Уже недалечко червоне яєчко: Вербна неділя в історії та традиціях / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
Автор: Дмитрий Коршунов
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2015-01-23 00:46:28
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Він був звичайним пересічним українцем,
Що народився за радянських ще часів,
У ті роки він відчував себе чужинцем,
Бо в Україні вільній жити він хотів.
У “дев'яностому” минулого століття
За незалежність України виступав,
В душі плекав жовтоблакитне він суцвіття,
У демонстраціях активну участь брав.
У серці Тризуб ніс, а прапор у долонях,
І Батьківщину рідну більш за все любив.
Відкарбувалась боротьба на сивих скронях,
Він віри в націю свободну не зганьбив.
Коли диктатор захопив в країні владу,
Скажений біль народу серцем відчував,
На барикади встав підтримати громаду,
Та на Майдані із братами ночував.
Три місяці тримав надійну оборону,
Та не судилося дожити до весни.
Прапороносцем був дев'ятого загону,
Але і це не відвернуло від труни.
Це сталось в лютому, на перехресті вулиць,
Що біля парку Маріїнського ідуть,
Там патріоти із “тітушками” зіткнулись,
Що й матір рідну за готівку продадуть.
В смертельній сутичці відразу він загинув:
В обличчя постріл із обрізу пролунав.
Юдоль печалі героїчно він покинув,
Хоча всіх справ земних ще так і не владнав.
В Небесну Сотню добровільно записався,
За Україну він віддав своє життя,
Хоча героєм бути зовсім не збирався,
А просто вірив у щасливе майбуття.
Звання Героя заробив він кров'ю й потом,
Лишився сином в серці міста Кременчук.
Тим, хто живе та помирає патріотом,
Був завжди Ігор Миколайович Сердюк.
Сердюк Ігор Миколайович
(03.11.1969 – 18.02.2014)
Народився 3 листопада 1969 року у місті
Кременчук Полтавської області. Закінчив
кременчуцьку середню загальноосвітню
школу № 18. У 1988-1990 роках проходив
службу у лавах Радянської Армії. З початку
1990-х років брав участь у національно-
патріотичному русі у місті Кременчук, був
активним діячем у боротьбі за те, щоб
прапором нової держави став жовто-
блакитний стяг та гербом Тризуб. Займався
приватною підприємницькою діяльністю,
організацією ремонтно-монтажних робіт.
Захоплювався підводною риболовлею і
спортивним дайвінгом, перемагав на
всеукраїнських змаганнях з цього виду
спорту, навіть їздив на міжнародні. Завжди в
усьому досягав високих результатів. Був
веселою, чесною і порядною людиною, мав
друзів по всій Україні.
Дуже любив Україну, її культуру та
історію, був справжнім патріотом своєї
Батьківщини, відчував біль своєї держави,
вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі
за свободу, прагнув їй добра та кращого
майбутнього, мав активну громадянську
позицію, не міг миритися з безправ'ям та
соціальною несправедливістю, був готовий
віддати заради рідної землі найцінніше – своє
життя.
Відразу після побиття 30 листопада 2013
року "Беркутом" мирних активістів приїхав на
Майдані Незалежності у Києві, де став
активним учасником Революції гідності. Був
прапороносцем 9-ї сотні Самооборони
Майдану. Інколи їздив додому, щоб навідати
рідних. 18 лютого 2014 року на перехресті
вулиці Інститутської та Кріпосного провулку
неподалік Маріїнського парку він разом з
іншими активістами Майдану будував
барикаду, носив мішки. Під час цього на них
напали "тітушки" та бійці "Беркуту". Почалася
сутичка, в ході якої хтось вистрелив Ігорю
Сердюку впритул з обрізу в обличчя,
внаслідок чого той загинув на місці.
Похований у місті Кременчук Полтавської
області на Свіштовському кладовищі.
Указом Президента України Петра
Порошенко № 890/2014 від 21 листопада
2014 року за громадянську мужність,
патріотизм, героїчне відстоювання
конституційних засад демократії, прав і
свобод людини, самовіддане служіння
Українському народу, виявлені під час
Революції гідності Ігорю Миколайовичу
Сердюку посмертно присвоєно звання Герой
України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".
25 лютого 2014 року рішенням сесії
Кременчуцької міської ради вулицю
Першотравневу, де жив Герой, було
перейменовано на вулицю Ігоря Сердюка.
Після скарги рідних ідею перейменування
вулиці було відкинуто. Рідні Героя вважають
що перейменування цілої вулиці буде дуже
клопітно для її жителів. Громада міста
виступила з ініціативою перейменування
головної алеї міського парку "Ювілейний".
3 листопада 2014 року у Кременчуці
було відкрито дві меморіальні дошки: одну
було встановлено на фасаді будівлі середньої
загальноосвітньої школи № 18, де навчався
Герой, другу – на фасаді будинку № 3 по
вулиці Першотравневій, де він жив.
История cоздания стихотворения:
..и не прикажешь ни
солнцу, ни взгляду, лишь сердцу знает, кому оно рада. |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-29 11:42:49 |
Понравилось, полностью с
Вами согласен. С высоты
21 века хочется добавить,
что военное дело должно
применяться только для
защиты человека, а не
интересов структур любого
масштаба (будь то
корпорации, государства
или военные союзы), но
наблюдаем иную картину.
Похоже, алчность и жажда
власти неистребимы. С уважением. |
Рецензия от: Диестро 2024-04-29 11:36:08 |
Но как же обидно,
гордятся друзья Что ТЫ у них есть, вся гордится родня!.. И только себе за себя будет грех! Ой, хочется как же, свой нос пОднять вверх! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-29 11:31:41 |
Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |