Автор: Дэйрин Блэкбоунс
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2015-01-21 14:15:41

What Now?

На протязі душі хронічно хворіють,
Байдуже до вітра.. Байдуже... What Now?
Ті душі, вони.. Вони більше не мріють,
Ми звикли! Ми звиклися з кров'ю із ран.

Ми звиклися з тим, що світанок настане,
Неначе нам виннен його хтось Отой.
Ми прагнемо вірити, щастя повстане,
Та щастю начхати на нас, мій герой.

Ми є надто вільні, щоб нам привалило,
І щастя, і горе - все в наших руках.
Ми плачем до неба: "Земля обпалила!",
Та спалюєм інших вогнем на вустах.

Бо ми крижані, ми бездушні, даремні!
І ми?! Це є ми?! Хто оцей судить світ?
Мені б закричати: "Що ж ми такі темні?"
Та голос мій в натовпі - лиш пустоцвіт.

Тому що сама я - така, як "ті інші",
Я вбивця сред вбивць, але "ти мені вір",
Нехай вже хоч хтось вірить тій, в котрій вірші
Єднають нез'єднанне: війни та мир.

История cоздания стихотворения: