Автор: Гетманец А
Тема:Переводы
Опубликовано: 2019-01-12 16:30:49
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

..Якби був я Ден Браун

                                              
Д. Биков

Якби був я Ден Браун – то правду кажу,
Підійшов до професії правильно.
Ось ідея роману, з його тиражу
Я б нажився крутіше Ден Брауна.
Та роман – це деталі, і час, і слова.
Легше, певно, з баладою справитись.
Починалось би так: Патріарх й Голова
Чимчикують до лазні.
Попаритись.

(Відбувається все це не в наших краях,
Не на нашій планеті, а в інших світах).

На полиці розклавши міцну дужу плоть,
Від буденних турбот відокремлений
Президент би спитав його:
- І?.. Є Господь?
Патріарх би сказав:
- Так, я впевнений.

Президент би промовив:
- Здається, були
Ці питання вкрай незрозумілими.
Патріарх відповів би:
- Ну, чесно, коли,
То, немає, чому б там не вчили ми…

Президент би його враз зігнув та припнув
І сказав:
- Не жартую я ніц. Ти збагнув?
Вирячаючи очі, в’ючись, мов лоза,
Патріарх би зізнався, покаявся:
- Ну за що ти мене?
Я не знаю... не зна...
Президент би сказав:
- Ми дізнаємся.


І в країні пішов би спецслужбам наказ:
Відірватись на місяць від війн різних фаз,
Від диверсій в сусідів, від злих ворогів,
Від свого ліберала продажного,
Віднайти,
І створити перелік богів
Й поміж ними знайти Бога справжнього  –
Між мечетей, між пагод, між білих палат...
Щоб шпигунським засяяти якостям!
Адже раз так знайшли же.
А Понтій Пілат
Був не кращим за наших, вже якось там.


Потайних, дивних вір панорама пішла б:
Вудуіст, от хоча б,
Синтоїст, от хоча б...
Це ж барвистий, невичерпний описів ряд!
І мулатку, й німкеню в колекцію,
І з бароко фасад,
І тропічний див-сад,
І Мурано, і Бонн, і Флоренцію!
Промайнув би з розписаним бубном шаман
І грекиня красуня з Паладою
...Та навіщо писати довжезний роман,
Де обмежитись можна й баладою?


Обшукавши сакральні куточки Землі,
Повернуться герої, знесилені, злі,
На щось варте ні натяку й позначки,
І зізнаються:
- Жодного ми не знайшли.
Звітувати настав час.
А хтозна чим.

І візьмуть вони першого ліпшого - йой! –
За каліцтвом в додаток найбільшого – йой!
І обступить піхота та вершники!
І хапають його, й розпинають його,
А тоді вже всі Богом вважають його,
Адже вірять у Господа все ж таки!
І зіб'ють його з ніг,
І зігнутий його в ріг,
Справа кепська, до іншого байдуже.
Й як назветься він Богом, бо більш не зміг,
Він і буде сам Богом тим, мабуть вже.
Замордують його,
Закатують його,
А коли зовсім він замордується –
І помре цей бідак,
То воскресне. Й відтак,
Воскресінням тим людство врятується.

Тут тіла бездиханні
Являли не раз,
Щоб начальству картатись докорами.
Неодмінний закон торжествує у нас:
Як нема Всеблагого,
То створимо.

Й стане мир між всіма,
І відступить пітьма,
А інак, в дупі все опиняється,
Адже Бога, здається, і справді нема,
Доки хтось серед нас
Не зізнається.

История cоздания стихотворения: