Автор: Леонид ВЕТЕР
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2021-04-25 12:52:27
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Верба додолу похилилась

Верба додолу похилилась
І зажурилася в собі…
Над сином мати нахилилась,
Та не повернеш біль в собі…

Не буде сини дорогого,
Не прийде, що би погостить.
І мамина сльоза убого
З щоки додолу полетить:

«Мій ясний сокіл, чи соколик,
Ти Край свій рідний захищав.
Орел  могутній, малий орлик,
Ти проти ворогів повстав.

Любив і любиш Україну
Ти в серці своїм на завжди.
Ти Край, коханую дівчину
Залишив з нами назавжди.

Тобі ганьба було б ходити
Під гнітом підлих ворогів.
Душа, як птах, повинен жити
На волі, так як ти хотів».

Не може волю замінити
Не сите рабство, ні ярмо.
Бо стане серденько тужити…
Та й волю нашу - не здамо!

І не здамо і не похилим
Ми край до наших ворогів.
В тяжкій борні його осилим,
Лишень обудим правий гнів…

Верба додолу похилилась
Над тілом воїна свого.
Над сином мати помолилась,
В останнє відпустив його...

Сльоза ніколи не поникне
В блакитних маминих очах.
Геройство в нас повік не зникне,
Та й не зупинить більше страх.

І Бог за всіх своїх заступить,
Синів і дочок, повсякчас.
Нога ворожа більш не ступить
І не здолає більше нас.
25.04.2021.

История cоздания стихотворения:

Тим хто служить і хто виразив готовність борнити наш рідний Край від
щодень наростаючої
агресії...