Автор: Оксана Васильевна Федишин
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-03-23 12:41:37
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Вiн зможе! (Про долю В. Стефаника)

___ Вiн зможе! ___

                (Про  долю В. Стефаника)

Хмарина зорю світанкову прикрила.
Запряг тато коні найкращі, здорові,
везе в Коломию хлопча чорноброве
в надії: в гімназії виростуть крила.
Ідея ґазду покорила чудова.
=
Смоктала Василька приниження п’явка:
єхидні панки, вчителі іронічні.
Та розум живили вправляння логічні:
сільських не бентежила вже задня лавка,
якби… не таємна тусовка... для учнів.
=
Та вишкіл важливий для батька: він зможе!
Котила в Дрогобич надію стежина,
бо вірив, що виросте лікар із сина…
Та батьківське серце стрілою прониже
талант несподіваний – «Кни-же-…чка си-ня».
=
У розпачі батько на полі карався,
і мати в сльозах: «Бійся слави, синочку»,
дружина: «Вдягни, любий, білу сорочку»,
і тесть: «Пером смерті, дитино, не бався».
Дідух із «Хрестом» попрощався в куточку.
=
В Європі, ночуючи в зимній мансарді,
ідея Стефанику душу зігріла.
Він «жили мужицької долі» уміло
натяг, щоби в музиці перших акордів
слова, що клубком стали в горлі, дзвеніли.   
=
А ті мідяки, які взяв як зарплату,
роздав голодранцям, щоб мати причастя
до злиднів мужицьких, до паю безчестя;
сам сів на узбіччі, як той, що без втрати,
й писав у пилюці: життя варте… щастя.
=
© Оксана Федишин, 12.05.2021 00:27

История cоздания стихотворения: