UA
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Подробнее можно узнать тут
Автор: АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-07-25 19:49:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
13. Персі Біші Шеллі - Леонардо да Вінчі
АП «Поет – Художник»
13. Персі Біші Шеллі – Леонардо да Вінчі
Дорогі друзі, знайомі і незнайомі! АП «Поет-Художник» продовжується.
Нагадаю, що АП «Поет-Художник» - не про художників, а про поетів, котрі пишуть про
художників, їх
твори та знаходять джерело натхнення у творчості художників. Тому прошу оцінювати переважно
поезію. Але якщо поезія покличе вас переглянути репродукції, прочитати про авторів,
переглянути
фільми, - то це теж є метою АП.
1) За підсумками попереднього 12-го випуску АП «Поет-Художник» нагороджуємо Дмитра
Черашнього
за чудове проведення перформансу «Дмитро Черашній – Пабло Пікассо».
2) Отже, поділюся з вами, друзі, дещо загадковою, навіть детективною історією.
Вірш Персі Біші Шеллі, на мій погляд, ідеально підходить до АП «Поет-Художник». Він так і
називається
«On the Medusa of Leonardo Da Vinci in the Florentine Gallery» («Медуза Леонардо да Вінчі, яка
знаходиться у Флорентійській галереї»). Сам вірш я давно знала у перекладі на російську
Костянтина
Бальмонта. Коли шукала текст, щоб скопіювати, знайшла інші переклади, зокрема, Р.
Берьозкіної,
який вважається більш досконалим, ніж переклад К. Бальмонта. Для порівняння викладаю
оригінал та
обидва переклади.
Залишалося знайти зображення – репродукцію картини пензля Леонардо да Вінчі із
зображенням
міфічного чудовиська - горгони Медузи. Ось тут на мене чатувала несподіванка. Картина ніби
зникла,
а різні версії суперечили одна одній. Судіть самі (посилання на джерела я не завжди даю, тому
що
вчасно їх не скопіювала, а потім вже було годі й шукати). Отже, не знаю, чи зображення до вірша
Шеллі, яке тут подане, є тим, що про нього писав поет. Чи існувала картина? За яких обставин
вона
зникла? Коли її бачив Шеллі? А коли – Жорж Санд? А Бальмонт? Пропоную дописувачам
поділитися
думками з цих та інших питань.
1) Картина "Медуза" за задумом Леонардо мала бути такою ж страхітливою, я к і сама горгона
Медуза. Вважається, що картина належала свого часу Фердінанду I Медічі, великому герцогу
Тоскани.
Копією картини прийнято вважати роботу Караваджо, яку також замовив герцог Фердинанд I.
Щоправда, існує думка, що вся ця історія вигадана і картина ніколи не існувала.
2) Зі статті Жорж Санд “Джоконда Леонардо да Вінчі” (1878):
У Флоренції зберігається “Голова Медузи” Леонардо да Вінчі. Твір чарівний. Ось що про нього
пише
цитований щойноҐюстав Планш: “Медуза” і вродлива і грізна водночас... Нам у душу западає її
незворушний погляд і загрозлива посмішка, що розворушить будь-якого безтурботного. Не
пригадую
подібного твору, який би її перевершив”. Планш припускає, що підґрунтям “Джоконди” була
“Медуза”.
Його думка про те, що “одна породила іншу”, правильна лише з точки зору манери і спільності
почуттів. Розвину думку Планша далі. Вважаю, що Джоконда з її усміхненою лагідністю є такою ж
суворою, як Медуза.
3) Этот сюжет (голова Медузи: Т.Л.) часто повторялся в итальянской живописи и до и после
Караваджо. Известно, что Леонардо да Винчи работал над картиной, вдохновленной тем же
мифом, но
она осталась незаконченной и впоследствии была утрачена. Не исключено, что свою «Медузу»
Караваджо создавал в молчаливом соперничестве с Леонардо, пытаясь довести до совершенства
то,
что не удалось мастеру. (Зі статті «Загадка Медузи» Ірини Баранчеєвої).
4) К. Бальмонт писал: "Стихотворение Шелли гораздо глубже и красивее, чем находящаяся
во
Флоренции картина Медузы, в которой весьма мало леонардовского. Образ Медузы был
близок
фантазии Шелли. Так же, как Колридж и Эдгар По, он хорошо понимал поэзию чудовищного,
змея
была его любимым животным; как он умел поэтизировать ужас, показывает его гениальная
трагедія
"Ченчи".
5) Картина с изображением Медузы Горгоны в настоящее время произведением Леонардо да
Винчи не считается.
6) http://nakopeike.ru/legenda-o-shhite-leonardo/ посилання на легенду про створення юним
Леонардо да Вінчі щита із зображенням горгони Медузи.
Далі тексти. Вірш був надрукований 1824 року, через 2 роки після трагічної загибелі поета Персі
Біші
Шеллі у віці 29 років.
Перси Биши Шелли
МЕДУЗА ЛЕОНАРДО ДА ВИНЧИ,
находящаяся во Флорентийской галерее
Она лежит в туманностях вершины
И смотрит вверх, там ночь и высота;
Внизу, далеко, зыблются равнины;
Чудовищность ее и красота
Божественны. Не чарами долины
В ней смутно дышат веки и уста;
На них, как призрак, мрачно распростертый,
Предсмертное мученье, пламень мертвый.
Но не от страха, нет, от красоты
Дух зрящего пред нею каменеет;
Встают на камне мертвые черты,
Вот этот лик с ним слился, цепенеет,
С ним сочетался в сон одной мечты,
И нет следа для мысли, дух немеет;
Но музыки исполнена мечта,
Затем что в мраке, в боли - красота.
И точно на скале росистой - травы,
У ней на голове, взамен волос,
Растут ехидны, полные отравы,
Одна в другой, как пряди длинных кос,
Все спутаны, все злобны и лукавы,
Гнездо их в звенья светлые слилось,
И в воздухе они разъяли пасти,
Как бы смеясь, что этот дух - в их власти.
И тут же саламандра, яд свой скрыв,
С беспечностью глядит в глаза Горгоны;
Летучей мыши бешеный порыв
Описывает в воздухе уклоны,
Для света мрак пещеры позабыв,
Она как бы презрела все препоны,
Кружит в лучах чудовищных огней,
И свет полночный всякой тьмы страшней.
Очарованье ужаса и пытки;
От змей исходит блеск, он медно-рдян,
Они горят в чудовищном избытке,
И в воздухе от них дрожит туман;
Как в зеркале, как песнь в едином свитке,
Свет красоты и ужаса здесь дан -
Лик женщины, с змеиными кудрями,
Что в смерти видит небо над скалами.
Перевод К.Д. Бальмонта
Перси Биши Шелли
________________________________________
Медуза Леонардо да Винчи во Флорентийской галерее
В зенит полночный взоры погружая,
На крутизне покоится она,
Благоговенье местности внушая,
Как божество, прекрасна и страшна;
Грозою огнедышащей сражая,
Таит очей бездонных глубина
Трагическую тайну мирозданья
В агонии предсмертного страданья.
Не страхом - красотой непреходящей
Пытливый разум в камень обращен;
Тогда чертам недвижимо лежащей
Ее характер будет возвращен,
Но мысли не вернуться уходящей;
Певучей красоты прольется звон
Сквозь тьму и вспышки боли, чья извечность
В мелодию вдохнула человечность.
Из головы ее, от стройной шеи,
Как водоросли средь морских камней,
Не волосы растут - живые змеи
Клубятся и сплетаются над ней,
Как в бесконечном вихре суховеи.
В мельканье беспорядочных теней
Насмешливое к гибели презренье
И духа неземное воспаренье.
Из-за скалы тритон ленивым взглядом
Сверлит ее недвижные зрачки,
Нетопыри порхают с нею рядом,
Бессмысленные делая скачки.
Встревоженные огненным разрядом,
Из тьмы они летят, как мотыльки,
На пламя, ослепляющее очи,
Безжалостнее мрака бурной ночи.
Ужасного хмельное наслажденье!
В змеящейся поверхности резной
Горит греха слепое наважденье,
Окутанное дымкою сквозной,
Где, появляясь, тает отраженье
Всей прелести и мерзости земной.
Змееволосой улетают взоры
От влажных скал в небесные просторы.
Перевод: Р. Березкиной
On the Medusa of Leonardo Da Vinci in the Florentine Gallery
It lieth, gazing on the midnight sky,
Upon the cloudy mountain peak supine;
Below, far lands are seen tremblingly;
Its horror and its beauty are divine.
Upon its lips and eyelids seems to lie
Loveliness like a shadow, from which shrine,
Fiery and lurid, struggling underneath,
The agonies of anguish and of death.
Yet it is less the horror than the grace
Which turns the gazer's spirit into stone;
Whereon the lineaments of that dead face
Are graven, till the characters be grown
Into itself, and thought no more can trace;
'Tis the melodious hue of beauty thrown
Athwart the darkness and the glare of pain,
Which humanize and harmonize the strain.
And from its head as from one body grow,
As [ ] grass out of a watery rock,
Hairs which are vipers, and they curl and flow
And their long tangles in each other lock,
And with unending involutions shew
Their mailed radiance, as it were to mock
The torture and the death within, and saw
The solid air with many a ragged jaw.
And from a stone beside, a poisonous eft
Peeps idly into those Gorgonian eyes;
Whilst in the air a ghastly bat, bereft
Of sense, has flitted with a mad surprise
Out of the cave this hideous light had cleft,
And he comes hastening like a moth that hies
After a taper; and the midnight sky
Flares, a light more dread than obscurity.
'Tis the tempestuous loveliness of terror;
For from the serpents gleams a brazen glare
Kindled by that inextricable error
Which makes a thrilling vapour of the air
Become a [ ] and ever-shifting mirror
Of all the beauty and the terror there—
A woman's countenance, with serpent locks,
Gazing in death on heaven from those wet rocks.
by Percy Bysshe Shelley 1819
https://www.youtube.com/watch?v=fcOdzJmqatQ - відео з читанням оригіналу.
История cоздания стихотворения:
Про авторів та персонажів найкоротші відомості
Персі Біші Шеллі (англ. Percy Bysshe Shelley; 4 серпня 1792, Філд-Плейс, Сассекс — 8 липня
1822,
поблизу Ліворно) — англійський поет епохи романтизму.
Леона́рдо да Ві́нчі (італ. Leonardo da Vinci, 15 квітня 1452 в Анкіано, коло Вінчі — 2 травня 1519 в
замку Кло-Люсе, Амбуаз) — видатний італійський вчений, дослідник, винахідник і художник,
архітектор, анатоміст і інженер, одна з найвизначніших постатей італійського Відродження.
Горго́на Меду́за (точніше Ме́дуса, др.-гр. Μέδουσα — «охоронець, захисниця) — найбільш відома з
трьох сестер горгон, чудовисько з жіночим лицем і зміями замість волосся. Її погляд обертав
людину
на камінь. Була убита Персеєм. Згадується в «Одіссеї» (XI 634).
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1625
Рецензии
Спочатку, кажуть з гарним тілом -
Задовго, як ми на волах
По сіль степами дріботіли.
І той, хто мав до цього хист -
До малювання звісно, брате,
Спромігся - байдуже гріхи,
Портрет дівчини змалювати...
Чиясь недбалість, хитрість, зиск,
Про це сьогодні, кажуть двоє -
Нам, від дівочої краси
Лишили шию з головою...
"Кто бабе руки обломал?" -
Колись питав матрос Нікітін.
І я шукав оригінал
Та не знайшов у цілім світі....
Сей интригующий сюжет
разгадки ждёт две сотни лет,
умы вопросом озадачив -
а был ли, собственно, портрет... ))
До речі, а дійсно: "Кто бабе руки обломал?" - знаєш? Я була дуже здивована, коли дізналася.
До речі, а дійсно: "Кто бабе руки обломал?" - знаєш? Я була дуже здивована, коли дізналася.
************
Які вони все-таки несправедливі, ці ображені жінки! )))))
Вірш по картині мені дуже сподобався. І звичайно, шкода що шедевр Леонардо да Вінчі був втрачений...
А щодо картини, то, здається, трапилося таке. Шеллі написав дуже натхненно свій вірш на картину, яку, як ві вважав, написав Леонардо да Вінчі. Але пізніше (може, через 100 років або й більше) авторство Леонардо не підтвердилося. Отже, картина дійсно ніби була втрачена, але в інший спосіб.
Протягом усього тижня повертаюся сюди і перечитую. Це дуже цікаво!!!
Щодо "загадки Медузи", вражає Бальмонт: "Стихотворение Шелли гораздо глубже и красивее, чем находящаяся во Флоренции картина Медузы, в которой весьма мало леонардовского." Яку ж це треба мати інтуїцію, щоб відчути, що картина не належить пензлю Леонардо, як це підтвердилося пізніше.
А вот, какой из переводов в этом выпуске понравился больше, не могу определиться... Очень люблю Бальмонта, поэтому сложно быть объективной. Оба по-своему хороши.
Вместе человек и Муза,
как причина для творца.
Змеи – волосы Медузы.
Чувство власти… для лица.
Остановка. Перепутье.
Положенье на щите?
Не судья,… а зритель-путник.
Мысль людская в нищете.
Теорема? Аксиома?
Для иллюзии лафет!
Здесь вопрос, точнее: КОМА!!!
Кто Горгона???
Человек?
и вдогонку:
Мона Лиза /Леонардо да Винчи/
Каждый миг на жизнь нанизан.
Каждый. В том числе
девичий.
Согревает Мона Лиза
холст, расписанный да Винчи
Леонардо!
Леонардо
величайший итальянец.
Для творца и для таланта
путь велик, к признанью дальний…
Так! художник Леонардо
превращал четыре года
холст в портрет, на нём мадам иль
Мона Лиза дель Джоконда.
Из итальянского этюдника. Пьяцца дель Дуомо
Для меня художник есть Богу ровня.
Им не зря не отпущена и жаровня
в столь любовно описанном пекле Дантом.
Этим гаерам, бабникам ли, педантам,
мастерам отрезать по пьянке ухо,
как отборному войску Святого духа
суждено творить среди нас веками
чудеса в холсте, акварели, камне...
Тот, кто купол Дуомо над нами поднял,
духом был не слабее перста Господня.
Данный культ не повсюду, однако, развит,
потому во Флоренции только разве
видишь лики художников на соборе,
и, нет-нет, да подумаешь о заборе,
возведенном с намереньями благими
бюрократами веры... Приди, Вергилий,
проведи их всеми, старик, кругами,
поясни, что художник не моногамен,
что нечасто молится и постится,
но он гений, а гению все простится
за "Преображенье", "Мадонну в гроте",
за сикстинские фрески Буонаротти -
буйство красок и жизни - да в той капелле,
где творцу одному лишь осанну пели
и молились... Велик, всемогущ Йегова,
но капелла - созданье творца другого,
сгустка крови и плоти, любви и боли.
А Господь лишь соавтор его, не боле...
И, хвалу вознося одному ль, другому,
век стоять бы на площади дель Дуомо...
Преходящи страны, цари, режимы,
остается гений непостижимый,
бесконечный, вечный... Он стоит мессы.
Да, Флоренция - именно это место,
где на залитой солнцем старинной пьяцце
нужно гению истинно поклоняться,
и порыв этот искренен, светел, истов
и у самых отъявленных атеистов.
Повторю і тут:
Безмежно вдячна я тобі, Віталію -
Услід тобі полинути в Італію -
На флорентійську знамениту площу,
В навік святі місця на скромну прощу...
Це тут поетів і митців притулок,
Про це нам кожний розповість провулок.
Якщо згори поглянути охота,
В пригоді стане кампаніла Джотто.
Католика чи зовсім атеїста -
Кого не зачарує вічне місто?
...Художники - вас Бог цілує в очі...
Він через вас свій світ уздріти хоче...
Але наш "детектив" не розкритий ще. Адже ось він, вірш Шеллі, з точним описом картини. Тут не йдеться про зображення голови Медузи анфас на круглому щиті. Абсолютно чітко сказано, що голова лежить в горах серед тритонів, жаб, летючих мишей. В агонії вона дивиться у небо.
Отже, така картина існувала. Щодо щита Караваджо, то я ніде не чула, щоб його приймали за картину да Вінчі. Щит був створений десь через 80 років по смерті Леонардо, як тут можна було переплутати автора?
Щодо зображення, яким я ілюструю тут вірш Шеллі, то про нього говориться,що картину приписували пензлю Леонардо, але тепер так не вважають. От посилання http://effect-caravaggio.ru/karavadzho-golova-meduzy/meduza-leonardo/ Зображення тут точно відповідає віршу Шеллі.
Я можу припустити, що саме цю картину мали на увазі Жорж Санд і Костянтин Бальмонт. Коли дослідники дійшли висновку, що автор полотна не Леонардо, картину, можливо, прибрали з експозиції. До речі, приблизно таку ж композицію використав Рубенс для своєї "Голови Медузи" http://muzei-mira.com/kartini_gollandia/1520-golova-meduzy-gorgony-rubens-1618.html - Картина Рубенса
Шановний Віталію, можливо у Вас буде ще нагода відвідати Флоренцію і перевірити моє припущення? Боюся, і мене такої нагоди не трапиться...
Ви картинку роздрукуйте, щоб показати знавцям. Будь ласка, подивіться обидва посилання, якщо матимете час (Рубенса, зокрема). Я була у такій розгубленості, коли виявилося, що картину, про яку Шеллі написав такий виразний вірш, не можу знайти безсумнівно. Ми будемо чекати. Подібний "детектив" був у 5-му випуску АП, але там наша РАЙКА все ж знайшла картину!
Загадку Леонардо да Винчи - гениального мастера.
https://www.youtube.com/watch?v=Jmv49GkZhJg
Медуза-горгона на рассвете ожила!
Поэт, она тебя, как плазма, сожгла?
https://www.google.de/search?q=%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D1%83%D0%B7%D0%B0-%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D0%B0&biw=1366&bih=634&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&sqi=2&ved=0CCAQsARqFQoTCI-s_NLh-8YCFcXsFAodhh8Jiw
Нет, барышня на фото-сессии у меня.
Ты только посмотри как она сложена.
http://www.google.de/imgres?imgurl=http%3A%2F%2Flovejusta.ru%2Fwp-content%2Fuploads%2F2013%2F11%2Foriginal_3_4_Rihanna_DH-copy.jpg&imgrefurl=http%3A%2F%2Flovej
Гений Леонардо да Винчи на небесах живёт
Мы восхищаемся его прекрасными холстами.
https://www.youtube.com/watch?v=O7TXXwMfc8I
Из глубины веков поэтический голос
Перси Биши Шелли к людям пришёл.
Озимандиас
Перси Бише Шелли
Я встретил путника из древних стран
И молвил он: Две каменных ноги бестелого колосса
Стоят в пустыне.... Подле них разбитая гора:
В песок полуушедший лик, чья грозная гримаса
И губ кривых усмешка вещают, что тиран
Изваян был в порыве тех страстей,
Что разрушают время на безжизненных камнях.
Они ваяющей руки теперь живей.
Надтреснуты слова на пьедестале:
"Я Озимандиас, великий царь, и на костях
я победил отчаяния бремя...
И рядом - ничего. Песка пустынный плен,
И одинокое безжалостное время
Да царственных останков тлен.
Ozymandias
Percy Bysshe Shelley
I met a traveler from an antique land
Who said: Two vast and trunkless legs of stone
Stand in the desert.... Near them, on the sand,
Half sunk, a shattered visage lies, whose frown,
And wrinkles lip, and sneer of cold command,
Tell us that sculptor well those passions read
Which yet survive, stamped on these lifeless things,
The hand that mocked them, and the heart that fed.
And on the pedestal these words appear:
'My name is Ozymandias, king of kings;
Look on my works, ye Mighty and despair!'
Nothing beside remains. Round the decay
Of that colossal wreck, boundless and bare
The lone and level sands stretch far away.
Хотя герои меня поблагодарили.
Нелепо?
Однако.
А почему чёртова дюжинка вместе с золотым червонцем в зеркале хохочет?
А потому что, пусть над нами здесь посмеются, чем там о нас будут плакать.
Я всегда выступаю только за справедливость.
Але є ряд художників, які були лише інструментом в руках (назвемо) муз (духів). І по їхньому твору можна судити, який духовний автор стоїть за художником.
Одного разу я, перечитуючи Біблію, наткнулася на слова, що Бог в кінці віків знищить все мистецтво. Я запротестувала: «Чому, Боже? Та ж Ти був Першим і Досконалим Митцем. А людина створена лише за «образом і подобою Твоєю». Усе красиве і мистецьке повинно жити в людині, адже воно від Тебе…»
Через деякий час я попала в Італію, в сім’ю, яка цікавилася мистецтвом і скуповувала серію книжок про мистецтво.
Я по цілих ночах перечитувала і вдивлялася в малюнки класиків.
І що я побачила?..
Ох… Оцінила з позитивної сторони радянську систему, яка скривала від нас всю ту нечисть, що пропонував нам світ мистецтва.
Крім краси, виявляється, є ще і скрита, темна зворотна сторона медалі…
Колись, як вирвуся з цього колеса завантаженості, напишу про це статтю чи розповідь.
__________
По творах:
Бальмонт глибше розкриває суть міфу.
__________
Я до свого віршика також прикріпила картинку про Медузу Горгону, але, нажаль, не знайшла автора
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47287&poem=145893
Якщо хтось знає, то прошу підказати.
Зокрема, поет пише свій вірш на твір мистецтва, що його вразив. І мені запам'ятався вислів Бальмонта, що вірш краще, ніж картина. Буває і так...
Я прочитала і вірш "Похоть", і вірш "Взгляд" Віталія Фокіна, і пародію Владіміра Сергєєва 2, тобто пройшла за всіма посиланнями. Автора картинки не знаю, думаю, що це вже надбання інтернету.
Щодо різних "сторін медалі", то світла і темна сторона, мабуть, є у кожного явища, у тому числі, у самої радянської система або, скажімо, у інтернета. До всього треба приглядатися уважно і обирати з розумом... Ще раз дякую за участь у випуску №13.
Сташенії тварюки в далені.
Все то були єдині екземпляри,
В наш вік усіх в червону б книгу записали.
В болоті непролазному колись там Гідра із Лернею проживала,
І дурнів,що в болото лізлі смачечно жувала.
Гераклу цар якийсь наказ віддав,
І той тварюку рідку доконав..
На диких і далеких островах Медуза з прізвищем Горгона проживала.
Чудовий лік,замість волосся гадюк стршених мала.
Скажений погляд - всіх цікавих в каміннь обертала.
Та і до неї добрався Тесей герой.
Їабив сердешну й голову закрив сумой.
Героям стародавнім було сумно жить,
І не подумавши згубили рідкую фауну вмить.
А щодо того, що рідкісну фауну треба оберігати, повністю підтримую.
іменем Медуза одна.Та взвгалі це не серьозний опус.
А Вы знаете, что есть изображения щита в технике мозаики и другие, но там голова Горгоны не лежит, а смотрит прямо в глаза. Говорят, что Леонардо так и писал ее для устрашения нападавших, ведь щит обязан защищать.
Шикарно...
Полезли змеи, жабы с головы...
Увы...
| Блін, ну от що в цих людей в голові? Це ж треба і тут нагадити. Зливо, тримайтесь і не звертайте уваги. Якщо що, відправляйте їх до мене, я з такими бистро спільну мову знаходжу!)) ще раз , величезне вам дякую, за вашу працю! |
| Рецензия от: Олег Крушельницький 2024-04-27 11:50:27 |
| Сильно написано!+ |
| Рецензия от: Артем Бєлєвцов 2024-04-27 11:50:02 |
| Я восхищаюсь вашей
глубиной!Она в каждом
слове. Благодарю. |
| Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-04-27 10:35:05 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |