Автор: Денисова Елена
Тема:Переводы
Опубликовано: 2023-04-07 14:32:33
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Колись я піду

Ось і ще один день відпливає за грань небокраю
Та безликою тінню безслідно щеза у думках.
Він приб'ється позаду десь там до пташиної зграї –
У минулому зниклих далеких-далеких роках.

Як же вдержати їх, всі ці дні, що безслідно відходять,
Ці годинника стрілки, що все поспішають прудкіш?
Не дивлюся у люстра, нікого роки не обходять,
Бо від того, що бачиш, стає з кожним разом сумніш.

Прикормити б зозулю мені, ту, що роки рахує.
Хай ще довго кує, це для мене – господні дари.
Та вона не співа, або я її голос не чую?
Календарні сторінки гортають стрімливо вітри.

І кружляє життя відповідно всім Божим законам:
За зимою приходить хвилююче сяйво весни.
Так, колись я піду, тільки хочу залишитись "вдома",
Хай і стану дощем, чи хвоїнкою панни-сосни.


Оригінал:
Я когда-то уйду (Любовь Малашенко)

Вот еще один день, словно облако в небе,  растаял
и безликою тенью бесследно исчез навсегда,
где-то там позади он прибьется к блуждающей стае –
затерявшимся в прошлом, ушедшим в былое, годам.

Как же их удержать, эти дни, что бесследно уходят,
эти стрелки часов, что быстрей, с каждым кругом, бегут?
Не смотрю в зеркала - их нещадно состарили годы,
и они, поседев, все наглей и бессовестней  лгут.

Может мне прикормить раздающую годы кукушку?
Пусть споет лишний раз,  для меня это – божеский дар...
Но она не поет мне года на заветной опушке...
А печатью своей все усердней  стучит календарь...

Да, кружит эта жизнь в соответствии с Божьим Заветом:
за холодной зимой – начинается праздник весны...
Я когда-то уйду, но хочу наблюдать чудо это
пусть дождинкой одной или просто... иголкой сосны...

История cоздания стихотворения: