Автор: Яна Аргун
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2018-07-29 13:03:28
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Плач по коханню

Плач по коханню
(Терцини)

Весна оп’яняла киснем.
Кохання до нас влетіло
Метеликом беззахисним.

А ми, мов сліпі, щосили
Відмахувались – чекали,
Коли Купідон поцілить.

У літо ввійшли зухвало.
Задуху кляли й пилюку,
Кохання не помічали.

Та осінь хмурна без стуку
Вірвалась і все відразу
Замазала у багнюку.

Ми кидали вбивчі фрази.
Кохання згасало тихо,
Розірване на образи.

Зима стала свідком лиха,
Як стрілися ми востаннє –
Шалено зривала стріхи,

Оплакуючи кохання,
Морозом шугала хвацьким.
Чинила нам покарання…

Вже років минуло з двадцять,
Як юну мене спіткало  
Кохання те чудернацьке,

Призначене на поталу.
Здавалося б, жалкувати
За дивним, за ним, не мала б,

Та я відчуваю втрату
Таку, що не слабне з часом.
Як тужить невпинно мати
За вмерлим дитям нещасним.

2018

История cоздания стихотворения: