Автор: Оксана Бершадська
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2015-03-06 09:40:54
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Україні моїй!

Україно, тримайся! Зіпнись на скривавлені ноги,
Перемотуй бинтами і знову рушай уперед.
Нам би тільки протриматись, тільки б не збитись з дороги,
Тільки б вирватись, врешті, з міцних і колючих тенет.

Підіймайся, кохана! Он, бачиш, лежать твої діти,
Що віддали життя і десятки безсонних ночей,
Щоб тебе зберегти, врятувати, зцілити, зігріти...
Підіймайся, матусю. Втри сльози з блакитних очей.

Обійми своїх діток, що туляться до твого боку.
Не ховай свої рани - у цьому не наша вина.
Не здавайся, Вкраїно! Отак от потроху, потроху,
І закінчиться скоро жорстока й кривава війна.

Україно, тримайся... Прошу, заклинаю, благаю!
Не заплющуй очей, в тебе є ким сьогодні пишатись.
Як твій біль втамувати не знаю я, рідна, не знаю...
Це, мабуть, неможливо. Чи ж треба тоді намагатись?

Україночко мила, матусенько наша єдина!
Ти повинна піднятись з натруджених збитих колін.
Ти повинна стояти! Ти чуєш нас, люба? Повинна!
Ми з тобою. За тебе. Вовік і навіки. Амінь.

История cоздания стихотворения: