Мой сайт: https://virshi.in.ua/

Автор: Светлана Александрова
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2018-02-08 08:46:00
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

* * *

Збирала в долоньку солоні сльозинки,
На нитку низала, немов намистинки.
Коралі чіпляла із сумом на шию,
Та в серці ховала рожевую мрію.

Ночами не спала, все думку гадала.
І зорі у небі щораз рахувала.
В чужім краю небо - холодна безодня,
Й надія, що все то є милість  Господня.

А в ніч, коли сон на повіках танцює,
Вона на ногах чиїсь дотики чує.
Хто це? Домовик, Чорт чи все таки Янгол
Танцює на ковдрі її важке танго?

Не знала. А може не варто і знати?
Чому давлять стіни цієї кімнати?
Чому так багато і важко так спиться?
І що коло неї йому завжди сниться?

Без відповідей питання лишались,
Вони то прощались, то знов зустрічались.
Не вічне нічого на жаль у цім світі.
Її почуття ним ставали убиті....

А там, де лишилися всі, хто молився
На південь будинок щоранку дивися
Й чекав, наче батько, з дороги на неї.
І сніг застеляв їй у парку алеї..

"Їзди - но додому, чекаємо, доню!
Не треба збирати сльозинки в долоню!
Хіба хтось є вартий твоєї сльозинки?
Дивись, ось для тебе танцюють сніжинки.
Вертай, наша люба. Вже скучило місто.
Скидай з свєї шиї журливе намисто.
Раз казка не вийшла- не варто страждати.
Не всі поцілунки із присмаком м'яти
Цілущі бувають, то буде наука.
І дорого коштує наша розлука."

Вона все це чула крізь сон, перед ранком
І тануло щастя рожевим серпанком...
А рана на серці сочилась, сочилась,
Аж поки рубцем воно товстим не вкрилось...

Аж поки... Хоча це вже іншая казка.
Можливо для когось це повне фіаско.
Або навпаки, це дорога до раю...
Я вам не скажу, бо напевно не знаю...

Вночі нашептали про те мені зорі,
Коли грались в хвилях на чорніїм морі.
Коли чули шепіт будівель стареньких,
Як місяць розказува їм  молоденький,

Бо він бачив сам все, очима своїми
Як жінка гуляла з думками сумними.
І як він світив їй дорогу із неба,
А їй лише щастя тоді було треба.

Буває, кінець то чогось є початок
В історії цій є багато ще крапок.
І ходить по встеленим снігом алеях
Щоночі  вродлива чи жінка, чи Фея.

Шукає когось, може просто гуляє?
Напевно ніхто того й досі не знає.
І вірші складає буває хвилиною,
І стомлено крила ховає за спиною.

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 454

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 2.

Сколибог Олег

В скронях гомін


Дива, прострація?
Перший поцілунок, сутінкам віддати?!
Верби дотик , дотик пальців –
Зашпори… ухналі у п’ятах.
І заблуда місяць, вабить,
У обіймах розчинитись –
Небосхил в цій грі тремтить.
Та й по лезу, в лабіринт любові …
Тільки в скронях гомін – пісні забуття.
І скорившись у бунтарстві,
Течія підхопить – проза – муза,
Муза – протвінь, візаві кохання.
29. 08. 13.

2018-12-01 11:02:11

Светлана Александрова

як гарно...дякую...

2018-12-02 00:28:42

Сколибог Олег

Світланко....
муза - протвінь, у воспріятії не дісонірує

2018-12-02 06:53:15

Светлана Александрова

2018-12-27 17:25:36

Юрий Тригубенко

Люба Лано, Ланочка! Щиро вітаю тебе із Днем твого народження! Гарного настрою зичу тобі у цей гарний Твій День! А ще зичу Здоров`я, Щастя, справжнього, Кохання у житті, Творчого натхнення! Хай здійснюються твої світлі наміри та мрії! І щоб було в житті твоєму справжнє материнське щастя!
Вітаю тебе з твоею першою збіркою. Хай буде не остання!
А цей вірш дуже гарний, насичений глибиною й поезією. А ти назви його так: "Чи сни, чи роздуми". А буде час, пройди по ньому та перевір розміри рядків, щоб все було гаразд.
Дарую тобі в цей день віртуальну Білу Троянду! Обнімаю.

2018-03-10 05:51:18

Светлана Александрова

Дякую велике із а побажання, і за поради.. Потім, принагоді, перевірю його ще раз на розмір)Дякую))

2018-03-11 23:22:12

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений