ЖИТТЯ - ЦЕ ДИВО!

Автор: Василий Томский
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-01-29 10:14:30
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ДО МЕНЕ ЗАВІТАЛА ТИ...

І він прийшов, вечірній гість,
Жаданий гість минулих років,
І стіни слухатимуть вість
Із юності святих витоків.
Наллєм вина, заварим чай,
І слів легких потік незримий
Нас понесе в травневий рай,
Де молоді ми і щасливі,

Де сперечались до зорі
Ми про життя, любов і дружбу.
І так позаздрим тій порі, –
Собі, наївним, заздрить будем!
І доля подарує ніч…
І щемно серцю буде, мила,
Що Ти зі мною, віч-на -віч,
Що близько так… що часу брили

Розтанули – як не було!
І не побачу я печатей,
Що вже лягли на це чоло!..
Бо Ти – така ж, як на початку,
Коли ми стали на поріг
І доля шлях благословляла.
Рука в руці... І дві зорі
Нам стільки щастя нагадали!

Ми все забудемо із втрат...
Що марно стільки років змили
У вічність швидкоплинні зливи
Із часу, мрій, надій… І так
Той юний щем вкрадеться знов
У нашу бесіду вечірню!..
І буде гріти нашу кров
Хмільне вино. А над подвір’ям

Зашелестить молитву сад
Про радість зустрічей нежданих,
І час поверне нас назад,
І залікує в душах рани;
І свічі серед мрій нічних
Сховають двох і що між ними…
Не скажуть світові про них,
Освячуючи те, незриме…


І гострим лезом давніх мрій
Вогонь цих свічок загашу я…
Ще ніч… Ховає небо в ній
Чиєсь святеє  «Алилуйя!» …

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 559

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 6.

Альгиз

Василію, що я бачу?? Ви хотіли зачинить сторінку??
Такі гарні вірши...чому?? не треба лишати ...мене не лишайте можливості навчатися української.

2015-01-29 17:48:46

Василий Томский

якщо ви запримітили, то так. спочатку прибрав майже все, що тут було із "усів-пусів-сю-сюсів", а вчора серед ночі мав такий намір.
і знаєте що зараз, саме в цю секунду скажу? - за оце Ваше "навчатися української" що завгодно пообіцяю!
бо в цю мову я закоханий, так як можна у щось закохатися.
(хоча, мені здається, її Ви знаєте не гірше мого)

2015-01-29 17:58:42

ДМИТРИЙ ЧЕРАШНИЙ

.. радий, що вірш повернувся!) ... чесно кажучі, не сумнівався, що Ви приймете вірне рішення... як казав кіногерой Леоніда Бикова: війна проходить, а музика вічна...

2015-01-29 14:06:50

Василий Томский

а скажіть, пане Дмитре, який актор був! і яка людина! проста і прозора в суті людській своїй - до геніальності!
( а про оці теми та опуси ви неправі, мабуть. просто вже коли показався світові, то не задкуй. хоча вертатись назад довго вчився)

2015-01-29 14:11:43

ДМИТРИЙ ЧЕРАШНИЙ

... один з моїх найулюблених - вічна йому пам'ять...

... ні, задкувати не треба... виправляти помилки, а краще не робити їх (посміхаюсь)- потрібно...тільки не задкувати...))

2015-01-29 14:20:09

Василий Томский

от не хочеться, а мушу заперечувати: і по життю гарних людей, і по своєму (а за характером - повний був максималіст) я навчився тому болючому ремеслу - давати задній хід. бо правда багатогранна, бо світ кожен по своєму чує, бо ти в ньому на кожному кроці можеш помилитися. і вже не виправлення помилки, глупоти тебе спасе, а те, що ти відступишся, позадкуєш, посторонишся, щоб чужу дорогу не ламати. чи дол. чи навіть думку.
я навчався цьому перш за все на життю і творчості Висоцького - отому поняттю антиномії.

2015-01-29 17:15:00

ДМИТРИЙ ЧЕРАШНИЙ

... колись, ще за часів царя Гороха, прочитав такий вислів: "...прежде, чем сказать или сделать глупость - подумай..." ... не можу Вас запевнити, що завжди слідував цій настанові (характер), але намагався... колись, можливо, люди протестують мої вчинки та за більшисть з них мені не доведеться червоніти... чому така впевненісь, запитаєте? ... мабуть тому, що не поспішав з висновками...

2015-01-29 17:31:00

Василий Томский

а я був до чортиків гарячий, швидкий і глупий. і тому такі сліди погані лишав по життю, по душах вельми гарних людей, по дружбі...
ні, оце святе вміти сприймати чуже, мати за факт те, що можуть бути дві істини, дві правди, два вірних погляди на одне і теж - такому вчився в муках і довго.
тож заздрив і заздрю таким людям, як ви, що вміли спочатку думати, зважувати, а не рубать! - і кінці в історію.
бо вона, історія, потім велику дулю крутила. саме для мене дулю

2015-01-29 18:02:56

ДМИТРИЙ ЧЕРАШНИЙ

... то не зовсім моя заслуга - бабця мудра навчала і мати... і, звісно, батько - ременем...)) ... а далі - життя...

2015-01-29 18:23:06

Василий Томский

еее, тоді мене точно "недовчили"! бо і ремінь був, і слово дідівське на розум лягало... значить, ремінь не такий широкий був

2015-01-29 18:27:07

Тетяна Сливко

Ні в якому разі не закривайте сторінки. Ви з тих поетів, які маючи справжній талант залишаються дуже скромними і дуже прискіпливими до себе, а не до інших.А рецензії Ваші найкращі.Миру всім нам.

2015-01-29 13:58:18

Василий Томский

мир - серцям, війна бездушшю! хоча я так воєн не люблю, бо мій рід весь брав у них участь ще з семисотих років. (і дарма. бо воєн цих менше так і не стало...)
дякую Вам за такі АВАНСИ! небо віддячить, бо я, смертний, можу і не встигнути

2015-01-29 14:16:53

райка

Красивый "вирш". А пишем мы не потому, что великие поэты. Нам нужно высказаться, поделиться мыслями. И когда эти мысли находят своего читателя, то это счастье.

2015-01-29 12:57:39

Василий Томский

я настолько древен, темен и многословен, что дай мне волю - и заговорю даже дуба в роще вековой, как кот Баюн.
спасибо за Ваши эпитеты!

2015-01-29 13:09:03

райка

Да-к кто мешает? Читатель сам оценит.

2015-01-29 19:24:57

Костяника

Незабутні спогади юності... Чудовий настрій у вашого вірша!

2015-01-29 10:56:27

Василий Томский

дякую щиро, Ірино. та який настрій був у нього, щасливця, що пережив цю ніч!.. - от де моя заздрість ночувала!..

2015-01-29 11:33:50

Я Есть

І знаю цей вірш, добре знаю, а читала ніби вперше...

Василю, гарно! Занурюєшся у атмосферу зустрічі двох людей, описану тобою, і починаєш відчувати і запахи саду, і той світлий сум, що огортає двох, і навіть потріскування свічі чуєш...

Дякую, що повернув. Людям потрібні такі світлі вірші не менше ніж патріотичні.

2015-01-29 10:31:14

Василий Томский

а я ось знову серед ночі мучитвся тим, що ні, що недоцільно зараз, що це неправильно. та й взагалі, ледве не закрив сторінку.
щось шкребе по душі, а де вона, визначити не можу. от і дошкуляє це незнання. та й всі ці забавки в слова мої - чого варті? ну чесно: скільки таких сайтів у химері безмежній, (що я наз.так ін-т), і скільки абсолютно таких самих вась, сіамських близнюків мені? десятки тисяч.
от вмів би я говорити своє по своєму своєю мовою, образами мною створеними, мав би оту несхожість, про яку ми вже говорили - ще б це виправдовувало моє бумагомарання.
я тут прйшов за читача, вивідника, критика, збирача цікавих, перлинних авторів, щоб вивчати, думати проних, писати, розкрити світові і собі.
а з мене писака - так, щоб похизуватись? в кокетство впасти? себелюбсвто втішити? - так мені вже не 18, я - динозавр, мамонт, я вже всьому ціну знаю.
добре, з Ваших вуст прийму і похвалу, і кару

2015-01-29 10:51:34

Я Есть

Василю, слово, що йде від серця, - важливіше за всі "правильні" слова. Навіть якщо воно ще не окріпло, все одно в ньому є сила.
І нІчого про себе в такому тоні - це не бумагомарання. І сумніви твої зрозумілі - сама ними мучуся. Але не можна навіть у такий час жити одними лозунгами і закликами. Не може людина пити одну лише гірку полинну настоянку, хоч вона й корисна, й лікувальна, - треба й чисту воду вживати.

2015-01-29 11:04:07

Василий Томский

так, ми маємо одинакове розуміння життя. лише одного торкнуся ще: я вже вельми мало маю в чомусь сумнівів. то теж з тої ж причини: життя коротке, щоб вельми довго в ньому розумувати, навіть на самими важливими поняттями.
так і про крутійство зі словом моє. якщо я склав ціну життю, дружбі, любові, можливості бачити небо над головою, то вже оцінити себе, чи своє вміння чогось, чи свою роботу - тим паче.
то вся розмова тільки до того: світ хочу бачити красивим. і все таким же у ньому. а ще би - довершеним.

2015-01-29 11:56:17

Я Есть

Щоб світ був красивим, треба його робити таким. А якщо кожен буде сумніватися, думати, чи зможе він, чи достойний є - то хто ж робитиме? Як правило, ті, хто здатен змінити світ на краще, - сумніваються. Зате скільки людей, яким не дано цього хисту, без жодних сумнівів йдуть уперед, нікого не слухаючи...

2015-01-29 12:08:58

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений