Автор: Василий Томский
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2015-01-28 13:22:13
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Любов і Зрада

# S. «про Любов про Зраду розпитає Доля:
про любов – не знаю. зрада ж в серце коле… О.»

"... Непрошеним злодійкуватим гостем
ввійшла в оселю я – у те відкрите серце,
що зігрівало, щедро огортало
любов’ю, ніжністю і дарувало ласку
моєму серцю, – серцю, що згубило
увесь свій скарб…
На площах цього світу
я продала, – як хвойда, як повія
за гріш, за мідний! – найдорожчий скарб:
любити вміння, почуттів щедроти,
і чисту душу, і її невинність,
відвертість погляду і щирість серця, совість,
талант кохання, вірність –
ту, просту
земну звичайну і буденну вірність!

З душею чорною,
з пустим, нікчемним серцем,
з лукавим серцем і нещирим оком,
вустами, що обман і кривду знають,
прокралась в світ я, у наївний, чистий,
де не було Неправди від початку
і де багатства всі Любов комусь складала! –
і прослизнула в дім, де завжди двері навстіж,
і… – скверною покрила, і мерзенним
святий Твій світ,
відкритий, повний правди,
і все, що мав цей світ!..

– А Ти розкрила серце
і все простила.
Знала все – й простила…
омила, прийняла.
Бо звалася – Любов’ю,
Надією і Вірністю. Коханням. Добротою..!

Я ж озиралась на одне ім’я,
коли, як камінь, хтось кидав:
«ОН – ЗРАДА»"…
/не сестри, не рідня, а чомусь завжди поряд…/

История cоздания стихотворения: