

Гліб Бабіч За роки війни і армії, я сам став армією. Воно й не дивно. Загалом, за цей час, я не пробув удома і півроку. Життя моє розчинилося в шести ротаціях і нескінченних полігонах. Коли усвідомлюєш, що воював в 14, 15, 16, 17, 18 і 19 - розумієш, що сам став трішечки війною. Я сиджу і курю на маминому балконі, а над головою, скрізь ранок над південним містом на бриючому проноситься журавлиний клин. Припізнилися з цим довгим теплом. Ось і я тиждень не міг зібратися, і написати ці слова. Наче сам від себе ховав їх. Я цивільний. Тиждень тому я звільнений зі Збройних Сил за станом здоров'я. В останні пів-року вилізло все, що ми з війною старанно заганяли вглиб. Просто в цей раз переважила не та чаша ваг. Грунтовно переважила. Позаду медична комісія і процес звільнення. Попереду МСЕК, "довгий і захоплюючий" процес відновлення, і цивільне життя. Чи закінчилася моя війна? Ні. Вона закінчиться тоді, коли буде досягнуто те, заради чого ми воювали. Коли Україна увійде в своє право і свої кордони на всій території. Коли можна буде сказати на могилах у хлопців - все було не дарма. Просто я тепер не зможу бути безпосередньо з тими, хто тримає це все своїми руками. У святому бруді війни. Який одночасно холодний, гарячий, важкий і невідчутний. Який, как не странно - очищує. І змінює тебе назавжди. Для мого життя це навіть не етап. Це епоха. Відчуття того, що ти на своєму місці. Що ти потрібен. Що ти робиш найнеобхіднішу справу. І совість твоя чиста. І мені не соромно ні за один день цього часу. І головне, що дає тобі війна - люди. Такі ж як всі, але абсолютно особливі. Яких ти називаєш "брат" не маючи з ними жодних родинних зв'язків. Але відчуваєш, що це чиста правда. Я вдячний їм усім. Всім кого зустрів у кожен період своєї війни. Побратимам. Волонтерам. І тим, хто підтримував нас своєю вірою в нас. Я вдячний 169 ротний-тактичній групі НЦ Десна, в якій я відвоював важкі, жорсткі але прекрасні людьми 14 і 15 роки. І моєму першому "драконячему" підрозділу, і всім "організмам", з якими мені довелося воювати в його складі. І звичайно моїй рідній 10-й гірсько-штурмової бригади. Яка стала моєю родиною - без всяких перебільшень. Шеврон і берет з едельвейсом зі мною назавжди. Я вдячний всім людям, що були зі мною поруч. І всім, кого я зустрів на війні, і завдяки війні. Ви - найкраще і найсвітліше, що було в моєму житті. І вам, мої Дракони - окремий і низький уклін. Ви моя сім'я в головному розумінні цього слова. Частинки мене залишилися в різних місцях. У Дебальцеве і по його околицях. На кургані Могила Гостра - веселої філії ЗСУ у пеклі. На лінії Мар'їнка-Красногорівка. У Широкино і Водяному. Біля Попасній і на Золотому. На Кримському. І в інших місцях, куди заносила мене війна. І хоча життя розпорядилося по своєму, і мені не судилося дотягнути це все до завершення особисто - я назавжди залишусь частиною армії. І часткою тих, хто тримає в руках життя України. Яку я навчився любити по справжньому саме на цій війні. Може щось з цього здасться комусь занадто пафосним. Але ті, хто в темі - зрозуміють мене точно. Тому, не чекайте від мене спокою і теплих капців. Ця війна повинна закінчиться тільки перемогою. А перемога - це відновлення справедливості. Це Україна в своїх законних межах. Це відсутність капітуляції перед ворогом. Це свобода. Тому, вважайте, що я просто поміняв ділянку фронту. Тому, що за нашими спинами занадто багато чого почало відбуватися не так. Багато що вилізло з нір на поверхню. Дуже пахне зрадою самих себе і реваншем. Тому, що комусь хочеться згорнути і обнулити Україну, яка нарешті почала себе усвідомлювати. Тому, чим би я не займався - я продовжу воювати. До перемоги. А головний фронт будуть тримати хлопці. І я буду вдячний їм, за те, що тепер вони захищають і мене. І постараюся їх не підвести. І всіх вас не підвести. У цьому місці прийнято говорити про те, що "якщо що" я повернуся. І про тривожний рюкзак)) Кажу. Я знаю, куди я повернуся і що буду робити "якщо що". І рюкзак мій я переберу, і залишу в готовності. Але постараюся зробити все, щоб не сталося ніякого "якщо що". І щоб все було доведено до правильного завершення. І щоб нічого не було даремно. Все буде Україна! Маю честь!

Фашик Донецкий Денацификация Донбасса. Как это будет происходить Денацификация — это страшное слово. Слово настолько страшное, что абсолютно все наши политики за все годы войны боятся сказать его вслух. Все наверное поняли, о чем статья будет, поэтому давайте думать вслух. Итак, лично я остаюсь сторонником денацификации Донбасса после деоккупации по примеру нацистской Германии[согласитесь, эпично и трагикомично звучит это слово для тех, которые как бы «воевали с нацистами», но реально их самих нужно денацифицировать]. Без всяких если и толерастического бреда, без грантоедского вранья — после деоккупации оккупированным частям Донецкой и Луганской областей нужна жесткая денацификация. Точка. Давайте, я немного напомню, как это делали в американской и британской зонах в Германии. Все люди, которые должны были пройти через денацификацию, были разделены на такие группы Военные преступники Активисты, военные и сотрудничающие с ними, получатели выгоды от сотрудничества с нацистским режимом Незначительно виновные Соучастники Невиновные В 1946 году американцы сделали ход конем и хакнули самых хитрых нацистов обычным опросным листом из 131 вопроса. Ответы на кучу вопросов сверялись с архивными данными и картотекой нацистов, определяя степень виновности. Все. Чем мне лично нравятся американцы, так это подходом к делу — если что-то задумали, то это работает и едет: за март 1946 года только в американской зоне немцы заполнили почти 1,5 млн опросников[ показатель 50 тысяч в день впечатляет ]. Просто и гениально, крутая работа. Также во время денацификации Германии были созданы специальные комиссии, определявшие категорию, под которую попадал проверяемый в сотрудничестве или симпатиям к нацистскому режиму. Эти комиссии наделялись полномочиями применять наказания в виде запрета на профессию, запрет на занятие госдолжности, лишение пенсии, штраф, конфискация имущества, арест[ чую запах горелой ваты после прочтения этого абзаца. А вы? ] Каждый совершеннолетний немец был обязан заполнить опросник, ибо отказавшиеся получали полный соцпакет для коллаборанта: минус продуктовые карточки, минус разрешение на работу или плюс дополнительную проверку для претендентов на руководящие посты в госслужбе, политике, экономике и т д. Все учителя были уволены, так называемые учебные программы были денацифицированны. На это ушел год. Все нацистские сми были запрещены, вещание радиостанций подвергалось цензуре американцев и британцев, которые выдавали лицензии для работы немецким журналистам. Эпилог. Назовите мне хоть одного политика Украины, который озвучил на камеры вышенаписанное. Или готов озвучить. Или подготовил законопроект о денацификации. Думай.те Пысы: Если ты устал воевать за миллионы пушилина и не хочешь быть мясом для русских, пиши на почту — [email protected] , будем думать как тебя вытянуть из жопы. P.S.: Наш сайт абсолютно волонтерский, гранты не грызём, дотаций из бюджета не получаем. У кого есть возможность поучаствовать в развитии проекта, будем признательны. Рабов вышлем по почте

#Политбеспросвет Александр Масляков прокомментировал назначение бывшего игрока КВН Сергея Сивохо советником секретаря СНБО: "Я не советчик Президенту Украины. Но я бы все-таки набирал не команду КВН, а команду политиков", – заявил Масляков. Он сказал, что Сивохо очень талантливый человек и как актер, и как игрок КВН, однако добавил, что шоумен играл с перерывами. "Как бы это сформулировать помягче, уходил в себя, вот так скажем", - пояснил Масляков. Olenka @Gorobina: Бубочка, бусінка, вава, гідрант, говнокомандувач, клован, клоун, мальчік, Моніка, пісюніст, припіздент, сцарь, сцикло, шмаркля... Це вам не барига, не мародер якийсь і навіть не кривавий пастор. Одразу видно, що Зелю бояться та поважають. Найвеличніший лідер світу, чьо)) Порох все встигав сам: красти в армії, купувати суддів, дестабілізувати ЄС, копати бурштин, рубати ліс, возити вугілля... При чому все це він робив, будучи вдрабодан буховим. Який міцний чолов'яга. Латвийский политолог на Прямом:во время визита в Латвию 16.10 Зеленский приехал в парк к памятнику Шевченко в сопровождении 10 авто охраны.Латвийцы были в шоке от слуги народа.А во время визита в Латвию президент Порошенко пришел в этот парк пешком в сопровождении двух охранников Сьогдні ми зустріли друга, який ненавидів Пороха, але за Зе теж не голосував. Він професійний музикант (Глієра і всі діла). Кажемо: наступного разу з нами поїдеш на саміт. Він каже- що за саміт?Я кажу -шашлик, музика, але є одне але...там скрізь порохоботи.Він каже - я порохобот. Андрій Петренко: Помiтив, що часто кажуть про "президента Зеленського", i майже нiколи про "президента України". Я так розумiю, рiч в тому, що президент Зеленського, людина, яка управляє Зеленським, є, i це Коломойський. А президента України все ще нема. Голобородько: Віддати Ігору Валерійовичу "Приватбанк" стає все проблематичніше. Міняються обставини. Доведеться грати в довгу. Держава купуватиме в нього вугілля дорого, а продавати йому електроенергію - дешево. Так до кінця моєї каденції постараємося віддати його кровні. Зробимо це разом! Карл Волох: Почитав текст виступу слуги на РосТБ. Схоже, Медведчука скоро з кумів виженуть. Тут набагато перспективніші хлопці з‘явилися. Давав інтерв‘ю симпатичним молодим журналістам з одного глянцевого журналу. В кінці вони запитали, чи можу я сказати щось добре і оптимістичне. - Те, що ми маємо зараз - це і є добре, - сказав я. - Бо далі буде тільки гірше. Хроники Хунты: ‪Единственный вариант, при котором ваш следующий президент будет не Шарий - это эмиграция. Тётя Роза: “За 5 лет Украина поднялась на 48 позиций в рейтинге Doing Busines”. Клятый Порошенко... Віталій Гайдукевич: Щоб закрити тему... Ніщо не ново - Квартал заплатив хору ім.Верьовки за пісню 30 тисяч гривень. Іуда Іскаріот колись отримав 30 срібних. Інфляція просто корегує вартість Іуд. Було 30, стало 30 тисяч. Історія жорстока пані. ‬

Страна делала много ошибок. Крупных и мелких. Из чего-то делали вывод, а где-то радостно бежали по граблям. Как по мне, первая и глобальная ошибка, это выбор первым президентом Кравчука. Отдай тогда народ булаву Черноволу, кто знает как бы повернулась история современной Украины. Глядишь, поляки бы сейчас сами ориентировались на нас, а не наоборот. Но что сделано, то сделано... Вторую ошибку и не менее глобальную мы сделали в середине двухтысячных, когда спустили на тормозах идею вступления страны в НАТО. Отнеслись к этому спустя рукава, повелись на сказки о братской дружбе и такой же братской любви, что в итоге привело к войне. Исправить бы эти ошибки. Выбрать правильный путь, но увы. Сие невозможно априори... С 2014 года, когда московиты всадили нам в спину очень братский нож, мы начали форсировать вопрос вступления в НАТО. Говоря мы, я имею в виду всю страну. От простого солдата до Президента. Нация быстро поняла, что гарантированная безопасность для Украины, только в Североатлантическом альянсе. Другого варианта нет и быть не может. Когда рядом живет еб@нутый на всю голову сосед, нужно всегда держать порох сухим. Весной этого года власть поменялась. Как собственно и поменялось внимание нового руководства страны к вопросу вступления Украины в НАТО. Нет, официально они не отказались от интеграции в альянс, но практически не фига в этом направлении не делают. Даже вопрос получения ПДЧ (план действия до членства в НАТО), ушёл с повестки дня и пропал в тумане. А ведь время идёт. И сосед обезбашенный никуда не делся. Мало того, россия наращивает группировку своих войск возле нашей границы. Наверное исключительно из-за нахлынувших братских чувств. Аксиома проста - Чем быстрей мы станем полноправным членом НАТО, тем скорей мы получим гарантию безопасности! Главное не допустить треть, фатальную ошибку. Не допустить самим и не дать это сделать команде Зе. Хотя о чём это я? Где они и где война с её реалиями?! Алексей Петров

Подменили где-то новых лиц на каких-то охламонов Каким-то дивным образом образчики честности, белые воротнички, рукава, трусики и даже носочки всего за два месяца своей каденции умудрились вляпаться в десятки скандалов. Белого цвета уже не видно. И зелёного, кстати, тоже. Всё сплошь коричневое и дурнопахнущее. Странно, что депутаты других фракций, ЕС там, Голос и даже, прости, Господи, БЮТ, дивным образом оказались в стороне от этого медийно-финансового дерьма. Смотрят и, мягко скажем, охреневают «И эти люди критиковали нас?». Ведь так не бывает, чтобы честности хватило всего на два месяца! https://tverezo.info/post/105235

Олег Масленников. Він звернувся до свого земляка Сергія Сивохо, шоумена, пародиста, новопризначеного радника секретаря РНБО, який нещодавно заявив, що українці, які сплачують податки на мирній території України, повинні виплачувати пенсії тим, хто захотів жити окремо і свої податки сплачує російським прислужникам-окупантам. Далі текст звернення повністю. “Звернення до Сивохо. Сергій, ущербний. Подивися на це фото. Це мій земляк ІГОР БРАНОВИЦЬКИЙ, пораненого якого 21 січня 2015 року розстріляв в ДАПі Моторола. Питання: а де ти був, коли розгорталася трагедія на твоїй малій Батьківщині? Чому ти не говорив своїм землякам про їх підлість, коли вони разом з рашистами підривали термінал? Чому ти не приїхав до тупої тварини Мотороли і не сказав: «Досить знущань»! Адже саме ці слова ти вивергнув днями, але тільки захищаючи тих, хто покликав російську весну на український Донбас. Я тобі відповім. В цей самий час ти був в затишному Києві і твій запалений мозок працював над першим випуском Ліги Сміху (1-й фестиваль стартував 6 лютого 2015 року). Тобто коли УКРАЇНА була в скорботу за загиблими, а ти – ржав !!! Тому у мене питання: сволота, яке моральне право ти маєш взагалі щось вимагати від УКРАЇНЦІВ? Як ти можеш волати до їх совісті при повній відсутності такої у себе?”

"Ты про шо? Ты не понял! Ты вообще не можешь мне никакие ультиматумы озвучивать! Я- президент!"(с) Вы прослушали краткое содержание предыдущей серии сериала «Как Володя из грязи в князи ходил» Мы-никто. Переработанный субстрат. Грязь из-под ногтей. Режим «Чуваки, да я же свой!» отключен за ненадобностью, включен режим "Позакрывали пиздаки!" Смекаете? Нам всем скоро Овощ покажется образцом адекватности, демократичности и хороших манер. Здобули. Штош. Таня Адамс

Юрій Гудименко 4 год · Володимир Зеленський показал себя как максимально расчётливый и хладнокровный политик. Внебрачный сын Клаузевица от Макиавелли. Стратег, тактик и тик-так в одном лице. ТОЛЬКО Ж БЛЯДЬ АКЦИИ ПРОТЕСТА ПРИУТИХЛИ ТАК НАДО Ж БЫЛО ВЫЙТИ И ПОД КАМЕРЫ НАХАМИТЬ ДОБРОВОЛЬЦАМ В ЗОЛОТОМ Гениально. Просто гениально. Ну раз вы ты так настаиваешь, Володя, сорок второй год тебе идёт, не лох ты наш ни разу, то будет так.

Давайте я дещо поясню щодо подій в Водяному. Це буде лише моя думка, але мені здається, що сьогодні я правий. Отже, у Водяному наш президент відверто хамив добровольцям. Ні, сонечки, цього разу саме «хамив» і саме відверто. Такого не дозволяв собі навіть Янукович. Це правда. Людина на прізвисько «Хам» з кількома ходками по малолетці не дозволяла собі того, що дозволив син доцента з квнівським минулим. Але я все ж хочу, щоб ви розуміли, чому так. Нещодавно в групи ветеранів, до якої входив і я, була зустріч із президентом. Оповідаючи про неї, я свідомо впустив одну деталь. Двоє з присутніх — я й Олександр Погребиський не стали потискати президенту простягнуту руку. Я жодним чином цим не пишаюся. Це не було демонстративним жестом, і я аж ніяк не хочу сказати, що усі, хто потис, зробили щось не так — навпаки. Я навіть не хотів виявити до президента неповагу — я можу будь-як ставитися до нього, але ж є етикет. Просто я 15 років працював в політичній журналістиці, і я знаю, як буває інколи соромно за те, що колись, багато років тому потискав певні руки просто на знак ввічливості. Я уявив собі деякі сценарії розвитку подій подальшого президентства Володимира Александровича, і не став, відповівши «вибачте, не треба». За нашу подальшу розмову Зеленський повернувся до цього кілька разів і вже закриваючи двогодинну бесіду, ще раз мене присоромив. Я навіть здивувався — ну святе небо, яка йому різниця, чи потиснув йому руку хлоп, якого він вперше бачить? Мені б вже було уздовж хітона. Йому не було. Я уважно подивився це відео. Порівняв його з деякими дивними моментами нашої розмови (так, там він теж кілька разів переключався на тикання, хоча тоді це не виглядало так неприємно, як на цьому відео. Зрештою, так і Порошенко робив — хтозна, може, місце прокляте). Що ж, я мушу вас розчарувати ще більше. Наш президент — не хам. Наш президент — актор. І дуже, дуже невпевнена в собі, дуже боязка людина. Дуже залежна від схвалення оточуючих. Він хамив хлопцям в Золотому не тому, що він різкий та невихований. Він хамив їм тому, що він так уявляє правильно зіграну роль справжнього мужика та командира. В нього це і під час розмови проскакувало. Тактика «хлопці, я свій, ви пацани, я теж пацан». Коротше, пацанський паблік Вконтакті, тільки без цитат про вовків. (ідеально це відобразив навіть не він, а ще один присутній при розмові представник його команди. Якщо Зеленський — актор, що грає президента, то той — Джигурда, що грає Зеленського. Від нього прозвучала фраза «ребята, я мужчина, я воин, у меня военная кафедра была». Я мало не розплакався) — Нам прийти оружие забрать? Ты что думал, что перед тобой лопух стоит? Це мурчалово — це не тому, що він мурчик. В цій системі цінностей та по шкалі від мурчика до лоха він, якщо об’єктивно, фраєр. Це мурчалово — тому, що саме так, він переконаний, треба спілкуватися із озброєними чоловіками, щоб вони не бачили в тобі лоха. Це не щиро. І це навіть гірше, ніж якби це було щиро, як у Хама в непублічному спілкуванні. Він так часто повторює, що він президент, саме тому, що він сам в це не вірить. Він не вбачає в собі президента. А поряд з вояками він навіть не вбачає в собі чоловіка. Тому грає своє уявлення про те, як має виглядати президент та суровий мен, на максималках. Але, по-перше, він, здається, не дуже знає, ані як має виглядати президент, ані як має виглядати чоловік. Себто, знає, як він має виглядати в серіалі телеканалу 1+1, а як в житті — не дуже. А по-друге, він сильно переграє. Можливо, від хвилювання. Це не бик. Це актор сіткомів, що грає першу в житті серйозну драму — і не витягує. Це переляканий хлопчик, що вдає з себе бика, щоб поставити себе на районі, поки не прохавали, що він насправді з себе уявляє. І якщо йому своєчасно не вказати на береги — наламати дров такий хлопчик може вдесятеро більше, ніж справжній вол. Виктор Трегубов

Дмитро Ярош Колись давно, у далекому 2015-му році я лежав з пораненням у Дніпровській лікарні їм. Мечникова. Мої побратими-добровольці, з структури, яку сотворив - ДУК ПС - воювали по всій лініі фронту, виконуючи оперативно-тактичні бойові розпорядження командування Антитерористичної операції. Окрім нас, добровольців «Правого сектора», на той час, на передовій були Воїни з різних батальйонів: «Донбас», «Дніпро», «Айдар», «Азов» тощо. Мужики, не ображайтеся, що інші частини і підрозділи не згадав. Список великий, а я пишу не про це. Вибачаюсь! Всім - Честь. Так ось. Якось, минуле керівництво нашої держави дало команду «оточити і роззброїти» 5-ий Окремий батальйон ДУК ПС на чолі з Комбатом Чорним... На виконання цього антидержавного завдання керівники держави, які підписали, так звані, Мінські домовленості, кинули декілька батальйонів Десантних військ, артилерію та реактивщиків... Українським «Градам», навіть, координати нашої української добровольчої бази дали. (Під російськими «Градами», на той час, ми вже були не раз...) Врешті, отримавши інформацію про цей штучний інциндент, я, разом з із заступником НГШ, вилетів на базу і ми разом всі проблемні питання вирішили. Українські «Гради» по українських добровольцях тоді не працювали. А тодішній Командувач десантників - генерал Забродський, зателефонувавши мені, сказав однозначно: «Українські десантники в українських добровольців стріляти не будуть». Тому все вийшло по-нашому... Російський план не пройшов! Але, при цьому, хочу зазначити декілька деталей... По-перше, батальйони добровольців, підтримує, і сьогодні, вся Україна. Інакше, ми не змогли б бути фактором на цій Війні. Ми можемо вже зараз підняти десятки тисяч українців на захист Держави протягом найкоротшого часу... По-друге, мотивація і вишкіл добровольців є найвищого рівня. А, головне, ми не боїмося загинути за Україну. А тим більше, ми не страждаємо від того, що вбиваємо ворогів нашої Держави... По-третє, ми, Добровольці, виступаємо за національну єдність. Тому не бажаємо вести боротьбу всередині Держави доти, доки існуюча тимчасова влада не перейде меж. Сподіваюсь на здоровий глузд президента, якому «42-ий рік і він - не лох»... Це - цитата із Золотого-4. Пане Президенте, не треба підігравати Путіну, і «наїжджати» на Добровольців. Тим більше, щось там говорити про Зброю... Не маєте морального права! Бо буде погано всім... А у всьому іншому, Все буде Україна!

Він лох хоча б тому, що обрав по життю розважати других мужиків в банях. Він лох хоча б тому, що погодився бути підставною особою олігарха. Він лох хоча б тому, що там у відео прозвучала його фраза, на яку присутні не звернули увагу “Та яка різниця, з ким підписувати, хоч і з ДНР, головне – мир”. Якщо підписувати з “ДНР”, миру не буде. Тобто лох. Але ті, хто поруч із Зеленським, – точно не лохи. Аваков – точно не лох. Аваков напрочуд розумна і розвинена людина. Всі, хто поруч з Аваковим, теж далеко не дурні. Коломойський – точно не лох. Ті, хто з Коломойським, – це прохіндеї, яких ще пошукати. От вони розігрують свою партію. Після підписання формули Путіна Білецький першого ж дня найпершим оголосив акції на Банковій. Ще люди не встигли організуватися, а босота Білецького вже намагалася змішатися з ними. Одразу ж в перші дні лазила там серед натовпу і провокувала людей. Потім на ефірі шавіка Шустера Білецького підсунули до мікрофона навпроти Порошенка вякати впоперек Пороху, ніби він величина рівна П’ятому Президенту та ледве не альтернатива йому, такий активний та жорсткий і зараз поведе всіх проти Зеленського. Потім “добровольці поїхали на передову не допустити розведення військ”. Хто їх туди пропустив зі зброєю? І от тепер клоуна з купою камер і професійним мікрофоном над головою для гарного звуку підсунули записати сценку з цим чуваком. Що ми побачили у цій сценці окрім бикування тупої істоти? Герой щось доносить антагоністу. А ти, дорогий глядач, сам обирай, хто з цих двох тобі герой, а хто антагоніст. Але головне, що ми побачили вкладається в 5 слів: “ветерани передали Зеленському вимоги протестуючих”. І от це хрінь повня. Ніхто не уповноважував цього ветерана передавати якісь “листи протестуючих”. Ніхто його не уповноважив до якихось “меморандумів” з Зеленським, про які він казав. Вони самі виділили з толпи і підняли на рівень Зеленського ручного лідєра і виразітєля протестів. Тому вся тема – це намагання очолити / розколоти / використати протест. 99% – аваківська. Класичне “не можеш подолати – очоль”. І от на це вестися не треба. Мирослав Гай

Ну те, що Моніка дівка закомплексована й труслива, а від того хамовита і нарвана – не секрет. В сюжеті в Золотому цікаво інше: 1. Моніка приперлася на локацію з двома камерами. А значить, ОПа має крупні, середні, загальні, всякі плани для будь-якого монтажу потрібної картинки. Плюс до того був фотоапарат (теж може писати відео). 2. Скандальна розмова писалася ще й на якісний звук – волохату нахлобучку на мікрофон бачили? Це вітрозахист. Для протокольної зйомки? Ой лі? 3. Знаючи, що його знімають і записують, Моніка показово бикує. Для чого це ОПі? Що цікаво, решта учасників теж не звертають уваги на запис. При цьому одна камера прямо виставлена (саме так – виставлена) на азовця, а інша (знаходиться по ліву руку і трохи ззаду азовця) знімає Моніку. Звідти ж працює і фотоапарат. Оператори знали, що буде груба суперечка? Чи вони завжди стають у “вісімку”, як для зйомки інтерв’ю? 4. Чому нашу увагу концентрують саме на цьому епізоді? Ветерани яких підрозділів в Золотому? Частин НГУ (Азов)? Частин ЗСУ? В що може конвертуватися сюжет? Країні продемонструють тих, кого образив Моніка, а потім щодо них будуть силові дії – грунт для “Любить їх, ось вони лідери протесту” готовий? Або, раптом, з’являться аргументи для примирення, і хтось когось в чомусь переконає, а країні покажуть – бачте – вождя, вона мудра? 5. Кожна публічна історія, яку роздувала ОПа, виявилась дешевою постановкою. Аналізи, відеозвернення, брифінги, поліграф – все липа. Все було використано для якихось цілей ОПи і з метою маніпуляції суспільством. Як використають ситуацію в Золотому? 6. “Найкраща брехня – це напівправда” © доктор Лайтман. Власне, це переказ Геббельса. Для досягнення потрібного ефекту слід поєднати правду (біла інформація), напівправду (сіра інформація) і брехню (чорна інформація). Що ми маємо? Правду – істерична хамка, яка “по-пацанськи” заявляє, що вона “не лох”. Правду – передова локація і реальне обурення багатьох ветеранів в країні спробам капітуляції. А тепер замисліться, що в цій мізансцені є “сірою” і “чорною” інформацією? 7. Якісна маніпуляція суспільством тисне на емоції. Те, що тупе ігнорування протестів викличе обурення соцмереж, очевидно. Це вже сталося. В ОПі це знають. Не усі, але ляльководи знають. Прогнозовано бикування додасть негативу, тобто викличе емоцію. І от тут стежте за руками – навіщо це їм? Думаєте це в тупу підставилися? Недооцінювати ворога – це велика помилка. Так що саме відбулося в Золотому? Що нам хочуть “продати”? Віталій Гайдукевич

❤🇺🇦🌺Вона – неймовірна! Струнка, граціозна і наполеглива!!! Вітаємо!!! 16-річна львів’янка Христина Погранична стала абсолютною чемпіонкою України з художньої гімнастики. Молодць!!! Під час змагань в Ужгороді грація набрала найбільше балів за сумою усіх вправ – обруч, скакалка, м'яч, вправа без предмета, булави та стрічка. До слова, Христина виборола олімпійську ліцензію і побореться за першість світу на Олімпіаді-2020 у Токіо! #оpendata #суспільнеоко #добрановина #Погранична #гімнастика #чемпіонка #Україна

❤🇺🇦💪🌺 18-річна українська легкоатлетка Ярослава Магучіх перемогла у номінації "Зірка, яка сходить" і стала кращою молодою легкоатлеткою в Європі!!! Вітаємо і пишаємося!!! "Це чудова мотивація для того, щоб працювати ще наполегливіше і досягти мети", — прокоментувала звання спортсменка. Цього року спортсменка із Дніпра виграла срібну медаль чемпіонату світу у Катарі із юніорським світовим рекордом у стрибках у висоту. У Досі вона двічі побила під час змагань юніорський світовий рекорд (2,02 м і 2,04 м). До слова, Ярослава вже у 15 років стала чемпіонкою світу серед спортсменів до 18-ти. А у 16 оновила особистий рекорд на юнацьких Олімпійських іграх в Буенос-Айресі — стрибнула на 1,95 м. #оpendata #суспільнеоко #добрановина #Магучіх #Європа #Зірка_яка_сходить

🇺🇦💪 Все можливо! Українські поранені військові пробігли 44-тий марафон морської піхоти у Вашингтоні. Гаслом цьогорічного заходу стала фраза "Біжи з метою, фінішуй з гордістю". Стартували та фінішували учасники забігу неподалік Пентагону. Маршрут проходив повз парки та меморіали американської столиці. Загалом, для участі у марафоні у Вашингтоні забралися понад 30 тисяч ветеранів із 60-ти країн світу. Серед учасників – чимало людей на бігових протезах. Бігли й наші військові. Серед них – офіцер військово-морських сил ЗСУ Олексій Бобчанець, кіборг Олександр Терещенко, ветеран АТО із 72-ї окремої мотопіхотної бригади імені Чорних запорожців Ольга Бенда, уповноважений президента України з питань реабілітації учасників АТО Вадим Свириденко… а ще Валентин Дерело, Владислав Куць, Тарас Забожчук, Дмитро Туревич, Богдан Оксентюк та Олександр Бабич… Вони це зробили!!! І своїм прикладом довели, що труднощі можна долати! Головне – ставити мету! #оpendata #суспільнеоко #добрановина #марафон #США #Україна

Шедеврально написано! Рекомендуємо прочитати🙂 ГЕТЬМАН РУЇНИ © (історико-безпардонний нарис) Про це вже писали. Писали історики й публіцисти. Писали вчені та аматори. Писали й до, і після цьогорічних виборів. У 19-му столітті про це писав, навіть, Пантелеймон Куліш у «Чорній Раді». Писали, охкали, ахкали і вкрай дивувались несподіваному затьмаренню, яке накрило українців в той доленосний історичний момент становлення власної держави. Поохкаємо і поахкаємо й ми. Далеке 17-те століття. Україна багато років охоплена вогнем. Майдан, очолений Богданом Хмельницьким, не виправдав сподівань простих людей і довів до затяжної війни з Польщею, до економічної стагнації й невизначеності. Хоча основним бонусом стало створення незалежної держави – Гетьманщини, раптова смерть Хмельницького виявилась несподіванкою і привела до влади наближені до нього олігархічні клани. Хитке становище, яке потребувало нових лідерів та величезних ресурсів, дало можливість очолити державу гетьману Виговському. Досвідчений політик та адміністратор, чудовий дипломат та воєначальник, Іван Виговський став просто знахідкою для молодої держави. Вміло обходячи гострі кути, постійно домовляючись, створивши антимосковську коаліцію із Західними союзниками (Гадяцька угода 1658р.), Виговський спромігся зупинити московську експансію і навіть розгромити ворога під Конотопом. Але не тут то було. Внутрішні реформи, які запровадив Виговський для посилення влади і отримання нових ресурсів для державного будівництва (ввів нові податки й мита – такі собі 1,5% військового збору, тощо) викликали опір серед «євробляхерів» низового козацтва. Плюс підвищеними тарифами були не задоволені й селяни. І пішло поїхало: «Барига! Марадьор! Кругом кумівство і корупція! На крові наживається! А сам з Москвою торгує! Липецька винокурня!» Все це підживлювалось та підбурювалось московською агентурою та московськими грошима, бо східний сусід аж ніяк не хотів втратити для себе такий ласий шматок, як Україна. Стомлений постійними звинуваченнями Виговський зрікся гетьманської булави. Але хаос та безлад продовжились з новою силою. Апогеєм всього цього абсурду стала Чорна рада 1663р. в Ніжині. Де і з`явився він – Іван Брюховецький. Він був чудовим оратором й талановитим демагогом. Кажуть, що просив називати себе просто Ваня, і це всім подобалось. Сам був із низів й постійно наголошував на тому, що він «прастий парєнь із народа», що він «такой как всє». Виголошуючи промови та знімаючи емоційні відосіки, він став дуже популярним в мережі та серед «простого наріду». «Велике лихо коїться старшиною, – говорив Брюховецький, – гетьман та полковники і усі менші старшини усі міста, містечка й млини поділили самі поміж собою та володіють ними свавільно! Тому прийде весна саджати будемо! Ні обіцянок, ні пробачень! Зробимо їх разом! Кожен з нас – гетьман!». Проголошуючи зменшення «тарифів», загальну рівність та обмеження влади старшини, він ще додатково заручився підтримкою московського Царя та деяких олігархів. З допомогою «уставшого ат вайни» народу та під вигуки «Аби не Виговський!» Брюховецького тріумфально обирають Гетьманом. Піднявши над головою булаву він миттєво концентрує владу в своїх руках, прибираючи конкурентів та пояснюючи це тим, що «я нікаму нічєво не должен!» Опозиція під ревіння вдоволеного натовпу – обезкровлена, а «свинарчуки» Виговського – Яким Сомко та Василь Золотаренко – страчені. Виконуючи свої підкилимні договорняки та маючи певні фінансові зобов`язання, Брюховецький іде на переговори з Москвою та вирішує з нею «дагаварітьса гдєта пасрєдінє». Додатково до підписаних раніше в Переяславі «мінських домовленостей», які ні попередники, ні Москва не збирались виконувати, він підписує нову «формулу Штайнмаєра» (Батуринські статті 1663р.). Ця угода суттєво обмежує суверенітет Гетьманщини, але цар такою «пасрєдіною» все одно не задоволений. Брюховецького обіцянками-цяцянками, погрозами та шантажем виманюють в Москву, де він здає з потрохами абсолютно все і в 1665р. підписує так звані Московські Статті. Цей договір скасовує українську політичну, адміністративну і фінансову незалежність, перетворюючи все в «юга-западний фєдєральний округ», Українська церква підпорядковується Московській, а в найбільших українських містах розміщуються залоги із «зельоних чєлавєчькав» та «апалчєнцев». Сам Брюховецький отримує титул: «Вашего царского пресвитлого величества благодетеля мого милостивого боярин й гетман верного войска вашего царского вирньій холоп й найнижший подножок пресвитлого престола, пресвитлого величества запорозкого Ивашка Брюховецкий». А тепер уявіть, якби на його місці виявився не «найвидатніший лідер сучасності», а просто якийсь дурачок? Західні союзники теж так подумали і, покрутивши пальцем біля скроні, підписали в 1667р. з Москвою сепаратний Андрусівський мирний договір. А також зняли всі санкції і з чистою совістю запустили Північний Потік – 2. Всередині держави виявилось теж не все гаразд – побори збільшуються, безлад посилюється, на всіх посадах опиняються дружбани й соратники з Кварталу. При цьому Брюховецький настільки не встигає жити, що немає часу не лише до перукаря сходити, але й слідкувати за маєтками, якими він невпинно обростає. Проблеми накопичуються і гетьман стає поперек горла всім – і козацтву, і простолюду, і старшині. Хаотична політика, терор, здача державних інтересів, повний дипломатичний дилетантизм, кидання із вигуками «єслі нада я і пєрєд чьортам лисим стану на калєні» від одного союзника до іншого, приводять його на переговори до Правобережного гетьмана Дорошенка. Розмова, понти, погрози, сварка, «я ж гетьман, а нє лох какойта!». Дорошенко не роздумуючи приймає рішення, що «хуже нє будєт», захоплює й страчує Брюховецького. Без жодних сентиментів. Не врятувала ні охорона, ні колишній рейтинг, ні СБУ, яке не встигли запитати за «етава чьорта»… А в цю ж саму мить десь сідало сонечко за селом. Затьохкав соловейко в гаю. З поля йшли стомлені косарі. А в хаті накривала стіл розпашіла господиня. Україна жила своїм життям, переживши ще одного …як його? ...цький, ...ський. Блін, вже й прізвище стали забувати… Карочє… Отже, падвєдьом ітогі! Все, що написано вище – це повна туфта і профанація. Як можна все те, що було десь колись і дуже давно, порівнювати із сучасністю? Ну, реально – брєд! Ніколи не читайте книги по історії – це врєдно, опасно і заставляє мозок працювати. Після цього нєвозможно навіть «Свати» подивиться. Тому будьте дуже і дуже уважні, коли берете якусь книжку до рук – а вдруг там возмутітєльна єресь і Вас до кінця життя буде мучити якесь неймовірне відкриття, яке Ви зненацька зробите в своїй голові? Ви ж не лох какойта? Ярослав Денека #формула_штайнмаєра #ні_капітуляції #зе #зеленський #історія #хмельницький #виговський #брюховецький #руїна #гетьман

В общем "режим шоу для дураков" становится основным методом общения Зеленского со страной. Зеленский опубликовал мини-фильм про свою поездку в Золотое. Показано, как он едет вечером на передовую и ночует там в доме местных жителей. Затем из видео показывается то, как Зеленский видится с учителями и жителями региона, а также с противниками разведения сил в Золотом. Как это приехав вечером, Зеленский выходит с Ермаком белым днем из самолета (есть фото) не объясняется. Где ночевало 18 человек телесъемочной группы, Ермак и почти три десятка охраны не показано. О "встрече с учителями" - Золотовская общеобразовательная школа 1-2 ступени код ЄДРПОУ 25685826 согласно общегосударственному реестру прекратила свое существование прекратило свое существование 14.11.2017 г.

У группы Зеленского - финансовый кризис. "Мирный план Зеленского\Кучмы" - это всего лишь смена дойной коровы для финансирования собственных и политических нужд. Коломойский стал бесполезен. Более того, он стал опасно токсичен, он стал вполне реальной угрозой Зеленскому. Суд в Делаверэ неспешно подбирается к вещам которые могут упрятать за решетку всю эту веселую гоп-компанию. Найдены новые спонсоры для дальнейшего финансирования - Пинчук, Тарута и К. Снятие "экономической блокады Донбаса" увязывается с возвращением отобранных у них предприятий на оккупированных территориях. Взамен - деньги на выборы и лояльность части будущих мажоритарных депутатов в следующем парламенте. После того, как Зеленский и К получат контроль над бюджетными деньгами и эти "союзники" будут спокойно выброшены на помойку. У Зеленского нет друзей, только сообщники и подельники.

Pavlo Klimkin 34 хв. · Останні два дні кожне друге запитання - про Азов. Питають, що ж робити, як захистити, розмірковують про нюанси внутрішньої політики. Друзі, всім же зрозуміло, що буде, якщо раптом Азов визнають терористичною організацією в США? Це буде майже нокаут добровольчому руху і нокдаун Україні. І так, це питання нашої національної безпеки. А в контексті емоційної розмови Президента Зеленського з бійцями Азова у Золотому, можемо добре уявити, як на цьому гратимуть з метою внутрішньої дестабілізації України? Я не Руді Джуліані і в теорію змов особливо не вірю, але тут якось воно все у часі надто вже збігається... Зараз потрібно захищати Україну та тих, хто її захищає. На повну: їхати у Вашингтон і робити все і навіть більше. А потім і у себе розберемося. УКРАЇНА ПОНАД УСЕ

Хроніка одного гідранта. День сто третій. 103-1 28.10. 2019 р. 7:00. tZE inforv..... В общем "режим шоу для дураков" становится основным методом общения Зеленского со страной. Зеленский опубликовал мини-фильм про свою поездку в Золотое. Показано, как он едет вечером на передовую и ночует там в доме местных жителей. Затем из видео показывается то, как Зеленский видится с учителями и жителями региона, а также с противниками разведения сил в Золотом. Как это приехав вечером, Зеленский выходит с Ермаком белым днем из самолета (есть фото) не объясняется. Где ночевало 18 человек теле-съемочной группы, Ермак и почти три десятка охраны не показано. О "встрече с учителями" - Золотовская общеобразовательная школа 1-2 ступени код ЄДРПОУ 25685826 согласно общегосударственному реестру прекратила свое существование 14.11.2017 г. Как мы и писали 24.10.2019 г. историю со взяточничеством в ВР начинают уводить из-под внимания общественности. Председатель Верховной Рады Дмитрий Разумков заявил, что история со взяточничеством нардепов и детектором лжи для них "слишком публично происходит". Изъяты записи камер и списки регистрации посетителей ВР с данными по посетителям за неделю. Увольнение главы Луганской ОГА Виталия Комарницкого - результат его обращения за "компенсацией Луганской области за блокады в размере 2 млрд гривен".

У розпал жорстокої інформаційної війни, коли на біле кажуть чорне і навпаки, корисно повторювати прописні істини. Почнемо з абетки. І не забудемо адаптувати її до реалій сучасної України. Л - Лінія фронту. Влада вперто перетворює її на безневинну «лінію розмежування». Однак у нашій країні, як і раніше, йде війна із цинічним озброєним ворогом. І саме лінія фронту утримувалася і утримується великою кров'ю и великими зусиллями наших військових. В - Відступ. Ось що заховано під формулюванням "відведення військ". Нагадую, наші війська знаходяться на нашій українській землі. Де, зрештою і мають знаходитися Збройні Сили України. Р - російські окупанти і їхні посібники. Ось хто ховається під безликою "тою стороною". 41 поранений і 11 загиблих воїнів тільки у вересні цього року. Такою гіркою ціною дається нам захист української землі і нашого вільного вибору від так званої «тої сторони». Це варто пам’ятати.

Вона найкраща","Віктор у мене – герой, він чоловік моєї мрії". ❤ Український моряк Віктор Беспальченко розписався зі своєю коханою Тетяною ще влітку у московському "Лефортово", де його утримували. Вихідними молодята нарешті провели весільну церемонію вдома, на рідній Херсонщині, у виноробному господарстві князя Трубецького. Саме тут вони ступили на весільний рушник. Віктор і Тетяна разом уже п'ять років. Пара познайомилася ще до анексії Криму. Одружитися у СІЗО вирішили через можливість спілкуватися. У полоні Віктору не дозволяли бачити Тетяну, тому було прийнято таке рішення. Але вдома є вдома. Щасти вам!!!

Цей день в історії 28 жовтня 1919 року в Олександрівську розпочав роботу з'їзд представників від селян, робітників і повстанців визволених Революційно-повстанською армією України (махновців) кількох повітів Катеринославської і Таврійської губерній. Серед іншого він розглянув принципи облаштування нового життя і вперше за роки бурхливої революційної діяльності презентував анархо-махновську політичну програму на основі ідеї "вільних рад". Досвід протистояння проти білогвардійців та червоних влітку 1919 року упевнив Нестора Махна в тому, що повстанці мають розраховувати лише на власні сили. Після прориву під Уманню рейд білогвардійськими тилами відбувався під заклик "Бунтуй народе! Підіймайся від краю до краю! Озброюйся, чим можеш! Візьми в сокири всю поміщицьку та буржуазну наволоч! Вони зібралися влаштувати нам, робітникам і селянам, криваву баню. То ж дамо ми їм цю криваву баню". Масштабне повстання, очолене Махном, розгорталося в сотні кілометрів від ставки білогвардійців у Таганрозі. 16 жовтня загострилися бої в районі сіл Магедове, Поповка і Гусарка на Запоріжжі, що змусило білогвардійців евакуювати штаб з Таганрогу до Єйська. Безперервні бої тривали під Катеринославом, Синельниковим та Просяною, 18 жовтня повстанці відвоювали Царевокостянтинівку, а на кримському напрямі підійшли до Перекопу. Проти Революційної повстанської армії Махна були кинуті всі наявні резерви Добровольчої армії Антона Денікіна. З'їзд відбувся 28 жовтня — 2 листопада 1919 року в Олександрівську (нині — Запоріжжя) за участі делегатів від визволених Революційно-повстанською армією України (махновців) територій Олександрівського, Бердянського, Мелітопольського, Маріупольського, Катеринославського і Новомосковського повітів. Батько Махно кілька разів виступав у якості співдоповідача, зриваючись на брудну лайку і звинувачення меншовиків та есерів. Основні пункти програми махновців зводилися до наступного: більшовицька влада є останньою владою в історії Росії, її свавілля на селі засвідчує, що більшовики разом з іншими політичними партіями є контрреволюціонерами і ворогами трудового народу, який має стати дійсним володарем землі, продуктів власної праці, творцем вільних рад, що опікуватимуться налагодженням життя на засадах безпартійності і безвладдя . Утопічність програми, висунутої селянськими ватажками, досить швидко стала очевидною — принісши, як здавалося анархістам, визволення робітників від влади капіталу, вони натомість спромоглись запропонувати їм лише самостійно налагоджувати роботу промислових підприємств, міняючи промислове обладнання на хліб. Захопивши Катеринослав, Махно оголосив його вільним, безурядовим містом і обклав 50-мільйонною контрибуцією, за рахунок якої гроші щедро роздавалися на потреби революційних органів та структур. Ратуючи за вільні ради і безвладдя, сам Махно не гребував диктаторськими замашками, концентруючи в своїх руках необмежену владу і розстрілюючи небезпечних опонентів. Власне, колосальний відрив програми повсталого українського селянського степу від очікувань і прагнень робітництва центрів промислового розвитку України і перебував в підоснові майбутньої поразки Махна. Махновська радянська республіка, відома також як Вільна територія, змінюючи свої розміри відповідно до політичної ситуації, проіснувала до кінця літа 1921 року. Її долю було остаточно вирішено коли переслідуваний більшовиками Нестор Махно був змушений 28 серпня перейти румунський кордон і решту свого життя до смерті 6 липня 1934 року провести в еміграції.

Компания «Green films», связанная с Зеленским, успешно прошла отбор в конкурсе на получение ГОСУДАРСТВЕННОГО финансирования В РОССИИ фильма «Вниз». Зам. пред. общественного совета МИН. КУЛЬТУРЫ РФ ПАВЕЛ ПОЖИГАЙЛО заявил в интервью радиостанции «Говорит Москва», что не видит причин отказывать в финансировании фильмов компаний, связанных с Владимиром ЗЕЛЕНСКИМ. Расследование портала «Схемы».

Своїми коментарями про добровольців у Золотому Кремль прогнозовано піднімає ставки та працює на лінії розколу у суспільстві, дискредитацію ветеранів. Закликаю всіх щиро чути один одного і не вестися на російські "розводи". Кремль не випадково "б'є" по розведенню - це клубок емоцій. І поставте собі питання, чому РФ постійно висуває умову - розведення САМЕ НА ЦИХ ділянках і що це дає Росії політично, тактично і врешті-решт емоційно. А тепер уявіть собі реакцію українського суспільства, якщо на ділянках починаються військові чи диверсійні активності. Є в когось сумнів, що наступне підвищення ставок це лише питання часу?

Роман Безсмертний Кілька тез з програми «Вердикт з Сергієм Руденком»: ✅ В мене таке відчуття, що йде виконання плану Сайдіка, який було презентовано ще у 2018 році. Цей план ніколи не схвалювався українською стороною. Те, що пропонується зараз дуже близьке до того, що було в цьому плані. Цей документ є неприйнятний, тому що він по суті визнає так звані квазіутворення, їх очільників, так звану перейменовану поліцію окупантів. ✅ Йде чергова серія кіно на фронті. Вам будь-який військовий скаже: який дурень придумав цю поїздку на передок? Тому що окрім того, що ми бачили, була ще одна поїздка. Нічна поїздка на передню лінію. Хто буде відповідати за це все? Якщо такі рішення приймаються начальником штабу, багато людей везло президента на передову, то ці люди не дружать з головою. Тим, хто планує такі операції треба пам'ятати, що президент є Верховним Головнокомандувачем. ✅ Щодо розведення сил... По-перше, Президенту Зеленському потрібно дати відповідь на питання, чи можливо це зробити в принципі в умовах російсько-української війни. В історії військових конфліктів у світі вдалими були лише декілька випадків розведення сил, які відбувалися за регламентом і під контролем ООН. Не ОБСЄ, а ООН! По-друге, населені пункти Станиця Луганська, Золоте і Петрівське обиралися для відпрацювання механізму розведення сил. Це могло стати основою для подальших дій тільки у разі розведення за принципом дзеркальності. Що ми бачимо? В Станиці Луганській і Золотому, які знаходяться під контролем українських військ, розведення відбувається. А от у Петрівському, яке контролюють російські війська, розведення не відбувається. Нагадаю, що спроби розведення сил були у 2015-2016 роках і закінчилися невдало саме з вини РФ, яка не виконала досягнуті домовленості. По суті, розведення сил відбувається в односторонньому порядку українською стороною. Що це означає? Просунення ФРОНТУ вглиб України...

Киевлянам и не только: https://www.youtube.com/watch?v=xtTgJHqcCuE

Сергій Місюра Спостерігаю зелене вогнище від авторитетного табору оверполовинки, тому треба поговорити про мову ненависті. Всі ми можемо радіти пропливаючому трупу нашого ворога, сидячи на березі річки. А можемо говорити максимально негативно і в будь якому ключі про свого ворога. А коли це ще й звернення до нього - нормальна практика. Як можна говорити в сторону Росії позитивно? Як можна говорити до людей, яких ти ненавидиш і вони рахуються твоїм ворогом, тому що роблять все проти твоїх переконань, а тим паче проти твоєї країни?? Я підтримую Маруся Звіробій і Sofiya Fedyna тому що вони емоційно і зі своєї сторони звертались саме до людини, яка рахується ворогом. Хоча Зеленський і Президент, але після його хамського і відверто «пацанського базару» до добровольців, які захищали і зараз захищають Україну - отримав адекватну відповідь у такому ж ключі, в якому він сам же спілкується. І говорить так не на міжнародному і суспільному рівнях, а саме з бійцями, як зі своїми «корєшами» по кварталу. І відповідь не була погрозою пустити газ, а саме пояснення, що Зеленського бачить частина суспільства не своїм чуваком, а саме ворогом, який не працює в інтересах держави, а грає роль миротворця, що любою ціною хоче домовитись з агресором... Ще хочу нагадати, що усі Шарійо-Дубінські ніколи не були патріотами, а завжди грали на публіку задля власного піару, рейтингів і самолюбства. Вони ніколи не стануть на захист Держави, тому ще немає яєць, а Альона, яку я знаю багато років, і їх має - точно стане, і давно вже стоїть. Так і в Софії в мене сумнівів немає - такий же менталітет більшості українців з західної України. Емоційно, грубо, не толерантно, але правильно і відповідно адекватно. Україна або смерть. А не мир з балалайкою. П.С. Смішно про згорівшу хату, про газ на форум де тисячі людей з дітьми, сотні відео з звернення до бариги, а жінки адекватно сказали у відповідь, в такій же манері - погроза життю і здоров'ю посадової особи. І цей пост точно буде лакмусом і не популярним, бо правда. #я_підтримую_Софію_Федину_і_Марусю_Звіробій

КАК ОНИ МОГУТ! УГРОЖАТЬ! ВСЕНАРОДНО ИЗБРАННОМУ ПРЕЗИДЕНТУ! И действительно... (Viktor Tregubov) Helgi Sharp: Хорошие новости. Нардеп фракции "Слуга народа" Качура ОФИЦИАЛЬНО пожаловался в ГПУ и ГБР в связи с высказываниями Софии Федины в адрес Зеленского. Почему хорошие? Во-первых, говорю c юридической позиции: у нас ПОКА не мордор, и такие высказывания не тянут даже на административную ответственность - не говоря уже об уголовной. Даже при Богдане с Портновым. Во-вторых, сейчас "слугам" на голубом глазу вспомнят уже подзабытые эбонитовые палочки, сравнение Украины с порноактрисой, расстрел Голобородьком парламента в фильме, по мотивам которого он ошибочно стал президентом, пожелания Дубинского вытравить газом всех участников съезда ЕС и многое другое. Я не сторонник такого вида коммуникаций, но готов поздравить Софию с тем, что она оказалась теми граблями, о которые "слуги" ещё раз разобьют свой лоб. И будут разбивать до тех пор, пока до их жопы не дойдёт, что органом мышления является не она, а тот самый лоб. Off! Этот КВН должен закончиться. С опозданием услышал вчерашнюю цитату Сивохи: "Война должна немедленно закончиться - неважно, с каким результатом". Отвечу на простом, зеленском языке: "Сивохо должен вернуться в КВН..." Зачем? Неважно. Должен. - Ну тогда вспомним, что Олланд говорил про х..йла в мемуарах.: "Його мета - максимально послабити Київ, сподіваючись згодом побачити при владі команду, поступливішу російським інтересам і віддаленішу від Євросоюзу. Найбільше він не хоче вступу України до НАТО та отримання нею зброї, яка могла б змінити баланс сил. " Кажется, у х..йла и зелебобы все идет по плану. Командування Операції об’єднаних сил оприлюднило докладну процедуру розведення сил, про яку домовилися на переговорах у Мінську 1 жовтня. Розведення сил має розпочатися в районі населених пунктів Золоте і Петровське, потім – ще на чотирьох ділянках, а згодом уздовж всієї лінії зіткнення. У так званій “сірій зоні” в результаті розведення можуть опинитися близько 30 населених пунктів. Валерій Прозапас: О, тепер вже збираються відвести ВСЮ армію по всьому фронту. Це називається відступ, від-ступ - бо на "сіру зону" зайде сепарня, нехай навіть не одразу озброєна, про це КГБ попіклується, будьте покійні. А казали (казали ж), що треба лише "погодитись на формулу". План вимальовується - побавились в Україну і досить, буде малоросія, як і передбачалося. Загиблі принесені в жертву "уставшему наріду" та політичній доцільності. Але вони хоч сорому не ймуть. Яна Зінкевич: "Наша партія висловлює обурення участю народного депутата від партії більшості у російських пропагандистських шоу. Євген Шевченко показав себе зрадником і колаборантом… Сподіваюся, що у "Слузі народу" пам’ятають, що вони слуги народу, а не Кремля, і самі ініціюють кримінальну справу проти колаборанта. Натомість вони роблять нападки на нашого депутата Софію Федину. Емоційний виступ Софії Федини – це словесна реакція ветеранів, і вона висловила те, що звучить у думках мільйонів, і вона має право на цю думку..." Вона також нагадала, що пішла у 18 років на фронт, а президент "4 рази ухилявся від повістки в армію". "Влада має чітко розуміти: з нами так не можна – ні з ветеранами, ні з громадянським суспільством, ні з волонтерами", - підсумувала Зінкевич.

Виступ Яна Зінкевич у Верховній Раді: "Європейська Солідарність" висловлює обурення участю народного депутата партії більшості в пропагандистських шоу. Євген Шевченко показав себе зрадником і колаборантом. Мені дивна відсутність реакції партії "Слуга Народу", представником якої він є, зі спростуваннями сказаного і вибаченнями перед суспільством. На початку ефіру він сказав, що буде говорити від імені української влади і запропонував зустрітись напряму з керівником терористів. Виступ представника влади від імені влади домовлятися з терористами - це державна зрада. Його повинна взяти під варту СБУ, а Верховна Рада має зняти недоторканність. Сподіваюся, у "Слузі народу" пам'ятають, що вони слуги народу України, а не Кремля! І самі ініціюють кримінальну справу проти колаборанта. Натомість, замість того, щоб слідкувати за своїми депутатами, як президент, так і партія "Слуга народу" роблять нападки на нашого депутата Софію Федину. Емоційний виступ Софії Фединої - це словесна реакція захисту ветеранів. І вона висловила те, що звучить в думках мільйонів. Вона має право на цю думку. Розмова Зеленського з ветеранами - це сором. Порада президента іти в армію тим людям, які захищали нас всіх і його в тому числі - абсурд. І мені, дівчині, яка в 18 років вирушила на фронт захищати нашу країну дивно чути це від людини, яка чотири разиігнорувала повістку в армію. Я бачу, що таке відношення до захисників стає ідеологією влади.

Володимир Ар'єв Розведення військ без умов дотримання визначеного терміну без обстрілів - чиста сдача позицій, а не прагнення до миру. Це послаблення власних позицій на майбутніх переговорах в усіх форматах через демонстрацію легкої відмови від своїх умов. Суспільство не почули, зате «почули» привезених підсадних осіб в Золотому, які радо зустрічали терористів і російських агресорів в 2014. Під видом миру Україну змушують простити агресора, який, у свою чергу, зацікавлений щоб внаслідок цього з нього почали знімати ті санкції, які для РФ особливо болючі - в енергетичному секторі. І те, що нові перспективи для співпраці в енергетичному секторі вже відкрились для Коломойського та інших, наприклад, через поправку Геруса про імпорт електроенергії з Росії та Білорусі, а інші активно обговорюються, свідчить про змову. Пряму змову для зради України заради прибутків тих, хто стоїть за Зеленським і його режимом. Росії це дасть можливість накопичити ресурси для повномасштабної агресії проти України і, можливо, не тільки. Проковтнемо?

Богдан Томенчук Ти тут був... Ти вмирав за ці прОкляті п'яді... Твоїм потом кривавим до корІнь просякали поля. Ти на бруствер лягав... Ти зарубки робив на прикладі. І приймала тіла, як роз 'ятрена вирва, земля... Ці нізвідки прийшли... Кажуть жінку віддати для дяді... А самому податись давно вже відомо куди, Почалися торги, і Вітчизна, як бонус, на ляді, Холоди... Холоди... Через душу такі холоди... То не їхня війна... І Вітчизна, напевне, не їхня. Їхня тільки земля... Та ще запах тугих гаманців, Може, правда таки, що згоріла у Бога робітня, І цей місяць - сльоза, що застигла йому на щоці... Що за доля така, у котрій ні Вітчизни, ні битви... Що за бог, як зникає у світу любов? В повен ріст постаєш, ніби істина з тої молитви, Де Вітчизну нарешті здобудеш, або...

Олександр Дедюхін Ми відступаємо. Тепер у Золотому. Далі планується відступ по всій лінії фронту. Рашка за допомогою зеленої влади намагається завести всіх нас в черговий «зелений коридор», де нас знищать всіх. Розріжуть на частини, розжують та виплюнуть геть. Вчора під ОПою пройшла спонтанна акція Руху опору капітуляції, яка почалася о 19.00. Співорганізатори акції декларують такі наміри: 1. Протягом наступних двох днів буде оголошена українська формула безпеки, як альтернатива формулі Штайнмайєра. 2. Об’єднання українських патріотичних сил, створення єдиного штабу опору. 3. Категорична незгода з капітуляцією. Поки що якось так. 21 листопада заплановані масштабні акції «Ні – капітуляції!». Всі трохи розгублені, поки що не дуже зрозуміло що робити далі, бо Зеленський і ко безсовісно, нагло та безбожно бреше на кожному кроці. Спочатку обіцяв нам, що ніякого розведення не буде, якщо відбуватимуться обстріли. Обстріли в районі Золотого були щодня і все одно почалося відведення українських військ. Напередодні Зеленський їздив у Золоте без жодного страху, напевно це тому, що йому гарантували безпеку окупанти. Там, у Золотому, він зустрічався з «вчителями» школи, які мають громадянство Росії, а сама школа давно не працює. Справді, дуже важко адекватно реагувати на патологічного брехуна, в руках якого знаходиться майже вся повнота влади. Але миттєва реакція активної частини суспільства свідчить про те, що ми обов’язково оговтаємось, і слідом за українським планом безпеки, вистроїмо ще й український план оборони. Наш патологічний брехун Зе, не дуже зважає на акції протесту, і це правда, він вже назвав акції «Ні – капітуляції» дощем. Але, мабуть, це гарне порівняння. Вода – це символ Святого Духу, і з віруючих потечуть ріки води живої, як свідчить Святе Письмо, але ці ріки одних будуть напувати, а інші в них потонуть, бо стануть поперек течії і згинуть в ній. Так буде з кожним, хто противитиметься гласу народу, який є глас Божій. Якщо не зважати на повінь, це призведе до поганих наслідків, якщо слухати народ, та захищати його, це призведе до благоденствія та радості всіх. Україно-російський кордон не на захід від Золотого, а далеко на схід. Тільки туди мають рухатися українські війська, і тільки це є правильне рішення. А перед нами, патріотами України, зараз стоїть надскладне завдання. Нам своїми публічними та постійними акціями непокори необхідно не дати цій нікчемній та переляканій владі перетворити всю Україну на «сіру зону», не дати їй скотитися в хаос та безлад. Думаю справимося.

Олексій Панич Ну от, з "розведенням" у Золотому все швидко прояснилося. Була "політична воля" за будь-яких обставин приурочити початок розведення під форум у Мариуполі. Адже в головних спонсорів цього режиму аж "труби горять": (а) відновлювати повноцінну торгівлю з РФ, (б) освоювати кошти, виділені Заходом "на відновлення Донбасу". Заважали тільки три чинники: - війська РФ з їхніми обстрілами - штаб ООС з фіксацією цих обстрілів - добровольці у Золотому. Вирішили так: - перших ігноримо - других ігноримо "і хай самі виправляються" - третіх умовляємо, але якщо що - саме вони "вороги миру". Докладніше тут: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1337700413056000&id=100004481611680

Karl Volokh Не знаю, чи пам‘ятаєте, але на початку року я просив (абсолютно щиро) назвати мені бодай одну рису Зеленського, котра відповідає вашій уяві про гідного президента. Тоді ніхто цього не зробив. Зараз пройшов час, ми накопичили певний матеріал для аналізу і не повинні робити висновки на підставі тільки припущень. Тож, давайте ще раз спробуємо. - Розумний? Очевидно вже, що ні. Достатньо послухати його експромтні висловлювання, аби зрозуміти абсолютно пересічний рівень його інтелекту. - Освічений? Ну, тут і коментувати нічого. Знань про політику, економіку і суспільство у Янелоха нижче середнього, та й загальний рівень відверто не вищий. - Чесний і законослухняний? Навряд. Раніше ми знали, в основному про офшори, ухилення від армії чи про участь у виведенні грошей приватівських вкладників. Сьогодні вже маємо статистику: він бреше і кривить душею більше за будь-кого із своїх попередників. Та й факт, що від перших днів віддав країну на розграбування Коломойському з Портновим, про цю чесноту говорить багато. - Досвідчений держуправлінець і дипломат? Обговорення не потребує. - Авторитетний за кордоном? Подивіться, як його плескає по щоці Юнкер чи наставляє Ердоган, і все про авторитет буде зрозуміло. - Патріот своєї країни? Ну, тут достатньо послухати його виступи на сцені, підлабузницькі звернення до Путіна, обсмоктування всіх основних меседжів російської пропаганди щодо України аби сумнівів не залишилося. Якщо й патріот, то СРСР, але точно не України. - Має сильний характер і гідність? А тут, крім попередніх звернень до Путіна, варто подивитися ще вибачення перед Кадировим чи канючення грошей від Коломойського. Якщо це про гідність, то я - албанський астронавт. - Зважений і вміє приймати правильні рішення під тиском? Я спостерігаю, радше, істеричність і нервовість. А тепер зверніть увагу. В ідеалі я б хотів бачити в керівнику своєї держави всі перераховані якості - або, принаймні, переважну більшість. У даному ж разі не бачу жодної. Зате недоліків - вище стріхи. Поганий оратор, закомплексований, невпевнений у собі, невихований, дріб’язковий, мстивий. Чи можу я після цього людей, котрі проголосували за такого кандидата, вважати кимось іншим, ніж абсолютними дебілами? П.С. Можливо, я не врахував якусь важливу рису. Тоді доповніть

Карл Волох Я тут недавно встановив, що досі існують люди, впевнені, що Яценюк розікрав гроші на прикордонну стіну. А 1+1 днями знову розповів, що міномет Молот вибунув свого часу в армійців тому, що Пашинський присвоїв гроші на його розробку і виробництво. Ну, а історія з Роттердамом - це вже взагалі легенда. Саме Порошенко, віщали нам навіть із електропрасок, у змові з Ахметовим грабує українців через завищену ціну на вугілля. І от що цікаво: всі ці схеми з точки зору доведення корупційності були цілком позірними, базувалися на припущеннях, оціночних судженнях чи навіть просто вигадках. Але «заходили» зубожілим, як діти в школу. А погляньмо на факти. Символ української корупції попереднього періоду Центроенерго, котре, за твердженням усіх викривачів, знаходилося під опікою «порошенківського мегакорупціонера» Кононенка, стало в той період одним із прибуткових держпідприємств і серйозним платником податків. Відтоді, як влада змінилася, воно має вже півтора мільярди збитків. Причина проста: воно купує в компаній Коломойського вугілля (з Росії!) за ціною суттєво вищою за Роттердам, а постачає його (Коломойського) підприємствам електроенергію за спеціальним заниженим тарифом. Все це буквально на очах у суспільства, котре цією відвертою, нахабною корупцією Зеленського майже не переймається - бо про це не розповідає телевізор (принаймні, впливові рейтингові канали). Знаєте, що найсмішніше? Я декілька років поспіль мало не щодня намагався вселити в людей сумнів, що картинка дійсності, яку їм формують олігархічні чи прокремлівські медіа, є об‘єктивною. На жаль, марно. Змагання з телевізором здатний виграти тільки інший телевізор. Або холодильник. Хоча і він поки що великого успіху не має. До пори до часу.

Терпеть не могу объяснять казалось бы очевидные вещи. Когда в ответ на элементарные умозаключения получаешь странное улюлюканье, дико хочется свалить куда подальше, чтобы спустя годы, глядя на закат, злорадно приговаривать "а я же говорил". Но валить особо некуда, так что приступим. Для начала про финал Троянской войны. А то мало ли, вдруг и тут пробелы. Многолетнее противостояние троянцев и греков. Ни одна из сторон не получает желаемого. Греки не могут прорваться в город, троянцы не могут отбросить противника от своих стен. Затянувшаяся ничья. И вот в один прекрасный день троянцы видят, что греки уплывают, оставив большого деревянного коня. Несмотря на предостережения, они радостно втаскивают этот "дар" в город. Ночью из коня выбираются лазутчики и открывают двери греческим войскам. Конец. Противостояние Украины и России длится больше 5 лет. Ни одна из сторон не получает желаемого. Нам нужно вернуть Донбасс и Крым на своих условиях. Путину нужна вся Украина. Ему нужно влияние на внутреннюю политику, блок движения на запад, включение в "общее ментальное пространство". Без Украины "империя" не складывается. Сейчас 21 век, не обязательно захватывать всю территорию противника, достаточно получить рычаги влияния. Засовывание ЛДНР в Украину на российских условиях это влияние обеспечивает. Но никак, переговоры застряли на месте. Мы тоже не выиграли. Не отбросили противника от своих стен. Но мы и не проиграли. Затянувшаяся ничья дает нам шанс стать сильнее и дождаться момента, когда соперник станет слаб. Может это произойдет через годы, может через десятилетия, может никогда. Но даже такая ничья лучше поражения. Лучше возврата под российское влияние. И вдруг мы ударными темпами начинаем выполнять минские соглашения, которые были заключены для того, чтобы остановить бойню, а не для того, чтобы их выполнять. Пять лет украинская дипломатия выискивала разночтения, затрудняя их реализацию. И тут - хлобысь! - формула Штайнмайера и погнали. Поэтому, когда Зеленский бьет в барабан, выкрикивая "Мир! Мир!", кто-то видит в нем великого миротворца. А я вижу человека, который, не ведая, что творит, идет открывать ворота, чтобы затащить парочку троянских коней. #читаємо_вголос Роман Шрайк

Сергій Чемерес СІМ ПИТАНЬ ПРО РОЗВЕДЕННЯ ВІЙСЬК Я знаю, що серед моїх друзів є певна кількість як прибічників нової влади, так і пацифістів, що бажають якнайшвидшого миру будь-якою ціною. Цей пост спеціально для вас. Спробую відповісти на деякі питання, що мені задавали, без зайвих емоцій та штампів. ❓Чому розведення - це погано? А що як Росія дійсно відведе війська і настане мир? ✅ Не настане. Кожен процес має свою кінцеву мету. Росія розпочала бойові дії не просто так - вони мали конкретну чітко визначену ціль. І зупиняться вони лише у двох випадках: якщо досягнуть її військовим шляхом, або якщо знайдуть інші шляхи реалізації своїх планів. Наприклад, через вплив на українську владу. Просто так нічого не закінчиться. Це триває не з 2014 року, а майже чотири століття. Міняється форма та не міняється суть. Просто так нас у спокої не залишать. Доведеться або боротися, або поступитися власними інтересами. ❓Для чого Росії розведення сил? ✅ Росії не потрібен Донбас. Їм потрібна дестабілізація в Україні та утримання нас в орбіті свого впливу. Сівши за стіл перемовин з Путіним, Зеленський загнав себе в глухий кут. Кожного разу, коли він погоджується на умови РФ, ставки зростають і Путін висуває все нові й нові вимоги, притягуючи нас все ближче. Якщо так триватиме й надалі - ми повільно перетворимось на другу Білорусь, такого собі васала РФ. Якщо ж Зеленський під внутрішнім тиском "покаже Росії зуби" - Путін розпочне на сході бойові дії, знищивши рейтинг українського президента серед його ж електорату. ❓Які наслідки розведення? ✅ Після розведення військ перед позиціями ЗСУ залишаться 122 будинки. Це 122 українські сім'ї, залишені без захисту. Сили буде відведено на 1 км. І коли чиновники заявляють, що "в разі чого" можна просто швидко повернутися на ці позиції - це не зовсім так. "В разі чого" настане тоді, коли залишені позиції вже буде зайнято бойовиками і повертатися на них доведеться боями, а це численні смерті як українських військових так і мирних жителів. Про політичні наслідки було сказано вище. ❓Хто буде гарантом виконання вимог з боку наших супротивників? ✅ Ніхто. Адже ми пам'ятаємо, що російських військ там "нібито немає", а прес-секретар Путіна відверто заявив, що Кремль хоч і має певний вплив на бойовиків, однак не може вказувати їм, адже вони - "самостійні суб'єкти". ❓Президент заявив, що йому байдуже з ким укладати перемир'я, бо головне - це мир. Можливо, він правий? ✅ Ні, не правий. Укладаючи угоду напряму з очільниками бойовиків, Україна може зробити дві великі помилки: по-перше, фактично, легалізувати незаконні республіки Л/ДНР фактом підписання з ними договору, по-друге, зняти з Росії відповідальність за війну на сході як з агресора. Слід пам'ятати, що це не внутрішній конфлікт з невизнаними республіками, а війна з РФ. Цієї лінії потрібно дотримуватися скрізь і завжди, хто б не був президентом. ❓Але ж розведення сил у цих точках планувалося ще за Порошенка?! Більше того, війська розводили й раніше. ✅ Так. Але, по-перше, тоді були зовсім інші умови на фронті. По-друге, попередні розведення, про які ви згадали, так і не принесли нам миру. Як не принесуть і цього разу. ❓Можливо, влада все продумала та спланувала і нічого поганого не станеться? ✅ Чому тоді про ці плани не поінформоване населення? Розведення сил - не таємна операція, яку слід тримати в секреті. Це мали б бути офіційно узгоджені та відкриті дії обох сторін. Але наразі маємо іншу ситуацію. Втім, навіть попри це, особливої віри представникам української влади немає. Принаймні з необхідними умовами розведення вони вже всіх ввели в оману, заявивши, що початок процесу можливий лише після семи поспіль днів тиші. В штабі ООС регулярно сигналізували про обстріли в зоні розведення, а потім просто заявили, що їх не було, навіть не видаливши попередні дописи, що заперечують цей факт.

Шон Таунсенд 6 год Да, действительно, Украина не может просто взять и объявить войну России (потому что из двух советских республик победит та что больше), и "конфликт не имеет военного решения". Но и дипломатического решения у войны нет и быть не может. Цель Путина и РФ (два эти субъекта уже не разделимы) - возвращение Украины в зону влияния РФ. Как сказал (во время Майдана) Путин в разговоре с Кэмероном: "Это мой задний двор. Запад всё время унижает меня из-за Ливии, из-за Сирии... последние десять лет". Никакой "середины" нет и быть не может. Любые уступки будут восприняты как слабость и станут причиной эскалации. Ни о каких "территориях" тоже речь не идёт, нужно быть совсем уж тупой зелёной плесенью, чтобы думать о войне, как о территориальном конфликте. Речь идёт о субъектности Украины. Если государство отказывается от функций национальной безопасности и участия в поддержании мирового порядка, то оно просто обречено на разрушение. Я хотел бы обратиться к избирателям Зеленского: если Зеленский идёт на уступки врагу, отказывается от миллионов граждан Украины, тех, кто защищал все эти годы нашу страну, тех кто выехал с "территорий" и тех кто остался, то точно так же он потом разведёт и вас. Любой, кто думает, что с РФ и Путиным можно договориться - идиот и враг. Зеленский - идиот и враг.

Цирк на Банковій, дитячий садок у Кабміні, будинок розпусти у ВР. В НАТО заявки не подаєм, армія залишає позиції. Виробництво падає, ціни ростуть. Плану розвитку не існує, виконуємо план капітуляції. Півроку без Порошенка. Доброго ранку!

Alexandr Morozov Ранок. Київ. 29.10.2019. Звичайний робочий день. Звичайний маршрут. Звичайний 38й тролейбус, з Арсенальної до Печерської. Звичайний ти. Звичайні люди поруч. Звичайні жіночки пенсійного віку, які більше всіх на воювали… - От шо Ви думаєте по поводу что Войну там у ніх закончат? (війна не там у ніх, а в Україні) - Та что тут думать, єто ж чейто бізнес… (так, звичайно… Всі ж хто були там, їздять на лексусах, і носять ролекс, бізнесмени ж… кожен заробив, ПТСР, контузії, поранення, травми, кучу негативних спогадів, смерті близьких тобі людей) - Ну так, всьо бутет сразу хорошо, у всех, только непонятно, пока що с єтімі нашимі убіцамі делать… Ви би что сделалі? ( Убивцями… Вашими… Я чув щось схоже в 2014му в Маріуполі, і в 2015му неподалік Авдіївки… Але в Києві це дико для мене чути, але факт, що так говорять і думають, є фактом…) - Та что, собрать всех іх в кучу, і пусть отстраюют то что разрушелі, пусть вернут всьо что награбили! (Ти монтуєш слайди пам’яті в голові, і згадуєш, що все що ти там взяв без дозволу, це чіюсь куртку, в чійомусь домі, бо зимою 15 го з верху на броні було досить холодно…) Ти виходиш, на своїй зупинці. Піднімаєш погляд в небо. І про себе говориш… - Вибачте пацани… Ти не знаєш, що буде далі. Ти не знаєш ким ти будеш далі, чи героєм, чи ворогом, чи захисником, чи воєнним злочинцем. Ти точно знав що, що готовий навіть загинути за населення цієї країни, а зараз ти не знаєш, чи ти потрібен цій країні. І це не в владі основна проблема, в ній є проблема не без цього, але основна проблема в людях, яким відверто похуй, що там, бо воно не в них… Хай їбуть, аби небили, замість душу й тіло ми положим…

Pavlo Klimkin 3 год · Друзі, ніхто ж з нас не наївний і розуміє, що означає данське рішення щодо дозволу Північного потоку. Тим більше за два місяці до завершення наших контрактів з РФ, що ставить нас у заздалегідь невигідну позицію. Це означає, що ЄС допускає будь-який, підкреслюю, БУДЬ-ЯКИЙ, розвиток подій в Україні і хоче застрахуватися від нього. Варто замислитися над цим, ми на порозі дуже складних і непересічних подій. І ставка в них не Донбас, а Україна.

Володимир Рисенко 14 год Если вы не понимаете насколько убийственна, для экономики Украины вообще и для самозанятых лиц в частности, политика фискализации, то попробую еще раз. Проблема на самом деле намного больше, чем какие-то, якобы простенькие, фискальные чеки. Намного. ФОПы сейчас находятся на УПРОЩЕННОЙ системе налогообложения. С введением РРО упрощенная система полностью уничтожается. Украл у Александр Мельниченко шикарный коммент под сегодняшним постом Пидласой Попробуйте ответить хотя бы на пару вопросов (Пидласа на них все равно не ответит) и вы поймете масштаб проблемы. Вы осознаете насколько вообще осложняете жизнь ФОПам своими РРО? ответьте для себя на такие вопросы: 1- где ФОП достанет первичку на основе которой ему нужно будет создавать складской учет? (вся страна в курсе что первичку на товар достать сложнее чем сам товар). 2- сколько времени ФОПу придется тратить на администрирование этой отчетности? 3- какие штрафы и взятки ожидают ФОПа при проверках по РРО? 4- какие риски несет ФОП при обнаружении ошибок и выписке ему штрафов? Вы вообще в курсе что ФОП отвечает всем своим имуществом??? 5- сколько ФОПу придется тратить на бухгалтера, чтобы тот сводил складские остатки и кассу? 6- что делать магазинам (а особенно интернет магазинам) в которых ассортимента десятки тысяч товаров и цены на них постоянно меняются??? И при этом подавляющее большинство интернет магазинов работает по системе дропшиппинг (тоесть вообще без своего склада) 7- что делать мелко розничным магазинам в которых тоже тысячи товаров в ассортименте и в каждом чеке надо их указывать, пробивать расход и составлять складской остаток? 8- КТО БУДЕТ УЧИТЬ МИЛЛИОН ЛЮДЕЙ ПРАВИЛЬНО РАБОТАТЬ С РРО БЕЗ ОШИБОК??? 9- Кто защитит ФОПа от беспредела налоговиков, у которых в руках окажется такой удобный инструмент репрессий как РРО? Они же найдут тысячу способов за что и как оштрафовать! 10- Кто защитит ФОПа от наезда тех же налоговиков, которым его несчастного "закажет" конкурент??? 11- Как будет вестись торговля с РРО через интернет, где 99% операций оплачивается наложенным платежем??? 12 - как вы защитите ФОПа от недобросовестного халявщика, который будет шантажировать его жалобами по кешбеку??? 13- ПОЧЕМУ ВМЕСТО ТОГО ЧТОБЫ ПРОСТЫМ ЗАКОНОМ ЗАПРЕТИТЬ КРУПНОМУ БИЗНЕСУ ПРИКРЫВАТЬСЯ ФОПАМИ, ВЫ НАВЯЗЫВАЕТЕ ВСЕМУ МЕЛКОМУ БИЗНЕСУ АБСОЛЮТНО ВРЕДОНОСНЫЕ КАССОВЫЕ АППАРАТЫ И РРО??? 14- что ждет людей, у которых по не умению и по не знанию будут появляться ошибки в работе с РРО? Вы же заложили там безумные штрафы!!! 15- и последний вопрос... Оглядываясь на все вышеперечисленное, какой аргумент вы скажете ФОПу, чтобы он в итоге не закрывался и не уходил в тень? Чтобы не уезжал из страны?

Дмитрий Чекалкин Суд американского штата Делавэр принял целый ряд громких решений в деле против олигархов Игоря Коломойского и Геннадия Боголюбова, которые вместе с партнерами подозреваются в организации "преступной сети", завладевшей активами в размере около 674 млн долларов. Речь идет о разбирательстве, которое инициировал в мае ПриватБанк, ранее находившийся в собственности фигурантов иска. Об этом сообщается в материале tZE Inform. 23 октября стало известно о первом аресте в деле. 20 октября по запросу Канцлерского суда штата Делавер министерством юстиции США в Вашингтоне задержан и препровожден в суд для дачи показаний фигурант дела RF02. Напомним, Коломойскому и Боголюбову грозит тюрьма в США из-за $470 млрд «The Largest Case of Money Laundering in History»: «На Кипре была создана гигантская "стиралка" включавшая в себя киприотское отделе Приватбанка, на который переводили деньги из материнского банка. Приватбанк на Кипре выдавал бизнес-ссуды компаниям-однодневкам, и дальше эти деньги проходили через Optima LLC в Делавэре, которая, в свою очередь, являлась якобы занималась покупкой акций. Дальше деньги "вкладывались в предприятия которые уже фактически обанкротились\ были на грани банкротства, и.... Исчезали! Таким образом было отмыто около 470 миллиардов вечнозеленых. Также компания Optima занималась покупкой коммерческой и промышленной недвижимости по всем Штатам. Например, в Кливленде, Огайо, компания стала самым крупнейшим держателем недвижимости. Естественно, что когда бабушка беня лишилась Приватбанка, дела у Оптимы пошли не очень. Весьма не очень... Ахеренная история, да? Она практически полгода уже звенит в Штатах и Европе, а наши СМИ подозрительно молчат. "А ГДЕ УГОЛОВНЫЕ ДЕЛА В УКРАИНЕ?!" Владимир "Нелох" Александрович, на пресс марафоне нам всем сказал что "на правоохранительные органы я давить не имею права" и тут же добавил "но если я увижу правонарушение, я что не имею права заявить об этом в полицию?" КОНЕЧНО Б..ТЬ ИМЕЕТЕ, Владимир Александрович. Еще как имеете. В этом то и вопрос - ПОЧЕМУ ВЫ ДО СИХ ПОР НЕ СПРОСИЛИ У НАБУ "А шо там Коломойский, который с..здил 155 млрд грн? А где дела? А где аресты?". Что мы имеем по факту? По факту - Беня завозит уголь через Центрэнерго по цене ВЫШЕ чем Роттердам+, импорт электроэнергии из России, самые низкие тарифы на э/э для заводов Бени. Вот что по факту мы имеем на сегодня. Никто иной как САМА Р@ШКА спонсирует Коломойского.

Стає ще веселіше А отут я не пойняв: На фіга вам те опалення - Воводька ж переміг і вам усьо безкоштовно, ще й доплачувать будуть... "Жителі Дніпра перекрили дорогу через подорожчання опалення удвічі" А я не втомлююсь нагадувати як ви нас сдєлалі: Другий тур Місто Дніпро Виборчий округ. № 24 - 85,41 № 25 - 84,02 № 26 - 82,52 № 27 - 79,71 #читаємо_вголос Іван Виговський

Володимир Омелян Хотів сьогодні написати про: - факапи в Маріуполі - відсутність офіційної позиції керівництва держави щодо підтримки Данією Північного потоку - 2 - хаос в парламенті - реальну ситуацію на Укрзалізниці - бюджетний дефіцит - відведення українських військ з Золотого на вимогу Путіна - підготовку до Нормандського формату - повернення до формули Януковича «НАТО нам нє надо» Але напишу одне: ЗЕЛЕНСЬКИЙ, припиняй-Те ЦИРК! Ми так державу програємо! Чи в цьому задум і полягає?!

Ihor Khodak Шануємо! Варто прочитати допис Олександра Алфьорова кожному! «БАЙДА-ВИШНЕВЕЦЬКИЙ МАЄ БУТИ КАНОНІЗОВАНИМ. Наприкінці жовтня, за моїми дослідженнями, 456 років тому перестало битися серце засновника Запорозької Січі, легендарного князя Дмитра Івановича Вишневецького, прозваного у народі Байдою. Його біографія сповнена дивовижних історій та пригод. У народі про нього склали понад 40 (!) варіацій пісні про Байду, що, очевидно, вплинула і на образ козака-Мамая – безтурботного володаря Степу, що зупинився на роздоріжжі. Нащадок Святослава Хороброго та Володимира Великого – воїн, що долучився до організації козацтва у окремий стан, збудував першу Січ та отримав булаву молдовського господаря перед смертю. Та чи знали Ви, що саме від його родового герба, що майорів на прапорах його козацьких загонів, утворилась пізніше майже вся козацька геральдика? Всі ті півмісяці, зірки, хрести, малиновий колір – все це складові княжого герба Вишневецьких! Чи пам’ятаємо ми, що Турецька імперія визнала у ньому свого «найвеличнішого» ворога, Іван Грозний намагався його вбити отрутою, а Король польський позбавляв його громадянства? Бо бачив Вишневецький себе не підданим, а Правителем! Проте, не всі сторони життя легендарного гетьмана нами осмислені без чужого наглядача та вільними від комуністичного матеріалізму думками. Зверніть увагу – за що помирає Байда у народній пісні – за віру! Вишневецький підвішений ребром на гаку промовляє султанові «твоя, царю, віра проклятая»! Польський хроніст Мартин Бєльський, що жив з гетьманом у той самий час про смерть Вишневецького повідомляє наступне: «Він зачепився ребром за гак і так жив ще три дні, доки турки не забили його з луків, не стерпівши його лихослів’я на Магомета». Але не лише смерть мученика за віру прийняв Дмитро Вишневецький. Згідно з досліджень його біографії під час перебування на Кавказі він навернув у християнство кількох кавказьких князів з їх народами! На моє глибоке переконання – саме такий святий патрон потрібний нашим українським військам у цей час: засновник Січі, організатор козацтва, нащадок наших київських князів, мученик за віру, а головне – найпопулярніший український козак! Олександр Алфьоров, рукою власною.»

Гліб Бабіч #Я_Войовнича_Меншість Це я, пане Сивохо. Войовнича меншість. Або по вашому - "воінствующєє мєньшінство". Це Дебальцевський Хрест. Холодний листопад 2014 року. Кінець того самого тижня, коли у нас були максимальні втрати. А через кілька днів загине мій найкращий друг. Так, це той самий рік, коли ви так щиро виступали на антимайдані. А пізніше, одурманена "мирна більшість" кричала "росія прийди!", і їм вторили в інших містах, і били в кров людей, що стояли на колінах, і були прив'язані до стовпів. А хтось вмирав на Майдані. А потім, мирні "пацифісти Донбаса", під керівництвом і прикриттям росії, взяли в руки зброю, і разом з "братами" почали нас убивати, і рвати країну на частини. І тоді ми, "войовнича меншість" пішли відбиватися. Від Росії, і тих, кого вона пов'язала кров'ю за їх власною дурістю. До них йшли російські "гумконвої", набиті зброєю, боєприпасами та іншими "ніштяками". А за ними їхали рязанські десантники, бурятські танкісти і чеченський спецназ. А у нас, з мисливськими карабінами проти них виходили добробати. А з іншого боку йшла розкрадена і зруйнована армія на шкільних автобусах. І вся осудна частина країни збирала по крихтах допомогу, щоб було чим воювати, щоб не здохнути з голоду і не замерзнути. І їхали нескінченною вервечкою волонтери, що тягнули на фронт цю допомогу, як мурахи. Це та сама "войовнича меншість" - робочі, фермери, айтішники, вчителі, бухгалтера, лікарі, бізнесмени, тощо - ті, кого висмикнула з мирного життя війна. Війна, яка була нам не потрібна. Війна, яку нам принесла росія, на плечах "мирних громадян", яких обдурив і зробив манкуртами телевізор. За активної участі вас і вашого преЗедента. Ви - тимчасове і абсурдне явище для України. Ви жалюгідна клоунада, яка поспішає знищити те, чого боїться і не розуміє - Україну і Націю. І поставити все з ніг на голову. Ви ті, хто розповідають про "мир", а несуть хаос. Так, можете називати нас "войовничою меншістю". Вам нас не зрозуміти. Коли ми вмирали - ви тусувалися в телешоу і їздили в Росію. Воїнів - завжди меншість. І поки вони живі - жива їхня країна. І у вас нічого не вийде. Ми - на сторожі. Ми рятували і рятуємо Україну. А вас друзі, воїни, волонтери, та всі, хто з нами - прошу. Зробіть репост і підтримайте флешмоб. Викладіть своє фото з хештегом. #Я_Войовнича_Меншість Слава Україні! Зроби репост і комментар. Покажемо їм - скільки нас.

Віктор Таран О п’ятій годині ранку 1 листопада 1918 сонний Франц, солдат австро-угорської армії, пив каву у Львівській ратуші. Розглядаючи фотографію дружини він мріяв пошвидше опинитись дома. Війна програна, Цісар на днях видав едикт, для чого воювати далі йому було не зрозуміло. Роздуми перервали чіткі карбовані кроки, які пролунали у пустому коридору. Двері відчинились і він побачив поручника Січових Стрільців Мартинця. «Доброго ранку, Франце. Іменем українського народу Ви - заарештовані. Пийте каву і насолоджуйтесь ранковим Львовом. Честь маю.» Після цих слів, залишивши ошалілого Франца з кавою, поручник з бійцями продовжили захоплення ратуші. Поки сонні австріяки та угорці протирали очі, їм чемно повідомили, що вони арештовані, а влада віднині переходить до рук відновленої української держави. О 5-й ранку було відключено міський телефон і міжнародну телеграфну лінію, захоплено радіо. До світанку зайнято всі вокзали. Так станом на 7-му ранку Львів було захоплень без жодних людських втрат. Тоді ж Військовий Комітет було перейменовано на Українську Генеральну Команду. Холодним листопадовим ранком 1918 року Львів проснувся в іншій політичній реальності. На центральній площі міста майорів жовто-блакитний прапор, а по вулицях ходили військові патрулі із блакитно-жовтими пов’язками. Паралельно підрозділи УСС зайняли також Станіславів, Тернопіль, Золочів, Сокаль, Раву-Руську, Коломию, Снятин, Печеніжин, Борислав. Поляки, не сиділи склавши руки. Цього ж вечора розпочались перші бої між польськими та українськими військовими, які обернулись трагічно для молодої ЗУНР. Нова влада, розуміючи що їх вподальшому чекає жорстке протистояння з поляками, звернулась по військову допомогу до Гетьмана Скоропадського Гетьман розуміючи важливість історичного моменту дав наказ Січовим Стрільцям Коновальця готуватися до походу на Львів. Стрільці сіли у потяг і замість Львова поїхали штурмувати Київ... Що було далі - відомо. Кажуть, Коновалець до кінця життя жалкував, що замість того аби їхати до Львова розвернув багнети проти Гетьмана, підтримуючи повстання Директорії... Але зараз ми не будемо аналізувати героїчно-трагічний 1919 рік, а віддамо шану українським воякам, які відновили Державність на західно-українських землях! Зі святом!

Олексій Петров Молодое и безусловно перспективное зеленое дарование, депутат-слуга, Александр Качура накатал заяву на Софія Федина/ Sofiya Fedyna и Маруся Звіробій. Оно и понятно. У мальчика аж три высших юридических образования… (Хотел бы я написать о том, что какая-то то одна из шести волн мобилизации, но увы. Тут пробел в биографии)... Так вот, блестящее образование и опыт конечно же позволил слуге узреть преступление. И как бдительный гражданин «побежал» он до прокуроров. Я конечно же поддерживаю такую юридическую бдительность уклонистов-энурезников. И конечно же верю в то, что Сашенька сегодня, ну может крайний случай у понеділок накатает заявы на коллег. Одну за призыв пустить газ в помещение (читай терракт), где в этот момент находились тысячи людей включая первых лиц государства. Вторую, на своих коллег, которые якобы брали-не брали деньги. Следствие же должно разобраться. Иначе никак. Ну и третью заяву Сашенька тиснет на главного патрона. Он на всю страну, не стесняясь, поливал из двух автоматов зал Верховной Рады. Это уж извините… Очень и очень!

Олексій Петров Военные воспоминания, они как вспышки молнии. Да разве только военные? Ты порой не помнишь, что было позавчера, или даже вчера! Но вот отчетливо помнишь события четырёхлетней давности. Врезаются в память как саморезы и остаются там навсегда... Мы тогда мчались с Джеком на нашей «старушке» в сторону Широкино. Старый уазик возмущённо скрипя всеми своими суставами, натужно рычал двигателем петляя между ухабинами, как заяц на поле. Рация висевшая на бронежилете выбрасывала фразы одну за одной. «Да, принял… Откуда работают?.. Нужны коорди­наты... Да, да! Готов записывать!» — О! Снова дискотека, — буркнул Джек, скрипнув рычагом переключения передач. — Погнали скорей друже, только аккуратно! — Обижаешь, Кот... В стороне посёлка Широкино уже отчётливо гупали приходы стодвадцатых мин. Стрелкотню ещё не было слышно, но вот-вот, сначала едва слышно, а потом всё отчётливей прозвучит раздражённый бубнеж ДШК, «ду-ду... ду-ду-ду-ду-дууууу... ду-ду». Перед самым посёлком Сопино, когда до самого Широкино оставалось пару километров, мы увидели картину, от которой рты открылись. На дороге, как ни в чём не бывало катался шкет на трёхколёсном велосипеде. – Охренеть. В Широкино свистопляска, а тут этот…. Велосипедист. — удивлённо присвистнул Джек. – Привыкли... Люди ко всему привыкают. Даже к войне. Не отвращая внимания на звуки артиллерийской канонады, мальчишка деловито крутил педали, нарезая по обочине замысловатые петли. Услышав звук двигателя, он остановился и оглянулся. Пацанёнок прищурившись, внимательно посмотрел на машину. Увидев армейские знаки на боку автомобиля, он радостно помахал нам рукой. Мы ответили, прижав к лобовому стеклу раскрытую ладонь... В стороне Широкино грозно рассыпались минометные взрывы. Наши «Сарматы» дав залп, ввязались в драку... Вспомнил тот день и подумал вот о чём. Теперь война станет ближе к тому пацану. Ближе на один километр. Это так мало и в тот же момент так много.

Борис Кушнірук Повідомляють, що Генеральна прокуратура відкрила кримінальне провадження щодо висловлювань народного депутата "Європейської солідарності" Софії Федини на адресу пана Зе. Коли Федина була на Майдані, пан Зе на замовній основі поливав брудом майданівців у своєму лайно шоу. Коли Федина займалася волонтерською діяльністю, пан Зе вів бізнес у країні-агресорі, грав прутнем на роялі та дискредитував Україну, українського президента та українських захисників країни. Активно сприяючи дебілізації громадян, зароблені кошти пан Зе виводив в офшори та купував в Європі нерухомість. Зрозуміло, що пан Зе та його угруповання ненавидять та бояться не Путіна та кримінально-фашистський режим Російської імперії, а українських волонтерів та добровольців. Але почавши воювати з ними, замість того, щоби спробувати порозумітися, пан Зе гарантовано програє. Залякування жінок кримінальними справами - це, мабуть, найгірша стратегія, яку міг вигадати наш видатний діяч сучасності.

Мне тогда кума звонила. Кума Люда. Они мне по очереди звонят - кума Лена, кума Люда, соседка Люба, рассказывая что кто из них утащил, как дрались за что-то, как дрались за урожай с яблонь в моем саду, как погибли у них розы, которые они из моего сада выкорчевали и пересадили "тебе же уже не надо". Не звонит только одна кума. Я не буду писать ее имя. Она с 2014-го года не поменяла разделенную со мной позицию - Все будет Украина - хотя и родилась в РФ, в соседнем с нами городе. Она выучила нашу мову и ждет там не нас, не меня лично, она счастлива, что я счастлива здесь, на новом месте. Она ждет ВСУ! Это было странно. Я как будто знала каждый миллиметр войны, хронометраж. Типа, о, а вот теперь они будут делать вот это. А еще почему-то вдруг стала знать военные хитрости. Например, мне позвонили проукраинские из соседнего города (мы не виделись в реале, но познакомились на почве битв в группах своих городов, пытаясь доказать недоказуемое) и предложили выезжать из города в колонне. Их уже избили сильно тогда. И дали 24 часа. Угрожали расстрелом. Меня просто попугивали, один раз показательно напали на дом, второй раз кум привел на допрос с милицию, но меня боялись, да и так сложились обстоятельства, что большинство "опочленцев", были моими клиентами, я им помогала с судами по пенсиям (задолго до войны, это не переселенские, престижность шахтерского труда) и им было стыдновато еще угрожать автоматом. Играла позиция "она же за город, значит вроде, как наша, но заблудилась в политике, вот мы построим город-сад и она поймет, что мы правы". Еще просто не умели убивать. Мы просчитали варианты, я знала все расположения ихтамнетов и кизяков, и сказали "нет" такому "переселению", и пытались отговорить знакомых. Колонну переселенцев в Лутугино расстреляли. В ноль. Машины с надписью "дети", автобусы с белыми флагами. Кизяки Козицина и ихтамнеты, псовяне, танковая дивизия тогда уже зашла к нам "пострелять в укропов". Я писала об этом, но меня заплевали диванные аналитиги-хэйтеры, "вы все врете, пытаетесь давить на жалость". В этом году в коментах увидела лутугинцев, которые описывали эту трагедию. Часто жалею, что не стала выкладывать дневник переселения. Хронометраж. Я была первой из публичных переселенцев, на мне оттанцевали все хэйтеры ФБука. На фоне постравмата, который в моем случае не возможно было погасить по причинам постоянных звонков оттуда, цкования меня в селе на предмет "понаехали" и моей мамы и дочери, которых я прятала там, не имея возможности вывезти без привлечения внимания. И еще, что странно. Приехав в Канев и наше село, мы с мужем постоянно испытывали дежавю. Он пошел на работу - ночная мойка на Рябе - и приходит в шоке "я помню эти механизмы, я на них когда-то работал". Как-то так. И земля нас здесь вспомнила. Может потому, что отец моего мужа родился в Сибири (на Донбасс приехал взрослым). А бабушка моего мужа, мать отца, приехала в Сибирь путем "переселения" в теплушке, беременная, с детьми, но без мужа. Его расстреляли, как кулака. Село Степанцы, Черкасская область. Война - странное время открытий и осознания. Да, и война - это прежде всего люди. Именно они принимают решения расстрелять-забрать-поделить и кто из вас враг народа. #читаємо_вголос Олена Степова

"Чому козаки носили сережки" На картинах ми дуже часто бачимо козаків з сережками. Носили вони їх не для краси, і не кожен міг собі це дозволити. Найчастіше сережки робили у вигляді півмісяця, виготовлялися вони зі срібла. Якщо сережка була в лівому вусі, то це означало, що ця людина єдиний син, якщо ж у правому - він останній зі свого роду. Сережки у двох вухах позначали те, що козак єдина дитина в сім'ї. До таких козакам ставилися по-батьківськи і намагалися їх всіляко оберігати і підстраховувати в боях. Інших прикрас чоловіки не носили. Привілей одягати кільця належала дівчатам. Так само як чоловічі сережки, кільця мали своє значення. Якщо дівчина носила колечко на лівій руці, то це означало, що вона на виданні і чоловіки могли засилати до неї сватів. Кільце на правій руці говорило про те, що у дівчини є наречений. Побачивши у дівчини кільце з бірюзою кожен знав, що вона чекає нареченого, який перебуває на службі. Жінки заміжні носили золоті кільця. Наявність його на лівій руці означала, то жінка розлучена, а на правій - заміжня. Два кільця на пальцях лівої руки розповідали оточуючим про те, що жінка залишилася вдовою, тому що друге кільце належало її чоловікові. Ігор Лагутін

У #ЦейДень, у 1708 році, сталася 📌Батуринська трагедія, або «Різанина в Батурині», коли під час каральної операції російські війська під командуванням Олександра Меншикова захопили гетьманську столицю Батурин і вщент її зруйнували. Як відомо, під час Північної війни гетьман України Іван Мазепа пристав на бік шведського короля Карла ХІІ. Вирушивши на з'єднання зі шведами, Мазепа залишив для оборони Батурина близько 8 тис. вояків на чолі з полковником Дмитром Чечелем та гарматним осавулом Фрідріхом Кенігсеком. Вони отримали чіткий наказ гетьмана: московитів до міста не пускати. І цьому наказу старшини залишалися вірними до кінця. Дізнавшись про вчинок Мазепи, московський цар Петро І наказав головнокомандувачу російськими військами в Україні Олександру Меншикову зрівняти Батурин із землею. Однак взяти штурмом гетьманську столицю війська Меншикова не змогли. Тоді московити вдалися до погроз: мовляв, якщо не здастеся, сувора царська кара ляже на ваші сім'ї. Та й ці погрози не злякали оборонців Батурина. Однак, знайшовся зрадник - сотник Іван Ніс вказав осадникам на потаємні ходи під мурами, які вели в місто. Через ті проходи і вдерлися московські війська всередину міста, почали вуличні бої та жорстоку різанину. Солдати Меншикова не жаліли нікого: ні дітей, ні жінок, ні старих людей. Різанина тривала два дні. Взятих у полон козаків після катувань страчували і пускали їх тіла на плотах вниз по річці Сейм для залякування населення. Захопленого у бою організатора оборони Дмитра Чечеля привезли до Глухова і колесували перед Петром І. Зрештою, Батурин був пограбований, фортеця, церкви та будинки спалені, а 15 тисяч мешканців міста знищені. На жаль, гетьман зі шведським військом прийшли на допомогу Батурину запізно. Вони застали лише повне безлюддя, руїни і гори трупів. Як свідчать історичні джерела, коли Мазепа, 7 листопада 1708 року, побачив наслідки московського погрому Батурина, «це видовище вразило його в саме серце». Знищенням Батурина московськими військами стало лише початком кривавих злочинів, що скоїли росіяни - дуже скоро хвиля терору захлиснула усю північну Україну. 📌Також у цей день у 1991 році Варфоломій I став Вселенським Патріархом (Контантинопольським). За останнє десятиріччя патріарх Варфоломій відвідав майже всі помісні православні церкви, а також багато інших релігійних об’єднань, докладаючи чимало зусиль для поліпшення відносин між громадами католиків, мусульман, юдеїв і православних в усьому світі. Варфоломій відомий у Європі як «Зелений патріарх», тому що став першим серед релігійних лідерів захисником навколишнього середовища. Він постійно організовує міжнародні семінари, де обговорюються напрями мобілізації всіх можливих засобів для досягнення гармонії між людством і природою.

Журналіст швейцарської газети Der Bund запитав екс-президента Естонії Тоомаса Гендріка Ільвеса, чому російська мова в Естонії не є офіційною. “А чому вона повинна бути офіційною? Ми, наприклад, окуповуємо вашу країну, а через 50 років заявимо, що ви повинні зробити естонську мову офіційною, – відповів президент Естонії. – Окупаційна влада захоплює країну, депортує сотні тисяч громадян в Сибір і посилає своїх людей сюди. І тепер, коли ми остаточно здобули незалежність, виходить, що мова окупаційної влади має стати другою державною мовою країни? Не ставте мені смішних запитань!” Джерело: https://goruzont.blogspot.com/2017/03/blog-post_857.html?fbclid=IwAR2Ru8w6pM8CwiADsxHsk_kfTa6H7PBbJDeoUgXHIWYM9GGDcuXV-1COezc

Говоріть правильно! "...Росія не просто краде, вона ПЕРЕПИСУЄ таким чином, щоб принизити Україну. Це «принцип ображеного». Недокраїна «росія» – Московія з боліт Улус Золотої Орди, ніколи не мала і не буде мати своєї історії. Тому все що вони могли, це красти і переписувати. ТАК ВІДБУЛОСЬ ІЗ ВІДОМИМ НАМ ПРИСЛІВ’ЯМ. З давніх-давен відоме Козацьке прислів’я: Моя хата з краю – першим ворога зустрічаю. А тепер знайдіть оригінал цього прислів’я в совкових книжках. Вас як вчили в школі? Все вірно «я нічого не знаю». Совкова пропаганда завжди принижувала образ Українця – Козака. Вимальовувала його як бовдура, який не заступиться за свою землю, і не домовиться. Такий самий образ зараз малюють деякі «українські» шоу, висміюючи Україну як це робили в совку..." Читайте за посиланням: "Як московіти перебріхували українські прислів’я, аби нас принизити" https://oleg-leusenko.livejournal.com/11014508.html

Какую страну потеряли... За матеріалами краєзнавчого музею с. Великий Хутір, Черкаської області Про „розкуркулення” та репресії Слинько Степан Йосипович, один з великої сім’ї господаря Слинька Йосипа Йосиповича, якого тоді репресували: „Перед висилкою ми жили всі разом – батько, мати, нас було чотири брати та дві сестри. Старший брат Денис був уже одружений, та була уже в них і трьохрічна донька. З господарства було в нас, крім просторої хати, яка була крита залізом повітка, клуня, комора, колодязь, погріб, великий сад, що добре плодоносив, мали плуг, культиватор, сівалку, пару волів, пару коней, свиней, гусей та багато курей. Однак в школу я не ходив, як і брати та сестри, бо одне - що було далеко від села, а друге – не було в чому: ні чобіт, ні одягу, бо все те, що мали з господарства, треба було виплачувати на податки та за землю, яку орендували.... Спочатку в нас забрали волів, тоді коней, землю, свиней. Приходилося дуже важко. Був час, коли мене мати посилала з торбою в село по шматки. А в 1932 році, осінню, на наше подвір’я приїхало п’ідвід з людьми з рушницями. Всі вони були з Золотоноші. Приказали нам усім збиратися, навіть не дали пообідати. Батько хотів оборонятися, так його зв’язали й кинули на підводу. Нам не дали нічого й узяти із одягу й їжі, всіх посадили на підводи й повезли в Золотоношу на залізнодорожну станцію, погрузили у вагони-телятники по 70-80 чоловік. Скрізь плач, крик, лайка. Двері забили й повезли, не кажучи куди. Відкривали лише на малих полустанках, щоб викинути померлих та задушених, а на великих станціях загонили в тупік й не відкривали. Їсти давали раз на день – один черпак супу, 200 грам хліба та води. Привезли нас у тайгу, гнали під конвоєм ще три доби. Пригнали й поселили в землянках по 50-60 чоловік кожна. Уже були морози й багато снігу. У землянках була лише одна буржуйка. На другий день уже погнали на роботу рубати ліс, за це давали по 300 грам хліба й черпак супу. Нас називали „врагами советской власти”. Пізніше я дізнався, що привезено нас у Мурманську область. З батьками й сестрами нас розлучили. Залишився я з братом. Уже в 1940 році дізнався, що мати й батько й сестра померли з голоду в Архангельських лісах. Перед війною мене звільнили, але без дозволу повертатися на Україну. Коли почалася війна, всі чотири брати, в тім числі і я, пішли на фронт захищати від фашистів батьківщину. Три брати загинули на фронті, а я, покалічений, залишився. Працював до самої пенсії шофером, а зараз хворий живу у місті Чернівцях”.

Шон Таунсенд 6 год Я перечитываю высказывания низших форм кишечной жизни по поводу "обращаться к россиянам", "встречи с Путиным", "договариваться", "гражданский диалог", все эти пристайки, сивохи и прочая зеленая фауна, охуевающая от собственного величия, во главе с Моникой Александровной, и я просто в бешенстве. В холодной ярости. Наш незлобливый народ видимо успел забыть, что из себя представляет Российская Федерация. "Гражданская война" началась со сборов "добровольцев" по всей России, я читаю списки: Якутск, Волгоград, Орел, Москва, Саранск, целые страницы, гражданство: РФ, РФ, РФ, РФ... Каждый боец - это "не хату покинул, пошел воевать - две черных рубашки и пятьсот долларов на похороны". Бойцов нужно собрать в одном месте, одеть, кормить, снабдить оружием, обучить, отправить на войну, поставить задачи, транспорт, горючее, вертикаль командования. Платить им. А в свободное время они грабили, убивали и насиловали. Путин разрешил. Можно. "Их там нет" Чтобы арта стреляла один день в одном месте нужен вагон снарядов. Подвезти их. Разведать цели. Чтобы не развалился тыл нужны управленцы. Чтобы завести несколько миллионов человек в рублевую зону нужны наличные. В среднем на одного человека приходится пятьдесят купюр разного номинала и больше. Это десятки тонн наличных денег. Военная техника, расконсервированная с перебитыми номерами и закрашенными знаками военных частей. А потом и сами военные части ЮВО, ЗВО, СКВО. Из таких мест, которые находятся чуть ли не на другом конце планеты. "Россия не сторона конфликта". Всё это время в Украине не прекращалась диверсионная работа. Вчера человек организовывает за российские деньги фестиваль в честь Лермонтова, а завтра он уже, опа, и возглавляет дружину куликова поля. Вчера священник в храме говорит о единстве православных во Христе, а завтра раздаёт кремлевские деньги террористам и диверсантам. "Донецкая Республика" появилась больше десяти лет назад, даже непроходимо тупой Янукович понимал, что сепаратистские движения представляют угрозу. И при Януковиче те маргиналы сидели под присмотром СБУ и подпиской о невыезде. А плесень собирается им дать политическое представительство. РФ при том продолжала и продолжает всё отрицать, и продолжает срать всем на голову, и давить, давить, давить, чтобы превратить Украину в малороссийский округ. Нужно быть самым выдающимся дебилом современности, чтобы о чем-то договариваться с РФ и Хуйлом. Володимир Зеленський - предатель, он ведёт нашу страну к катастрофе и потере государственности.

Удивительная штука жизнь: еще недавно ты с выражением лица, как у Брюса Уиллиса, спасающего мир от инопланетян, говорил с экранов ТВ: «Я – ГОТОВ!», а уже сегодня устал от критики и болезненно ее воспринимаешь. Ирония судьбы заключается в том, что человек, который всю свою жизнь прикалывался, издевался и даже унижал, как политиков, так и целый народ, за его идентичность, вдруг устал от критики! Поливал-поливал других говном ведрами, но вот капелька из этого ведра попала на поливающего и что мы слышим? "О, ужас, это же говно! Разве так можно!?" Ну, а с другой стороны, как тут не устанешь, когда четвертый срок на посту президента: три сезона в сериале и четвертый в реальной жизни?! Но в любой ситуации главное - сделать правильные выводы. Хотелось бы услышать от преЗедента что-то типа: «только на должности Президента я смог понять, насколько бездарным и низким было наше творчество, поэтому я принял решение прекратить деятельность студии «Квартал 95». В противном случае вся это усталость – это очередной информационный вброс, для удержания падающего рейтинга. #читаємо_вголос Николай Ильинов

Гліб Бабіч Коли смерть присяде на бруствер, спитає - "Ну що тут ти?" Коли нас, як тісто, місить вогняний вал, Я не стану смикати Бога - вийду в канал арти. У піхоти з артою і Богом - зАвжди прямий канал. Заглушаючи криком в рацію хрипкий голос війни, Продиктую чарівні цифри, наче магічний код. Скрипне радіо - "Прийняв. Тримайтеся, пацани". Решту слів не почую. Бо знову накрив "приход". Оживе на позиції стадо сталевих слонів, Поверне свої хоботи в сторону наших бід. І зайде в стволи із клацанням стиснутий божий гнів, Для швидкої доставки - без декларацій і мит. Навіть янголи завмерли в небі - як театральний зал, Небо теж полюбляє сипати - снігом, градом, дощем. Дочекалися. Наче кулак по всесвіту стукнув залп. Другий, третій, а потім іще і ще. А над нами небо луснуло наче віконне скло, Аж земля підстрибнула, і трохи змінився ландшафт. Смерть сиділа на бруствері. Більш немає. Змело. Та зі стиснутих рук повернулася в серце душа. "Що там, брате? Прийом? - Та все по плюсах, братан! Так вломили, що вщент. І цілей більше нема!" Що я ще відповім? Вклоняюсь тобі, арта! Не дарма вас кличуть богами війни. Ой не дарма... Зі святом,#Арта! Бережи вас Бог!

Олексій Петров Если на войне за твоей спиной нет пряморукой артиллерии, ты потенциальный двухсотый. Это аксиома. Не сегодня, так завтра оккупанты пронюхают что батальон никто не прикрывает и тогда молись. Но Боги войны всегда были рядом. Наверное понятие смелые, не совсем будет уместно. Скорей - бесстрашные и где-то совершенно безбашенные! Ленка... Да-да, я не оговорился, хрупкая девушка, умудрялась вытаскивать свою батарею «стодвадцатых» туда, куда нельзя было. Безрассудно это. Неправильно. Так не делают. Но ей было всё равно, правильно это или не правильно. Если со второго залпа она не накрывала цель, то считала это личной трагедией. Если бы на стволах своих минометов она ставила зарубки, там бы не было пустого места. Ещё в начале пятнадцатого о ней ходили легенды. – Что у вас с минометами? – Только «васильки». – А стодвадцатые? – Откуда? – Плохо... Кстати, тут девчонка стоит с двумя стодвадцатками за нашей спиной. Такое исполняет... – В смысле девчонка? – В прямом... Командир батареи. Россиян как веником подметает. Ближе чем на три километра подойти не могут. Гы-гы... (Ехидный смех). Они убл@дки вонючие, даже представить не могут, что это баба их тут минусует каждый день... Филигранная работа наших Ивы, Бронзы, Сарматов, десантника Судака, нацгвардейских Бормана, Волена, Стоматолога, Клинов, Дантиста, Бабушки, Кактуса, Хохла... Помощь соседей справа и слева (30-я бригада... ну вы поняли парни, да?!), спасли тысячи жизней и мою наверное тоже. Спасибо вам Боги войны! И с праздником!

Олег Пономарь ОК. Представим, что президент Украины получил официальное приглашение совершить официальный визит в Белый Дом. Представим себе, что мне нужно посоветовать ему - ехать или не ехать. ( Я всегда руководствуюсь только лучшими интересами Украины, независимо от персоналий, и исходил бы из этого). ОК, Я бы сказал так: Что мы имеем? Трамп находится под процедурой импичмента и эта история только будет набирать силу и мощь, как Ниагарский водопад с каждым месяцем до самых выборов через год.. Трампу нужно это тушить и он уже согласен, что он остался без "компромата" на Байдена, но теперь ему нужно показать, что он - друг Украины и не имел никаких плохих намерений по отношению к Украине. То есть, человек, ненавидящий всю жизнь Украину всеми фибрами души, должен разыграть спектакль и вы нужны ему как партнер для танго. Критический партнер, единственный... Хорошего выхода здесь нет. Оба решения несут издержки, то есть - плохие. Но, если вы оперируете не сиюминутными интересами как директор ЖЕКа, а рассуждаете как фундаментальный политик (Меркель, де Голль, Тетчер и тд), то вы бы смотрели и считали на много лет вперед. И тогда вы бы решили, что НЕ ехать несет намного меньше издержек, чем ехать. Так как уже ясно, что Трамп войдет в историю США как четвертый президент, подвергнутый импичменту (считаем и Никсона). Как худший президент в истории США, ее стыд и позор. И вы хотите, чтобы в истории навсегда осталось как президент Украины на последнем году Трампа приехал в США участвовать в этом дешевом водевиле? Нет. Что вы теряете, если не едете? Да, он обидится. Но он и так ненавидит Украину и он и так не помогал бы ей, если бы не Конгресс. Он и так под микроскопом по всем украинским вопросам. Поэтому мой совет - не ехать. Не будет он президентом еще 4 года - мега прекрасно! Этот не приезд - в активе. Будет он еще 4 года - хуже Украине, чем сейчас, все равно не будет.. ............... Спасибо.

Намисто, буси, коралі, бісери, монисто… Все це назви найдавнішої жіночої прикраси українок – намиста. Для української жінки вийти на вулицю без намиста вважалося все одно, що вийти без одягу. На свято, до храму і навіть на поле… Завжди шию господині прикрашала низка намистин. Дівчата вірили, що намисто – це, насамперед, оберіг, захист від злих духів і недобрих людей. За намистом можна було легко визначити соціальний статус жінки. Що більші намистини і що більше разок у нашийній прикрасі, то заможнішою була панянка. Чи не найпоширенішим по всій Україні було коралове намисто. Червоні коралі на тлі української вишиванки –виглядали дуже красиво і вишукано. Також дівчата носили скляні та перляні буси. Це були доволі коштовні прикраси, адже кожна намистина була розписана вручну. Такі прикраси були привілеєю лише найзаможніших панянок. Куди ж без намиста з бурштину! Вважалося, що бурштин приносить здоров’я і покращує колір жіночого обличчя. Великі круглі намистини вирізалися ножем і нанизувалися на довгу нитку. Найчастіше їх носили разом із коралами. Часто можна побачити серед намистинок монети або підвіски з хрестиками. Також дівчата популярним було намисто з бісеру. #Opendata #Суспільнеоко #добрановина #намисто #коралі

Олексій Петров (Колись написав цій допис! Зараз чомусь згадав!) Листопад 2015-го тільки розправляв плечі. Ми з донькою піднялися вулицею Інститутською та повернулися назад до Хрещатика. По старій бруківцi вільно гуляв бродяга вітер. Головною вулицею Київа йшов сивий, наче сама Софія старий. Просто йшов. Наодинці. Без жодного охоронця, взагалі без будь-якого супроводження. Він мовчазно розглядав тротуар, про щось думав та штовхав ногою маленький камiнець. – Сонечко, знаеш хто це?! - Я пошіпки запитав доньку. – Папуль, а хто? - Ліза озирнулась на старого. – Це Левко Лук'яненко! – А хто це? – Легенда нашої державності! Герой України! Я не люблю когось напружувати, але цього разу я пiдiйшов до чоловіка у старiй сірiй куртці. – Доброго дня, пане Левко! – Доброго! - старий пiдняв голову та глянув на мене, - Слава Україні! – Героям Слава!... Вибачте! Чи можнa з вами сфотографуватись? – Ви з фронта? - Лук'яненко втомленими очима подивився на мене. – Так. – А звідкіля саме? – Тридцять сьомий батальйон. Запоріжжя... Але зараз ми у районі Чермалика. – Добре синку! - пан Левко знов пiдняв очі вдивляючись, та важко зітхнув, - Бережіть Україну хлопці! Вона в нас одна!... Саме ці слова, «Бережіть Україну хлопці! Вона в нас одна!», не дають спокою...

Уляна Супрун Українського лікаря Володимира Підгаєцького розстріляли 3 листопада 1937 року в Сандармосі. Він був одним із 1111 в’язнів таборів, розстріляних совєцькою владою до річниці жовтневої революції — з 27 жовтня по 4 листопада. На Соловецькому етапі, у Сандармосі, були закатовані та вбиті сотні українців, серед них — Микола Зеров, Лесь Курбас, Микола Куліш, Антон, Остап і Богдан Крушельницькі, Валер’ян Підмогильний, Марко Вороний, Олекса Слісаренко. Вони стали жертвами найбільш масової “чистки” в історії совєцького терору. http://bit.ly/36vtxcv Володимир Підгаєцький вивчав проблему гігієни праці в сільському господарстві, написав перший в Україні підручник із гігієни праці та заснував першу кафедру професійної гігієни в Київському медичному інституті. Він був членом Центральної Ради Української народної республіки та членом президії медичної секції Всеукраїнської академії наук. Саме зусиллями Володимира Підгаєцького було створено Інститут фізичної культури у Всеукраїнській академії наук. Крім того, він організував одну з перших у Європі станцію, яка досліджувала організацію праці в сільському господарстві. Підгаєцький був засуджений у сфабрикованій справі — за участь у діяльності контрреволюційної організації «Спілка визволення України». Спершу його засудили до 8 років. У його вироку було вказано: “беручи під увагу проявлену ним соціальну небезпеку — позбавити волі з суворою ізоляцією”. Термін ув’язнення було подовжено, а в 1937 році спеціальна трійка НКВД постановила розстріляти його у Сандармосі. http://bit.ly/2N8xY58 Урочище Сандармох як місце масових вбивств було невідоме понад півстоліття. Лише в 1997 році там виявили рештки жертв — тоді людство побачило ще один масштабний доказ кривавих злочинів совєцької влади. На місці розстрілів зараз встановлений хрест, у пам’ять про закатованих українців. Пам’ятати про злочини совєцької влади, наступницею якої є нинішній Кремль — дуже важливо для нас. Аби не мати жодних ілюзій та марних очікувань, аби не отримати кулю в потилицю, домовляючись про мир. Пам’ятати про злочини та болі минулого це також є ознакою сильних людей. Для цього потрібно достатньо мужності — не пробачати злочини катам.

Українсько-американська ракета-носій "Антарес" успішно вивела на орбіту вантажний корабель "Сігнус". Пуск ракети здійснили 2 листопада о 15:59 хвилин за київським часом з Центру космічних польотів на острові Воллопс, штат Вірджинія. Стиковка запланована на 4 листопада. Корабель на замовлення NASA доставить на Міжнародну космічну станцію 3750 кг корисного вантажу – провізію, речі для екіпажу, матеріали для наукових досліджень. Серед них – обладнання для станції і виходу у відкритий космос, експериментальна духова шафа Zero-G, в якій будуть проведені дослідження властивостей теплопередачі та процесів приготування їжі в умовах мікрогравітації. Нагадаємо, у виготовленні першого ступеня "Антареса" брали участь українські підприємства. Основну конструкцію першого ступеня ракети-носія розробило КБ "Південне", а виготовив Південний машинобудівний завод у Дніпрі в кооперації з підприємствами Києва, Харкова, Запоріжжя, Чернігова та іншими. #Opendata #Суспільнеоко #добрановина #Антарес #ракета

Віктор Муженко Українці повинні знати і завжди пам’ятати, що наші РВіА своїми влучним вогнем і ударами у 2014-2015 році за одну мить робили небоєздатними цілі підрозділи ворогів, які “заблукали” на нашій території. Саме наші гармаші і ракетники зупинили вогнем поширення російської агресії вглиб рідної землі. У них найкращий бойовий досвід вогневого ураження ворога. Загарбники про це чудово знають, відчувають на своїй нікчемній “шкурі” і завжди отримають тільки смерть, а не Україну. Наші славні Інженерні війська як “першопроходці війни” довели в бойових діях свою майстерність відмінно обладнаними загородженнями, рубежами і позиціями. Сьогодні їхні безсонні ночі, безперервна і наполеглива високопрофесійна робота – це головна запорука збереження життя особового складу, успішності дій і перемоги в позиційній війні. Бойові побратими, вітаю вас з професійним святом! Я впевнений, що переможемо російського агресора спільними об’єднаними зусиллями всіх видів і родів військ, міцним духом бойового братерства при єдності і підтримці всього Українського народу. #ЗСУ не діляться на “меншість” або “більшість”. Саме міць і єдність – це та потужна сила, що проявляється в головному нашому призначенні – збройному захисті національних інтересів і цінностей! Щільно тримати стрій. Плече до плеча! Тільки разом і тільки до ПЕРЕМОГИ!

Поміняли. Гірше ж не буде. Вчера ОБСЕ зафиксировала 132 взрыва на Донбассе Похоже не даром гум.конвой въехал на Донбасс, вот вам и обострение. ОБСЕ не читает Мендель/Зеленский: Мы движемся к устойчивому прекращению огня на Донбассе./"Перемирие достигнуто? Достигнуто" Это было не на том Донбассе! A oчільником Держкіно вірогідно призначать Олексія Адольфовича Кирющенкa - режисера, сценариста та актора ("Слуга народу", "Свати", “Моя прекрасная няня”), який має російське громадянство, не володіє українською, з огляду на творчій нароботки «ярый украинофил». Ну а кого ж ще? Тільки своїх. Щоб без кумівства. Дмитро Чекалкін

Александр Никитенко Ти знаєш брате, нас забули нині... Часи героїв мабуть вже пройшли... А наше гасло: "Слава Україні"! Паплюжать, бо "стомились від війни". Ти знаєш брате, мали ми надію, Але тепер я щось не розумію... Навіщо ми родини залишали! Навіщо ми життя за мрію віддалИ?! Ти знаєш брате, вмерти не боявся. Я рук не опускав, я не здавався. Тримав свою я зброєю до кінця, Коли м@ск@ль насипав нам свинця. Ти знаєш брате, як мені болить, На Україну я дивлюсь з небес, І гірко так, що у наступну мить... Я заскавчав би, наче битий пес! Не продавайте нашу Батьківщину! Не зраджуйте полеглих у полях! Вони стояли всі за Україну, Віддали найдорожче в тих боях...

Алексей Петров Ведь нельзя сказать, что за Тиму... Володю и его команду, голосовали исключительно отбитые наглухо пролетарские желудки. Ну из тех, у которых на уме одно, «всё взять и поделить». Среди тех, кто повёлся на технологию сплошь состоящую из манипуляций и отдал свой голос комику, тем самым сделав его президентом, достаточное количество адекватных людей. Многих знаю лично. Давайте уже в конце концов оставим прошлое, тобто выборы и сделаем шаг вперёд. Время же не стоит на месте. Тем адептам главного Слуги народа, кто меня втихаря читает, я хочу задать простую задачку. Она даже не математическая, а скорей эмоциональная. Опишите пожалуйста ваши эмоции (можно и слова перечислить), если бы год назад: ✔️ в одном из украинских населённых пунктов, фактически на линии фронта, спокойно разгуливал российский депутат и там уже болтался флаг московитов, ✔️ начали бы из россии «качать» электроэнергию, прикрываясь какими-то мутными перетеканиями, ✔️ невзирая на обстрелы упорно разводили войска, вбрасывая информацию, что украинская армия по всей линии фронта отступит на один километр, ✔️ ради одной встречи с путиным, которая вполне может оказаться пустышкой, фактически поступаются интересами Украины, ✔️ провластные депутаты снимали проституток прямо в сессионном зале и в эфире российских телеканалов вторили риторике кремля... Я думаю достаточно вводных, чтобы найти решение? В принципе мне не важен ответ. Главное, вы его для себя найдите. Это сложно и в тот же момент просто. Нужно лишь сравнить увиденное и услышанное с тем, что тебе затрамбовали в голову. Я в своё время через это прошёл, когда будучи в Ивано-Франковской области и Черновцах сопоставил то, что видят мои глаза, слышат мои уши, с тем, что было в моей голове. Аж почувствовал как треснул совковый информационный фундамент... Попробуйте. Это просто. P.S. Причина вашей информационной агрессии состоит в том, что вам страшно признаться... вас развели. Как напёрсточник, подарив надежду на выигрыш. С каждым днём вы всё больше и больше это понимаете, и следовательно злитесь на самих себя. Понимаю... искренне понимаю, что само ощущение то, что тебе вешали лапшу на уши, не прибавляет радости и положительных эмоций.

Vladimir Zavgorodny Я тут внезапно обратил внимание на одну интересную деталь. Тут давеча премьер Гончарук рапортовал, что зелёное правительство принесло нам наконец интернет — раньше, значит, его не было у 90% украинцев, а тут появился стараниями Гончарука. Это, очевидно, те же 90% крестьян, пашущих на лошадях, о которых бредил министр Милованов. Но это не важно. А важно другое. Я наконец посмотрел, что же они всё-таки СДЕЛАЛИ, что рапортуют о том, что украинцы получили интернет. А сделали они большое и светлое ни-че-го. Они просто подписали "Меморандум про обеспечение качественной мобильной связи и скоростного интернета на всей территории Украины". То есть ничего не сделано. Ничего не запущено. Даже не перерезаны ленточки. Просто подписан меморандум. Который может быть выполнят. Потом. А может быть им подотрутся. Кто знает. И это очень важно. Многие до этого момента не дочитали, начав ржать на 90% украинских крестьян, которые жили без интернета, и не смогли остановиться и дочитать. Но это важно. Важно понимать, что в головах ЗеКоманды меморандум — это типа они СДЕЛАЛИ. Теперь, возможно, открыт секрет, как же именно волшебным образом украинские дороги начали б соответствовать европейским стандартам с 1 ноября. Наверное, Зеленский подписал МЕМОРАНДУМ о том, что дороги должны соответствовать европейским стандартам. Будут они соответствовать или нет, или когда — это не важно абсолютно. Меморандум есть? Есть. Ну так чего ты тупые вопросы задаёшь? Потому что, похоже, именно так работают у них головы. Что значит, не работает интернет? Ну вот же меморандум, ну! Ну видишь, вот он! Что значит, не ловит мобильная связь, я ж тебе меморандум показываю, вот ты чудак-человек. Что значит, дороги плохие? Вот же меморандум, вот президентское распоряжение, вот всё что надо. Ну что тебе не нравится, я же тебе показываю меморандум, ну? И всё в этом было бы хорошо, но только мне сейчас очень красочно представилось, как будет дальше. Они подпишут меморандум о перемирии и прекращении огня. И мы такие: Эй, аллё, нас тут убивают. А они такие: НЕ ВРИТЕ, МЫ ЖЕ ПОДПИСАЛИ МЕМОРАНДУМ. ВОТ ОН. А, стоп, подождите, но это ведь уже началось во время "хлебного перемирия" и разведения войск.

Елена Подгорная *зловеще и страшно Раньше, давным давно и совсем недавно, у нас была коррупция. Страшная, всеобъемлющая, всеохватывающая. Коррупция была везде - в школе, в больнице, в детском саду, в жэке, во всяких там облэнерго и киевгазах. В райадминистрациях, в обладминистрациях, в полиции, прокуратуре, судах, в сельсоветах. Самая большая коррупция была в верховной раде. И в кабмине. А ещё были олигархи. Старых разогнали. Остался самый страшный - Ахметов. Его никак не могли посадить. И ещё были свинарчуки. Они всех грабили со страшной силой и без всякой совести. Над всей этой коррупцией и олигархами восседал самый страшный олигарх - шоколадный босс. И был он президентом. А потом нарид выбрал нового президента. Из нарида. И стало не до коррупции. Потому что пришёл пиздец. Ахметов не сидит. Свинарчуки не сидят. Премьер-министр по кабмину катается на самокате, развозит интернет пачками. Армию с войны забрали. Тут уж не до коррупции, конечно. Это была призказка. А вот вам быль. Следователя, который вёл дело Андрея Богдана о растрате государственных денег в особо крупных размерах, уволили. И правильно! Нечего уважаемого человека, всегда стоящего за спиной нового преЗедента, из-за каких-то вшивых 32-х миллионов гривен беспокоить. Да, деньги ушли россии. Ну и что? Богдан по делу проходил свидетелем. Потом нашлись основания вручить ему подозрение. И всё. Дело заблокировали, следователя уволили. А коррупция посмотрела на всё это дело и сама ушла. Куда уж ей с пи....цом тягаться.

Воздыхателям по совецкому Отец только что вдруг поделился воспоминаниями... Он у меня 32-го г.р. - дитя голодомора. Как выжил - одному богу известно. Жрали траву. Мать его чего-то из неё варила, лепила, пекла. В общем, выжили как-то. Назло "любимой родине". А вот в 47-м могли и не выжить. Отец говорит, урожай был богатый. Но блядская совейская власть уже вовсю строила коммунизьм по всей планете. И эшелоны, и суда с украинским хлебом пёрли во все стороны света, не давая опухнуть от голода нашим новообретённым африканским, азиатским и латиноамериканским братьям по коммунистической вере. Но вот чего я не знал - отец говорит, что колоссальное количество зерна шло на территорию, сожжённой войной, половины Германии, оказавшейся под совейской оккупацией. Наши кремлёвские волкодавы, рисуясь перед всем миром, не давали умереть с голоду поверженным немцам, гнобя собственное население, чудом выжившее в мясорубке второй мировой. А платили украинским селянам "трудоднями" - 200 гр зерна за трудодень. Год пашешь, как раб, от зари и до зари - и в конце года получаешь мешок зерна. И живи с ним как хочешь. И вот приходилось пацанам, в т.ч., моему пятнадцатилетнему отцу, как он выразился "ходить по колоски". А в доме два младших братика и трёхлетняя сестричка. Не принесёшь "колосков" - они умрут. А поля охраняют подразделения НКВД-МГБ. Охраняют от людей, которые на этих полях всю жизнь пашут и выращивают зерно для того, чтобы кормить голодранцев по всему миру. И вот, говорит, подползаем мы по-пластунски к полям, нагребём за пазуху колосков, начинаем ползти назад - а тут чекисты нас заметят и начинают полосовать по нам из автоматов. И специально трассирующими. Чтоб страшнее было. По пятнадцатилетним пацанам. Из автоматов. Трассирующими. Как в тире. Не на фронте, блять. Не по врагам. А по своим. По пацанам сопливым. Пи*дец какой-то. Отец говорит, до сих пор помню, как эти пули свистят, когда прямо над головой пролетают. Вот так - повоевать ему по малолетству не довелось, но свит пуль над головой запомнить на всю жизнь "повезло". Спасибо партии родной. А двух его дружков закадычных эти пули настигли. А похоронили их, как утопленников. И сорок лет всё село молчало о том, как "утонули" эти два мальчишки... Блять. Ненавижу. Эту йо*аную страну, которой уже почти тридцать лет нет на свете - ненавижу люто. И сколько жить буду - буду ненавидеть. И ту страну, откуда эта чума расползлась по свету - ненавидеть буду, пока буду жить. И вопрос, на самом деле, стоит очень просто. На свете могут существовать только кто-то один из двух: или расия - или Украина. Третьего не дано. Вместе им не жить. Я ставлю на Украину💗 #читаємо_вголос Отто Просто

Кредитів МВФ - не буде. Про це пише одне з найвпливовіших американських видань The Wall Street Journal. Причина - зв‘язок Зеленського з Коломойським. За даними джерел видання, Міжнародний валютний фонд відклав фінансову допомогу України поки нова влада не поверне кошти виведені колишнім власником ПриватБанку. До того моменту, ні кредитів, ні інвестицій. Хто буде інвестувати в країну з якою не хоче мати справу МВФ? Хто буде вливати свої кошти в країну де руйнується Верховний Суд? Хто буде давати хоча б копійку владі, яка видавлює міжнародні компанії з тютюнового ринку? Ніхто. Справи кепські. У безпековому плані країна майже в пастці Кремля. В економічному плані ніхто не хоче мати справу з державою, де керує олігархат. В політичному плані повна корупційна складова, скандали та провали монобільшості. Лише найбільш запеклі «телеглядачі» олігархічних ЗМІ далі продовжують думати що настав «кінець епохи бідності», що ось-ось стануть низькі ціни та дешеві тарифи. Не стануть. Попереду стагнація та відсутність розвитку, безпекові загрози та можлива агресія РФ. Зрештою, попереду ще більше трешу у Верховній Раді. Ще більше скандалів що з‘їдатимуть парламент зсередини. І не кажіть потім що не попереджали. Попереджали. Ще у березні 2019... Підписуйтесь на Андрій Смолій

Олег Пономар 2 год · МВФ. Головнішої та важливішої новини сьогодні в Україні немає. Те, що МВФ не відновлює співпрацю і не пропонує нову Програму, має бути на всіх телеканалах і в усіх ЗМІ цілодобово. Я завжди писав, що не/співпраця з МВФ — це маркер №1. Чи є готовою Україна продовжувати структурні реформи? Чи є готовою Україна грати за правилами цивілізованого світу? Чи хоче? І справа навіть не у можливому дефолті. Справа у виборі: Україна або з Заходом і грає за його правилами, або вона стає Сомалі. Сьогодні в Москві знову відкорковують шампанське.

Олексій Арестович - Вчера ночью в Будапеште был осквернён памятник жертвам революции 1956 года - как раз в день национального траура в Венгрии. Текст, который нанесли на стеллу павших героев: «1956 можем повторить», «Русский мир вернётся». Кроме того, монумент облили красной краской и раскидали траурные венки. Нынешнее венгерское правительство очень любит посоревноваться с Кремлем на тему, кто больше пакостей устроит Украине. Только до сих пор не может извлечь верного урока из 56-го года: - Кремль всегда предаёт. И это правило не знает исключений.

ПОЦУПИЛА У СЕРГЕЙ ФЕДЧУК Я Хочу щоб Порошенко ще раз обікрав Україну. Якщо не хоче обкрадати всю країну-то ,дуже прошу ,щоб мене особисто обікрав.Ну і ще мого кума.Бажано якнайшвидше! В мене нема,особо що красти,але є телевізор,жменя долярів(я потім покажу де лежать) Пояснюю всю тактику і стратегію цих моїх маньоврів з обкраданням! 1)В 14му році Порошенко отримав країну з пустою казною. Потім він неустанно днями і ночами щодень обкрадав Україну! І це не видумка! Він це робив не ховаючис!.Аж 73% людей це неподобство щоденно бачили. І так сильно-пресильно наобкрадав,я вам скажу,що за 5 років в казні країни з.явилось кільканадцять мільярдів долярів золотовалютних резервів. Круто!-Нє? От і я про це! 2)А коли на Україну напала Кацапія-то в України не було Армії,щоб оборонятись і не було танків які їздять і стріляють одночасно.Тобто деякі танкі могли їздити тільки,а деякі не могли їздити,але зато могли стріляти. Не було, також ,зброї,Не було військової форми,Можна тоді було побачити воїнів в спортивних штанах і гумових тапках. Не було набоїв . А Порошенко став після своєї інаугурації Головнокомандуючим. І взявся за звичну для себе справу-за обкрадання.Щиро кажу-обкрадав він армію щоденно. Ну і в ночі він теж її обкрадав.Я брехати не буду.-В мене є багато свідків.Бо Порох не ховався,- ці самі 73% насілєнія присягають що бачили це обкрадання. Вони мені не дадуть збрехати. Не раз Порох був помічений ,як лізе через забор з величезним мішком вкраденого військового майна. Крав усе що можна вкрасти. Отож пройшло 5 довгих років обкрадання Порохом нашої армії,- і в армії з.явились і танки і форма і літаки !А техніка не тільки змогла їздити,а й змогла стріляти!. Зарплата солдатів,після таких рясних обкрадань,-як ви вже самі догадались,-збільшилась у кількадесятків разів. Мало того,то ще й починали вже солдатів дуже ситно і смачно кормити. Але ,на жаль ,більш йому не позволили красти нові власті.І це все постачання може бистринько прекратитись. І це я вам привів тільки 2 приклади обкрадань злочинним Порошенком нашої бідної країни. А ще ж він не тільки тут крав!-А й у інших сферах! А якби його ще раз вибрали президентом-то в Україні б майже нічого не залишилось такого,шо не вкрав цей барига. От все зваживши,пошкрябав я потилицю,і ,прошу! Порох! Ну не будь таким! Обкради Україну ще раз! А як не хочеш обкрадати всю країну-обкради особисто мене. Ну і ще мого кума обкради. Дуже подобається мені таке обкрадання і кінцевий матеріальний результат цього обкрадання-теж! Дуже надіюсь і дякую!

🇺🇦💪 Українська спортсменка Anzhelika Terliuga – найкраща каратистка світу у ваговій категорії до 55 кг. Вітаємо!!! За підсумками сезону дівчина набрала 19114 очок. Тоді як її найближча суперниця – італійка Сара Кардін – 18582 очки. В Олімпійському рейтингу Анжеліка Терлюга – друга. Українка поступається лише спортсменці з Туреччини Серап Озчелік Сарапоглу, яка виступає в категорії до 50 кг. У відборі на Олімпіаду-2020 в Токіо вони мають загальний рейтинг. #Opendata #Суспільнеоко #добрановина #Терлюга #карате

Український едем великої пастки Автор: Олександр ХОМЕНКО №19(77) 21.09.2012 21:53 17 жовтня 2012 року Українці Бразилії = Os ucranianos do Brasil=Ukrainsans in Brazil: історико-етнологічне дослідження [гол. наук. ред. М. Гримич та ін.] – К.: Дуліби, 2011. – 262 с. Вони накочувалися на незнане узбережжя хвилями – люди не моря, а землі, які, втративши її, зважилися тепер долати велику воду, перетинати континенти, аби віднайти ту ж таки твердь, вже навіки втраченої для них «Галіції» – водночас загубленої обітованної землі і знавіснілого Вавілону з його куценькими моргами глевких ґрунтів, вічними боргами, нафтовими промислами, банками рустикальними, жандармами і найяснішим цісарем, який про всіх дбає. Бо чулися вони людьми тільки на землі, і єдиною стихією, з якою вони спазматично, до крові й надриву зріднилися, тим першоелементом, що утримував непорушною бутність їхню, було поле. Заради нього вільно було день при дні роситись солоним потом, усе життя складати гріш до гроша і, загарувавши на схилку віку хіба п’ядь під домовину, втішати себе примарною надією, що дітям поведеться краще – чи, вдарити лихом об землю і спопелити все довкіл з вигуком «Я чужого не хочу, лиш най моє вігорит». «Для того я поїхав, що мені навскучилось було всяких паньків тілько в руку ціловати. Власне, тут мало б ходити про людей, які проміняли відчай на пастку. Кожному з тих, кому пощастило побачити з палуби вщерть набитого емігрантськими тілами пароплава обриси Ріо-де-Жанейро. Бразильський уряд, життєво зацікавлений кін. XІX ст. у колонізації своїх неісходимих теренів, видавав своєрідну перепустку у нове життя – сокиру, сікач, сапу, заступ, пилку – і нарізав 24 г. на кожну родину. Не орної землі, а всуціль – пралісів з велетенськими деревами, коріння яких лишалося в землі і через 60-70 років ручного обробітку ґрунту. Тож найпершими на українських поселеннях з’являлася не церква і не школа, а цвинтар. Вже у 60-ті, коли на Великій Україні хати стояли під шифером, телевізори блимали «голубим огоньком», а з транзисторних радіоприймачів лунали принадно-заборонені «голоси», звідкіль ми дізнавалися, що всюди на світі добре, у нас лише – зле, онуки українських піонерів у штаті Парана господарювали десь так: «Два коня впрягали в плуг. Хазяїн був ззаду, а плуг скакав по пеньках і коріннях, і то страшно нищило наших людей. Собі уривали м’язи, мускули, бо то страшно кидало…Викорчовували деякі менші коріння, вирубували сокирами, підкопували, але то страшна, тяжка робота». І так десятиліттями, покоління за поколінням. На відміну від решти етнічних спільнот (у південні бразильські штати гуртами посунули поляки, італійці, євреї, німці, але зрозумівши, що на них чекає посеред тих нетрищ, не один взявся повертати до комфортнішої для життя Європи), історія практично не знає прикладів масової української рееміграції. Маломовні галицькі вуйки затято, до смертельного надриву клалися біля землі, багато кого така праця швидко зводила у могилу, на їхнє місце приходили діти – у замкненому колі змінювались місцями лише омега й альфа.…«Українці Бразилії» – то направду подія в українській гуманітаристиці, зважаючи що поспільство мало знає про реальну, а не декоративно-розцяцьковану Україну. Бо оповідаючи, як спалюють на полі зрубані дерева, як сіють і жнуть, як ходять до церкви, колядують, жива балачка неодмінно проростає метафізикою. Який ці селяни із зашкарублими руками і просвітленими обличчями змогли прожити так, щоб майже ціле століття – о диво дивне для силоміць зануреної у його вихори і жахіття України, пошматованої між ідеологіями й модернізаціями, стилями, партіями і світовими війнами, осатаніло-великими вождями і провінційними провідниками – у суті речі «не помітити», проминути, не взяти на плечі його апокаліптичної ноші. Вони, була «Іншою Україною» – Україною-не-XX-віку, для якої глухі вістки з чужого світу про естетичні революції Хвильового і Шереха чи розколи в ОУН були чимось таким далеким… А ця громада – мовчазна, якась ісихастська, для когось навіть позбавлена «голосу» й публічної репрезентації: так само симптоматично, що нікого з людей «української Бразилії» ширший наш загал просто не знає. «Велика Відмова» – цим терміном Герберта Маркузе вільно схарактеризували їхній триб життя. З нею вони багато втратили – та може, ще більше знайшли.

Історичні картини Миколи Івановича Івасюка (1865-1937) розстріляного НКВД. 25 листопада 1937 року у Биківні було розстріляно НКВД одного з найкращих художників двадцятого століття українця – Миколу Івановича Івасюка за звинуваченням у націоналізмі. Микола Івасюк за своє життя намалював коло 500 картин, але нажаль не всі вони дійшли до нашого часу. Майже половину своїх картин Івасюк присвятив історичній темі і передусім українському козацтву. Найбільш відома художня робота Миколи Івасюка монументальне полотно – «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва» (1892-1932). Ця картина вважається фахівцями однією з найкращих історичних картин намальованих за останні кількасот років. Творчий доробок Миколи Івасюка входить в золотий фонд культурної спадщини людства. Вічна пам'ять великому сину українського народу! Вічна зневага комуністичним катам! «Поцілунок» (1910) «Іван Богун у бою під Берестечком» (1919) «Козак з дівчиною біля криниці» (1901) «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва» (1892-1932) «Зустріч Богдана Хмельницького з тілом сина Тимоша»

Sergii Iesipov 13 хв. · Просто цікаво, що саме зараз відчувають представники так званої більшості, які навесні цього року так весело ржали над Порошенківським «армія мова віра». Якщо, звісно, хоч хтось з них вміє думати і відчувати. Бо розтоптавши і заплювавши «архаїчний армовір», зробивши замість цього ставку на «срать-жрать-ржать», навибиравши клоунів і підорасів, олігархічних пєтрушок, під гаслами прогресивних новаторів, лібертаріанців і нових обличь - вони зараз повністю просрали за всіма напрямками. І всі ми просрали з ними разом. Бо саме зараз - ворог займається саме армією, вірою і мовою - саме сьогодні безпосередньо «язиком». І на все це «архаїчне» росіянці не пошкодували грошей, часу і ресурсів, і виявляється - увесь цей нафталін працює краще і ефективніше, ніж усі новаторські ідеї про стартапи, країну в смартфоні і чувака-ґутенберга, який «порвав епоху». Так ось зараз вже зрозуміло, що уся ця логорея з айфорумів не працює. Що здавши свої інтереси і забравши свою армію, як непотрібну - ми просто здали території, все, там вже триколор, там вже рф. Обосравши свою віру, посміявшись з Томосу і Української Церкви - ми маємо ментальних громадян рф, прачан московської церкви в кожному місті - ідеологічний батальон майбутніх носіїв триколорів і караваїв агресору. Ну і мова, яка «архаїчна» і «не важлива» - а у ворога навпаки «язик» - який об‘єднує і укріплює російську державність навіть поза фізичними її кордонами. І що зараз, мої прогресивні? Як справи в стартапі? Переможені жебраки[привіт, Норд Стрім два], від яких відвернулись усі вчорашні нібито друзі [аве Штайнмаєр], і яких роздирають внутрішні чвари і конфлікти між прихільниками і противниками «архаїки». Той випадок, коли архаїка перемогла чувака-гутенберга. І цей нещасний «народєц» не полетить в космос і не побудує «країну в сматфоні». Він буде годувати чужий армейський сапог, молитись чужому богу і вчити чужий «язик». А також платити. Платити більш архаїчному, проте вочевідь на сьогодні більш успішному сусіду.

ПРО РОЗКІШ, ПОНТИ ТА КАПІТУЛЯЦІЮ Олександр Дедюхін Знаєте, що означає жити насправді розкішно? Це жити за своїми правилами. Так, як мені зручно і комфортно. Одягатися не по дрес-коду, а так, як мені подобається, працювати там, де ти надихаєшся, а не там, де треба. Відпочивати тоді, коли бажаєш, а не коли начальник дозволить. Прокидатися з тим, кого любишь, і ні з ким іншим. Коштовності, брендові шмотки, бухло по захмарним цінам – це не розкіш, а понти, я зараз про інше говорю. Я про справжню розкіш бути самим собою. Різниця між розкішшю та понтами приблизно така сама, як між любов'ю до себе і егоїзмом. Так, в мене можуть бути проблеми та негаразди, але я знаю як їх вирішити, та що з ними робити. Я – вільна людина, тому я можу дозволити собі жити розкішно. Країни як люди, одні закомплексовані, дурні та понтовиті, як Московія чи Північна Корея, а інші просто живуть розкішно, так, як їм подобається, та ні на кого дуже не зважають, як Корея Південна, Словенія чи Ізраїль. А знаєте що було характерно для України з 15-го до початку 19-го року? Ми привчалися жити розкішно, тобто так, як нам подобається, а не так, як того хотіли інші. Так, в нас ішла війна, але ми воювали з однією із найпотужніших армій світу, і успішно стримували її наступ. Так, в нас була не найкраща економіка, але вона постійно розвивалася. Ми диктували свої умови різним країнам світу, ми пишалися бути українцями. Ми були суб'єктом світової політики, а не лише об'єктом впливу інших держав. Ми майже звикли жити розкішно. До цього нас привчив Порошенко. Бо ми були такою хунтой, від якої у Вови Пуйла плєш постійно зростала, а ботокс стікав до унітазу. До речі, скандал з Трампом, і грядущій імпічмент оного, це, як не дивно, наслідки нашого розкішного життя у минулому, нашої суб‘єктности. А потім сталося так, що сповнені понтів люмпен-зеленодранці привели до влади такого самого нікчему, як вони самі. В нього є понти і немає розуміння розкоші – так трапляється, коли улюбленою іграшкою в дитинстві була м'ясорубка, а домашніми пітомцями таргани. І що ми маємо по факту. Замість того, щоби продовжувати розкішно диктувати московському сцарю свої умови, наш сцарьок заради селфачка з плішивою сволотою, здає українські землі та плює на могили українських солдат. Людину понтовиту дуже легко взяти на «слабо» і це вже відчули мордорськи КДБісти, вони висувають все нові та нові умови ВАЗу - «шістці», ось вже вчора прес-секретар сцаря РФ Піськов, заявив, що передумовою зустрічі повинна бути підписана Україною капітуляція. Якби нашим головнокомандувачем зараз був Петро Порошенко, який сам звик жити розкішно, та нас до цієї розкоші привчав, ми би тільки сміялися з подібних потуг недоімперії. Наразі ситуація дещо інша, тому потрібно нам з вами, українським громадянам, доводити скрізь, від фейсбука до вулиці, шістці те, що ми звикли розкішного життя, і іншого нам не треба. Справжня розкіш, вона ґрунтується на свободі вільних людей, і ми такі є, а він, якщо бажає робити селфі з Пуйлом, хай іде в Кремль та на грає там на роялі, як якийсь дурник, а не президент розкішної України.

Олексій Арестович - Наши патриоты любят приводить в пример Израиль - как образец военизированного, ультрапатриотического государства, храбро сражающегося в окружении многочисленных врагов. Это от того, что патриоты редко любят работать с реальностью, предпочитают надрывные мифы. В реальности Израиль это: - бесконечные суды против израильских военных (за разрушения, за насилие, за несоблюдение прав), многолетние выплаты пострадавшим, запреты и ограничения на открытие огня по террористам, антиизраильская пропаганда прямо с университетских кафедр и ТВ, арабские депутаты в парламенте, ведущие системную антиизраильскую деятельность, бесконечные уступки террористам, два неудачных мирных договора, в результате которых противник только усиливался, пропуск гуманитарных конвоев и финансирования на территории, удерживаемые противником, государство, занимающее сторону противника в судах, убийства ультраправыми премьера мира, убийство лидера правых арабскими террористами, бесконечная ругань левых и правых, светских и религиозных, особый статус арабского языка и многое, многое другое. До бед, которые переживают израильские патриоты, нашим патриотам ещё уступать и уступать, терпеть и терпеть. В этом смысле мы все ещё куда лучше Израиля, несмотря на очевидную тенденцию к выравниванию. Израильская элита считает, что это оправданная цена за сохранение демократического характера государства. Но вот чего никогда не постичь Израилю, так это назначения в РНБО концертмейстеров. Здесь несчастным евреям никогда нас не догнать.

6 листопада 1960 року в Києві відкрився метрополітен. Спочатку працювало лише п'ять станцій – "Дніпро", "Арсенальна", "Хрещатик", "Університет" і "Вокзальна". Нині їх налічується 52! І ще будують метро на Виноградар. Першим машиністом КП "Київський метрополітен" був киянин Іван Виноградов. Саме він відкрив рух поїздів від станції "Хрещатик". У метро на різних посадах пропрацював аж 47 років! Нині у підземці працює близько 7,5 тис. людей. З них майже 600 машиністів. Робочий день триває 6 годин. Кожні три роки вони проходять переатестацію, навчання і психологічні тести. До слова, знаєте якою є максимальна швидкість поїздів у підземці? 80 км/год, однак машиністи їздять повільніше – зі швидкістю 60 км/год. Столичне метро має свої рекорди. Наприклад, найглибша у світі станція — "Арсенальна". Ескалатори спускають пасажирів на 105,5 м під землю. Станцію "Золоті ворота" з унікальними фресками визнано однією з найкрасивіших у світі. І наостанок, торік київською підземкою скористалися 496 млн пасажирів. #Opendata #Суспільнеоко #добрановина #Київ #метро

Тарас Березовец Отсутствие интеллекта становится фирменной "фишечкой" представителей слуг. Очередным подтверждением аксиомы Даннинга-Крюгера стал нардеп и советник секретаря СНБО Максим Ткаченко. Экс-концертный директор Тины Кароль предлагает нам взять на работу "честных профессионалов" из ЛДНР. Многим из них, он уверен, найдется место в команде Зеленского. В действительности это так прекрасно, что все тайные планы нового президента благодаря таким "профи" как Ткаченко, становятся известны заранее. Очень жаль, что благодаря превратностям судьбы, не дожили до этого светлого момента такие "честные профессионалы" как Гиви, Моторола, Захар, Бэтмен, Цыган, Мозговой, Дремов, Жилин, Болотов и многие другие. Что-то кажется, что Максим Ткаченко и его коллеги об этом очень сожалеют.

Андрій Смолій Бойовики ДНР/ЛНР стануть «командою» нової влади? На голову не налазить. З кожним днем розуміємо, що немає межі дна в яку нас втягує владна команда. Формула Штайнмаєра це квіточки порівняно з тим що планується в Україні. Новий член РНБО та депутат від «Слуги народу» Максим Ткаченко вважає що «на тій стороні є професійні та притомні люди...багатьох ми знаємо і я не виключаю що вони можливо залишаться в команді нової влади». Усвідомлюєте що говорить член РНБО? Бойовиків, терористів, чиновників псевдореспублік потрібно в команду нової влади. А це означає що готується амністія бойовиків та чиновників окупаційного режиму. А це означає що люди, які причетні до окупації України, які видавали злочинні накази та служили відвертим вбивцям та сепарастам будуть керувати нами, нашою країною, нашими органами державної влади. Це означає, що федералізація та амністія вже стають майже реальністю, яка готується Росією в Україні. Це ворожі елементи, які будуть знищувати нашу територіальну цілісність, мову, культуру, незалежність, наші демократичні інституції. Що чекає країну? Це крах державності. Це знищення всього українського. Це крах нашого руху до цивілізованого світу.

Бультерьер не размыкает челюстей, пока жив Пока мы позапрошлой ночью спали, у нас случился рекорд: Украина импортировала из РФ рекордное количество электроэнергии. Благодаря этому рекорду произошло вынужденное отключение «зеленых» электростанций от энергосистемы. Потому что в системе переизбыток, все «лишнее» отключили. Ну кому-то лишнее, а кому-то платить все равно за праздник придется. Привыкайте к слову «убытки», оно теперь будет часто звучать. Убытки для государства, конечно. И только Бене все на пользу. https://tverezo.info/post/105931

Баба і кіт 1 год · Сьогодні одне непорозуміння, випадково обране президентом країни, заявило, що Україна з 2009 року побудувала лише один танк. Першими, певно, перелякалися тайці. Яким Україна впродовж останніх 10 років побудувала 49 "Оплотів". Але мова навіть не про це. Очевидно, Зеленський справді говорив про "Оплоти" і їх постачання до ЗСУ. Але ось в чому заковика. "Оплотів" наша армія справді не отримувала. І на то є дві причини. Насамперед - гроші. Україна - дуже бідна країна. Вартість "Оплоту" в експортному варіанті сягає 5 мільйонів доларів. Це - 125 мільйонів гривень. Які йдуть з податків, зібраних всередині країни. Бо безкоштовно танки ніхто не робить, а робітники заводів хочуть жирувати так само, як наші вчителі. Друга причина - основною бойовою машиною ЗСУ є модифікація Т-64, більш відома як "Булат". Що таке модифікація? Це коли беруть стару коробку, і починають начиняти її сучасним обладнанням: динамічний захист, дальноміри, зв'язок, керовані ракети і т.д. Модифікація до "Булата" коштує 1 мійльон доларів. Або 25 мільйонів гривень. Тобто, 1 Оплот = 5 Булатам. І це тільки ціна, без тривалості виробництва. Що також означає "прийнятий на озброєння"? Це означає, що ремонтні бази, навчання персоналу, деталі - все пристосовано під конкретну машину. Можна зробити "Оплот" основним танком? Можна, якщо буде вдосталь грошей. Тому в армію з початку війну було поставлено кілька сотень "Булатів", бо це було правильно. До речі, в боях на Сході модифікація "Булат" виявилася ефекивнішою за основні бойові танки рашистів. Рахунок танкових дуелей там ледь не розгромний на користь наших танкістів. Звісно, зараз Зеленський може знайти гроші на швидше переоснащення армії на "Оплоти", ми це будемо тільки вітати. Між іншим, говорячи про борги на "Укроборонпромі", Зеленський жодним словом не сказав про те, що новий керівник Абрамявічус призначив собі заробітну плату в 19 000 000 гривень на рік. Майже 1 500 000 на місяць. Вибачте, що багато літер. Але просимо поширити. Бо ці накерують.

Как Путин собирается развести нашего дурачка. Сергей Фурса: Кремль сказал, что нет необходимости торопиться с нормандским форматом до конца года, в очередной раз кинув украинскую сторону. И заявив, что пока нет острой необходимости. С одной стороны, это может показаться троллингом Зеленского. Издевательством высшей меры. Ведь президент Украины из кожи вон лезет, чтобы получить эту встречу. Почему — непонятно, но хочет. И каждый раз, когда он делает очередную болезненную уступку, оказывается, что это еще не все. И надо еще. И еще. Но на самом деле это стратегия Кремля. Стратегия, предусматривающая объединение темы войны и мира с темой газовых переговоров, в которых Кремль пока проигрывает. Проигрывает с разгромным счетом. И только лишь кричит из своего логова, что кому он должен, всем прощает и что надо обнулить взаимные требования. То бишь списать $3 млрд долга Газпрома перед Нафтогазом. Списать по-дружески. Зачем это нужно Кремлю? Очень просто. У них очень слабая позиция Что хочет сделать Кремль? Создать кризисную ситуацию, когда встреча в нормандском формате будет необходима. И договориться там обо всем. Но кризис этот будет не военный, как многие предполагали. А газовый. В начале января Кремль, скорее всего, остановит транзит. И создаст эту кризисную ситуацию. Которая и обусловит срочную необходимость встречи, которой пока, по мнению Кремля, нет. Поскольку причиной кризиса, причиной встречи, будет газовый вопрос, то появится и логика говорить о газе в нормандском формате. Тем более, Франция и Германия будут явно не счастливы из-за того, что транзита нет. Причем накопленных объемов газа хватит для того, чтобы никто не замерз. Но ощущения кризиса и тикающих часов будет самое настоящее. Зачем это нужно Кремлю? Очень просто. У них очень слабая позиция. И они всегда уступят в чисто экономических переговорах. Нафтогаз требует долгосрочный контракт на транзит и имеет поддержку в этом вопросе со стороны Еврокомиссии. Северный поток-2 до 1 января, да и до конца 1-го квартала запустить не удастся, а значит, Газпрому рано или поздно придется пойти на условия Нафтогаза. При этом при наличии транзита не будет никаких проблем с реверсными закупками газа, а значит, и в вопросе продажи газа Украине у Газпрома не будет рычага давления еще целых 10 лет. И важно помнить, что сейчас Нафтогаз готов покупать газ у Газпрома, но Газпром не хочет продавать. Не желая выполнять решения Стокгольма и выплачивать Нафтогазу долг. Нафтогаз рано или поздно скачает через суды долг, который уже составляет почти 3 млрд долларов и растет. Уже заморожено множество активов Газпрома в Европе. И выхода у Газпрома тут нет, платить придется. Причем вопрос этого долга — это, скорее, вопрос не денег, не таких и больших для Газпрома, а именно принципа. Принципиальные питерские пацаны не платят. И все тут. Но в экономической плоскости, в рамках переговоров между Нафтогазом, Газпромом и ЕС у них нет шансов. По всем пунктам. В том числе нет шансов получить такой желаемый короткий контракт. Что остается? Убрать из переговоров Нафтогаз. Убрать экономику. И опять «решать политически». Чтобы президенты смешали в кучу обмен пленными и газовые переговоры, вышли на какое-то пакетное решение, которое легко будет продать украинскому населению, показав счастливых пленных, вырванных из российского плена. А всех критиков обвинять в том, что у них нет сердца, раз они не радуются возвращению домой «своих». Повторяя опять манипуляции о том, что люди всегда важнее. Когда в газовые переговоры приходит политика, всегда проигрывает Украина. И только в таком решение Газпром может выиграть. Как в 2009 году, когда был подписан контракт Тимошенко-Путина, стоивший Украине очень дорого. Теперь это может быть договор, который предусматривает короткий транзитный контракт, списание долга в $3 млрд в обмен на иллюзорную скидку на стоимость импортируемого газа на год. И для этого россиянам надо создать условия кризиса, убедив неопытного президента Украины пойти навстречу пожеланиям Путина. Устроить цейтнот, в котором у опытного игрока всегда больше шансов. Что получит Зеленский взамен, помимо пленных, к примеру? Иллюзию дешевого газа на 1 год, например. Ведь на год Газпром может дать скидку, что определит рыночный уровень тарифов на газ и Зеленский сможет прийти к МВФ и сказать, что надо понизить тарифы, ведь рыночная цена упала. Попав таким образом навсегда на крючок Путина. Потому что через год позиции Украины будут уже слабыми, транзит в случае успеха Путина в Нормандии пойдет в обход Украины с 2021 года и под дешевый газ Путин сможет получить уже очень много. А повышать тарифы до рыночного уровня уже будет поздно. И, конечно же, в таком формате решения вопросов легко будет получить от Украины и добро на списание долга, обнуления взаимных претензий, как это называют россияне. Чистая победа Путина. Когда он получает все, как сейчас, так и в будущем. План Путина ясен. Каков план Украины? Мы знаем позицию Нафтогаза и она полностью соответствует интересам Украины. Но какая позиция офиса президента? Пойдут ли они на нормандский шантаж? Понимают ли они, что нельзя смешивать политику и экономику, нельзя одновременно обсуждать войну и газ?

Бессмертный барак: В 1933 году, во время съемок кинокомедии “Веселые ребята”, был арестован сценарист фильма, поэт и драматург Николай Эрдман. Пройдя трехлетнюю сибирскую ссылку, он вернулся к работе в кино, но его блестящая театральная карьера была загублена. До своего ареста Николай Эрдман, автор блестящих сатирических комедий "Мандат" и "Самоуйбийца", был очень жизнерадостным человеком. Он даже о смерти думал как бы шутя, и однажды, в начале тридцатых годов, составил список друзей и знакомых, которые придут на его похороны. После триумфального успеха "Мандата" в постановке Мейерхольда Эрдман стал театральной звездой, поэтому список "гостей" у него получился длинным. Тогда драматург составил новый список - тех, кто придет с ним проститься, если в день похорон будет плохая погода. В 1933 году Эрдмана арестовали за сочинение басен антисоветского содержания. Вместе с ним взяли его соавтора, Владимира Масса. Дело баснописцев вел профессиональный "литературовед" с Лубянки, Николай Шиваров, специализировавшийся на писателях – он посадил Мандельштама, уничтожил Нарбута и Пильняка. Перебирая бумаги, изъятые у Эрдмана в ходе обыска, Шиваров заинтересовался двумя перечнями фамилий известных деятелей культуры и искусства. Эрдман тщетно пытался объяснить, что это вовсе не члены конспиративной организации, но следователь ему не поверил и начал вызывать упомянутых в списке на допрос. С особым пристрастием допрашивали тех, кто оказался в обоих "похоронных" списках Эрдмана. Басни, которые послужили причиной ареста и ссылки Николая Эрдмана и Владимира Масса, широко известны. Самая короткая и часто цитируемая – про Эзопа и ГПУ: Однажды ГПУ пришло к Эзопу И взяло старика за %опу. А вывод ясен: Не надо басен! Или вот еще про поэта: Один поэт, свой путь осмыслить силясь, Хоть он и не был Пушкину сродни, Спросил: "Куда вы удалились, Весны моей златые дни?" Златые дни ответствовали так: – Мы не могли не удалиться, Раз здесь у вас такой бардак И вообще, черт знает что творится! Златые дни в отсталости своей Не понимали наших дней. #гетьвідмоскви #ніколизнову

Ірина Геращенко Легко бути українським патріотом в Києві і у Львові. В Станиці Луганській, як і по всій лінії фронту, це потребує більшої мужності самопожертви. Мене завжди надихають армія і українські патріоти Донбасу, які попри кон‘юктуру, іноді небезпеку відстоюють свою позицію і живуть за принципом « Я хочу бути корисним Україні». Важлива зустріч нашої команди на чолі з П. Порошенком з патріотичним середовищем Станиці Луганської. Спілкувалися разом з Яна Зінкевич, М. Забродським, С. Фединою з тими , хто в 14 - 15 годував і допомогав нашій армії, хто принципово вивішує прапори в своїх дворах, хто знає, що таке війна і якою ціною Україна платить за звільнення своїх територій. Багато з цих українців - переселенці з Луганська, й сьогодні вони відверто бояться , що знову опиняться в сірій зоні. Говорять, що тут і досі не приймають українські телеканали, й люди одурманені російською пропагандою. Мені боляче йе чути, й самокритично маю визнати, що наша команда недостатньо уваги приділяла інформаційній безпеці, блокуванню рашапропаганди, просуванню українського мовлення. Люди переживають, що на цих територіях загони поліції невеликі і на темних вулицях їх зустрінеш нечасто, а от сепаратисти піднімають голови і розпускають язики. Ставитимемо питання про посилення і збільшення поліцейських патрулів на територіях розведення . Безпека людей- понад усе і влада несе за це відповідальність. Для мене і нашої команди дуже дорога довіра цих людей. І їх думка, позиція, біль, переживання за майбутнє країни.

Зродились ми великої години З пожеж війни, із полум’я вогнів, Плекав нас біль по втраті України, Кормив нас гнів і злість на ворогів. І ось ми йдем у бою життєвому – Тверді, міцні, незламні, мов граніт, Бо плач не дав свободи ще нікому, А хто борець, той здобуває світ. Не хочемо ні слави, ні заплати. Заплатою нам – розкіш боротьби! Солодше нам у бою умирати, Ніж жити в путах, мов німі раби. Доволі нам руїни і незгоди, Не сміє брат на брата йти у бій! Під синьо-жовтим прапором свободи З’єднаєм весь великий нарід свій. Велику правду – для усіх єдину, Наш гордий клич народові несе! Вітчизні ти будь вірний до загину, Нам Україна вище понад усе! Веде нас в бій борців упавших слава. Для нас закон найвищий – то приказ: "Соборна Українська держава – Вільна й міцна, від Сяну по Кавказ". Примітки: Автор музики невідомий, слова написав Олесь Бабій у 1929 р. в Парижі. Олесь Бабій народився 17 березня 1897 р. у селі Середня Калуського району Івано-Франківської області. Вищу освіту здобув у Празі в 1924-1929 рр. У 1922 р. разом з В. Бобинським, Р. Купчинським, Ю. Шкруляком організував групу поетів-символістів "Митуса". Брав активну участь в політичному і громадському житті, був учасником визвольних змагань, хорунжим УГА та співучасником пресової кватири Київської формації Січових Стрільців. У 1929 р. – учасник установчого конгресу ОУН, за що польський уряд засудив його на 4 роки ув’язнення. Йому належать поетичні збірки "Ненависть і любов" (1921), "Поезії" (1923), "Перехрестя" (1930), "За щастя оманою" (1930), "Пожнив’я" (1939), повість "Перші стежки" (1937), "Дві сестри" (1938), "Останні" (1938), а також дослідження про М. Шашкевича, Ю. Федьковича, М. Федюшку (монографія Миколи Федюшка-Євшан (1930), Б. Антонича, В. Шекспіра). З 1930 р. жив у Словаччині, Холмі, Німеччині, СІЛА. В еміграції створив поеми "Жнива" (1946), "Повстанці" (1956), видав збірку поезій "Світ і людина" (1947), був співробітником "Літературно-наукового вісника". Помер Олесь Бабій 2 березня 1975 р. у м. Чикаго (США). Йому і належать вікопомні слова безсмертного гімну ОУН. Записав, розшифрував народний варіант і обробив для хору Ростислав Кушнірук від учасниці визвольних змагань Степанюк Анісії Карлівни, 1926 р.н., жительки с. Вичовки Демидівського району Рівненської області.

Рано чи пізно злочинна колоборантська влада мала це зробити. Почався напад на опозиційні медіа. Зараз ДБР проводить обшук у приватному помешканні офіційного засновника телеканалу "Прямий" Володимира Макеєнка. Усі показові ніби то атаки на телеканали Медведчука були лише димовою завісою. Медведчука особисто не рухали й не обшукували ні його маєтки, ні офіси, ні телеканали. Коротка інтрижка з можливістю позбавлення ліцензії 112-го давно вичерпалася після того, як Зеленський зайняв відверто капітулянтську позицію пред вимогами кремлівського кума Медведчука, а канал став більш лояльним. Прямий сьогодні найбільш ворожий для Зеленського й усієї його олігархічної гоп-компанії. Напряму увірватися в студії Прямого зараз не відважилися. Не так давно вже спробували й відчули значний опір. Тоді відступили, а зараз вирішили зайти з іншого боку - через засновників, підрубуючи фінансову базу телеканалу. Так от, злобний карлик Зеленський уже остаточно відкрив своє лице. Те, що відбувається - це ранній путінізм. Хочете завтра жити, як при Путіні, післязавтра, як в гебістському Союзі й мати перспективи сталінізму-фашизму? Тоді й далі заявляйте про свою підтримку зеленій слизі. Котимося вниз ми справді рекордними темпами. Тарас Чорновіл

Олексій Арестович - Знаете, почему я убеждён, что у бубочки ничего не получится с его желанием сделать что-нибудь хорошее для страны и для людей?.. Потому, что а-моральные люди неэффективны в позитивных программах - когда надо действительно сделать что-нибудь хорошее. Основной позитивного действия есть позитивные ценности. Избирательная кампания Зеленского была построена не просто на аморальности - на прямом развращении морали избирателя: подтасовки, враньё, искажение фактов, логических цепочек. Кульминацией сего стало: «Порошенко убил своего брата из-за денег». Это стиль продолжается до сих пор. Это - их фирменный стиль, а скандалы с переписками и проститутками, это просто знаки на пути, который был начертан с самого начала. А вы, те которые все еще верят в позитифф от растлителей, ну...бывает. Сочувствую.)

Таня Адамс Таня Адамс С чего начинается Россия? Нет, не та, которая с берёзками, заливными лугами и бескрайними просторами. Другая, настоящая. Безысходная и вязкая как болото. Пропитанная безнадёгой и бессилием. Где пакуют детей в автозаки, а люди вокруг просто стоят и снимают видео. И в них нет даже мысли воспротивиться, порвать беспредельщиков руками, спасти своих же детей. Россиян много, каждый из них, наверное, что-то может. Но все вместе – это просто безмолвное нечто, одинаково серое, исконно послушное, не способное ни на что прогрессивное. Каждый сверчок знай свой шесток. Знай кошка своё лукошко. Не высовывайся, не отсвечивай, жуй тихо, размножайся впопыхах, умирай молча. Жираф большой, ему видней. А ты маленький, тебе видеть не положено. Нравится доктрина? Мне нихера не нравится. Она меня просто убивает. И эта Россия начинается у нас прямо сейчас. Начинается прессингом СМИ, блогеров, любых медийно-известных людей, которые не хотят считать себя сраным сверчком. Травлей Софии и Маруси. Обысками у Владимира Макаенко, основателя телеканала «Прямий». Знаете, все предыдущие пять лет на Пороха лился сплошной поток откровенного говна и трэша, в режиме 24 на 7, не брезгуя никакими методами и не утруждая себя никакими доказательствами. Антирейтинг накачали такой, что Пиночет заплачет. И ни разу Порох не поддался искушению заткнуть поток в тупую, мануально, с помощью силовиков. Меня это даже бесило. Мне казалось, что в нашей ситуации цель оправдывает средства. Я прекрасно видела, какого масштаба грядет пиздец. Но нет. Власть кровавых барыг не польстилась стать на тропу Путина, что значительно облегчило бы им жизнь. Все эти медиа-бляди типа Мосийчук своими руками мастерили гроб для страны, не намазывали мову на хлеб, плодили фейки. Они выросли почти до уровня Киселёва с Соловьёвым, но их, гандонов пользованых, НИКТО не трогал. А вот слугам народа все эти реверансы до жопы. И практически единственный оппозиционный коллаборантам канал надо вырубить под корень. Ибо нехер! Позакрывали пиздаки! Знай свой шесток. Пой, сука, хором и ходи строем. Да, до масштабов хуйла им, конечно, пока далеко. Но ведь и у русских был момент времени, когда они просто решили, что так- правильно. Что цель оправдывает. Что насильно закрывать рты можно. Взращённые на хуёвых поговорках придумали термин «пятая колонна» и начали привыкать не отсвечивать. Сейчас их детей пакуют в автозаки. Сейчас там ЛЮБОЕ инакомыслие либо сидит, либо убито. Безнадёга. Безмолвие. Серая слизь. Я не хочу упустить этот момент. Я не хочу выращивать своими руками Российскую Федерацию у себя под окнами. Вольтеру приписывают одну фразу, максимально описывающую то, против чего сейчас вышли фронтом зелёные упыри: «Я не разделяю ваших убеждений, но готов умереть за ваше право их высказывать». Рабство начинается с потери права свободно мыслить и свободно говорить. И хрен вы заберёте у нас это право.

Нова влада покладає вину за наслідки конфлікту на Донбасі на… експрезидента Петра Порошенка Від Коломойського до Порошенка: закриті свідчення посла США про Україну та Зе-команду У ніч на четвер конгресовий комітет з питань розвідки оприлюднив стенограму допиту повіреного у справах США в Україні Вільяма Тейлора. Посол свідчив у Вашингтоні 22 жовтня на закритих слуханнях у рамках процедури імпічменту президента Трампа, допит тривав від ранку до сьомої вечора. Він зізнався, що Держдеп та посольство думають про зв’язок Зеленського та Коломойського, поділився міркуваннями щодо "кошмарного сценарію" для України. А ще – розповів, що нова влада покладає вину за наслідки конфлікту на Донбасі на… експрезидента Петра Порошенка. Як вже розповідала "Європейська правда", досі усі допити були закритими. Дипломатів, які брали у них участь, переконували бути гранично відвертими та обіцяли, що доступ до стенограми матиме лише обмежена кількість конгресменів, однак в останній день жовтня Конгрес несподівано для багатьох допитаних вирішив оприлюднити усі конфіденційні покази лише з невеликим купюрами. Приміром, у допиті Тейлора "замальовані" лише кілька слів у фрагменті, де він розповідає про проблемну інвестицію Китаю в Україну, проти якої заперечують США. В Конгресі чомусь вирішили, що це великий секрет, і приховали назву компанії, яку купують китайці, хоча з контексту було абсолютно очевидно, що йдеться про продаж "Мотор-Січі". Натомість усі чутливі для української політики питання лишилися в повному обсязі.

Після вчорашніх намірів запровадити кримінальну відповідальність для журналістів за так звану «неправдиву інформацію» влада почала реалізовувати свої плани наступу на свободу слова. Прямий канал залишається одним з небагатьох засобів масової інформації, який не співає осанну президенту Зеленському. Саме з цим ми пов’язуємо обшуки в офісі Володимира Макеєнка, який є власником Прямого каналу. Ключову роль у цих діях, як завжди, відіграє поплічник Януковича Портнов та його «шістка» керівник ДБР Труба. Україна переживала різні часи. Але до подібних засобів тиску на засоби масової інформації не вдавалися навіть у часи Януковича. Наступ на свободу слова є одним з елементів зміни геополітичного курсу країни, який проводить нинішня влада. Мотиви влади зрозумілі – побудова в Україні режиму путінського зразка, коли правляча монобільшість вже поставила під контроль президента Зеленського усі правоохоронні структури та суди. Ми будемо звертатися з відповідними заявами до європейських структур та міжнародних організацій, оскільки дії української влади не відповідають стандартам європейської демократії та повертають Україну в русло російського штибу авторитарної політики. Європейська Солідарність

Сунь-Цзы "Искусство войны": «Пусть на улицах вражеской столицы шепчутся, что князь обворовывает народ, советники его предали, чиновники спились, а воины голодные и босые. Пусть жители калечат имя своего князя и произносят его неправильно... Пусть им при сытой жизни кажется, что они голодают. Пусть состоятельные жители завидуют тем, кто в княжестве Вэй пасет скот. Разжигайте внутренний пожар не огнем, а словом, и глупые начнут жаловаться и проклинать свою родину. ‌И тогда мы пройдем через открытые вєорота» (Китай, 5 ст. до н.э.)

Просто думка «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» «Поділяй і володарюй» - це головний принцип імперій, стосовно завойованих, або тих, що вони бажають завоювати держав, країн, земель... На мій погляд, Росія це використовує якнайкраще в Україні. А наші політики вільно, чи невільно цьому підіграють. Вважаю, що нам вкрай необхідно, вивести суспільний дискурс, який породжує внутрішню агресію та відволікає нас, українців, від протиставлення головному відвічному ворогу - російській імперії, з парадигми «Зеленський - Порошенко». Попередній президент зробив багато гарних речей для Держави (врешті - він її втримав), але, наробив немало й поганих... Існуючий президент, можливо, має щире бажання змінити життя на краще, але суб’єктивні та об’єктивні обставини йому не дозволяють це швидко і якісно реалізувати... Про таких як друг Зеленського, Богдан - промовчу. Не тема посту😀... Але, незважаючи на попередників, бажання чи небажання існуючої влади щось робити добре, чи зле, ми, українці, маємо бути єдиними у прагненні здобути свою Національну Державу, у боротьбі відстояти свою Незалежність, забезпечити цьому та наступним поколінням свободу, справедливість і добробут, стати геополітичним чинником на світовій арені... Українці, давайте, справді, спробуємо не ворогувати між собою, на радість нашим недругам, а домовитися про чесні та цивілізовані правила розвитку нашої Держави! P.S. Знаю, що з 2014 року частина нашого (і не тільки) суспільства сприймає мене як того, хто «всіх має вбити і покарати»... Але я не такий😀. Хоча крайні роки командую (суб’єктивно - доволі непогано😎) деякими революційними та військовими процесами)... Вважаю, що насильство - це крайній засіб для вирішення будь-яких питань. P.P.S. Війни з кремлівськими орками це не стосується. Тут - або ми, або вони. Іншого не дано. Впевнений, що все буде Україна... З повагою, Дмитро Ярош

Робота майстрині з Кам’янець-Подільського Наталії Лашко перемогла на міжнародному фестивалі печворку в Х’юстоні (США). Унікальну композицію українки під назвою "…Шла до нього, наче місячна царівна" визнали найкращою з-поміж семи тисяч робіт з усього світу. Авторка не лише здивувала публіку найдрібнішими деталями, а й глибоким змістом картини. Як переможець, Наталія Лашко отримала можливість експонуватися у провідних музеях декоративно-прикладного мистецтва США та представляти власні роботи на профільних фестивалях і виставках протягом наступного року. Наталії Лашко – одна із шести людей у світі, яка володіє унікальною технікою вишивки соломкою. Це авторська техніка вишивки клаптевими смужками, яку пані Наталія розробила разом з чоловіком понад 30 років тому. Додамо, на фестиваль печворку в Х’юстоні щороку приїздять понад 100 тисяч відвідувачів. Конкурсні програми фестивалю мають призовий фонд у розмірі 97 750 доларів і розподіляються між переможцями восьми категорій. #Opendata #Суспільнеоко #добрановина #печворк #НаталіяЛашко #США #фестиваль

Густав Водичка «Країна замріяних ангелів» Україна — це святилище незворушних мудреців. Наш головний релігійний ритуал — наполегливе очікування безкоштовного дива. Кажуть, що під лежачий камінь вода не тече. Українці з цим не згодні. Ми триста років сиділи в центрі Європи і чекали самостійності». Господь не витримав цього знущання і здійснив диво. Вдоволені результативністю своєї релігії, ми чекаємо інших чудес. Наприклад, процвітання і благополуччя. Ми поводимося мов безсмертні люди, яким не падає на голову цеглина, а лише мішки з твердою валютою. Українці — це нація, цілком позбавлена комплексу неповноцінності. Зі всіх видів очікування ми обрали найдосконалішу філософську форму. Черговий парламент для нас — ніщо. Черговий прем’єр для нас — ніхто. Флот — це те, що ділиться саме по собі. Гривня — це рубль. Свиня — це сусід. А сало — це продукт. Активні ділові люди в наших очах виглядають як стурбовані меркантильні дурні, позбавлені традиційної українській духовності. Не рухаючись з місця і не докладаючи жодних зусиль, ми спостерігаємо за змінами навколо: нашестям іномарок, будівництвом нових крамниць, появою дивовижних товарів. Ми дивимося на все це, як на закономірний наслідок своїх очікувань. Теоретично у нас є все. Головне — дочекатися цього. Непорушність тихого українського раю очевидна. Турки з москалями приходять і проходять, а дівчата з віночками і дідусь з бандурою — вічні. Свою головну релігійну пісню ми зробили державним гімном. «Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці», — тобто самі по собі... «Запануєм i ми, браття, у своїй стоpонцi», — тобто коли-небудь, зараз нам не до цього. «Ще на нашій Україні доленька доспіє», — іншими словами, ситий українець незрілими плодами харчуватися не звик. Все, що з нами відбувається, не має ніякого значення, бо в кожній українській хаті мешкають ченці, значно краще від буддійських знайомі з небаченим почуттям нірвани. Нам дивно спостерігати за поведінкою американців, англійців, французів, росіян. Вони постійно лізуть у світову історію, щось декларують, «випендрюються», нападають на сусідів. Сидячи на порозі своєї хатини, яка з краю, ми повільно жуємо галушку і не можемо збагнути, чого це німці постійно лізуть до нашого двору. Цих гансів не розбереш: то вони корову забирають, то гуманітарну допомогу тицяють. Складається враження, що увесь світ танцює перед нами на задніх лапах і намагається привернути до себе увагу. Напевне, навколишні народи не можуть здогадатися, що нам на них навіть плювати нудно. Україна самодостатня. Це російську «птицю-тройку» постійно ганяють або на Аляску за снігом, або в Порт-Артур за мордобоєм. А нашим замріяним волам ходити нікуди і нема чого, хіба що в Крим по сіль. Українська філософічна душа не сприймає різких нордичних думок чи вчинків. Адже очікування дива — це найскладніша внутрішня практика. Тільки хрущі, які «над вишнями гудуть», мають право турбувати нас вечорами. Нас безглуздо чим-небудь спокушати. Від самого початку свого існування умістивши себе в центр Всесвіту, ми живемо в іншому вимірі. Нам не потрібна мета. Ми самі є метою. Ми ні в кому не відчуваємо потреби, але в нас мають потребу всі: варяги любили у нас пожити, татари — поживитися, Петро I не міг без нас спорудити Петербург, його дочка не могла спати без нашого чоловіка. Сталінові ми допомагали охороняти табори, а Гітлерові — воювати. У нас так багато чудотворного здоров’я, що навіть Чорнобиль ми погодилися взяти на себе. Ми запросто допомагаємо розв’язувати проблеми сусідам, оскільки своїх проблем у нас немає. Іван Бунін невпинно повторював, що українці — це абсолютно реалізована, естетично довершена і гармонійно розвинена нація. Що нічого подібного у світі більше немає. Бунін, звісно, не помилявся. Українці дивовижні не тільки своїм умінням чекати, а й тим, що вони самі є дивом. Як досконалі створіння, ми нічого не створюємо. Відверто виявлена геніальність скривдженого «кріпака» Тараса Шевченка — це неприємний виняток, що підтверджує правило. Україна — батьківщина замріяних ангелів. Її не можна завоювати, поневолити або знищити. Вона не чутлива до подій. Вона поза подіями і часом. Вона не пам’ятає свій день народження і не знає свого віку. Їй нема з ким сперечатися і нема чого доводити. Вона сама собі гідний співрозмовник.

Маловідомий факт — дочка Івана Франка протягом двох десятиліть проживала в селі Довге Іршавського району. Ганна Франко (1892–1988) у 1919 році виїхала до Берліна з Місією Червоного Хреста для допомоги українським полоненим, де вийшла заміж за лікаря Петра Ключка. У 1921 році подружжя переїхало в Довге (на той час Чехословаччина), де Петро Ключко отримав посаду окружного лікаря. В Довгому дочка Івана Франка з чоловіком прожили аж до 1939 року. Ось що вона писала в своїх споминах про цей період життя: «...На Закарпатті в селі Довгім, куди мій чоловік дістав призначення на окружного лікаря, поклав він велику працю для піднесення здоровного стану населення. Зараз після війни стан здоров'я на Закарпатті був безнадійний. Тиф черевний і сипний, чорна віспа, дифтерія, шкарлятина й кір, коклюш і глисти, туберкульоза й сифіліс — це були щоденні явища, з якими треба було боротися. Чоловік добився у чеського уряду заложення й побудування домівки для диспансеру Масарикової Ліги, яка мала всі засоби й можливості від уряду для поборювання цих десяткуючих населення недуг. Працював днями й ночами, маючи під своєю опікою 8 сіл. 20-літня праця увінчалася значним успіхом. Деякі недуги, як тиф і віспа, зовсім зникли, а інші значно зменшилися. Епідемії дитячих хвороб були поборювані зараз же в зародку, туберкульозні діставали сталу опіку й допомогу, а шкірні недуги підпали під сувору контролю й примусове лікування. Систематичні лекції на ці теми причинилися до культурного їй до національного усвідомлення місцевого українського населення. Але вдячність населення була типова. Коли Гітлер передав у 1939 році Закарпаття мадярам — місцеві інтелігенти, «русскіє», поставили нас «под стєнку», щоб п'яні селяни нас розстріляли. Та все ж таки знайшлися чесні люди й наші приятелі, що не допустили до вбивства. Тоді мадяри протягом 24 годин насильно депортували мене й мого сина до Відня, а чоловіка забрали до концтабору в Нірадгазі. Ще впору вдалося мені його видобути з цього табору, де «культурні» мадяри били й катували національно усвідомлену молодь і селянство Карпатської України...» Франко-Ключко А. Іван Франко і його родина: Спомини. — Торонто: Ліга визволення України,1956.

Василь Піддубний почувається сумно. 7 год Послухайте мене... Вийдіть! Так, вийдіть з дому, коли піде дощ чи засипле землю снігом. Візьміть з собою трохи речей, та йдіть в поле. Викопайте собі яму. Видовбіть в мерзлій землі, накрийте хрест-нахрест стовбурами ялиць, насипте зверху землі. Схоже на могилку? Це називається Бліндаж. Живіть в ньому. Так, прямо зараз. Вам пощастить, якщо не зал'лє водою, як кролячу нірку. Бо якщо зал'лє - маєте постійно вичерпувати воду. І пощастить якщо не мороз. В такому випадку попросіть добрих людей, котрих ми називали Волонтерами, привезти вам буржуйку. Та ліків. Живіть в цій ямі. Коліть дрова, готуйте кашу, тільки не висовуйтесь. Бо є інші люди, які мають вас вбити. Правда, весело? Ці люди стрілятимуть у вас з найрізноманітнішої зброї, починаючи з АК та закінчуючи "Буратінкою", який може зробити з вашого бліндажику п'ятиметрову воронку; розкидати колоди на двісті метрів а вас самих перетворити на кривавий пил. Та не звертайте уваги. Живіть собі звичним життям. Вам дадуть бронежилет, автомат та патронів, щоб не так страшно було. Не переживайте. Будуть дні, коли у вас не стрілятимуть. І ви зможете розмочити в підігрітій водичці рушничок та обтертися ним, збираючи з тіла запах застояного поту, болотистої сирості, запеченої крові... Живіть в цій ямі кілька місяців поспіль. Забудьте що таке електрика, телевізор, комп'ютер з його забавками. Єдиною вашою розрадою буде книга (якщо додумалися її прихопити); єдиною забавкою - полювання на мишей, що переводять ваші скуденні харчі. Вночі міцно не спіть. Борони боже! Ви маєте почути коли підкрадеться ДРГ, аби перерізати вам горлянку. Не пропустіть цей цікавий момент. Буде весело! І вдень не спіть. Треба працювати. Не зважайте, що житимете як бомж. Інакше не можна, скільки б у вас грошей не було. Такі умови. Якщо пощастить, то зможете жити в покинутій хаті. Але не раджу. Там до вас легше підібратися. В бліндажі є хоч якийсь шанс вижити. Поживіть так, хоч трішечки... Зробіть це заради тих, кого ви любите. Заплатіть цю ціну, щоб вони могли спати мирно, в теплі та тиші. "Перед тим, як мене судити, вдягніть мої берці, пройдіть мій шлях, збийте ноги..." Відчуй-Те те, що відчували інші. І запамятайте: Я ВАС ТУДИ НЕ ПОСИЛАВ! #АТО #бліндаж #сором #ЯВасТудиНеПосилав

Петро Порошенко 10 год · Тиск на телеканал «Прямий» та його власника – це складова низки подій, які відбуваються зараз в Україні. Вчора були заяви керівника профільного комітету, представника уряду про те, що вони збираються притягати до відповідальності журналістів, контролювати інтернет. Було дуже багато каналів, які говорили неправду про мене. І мені точно не подобалося те, що вони говорили. Але тут ми маємо керуватися принципом Вольтера: «Я не поділяю вашу думку, але я готовий віддати життя за те, щоб ви мали право її висловити». Це був мій принцип. Обшуки та арешт рахунків – це є спроби припинити мовлення будь-якого каналу. Безумовно, що це проблема не каналу, і навіть не міністерства, – це проблема України в цілому і європейського вибору українців. І це точно немає нічого спільного ні з європейськими правилами, ні з європейськими цінностями. Європейська Солідарність буде захищати свободу слова в Україні.

Це цікаво Олександр Палій 8 листопада 2018 р. · Українському слову "шаровари" - щонайменше 2400 років. Вперше по відношенню до національного одягу мешканців України воно кілька разів зустрічається в творах грецького поета Антифана (4 ст. до н. е.), в його комедії "Скіфи і таври", де написано, що усі скіфи носили шаровари - грецькою це слово передано як "σαράβαρα", і хітони, тобто плащі. Пізніше в античній літературі це слово в його фактично сучасній транскрипції застосовувалося греками і римлянами по відношенню до одягу мешканців території України десятки разів, зокрема римським поетом Овідієм.

Віта Галушко: «Я склала список подій на краще...., бо пишуть деякі..., що Зеленський, це найкращий президент за останні 28 років... Тобто те, що зараз коїться в Україні це на краще? Тобто те, що ми почали імпорт електроенергії з Росії і зупиняємо свою генерацію- на краще? Те, що з маленьких міст та селищ знов забирають гроші на Київ- на краще? Те, що скоротили на третину витрати на армію (харчування ,оборону)- на краще? Продали "Мотор Січ"- на краще? Не домовилися з МВФ- теж на краще? Призупиняємо рух до НАТО - на краще? Відмінили вимоги до держслужбовці зі знання державної мови , тобто українська для керівників держустанов не потрібна- на краще? Те, що великі тютюнові фабрики зачиняються і 50000 робітників на вулицю- на краще? Те що серед очільників РНБО є проросійський генерал майор КВН Сівоха – на краще? Те, що ми відступаємо і під вогонь в спини відводимо війська на позиції 2016року- на краще? Те, що кожен день в нас один 200 і два 300 - це найкраще вирішення для війни!? Те, що ні один інвестор за 6 місяців не зайшов в Україну , а 2 вийшли -теж на краще? Те, що витрати на ремонт доріг скоротили - на краще? Те, що рідня Медведчука отримала у Львові землю, а АТОшникам немає- на краще? Те, що звільняють Шуфріча, Штепу, Портнов керує силовиками, а от АТОшників почали пресувати , саджати , добровольців майже до бандитів рівняють - на краще? Те що скоротили пільги добровольцям, бо вони ж добровільно йшли на фронт - на краще? Те, що зупинилася реформа ЖД - найкраще? Те, що МАУП Коломийського виграв тендер на всі перевезення, і Візейр потихеньку покидає Україну - на краще? Що Бойко їздить до Москви і йому нічого за це немає- на краще? Те, що зараз Росію повернули в ПАРЄ, а України там тепер немає- на краще? Те, що зараз весь світ заговорив про зняття санкцій з Росії, бо Україна вже майже капітулювала- теж на краще? Те, що звільнили моряків але юристи Зеленського "забули" змінити статтю і тепер Росія має право їх викликати на суд до себе , а як Україна не віддасть , то порушить домовленості, тобто звільнили не повністю, як Савченко, а так ... на деякий час - це на краще? Слухайте, і це не весь перелік подій "на краще" за останні 6 місяців!!! Ні! Якщо людина тягне руку за Росію , то все це для неї найкраще. Звісно. Тільки для України і українців це прірва і дупа.»

Харитін Старський 3 листопада о 21:56 Інформаційна війна - ууу, як страшно звучить! :) Щороку РФ витрачає на інформаційну війну більш як 1 млрд баксів, і це лише офіційні цифри. Досі страшно? Ну і добре. У тих, хто веде інформаційну війну проти України, нещодавно з’явився новий набір наративів. Їх зараз активно розповсюджують для того, щоб дискредитувати військових в очах громадськості, позбавити громадян почуття гідності, навалити їм брехні та схилити до поразки. Приміром, просто зараз розганяється такий собі інфовірус про те, що військові, мовляв, “дофіга про себе воображають”. Бо ми усі рівні, а клята “войовнича меншість” ділить усіх на сорти. Інфовірус дуже дієвий, але оскільки це моя улюблена тема, давайте детальніше розглянемо найцікавіші креативи маркетологів-недоучок. Я нє волшебнік, але думаю, що ці десять заповідей стануть у нагоді всім. От тупо всім. 1. Коли тебе переконують, що ти нічого не вирішуєш - це банальна МАНІПУЛЯЦІЯ. Просто тобі ліньки щось міняти і бракує мотивації, але це легко вирішується. Загугли Сингапур, там було в рази гірше, ніж у нас. 2. Коли тобі брешуть, що ти можеш керувати державою з дивану - це також МАНІПУЛЯЦІЯ. Бо право керувати державою потрібно заслужити. Потрібно навчитися бути гідним громадянином, не давати хабарі, не смітити там, де не слід, а найголовніше - брати активну участь у повсякденному житті твоєї країни. Тобі може здаватися, що ти знаєш, як навести лад у державі, але скажи одну штуку: скілька разів ти особисто прибрав власний під’їзд? 3. Коли тебе ділять на сорти - це МАНІПУЛЯЦІЯ. Українцям притаманна рівність і братерство. На Січі усі були рівні, там не було ані дворян, ані холопів. Так само й військові - вони ні в чому принципово не кращі за тебе. Просто вони пішли воювати, а ти - ні. І це не обов’язково значить, що ти боягуз. Це значить, що у тебе є інша місія: допомогти їм ПЕРЕМОГТИ. 4. Коли тобі кажуть, що бути бидлом - популярно і модно, остерігайся, бо це - МАНІПУЛЯЦІЯ. Адже якщо ти не бажаєш розвиватися, навчатися аналізувати інформацію, ставити усе під сумнів - значить тебе дуже легко обдурити. Ти дуже “зручний”, ідеальний обиватель, якому можна внушити будь-яку дічь через “ящик”. Але, звісно ж, ти впевнений, що це не так) 5. Коли тебе схиляють до компромісів з агресором і вбивцею - це МАНІПУЛЯЦІЯ. Хіба що тобі нормально почуватися терпілою без гідності й самоповаги. Терпіли все життя ниють про те, що їх усі дурять і витирають об них ноги. Навчись поважати себе і згодом тебе почнуть поважати інші. Ти можеш не мати розуму чи грошей, ти можеш не мати взагалі ніфіга, але завжди май ГІДНІСТЬ. Це важливо. 6. Коли тобі кажуть, що за порєбріком хочуть миру - це жорстока МАНІПУЛЯЦІЯ. Росіяни натрушували, що їх немає в Криму. Росіяни брехали про “зелені коридори”. Росіяни своїми “гумконвоями” передали сепаратистам БЕЗЛІЧ ТИСЯЧ ТОНН боєприпасів та зброї, яка убивала людей у Краматорську і Маріуполі. Цією зброєю збили MH17. Мільйони українців позбулися своїх домівок завдяки російським снарядам. Ти ж не віриш, що маленьке ОРДЛО видобуває це все добро у шахтах? І ти досі сліпо вважаєш їх своїми братами? Прийми це як факт: кожен патріот України - це ворог для кремляді, а значить ми маємо їх перемогти. 7. Коли тебе переконують у тому, що ти втомився від війни - це брудна МАНІПУЛЯЦІЯ. Втомився лєтьоха-взводнік, який спить по чотири години на добу, і то він тобі ніколи в цьому не зізнається. Ти не втомився, тобі просто страшно. Але не бійся: тебе захищає потужна українська армія. Усе, що їй сьогодні потрібно - це сильні громадяни в тилу. 8. Коли тобі кажуть, що “наші бідолашні хлопчікі гинуть під вогнем” - це небезпечна МАНІПУЛЯЦІЯ. Вона небезпечна тим, що тебе і твоїх солдатів цілеспрямовано деморалізують. Прививають вам комплекс жертви, з яким ти по-любому продуєш війну. Запам’ятай: ніколи не перемагала та армія, котра не вірила в себе. Повір у неї, дай їй шанс - і вона тебе захистить. 9. Коли тобі кажуть, що корупцію в Україні не подолати - це тупа МАНІПУЛЯЦІЯ. Подолати її можливо тільки тоді, коли ТИ ОСОБИСТО візьмеш це у свої руки. Мажори в Україні не бояться судів, але громадськості бояться, як вогню. Долучайся до активних громадянських рухів, борися і перемагай. 10. Коли тебе будь-яким способом переконують у тому, що все пропало й нічого не зміниш - це дуже брехлива МАНІПУЛЯЦІЯ. Пасивна громадськість - це найбільший союзник усіх агресорів, злодіїв та корупціонерів. Для того, щоб країна почала змінюватися, не достатньо раз на п’ять років сходити на вибори. Як би сильно тебе у цьому не переконували. Як би тобі не втовкмачували, що ти цій країні нічого не винен. Зрозумій одне: потрібні ЛЮДИ, які її змінять. Потрібен ТИ. Май гідність, вір у свою державу, вболівай за свою армію. Бажай більшого для України. Навчися поважати та підтримувати людей і мотивуй їх власним прикладом. Ось це і є правильний напрям, адже держава твоєї мрії починається зовсім не з економіки і не з політики. Держава твоєї мрії починається з ЯКОСТІ громадян, які її населяють. Тож давай зробимо так, щоб це були класні, чудові люди з активною громадянською позицією. Згода?)

Елена Подгорная Бюджет безопасности и обороны не даёт мне покоя. Я так за остальные бюджеты не переживаю, как за этот. Со всем остальным можно справится. Пережить. Не впервые. Бюджет обороны - это вопрос существования Украины в прямом смысле этого понятия. 2 ноября СНБО делила деньги на оборону и безопасность. Зеленский при этом не присутствовал. Видимо его этот вопрос волнует в последнюю очередь. Большинство силовых ведомств осталось неудовлетворёнными. И опыт депутата Яременко им не поможет. Недофинансированным останется СБУ. Там хватит денег только на зарплаты с натяжкой. На реформу и модернизацию денег нет. А тем временем роль СБУ нельзя недооценивать. Особенно имея в перспективе впихивание нам обратно оккупированных территорий на условиях оккупантов. Потому что наш преЗедент - НеЛох и своих условий однозначно не поставит. Недофинансировано 3,5 млрд гривен. Как раз то, что собираются потратить на пресловутую перепись населения. Сравнимые вещи, ага. Катастрофическая ситуация у пограничников. Там надеялись поднять зарплаты до уровня ВСУ, а вот хуй... Простите, вырвалось. Значит у погранцов так и продолжится отток кадров. Что не может не радовать нашего припизженного соседа с востока и немножко с севера. Зеленский вообще не интересуется обороной и безопасностью страны. Голубь мира, ёпта. В этом году армии ещё повезло. Им не рискнули совсем порезать бюджет. Но недофинансировали 124 миллиарда. На фоне этого эпично выглядит истерика нашего нормального пассажира, гуляющего по танковому заводу. Вава, танки дорого стоят. Что бы их выпускать - нужны деньги. А ещё неплохо бы сценарий внимательно перед выступлением читать. Что бы не обосраться. Хотя, чего это я. Обосраться - это твоё привычное состояние. Один новый танк - это десять модернизированных тех, что уже на ходу. И дешевле, и быстрее. Но где тебе это знать, концертный мальчик? Когда твои хозяева гоняли тут эту зраду пару лет назад, ты был на гастролях. Рассказывал похабные анекдоты про Украину. Завод работал, зарплаты платил, налоги тоже. Танки ремонтировали и выпускали в бой. Хочешь доказать, что ты охуенный пацан? Загрузи завод на полную. Давай нам больше одного танка. Если шо - продадим и ещё денег заработаем. Но что-то мне подсказывает, что не способен ты на это. Не твой бизнес. Хочешь печенек?

Вслед 7-му ноября – красному от крови дню календаря... Иван Бунин. “Окаянные дни”: - Они решили перерезать всех поголовно, всех до семилетнего возраста, чтобы потом ни одна душа не помнила нашего времени. …Прочитал про расстрел… Сейчас в каком-то столбняке. Да, двадцать шесть, и ведь не когда-нибудь, а вчера, у нас, возле меня. Как забыть, как это простить русскому народу? А все простится, все забудется. Впрочем, и я - только стараюсь ужасаться, а по-настоящему не могу, настоящей восприимчивости все-таки не хватает. В этом и весь адский секрет большевиков - убить восприимчивость. Валерия Новодворская: "Не было революции, был гнусный и грязный октябрьский переворот. Не было неуловимых мстителей, комсомольцев–добровольцев, пионеров–героев. Были несчастные дети, вовлеченные взрослыми в адскую игру. Торчит на главной площади России Мавзолей с трупом людоеда, и почти все готовы забыть, пренебречь, переступить, а ведь это строение торчит, как бирка на ноге убитых и замученных, умерших от голода в ГУЛАГе 40 миллионов. Россия – все еще кладбище неотомщенных и неотпетых жертв, где дозволено публично поклоняться злодеям и палачам." #гетьвідмоскви #ніколизнову

Екатерина Комиссарова: А вот отметьте для себя, какое интересное искривление реальности мы наблюдаем благодаря укрсучмедиа. Объективное прошлое агрессивно подменяется представлениями о нем. Есть много моментов, выделю самые яркие: С 2016го: "Война началась из-за Порошенко, он на ней наживается". Хотя война началась до президентских-2014. Подмена прошлого произошла. С 2017го: "Украина СТАЛА самой нищей страной, НИКОГДА ЕЩЕ украинцы не жили так бедно". Спрашивать, с каким периодом новейшей истории идет сравнение, без толку, фэнтезийная картинка, будто Украина вчера была богатой и развитой, а теперь "стала зубожилой", закреплена. Подмена прошлого произошла. Хотя ежедневно на курорты Египта и Турции из украинских аэропортов вылетает до 40 рейсов - больше чем из любой другой страны Европы за всю современную историю. Тогда же, с 2016-2017го, когда уже начали работу и прозорро, и системы open data на госуровне (!!), которых не существовало до того: "Украина стала самой коррумпированной страной, коррупция чудовищная, никто с нею не борется". Вопрос, в какой период украинской новейшей истории коррупции было меньше, и когда с ней боролись активнее, можно не задавать. Подмена прошлого произошла. 2019, конец года. Люди с измененным прошлым в головах, "лишьбынепорохи", озвучивают волшебный тезис: Да, что-то ж@па, но "хуже не стало", при Порошенко было ТО ЖЕ. И как обычно. Вопросы, неужели и раньше были формула Штайнмайера, МВФ, отступление в голое поле, официальная атака на журналистов и свободу слова, озвученная готовность подписать любой док, который затребует РФ, и ввести во власть боевиков ОРДЛО, остаются без ответа. "При Порошенко было то же". Подмена прошлого в головах произошла. У меня в связи с этим нет хороших новостей, зайчики. Завтра прошлое в головах наших сограждан поменяют так, что 1937й те посчитают эпохой благоденствия, строек и вкусного пломбира. И отчаянно начнут стремиться к тому же сейчас. Ибо все ведь достижимо. Надо только "врагов (слуги) народа" на Колыму отправить. И все. Мозг и память у наших сограждан оказались на удивление пластичной и податливой субстанцией. Лепи - не хочу.

Ilia Kenigshtein Зв'язок з реальністю. Як живе українське село 2 липня 2018, На вихідних їздили українськими селами. Не котеджними селищами під Києвом, а справжніми селами в глушині: 100-120 км від Києва в бік Харкова. Нижче - деякі враження. Майже всі жителі глухих українських сіл - вкрай бідні люди. Бідність ця - не порок, а факт, в якому найкраще проявляється реальна картина рівня життя в країні. У містах, особливо в Києві, - геть втрачається зв'язок з реальністю, а в селі її видно з першої ж хати. Села сильно залежать від своїх жителів: чим менший рівень довіри між сусідами - тим вищі паркани і навпаки. У деяких селах глухі паркани замінені на огорожі. Відповідно, і хати виглядають більш акуратно і святково. Рівень довіри в селах формується виключно живим прикладом і ніяк інакше. Чим більше для свого села робить Голова - тим швидше люди починають довіряти один одному і дбати про громадські місця. Самостійно робити що-небудь для всіх, а не для себе, вважається неправильним і буде сприйнято з підозрою: ніби ви хочете стати головним і, відповідно, красти, як інші. Майже всюди дороги вбиті настільки, що проїхати по них без наслідків може тільки місцевий житель, який знає всі ями і вибоїни. «Москвичі» і «Жигулі», які повзуть по трасах 50 км/год у правій смузі, тут жваво обганяють і підрізають, хвацько об'їжджаючи чергову калюжу. По дорогах можна судити про те, чи багато краде місцевий Голова. У деяких селах, де дороги більш-менш заштопали, відразу ж починається розвиток: ремонтуються клуби, відкриваються магазини і продуктові крамниці, ростуть ціни на житло. Чим більше краде місцевий Голова - тим гірше дороги, гірше громадські простори, вище паркани і швидше село занепадає. У селах свій темп життя. Люди встають рано і лягають із заходом. Весь день пролітає в турботах про поле, домашнью худобу, готуванні і прибиранні в хаті. Їжу собі готують невибагливу, часто їдять на швидку руку. Влітку майже весь день проводять у дворі або на полі. Взимку сидять в хаті - в'яжуть, вишивають, майструють, читають, дивляться телевізор і п'ють. Ходять один до одного в гості і обговорюють місцеві плітки - якийсь аналог соціальної мережі. П'ють багато, починаючи з 20 років. Асортимент горілки в сільському магазині майже завжди перевищує асортимент хліба або чаю. Більшість по-старому п'є самогон - горілку відкривають у свята. Досі прийнято судити про якість алкоголю за наявністю чи відсутністю головного болю на ранок. Людина з трактором - це місцевий Ілон Маск. Вважається, що трактор є тільки у забезпечених селян. Трактор приносить дохід за рахунок того, що його здають в оренду - орати поля. Власник трактора завжди сприймається трохи більш просунутую людиною, ніж інші. Якщо у вас є трактор і активна життєва позиція - ви можете стати Головою села. У селах стало мало корів. Тримати корову стало невигідно і незрівнянно важко в порівнянні з грошима, які можна виручити за літр молока. Молоко здають фермам, які, демпінгуючи, опускають закупівельну ціну. Дійшло до того, що корову багато тримають тільки за звичкою. Шиком вважається, коли приїжджають діти з Києва. Це помічають сусіди і бачать проходячи повз будинок селяни - за припаркованим у дворі автомобілем. Марка автомобіля не має ніякого значення - для літніх людей всі іноземні автомобілі чудові у своїй недоступності. Діти ж, у свою чергу, невміло і смішно допомагають батькам на полях. Начебто і праця копійчана в результаті, але й відмовитися не можна. От і стоять міські немов контужені - з лопатами і граблями в полі. Але найбільше задоволення такі поїздки приносить онукам, які з криками радості бігають між дорослими. Дітям і жителям села потрібно набагато менше для щастя, ніж багатьом з нас.

Стране придется прыгнуть выше головы, чтобы снова привлечь инвестиции После фокусов квартальных реформаторов Арселор не намерен вкладывать средства в развитие. Авиакомпании закрывают рейсы. Табачники закрывают бизнес. И это только за полгода работы развеселой труппы бабушки Бени. Что дальше? Нет смысла прогнозировать, что они еще наделают за следующие 4,5 года, – не думаю, что этот концерт продлится столько времени. Все закончится раньше, а слова “новые лица” и “реформаторы”, увы, неизбежно станут ругательными. Важно другое: как восстанавливать потом страну? https://tverezo.info/post/106159

УКРАЇНА Є ТАМ, ДЕ Є УКРАЇНСЬКА МОВА І УКРАЇНСЬКЕ МОВЛЕННЯ — ГЕРАЩЕНКО Сьогодні в Авдіївці дуже багато людей, підкреслюють, що Україна є там, де є українська мова, і там, де є українське мовлення. Про це в ефірі "Прямого" розповіла народний депутат від "Європейської Солідарності" Ірина Геращенко. "В Станиці Луганській вчора ввечері активісти, які зібралися на зустріч, і сьогодні в Авдіївці дуже багато людей, підкреслюють, що Україна є там, де є українська мова, і там, де є українське мовлення. І насправді одна з проблем Донбасу – що тут українські канали не на всій території заходять досі. Це те, над чим, можливо, не так якісно наша команда справилася", - сказала Геращенко. На її думку, новій команді потрібно, навпаки, не закривати українські телеканали. "І коли в Станиці Луганській і Авдіївці кажуть, що вони дивляться "Еспресо", "5-й", "Прямий", "плюси", "Інтер", "Україну" – це круто. Так ці канали треба не закривати, а їх треба підтримувати. Нам потрібно сьогодні, навпаки, робити все для того, щоб українське мовлення доходило сюди. Тому що люди потім так роблять свій вибір. Це ж дуже важливо", - додала Геращенко. Вона зауважила, якщо люди тільки дивляться російські телеканали, у них такий сумбур в голові, і людина просто живе в цих от стереотипах російської пропаганди, "кисельовщини". "А якщо людина дивиться "Прямий", "Еспресо", "5-й", "Україну", "Інтер", "плюси", вона мислить як українець. Мені здається, це не тільки опозиція має усвідомлювати, а й в першу чергу влада: не закривати канали, не кошмарити їх, а підтримувати", - додала Геращенко. https://prm.ua/ukrayina-ye-tam-de-ye-ukrayinska-mova-i-ukrayinske-movlennya-gerashhenko/?fbclid=IwAR2NOi2Aa8AdtVDeVRvKxXoTOFgMihXeNX3_MTxqbWr0p0r9VcqNQLzz4S8

Валерій Прозапас Уявіть, якби помічниками президента України з міжнародних відносин стали Пушилін з Плотніцкім або якісь інши кдбшні відброси під прикриттям. Стовідсотково, по завданню з центру вони б стали робити все, щоби переламати суспільну думку в світі про війну в Україні, про вторгнення російської армії, про окупацію та анексію - і намагалися перекласти відповідальність на саму Україну, просуваючи тезу "громадянської війни". І під час зустрічей з впливовими людьми стали б звинувачувати у всіх гріхах українських посадовців, особливо найвищих, таких як головнокомандувач ЗСУ. Так от Тейлору розповідали про "винного у війні Порошенка" не Пушилін з Плотницьким - а помічники президента Зеленського Андрій Єрмак та Ігор Новіков. Про що тимчасовий повірений США, під присягою, розповів під час свідчень у Конгресі. "Єрмак та Новіков дістали телефони і показали фото родичів, брата та дворідного брата, які були вбиті та поранені на сході України. Вони показали це Курту та мені і сказали що в цьому винен Порошенко", - сказав Тейлор. В будь-якій нормальній країні це б викликало суспільне обурення та призвело до початку розслідування таких дій "помічників", пошуку причин дивного співпадіння їхніх позицій з тезами російської пропаганди, до кризи довіри до влади - але на фоні тотального наступу на українську державність "одкровення" "нових ліц" не отримують відповідної оцінки. Зато реагують союзники - збираються скасувати посаду спецпредставника США в Україні. Сенс битися за її інтереси, якщо люди її президента розмовляють словами Скабєєвой? Тим більше, коли ірраціональну ненависть до людини, кинувшої виклик Путіну, поділяє більшість населення. Інертність суспільства, відсутність реакції офіційних установ, традиційне мовчання Зеленського з цього ганебного приводу, зайвий раз вказує на одне - малоросія на порозі. І Пушилін у Верховній Раді вже не така й футурологія, тим більше їх там і так вистачає.

26 Роковини кровавого розстрілу мирної демонстрації неозброєного народу в Останкіно урядовими військами 3 жовтня 1993 р. http://zavtra.ru/events/ispoved-novodvorskoj СПОВІДЬ НОВОДВОРСКОЇ У січні 1994 року журнал «Вогник» (№ 2-3, стр.26-27) опублікував статтю Валерії Новодворської «На тій єдиній цивільній». Цитата: «Мені наплювати на суспільну пристойність. Ризикуючи уславитися сироядцамі, ми відзначатимемо, поки живі, цей день – 5 жовтня, день, коли ми виграли другий раунд нашої єдиної цивільної. І «Білий дім» для нас навіки – бойовий трофей. 9 травня – історія дідів і отцов. Чужа історія. Після 4 жовтня ми, повноправні учасники нашій єдиною цивільною, ми, що зуміли вбити і що не шкодуюємо про це. Ми - бажані гості на наступному Балу королів у Сатани. Вранці 4 жовтня залпи танкових знарядь розривали блакитну тишу, і ми ловили кожен звук з насолодою. Якби вночі нам, демократам і гуманістам, дали танки, хоч би самі завалящі, і які-небудь знижені в ціні літаки та інші ширлі-мирлі типа кулеметів, гранатометів і автоматів, ніхто не поколивався б: «Білий дім» не дожив би до ранку і від нього залишилися б одні розвалини. Я БАЖАЛА ТИМ, ХТО ЗІБРАВСЯ В «БІЛОМУ ДОМІ», ОДНОГО – СМЕРТІ. Я ЖАЛІЛА І ШКОДУЮ ЛИШЕ ПРО ТЕ, ЩО ХТОСЬ З «БІЛОГО ДОМУ» ПІШОВ ЖИВИМ. ЩОБ ВПОРАТИСЯ З НИМИ, НАМ ЗНАДОБЛЯТЬСЯ КУЛІ. НАС БИ НЕ ЗУПИНИЛА І ВЕЛИКА КРОВ.Я сповна готова до того, що доведеться позбавлятися від кожного п'ятого. А про наш білий одяг ми завжди зможемо сказати, що здали їх в прання. СВІЖА КРОВ ВІДПИРАЄТЬСЯ ДОБРЕ . Скільки б їх не було, вони загинули від нашої руки. Виявилося також, що я можу убити і потім спокійно спати і істи. Ми вже нічого не маємо проти багнетів влади, що захищали нас від люті тих самих 20%. Ми хочемо, щоб мітинги наших ворогів розганялися потужними водометами. Ми вирвали у них країну. Ну а доки ми отримуємо все, про що умовилися чи то з Воландом, чи то з Мефістофелем, чи то з Єльциним. І інші яскраві цитати і вислови Валерії Іллівни: «Наприклад, мене абсолютно не хвилює, скільки ракет випустить демократична Америка по недемократичному Іраку. По мені чим більше, тим краще. Так само, як мене абсолютно не жахає неприємність, що трапилася з Хіросімою і Нагасакі. Зате дивитеся, яка з Японії вийшла цукерочка. Просто "сникерс". Апартеїд — нормальна річ. ЮАР ще побачить, яких устрій будуть встановлені корінною більшістю, що розважається підпалами, вбивствами насильством. Мало не здасться. Я особисто правами людини наїлася досхочу. Колись і ми, і ЦРУ, і США використовували цю ідею як таран для знищення режиму і розвалу країни. Ця ідея відслужила своє, і досить брехати про права людини і про правозахисників. А то як би не зрубати сук, на якому ми всі сидимо. Ніколи, за винятком серпня 1991-го і жовтня 1993-го, я не бачила приводу гордитися своєю країною. Лише червоніла і соромилася за неї.»

Олексій Петров Олексій Петров Мне не даёт покоя кляуза двух слуг. Размазывая сопли по щекам, они показывали американским политикам фотографии своих родственников, пострадавших в результате войны с россией и винили во всём... Порошенко. Я не хочу сейчас друзья акцентировать ваше внимание на том, что их риторика дивным образом совпадает с методичками кремля. Ведь московиты упорно морозятся, пытаясь свести на нет свою роль в развязании войны с Украиной. И раз за разом они переводят акцент внимания на украинских политиков. Тех, кто в 2014 не побоялись взять ответственность за страну. Дескать это виноват Турчинов. Потом переключают информационное внимание на Порошенко. С него на Парубия. И уже потом собирают всех вместе, прибавив злобных националистов. Дескать это они во всём виноваты... Давайте тезисно и фактами. ✔️ В середине марта 2014 года, опираясь на свою военную мощь, россия проводит фейковый референдум в Крыму. (Россия, а не Порошенко или же Турчинов). Часть Украины оказывается оккупированной... ✔️ Через несколько дней пуля российского снайпера обрывает жизнь украинского офицера. Это был первый воин погибший в этой войне... Если кто не понял, то российский оккупант целенаправленно поймал в прицел фигуру украинского парня и спокойно нажал на спусковой крючок. ✔️ В середине апреля, уже на Донбассе, в бою с оккупантами погиб боец украинской «Альфы». ✔️ Приказ о частичной мобилизации (первая волна), подписал Олександр Турчинов, на то время исполняющий обязанности президента Украины. Но и без этого распоряжения, тысячи украинских мужчин уже осаждали военкоматы с одним требованием - отправить их в батальоны и бригады, чтобы с оружием в руках защищать свой дом. ✔️ К 07 июня 2014 года, дню инаугурации пятого Президента Украины Петра Порошенко, мы уже потеряли в боях убитыми... 87 солдат и офицеров. Они погибли не в Курской или Тульской областях, куда их могли отправить согласно преступному или ещё какому приказу. Они отдали свою жизнь защищая родную землю. ✅ К огромному сожалению, два зелёных балбеса не знают этого. Они понятия не имеют, кто принёс войну в Украину. В их скудоумии, в этом виноват именно Порошенко, но уж никак не Путин. Оно то и понятно. Откуда знать такие подробности, когда ты тупо прогулял войну?!..

❤🇺🇦 Мрія, колискова, лелека, кохання, матуся, горнятко, злагода, полум’я, довіра… А яке ваше найулюбленіше українське слово? Яка ж вона красива наша українська мова! А ще вона є другою мовою у світі після італійської за мелодійністю. Хоча, для нас вона – ПЕРША! Нині ми відзначаємо День української писемності та мови. Примітно, що свято збігається з днем пам'яті преподобного Нестора Літописця, який стояв біля витоків української писемності та був першим істориком Київської Русі. Донині мовознавці досліджують походження української писемності. Існує версія, що на території України було кілька її варіантів. На сході користувалися значками сарматів, що мали схожість з грузинської азбукою, у північному Причорномор'ї – абеткою, схожою на грецьку та латину. Водночас у древніх слов'ян існувало одночасно дві абетки – кирилиця і глаголиця. При цьому дослідники вважають, що кирилична абетка була створена на основі глаголиці і грецьких символів. Глаголиця, до слова, й досі не має аналогів. Імовірно її придумав слов'янський просвітник Кирило Філософ, для запису богослужебних текстів. Стародавні "Київські листки" X століття також були написані глаголицею. Сучасна ж літературна українська мова з'явилася після виходу у світ "Енеїди" Котляревського. Остаточно закріпив розмовну українську в літературних творах Тарас Шевченко. #Opendata #Суспільнеоко #добрановина #мова #українська_мова #писемність

Приглашаю к просмотру https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=51841&poem=326757

Богдан Томенчук А в оцих середмість ще не їдуть дахи - Вистачає кебети і тями, Що, світів прохідних прохідні пішаки, Ми ніколи не станем ферзями? І фігури таких золотих ліхтарів, Тіні начебто привиди й мощі, Вже не чути гітари із наших дворів - Білий світ ніби шахи на площі... Твій досяжний балкон вже не сниться мені - Що сказати - "на жаль" чи "нарешті"? У квадратиках днів загубилися дні - Гра отак переходить у ендшпіль... Ті три слова всього, що були як пароль, Вікна як шахівничі клітинки... Що за шах? Що за мат? То гравець чи король В темноті переплутав відтінки? .. Тільки й зради було - стати в Трої конем, Коли видно вже, хто стане першим, Але ми розуміли: не з того почнем, То не так і не з тими завершим... Вийшло так, що в цих шахах не наші гравці, Та ще нашою є шахівниця... Стрепенається місяць, як риба в ріці, Коли раптом їй невід присниться...

У Дебальцевському котлі він залишився єдиним хірургом в своєму підрозділі і наодинці проводив операції. Без обезболювальних, без плазми. Оперував в бліндажі, на колінах, прикриваючи собою поранених від землі, яка сипалася після постійних розривів мін. За дев'ять діб врятував 95 бійців! Олександр Данилюк. Сміливий Лікар-Майданівець, відважний Лікар-Герой!!🇺🇦🇺🇦🇺🇦#ЗСУ #War #Ukraine #Україна #ООС #Україна_Нездоланна

Сунь-Цзы "Искусство войны": «Пусть на улицах вражеской столицы шепчутся, что князь обворовывает народ, советники его предали, чиновники спились, а воины голодные и босые. Пусть жители калечат имя своего князя и произносят его неправильно... Пусть им при сытой жизни кажется, что они голодают. Пусть состоятельные жители завидуют тем, кто в княжестве Вэй пасет скот. Разжигайте внутренний пожар не огнем, а словом, и глупые начнут жаловаться и проклинать свою родину. ‌И тогда мы пройдем через открытые ворота» (Китай, 5 ст. до н.э.)

🇺🇦 Міжнародний суд ООН відхилив всі заперечення РФ у справі з дискримінації в анексованому Криму. Як результат – Росія вперше відповість за порушення міжнародного права. "Вітаю всіх нас і всю Україну з цілковитою перемогою… Сьогодні суд повністю відхилив всі заперечення Російської Федерації і не просто відхилив, а відхилив, іноді, повністю одностайно. Це рішення дозволяє нам рухатися далі і доводити всьому світу факти порушення Російською Федерацією міжнародного права... Росія вперше відповідатиме за порушення міжнародного права і за порушення прав людини", – заявила заступник голови українського МЗС Олена Зеркаль. Зеркаль такод додала, що "Росія вперше відповідатиме за порушення міжнародного права і за порушення прав людини. Це вперше в історії, коли вони за це відповідатимуть". Нагадаємо, 16 січня 2017 року Україна подала позов проти РФ у Міжнародний суд ООН у Гаазі. Він пов'язаний із порушенням Москвою Конвенції ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму та Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. 19 квітня 2017 року Міжнародний суд ООН відмовив Україні в тимчасових заходах проти Росії за Конвенцією про боротьбу з фінансуванням тероризму. Водночас суд у Гаазі погодився запровадити заходи за позовом України проти Росії для захисту національних меншин в окупованому Криму. 12 червня Україна подала до Міжнародного суду ООН меморандум із позовом проти Росії про порушення двох конвенцій. #Opendata #Суспільнеоко #добрановина #РФ #Гаага #суд #Зеркаль

У музеї Яворницького в Дніпрі можна побачити раритет з останньої Запорозької Січі. Унікальний аналой слугував підставкою для Євангелій у Покровській церкві Нової Січі (1734-1775 рр.). Найцінніше на реліквії - рідкісна козацька ікона - таких збереглися одиниці. На ній виображена Божа Матір поруч із козацькою старшиною, а також російський князь Олексій Михалович та його сестра Софія. Як же цей унікальний предмет опинився у збірці музею? Як і більшість його перлин, завдяки Дмитру Яворницькому. Відомо, що після зруйнування Січі Катериною ІІ козацька Покровська церква була перенесена до села Покровського на Нікопольщині, яке належало князю В'яземському. Там Дмитро Іванович побачив аналой яскраво-зеленого кольору і описав його у своїй праці. Згодом йому вдалося домовитися щодо придбання реліквії. Слід сказати, що Дмитро Іванович передав усю власну колекцію історичному музею Катеринослава одразу після того, як став його директором. З 2019 року аналой виставлений у ІІ залі ДНІМ.

Андрій Цаплієнко Я стою за спиною цього бійця, стою на українській землі і дивлюсь на цю саму білу сигнальну ракету, чітко усвідомлюючи, що, як би не називали те, що тут відбувається, лінія фронту пересувається в бік Києва. Я намагаюсь гнати спогади про те, як разом з бійцями заходив у звільнені села, які повертатимуть в «сіру зону», і, у той самий час, читаю публічні заяви бойовиків про те, що вони заходитимуть туди зі зброєю. Майже водночас із запуском сигнальної ракети дізнаюсь, що у Польщі за запитом Росії затримано нашого легендарного Ігоря «Тополю» Мазура. Активіста Майдану, офіцера ЗСУ, заступника начштаба 131-го розвідбату. Того самого, який першим заходив у повністю звільнене Широкине. Пам’ятаю, як наприкінці лютого 16-го почув його голос в телефонній трубці: «Швидше приїжджай. Широкине наше!» Переконаний, що таким чином, гібридно та підступно, Кремль намагається нацькувати на українську владу націоналістів та ветеранський рух, ще й посварити нас з польськими друзями. Хіба в мене одного стійке відчуття, що відведення військ в цьому полі та російський запит на арешт – не просто збіг у часі? Я дивлюсь на білу ракету і пригадую, що на війні не існує довіри і справедливості. Я чую бадьорі рапорти про дзеркальне і одночасне відведення українських військ з української землі, слухаю заспокійливе про животворящий «Нормандський формат», і відчуття, що ми над прірвою, стає ще гострішим.Ґ

17 апреля 2014 г. www.06242.ua/news: Студия «95 квартал» сегодня посетит Горловку. Юмористы предлагают «максимально шатать действующую власть»... На вопрос о том, как Владимир относится к нынешней ситуации в стране и видит ли он выход, шоумен сказал: "Все хорошее, что мы все сейчас можем сделать для Украины – это максимально давить на объединение страны и максимально шатать действующую власть, чтобы политики работали и защищали свою страну и ее границу, это очень важно". Не избежал Зеленский и вопроса о предстоящих выборах президента Украины. Владимир честно признался, что раньше не голосовал и выборы 25 мая будут для него первыми: "Что касается короля или королевы, которого мы будем избирать 25 мая, то я признаюсь – я никогда не голосовал, потому что пытался соблюдать политический нейтралитет как на сцене, так и за ее пределами". https://www.06242.ua/news/517847/studia-95-kvartal-segodna-posetit-gorlovku-umoristy-predlagaut-maksimalno-satat-dejstvuusuu-vlast?fbclid=IwAR2FdzdP_ciBLpvpIfHl6a5-TKF8KLbx9ZKouVnY4kcv03dITO1dDD8lqQ0 Август Борг: 17 апреля, как и события в Крыму, я смотрел по телевизору - была прямая трансляция. Прямая трансляция митинга в Горловке показала, как мирные жители Горловки поддержали Украину. Я видел, как страстно и без страха выступал герой-депутат местной рады Владимир Рыбак, пытался снять российские флаги... "Люди, захватившие здание, силой усадили депутата в машину и увезли. 22 апреля тело Владимира Рыбака со следами жестоких пыток нашли в речке Торец вблизи Славянска вместе с еще двумя телами. Рыбаку посмертно присвоено звание Героя Украины. Расследование его убийства не дало никаких результатов. Принимавшие участие в сокрытии убийства Игорь Безлер и Игорь Гиркин остались безнаказанными, оба живут в России." https://grani-ru-org.appspot.com/War/m.275986.html https://www.youtube.com/watch?v=_6wyOipI9gs&fbclid=IwAR0LEJbpRxrWffhamG9pL7Z3R114I5zkVath7YwgQZioe-rPMXZ11L5d7TE

Неймовірна! Оля Бенда втратила на передовій ногу, але змогла відновитися і знайти себе, зокрема, у спорті! Нещодавно вінничанка пробігла на протезі 10 км на Marine Corps Marathon у США. Оля стала першою дівчиною, яка виступала у команді України. Пишаємося! Вітаємо! І нагадуємо усім, що стать – це лише стать. А поранення жодним чином не визначає силу духу. Фонд «Повернись живим»

Юрій Григор'єв з Юрієм Григор'євим. 30 жовтня 2018 р. Розправа у Кодні - символ із присмаком смерті Село Кодня, що на Житомирщині, вкрай рідко згадується сучасними українцями. Навіть більше, про Кодню мало знають історики. Що відбулося у Кодні? І чому ми маємо пам'ятати ті події? Відповіді на ці питання у тексті нижче. Події 1768 року відверто ігноруються істориками України, що призводить до того, що ключові події у нашій історії залишаються невідомими для учнів та студентів. Як наслідок - українці не до кінця розуміють хід подій Коліївщини. На деяких історичних факультетах кажуть, що період гайдамацьких повстань та Холодного Яру не вивчається, бо то не позитивні сторінки історії. А це ще раз підкреслює те, що українська історіографія не стала на власні ноги. Село Кодня - своєрідний концтабір часів гайдамацького повстання 1768 року. Після поразки українських сил польські та московські солдати розпочали масові страти повстанців. Окрім того, під катування потрапляли і прихильники повстання, ідентифікацію яких робили ледь не навмання. Аби стратити повстанця суд був не обов'язковий. Більшість затриманих звозили до Кодні, де був фальшивий суд, який без слідства давав покарання. Що отримали українці від поляків та московитів? Першочергово - відрубані голови, четвертування та саджання на палю. Понад 3000 українців було показово страчено в Кодні. Саме після цього з'явилися серед населення прокльони зі словом "Кодня". Протягом двох років після Коліївщини було загалом страчено 30 000 гайдамак, але найжорстокіші вбивства були саме в Кодні. Можна стверджувати, що дані страти були на етнічному підґрунті. Катів цікавили українці, які у повстанні 1768 року кинули іскру власного державотворення, що без сумніву було загрозою як і полякам, так і московитам. Пам'ять про замордованих українців має бути джерелом сили для сучасників. Наш світогляд має нагадувати - є наша власна історія, а це наші ключі до майбутнього. Має утворюватися своєрідний зв'язок між поколінням - із мертвими, з живими та з ненародженими. Зв'язок із Коднею робить нас сильнішими, а ті, хто перевертає історію, хочуть щоб ми були слабкими. Ми пам'ятаємо Кодню - ми сильніші! #гайдамацьке_повстання #Коліївщина #Кодня #Історія

ПИЛИП ОРЛИК (21 жовтня 1672 — 24 травня 1742) Він був обраний гетьманом в 1710 році — після того, як роком раніше коаліційні війська шведського короля Карла XII та гетьмана Івана Мазепи зазнали поразки від російських військ під Полтавою. Він став гетьманом у вигнанні. Уперше новообраний гетьман укладав офіційну угоду зі своїми виборцями, чітко зазначаючи умови, за яких він отримував владу. Крім того, в документі обґрунтовувався державний лад України. Саме тому його вважають першою українською конституцією. Конституція Орлика — це договір гетьмана з козаками і їх старшинами. Згідно з документом, гетьман обмежував свою владу, зобов'язувався регулювати відносини між соціальними групами, а також боротися за політичне й церковне від'єднання України від Московії. За підтримки Карла XII Пилип Орлик вступив у союз із кримськими татарами та Османською імперією, і 8 листопада 1710-го року остання, підтримуючи гетьмана Орлика, оголосила війну Московії. Пилип Орлик добре підготувався до походу. Населення підтримало Орлика й один за одним міста Правобережжя переходили під владу гетьмана. У березні 1711 року об'єднані війська під командуванням Пилипа Орлика підійшли до добре укріпленої Білої Церкви, де перебував московський гарнізон. Розпочалася облога міста, але жоден зі штурмів не був успішним. Татарські війська зрадили гетьмана, та почали тікати на південь, беручи дорогою великий ясир. Правобережні козаки, що раніше приєдналися до Орлика, довідавшись про звірства татар, кинулись рятувати свої родини. Гетьман вимушений був відступати. Останні роки свого життя наполегливо працював над витворенням широкої антиросійської коаліції, розраховуючи на підтримку Туреччини, а також прихильного до нього Станіслава Лещинського і французького двору. Книга 100 Великих постатей і подій козацької України:

253 дня. Именно столько маленькие Виталик и Вика повторяют: «Наша мама стала ангелом и смотрит за нами». 253 дня они без мамы. Янку Червоную я знал года с 2015-го. Она была одним из первых «диких» волонтеров, которые, особо не задумываясь об опасности, мотались к ребятам из «Айдара», чтобы передать все — от носков до техники. Через некоторое время Янка не выдержала и сама подписала контракт с ВСУ. Она еще тогда сказала: «Ну, не могу я тут. Я же «дикая», мне там надо быть». Ее многие не любили, многие боялись. И было за что. Крутой нрав, неженская сила духа нравились не всем. Она всегда отвечала на звонки: «Говори, давай, шо там у тебя». И до хруста в спине обнимала при встречах. Но при этом она же была невероятно доброй и нежной девушкой. Однажды Яна набрала меня с криком: «Олег, найди мне школьницу срочно!». Оказалось, что в 2016 году волонтеры передали бойцам, которые находились на Светлодарской дуге, письма от детей. Одно из них попалось Яне, которая на тот момент была пулеметчицей. А написала письмо девочка Лиза из Харькова. Мы с Янкой искали школьницу около трех недель. И нашли! Когда Яну пригласили в эту школу, она долго сидела в машине с цветами для девочки и не решалась выйти. «Я хорошо выгляжу? А вдруг Лиза не вспомнит про письмо? А если я ее напугаю?». Но Лиза все вспомнила. Яна тогда весь день улыбалась. На похоронах я не отходил от Янкиных детей. Им было тяжелее всего. Они до конца еще не осознавали, что же произошло. Вика мне тогда весь день повторяла: «Нас никто не сможет теперь обидеть. Наша с Виталиком мама стала ангелом и будет нас оберегать от всех». Это один из самых тяжелых дней в моей жизни. Яна любила своих детей. Потому и отправилась на войну, наплевав на все предрассудки. Яна любила Украину. Она не кричала об этом на каждом углу, она просто делала все для своей страны. Я уверен, что Яна смотрит постоянно на нас и смеется: «Хватит горевать, идиоты вы. Я же тут со своими ребятами сейчас, ну, чего вы». Это в ее стиле. Она часто говорила одну фразу, которая по сей день не выходит у меня из головы: «Сейчас рождается Украина, а родов без крови не бывает». И она, как всегда, права. Фонд «Повернись живим»

Дмитрий Чекалкин 8 листопада о 19:07 · Посол США: У Зеленського считают Порошенко виновным в войне на Донбассе Светлана Самборска: Смотрите-ка, гн#да, обслуживавшая террористов Безлера в тот день, сразу после после того, как они запытали Рыбака, разрезали ему живот и утопили, оказывается считает виноватым в войне... не Безлера (ну, еще бы, он деньги за обслуживание платил), ни Гиркина, ни Путина, ни продажных малороссов вроде самой гн#ды, а Порошенко. Апрель 2014 года. Крым уже аннексирован. Война идет с 22 февраля, с появления зеленых человечков в Крыму. Уже развернуты действия Кремля на Донбассе: Гиркиным захвачен Славянск, Безлером захвачена Горловка, в Донецке и Луганске захвачены админздания. 17 апреля 2014 года. Один день из жизни захваченной Горловки. «Зранку 17 квітня перед перед будівлею Горлівської міської ради містяни зібралися на мітинг «За єдину Україну». Під час мітингу депутат міськради Володимир Рибак намагався зняти прапор так званої ДНР і повернути туди прапор України. Після мітингу, за словами свідків, до депутата під'їхав легковий автомобіль, і якісь особи в камуфляжі буквально заштовхали Рибака в салон і вивезли в невідомому напрямку. Через кілька днів, 22 квітня, тіло Володимира Рибака та тіло 19-річного студента КПІ Юрія Поправка знайшли в річці Казенний Торець під Слов'янськом з ознаками катувань і насильницької смерті». Это всё происходит днем. А вечером... А вечером в Горловке будет долгожданный концерт ̶У̶к̶р̶о̶б̶о̶р̶о̶н̶п̶р̶о̶м̶, пардон, концерт Малорособслуга. "Концертная программа будет включать в себя самые лучшие миниатюры и шутки Квартала». Интересно, "Різали пузо, різали" исполняли? А что же потом? «После концерта "квартал" вместе с поклонниками отправился в местный паб Берлога, чтобы поужинать. Владелец этого заведения Сергей Пилипчук тогда рассказал Gorlovka.ua, что артисты [...] неожиданно заехали на ужин в Горловку повторно. "Причем без звонка и предупреждений, нас тогда это очень удивило", - рассказывал Сергей Пилипчук». Все весело, прикольно, фоточки в пабе. Неплохо провел время в Горловке 17 апреля 2014 года будущий Президент. А впрочем, ну какой он Президент? Так, муляж. Муляж, пребывающий не в курсе того, что в апреле 2014 года на Донбассе шла война. До избрания Порошенко, который по мнению Зеленского и развязал эту войну, оставалось ещё больше месяца. И знаешь, что я тебе скажу, дорогой избиратель Зеленского? Ничего не скажу. Ты ведь тоже считаешь, что это Пророшенко стал Президентом и развязал войну. И одновременно с этом, ставишь в вину Порошенко ПРЕДВЫБОРНОЕ обещание быстро закончить УЖЕ ИДУЩУЮ войну. И ничего тебя не смущает. Какой смысл тебе что-то говорить? Ты проголосовал за клоуна, дававшего свой концерт перед убийцами Рыбака, на чьих руках еще дымилась его кровь. это твой выбор. Тебе с этим жить.

Пам‘ятаємо, шануємо, не забудемо! Символічно, що Він прийшов на світ 9 листопада. Пророчо, адже тоді ще не вшановували рідну мову та писемність. Народжений 1984 року на Харківщині, маленьким потрапив до дитячого будинку. Пощастило, всиновили разом з братиком. Виростав, навчався, писав перші свої вірші у невеличкому містечку Дергачі. У обмосковленому довкіллі - українською! Не про юначе кохання, про Україну! Бо виростав та мужнів разом з нею. Після школи став вивчати журналістику у Харківському національному університеті Василя Каразіна. Гроші на навчання здобував тяжкою працею на цегельному заводі... Мені запав до душі його вірш "Дві мови". Простий, коли б не належав перу тринадцятилітнього підлітка (!!!): "Я телеканали По черзі вмикаю. Мови, що лунають З сумом зіставляю. Українська мова Українців любить. Російську постійно Від усіх нас нудить. Українська мова Державу будує. Російська затято Зроблене руйнує. Українська мова Кличе до роботи. Заклика російська На страйк із суботи. Українська мова Потерпіти годна, Верещить російська, Що весь час голодна. Українська предків Славних поминає. Російська їх пам’ять Брудом обливає. Українська мова Чеснотами сяє. Російська бридоті І брехні навчає. Українська прагне Нам майбутнє дати. Обіця російська Нас перестріляти. Справжні українці Люблять мову рідну. Перевертні й зайди? Ті — окупаційну." І день написання вражає: 24 серпня 1997 рік!!! Так хлопчик зріло привітав з народинами свою Батьківщину! В лютому 2002 року "невідомі злочинці" завдали Олесю тяжкої черепно-мозкової травми, немилосердно побивши "не такого, яко всі" юнака-студента. Він довго хворів і в шпиталі написав свій "Останній вірш". Дивне трагічне пророцтво: "Нема майбутнього у мене, На превеликий жаль - нема. Єдине, що мене чекає, - Могильний холод і пітьма. Не стать мені уже поетом. Мені уже ніким не стать Я гину! Гину!! Гину!!! Боже! Мені вже нічого чекать? Вже не створю більш ні рядочка Я віршів - цих маленьких див, Так званих друзів заспокою І не так званих ворогів, І сам навіки заспокоюсь. Нічого в світі не зроблю. Як свічечка за п'ять копійок, Ледь спалахнувши, догорю." А трагічного 29 грудня 2004 року, яко подали наші кривоохорнці "за нез'ясованих обставин", Олесь Степаненко трагічно загинув під колесами швидкого потяга... "Останній вірш" справді виявився останнім! Залишилися тільки дві невеличкі збірочки віршів і чорно-біле фото задуманого юнака з проникливим поглядом… Гнів, ненависть, обурення і водночас безсилля викликає факт, що в когось піднялася рука на Поета, котрий жив любов'ю до України, творив любов‘ю... А скільки ще міг творити... Перечитайте, друзі, ще раз Його вірші, залишите їх у своєму серці, бо Він писав для нас живих... "Тополю рубають – Символ України. Снують перехожі, Каже мати сину: “В людєй аллєрґія Ат єнтава пуху. Правильна, пусть рубят, Штаб нєбила й духу!”. А я знов подумав, – Яка то хвороба Наробила з …енків Українофобів? Що і мову рідну – Насолоду слуху Зрадили й корчують, Штаб нє била й духу." 1999рік… Світла пам‘ять, Олесю! Ми не дамо їм корчувати!

Я розумію, що ми не можемо бути ідеальною країною з точки зору свободи слова саме тому що ми знаходимося у війні Але це теж має бути наш критерій у визначенні того, що відбувається у нашому медіаринку. Якщо ми будемо боротися з тими ЗМІ, які підтримують українську позицію, і будемо залишати вільні руки тим, хто по суті є російськими агентами впливу в нашій країні, то я Вас хочу переконати, що від цієї країни залишиться половина. Швидше ніж Ви це думаєте. Тому що в Кремлі не забули про свої плани побудови на нашій землі "Новоросії", кордони якої чітко визначено в "кримській" промові президента Російської Федерації Володимира Володимировича Путіна. Там написано і прочитано з трибуни в Кремлі, які області мають увійти в "Новоросію". Якщо Ви думаєте, що хтось цей план у Москві забув, Ви помиляєтеся. Там просто чекають слушного моменту. А який це слушний момент? Ми знаємо який - дестабілізація ситуації в Україні, розкол між самим українцями, боротьба між українською владою і українським суспільством, готовність української влади до капітуляції і неготовність українського суспільства до капітуляції, боротьба з тими засобами масової інформації, які не підтримують капітуляцію, і спокійне ставлення до тих, які підтримують. Віталій Портников ×

Чинна влада, яка прийшла на фейках і маніпуляціях, намагається взяти під контроль ще й ЗМІ, – вважає Ірина Геращенко.

Ірина Геращенко: Зеленський має відповісти, чи давав він директиви раднику Єрмаку представляти Україну винною у війні на Донбасі Позиція основного міжнародного переговорника від України, радника президента Зеленського Андрія Єрмака, яку озвучив під присягою американський дипломат Вільям Тейлор, повністю збігається з кремлівськими тезами і виставляє Україну винною за військову агресію на Донбасі У цій ситуації президент Зеленський має чітко сказати суспільству – чи давав він такі директиви своїм радникам. Про це під час погоджувальної ради заявила співголова фракції "Європейська Солідарність" Ірина Геращенко, пише прес-служба партії. "Минулого тижня було оприлюднено покази тимчасово повіреного у справах США в Україні Вільяма Тейлора, які він під присягою давав конгресу США. І в цих показах звучить шокуюча інформація, що нова українська влада фактично звинувачує у війні проти України – Україну, а не Росію. Порошенка, а не Путіна. Очевидно, що подібні сентенції радо підхопили російські ЗМІ, адже все це лягає в нарративи російської пропаганду про громадянську війну в Україні", – підкреслила парламентар. Ірина Геращенко заявила, що суспільство має знати позицію президента Зеленського і почути від нього, чи давав він своїм радникам такі директиви. Також народний депутат зауважила, що вся ця історія відбувається на тлі безпрецедентного рішення міжнародного суду ООН в Гаазі, який фактично визнав, що РФ причетна до фінансування тероризму на Донбасі і до дискримінації громадян України в Криму "Це перший прецедент, коли суд готовий розглядати справу по-суті, що ціла країна причетна до фінансування тероризму. Також показовим є те, що суд не врахував жодної претензії РФ. При цьому мені дивно, що не було жодної реакції на таке рішення від офісу президента України і команди правлячої партії, окрім реакції МЗС", – підкреслила політик. "Нова влада соромиться називати речі своїми іменами. І таким чином заграє з Путіним. Але хочу зауважити і попередити, що таким чином вам не вдасться улестити агресора. І це треба пам’ятати і усвідомлювати", – застерегла Ірина Геращенко.

Слуги повністю відійшли від своїх передвиборчих обіцянок (відео) Спроба провести важливу земельну форму без відповідної інформаційної роботи, без введення прозорого земельного кадастру і дешевих кредитів для фермерів. Бюджет, в якому з’ясувалося, що передвиборчі обіцянки про підняття пенсій то була гіпербола, про зниження тарифів – метафора, про зростання економіки – утопія. Й не менше занепокоєння викликає спроба ввести цензуру в ЗМІ під виглядом стандартизації новин. «Мир – це війна». Це вже було. https://tverezo.info/post/106423

Уляна Супрун 1 год · В полях фламандських квітне мак Поміж хрестів — скорботний знак По нас; а жайвір серед хмар Нам шле свій спів — останній дар, Ледь чутний тут крізь грім атак. Бо ми, полеглі в цих полях, Ми, що кохали, нині — прах, Жили — і приняли удар В полях фламандських. Ідіть у бій, забувши страх, Нам світоч випав з рук, відтак — Вам підіймати цей тягар! Якщо загасне віри жар — Наш сон розвієтся, як мак, В полях фламандських... Автор: Джон Мак-Крей, переклала з англійської Оксана Самара. Канадський підполковник Джон Мак-Крей написав вірш “У полях Фландрії” після похоронів свого друга, який загинув у другій Іпрській битві під час Першої світовоі війни. Ця поезія — від імені загиблих. Згодом вірш “У полях Фландрії” став одним із найпопулярніших на тему війни, а червоні маки, що дуже швидко росли на могилах бійців — символом пам’яті про загиблих у війні. З часом червоні маки почали чіпляти на одяг, аби вшанувати всіх військовослужбовців, що загинули заради своєї батьківщини. Зазвичай кошти, зібрані від продажу маків, передають родинам ветеранів, що вижили, а також тим, хто втратив близьких на війні. Сьогодні люди по всьому світу, як і завжди у дні пам’яті про загиблих на війнах, на одяг чіпляють червоний мак. Країни Співдружності націй згадують загиблих у Першій світовій війні та інших збройних конфліктах. День пам’яті, День ветеранів чи Маковий день — усе це про 11 листопада. 11 листопада 1918 року об 11 годині було припинено бойові дії між країнами Антанти та Німеччиною. Щороку об 11 годині 11 листопада пам’ять загиблих вшановують 2-ма хвилинами мовчання. Традицію започаткував Король Джордж V у першу річницю завершення Першої світової війни. Він закликав зосередити свої думки в цей час на загиблих на полі бою. Ця традиція зберігається вже 100 років. Для України пам’ятати про цих людей є ознакою зрілості нас як нації та усвідомлення нашої приналежності до європейської спільноти. #RemembranceDay

Елена Подгорная То, что сейчас происходит - это демонтаж государства. Сначала толпу взяли на "слабо", весело и задорно хакнули систему. Потом ежедневным идиотизмом нам загадили головы, отвлекли внимание, обессилили и лишили возможности удивляться. Страну превратили в низкопробное шоу, тупые комики заняли должности, о которых ещё год назад не могли даже подумать. Все реформы предыдущих пяти лет, добытые кровью и потом, летят к чертям. Все достижения обесценены и засунуты в задницы глупой толпе. Герои превратились в преступников. Героев судят за их подвиг. За спасение страны и наших жизней. Судят по абсолютно выдуманным поводам, притянутым за уши. Сегодня в Печерском суде судили не только генерала Марченко и его команду. Сегодня там осудили всех нас - всех, кому не была безразлична судьба Украины. Добровольцев, волонтёров, майдановцев. И живых, и погибших. Сегодня в Печерском суде россии дали допуск к гостайне Украины. Официально. На уровне власти. Людей, спасавших Украину и украинцев взяли под стражу. А те, кто сдавал и сдаёт страну империи, гуляют на свободе. И года не понадобилось для полной капитуляции. Народ, недостойный свободы. Спасибо, что капитулировали не все. И есть с кем стать рядом для продолжения борьбы, какой бесполезной бы она не казалась. "Бо плач не дав нікому ще свободи. А хто борець - той здобуває світ!"

Напротив меня сидит крестник Никита. Ему всего 19 и смеётся он иногда ещё совсем как ребёнок, но сейчас он не смеётся. Он крайне спокойно говорит крайне страшные вещи. Буквально пару месяцев как Никита поступил и уехал из оккупированного Донецка. Для него то что там происходит - норма, часть его жизни. Он не жалуется, он просто сравнивает то что он видел там с тем что он видит здесь. - Понимаешь, - говорит мне он, - я приезжаю сюда. Общаюсь с людьми которым за тридцать. И не могу отделаться от мысли что ощущаю себя намного старше чем они. Ведь они всё это время жили в мирных городах. Они не падали осенью в грязь от того что где-то рядом прилетало. Они не строили планы исходя из соображений элементарного сохранения жизни: куда бы поехать учиться чтобы в ближайшие пару лет просто тут не сдохнуть. А больше всего. До глубины души меня поражает то, насколько безответственно все эти люди подходят к решению архиважных вопросов. Для них война по-прежнему где-то далеко. Они абсолютно уверены что война их не коснётся. Но ведь мы тоже так думали. *** Сегодня в Печерском суде судили генерала Марченко. Генерала, вставшего на защиту своей страны. Героя, прошедшего ДАП. Судили по абсолютно надуманному поводу. Судили мрази и коллаборанты. Армия намеренно ослабляется и отводится со своей земли. В серую зону (а по факту - в оккупацию) попадает ещё несколько населённых пунктов. Капитуляция. Демонтаж государства. Позор и продолжение войны в перспективе. Мы всё это заслужили. #читаємо_вголос Антон Павлюченко

Пантеон слави. http://kpi.ua/viktorovskyє Вікторовський Євген - “Український Галуа” ФМФ Київський політехнік Визначні науковці КПІ. “Українським Галуа” назвав свого асистента Євгена Вікторовського професор КПІ В.А. Зморович. Мине небагато часу, і ім’я Є.Вікторовського стане в ряд з іменами найвидатніших математиків світу. Український календар,21.04.1968 р. Євген Вікторовський (1926 – 1956) – “диво” у Математиці. До останнього подиху свого життя він не залишав улюбленої праці, бо спішив викласти схему своїх фундаментальних результатів з якісної теорії диференціальних рівнянь, запропонував новий ефективний конструктивний метод побудови розв’язків, заклавши перші вагомі цеглини у фундамент теорії оптимального керування, якої ще не існувало. А друкувався він у найавторитетніших наукових журналах того часу (“Доклады АН СССР”, “Математический сборник”, “Известия вузов. Математика”, “Известия КПИ”). У 1956 р. Є. Вікторовський захищає кандидатську дисертацію “Интегральные кривые разрывного поля направлений”. За цю роботу Спеціалізована вчена рада радіотехнічного факультету КПІ одностайно присудила йому науковий ступінь доктора фізико-математичних наук Є. Вікторовський встановив розв’язки математичних проблем, над якими безуспішно “билися” відомі вчені – Каратеодорі, Маршо, Заремба, Кнезер, Фукухара. Нерозуміло, його праці ціле півстоліття не вивчались, не знайшлось другого Ж.Ліувілля, котрий розшифрував би праці українського Галуа – Є. Вікторовського. Американські математики декілька робіт Є.Вікторовського таки знайшли, оцінили їх надзвичайно високо. Наприкінці 2006 р.кафедра математичного аналізу та теорії ймовірностей КПІ провела розширене засідання з нагоди 80-річчя від дня народження та 30-річчя з дня смерті Є.Вікторовського. Отож, коротенько про родовід Є.Вікторовського. У 1850 р. приїхав до Києва із Саксонської Швейцарії Вільгельм Крістер, купив 38 десятин землі, вкритої лісом, на околиці міста (у Пріорці), розчистив і посадив культурні рослини, саджанці яких виписував із Бельгії, Прибалтики. З 1890 р. після смерті Вільгельма його син Юліус (дід Є.Вікторовського) успішно продовжує батькову працю, у віці понад 40 років одружується з дівчиною-киянкою Пелагією. Пелагія Іванівна (бабуся Є.В.) – прекрасна дружина, працьовита людина, народила семеро дітей. Не стало Юліуса Крістера в 1916 р.; потім деякі з роду Крістерів емігрували, а ті, що лишилися тут, “випили” нелегку чашу в 30-ті роки. Маленький Євген – “вундеркінд”, з 1-го класу “перескакує” у 4-ий. У роки війни хлопця було примусово вивезено на роботу до Німеччини. Там була надсильна праця і недоїдання на фабриках міст Хемніц, Галле й Бранденбурга, а у 1945-48 рр. – робота в Радянській Військовій адміністрації (Саксонія) то статистиком, то перекладачем (юнак встиг уже оволодіти німецькою, французькою, англійською, польською, іспанською, румунською мовами). Повернувшись до Києва, Євген екстерном закінчує 1-шу вечірню школу робітничої молоді (1949 р.) і вступає до Київського педінституту на фізико-математичний факультет, який блискуче закінчує у 1952 р. (за три роки!). Професор Є.Я.Ремез помітив незвичайні математичні здібності першокурсника і за його рекомендацією Євгена переводять на ІІІ курс. Студент Є.Вікторовський одержує і перші нагороди від МВО СРСР. Його рекомендують до аспірантури при кафедрі математичного аналізу, та чомусь не здійснилась ця рекомендація: Є.Вікторовського посилають у глухе село Черкаське (на Донеччині) учителем математики, хоч і тут він працює із запалом, веде математичний гурток для учнів. У 1953 р. неабиякими зусиллями проф. В. Зморович буквально “витяг” Є. Вікторовського з “глибинки” і запросив на роботу до КПІ асистентом кафедри вищої математики.Із студентами Є.Вікторовський працював із захопленням, виявляв значний педагогічний хист, надзвичайну працьовитість. Студенти любили його за яскравий, нестандартний талант, винахідливість у розв’язанні складних задач, за безмірну любов до Математики.“ Ті, хто слухав лекції Є. Вікторовського, заявили, що його лекції вони сприймають, як щось незвичайне, навіть з якимось почуттям містики. Одного разу на запитання студента, як обчислити складний інтеграл, він відповів, що зручно скористатись однією із підстановок Ейлера. А далі – через кілька секунд пише результат-відповідь. Поступово його ім’я стало відомим на всіх факультетах КПІ, воно набуло ореолу винятковості, геніальності, він дивував усіх потенціалом свого мозку. Ім’я Євгена Вікторовського повинно увійти в Пантеон Всесвітньої Слави науковців-першовідкривачів!” Н.Вірченко, проф. ФМФ КП:2007, 3 Автор: kpi

💪🇺🇦🥇 Починаємо вівторок зі спортивних новин! І вони – круті!!! Анастасія Сапсай з Черкас виборола "золото" чемпіонату світу зі спортивного й бойового самбо, що тривав у Південній Кореї. Вітаємо!!! Майстер спорту України міжнародного класу з боротьби самбо, дворазова чемпіонка Європи (у Мінську-2017 та в Афінах-2018), золота призерка Європейських ігор у Мінську-2019 стала чемпіонкою світу із самбо в категорії понад 80 кг. У фіналі українка перемогла Марію Кондтратьєву із Білорусі. Це – перша медаль світової першості у черкаської спортсменки. #Opendata #Суспільнеоко #добрановина #золото #Сапсай #самбо

Елена Подгорная Если что-то не крякает, как утка, не плавает, как утка, не выглядит, как утка - то это точно не утка. Вот так и с новым законом про рынок земли. Закон и про землю, но к рынку не имеет никакого отношения. И вот это вот - мы сейчас примем, как есть, а потом на референдуме когда нибудь может быть допорешаем... Ну смешно же. - Снимем мораторий на продажу, но только для парочки привилегированных лиц. - А как быть с остальными? - Да ..... пусть идут. Ничего не жмёт, а? Эй, сторонники реформы лишь бы какой нибудь. Вас уже два раза сделали вместе. Мало? Бог любит троицу? Осмелюсь напомнить, что земля - продукт конечный. Её может стать меньше, как в 2014 году. Но не больше. Можно сколько угодно співать сумних пісень про то, что Кубань-наш, но мы ж реалисты, не? В 90-х мы благополучно проебали приватизацию. Не все, конечно, но подавляющее большинство. Только вот завод, фабрику и любое какое нибудь производство можно построить, модернизировать и так далее. Это дорого, не всегда экономически обосновано, но реально. На месте квартала с пятиэтажными хрущами можно сделать пустырь, а потом застроить его высотками и умножить количество м2 на любую доступную цифру. Это дорого, но возможно. Сотки земли - штука нерастягиваемая, не модернизируемая, их не построишь этажами. И это то, что у нас осталось последнего в кубышке. Наш чёрный и жирный чернозём в перспективе будет измерятся весом золота. Потому что на золоте еда не растёт. Так вот. Пока мы будем ходить на хуй в поисках референдума всю землю купят юридические лица, учреждённые гражданами Украины и даже с фамилиями на "ко". А вот руководить этими компаниями могут иностранцы. Читаем проект закона. Отдать землю в залог тоже можно. Читаем там же. Под бабло любого происхождения. Не обязательно украинского. И не обязательно с фамилией на "чук". А теперь расскажите мне за свободный рынок и новых рьяных сексуальных реформаторов. Я с удовольствием послушаю... И ещё один момент. Продавать последнюю кубышку в кризис, когда в бюджете чёрная дыра, а в политике .......... и всё летит в опу - это надо быть особо одарённым умственными способностями. Поэтому, прежде чем опять иметь к Порошенко и ЕС вопросы, задайте их себе. И подумайте, может те, кто сегодня говорит, что ТАКОЙ закон не на часі и стоит притормозить на этом повороте истории - не так уж неправы? Может стоит прислушаться к людям, которые пять лет отстаивали интересы страны всеми возможными способами? И не бежать за сладким тузиком к тем, кто за восемь месяцев страну довёл до красной линии и уже на ней стоит двумя ногами. Очнитесь. И прекратите бить своих. Чужие уже взяли за горло.

🇺🇦❤ Сьогодні свій День народження відзначає народний герой України, полковник ЗСУ, учасник оборони Савур-Могили у 2014 році, а нині заступник начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна Петро Потєхін. Вітаємо! Здоров’я і скорішої перемоги нашій Україні! "Так, я не загинув. Мене відзначила держава, оточують близькі люди. Здається, є все для щастя. Але як я можу почуватися щасливою людиною, коли в моїй країні йде війна? Тож буду щасливим, коли виженемо з нашої землі останнього ворога, а українські матері не оплакуватимуть своїх синів, які віддають свої молоді життя за Україну"... Полковник Потєхін був за півкроку від смерті… Разом із побратимами тримав оборону Савур-Могили. "Кожен з нас добре розумів, що дорога на Савур-Могилу була фактично квитком в один кінець", – згадує військовий і продовжує, що на висоті через вибухи нічого не було видно й чути… 19 серпня під час штурму висоти Петро Потєхін дістав тяжке поранення, але вдень евакуювати офіцера не було можливості, тож довелося чекати на сутінки. Поранених вдалося вивезти, але дорогою військового було поранено вдруге… Польовий госпіталь, операція, гелікоптер, Мечнікова… "Мені сниться війна. Я не буду приховувати цього… Хто побував на війні, то вона глибоко в душі – її не викинути. Вони сниться. І бувають моменти, коли хочеться навіть повернути цей час"… #Opendata #Суспільнеоко #НароднийГеройУкраїни #Потєхін

Oleg Helgiv 17 год Вот и ответ от Нелоха. Всем военным, кто не согласен с политикой партией - армейской фронде. Иначе арест боевого генерал майора и героя Дмитрия Марченко - не назовешь. Дело с бронежилетами, которое ему пытаются пришить, насквозь тухлое. Если они некачественные, то какого хрена при поездке в зону ООС Зеленский и остальные Слуги Народа ими пользуются? Не ценят свои жизни? Хрен с ними, мы их тоже не очень ценим. Но если броники бракованные, то почему не производится их массовое изъятие и замена на новые. Это же уже служебное преступление нового руководства МО. Получается они рискуют жизнями военных? Да нет, бронежилеты - это просто повод. Зеленскому надо сломать оппозицию в армии. Он, как заслуженный уклонист, ее боится и не понимает. Тем более нацелен на проведение политики уступок агрессору. Вот и решили сделать показательный процесс и обвинение подобрали насквозь фальшивое. И содержание под стражей абсолютно немотивированное по хозяйственному делу, и залог невменяемый в 76 миллионов. Жертву выбрали специально. Не тыловика, на которого никто внимания не обратит. А боевого генерал майора, киборга. Что бы каждый военный понимал. Если с таким человеком пошли по беспределу, то любого другого хоть лейтенанта, хоть полковника тем более найдут причину убрать из армии и посадить, если вдруг усомнятся в благонадёжности и верности маленькому императору Зеленскому. Повторять слова, про то что в армии за него тоже голосовали бессмысленно. Армия срез общества. И там хитросделанных заробитчан тоже хватает. Которые погнались за длинной гривной на передовую. Но реально боятся и ищут как откосить. Вот таким Вова в кайф. И они тоже готовы отступать. Единственное что спасет генерала - это общественный резонанс и недовольство армии, ветеранов, граждан. Иначе сегодня его, а завтра вас!

Хроника одного президента: 1. Дело Игоря Мазура, задержанного по запросу России в Польше, начинает обрастать очень интересными подробностями. Как оказалось российская сторона очень хорошо информирована не только о возможных вариантах переговоров и консультаций, которые ведет украинская сторона, но и о подробных детальных обстоятельствах деятельности МИДа. Эти обстоятельства включают расписания визитов, список делегаций, время прибытия и т.п. Хочу обратить внимание, что данная информация передается непосредственно в ОПУ по устному (!) распоряжению.президента Зеленского, переданного где то месяц-полтора назад. На данный факт обратил внимание министра иностранных дел Пристайко сотрудник МИДа Константин Елисеев. После чего внезапно уволился с МИДа без объяснения причин. Вывод банально прост - информация россиянам утекает из ОПУ. Владимир Зеленский, да-да, я к вам обращаюсь: Ермак не имеет даже допуска к документам "для служебного пользования". Доступ его к этим документам - ваше лично должностное преступление. Рядом с вами находится человек напрямую связанный с российскими центрами тайных внешнеполитических операций. Очнитесь... Выражаясь любимым слэнгом президента - "Лох, Вова, это судьба..." 2. Фактическое вскрытие российской "группы влияния" привело к тому, что Россия решила довести до полномасштабного кризиса ситуацию для Зеленского. Абсолютно необоснованным поднятием цены на газ продемонстрировать необходимость "договариваться с Россией о дешевом газе" и идиотским возбуждением дела против Писарука - блокировать кредиты ЕБРР и МВФ, для демонстрации необходимости "сотрудничества с Россией". Точку в этом должна поставить встреча с Путиным в Казахстане, на которую Зеленский дал согласие. На этой встрече ему подсунут очередную бумажку под серьезные уступки. Зеленский в этой игре даже не фигура. Он клоун в соседнем цирке. 3. По данным российских источников, близких к администрации Президента России, основные концептуальные пункты предложений которые Путин собирается озвучить на встрече в Казахстане следующие: - Конституционное закрепление "особого статуса " для территорий отдельных районов Донецкой и Луганской областей . В документе это называется "территории особой формы функционирования законодательства и государственной власти". Под понятие "особая форма" предлагается подвести закрепление в бюджете Украины отдельной статьи расходов по финансированию этих территорий, согласование формы налогообложения этих территорий, согласование формы общеобразовательных программ, функционирование политических партий и организаций, функционирование органов охраны правопорядка и судебной системы. Так же предлагается ввести квотированный принцип представительства этих территорий в Верховной Раде Украины. - Законодательное закрепление полной амнистии всем участникам вооруженных формирований ОРДЛО, всем участникам и организаторам выборов и референдумов. - Закрепление в законодательстве Украины функционирование трансграничной формы экономического сотрудничества по решению органов ОРДЛО. - Проведение выборов в местные органы после выполнения этих условий. - Передача контроля за границей украинским подразделениям после проведения выборов. Данный документ пока не утвержден Советом Безопасности РФ, но вероятность его утверждения очень высока.

МОЖЕ, ОТАК ДІЙДЕ... (ФБ чомусь ковтнув цей невірш, тому повторюю) Держава чи сцена дешевих вистав? Ну як же так, Господи Боже? Дав землю, що в себе ж по блату дістав, То, може, і глуздом поможеш? Є дужчі за тебе божки і боги, Що творять без Тебе погоду? Спитай у захланного того слуги, Він служить котрому народу? Обсіли чужинські пропиті борги, Життя як розхитаний нУжник, Шепни, щоб нарешті дійшло до слуги: Народ - він народ... Не прислужник... Надходять часи і відходять часи... Вітчизна - вона ж замість серця... Не курва... Не бидло... Не шмат ковбаси... Ну, словом, не продається.. Богдан Томенчук

Демократична Сокира 59 хв. · Генерал-майор Дмитро Марченко зустрів війну просто майором 79 бригади. У березні 14 року, самостійно, на власній машині, під виглядом таксиста майор Марченко проводив розвідку розташування бандформувань в районі Красноперекопськ-Чаплинка-Джанкой. Брав участь в боях за Дебальцеве, воював в ДАПі. Кавалер ордена Богдана Хмельницького 3-го ступеня. В кінці 15 року очолював Головне Управління Розвитку та Супроводження Матеріального Забезпечення ЗСУ. Це те саме управління, яке займалося реформою харчування та матеріального забезпечення армії. Розробка ТЗ на Талани, нову форму, нові сухпайки, реформа харчування — це все команда Марченко. При цьому ГУРСМЗ ЗСУ не займається закупівлею. Воно розробляє технічні умови. У рамках вендети, яку Портнов оголосив попередній владі, ДБР та особисто Роман Труба займаються переслідуванням всіх, хто має відношення до реформування армії. Тому Труба вилучив зі складів Міноборони величезну партію бронежилетів, ніяк їх не опечатав і не промаркував, вивантажив їх купою, після чого заявив, що тестовий відстріл бронежилетів показав їхню неналежну якість. При спробі дізнатися, про що йде мова, виявилося, що відстріл проводився бронебійною кулею 7,62, яка звичайно ж пробиває бронежилет, тому що вона бронебійна. Також стало відомо, що, говорячи про неналежну якість, Труба каже про те, що кевлар бронежилетів при намоканні втратив свої протиосколкові властивості. Що загалом-то стандартно для будь-якого кевлару. Однак, у зв'язку з тим, що "неякісні бронежилети" вже стали однією з передвиборних "фішечок" Зеленського, Труба все одно продовжив "слідство", яке і закінчилось оголошенням підозри самому Марченко та чотирьом членам його команди. Марченко звинуватили в тому, що він не відреагував на скаргу в соцмережах на неналежну якість бронежилетів. Виробника не звинуватили ні в чому. Департамент держзакупівель Міноборони не звинуватили ні в чому. 11 листопада суддя Білоцерківець обрав для Дмитра Марченка запобіжний захід у формі негайного арешту в залі суду та заставу в 76 мільйонів гривень. Суд над командою Марченко був перенесений на 12 годину 12 листопада і триває в цю хвилину. Клопотати про взяття Марченко на поруки прийшов повний кавалер ордена "За Мужність" Павло Чайка, Євген "Адам" Межевікін, Ахтем Чийгоз. Суд проігнорував усі аргументи захисту. Більше того. У рамках цієї справи суд прийняв рішення допустити слідчих ДБР до документа "Стратегічний план використання ЗСУ", ключовому документу Генштабу, який має найвищий гриф секретності "Особливої Важливості", до якого мають доступ приблизно 10 осіб в країні. Так, за сукупністю чинників, а також з огляду на попередні дії Романа Труби, доводиться визнати, дії Романа Труби мають ознаки державної зради, і спрямовані, з одного боку на зниження боєздатності української армії шляхом кримінального переслідування бойових офіцерів за виконання ними своїх обов'язків, а з іншого — на отримання доступу до державних оборонних документів з найвищим грифом секретності з метою подальшої їх передачі (ймовірно, за допомогою Андрія Портнова) керівництву Російської Федерації. Співзасновник "Демократичної Сокири" Alex Noinets

Несломанная жизнь 31 июля 2014 года в Мечникова поступил неизвестный солдат с тяжелейшим ранением мозга. Кома. Операция. Нейрореанимация. Спустя 40 дней начинает приходить в сознание. Бессвязно разговаривать на украинском, английском, французском языках. Волонтерам удалось разыскать жену. Тяжелый путь лечения и реабилитации за границей. Возвращение ГЕРОЯ состоялось. Тогда ему не было 42-х. Казалось жизнь разрушена. ГОСПОДЬ подарил ему тепло и любовь. Спустя годы он стал легендой. ЭТО ИГОРЬ ГОРДИЙЧУК. ЕМУ СЕГОДНЯ 47. С ДНЁМ РОЖДЕНИЯ, ДОРОГОЙ ГЕНЕРАЛ! P.S.: Все позади. Он один из трёх тысяч героев выживших в Днепре в Мечникова.

Тепер усе зрозуміліше, чому Путін не поспішає погоджуватися на зустріч у Нормандському форматі, де він буде в абсолютно виграшному становищі, а Зеленський підпише все, що йому підсунуть Раніше бачив причину затягування РФією часу в тому, щоб ще краще опанувати позицію західних представників: Німеччини й Франції та з-поза четвірки США. Путіну потрібно, щоб ставлячи принизливі вимоги до України, партнери взагалі відмовилися від претензій до Росії. Зараз цей час, найімовірніше, ще не настав, але наближається. Путін з Лавровим активно працюють на Заході, а наше лише все здає й стелиться заради права поцілувати ручку своєму кумиру. Але зараз появилася ще одна новина, яка багато про що говорить. Стало відомо, що екс-президент і реальний правитель Казахстану Нурсалтан Назарбаєв запропонував провести на казахській землі двохсторонню зустріч Путіна й Зеленського. Формат, від якого немов від чуми відбивався всі роки Порошенко. Бо знав: Путіна потрібно дотискати всім разом, а опісля добивати його ж власними обіцянками. Персональна зустріч без посередників і свідків за означенням буде використовуватися кремлівським карликом на свою користь. Але Зеленський – не Порошенко. Це ви, мерзотники, зробили. Він за таку можливість ухопився руками й ногами. Сам Путін тримає паузу, дає себе повпрошувати, ніби це й не його ідея та не його пряма вигода. А Зеленський натомість аж підскакує: “Хочю! Хочю! Пабистрєєє!” Це вже навіть відступ від тієї позиції, яку сам Зеленський виголошував у передвиборчій кампанії, коли наполягав, що переговори вестиме тільки в форматі четвірки. Але тут уже понесло… Тарас Чорновіл

ВОНИ ХОЧ РОЗУМІЮТЬ ЩО РОБЛЯТЬ? Дмитро "Калинчук" Вовнянко Колись в розмові про одного нашого спільного знайомця-наркомана прозвучала фраза: «Я балдію від того з яким натхненням клієнт рветься на цвинтар». Так от зараз я балдію від того з яким натхненням на цвинтар (в кращому разі – політичний) пхнеться президент Зеленський. Це ж треба ТАК ненавидіти Порошенка, аби самому собі рити яму! Валерія Гонтарева врятувала країну від обвалу гривні під час літньої кампанії 14-го року і під час ДАП та Дебільцева – їй спалили хату та машину сина, а потім з цього поглузували в «КварталіЗЕ». Доброволець і волонтер Маруся Звіробій жорстко висловилася з приводу розмови Зеленського з добровольцями – на неї завели справу. Леонід Остальцев створив мережу піццерію «Ветерано» й тим мотивував багатьох ветеранів адоптуватися у мирному житті у бізнесі – у піццерії «Ветерано» прошов обшук. Канал бізнесмена Макеєнка критикує владу – до нього вломилася з обшуком ДБР, яка не розслідує справи бізнесменів, по справі, які від роду-віку веде податкова поліція. Генерал Марченко українську армію взув (берці на мембрані), вдягнув (фліска і укропіксель) та нагодував (сухпаї та реформа харчування) – його посадили по справі в якій за півроку не знайдено жодного притомного доказу. Знаєте що смішно? Марченко був цілком готовий працювати з міністром Загороднюком – вони знайомі ще з тих часів, коли Загороднюк був членом Проектного офісу реформ. Діяльність управління Марченка ЗЕкоманді було достатньо взяти на озброєння і це була би вже їхня перемога. І от – новий зашквар. НАБУ заарештувала колишнього першого заступника екс-голови НБУ Валерії Гонтаревої Олександра Писарука. По справі рефінансування VAB Банку бізнесмена Олега Бахматюка. Оцініть глибину альтернативної обдарованості тих, хто це зробив. Олександр Писарук з липня 2016 р. – старший експерт фінансового сектору МВФ. З серпня 2019 р. Олександр Писарук – голова спостережної ради Райфайзен Банку Аваль. Очевидно – і МВФ, і Райфайзен банк зажадають детально ознайомитися з доводами слідства. Арешт Писарука, це чималий репутаційний удар по МВФ і по Райфайзен банку, вони це просто так не пропустять. Це – на тлі переговорів про транш МВФ, який нараз Фонд Україні не виділяє через шури-мури ЗЕкоманди з олігархом Коломойським. Не менш промовиста особа Олега Бахматюка. Я не хочу його виправдовувати, за Бахматюком водяться різні подвиги. Але. Бахматюк практично всі свої активи має в Україні і на його підприємствах працюють тисячі людей. Очевидно, після арешту Писарука, Бахматюк припинить всі інвестиційні програми в Україні і почне максимально виводити гроші за кордон – треба бути ідіотом, аби вчинити якось інакше. Це – дивовижний сигнал для інвесторів, особливо для Google, штаб-квартиру якої до Києва зібрався переносити голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія. Після тютюнових виробників, яких не згортати бізнес вмовляти довелося Зеленському особисто. Після «Арселор Міттал» який як раз уже виводить кошти за кордон, замість інвестування. Чого там обіцяв Зеленський? Нові робочі місця? Підвищення добробуту громадян? Після таких сигналів інвесторам? Я от уже серйозно міркую – він розуміє, що всі ці незграбні дії силовиків ведуть його прямісінько до голодних бунтів? Коли МВФ грошей не дасть, а інвестори виведуть з України те що вже вклали, з чим він залишить країну? А що він робитиме, коли в результаті неймовірно успішних дій слідства Гладковського та Марченка доведеться відпускати, бо інакше й бути не може? А якщо в цей час зі сходу попре танками Москва – хто воюватиме? Хто забезпечуватиме? Хто з генералів братиме на себе відповідальність? І так, Ігор Валерійович, який явно раює від палаючого будинку Гонтаревої і заарештованого Писарука, на літак до Ізраїлю Зеленського не візьме, комік – не та величина аби ним опікуватися. Залишиться Зеленський з народом, який він цинічно обдурив сам на сам… Він це хоч розуміє?

Гліб Бабіч Забудемо, каже. Кров. Ігор Валерійович віджав через черговий неупереджений окружний суд 7,5 мільярдів у України, повеселішав, і вибухнув програмною заявою в інтерв'ю Нью Йорк Таймс. Мабуть в якості відпрацювання профіту. І на перспективу подальших поофітів. Забудемо, каже, кров. В обіймах Росії через 10 років. А Америка, сволота така, змушує нас воювати, а грошей на це не дає. А без грошей Ігор Валерійович ніколи ні на що не підписувався. Гешефт з росією, ймовірно, виявився більш плідним. Забудемо, каже. Кров. Паззл складається. Всі попередні події щільно лягають впритул зі сьогоденним. Війська відводяться. Бійці гинуть і калічаться в процесі самого твердого з перемирій. Преса готується до цензури. Ми готуємося, до того, що справа в самому справедливому суді скоро буде на кожного з нас - невгамовно активних. Суди готуються до напливу роботи, нашвидку штампують свавілля, і запасаються білими нитками, щоб накоро шити нові рішення. Країна готується з захопленою підтримкою аплодувати підвищєнню тарифів і будь-який каламуті, що впарить їй молода команда. Ігор Валерійович сьорбає каву, і поблажливо нарікає Америці, яка давно готує йому жорсткий суд і затишну камеру. Тому, що він думає, що все порішав. І ми підемо дружити з росією. Тому, що вона сильніша. І забудемо, каже. Кров. Тому, що якась там нахер ваша кров, в порівнянні з великим гешефтом? Ігор Валерійович превзувся з рятівників нації в миротворці імені триколора. І вас всіх перевзують. Або в постоли. Або, не сумнівайтеся - у білі тапки, якщо упиратися хто буде. Ну давайте, розкажіть мені хто небудь про випадковості і збіги. Розкажіть мені, про те, що вуха росії не стирчать за всім цим бл*дськім цирком. І про згущення фарб, розкажіть. У вас ще є трохи часу. Забудемо, каже. Кров.

П'ятий президент України Петро Порошенко, головний лікар Обласної лікарні ім. Мечникова Сергій Риженко, капелан Дмитро Поворотний та інші відомі українці привітали Героя України Ігоря ГОРДІЙЧУКА з Днем народження. Саме під його керівництвом у 2014 році група спеціального призначення «Крим» першою взяла вершину Савур-Могили та тримала її оборону протягом 12 діб. Полковник Гордійчук вивів свій особовий склад з позиції без втрат, хоча сам неодноразово зазнав контузії. 29 серпня 2014 р. російські окупаційні війська розстріляли вантажівку, у якій знаходився Ігор Гордійчук. Унаслідок вибуху автівки, полковник був важко поранений, великий уламок влучив йому у потилицю. Інших бійців окупанти взяли у полон, Гордійчука залишили у полі вмирати, відмовившись надавати медичну допомогу. Але, як сказав капелан Дмитро Поворотний, що є слово людини, коли є Бог? Сергій Риженко написав на своїй сторінці у соцмережі про те, як влітку 2014 р. до лікарні Мечникова потрапив невідомий солдат з надважким пораненням мозку. Кома. За 40 діб він прийшов до тями і став хаотично говорити українською, англійською, французькою. Волонтерам вдалося встановити особу Гордійчука і віднайти його дружину. Розпочався тривалий процес реабілітації. Сергій Риженко зазначив, що Ігор Гордійчук став одним з трьох тисяч героїв, які вижили у лікарні Мечникова у Дніпрі. 21 жовтня 2014 року Указом Президента України Ігорю Гордійчуку було присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка». Тільки 8 листопада полковник Гордійчук отримав високі державні нагороди — орден «Золота Зірка» звання Герой України та ордени Богдана Хмельницького II та III ступенів — у військовому шпиталі з рук Президента України особисто. Ігор Володимирович Гордійчук народився 12 листопада 1972 р. у с. Залізниці Рівненської області. З 2016 р. - генерал-майор Збройних Сил України.

Олексій Арестович Рынок земли - хорошо (с поправками). Коломойский - плохо (по любому). Зеленский - никакой (без вариантов). ——— Те, кто голосовал «...не за Зеленского, а против Порошенко», и «...лишь бы что-то поменялось»: ну, поменялось.) Как, не жмёт? А ведь это ещё не поменялось. Еще поменяется.) З.Ы. Господь интересным способом решил приделать украинцам мозги. Но мы Его не подведём - опять поступим по-своему.)

Тарас Березовец Сумма в $100 миллиардов от Путина в качестве отказа от НАТО и ЕС, которую озвучил Коломойский, только на первый взгляд кажется притянутой за уши. В начале 2014 года именно такую сумму Турчинову неофициально предлагал Путин через посредников в обмен на отказ от Крыма, а заодно от НАТО и ЕС. Причём всё было серьезно, он не торговался и готов был заплатить одним траншем. Путина тогда послали куда подальше. Но, как мы видим, сумма опять всплыла 5 лет спустя. Так что это не совпадение. Это то самое предложение, поэтому в данном случае Коломойский не соврал.

Коломойський, розуміючи, що на Заході його вважають шахраєм, що ФБР має на нього справу, а рідний Ізраїль скоріше зголоситься видати ніж сваритися із США, вирішив піти ва-банк Він заявив, зо Україні варто відмовитися від МВФ і взяти 100 мільярдів доларів, які нам залюбки дасть Росія. Ми вже проходили цей шлях. Це нова спроба продати за гроші український суверенітет. Продати державу. Продати Україну. І я не сумніваюся, що вони зроблять це. Мої найгірші очікування здійснюються. Події надто швидко розвиваються. Труситиме всю Україну. Коломойський: "Дайте їй п'ять, 10 років, і кров буде забута... Ми візьмемо 100 мільярдів доларів у росіян. Я думаю, що вони із задоволенням дали б їх нам сьогодні... Який найшвидший спосіб вирішити проблеми і відновити стосунки? Тільки гроші... Російські танки будуть розміщені біля Кракова і Варшави... Ваше НАТО буде мочити свої штани і купувати памперси" (с) Myroslav Hai

215 років тому на Соловках помер останній кошовий отаман Запорозької Січі – уродженець села Пустовійтівка (нині ­Роменського району на Сумщині), Петро Калнишевський. Цей фантастичний українець прожив 113 років. Сто тринадцять, Карл. За військові заслуги у віці 80 років він отримав звання генерал-лейтенанта. Але після рішення російської цариці ліквідувати Військо Запорізьке, хвацького вояка ув’язнили. І не просто ув’язнили, а відправили довічно на Соловки, до однойменного монастиря-тюрми. І було йому тоді 86 років. При цьому тримали його у нелюдських умовах, щоб скоріше помер і всі про нього забули. А він все ніяк не помирав. Коли його переводили з одного каземату до іншого, «залишилося в камері більше як на два аршини нечистот. Просидівши в тюрмі такий довгий час, він здичавів, став похмурий і втратив зір; в нього, як у звіра, виросли великі нігті, довга борода і весь одяг на ньому, каптан з ґудзиками розпався на лахміття і звалювався з плечей». Коли йому виповнилося 110 років, вийшов указ вже нового царя про його помилування. Але йти йому вже було нікуди, тож залишився він при монастирі. Бо вже майже чверть століття провів у його стінах. Похований був на головному подвір’ї Соловецького монастиря у віці 113 років. У 2004 році у тому ж монастирі незламному українцеві поставили пам’ятник (на фото). В Україні на його честь названі вулиці, пам’ятні знаки, срібні пам’ятні монети та навіть військові підрозділи. У 2008 році Українська православна церква Київського патріархату приєднала його до лику святих. Цей наш славетний предок жив у трьох (!) століттях: сімнадцятому, вісімнадцятому та дев’ятнадцятому. А чи усі ми пам’ятаємо ім’я нашого великого земляка? Костянтин Корсун FB

Мы живём, под собою не чуя страны, Наши речи за десять шагов не слышны, А где хватит на полразговорца, Там припомнят кремлёвского горца. Его толстые пальцы, как черви, жирны, А слова, как пудовые гири, верны, Тараканьи смеются усища, И сияют его голенища. А вокруг него сброд тонкошеих вождей, Он играет услугами полулюдей. Кто свистит, кто мяучит, кто хнычет, Он один лишь бабачит и тычет, Как подкову, кует за указом указ: Кому в пах, кому в лоб, кому в бровь, кому в глаз. Что ни казнь у него - то малина И широкая грудь осетина. Осип Мандельштам, ноябрь 1933 Это стихотворение поэт прочитал примерно пятнадцати знакомым. Борису Пастернаку принадлежат слова: «То, что Вы мне прочли, не имеет никакого отношения к литературе, поэзии. Это не литературный факт, но факт самоубийства, которого я не одобряю и в котором не хочу принимать участия». Поэт уничтожил бумажные записи этого стихотворения, а его жена и друг семьи Эмма Герштейн выучили его наизусть. Герштейн позже вспоминала: «Утром неожиданно ко мне пришла Надя (Мандельштам), можно сказать влетела. Она заговорила отрывисто. «Ося написал очень резкое сочинение. Его нельзя записать. Никто, кроме меня, его не знает. Нужно, чтобы еще кто-нибудь его запомнил. Это будете вы. Мы умрем, а вы передадите его потом людям». На Мандельштама донесли. Сначала его выслали в Чердынь-на-Каме. Позже - благодаря заступничеству Николая Бухарина и некоторых поэтов - Мандельштам с женой смогли переехать в Воронеж. Денег катастрофически не хватало, но друзья и родственники поддерживали семью. Когда срок ссылки закончился и Мандельштамы переехали в Калинин, поэта вновь арестовали. Его приговорили к пяти годам лагерей за контрреволюционную деятельность и отправили этапом на Дальний Восток. В декабре 1938 года Осип Мандельштам умер, по одной из версий, в больничном лагерном бараке недалеко от Владивостока. Причина его смерти доподлинно неизвестна. До весны тело поэта лежало в так называемом «зимнем штабеле», который по весне сбросили бульдозером в братскую могилу. #гетьвідмоскви #ніколизнову

Головний висновок Бюджету 2020: Зеленський не виконує жодної своєї соціальної обіцянки. ❌ Рівень мінімальної заробітної плати у порівнянні з бюджетом поданим на перше читання не змінився. З 1 січня мінімальна заробітна плата складатиме 4723 гривні. Мінімальна зарплата зросте на 550 грн., або на 13%. Нагадаємо, що за три роки з 2017 по 2019 рік мінімальна заробітна плата зросла на 2573 грн. ❌ Прожитковий мінімум у порівнянні з бюджетом поданим на 1 читання не змінився. У І півріччі 2020 року Уряд взагалі не планує переглядати прожитковий мінімум. З 1 січня 2020 року і до 1 липня 2020 року прожитковий мінімум збережено на рівні грудня 2019 року - 2102 гривні (для працездатних осіб), 1638 гривень (для осіб, які втратили працездатність), 1779 грн. (для дітей віком до 6 років), 2218 гривень (дітей віком від 6 до 18 років). Тобто всі соціальні виплати, які прив’язані до параметрів прожиткового мінімуму будуть заморожені. ❌ Підвищувати пенсії та здійснювати передбачену законом індексацію Уряд у І півріччі 2020 року не збирається. Прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, що формує мінімальну пенсію зросте у 2020 році на 8% лише починаючи з липня 2020 року (до 1769 грн.). ❌ Громадян чекає зменшення субсидій. Уряд у порівнянні з проектом поданим на 1 читання додатково зменшив обсяг видатків на виплату пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг на 58.8 млн.грн.

Віват, Імперія! https://kartam47.livejournal.com/1935646.html ХТО ТАКИЙ ІНТЕЛІГЕНТ Інтелігенція — це становий хребет будь-якої Імперії. У древньому Римі основною силою держави була армія. І служили в цій армії всі громадяни Риму. Якщо ти не служиш або не працюєш на армію Риму, то ти не громадянин Риму і не римлянин, відповідно. Ось і вся система Римської держави. Римська армія, у свою чергу, складалася з легіонів, легіони з когорт, когорти з центурій, центурії з маніпул. Звідси і поняття «маніпулювати». Легіон складався з 5 когорт, когорта з 10 центурій, центурія з 10 маніпул, маніпула з 10 легіонерів. Виходячи з цього, можна розрахувати чисельний склад легіону − це 5.000 воїнів. Воїни усередині легіону розділялися на новачків, навчених, досвідчених, ветеранів і еліту. Новачки складали зазвичай першу когорту, у другій когорті билися воїни, що побували в битві, у третій когорті билися воїни, що побували в декількох битвах, у четвертій когорті билися воїни, за плечима яких цілі кампанії. Нарешті, п'ята когорта або, по-іншому, «непереможна когорта» або «остання тисяча». Це когорта складалася з самих досвідчених воїнів, воїнів, за плечима яких були не лише компанії, а цілі війни, і вступала в бій ця когорта в найвирішальніший момент сутички і саме вона вирішувала результат битви. Ця когорта ніколи не відступала без наказу − вона перемагала противника або гинула! Тому вона і називалася «непереможною», оскільки її не можна було перемогти. Її можна було лише знищити. А знищивши останню когорту легіону − противник знищував весь легіон, оскільки основний кістяк легіону − це саме ті воїни, які і були охоронцями орла легіону. Так от, саме воїни останньої когорти легіону і називалися в древньому Римі інтелігентами. Чому ж ці воїни називалися інтелігентами, тобто ті, що «розуміють»? А дуже просто. Цим людям не треба було нічого пояснювати, вони самі все знали і розуміли, що їм робити, і коли робити. Їм не треба було пояснювати як вишикуватися черепахою, їм не треба було пояснювати коли піднімати щит, а коли ні, їм не треба пояснювати, як розімкнути стрій і, як його стулити, їм не треба пояснювати коли їм треба дістати гладій, а коли працювати пілумом. Ці воїни самі всі знали, всі розуміли, і саме тому їх називали такими, що розуміють, тобто, інтелігентами. І саме в цих воїнах була потужність Риму, що крушить. З цих воїнів набиралася преторіанськая гвардія і когорти сенату. Бути інтелігентом, тобто, воїном останньої когорти, вважали за честь для себе патриції, сенатори, трибуни, цензори, претори і так далі. Тобто, бути воїном останньої когорти − означає бути професіоналом у військовій справі високого класу, бути гідним пліч-о-пліч битися поряд з кращими людьми Риму і це означає бути самому − представником кращих людей Риму. ІНТЕЛІГЕНЦІЯ — ЦЕ СТАНОВИЙ ХРЕБЕТ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. ІНТЕЛІГЕНЦІЯ — ЦЕ СКЕЛЕТ РИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА. ІНТЕЛІГЕНЦІЯ — ЦЕ ТЕ, НА ЧОМУ СТОЯВ РИМ.

Павло Арей В сучасному суспільстві є розповсюдженими тезиси: не треба ділити Українців за мовною ознакою, за релігійною (УПЦ МП), не розкачуйте човен, ми адін народ, какая разніца, тощо. В здоровому суспільстві прийнято говорити про спільні проблеми. А для лікування проблеми потрібно визнати хворобу і поставити діагноз. Хвороба України – це те, що її вже розділили та володарюють, в тому числі і вищевказаними тезисами. Розділили не ми! На Україну західну і східну, на юго-восток, на данбас, на псевдо- правовірну канонічну церкву (МП) і відступників (ПЦУ). Нас розділили на умовні добро і зло, де добро – це російська мова, культура, церква. Все інше – україномовні, рагулі, бандерівці, нацики, зомбовані, хворі, майдауни, войовнича меншість, укропи, тощо. Кожен з нас може продовжити цей синонімічний ряд. Розділили, і закликають єднатися, щоб не розкачувати. Єднатися до байдужих, російськомовних, бо какая разніца і не на часі. Єднатися до тих, кому ця війна "не наша". Саме такими пацифіськими технологіями асимілювали і русифікували нашу націю століттями, а "войовничу меншість" знищували фізично. Катя Гандзюк, Сергій Стерненко, Маруся Звіробій – сучасна войовнича меншість. Годі! Українці справді мають єднатися! Але що може нас поєднати? Спільна мова! Спільна культура! Спільна Церква! Наша армія! Наша держава! Що нас дезорієнтує та роз'єднує? Чужорідна, іноземна для нас мова і культура росії – окупанта та агресора. Російська мова і культура в Україні – плацдарм для окупації та анексії! #Армія_Мова_Віра #Українська_мова #Соловей_співає

Не знаю, ким себе уявляє Путін у своїх фантазіях — Сталіним, Петром I або навіть Катериною II, імператриця, вона ж теж говорила німецькою Але ми не можемо не помічати, що Путін намагається вибудувати Радянський Союз без Радянського Союзу і Російську імперію без Російської імперії. І все це одночасно, хоча одна формація була не тільки продовженням, а й запереченням іншої. Тому зрозуміло, що якась війна в Сирії для кремлівського реконструктора може бути продовженням Афганістану і реваншем за ганебний для Радянського Союзу 1967 рік. А в Україні він намагається діяти зі сталінським розмахом, повертаючи "споконвічні території" в "русскій мір". Цією реконструкцією відновлення імперії в сусідній країні протистоїть спроба реконструювати в реальному житті телевізійну мильну оперу про пригоди невдахи і бовдура Голобородька, який випадково став президентом країни. І як можуть знайти спільну мову люди, що реконструюють шкільний підручник історії з людьми, які реконструюють сценарій третьосортного провінційного "мила"? Тому так страшно і смішно одночасно все це виглядає. Тому важко позбутися відчуття, що всі ми живемо у світі розфарбованих карикатур, злих клоунів, ляльок з пап'є-маше, в результаті дій яких гинуть живі люди й втрачають перспективи цілі покоління. Віталій Портников

Ну що, закінчилась епоха боротьби з корупцією Почалась епоха розкрадання. Бо децентралізація це і була антикорупція. Гроші на лампочки на вулицях контролював чиновник в Києві, який за відкат відписував їх меру. А стали контролювати громади. Тепер же цими грошима, знову як і в часи януковича, буде розпоряджатися чиновник в Києві. Уря! Під басні про Свинарчука людям впарили ідею про страшенну корупцію в Україні. Але корупція Свинарчука (яку ще треба довести) це 10 млн гривень. А гроші громадам по децентралізації це 260 МІЛЬЯРДІВ. Прийшли нові обличчя Богдана, Рябошапки і Портнова із влади Януковича і половина з цієї суми тепер скасовується, без скасування обов'язків, які мають фінансуватися з місцевих бюджетів. Ось такий розвод від напьорсточників. Реформу, яку всі без виключення називали найкращою за останні 5 років, скасовують. За ці 5 років, незважаючи на війну, кожен населений пункт розцвів. А тепер це повернення до старих часів, коли місцеві бюджети будуть виживати, а грошей на заміну лампочок на вулицях не буде. Зате велосипед Голобородька профінансують. Джон Сміт

Сподівалися, гірше не буде І раділи життю по приколу. Схаменіться, обдурені люди Озирніться, благаю, навколо. Зубожінню вже край? Даремно. Як тарифи себе почувають? Рівень пенсій, зарплат напевно У минулому спочивають... До землі дотягнулись руками, На шматки роздирають неню, Щоб зробити народ жебраками, Лізуть спритно до нас в кишеню. Продають з молотка країну, Ще й приховують постать зміїну. (Валентина Гришко)

У меня для вас есть новость, и она интересная: она будет про зраду, но на самом деле нет, и зрады никакой нет, и я вам это объясню, так что вы всё поймёте, но после прочтения поста вы всё равно останетесь с ощущением, что зрада обязательно есть, может не здесь, но где-то ещё, если её хорошенько поискать, то она обязательно найдётся, а пока надо быть бдительным и внимательным, оглядываться вверх и по сторонам. Верховная Рада в первом чтении приняла законопроект 2299 "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення освітньої діяльності у сфері вищої освіти". И в частности там сказано, что теперь в ВУЗах можно будет обучаться ... на русском языке. НО В ЭТОМ НЕТ НИКАКОЙ ЗРАДЫ. И вот почему. Потому что это изменение в закон касается только иностранных студентов. И здесь всё логично. Ну вот положим приехал в Харьков учиться негр преклонных годов. Не может же он учиться на украинском, правильно? Правильно. И на языке волоф мы ему тоже преподавать не можем. А русский — это язык международного общения, правильно? Правильно. Или вот например, положим, приехал в Харьков учиться екатеринбуржец или бурят. Ну не учить же ему эту смешную мову, правда? Правда. И на английском он тоже обучаться не может, потому что он его не знает, по крайней мере за пределами «Май нейм из Уася, ай лив ин сам шитхоул». Правильно? Правильно. И особенно он не может обучаться на упоминавшемся уже языке волоф — кстати, часть текста песни «Seven Seconds», очень популярной в девяностые, дуэт певицы Нене Черри и африканского (сенегальского, если быть точным) певца Юссу Н’дура —вот часть она написана на трёх языках: английском, французском и на языке волоф. Так что вы можете найти эту песню на YouTube, послушать, узнать, как звучит язык волоф, и согласиться, что никакой бурят или екатеринбуржец на нём обучаться не сможет. В общем, всё логично, да, и никакой зрады. Так почему же тогда учёные и представители общественных организаций сегодня написали открытое письмо министру образования и науки, и почему они протестую против этих изменений к закону? Неужели просто не хотят, чтобы приезжим бурятам и неграм преклонных годов было удобно обучаться на знакомом и родном русском языке? Я неоднократно в разных постах и статьях писал, что войну всегда лучше вести где-то далеко, подальше от дома. Например, войну за гражданские права лучше вести далеко — например, на тему «можно ли геям друг на друге жениться, или нет». Гораздо удобнее вести войну там, чем когда лично к тебе придут консервативные националисты с маленьким Исусиком, строго спросят, коли ходив до сповіді, и запретят изменять жене, а также заниматься сексом иначе как под одеялом и в темноте. Причём будут внезапные проверки. Примерно так и здесь, понимаете? Окно Овертона, или форточка — это неважно, просто стоит начать воевать против русского языка в вузах прямо сейчас, пока предлагается его разрешить иностранцам. Чтобы потом не пришлось воевать, когда его разрешат всем, а украинский сделают факультативным, и как было во времена моего детства, родители могут написать записку чтобы их дитёнка освободили, потому что данахернадо. Наверное в этом причина. Что лучше начать отстаивать обязательное обучение на украинском сейчас, а не потом, когда будет немножко поздновато и неудобно. В крайнем случае — можно обучаться на английском. Или любом официальном языке ЕС. Можем также обсудить язык волоф, хотя я лично настроен скептически. / Vladimir Zavgorodny

Український кінорежисер і колишній політв'язень Олег Сенцов (Oleg Sentsov) отримав міжнародну премію в галузі журналістських розслідувань та захисту прав людини імені Сергія Магнітського. Нагороду Сенцову присудили ще у листопаді минулого року, проте режисер не міг прийняти її особисто. Нагороду вручила американська телеведуча Меган Маккейн, донька покійного сенатора Джона Маккейна. #Opendata #Суспільнеоко #добрановина #Сенцов #премія

Час Новин: Знову Балаклія. На території арсеналу вкотре детонували боєприпаси. На жаль, не без жертв. За даними Генштабу – двоє загиблих військовослужбовців та троє поранених. Їхній стан тяжкий і середньої тяжкості. Ймовірна дата. Норманська зустріч може відбутися 9 грудня. Повідомляє про це агентство "Блумберг" із посиланням на канцелярію президента Макрона. Монобільшість штормить. Фракція Слуга народу виключила двох депутатів. Одна з них заявила про доплати членам фракції у конвертах. Водночас представниця Кабміну в парламенті склала повноваження – каже, що з урядом не спрацювалася. YouTube: https://youtu.be/1pfLLX8FWF0

Vladic Peonte 14 листопада о 15:40 - Коломойський за розкрадання «Приватбанку» сидить? - Ні. - Ахметов за Роттердам плюс сидить? - Також, Ні. - А хто сидить? - Захисник донецького аеропорту, бойовий генерал Марченко.

Vladic Peonte 14 листопада о 15:40 - Коломойський за розкрадання «Приватбанку» сидить? - Ні. - Ахметов за Роттердам плюс сидить? - Також, Ні. - А хто сидить? - Захисник донецького аеропорту, бойовий генерал Марченко.

Все идет к тому, что в регионах может начаться настоящий бунт органов местного самоуправления, как результат на проголосованный в первом чтении законопроект о рынке земли. Первым свое негодование высказал Тернопольский облсовет, большинство областных парламентариев которого обратились к Верховной Раде и президенту с просьбой отправить в отставку непрофессиональное правительство во главе с Алексеем Гончаруком. Интересно, что больше всего негодование от принятия законе о рынке земли появилось на востоке и юге страны, но первым «выстрелил» именно западный регион, что вдвойне неприятно для правительства. Также появилось обращение Сумского горсовета, в котором депутаты обращаются к парламенту и президенту с просьбой не принимать во втором чтении законопроект о рынке земли и не допустить продажи сельскохозяйственных земель. Комментируя информацию, политический аналитик Павел Нусс отмечает, для президента Зеленского, который выступил инициатором закона в этой канальной редакции закона, который принят, поступил очень серьезный сигнал с регионов. Нужно готовится к тому, что за Тернопольской областью последуют и другие, аграрные регионы страны. Быстро, очень быстро развиваются события.

Іван Гаврилюк: Вибачте, але які можуть бути квоти в моїй хаті? Які можуть бути квоти на моїй рідній землі? Які квоти? Все повинно бути українською мовою!!! В будь-якій країні це все існує. Подивіться на Польщу або Ізраїль... А Меркель каже, що людина, яка не володіє німецькою мовою, є не бажаною на території Німеччини. Які квоти? Я ще повинен випрошувати, і мені повинні дозволити розмовляти або співати на телебаченні рідною мовою?Зараз жодна Божа заповідь не діє. От написано: як хочеш, щоб тобі було добре, роби людям так само, як собі бажаєш. Це не діє. Коли я збагнув, що у моїй рідній Україні за п’ять секунд можна з Господа Бога зробити лайно, а потім за п’ять секунд з лайна зробити Господа Бога, Київ мені став чужим містом. Я прожив у Києві десь з 1966 року, 50 років чи навіть більше. І я кожен день відчував на собі тиск тільки тому, що я українець. В побуті це було весь час. Я кожен день нервувався з цього приводу. Подивіться на телебачення. Ну що ж вони цвенькають, ці хлопці? Ці, наприклад, 112 канал, помийна яма імені Мураєва. Ну чому російською мовою? У нас що, півкраїни дебілів, української не розуміють? Ми всі знаємо про Лорак і Лободу, але це сміття. Та чому ж ніхто не говорить про таку «видатну співачку» як Софія Ротару, яка кожен рік, скільки йде ця війна, скільки є ця біда в Україні, виступає у Росії? Це нормально? Вона в інтерв’ю сказала, що в неї нема позиції, куди кличуть - туди і їде. Не хочу ображати, але у мене є що на це відповісти, лише це не для друку. Як можна бути «поза політикою»? Це поза життям в сенсі? Я дивуюся нашій СБУ. Та поїхав хтось з наших в Москву, заспівав для них чи розповів там по телебаченню, яка влада в Україні погана (вона погана, але в Москві не треба про це розказувати), потім приїхав на кордон з Україною - в Україну не пустили і все! Так роблять країни, які себе поважають. Ну, у нас влада не українська, їм Україна тільки як територія потрібна...

❤Знайомтесь! Це @Софія Аль-Хадіді Sofia Al-Khadidi з Вінниці. Лише уявіть, дівчинка почала грати на бандурі у три роки і досконало освоїла український інструмент! І не просто освоїла, а стала найкращою!!! Нещодавно у Луцьку відбувся міжнародний конкурс за участі майже 280-ти юних бандуристів. 10-річна вінничанка брала участь у двох номінаціях одночасно і здобула дві золотих медалі! Вітаємо!!! До конкурсу готувалася близько року. Зрозумійте, це важка щоденна праця, бо бути найкращим – не легко. Батьки Софійки розповідають, що дівчинка 3 роки заявила, що хоче грати на бандурі. Спеціально для неї викладачка Марина Залізняк розробила методику і вже за чотири місяці занять дівчинка вперше вийшла на велику сцену. А далі Софійка почула харківську бандуру… У 30-х роках минулого століття радянська влада заборонила цей інструмент… Тоді бандуристів переслідували, а інструменти знищували. Тож, нині на цій бандурі грають лише декілька музикантів. І Софійка одна з них! #Opendata #Суспільнеоко #добрановина #бандура #Софія #СофіяАльХадіді #Вінниця

@Владимир Завгородний Советник секретаря СНБО Сергей Сивохо назвал пять шагов, которые по его оценке помогут МЕНТАЛЬНО вернуть жителей временно оккупированных территорий. Он выделил такие приоритеты: - вернуть старикам пенсии; - найти способ, как компенсировать ущерб по разрушенному и утраченному жилью из-за вооруженного конфликта на Донбассе; - 140 000 детей, которые родились на неподконтрольной территории (Донбасс и Крым), должны получить украинские документы; - упростить порядок пересечения КПВВ и создать нормальные человеческие условия на пропускных пунктах; - изменить информационную политику, избавиться от штампов «свои-чужие, сепары-укры». * В принципе, это так прекрасно, законченно и цельно, что даже не обязательно как-то ядовито комментировать. Нарратив (я выучил это новое модное слово), который продвигает Сергей Сивохо, очень прост. ОБИДЕЛИ МЫ ИХ СИЛЬНО, ПОНИМАЕТЕ? Надо извиниться. Замолить грехи как-то, испросить прощения. Мы доставили жителям временно оккупированных территорий значительные неудобства. Пенсии не платили, сепарами называли, и в целом майданили, и очень этим раздражали. Надо теперь как-то найти способ, как им компенсировать ущерб. Какой-то. Какой-то способ найти. То ли Сивохо продать на мыловаренный завод, то ли скинуться нам всем и притрусить оккупированные территории баблом, чтобы они когда плачут, обиженные сильно нашими штампами про сепаров, утирали слёзы тысячными купюрами. Замолить надо грехи, свидомиты, понимаете? Нагрешили мы сильно перед Донбассом, надо теперь исправляться. Сделать пять шагов, два раза сделать «ку», поклониться до земли, станцевать возможно. Пока Донбасс будет сидеть, да вальяжно пальчиком показывать: «Слышь, человек, давай ещё водочки мне принеси, и пенсию, и восстановление инфраструктуры, и я тогда тебя прощу. Может быть». Жаль, конечно, в этой блестящей стратегии про жителей ОККУПИРОВАННЫХ территорий не нашлось места для упоминания о собственно ОККУПАНТЕ. Возможно потому, что в голове Сергея Сивохи не нашлось места для собственно мозгов.

Олександр Нестеров Здрастє.... Ось так потихому вернуть все.З часом.... Малые бронированные артиллерийские катера (МБАК) ВМС Украины «Бердянск» и «Никополь», а также буксир «Яны Капу», которые Россия захватила 25 ноября 2018 года в Керченском проливе, сегодня ночью должны вернуть украинской стороне. На встречу им уже вышли украинские суда. Украинские буксиры SAPFIR, TITAN и HAJDAMAKA покинули сегодня порты Черноморск, Южный и Одессу и идут в сторону южного побережья Крымского полуострова, А россияне тянут корабли из оккупированной Керчи, пишет «Думская».По информации «Думской», встреча произойдет в открытом море примерно в 60 милях от Одессы, недалеко от крымского мыса Тарханкут. В каком состоянии находятся катера и «Яны Капу» после годичного плена, неизвестно.

Українка Квітка Цісик народилася і все життя прожила у США. Із нею працювали Майкл Джексон, Вітні Г'юстон та інші світові зірки. Та в Україні її почули здебільшого після смерті. Дві україномовні платівки вона випустила за свій кошт. Батько Квітки Цісик був львівським скрипалем. Її бабуся, дідусь та мама жили у Львові до 1944 року. Втікаючи від окупації та радянської влади, у 1949 році вони опинилися у США. Співачка народилася вже у Нью-Йорку в 1953 році. В дитинстві Квітка була пластункою – їздила у табори в гори, де вивчала українські пісні, звичаї і обряди. Повне ім’я співачки – Квітослава. Рідні і близькі її називали Квіткою. А популярність у США вона здобула під артистичним псевдо – Кейсі – поєднання перших літер імені та прізвища – Kvitka Cisuk. Цісик мала колоратурне сопрано. Вона з легкістю експериментувала зі стилями – від джазу до класики. І мала неабиякий успіх як у виконанні попсових пісень, так і в оперному співі. Крім того, Квітка володіла технікою, поширеною у карпатських селах – “білим голосом”. “Я побачила, що можу легко змінювати музичний стиль. Потім я вступила у музичну консерваторію в Нью-Йорку. Навчалася вокалу і думала, що буду оперною співачкою. Але зацікавилась іншим фахом. Це – такий студіо-сингінг. Співання у різних студіях для реклами або для композиторів”, – розповідала співачка. Свого часу Цісик стала однією з найвідоміших і найдорожчих виконавиць джинглів до рекламних роликів. Її голос звучав у рекламних компаніях«Кока-Коли, American Airlines, Макдональдсу. Протягом 16 років, і до кінця життя, вона була офіційним голосом Форд Моторз. Багато американців і досі пам’ятають музичний джингл Have you driven a Ford lately у виконанні Кейсі Цісик. За це Форд дарував їй автомобілі. Ця ж компанія підрахувала, що голос Цісик прослухали понад 22 мільярди разів, тобто у кілька разів більше, ніж населення Землі. Квітка Цісик записала два україномовні альбоми – “Квітка” у 1980 році, а також “Два кольори” у 1989-му. Це їй коштувало близько 200 тисяч доларів. Для запису вона наймала кращих музикантів Нью-Йорка, акомпанувала Квітці її рідна сестра Марія, а правильну українську вимову ставила мама. Обидві платівки у 1990 році були номіновані на премію “Греммі” в категорії “сучасний фольк”. До України вони потрапляли здебільшого контрабандою, люди перезаписували пісні і передавали один одному. “Ще ніхто і ніде так не заспівав пісні мого друга Володимира Івасюка, як це зробила Квітка”, – так скаже потім Назарій Яремчук.

Ой, на горі женці жнуть… Пісня 17 століття. Золотий фонду культури українського народу. Перший запис 1702 рік. Запис за Доміником Рудницьким початок 18 ст. Ой, на горі женці жнуть… Гой, на горі женці жнуть, Да долом, долом, да долиною козаки ідуть. Межи ними три гетьмани, Што ведуть войсько запорозьке долинами: Один гетьман Дорошенко, Што ведет войсько запорізьке хорошенько; Други гетьман Сагайдачник, Што згубив триста козаков, зли необачник; Третій гетьман Дрогозденко, Што ведет войсько московське борозденько. Ідуть ляхи дорогами: Закричу[ть], кликну[ть] вам «Пома[га]й Бог» за горами — Помагай Бог козаченьк[а]м, Щоб одкрикнули да з самопалов ляшеньк[а]м. Перша кодифікація (запис) цієї пісня здійснив литвин Домінік Рудницький у рукописному збірнику який датується 1702 роком У ньому записано власні твори Доменіка Рудницького, а також записана ні ним вірші-пісні, популярні тоді в Речі Посполитій (як релігійного, так і світського змісту). Хоч збірник Доменіка Рудницького склався на початку XVIII ст., в ньому містяться вірші-пісні, зокрема українськомовні, відомі з середини та другої половини XVII ст. (Як зазначає М. Євстахевич, Eustachiewicz M. Twórczość Dominika Rudnickiego (1676 — 1739). — Wrocław, 1966. «всі історичні [українські] пісні стосуються подій XVII ст. і вже тоді були популярні» — с. 60.) Загалом у збірнику було записано 92 тексти, переважно з нотами, із них 19 українськомовних (5 — духовних, 5 — громадсько-політичних, 5 — гумористичних та чотири варіанти). Щодо генези пісні «Ой, на горі женці жнуть...» висловлено багато думок. Розглядаючи один із народних її варіантів, М. Максимович відносив виникнення пісні до часів Петра Дорошенка, вбачаючи в Сагайдачнім когось із старшин запорозького куреня (Максимович М. Малороссийские песни. — М., 1827. — С. 254). І. Срєзвевський пов’язував пісню із Петром Конашевичем-Сагайдачним (Запорожская старина. — Харьков, 1833. — Ч. 1. — Кн. 3. — С. 58 — 60). І. Датування пісні другою половиною XVII ст. підтримували В. Антонович і М. Драгоманов (Исторические песни малорусского народа. — К., 1875. — Т. 2. — С. 11) та Б. Грінченко («Пісня про Дорошенка й Сагайдачного» // Записки Українського наукового товариства в Києві. — 1908. — Кн. 1. — С. 44 — 71); у Дрогозденкові Б. Грінченко вбачав брацлавського полковника Дрозденка; текст із збірника Доменіка Рудницького він визначав як літературний. М. Євстахевич (Twórczość Dominika Rudnickiego (1676 — 1739). — Wrocław, 1966. — S. 61), розглядаючи питання про генезу цієї пісні, зазначає, що «Дрогозденко» може бути Дрозденком, сотником, «котрий привів Дорошенкові гетьмана Задніпрянської України Брюховецького в червні 1668 р., після чого Брюховецький був убитий», а Сагайдачний — «правдоподібно, не Петро Конашевич-Сагайдачний, а Григорій Сагайдачний, кошовий отаман в 1686 р.» (порівн. Korzon T. Dzieje wojen і wojskowości w Polsce. — Lwów, 1923, — T. 3. — S. 24, 402). Якщо враховувати ці дані то ймовірно час складання першого варіанту пісні «Ой, на горі женці жнуть...» слід віднести до 1680-х років. Щоправда у 18 століття пісня «Ой, на горі женці жнуть...» була ґрунтовно перероблена, невідомим автором в неї додано рядки про паління тютюну Сагайдачним та деякі інші деталі. Втім ні перший ні пізніший варіант цієї пісні нічого не згадують, про якість магічні чи екстрасенсорні здібності Сагайдачного чи Дорошенка. Деякі люди чомусь вважають цих діячів характерниками і вважають, що вони перемагали своїх ворогів за допомогою бойової магії та були невразливими для куль. Дуже дивно як міф про козаків характерників поширився у 21 століття серед частини українців. Хоча в жодній записаній пісні Домініка Рудницького та взагалі в жодній думі чи українській історичній пісні про козаків 16-18століття не згадуються характерники, і тим паче в поєднанні козаки-характерники. Запис пісня М Максимовича 1827 рік Ой на горі та женці жнуть, А попід горою, Яром-долиною Козаки йдуть. Гей, долиною, Гей, широкою, Козаки йдуть. Попереду Дорошенко Веде своє військо, Військо запорізьке, Хорошенько. Гей, долиною, Гей, широкою, Хорошенько. А позаду Сагайдачний, Що проміняв жінку На тютюн та люльку, Необачний. Гей, долиною, Гей, широкою, Необачний. "Гей, вернися, Сагайдачний, Візьми свою жінку, Віддай тютюн-люльку, Необачний! Гей, долиною, Гей, широкою, Необачний!" "Мені з жінкою не возиться, А тютюн та люлька Козаку в дорозі Знадобиться! Гей, долиною, Гей, широкою, Знадобиться. Гей, хто в лісі, озовися! Та викрешем вогню, Та закурим люльку, Не журися! Гей, долиною, Гей, широкою, Не журися!" Вик: Національна заслужена капела бандуристів України ім. Г.Майбороди https://www.youtube.com/watch?v=Sr34uAgjwNQ

Іван Фірцак — український самородок, про якого європейці складали легенди. У народі його називали Іваном Силою, а весь світ запам’ятав його циркове прізвисько — Кротон. Про закарпатського богатиря говорили змалечку. То почують, що юнак сам запряг себе у плуг, то побачать, як на плечах несе теля. Батьки розуміли, що сина біля себе тримати не варто і вирішили відправити Івана до Чехії. Про це пише discoverukraine.com.ua Спочатку йому жилось не солодко і зірок із неба він не хапав. Працював Іван Фірцак то на заводі, то вантажником на вокзалі, аж доки не почув вихваляння мандрівного силача, який запевняв, що переможе кожного. “Чому б не спробувати?”, — подумав українець. Він спробував і здобув перемогу, після якої тренери помітили його талант. У 23 роки Іван Фірцак став чемпіоном із важкої атлетики, 70 разів перемагав у змаганнях із гирьового спорту. Але спорт не приносив великих заробітків, і український силач вирішив спробувати свою силу у цирку. Долонею Іван прибивав дубову дошку 20-сантиметровими цвяхами, а потім зубами їх витягував. Вигинав серце із металевої арматури та багато інших цікавих трюків. Подивитися на це видовище приходив і президент Чехословаччини, і навіть королева Британії. Їй заманулося побачити українського силача на рингу із чемпіоном світу у суперважкій категорії Джоном Джексоном. Та ідея виявилась невдалою, оскільки Іван не розрахував свої сили і пробив боксеру грудну клітку. Удар був таким потужним, що тріснула боксерська рукавичка. Після поєдинку Джексон не витримав і викинувся з вікна багатоповерхового будинку. Іван Фірцак 70 разів перемагав у змаганнях з гирьового спорту, став переможцем конкурсу краси тіла в Парижі. За його феноменальну силу, трюки та унікальні рекорди світова громадськість нарекла Фірцака ім’ям античного героя Кротона. У 1928 році був визнаний найсильнішою людиною планети. Деякі силові трюки Івана Фірцака-Кротона досі ніхто не може повторити. Заробляти на прожиття великої родини довелося знову ж таки виступами. Іван Сила Їздив селами, сурмив у ріг і скликав у місцевий клуб усіх охочих. Плата за вхід — 20 копійок. Хоч був далеко не молодим, але й далі гнув арматуру, тягнув автомобілі та підіймав одночасно декілька людей. Згодом Іван Фірцак заснував закарпатську циркову школу і школу силових мистецтв. Багато його учнів здобули чемпіонські титули у важкій атлетиці. Однією з причин смерті Івана Фірцака стала імплантована золота пластина, яка потребувала заміни. За часів Радянського Союзу не було можливості виїхати за кордон для її планової заміни, тому рана під пластиною почала загнивати. Лікар, який регулярно приїздив до атлета з Іршави, не зміг нічого вдіяти. Помер Іван Фірцак 10 листопада 1970 року в рідному селі Білки. Похорон атлета був багатолюдний — попрощатися з Кротоном приїхало багато спортсменів.

Павло Бондаренко 13 листопада 1918 року стався поворотний пункт в історії України. Стався через підлість і безпринципність. Цього дня гетьман України Павло Скоропадський звільнив із в`язниці соціаліста Симона Петлюру. Звільнив під чесне слово не виступати проти діючої влади. Петлюра слово дав. Дав і... І зразу ж, у цей день вирушив до Білої Церкви піднімати повстання проти Скоропадського. Бо Скоропадський, бачте, соціалізму в Україні не вводив. А Петлюрі, Вінниченку, Чехівському, Петрушевичу та іншим товаришам дуже хотілося соціалізму. Хотілося так, що частина товаришів на чолі з Вінниченком та Чехівським вела переговори з більшовиками аби ті здійснили збройна агресію проти УД, відволікши на себе сили Скоропадського і допомігши українським соціалістам захопити владу. В обмін українські зрадники обіцяли Леніну і компанії встановлення в Україні "диктатури пролетаріату". Приводом для повстання стало звинувачення Скоропадського у задекларованому ним союзі з Деникіним. Який Скоропадський і не планував здійснювати - приблизно як Порошенко виконувати Мінські угоди. Це був простий дипломатичний хід спрямований на визнання Української держави Антантою та виграш часу для мобілізації держави на війну з більшовиками, про що гетьман відверто розповів у бесіді з тим таки Петлюрою. Але Петлюрі, Вінниченку та іншим товаришам хотілося влади. Тому Петлюра пішов на підлість і зраду, порушивши своє чесне революційне слово. А далі усім все відомо. 14 грудня 1918 року владу Скоропадського було повалено під волання "простого народу" щось на кшталт "Хто завгодно, аби не Скоропадський" і створено Директорію УНР на чолі з Чехівським, Петлюрою і Вінниченком. Які негайно почали гризню поміж собою. А зі Сходу перли більшовики. Іронія долі - у день, коли Петлюра дав і забрав своє чесне слово, більшовики розірвали Берестейську мирну угоду, якою, зокрема й визнавали незалежність України. Одразу після захоплення Влади Директорія звільнила усіх чиновників, призначених Скоропадським, розпочала масові арешти, а 31 грудня запропонувала Раді Народних Комісарів РСФРР переговори про мир. Під час переговорів радянська сторона відкинула звинувачення у веденні неоголошеної війни, лицемірно заявивши, що ніяких регулярних російських військ в Україні немає, а тим часом ті війська захоплювали місто за містом. А далі Директорія залишила Київ більшовикам і вирушила "у маневр". Тоді в Україні співали злу частівку: "У вагоні Директорія, під вагоном - територія". А перший голова Директорії УНР Володимир Винниченко "втомився" і втік з партійною касою. Менш ніж через три роки України не стане. Доля товаришів складеться по різному. Дехто, як Петлюра, Петрушевич, Андрієвський опинилися в еміграції. Дехто - як Вінниченко - пішов на службу до більшовиків. Декого ті самі більшовики пізніше розстріляли - як Чехівського. І коли мене питають: що для тебе є символом "визвольних змагань українського народу" (аж до сьогодні) я завжди згадую оте "чесне слово" Петлюри... P.S. Напевне ви помітили відверті паралелі з тим, що відбувається зараз. Так, історія нічому не вчить, але вона жорстоко карає за невивчені уроки. А щоб вчити уроки, треба історію знати.

ХАЛЯВЩИКІВ ЗНОВУ ОБДУРИЛИ Нарешті сталася подія за яку я можу похвалити ЗЕкоманду. Уряд Гончарука відмінив постанову прем'єра Гройсмана N560 від 29 червня 2019 р. «Про граничні тарифи на опалення і водопостачання». Уряд Гончарука прилюдно і офіційно визнав – казка закінчилася. Коні перетворилися на щурів, карета – на гарбуз, а Попелюшка – на служницю-бридулю. Халяви – не буде. Про тарифи Зеленський таки жартував. Не даремно про зменшення тарифів на комуналку (а цього на момент президентських виборів бажало 40% населення) в передвиборчій програмі Зеленського – ані мур-мур. Власне – уряд Гончарука зробив правильно. Стається те про що порохоботи криком кричали напередодні виборів, зменшити тарифи на комуналку – не можна. Єдиний шлях зменшення тарифів на комуналку це влягтися під Москву і покірно віддатися на її волю і бажання. Тарифи на комуналку як у Європі (а ми і зараз їх не платимо) це ціна за Незалежність. І ще – це стимул для розвитку газових родовищ та альтернативних джерел енергії. Що й відбувалося протягом 5 років. Казка закінчилася – на заміну їй прийшла сувора реальність. Тарифи на комуналку не зменшилися – вони зросли. З пільгами на комуналку уже під маркою «монетизації» почався мухльож – ветерани про це уже криком кричать. Разом з пільгами, пішов мухльож із субсидіями, під виглядом перевірок – а скільки обурення викликав сам факт впровадження субсидій? Все це – нові обличчя. Всім цим наш народ, що бажав казкаря, муситиме ласувати до кінця опалювального сезону. І наступні роки. Казок не буває. Бувають ефективні і неефективні керівники. Економікою треба УМІТИ керувати. Той хто горлає «вас дурять» як раз і мріє вас обдурити, а винні в тому ви, бо замість запитати «які ваші докази?» ви зразу ж вирите нахабній брехні. Тож опинившись в дурниках – не дивуйтеся. І так. Ще одна сувора реальність полягає в тому, що українці НЕ здатні економічно утримувати власну країну. Рок за роком ми позичаємо-позичаємо-позичаємо... Так борги ми віддаємо – президенти, які забезпечують повернення боргів (Ющенко, Порошенко) для українців стають ворогами N1. Жадаючи отримувати всі переваги від Незалежності, українці категорично не хочуть нести зобов'язання і жертвувати. Саме через це раз за разом вони стають ошукані і пошиті в дурники. Щоразу, як вірять веселим хлопцям і дівчатам, які обіцяють їм неміряні обсяги халяви. Інакше – не буває. Постанова яку щойно відмінив уряд Гончарука – доказ. І так, не вийде прив'язати до тої постанови п'ятого президента Порошенка, на 29 червня 2019 р. Петро Порошенко не був президентом ані де-юре, ані де-факто. Постанову прийняв прем'єр Гройсман, аби попіаритися перед виборами до Верховної ради, але профіт з неї отримала партія «Слуга народу» Зеленського. Можна було б порадіти з того, що народ здобуває важкий, але вкрай необхідний урок. Але... Халявщика вухо до навчання глухо. Рейтинг Зеленського зменшується, натомість рейтинг Петра Порошенка не росте. Ростуть рейтинги Бойка та Тимошенко. Народ-халявщик думає не про те що не так зробив він. Він продовжує шукати нового казкаря на заміну казкареві «несправжньому». Здається – саме так народ-халявщик свого часу знайшов врешті решт казкарів в образі московських царів та більшовиків. Гірко усвідомлювати, що за сотні років не змінилося нічогісінько. Дмитро "Калинчук" Вовнянко

Віктор Бобиренко Бюджет і не тільки От занадто швидко і, як для України, дружно (як сказали б у давні часи: "в єдінам паривє") було проголосовано за державний бюджет. Депутати силами Слуг народу і "прімкнувших" позафракційних проголосували основний документ країни на 2020 рік - навряд чи читаючи документ. Турборежим forever. Сміливе припущення, що депутати не читали бюджету склалося у мене тому, що вони не змінили навіть тих прикрих ляпів, які залишилися від попередників. А ляпів там було... І це не тільки заявлені "депутатські гроші", яких, правда, стало в кошторисі не 6 мільярдів, а лише два. Хоча ми розуміємо: якби це був олігархічний режим Порошенка - це було би підкупом виборців, політичною корупцією. І багато сліз пролили б нам Дубінські про "Ані проста п*здят наши дєньгі". Звичайно, у Бубочкі і олігархі кращі, ніж у Петра. І патріотичніші. І депутати толковіші. Тому це вже не "зрада", а "перемога". А Дубінський, як мажоритарник із "просвєтльонних", отримає на свій округ гарного куша. Але крім цього, за турборежимом забули навіть поговорити про: - як так виходить, що держава Україна не враховує у освітній субвенції видатки на утримання дітей у яслах-садочках? Хіба не делегувала нам держава повноваження про обовязкове перебування дітей з 5-ти років у дитсадках? Чому усі видатки - за рахунок громад і батьків? - як так виходить, що держава Україна не враховує у розрахунках жодним чином позашкільну освіту? Хіба гурткова, туристична, спортивна робота - має бути лише прерогативою місцевих громад? Держава при Слугах так само не зацікавлена в різнобічному розвитку дітей? Держава так само допускає, що в Україні лише 14% дітей відвідують спортшколи? При тому, що у Нідерландах та Ісландії - цей показник - за 80%. І ніде в Європі - не менший за 30%. Ну, крім нас і Молдови. - ну і нарешті, смішна історія з профтехосвітою. Де поділили усіх на "розумних" і "красивих". Навчальні заклади профтехосвіти, які знаходяться в обласних центрах - фінансуються з бюджетів цих міст. Решта, які розміщені у інших містах чи селах - фінансуються з обласних бюджетів. І маємо, що якесь училище лісового господарства фінасується з бюджету обласного центру. Ну да, там же лісників потрібно - вагонами. І це, так, навскидку, тільки очевидні бюджетні ляпи. І тільки у системі освіти. А скільки такого по всьому бюджету? Казали, що все при "Слугах" буде по-людськи? Ні, не чули.

Дмитро Воронс Цікава новина в 2020 році у світ вийде повнотекстовий історичний твір козацький літопис Самійла Величко, до цього твір Величко ніколи не видався повністю. Можливо ми зможемо дізнаємося нові історичні факти які раніше були невідомі широкому загалу, щодо Національно визвольної війни українського народу в 1648-1657 роках, або з історії ранього козацтва. Повне видання літопису Самійла Величко готує з Інститутом історії України НАН України спільно з одним з найкращим російських істориком Тетяна Таїрова-Яковлєва. Повне видання буде на основі Київського та Санкт-Петербургського списків. Яковлєвій крім того вдалося попрацювати в закритих фондах історичних архівіі і виявити раніше невідомі факти із життя Самійла Величко. Самійло Величко працював писарем в генеральній канцелярії гетьмана Івана Мазепи, і почав писати свій твір на основі історичних документів гетьманської канцелярії близько 1705 року. В 1708 році Величко перейшов на бік шведів разом із Мазепою. Втім був схоплений московитами і кілька років провів у в’язниці, тримаючи частину рукопису зашитим в свій одяг. Після звільнення Самійло Величко дописав працю, остаточно його завершивши в 1725 році. Більше про біографію Самійла Величко в повному виданню його великого твору.