Автор: Тетяна Сливко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-03-20 10:58:46
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Віктор Прохорчук.Вбивство узаконене режимом

Наче горлиця,  мати билася...
Їй не вірилось і не снилося,
Що двоногий десь ходить лютий звір-
він синочка вб'є і підкине в двір.

- Ой, синочку ж мій, ясне сонечко,
перерізав кат твоє горлечко,
за Майдан, за честь і за воленьку.
Так покремсав гад твою доленьку.
Твою доленьку покалічено.
Всіх смертей іще не полічено.
Думав кат, що люд поневолено,
А негідникам все дозволено.

З сином матінка вже простилася.
Синь небес до них нахилилася.

Біль упав на сніг чорним вороном,
Обійнявся він, та й із стогоном.

Потім став той біль сивим порохом...
Так почався бій з лютим ворогом!

История cоздания стихотворения:

Мешкав на Житомирщині, закінчив Житомирський автодорожній технікум. Потім служив в МВД, працював охоронцем.

Віктор був на Майдані в Києві від початку заворушень. 18 лютого він зник. Бійці з його сотні відшукали свого побратима
через тиждень у морзі. Перед тим тіло загиблого виявили у дворах вул. Хрещатик, куди було викинуте зі слідами
насильницької смерті та з перерізаним горлом.

Прохорчуку Віктору було 38 років…