Автор: Ирина Малютина
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2016-01-13 10:54:52
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Не названа поетеса

Не названа була вона поетеса.
Цьому вона ніколи і не вчилась.
Писала вірші, романи, п’єси.
Що вразливому серці чулось.
І це в поезію легку складалось.
Сама про себе говорила в риму.
Думки про почуття її  роїлись
Гучно, мов в вулику бджолиному.
І не чекала музи, щоб вірші писати.
І любила бути з думою наодинці.
Та й не хотіла, вірші декламувати.
Вона лише у собі,  як у дитинстві.
Писала те, що душа їй диктувала.
Такий собі, почуттів її щоденник.
На чужую думку і не сподівалась.
Що розбиратиме почуття розумник.
І нащо чіпати, душі тоненькі струни.
Сплетені з тонкого шовку та  любові.
Її тривожив відгук голосної трибуни.
Яка горлала на незрозумілій мові.
Жила у світі, незрозумілому нікому.
А розумів той, чиї думки десь схожі.
Хто відчував і віршував більш всього
Думки у риму і в унісон писав їх може.
Вона писала завжди щиро і відверто.
Кожне слово було виведене з душею.
І не зрозумівши , мовчіть, не варто.
Цей світ, незрозумілий, наодинці з нею.

История cоздания стихотворения: