Першим сяде Зеленський
Анатолій Новосельцев 8 місяців тому 28
Print Friendly, PDF & Email
Спостерігаючи за бурхливою діяльністю Ірини Венедіктової, яка в колі підлеглих здобула заслужене прізвисько «ДБС», не можна не відзначити знакову подію: Офіс генерального прокурора публічно заявив про претензії щодо повалення конституційного ладу вже не тільки Януковичу (стосовно відновлення Конституції 1996 року), але й Порошенку: 6 квітня 2020 року генеральна прокурорка особисто, на підставі звернення працівників Верховного Суду України, внесла відомості до ЄРДР щодо можливих неправомірних дій п’ятого Президента та інших осіб при виданні Указів №357/2017 від 10.11.2017 та №195/2019 від 07.05.2019 «Про призначення суддів Верховного Суду».
Заявники надали покази, як громадянин Порошенко разом з іншими особами у неконституційний спосіб захопив та узурпував судову владу в країні, заснувавши так званий «Верховний Суд» (код ЄДРПОУ 41721784) – юридичну особу, чия назва тотожна назві однойменного конституційного органу, та призначив туди «альтернативних» суддів, позаяк досі легітимно та безперервно продовжує існувати Верховний Суд України (код ЄДРПОУ 00019034) як вищий орган судової влади, що підтверджується Рішенням КСУ №2-р/2020 від 18.02.2020р. Зазначені дії було кваліфіковано за ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем), ч. 2 ст. 376 (втручання в діяльність судових органів), ч. 4 ст. 382 (невиконання судового рішення), ч. ч. 1, 3 ст. 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади) Кримінального кодексу України.
Тільки, благаю, не хвилюйтесь за долю Петра Олексійовича чи, тим більше, Віктора Федоровича. Поки ДБС очолює ОГП їм обом нічого не загрожує. Якщо десь на тоталізаторі прийматимуть ставки хто сяде першим – Янукович чи Порошенко – можу підказати правильну відповідь: першим сяде… Зеленський. І ось чому.
У червні 2019 року, коли в країні у турборежимі вирувала виборча кампанія до парламенту, відбулась знакова подія, яка, на жаль, лишилась непомітною попри найширше висвітлення. Руслан Стефанчук виступав з передвиборною агітацією по першому каналу Українського Радіо і розповів дослівно таке:
«Крім цього, надзвичайно цікавим і таким дивним фактом для мене є те, що в нас на сьогодні немає єдиної редакції зрозумілої самої Конституції України. Ми святкуємо День Конституції України й навіть не розуміємо, що більш ніж по двадцяти статтях, станом на сьогодні, у зв’язку із постійними змінами, скасуваннями Конституційним Судом і так далі немає єдиної однозначної редакції… більше двадцяти статей в Конституції. І, чи не дивно, що навіть на сайті Верховної Ради висить не текст Конституції, який наданий Апаратом Верховної Ради, а текст, який взятий з Мінюсту. Тому, що Апарат сказав, що він не може гарантувати ідентичність тексту Конституції України…»
Руслан Олексійович не сам дійшов цієї думки, йому трішки допомогли. Взагалі-то питання було адресоване новообраному Президенту. Просте таке, як шмат господарського мила, цікаве питаннячко: відповідно до якої редакції якої Конституції Володимир Олександрович вирішив послати всіх депутатів Верховної Ради VIII скликання під три чорти? Справа в тім, що в Указі №303/2019 від 21 травня 2019 року Глава держави, серед іншого, послався на ключову підставу – пункт 1 частини другої статті 90 Конституції України такого змісту:
Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо: 1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції;
Тільки все це свято демократії псує дрібна приписка, розміщена на офіційному сайті Верховної Ради під текстом статті 90:
{Стаття 90 в редакції Закону № 742-VII від 21.02.2014}
Володимиру Олександровичу за два дні після видання Указу направили звернення, де в кількох реченнях виклали страшну річ, від якої не те, що судини розширяються, а далекосхідні очі миттєво стають близькосхідними: справа у тому, що такого Закону № 742-VII від 21.02.2014 просто не існує у природі!
Візьмемо так званий «закон» №742-VII від 21.02.2014 «Про відновлення дії окремих положень Конституції України»: його так поспішали прийняти, що внесли до порядку денного парламенту тільки наступного дня – Постановою №749-VII від 22.02.2014 «Про внесення змін до порядку денного четвертої сесії Верховної Ради України сьомого скликання», згідно з Додатком до якої доручається підготувати і доопрацювати для розгляду на сесії Проект Закону про відновлення дії окремих положень Конституції України №4163 від 21.02.2014р. (автор н.д. А. Яценюк).
Ця дрібна «описка» виявилась тільки у вересні 2017 року, коли генерального, прости господи, прокурора попросили відкрити за цим фактом кримінальне провадження. Добре, що ним виявився Юрій Віталійович, а не якась там Венедіктова: не розгубився Луценко, зателефонував голові Верховної Ради Андрю Парубію, після чого на сайті парламенту миттєво поміняли зміст додатків кількох постанов…
Візьмемо вишукану назву закону: Про відновлення дії «окремих» положень… А решта положень Конституції як тоді?!
Перша ж стаття цього «закону» тхне божевільнею:
Стаття 1. Відновити дію окремих положень Конституції України з такими змінами, внесеними законами України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV, від 1 лютого 2011 року № 2952-VI, від 19 вересня 2013 року № 586-VII
Якби просто «відновили» дію Конституції в редакції від 8 грудня 2004 року – це було би сумнівно з правової точки зору, але принаймні логічно з точки зору політичної доцільності: мовляв, ми відкидаємо все прийняте в добу Януковича і повертаємо годинник історії назад. Але як можна повернути окремі положення Конституції 2004 року та ще зі змінами 2011 та 2013 років часів Януковича? Такої «гібридної» редакції не існувало ніколи. Не можна повернутись до того, чого ніколи не було! Тим більше, що згаданим Законом від 1 лютого 2011 року № 2952-VI закріплюється як раз повернення до редакції Основного закону 1996 року.
У чому, власне, наріжна проблема із внесенням змін до Конституції України? Конституція висуває декілька умов:
1) Законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 цієї Конституції (ст.159 Конституції України);
2) Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу I “Загальні засади”, розділу III “Вибори. Референдум” і розділу XIII “Внесення змін до Конституції України”, попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України (ст.159 Конституції України).
Отже, дві сесії парламенту, понад триста голосів, і головне – позитивний висновок КСУ. Інакше законопроект взагалі не вважається прийнятим!
Тепер повернімось у ранок 21 лютого 2014 року й послухаємо, що відбувалося в парламенті згідно стенограми ранкового засідання.
10 година ранку, засідання веде Голова Верховної Ради Володимир Васильович Рибак, один із лідерів Партії Регіонів.
«ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу сідати. (Шум у залі)
Шановні народні депутати, давайте визначимося зараз розглядається керівниками фракціями угода, яка підготовлена. Тому яка є пропозиція. Нам треба сьогодні прийняти ряд законів, я прошу послухати. Нам треба прийняти сьогодні ряд законів. Перший закон, який нам треба прийняти – повернутися до Конституції 2004 року. (Оплески) Це перше питання. І сьогодні ми повинні прийняти цей закон».
Отже, «Регіонал» Володимир Рибак вимагає в першочерговому порядку «повернутись» до Конституції 2004 року. Що ж відбувається далі? Він просить витупити «авторів» законопроекту №4163 Тягнибока, Кличка та Яценюка й підтримати цей план!
«10:13:02
ТЯГНИБОК О.Я.
Що стосується ухвалення конституційної реформи, то треба негайно, сьогодні, найпізніше – завтра поставити питання на голосування про повернення Конституції 2004 року і приступити до конституційної реформи, яка в Україні має відбутися буквально найближчим часом. Мають бути оголошені дострокові вибори Президента якнайшвидше. І це має…»
Вставив свої п’ять копійок «вдарений» Віталій Кличко:
«10:18:36
КЛИЧКО В.В.
Я впевнений тому, що наша головна мета – щоб влада понесла відповідальність за це. Ми повинні розробити все для того, щоб повернутись до Конституції 2004 року. Ми повинні зробити все, щоб були достроково вибори Президента. (Оплески). Ми повинні зробити все, щоб такого більше не повто….»
Ну, і виступив звісно «Кулявлоб»:
«10:57:36
ЯЦЕНЮК А.П.
Шановні колеги, нам потрібно тут, у парламентській залі, зараз сісти і протягом години написати Закон про відновлення Конституції 2004 року і негайно його проголосувати. Для того, щоб ми це швидко зробили, до голови парламенту звертаємося, викличте сюди міністра юстиції, щоб ми швидко підготували узгоджений проект, голосування і негайне підписання. Тому пропозиція: із зали парламентської ніхто не розходиться, протягом години ми робимо проект Закону, в залі, тут. І будемо за нього тут голосувати. Тобто годину знаходимося у залі, але готуємо законопроект. Так приймається чи ні? (Шум у залі) Добре!»
І ці люди забороняють Януковичу длубатись в носі! Які там дві сесії, який висновок КСУ ?! Тут і зараз, година часу!
Але, на місці слідчих, які колись будуть розслідувати оцю конституційну катавасію, я би замислився ось над чим: до кого бігали та домовлялися зранку 21 лютого 2014 року Тягнибок, Кличко і Яценюк? Чому потрібно було приймати закон негайно, протягом години, максимум завтра? Чия це умова? Звідки в стінах парламенту взявся текст законопроекту №4163, якщо його тільки за обсягом друкувати і вичитувати потрібно було не один день, якщо не тиждень. Хто його заздалегідь готував? Звідки цей таємний автор міг передбачити втечу Януковича, несподівану для нього самого?..
Але це ще не фінал історії. Скоріше тільки початок.
Закон має підписати президент. Все було би набагато простіше, якби Віктор Федорович дочекався і залишив автограф. Але не склалося. Поїхав у довгострокове «відрядження»… Тоді потрібен хтось, хто буде тимчасово виконувати обов’язки президента.
Відповідно до Конституції, яка була чинною 21.02.2014р., діяло правило:
Стаття 112. У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Прем’єр-міністра України. Прем’єр-міністр України в період виконання ним обов’язків Президента України не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6, 8, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 22, 25, 27 статті 106 Конституції України.
Зверніть увагу на гіпотезу ст.112 Конституції: у разі дострокового припинення повноважень. Тобто, тільки у випадку, окресленому гіпотезою, настають правові наслідки у вигляді тимчасового покладання обов’язків Президента на іншу особу. В інших випадках – ні.
Такою особою міг би бути обраний 27 лютого 2014 року Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. Його обрання без пропозиції глави держави з юридичної точки зору, звісно, містить багато питань, але, принаймні, це прерогатива парламенту. Лишалось тільки припинити повноваження четвертого президента…
Невеличкий лікнеп. Відповідно до ч.2 ст.108 Конституції України повноваження Президента України припиняються достроково в разі:
1) відставки;
2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
3) усунення з поста в порядку імпічменту;
4) смерті.
Цей перелік є вичерпним. Іншого не дано.
Тільки треба розуміти, що:
відставка Президента України набуває чинності лише з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України (ст.109 Конституції);
неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я має бути встановлена на засіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України – за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку (ст.110 Конституції);
для усунення Президента з поста в порядку імпічменту необхідно встановити вчинення ним державної зради або іншого злочину за відповідною процедурою (ст.111 Конституції).
Якщо хочете дошкулити спікеру парламенту, запитайте в нього офіційно: чи виступав Янукович особисто з трибуни парламенту з проханням про відставку? Медичний висновок є? Імпічмент оголошували? Можете показати свідоцтво про смерть Януковича?!
Ось тут нізвідки, як рояль у кущах чи як Остап Бендер у Старгороді, у президії Верховної Ради виник Олександр Валентинович Турчинов. Всупереч усьому, і Конституції, і Регламенту, у стилі «та що тут думати!» була прийнята унікальна Постанова Верховної Ради №757 від 22.02.2014р.:
Враховуючи, що Президент України В. Янукович самоусунувся від виконання конституційних повноважень, що загрожує керованості держави, територіальній цілісності і суверенітету України, масовому порушенню прав і свобод громадян, виходячи з обставин крайньої необхідності, виражаючи суверенну волю Українського народу, Верховна Рада України постановляє:
1. Встановити, що Президент України В. Янукович у неконституційний спосіб самоусунувся від здійснення конституційних повноважень та є таким, що не виконує свої обов’язки.
2. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 85 Конституції України призначити позачергові вибори Президента України на 25 травня 2014 року.
3. Ця Постанова набирає чинності з моменту її прийняття.
Варто було дуже ретельно подумати, перш ніж оприлюднювати цю Постанову, бо ніде у тексті не написано: «та припинити його повноваження».
Це, звичайно, було би антиконституційно, але всі претензії, принаймні, обмежувалися б тільки цією Постановою.
А так і Конституцію порушили, і мети не досягли, бо те, що Янукович не виконує своїх обов’язків – це критика його бездіяльності, сувора догана, а не в жодному розумінні припинення його повноважень.
Річ у тім, що п.7 ч.1 ст.85 Конституції визначає тільки компетенцію парламенту, але не встановлює строків проведення президентських виборів. Без слів про припинення повноважень повисає у повітрі припис ч.5 ст.103 Конституції: у разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев’яноста днів з дня припинення повноважень.
Немає факту припинення повноважень – немає початку перебігу 90 днів на президентські вибори.
Ще гірша історія із самопроголошенням Турчиновим себе президентом.
Постанова Верховної Ради №764 від 23.02.2014р. була дуже лаконічною:
Враховуючи, що Президент України В.Янукович самоусунувся від виконання конституційних повноважень, Верховна Рада України постановляє:
1. Покласти на Голову Верховної Ради України Турчинова Олександра Валентиновича виконання ним обов’язків Президента України згідно із статтею 112 Конституції України.
2. Ця Постанова набирає чинності з моменту її прийняття.
Я дуже вибачаюсь, але і ст.112 Конституції станом на 23.02.2014р., і ст.187 Регламенту Верховної Ради гіпотетично могли покласти ці обов’язки виключно на Прем’єр-міністра. Звідки тут взявся Голова Верховної Ради?!
Логіка така: щоби спікер парламенту міг заміщати вибулого президента – потрібні були зміни до Конституції згідно фейкового «закону» № 742-VII від 21.02.2014р., але його треба було спочатку підписати – для цього Турчинову потрібно було вже керуватись нормами цього «закону». Отаке замкнене коло.
Для виходу із цієї безнадійної з юридичної точки зору ситуації Верховна Рада 22 лютого 2014 року прийняла ще одну безглузду Постанову «Про текст Конституції України в редакції 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV, від 1 лютого 2011 року №2952-VI, від 19 вересня 2013 року №586-VII» – якою, по-суті, тимчасово (!), виключно до набрання чинності «законом» №742-VII, вирішувались питання конституційної ваги всупереч приписам пунктів 15 та 16 Перехідних положень Основного закону.
Цікава обставина: Турчинов підписав 22 лютого «закон» №742-VII спочатку як голова парламенту, направив його на підпис президенту, себто собі ж, але фіктивно підписав його замість глави держави тільки 1 березня. Мабуть вагався…
А тепер повернімося в добу Сатири й Гумору.
Багато хто недооцінює Андрія Парубія. Він так вжився в сценічний образ пришелепуватого ідіота з довідкою, що багатьом навіть невідомо, що за цією маскою переховується тонкий сатирик, майстер епістолярного гумору.
Коли в 2018 році, заради розваги, на адресу спікера парламенту було направлено звернення з проханням назвати точно день, місяць, рік, коли громадянина Януковича звільнили з роботи, – ніхто навіть не сподівався на цікаву відповідь. Як правило, на таке дають порожні відписки клерки з Апарату Верховної Ради. Але в цьому випадку Андрій Володимирович вирішив взятись за перо особисто. У притаманній йому авторській манері він відзначив, що, з огляду на дії окремих вищих посадових осіб держави (це він так обізвав Порошенко) та деякі інші названі у листі обставини, надання відповіді на це питання є передчасним… Оплески! А як же ж тоді рахувався строк 90 днів на призначення позачергових президентських виборів у 2014 році?!
Нагадаю, це було в 2018 році. Пройшов рік. У 2019 році вирішили питання повторити. Тоді було передчасно, може тепер вчасно? Ніхто, звісно, не очікував повторення успіху. Але Парубій знову блиснув своїм неперевершеним гумором службового листування. На коротку в кілька рядків звернення (про день, місяць та рік) надійшла ще коротша відповідь, яку Андрій Володимирович підписати не наважився, а доручив це першому заступнику керівника Апарату ВРУ В. Слишинському.
Відповідь була убивча: «на ваше звернення направляємо засвідчену копію Закону України «Про позбавлення В. Януковича звання Президента України». Цей закон був опублікований у газеті «Голос України» 17 червня 2015 року і набрав чинності 18 червня 2015 року».
Отже, до 18 червня 2015 року Янукович був легітимним президентом?! І тоді у нас цілий рік було два президенти??? Щоб ви розуміли: ця гумореска є наразі предметом судового розгляду Верховним Судом, а потім, вірогідно, дійде й до Великої Палати…
Отже, у підсумку: «закон» № 742-VII від 21.02.2014р. є не тільки антиконституційним, він навіть не вважається підписаним Главою держави – це папірець, який досі перебуває в президента на підпису… Факт друкування цього твору головним редактором «Голосу України» Анатолієм Горловим є звичайним самоуправством, що не створює правових наслідків. Горлов міг би з таким же успіхом надрукувати Коран, шматки із Талмуду та виступ Остапа Бендера в клубі «Чотирьох коней» і вважати це нормами чинного законодавства.
Тож виникає цілком природне запитання до шостого гаранта Конституції. Володимире Олександровичу! Агов! Ви якою Конституцією керувалися, коли розпускали парламент? Де Ви її взяли, з якого сайту скачали? Хіба Ви не чули, що казав Ваш Стефанчук по радіо? Ви розумієте, що Ви підвели під монастир не тільки себе. Після відповідного нагадування колишній голові КСУ Наталії Шапталі, вона з переляку записала в Рішенні КСУ від 20.06.2019р. №6-р/2019 в справі щодо конституційності Указу №303/2019 про розпуск парламенту отаку порнографію:
«Верховна Рада України 21 лютого 2014 року внесла зміни до Конституції України, зокрема змінила редакцію статті 83, доповнивши її положеннями щодо коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, та редакцію статті 90, наділивши Президента України правом достроково припинити повноваження Верховної Ради України у випадку невиконання вимог статті 83 Конституції України щодо формування коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України».
Які зміни? Хто вніс? Ви там з дубу впали? Ви усвідомлюєте, Володимире Олександровичу, що Ви не просто вчинили державний заколот, безпідставно розігнавши представницький орган народовладдя. Ви іще зґвалтували суддів КСУ неприроднім способом, примусивши їх підписатись під вищевикладеною абракадаброю, яка навіть не потребує спростування.
Тільки не кажіть, Володимире Олександровичу, що Ви нічого не можете зробити. Можете! Ви можете, як мінімум, взяти ручку і аркуш паперу і… зробити щось чоловіче. Ну, хоча б накласти вето на «закон» № 742-VII від 21.02.2014р. як досі не підписаний президентом. І розігнати цей балаган під куполом. Або Ви їх, або вони Вас одного дня «самоусунуть» простою постановою парламенту, якщо Ви не заперечуєте такий спосіб прийняття рішень.
Ви можете. Чекаємо! Бо інакше Ви із шостого ризикуєте стати першим…
2021-01-03 12:13:37 |