Автор: Владимир Михайлов
Тема:Переводы
Опубликовано: 2018-08-10 08:34:04
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Вера Бондаренко. Воскресение Динки. Перевод В. Михайлов

Оригинал
http://www.stihi.ru/2018/08/04/5455

    Забіяка-вітер заглядав у шпаринки покрівель,перескакував на порослі слив, просочувався крізь листя
великих кущів смородини,куйовдив траву  і,  покрутившись над вкритим  соломою дашком клуні,шмигнув у
прочинені двері всередину, де розхристане дівча бавилось на купі кольорового ганчір’я,роблячи собі
ляльки із прядива. Раптом жаринка від запаленого нею сірника стрибнула на купу лахміття,котре
продмухував все той же витівник-вітер,а з тієї жаринки зродилося  зловіще полум’я, яке пахнуло на дівча
своїм зажерливим язиком  –   і з того страху дитя кинулося чимдуж навтьоки та з переляку опинилося у
дядьковому курнику.

   Там було теж страшно. Кури трішечки заметушились від її  присутності,а потім знову спокійно дрімали на
подрах. Тільки раз у раз вниз на дитя злітали пір’їнки та куриний послід. А ще почала надоїдати міль.
Дівчинка чухалась,цим лякаючи курей,але від свого схоронку відмовитися не змогла.

   В цей час в будинку Нутраченків відбувався  страшний переполох. Шукали на згарищі останки їхньої  
Діночки. Кричали від болю за втратою,голосили,але згодом почали готуватися до похорону. Бабця пошила з
марлі весільну сукенку і фату. Дід Василь змайстрував домовинку. Причумлені батьки сновигали,
заломлюючи руки , не могли нічого робити.
   Того ж таки вечора у курнику міль таки дістала Дінку,а кури почали метушитися так,що збудили  пса
Сірка,який в свою чергу підняв господарів,які ще тільки-но задрімали, щоб хоч трішечки відпочити перед
похороном. Вибігши з хати, остовпіли ,побачивши біля курятника замурзану Дінку.
- Жива-а-а-а, - видихнув дядько, -  Ти ба ,воскресла! Як же це вони тебе шукали?! А вери срака банька,–
залаявся він. Ну, Євдокиме,  –   продовжував він, – я тобі покажу, як живу дочку хоронити! Бери, Горпино,
Дінку  вимий та спати вклади, а завтра розберемося, що робити .

   Ранок прилетів,ніби й не було ночі. Всі знову клопотали над приготуванням останніх провідин Дінки. А в
садибі дядька одягнули у вогке,ще не висохле, платтячко винуватицю цих подій, та й подались на похорон.
Дядько всадовив Дінку на гергоші та й ідуть собі помалесеньку,щоб бути  останніми . Потім дядько підійшов
ззаду ,впритик до батька,і прошепотів Дінці,
- Дай батькові щигля. Вона послухалась, навіть не розуміючи нічого, що від неї хочуть. Батько оглянувся і
теж, нічого не розуміючи, зробив висновок, що донька йому живою ввижається, поплентався далі. Дядько
ще раз попросив дівчинку дати батькові щигля, та сильніше. Дівча підкорилось – і ось тут почалось…
Вереск,голосіння,сварка,але батько раптом аж захарчав:
– Ріжте, люди, бугая, – будемо воскресіння  Дінки гуляти!

    Мати, схопивши на руки доцю, так притиснула її до грудей, що та аж вереснула.

    Три дні веселилися Нутраченки та все дякували дядька за знайдене Щастячко.


Перевод на русский язык Владимира Михайлова

http://www.stihi.ru/2018/08/04/6740

   Забияка-ветер заглядывал в щели кровель, перескакивая на поросли слив, просачивался сквозь листочки
больших кустов смородины, взлохмачивал траву и покрутившись над покрытой соломой крышей риги,
заглянул в приоткрытые двери вовнутрь, где беспечное дитя игралось в куче цветного тряпья, делая себе
куклы из пряжи. Внезапно искра от зажжённой ею спички прыгнула на кучу рванья, которое продувал всё
тот же затейник-ветер, а из этой искры зародилось зловещее пламя, которое лизнуло малышку своим
прожорливым языком.
Испуганное дитя бросилось наутёк. Страх загнал в курятник дяди, но и там продолжал держать ребёнка в
оцепенении. Куры немного всполошились, напуганные присутствием девочки, но потом успокоились,
продолжая дремать на насесте. На малышку, время от времени, падали перья и куриный помёт. А ещё
надоедала моль. Девочка чесала тело, пугая кур, но от своего убежища не отказывалась.
     В это время, в доме Нутраченко,происходил ужасный переполох. На пепелище искали останки Диночки.
Кричали от боли утраты, безутешно рыдали, но всё же готовились к похоронам. Бабушка сшила из марли
свадебное платье и фату. Дед Василий смастерил гробик. Обезумевшие родители сновали ломая руки,
которые не могли взяться ни за какую работу. В этот вечер,в курятнике, моль всё же достала Динку, а куры
засуетились так, что проснулся пёс Сирко, который в свою очередь поднял на ноги хозяев, едва
задремавших, желая немного отдохнуть перед похоронами. Выскочив из хаты, они остолбенели увидев
около курятника маленькую замарашку.
- Жива-а-а-а, - выдохнул дядя, - ты глянь, воскресла! Как же они тебя искали?!
- А вери срака банька, - своеобразно выругался дядя, - я тебе, Евдоким, покажу, как хоронить живую
дочку!
Он приказал жене выкупать племяшку и уложить спать, а в заключение добавил:-Завтра, Горпина,
разберёмся что делать.

   Утро наступило словно и не бывало ночи. Все хлопотали, готовясь к последним проводам Динки. В
усадьбе дяди виновнице страшного события одели ещё влажное платьице и отправились на похороны.
Дядя усадил племянницу на свои плечи и они тихонько последовали за похоронной процессией.Немного
погодя, дядя приблизился к отцу девочки.
- Дай папке щелчок, - прошептал он.
Дина послушно выполнила команду совсем не понимая, что от неё требуется.
Отец оглянулся и, тоже не понимая происходящего, пришёл к мысли, что дочь только показалась живой и
продолжал брести дальше. Дядя попросил племянницу дать отцу ещё щелчок, уже посильнее. Она
подчинилась. И тут - началось...
   Пронзительные голоса заглушали отца, а он хрипел:
- Режьте, люди, быка, -  будем воскресение Динки праздновать!
  Мать схватила на руки дочку, да так прижала её к груди, что бедняга взвизгнула...

   Три дня веселились Нутраченки да всё благодарили родственника за нашедшее Счастье.

История cоздания стихотворения: