Додатковий 16. "А небо в зорях" на вірш Ніни Трало / АП творчої групи - Злива / |
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
Автор: Маргарита Белявцева
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2014-11-08 20:58:25
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Одного ранку я прокинулась ніким. Ось так. Зовсім ніким. Істотою без статі, без плоті, без ваги…Я розчинилася у повітрі, я була усюди: в очах новонародженої дитини, в рожевих пелюстках квіток, в солоній піні морській…І бачила я геть усе: як листя жадібно втамовує свою спрагу першими краплинами ранкової роси, як сонно нявкотить кошеня біля своєї матусі. Я чула як перемовляються між собою хмарки, затуляючи пухким тільцем вранішні зорі. Мова їх легка і тиха, майже непомітна, і людям здається, що то вітер блукає понад стріхами. А вітер мовчить. Навіть не дихає. Щоб не збудити випадково, подихом, втомлених яблунь.
Я вода. Тепер я відчуваю як шумно і важко я виливаюся, як у мене занурюється людське тіло, як лоскоче корабель. Я відчуваю мільйони живих істот, і їх життя пульсує в мені.
Проходжу крізь землю, біжу трубами, наповнюю собою світ…
Я вогонь. Я багряне полум`я. Я знищую і відтворюю, караю і милую . Вбираю в себе цю пониклу, мертву природу і вмираю. Швидко та безнадійно.
Я дим.
Я повітря
Я тиша.
Я усе
Я- ніщо.
І в ці солодкі, та можливо останні хвилини своєї подорожі , я побачила Його вікно. Він спить. Гарний як саме життя. Повітря тепліє від Його подиху, голуби покірно стихли перед Його вродою. Перший промінь сонця ніжно лягає Йому на повіки. Я кохаю Тебе. Я не можу стерпіти цієї нестримної жаги до життя …
Торкаюсь. Його руки, його обличчя…Я вже не відчуваю Його. Я пам`ятаю той запах,запах зів`ялого листя з Його ключиць, волосся м`яке і темне. І голос. Пам`ять знов дарує мені Його. Справжнього. І я живу. І життя моє, сповнене болючої, нестримної любові до світу, передається йому через кров, через повітря. Неси мій тягар, живи моїм життям
І зникаю. Темно. Далі і далі вниз…
Переді мною побілена стеля. Знайома кімната. І чийсь далекий, ледве вловимий голос промовляє до мене:
-Вітаю. Ти прокинулась жінкою
История cоздания стихотворения:
Чудовий вірш, Сергію! Прекрасні поетичні рядки! Сподобалось! Натхнення Вам! |
Рецензия от: Сергей Андрейченко 2024-04-26 09:02:25 |
Вийшла гарна пісня! |
Рецензия от: Ольга Савенкова 2024-04-26 01:14:52 |
Прекрасный слог. И вечная тема. +1 |
Рецензия от: Азинелло 2024-04-26 01:06:32 |
Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |