Залишаюсь на любительському рівні: любити рідну мову, любити рідний край, любити вірші, любити людей.

Автор: калиниченко
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2016-03-13 19:36:47
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

...мить війни...

Ось він припав поближче до землі,
Стискаючи міцніше автомата,
Хай знають там в далекому Кремлі,
Що це його , його землиця мати.

А гради б'ють, навколо все горить,
І вижити здається неможливим,
Згадав дітей, дружину і намить,
Подумав: "Господи, я все таки щастливий,

Щастливий що вони у мене є,
І ця земля, що треба боронити,
Ця мить, що дав згадати про своє,
Заради чого треба , треба жити..."

Ось майже поруч вибухнув снаряд,
Все стихло, і війна, і навіть думка,
Крик янгола:" Розряд! Іще розряд!"
-"Ні рано сплачувати  ще свої рахунки.

Та що це , Господи?! Невідчуваю ніг,
Невже полишив їх на полі бою?
Навіщо я живий? Та як ти міг?
Чому ж ти не забрав мене з собою?!

Який тягар дружині й діточкам,
Ось і вони, куди подіти очі?
Ні, я помер, я їх недочекавсь,
Нехочу жити! Господи! Нехочу!"

Закрив зіниці вдаючи що спить,
А серце виривається на волю,
Так калатає бідне, аж тремтить,
Ні не від болю, зовсім не від болю.

Тремтячі губи впізнає щока,
Так це дружина, це синок, це доня,
Руки торкнулась доніна рука:
"Прокинься тату, їдьмо вже додому.

Прокинься тату, їдьмо вже додому,"
Одне за одним  промовляли діти,
І розпач, оселившийся  у ньому,
Нарешті зміг солдат оволодіти...

История cоздания стихотворения:

Коли я приїздив у військовий шпиталь, до пораненого сина,
в м. Харків. Там я бачив як сім'я забирала незнайомого мені героя , інваліда. Це був молодий хлопчина. Тоді я подумав,
скільки ж іще горя наробила та наробить ця війна.
І нехай пробачуть мені такі хлопці за ці фантазії моєї схвильованої душі.

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 655

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 7.

Оксана Васильевна Федишин

До сліз. Слава Богу за вірних дружин. Чомусь здається, що їх небагато. І від такої думки ще більше щемить серце.

2016-04-04 21:41:21

калиниченко

Доброго вечора , Оксано! Мені здається що таких дружин якраз найбільше на Україні, а Ваше серце щимить бо Ви одна з цих Українок.

З теплом та повагою, Сергій.

2016-04-04 21:50:03

Оксана Васильевна Федишин

У Франківську солдат приїхав із гранатою. Хотів підірвати себе з дружиною. Здається, дружина вижила, а він загинув. Осуджували його. А я йому вірила, що іншого виходу в нього не було. І хай йому Бог простить.

2016-04-04 22:11:17

калиниченко

Так нехай Бог йому пробачить, але кожна людина повинна розпоряджатися тільки своїм життям. Така моя думка.
З теплом та повагою, Сергій.

2016-04-04 22:26:10

Ника Неви

Сергію, це не фантазій, це біль щирої душі.
Скільком таким солдатикам війна зруйнувала життя. Та немає нічого кращого за повернення в рідну домівку, де на тебе чекають. Найважливіше, що кохана та дорога серцю людина повернулась і буде поряд.
З повагою.

2016-04-04 21:34:39

калиниченко

Доброго вечора,Ніко!Вдячний за розуміння, так війна принесла багато лиха в Українські домівки, добре що наші жінки вміють так вірно кохати...

2016-04-04 22:08:30

Ника Неви

Бо нам є за що кохати наших чоловіків!

2016-04-04 22:10:25

калиниченко

2016-04-04 22:27:05

Альшакова Людмила

Як сумно читати цi строки. Скорiше б закiнчилась вiйна. Ми всi так жадаэмо миру.

Дякую, , СергIю.

2016-03-18 16:43:49

калиниченко

Людмило, вибач будьласка що зупізнився з відповіддю. Щось мені здається що ця війна швидко не скінчиться...

З повагою, Сергій.

2016-03-21 21:08:58

Альшакова Людмила

Хай не вмираэ надiя.

2016-03-22 11:30:16

Елена Макарчук

навіть не хочеться свої дурнуваті зауваження вставляти: де який значок пропущений... Прямо в серце вірш...

2016-03-15 16:45:20

калиниченко

Доброго Вам вечора,Олено. Вдячний що ви до мене завітали,я ніколи не ображаюся коли люди мені вказують на мої помилки, навпаки вдячний.
З повагою, Сергій.

2016-03-15 22:31:20

Елена Макарчук

мій братик теж лежав у цьому шпиталі. Правда не з пораненням - страшенна виразка шлунка від "кільки в томаті" що годували солдатиків нею Ледве не загинув. Для рідних без різниці - чи дірка була ззовні - від кулі, чи зсередини - від виразки. Треба ж нормально годувати наших хлопчиків. А то подекуди лише волонтери це на собі тягнуть

2016-03-15 23:07:22

калиниченко

Так Ви праві, син також розповідав що тільки на волонтерах тримається все ...Про цей волонтерський рух я передчував ще на початку війни, у вірші " В долині мрій" . Шкода що державі нічого не потрібно.
З повагою, Сергій.

2016-03-15 23:28:44

Гром Слобожанський

Дуже гарний вірш. Дякую.

2016-03-15 16:40:40

калиниченко

Щиро вдячний що завітали на мою сорінку.
З повагою, Сергій.

2016-03-15 22:33:08

Виктор Шталь

Приголомшливі строки, Сергію, з яскравою але гіркою правдою життя!!!
:)

2016-03-15 16:32:38

калиниченко

Доброго Вам вечора, Вікторе! Цю правду життя ,нам пише саме життя.Я тільки намагався передати її... І шкода що від неї ніде не дітись,і шкода що не тільки нам, а тим хлопцям і тим сім'ям.
З повагою, Сергій.

2016-03-15 22:41:32

Мария Руденко

Так, війна це дійсно неймовірно страшна річ. І у неї, нажаль, немає переможців.
Дякую за такий чуттєвий вірш.

2016-03-13 20:23:42

калиниченко

Дуже вдячний за розуміння.
З повагою, Сергій.

2016-03-13 20:27:43

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений