Пишу, коли вже не можу не писати...

Автор: Вики
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2021-02-03 19:41:38
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Інтерв'ю...

Цей чоловік зайшов до зали,
Там репортери всі завзято
Годину третю вже чекали
Відверту розповідь солдата.

Худий, високий, зовсім сивий,
На погляд, мабуть, років сорок.
А очі зморені, тужливі,
Нема в них світла,
Тільки морок...

- Питайте. Що вам розказати?
Як я попав в полон к чужинцям?
- " Вы убивали русских братьев?"
- Вони стріляли в Українців!

І на додачу мовив тихо:
- Вас , мабуть, в школі не навчили?
Брати не носять в хату лихо,
Вони підрізали нам крила!

- В брудному, в плісняві, підвалі
Семнадцять чоловік нас було,
Але, коли мене звільняли,
Живим залишився Вакула...

Всіх по звірячому вбивали...
Одному викололи очі,
Сергію руку відрубали,
На ній тату " тризуб"...
Коротше!...

Він запалив.
Блідий, серйозний.
Знівечена рука тремтіла...
В очах застиглі біль та сльози,
Душа від туги спорожніла...

Він встав і сухо попрощався.
Тихенько вийшли журналісти.

....................................................
Солдату тому тільки двадцять!
Так, хто, скажіть, тепер фашисти?!

История cоздания стихотворения:

Велика подяка Радоньці за допомогу у написанні цього
вірша.

9

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 219

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 7.

Наталия Самборская

Великий біль і гіркий сум! Далі слів немає, настільки глибоко вразив своєю правдивістю вірш! А ще сльози...

Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5

2021-02-09 12:34:59

Вики

Дуже вдячна, Наталочко

2021-02-09 12:38:31

Наталия Самборская

2021-02-09 12:48:16

Тетяна Лавинюкова

Жорстока ця правда. Вікі, добре написала вустами хлопця, що дає інтерв'ю.

2021-02-04 18:03:39

Вики

Дякую, Тетяно!
Така реальність нашого часу.
Йде війна.
Але ні всі це бачать.
Або не хочуть за свого малодушія

2021-02-04 18:14:18

Денис Нарбут

Молодці дівчата, вийшло гарно, аж серце щемить!

2021-02-04 17:51:00

Вики

дякую, так то ж ні вигадали ми. Так і є.
Хлопцю, якому відрубали руку, ВасилькутПелишу зараз зробили протез і на ньому теж тризуб намальован.

2021-02-04 18:00:59

Вредина

Їм так просто не минеться -
Буде сором, та вже пізно:
Україна не зігнеться,
Бо вже вигляд має грізний.

Болюча тема.
З пов. В.

2021-02-04 12:18:56

Вики

Все, що зараз твориця на території України, болюче!
Дякую вам дуже за відгук і вірш!
Тримаємося!

2021-02-04 13:12:44

Вредина

Але мабуть болючішого за це немає нічого - стільки людських життів покалічено! Руйнувати - не будувати? Чи, можливо, треба все під чисту знести, щоб на вільному місці звести нове й найкраще... Час покаже. Стоємо й вистоємо!

2021-02-04 19:41:09

Вики

Вони вже руйнували, пом'ятаєте голодомор?
Потім у иі пусті від Українців села, завозили з рашки.
На все готове! В хатах чисто, на вікнах накрохмалени занавесочки, кроваті з подушками, вишитими рушниками, шафи,, повні одягу.

тільки людей ніде немає...
І ще трохи відчувається солодкий сморід...
Це мені бабуся моя розповідала...

2021-02-04 20:01:50

Радонька

І сум, і сльози.
Дуже сильний вірш. Хоча, про цю нашу новітню історію писати слабо і не можна. І забувати не можна.
Треба розповідати і дорослим, і дітям.
В нас мир, а там війна. І хлопці один на один з ворогом.
Хай Боже збереже їх життя.

2021-02-04 09:03:30

Вики

Це тобі велика подяка!
Ти, як ювелір, обробила його . Бо був такий, не дуже...

2021-02-04 09:17:37

Радонька

Все добре, Віка.

2021-02-04 09:20:58

Вики

Не забудемо!
Не пробачемо!

2021-02-04 11:52:07

Эдуард Неганов

Окуляри запітніли і захотілося взяти автомат і строчити в цю орду, поки вся ця мерзота НЕ здохне ... Спасибі, Віка, за патріотичні вірші

2021-02-03 20:45:57

Вики

Дякую,Ед!
Це я читала колись інтерв'ю Василька Лемеша,20 трирічного бійці, якому у полоні вирубали руку по саме плече.
Бо там був тризуб.

2021-02-03 20:59:33

Эдуард Неганов

Такого прощать нельзя...

2021-02-03 22:36:55

Юрiй Асадчих

Кожному свідомому українцю болить ця тема і крає серце несправедливість, туга за полеглими, ненависть до ворога, що так підступно вчинив і який дивлячись тобі в очі, тримаючи у руках зброю, хижо посміхається і розказує про братерство і любов.
Московити, як вовкулаки, тільки почують запах крові, то враз все що і було у них людського - одразу зникає. Такими вони були завжди споконвіку. Та їхні літописці лицемірно зліпили із них такий образ богообранного народу, в котрий вони всі радо вірять, бо не хочуть і не можуть визнавати своєї власної мерзенної природи.

2021-02-03 20:26:55

Вики

Дуже добре ти все написал. Так. Згодна.
Дякую ,що прочитав

2021-02-03 20:44:58

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений