Автор: Тетяна Лавинюкова
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2023-06-30 13:47:29
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ЩОДЕННИК. Неймовірне 28.06.23. Початок

Мій неймовірний день 28.06.2023
Мої мандри почалися з «облому»… Я досить швидко розібралася з Костельною вулицею і знайшла потрібний
мені восьмий номер, де міститься Vakulenko Art Consulting. І тут з’ясувалося, що я прийшла занадто рано.
Ну, що ж! Якщо щось іде не так, це означає, що доля запрошує до нових відкриттів. Нумо досліджувати
Костельну! У самісінькому центрі, навіть у центрі центру столиці, ця не вулиця навіть,  а вуличка, вражає
затишком, відсутністю не тільки машин, але й людей. Вуличка коротка (по 6-7 будинків з кожного боку),
посередині чудовий сквер з лавочками, на яких зважаючи на ранній час ніхто не сидів. Починається вулиця
просто з Майдану і як струмок вливається у Трьохсвятительську,  виводячи на Володимирську гірку, звідки
відкривається чудовий вид на Дніпро та Лівий берег.
Ліворуч височить білосніжний римо-католицький костьол св. Олександра. Це головний католицький храм Києва
– катедральний собор, а в часи державного войовничого атеїзму тут був Київський планетарій. Я пам’ятаю, як
сюди нас возили з піонерського табору; в кінці лекції завжди показували «Світанок над Києвом». Востаннє в
планетарії я була з коліжанкою вже дуже дорослою, 1985-го року. На лекції про НЛО, де було нібито доведено,
що НЛО не існують.
Зараз цю споруду не впізнати. Тиша, напівтемрява-напівсвітло… Нерозкішне, стримане, але величне
оздоблення. Лави для прихожан. Служби наразі немає, тому людей одно-двоє. Хтось молиться. Для вклякання
навколішки спеціальні стійки з оксамитовими подушечками (їх, мабуть, якось називають? Треба буде спитати у
Олюськи).
Обходжу базиліку по колу, розглядаючи на стінах усі чотирнадцять стацій Хресної дороги. Шоста стація – про
хустку Вероніки. Роблю фото ікони на пам’ять – покажу нашій Вероніці. Фотографую також обидва скульптурні
зображення Матки Боски (перша – скорботна, тримає стражденне тіло знятого з хреста Сина; друга – у славі, у
короні Цариці Небесної). Молюсь до обох про повернення додому воїна Максима. Потім записую у заведені  для
цього окремі зошити своїх: тих, кому за здоров’я, і тих, що вже відійшли. Мені подобаються католицькі храми
ще з тих пір, коли у Трускавці ми слухали орган та співи в тамтешньому костьолі, а потім були на храмовому
святі на честь Успіння Матки Боски. Все у них стриманно, лаконічно, але з великою пошаною. Над головним
вівтарем київської катедри викарбувані слова молитви:

Tantum ergo Sacramentum
veneremur cernui:
et antiquum documentum
novo cedat ritui

Мій переклад з латини:

Таємницю пресвятую
славимо з поклоном
Шлях торуй, старий завіте,
вже новим законам

Тепер можна і до  Vakulenko Art Consulting.
Бо це лише початок мого дня

История cоздания стихотворения:

Це щоденник. Коментувати не треба. Буду редагувати та доповнювати, коли матиму час :))
Подій багато, не встигаю.

У колажі бачимо рисунок Тараса Шевченка (50-ті роки ХІХ ст.) із зображенням костьолу св. Олександра