Вход для авторов

Забыли пароль??

Регистрация

Уже недалечко червоне яєчко: Вербна неділя в історії та традиціях
/ АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" /

Число 28. Як знищували українську мову
/ АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози /

Сейчас на сайте 5717 человек

Кто онлайн?

Рекомендации УПП

ми будьмо
Елена Рышкова
варте
Цыганова Наталия
Нота...
ЛИМ

Резонанс дня

Новые авторы

Присоединяйся

Слова ищу, не мудрствуя лукаво, чтоб быль и небыль строчкою прошить, слезой смешной омыть на сердце рану, стих написать и дальше вольно жить!

Автор: Тетяна Даніленко
Тема:Переводы
Опубликовано: 2023-02-21 10:57:38
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Сонет 90 Вільяма Шекспіра. Переклад

Прийму й твою ненависть я тепер,
Коли весь світ постав супроти мене,
Замало зла - додай своїх "химер"*,
Та не турбуй майбутність незбагнену:
Моє там серце біль переживе,
Як спогад не торкне необережно -
Не клич в пустелю завтра дощове,
Де спека одинокості безмежна.
Але серед життєвих мук моїх
Хай вирок твій не буде наостанок -
Покинь тепер! І тугу бід нових
Здолаю так, як тьму долає ранок...
         Не знаю я страшнішої біди -
         Тієї, як мене покинеш ти.

       © Татьяна Даниленко

Картина "Озираючись", Перуджині Чарльз Едвард

Then hate me when thou wilt; if ever, now;
Now, while the world is bent my deeds to cross,
Join with the spite of fortune, make me bow,
And do not drop in for an after-loss:
Ah! do not, when my heart hath 'scaped this sorrow,
Come in the rearward of a conquered woe;
Give not a windy night a rainy morrow,
To linger out a purposed overthrow.
If thou wilt leave me, do not leave me last,
When other petty griefs have done their spite,
But in the onset come: so shall I taste
At first the very worst of fortune's might;
       And other strains of woe, which now seem woe,
       Compared with loss of thee, will not seem so.

             William Shakespeare

Якщо не любиш, кинь мене сьогодні,
Коли зреклись і люди, і Господь.
Віддай на муки в пеклові безодні,
Лиш як остання втрата не приходь.
Не завдавай іще мені страждання,
Як душу знов посяде супокій,
Нехай не йде по ночі грозовій
Холодне, хмуре й дощове світання.
Покинь мене, лиш не в останню мить,
Коли зігнуся від дрібних утрат я.
Покинь тепер, щоб міг я пережить
Удар оцей, страшніший від розп'яття.
      Тоді тягар усіх дрібніших втрат
      Покажеться мізернішим стократ.

        Дмитро Паламарчук

Якщо вже ти зненавидиш мене,
То краще кинь. І довго не вагайся.
Нехай цькувати світ мене почне
Та ти до мене вже не повертайся.
Коли я скину цей тягар із пліч,
Не завдавай удару наостанок.
Нехай бурхливу горобину ніч
Не змінить сірий, безвідрадний ранок.
Залиш мене, та не в останню мить,
Коли і мужність вже мене полише.
Залиш тепер, щоб зміг я зрозуміть,
Що горе це всіх злигоднів страшніше,
       Що не буває гіршої біди,
       Аніж любов втрачати назавжди.

        Олександр Грязнов

*Химера у давньогрецькій міфології — вогнедишаче
страховисько з головою лева, тулубом кози й хвостом
дракона; походила з племені безсмертних богів.
У міфології химеру вважають злісною й небезпечною
твариною. Вона ототожнюється зі вселенським злом.