Автор: Марина Волынец
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2014-04-19 11:33:31
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Чекати і справді то час не найкращий...

Чекати і справді то час не найкращий,
Коли вже не знаєш про що говорить,
І кожного разу той подих все важчий,
А час мов на місті стоїть, не біжить.

Тепер сам на сам в полоні свободи.
Даремно я хочу із нього піти.
Я в небі безоднім шукала нагоди,
Щоб знову оманливу правду знайти.

Та де б не шукала - одні тільки сльози,
Давно я не бачила днів без дощу,
А сонця не бачити серце не може,
І все ж крізь цей холод не бути теплу.

Буває і рана щемить без торкання,
Буває і очі горять без вогню,
Буває прощаешься так, мов в останнє,
Буває ніщо не займе пустоту.

Буває...але ж не буває ніколи
Кохання останнього в цьому житті.
За кращим не треба летіти в погоні.
Якщо за ним просто можна піти.

І в цілому світі знайти те єдине,
У чому навіки спочине душа.
Колись і вона до світла полине,
А поки в любові хай буде жива...

История cоздания стихотворения:

3 березня 2014р