22 січня - День Соборності України
Лілія Фокс: на рецензію
Сейчас на сайте 2110 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
Автору было мало творческих мук,он жаждал еще и читательских

Автор: Маргарита Белявцева
Тема: Свободная тема
Опубликовано: 2014-11-08 20:58:25
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Уривки з теорії жіночності (вступ)

Одного ранку я прокинулась ніким. Ось так. Зовсім ніким. Істотою без статі, без плоті, без ваги…Я розчинилася у повітрі, я була усюди: в очах новонародженої дитини, в рожевих пелюстках квіток, в солоній піні морській…І бачила я геть усе: як листя жадібно втамовує свою спрагу першими краплинами ранкової роси, як сонно нявкотить кошеня біля своєї матусі. Я чула як перемовляються між собою хмарки, затуляючи пухким тільцем вранішні зорі. Мова їх легка і тиха, майже непомітна, і людям здається, що то вітер блукає понад стріхами. А вітер мовчить. Навіть не дихає. Щоб не збудити випадково, подихом, втомлених яблунь.
Я вода. Тепер я відчуваю як шумно і важко я виливаюся, як у мене занурюється людське тіло, як лоскоче корабель. Я відчуваю мільйони живих істот, і їх життя пульсує в мені.
Проходжу крізь землю, біжу трубами, наповнюю собою світ…
Я вогонь. Я багряне полум`я. Я знищую і відтворюю, караю і милую . Вбираю в себе цю пониклу, мертву природу і вмираю. Швидко та безнадійно.
Я дим.
Я повітря
Я тиша.
Я усе
Я- ніщо.
І в ці солодкі, та можливо останні хвилини своєї подорожі , я побачила Його вікно. Він спить. Гарний як саме життя. Повітря тепліє від Його подиху, голуби покірно стихли перед Його вродою. Перший промінь сонця ніжно лягає Йому на повіки. Я кохаю Тебе. Я не можу стерпіти цієї нестримної жаги до життя …
Торкаюсь. Його руки, його обличчя…Я вже не відчуваю Його. Я пам`ятаю той запах,запах зів`ялого листя з Його ключиць, волосся м`яке і темне. І голос. Пам`ять знов дарує мені Його. Справжнього. І я живу. І життя моє, сповнене болючої, нестримної любові до світу, передається йому через кров, через повітря. Неси мій тягар, живи моїм життям
І зникаю. Темно. Далі і далі вниз…
Переді мною побілена стеля. Знайома кімната. І чийсь далекий, ледве вловимий голос промовляє до мене:
-Вітаю. Ти прокинулась жінкою

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 3284

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 1.
Тендітно і вишукано написано. Без сумніву, в вас - величезній потенціал поетичний...
2016-11-07 23:43:38

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Хорошо передано настроение тишины. Понравилось.
Рецензия от: Наталья Зарайская
2020-01-22 23:23:37
Наташа, моя хорошая... как я Вас понимаю...
Всё вылилось в строки... и боль, и смятение, и смирение...
Как бы хотелось, чтобы это было только ЛГ.
Держимся и ждём весну!
С самыми теплыми обнимашками.
Рецензия от: АКВа
2020-01-22 23:22:20
Чувственно и очень изобретательно:" дождь ушел в ноябрь"... И настроение осеннее-осеннее. Спасибо
Рецензия от: Наталья Зарайская
2020-01-22 23:19:28
На форуме обсуждают
Російському президенту Володимирові Путіну є вигідною позиція президента України Володимира Зеленського в питанні врегулювання конфлікту на Донбасі. П(...)
Рецензия от: Зрадонька
2020-01-22 23:19:16

Алексей Петров
Глава парламентской фракции Верховной Рады Украины Давид Арахпмич спокойно даёт интервью фактически главному телеканалу страны-агрес(...)
Рецензия от: Зрадонька
2020-01-22 23:18:35
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.