UA
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
АП - Авторские программы регистрируются по согласованию с Администрацией сайта. Авторы УПП самостоятельно разрабатывают и проводят мероприятия в своих программах без непосредственного участия Администрации.
Подробнее можно узнать тут
Подробнее можно узнать тут
Автор: АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-10-20 02:41:12
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
21. БОГДАН ЛЕПКИЙ, ПЕТРО КАРМАНСЬКИЙ - АРНОЛЬД БЕКЛІН
Ссылка на страницу с аудиозаписью: Острів мертвих
АП «Поет – Художник»
21.БОГДАН ЛЕПКИЙ, ПЕТРО КАРМАНСЬКИЙ – АРНОЛЬД БЕКЛІН
Дорогі друзі, знайомі і незнайомі! АП «Поет-Художник» продовжується.
Дякую за прекрасне проведення 20-го випуску АП "Поет-Художник" Олені Денисовій і з
задоволенням вручаю їй нашу почесну нагороду АП "Поет-Художник".
Нагадаю, що АП «Поет-Художник» - не про художників, а про поетів, котрі пишуть про
художників, їх твори та знаходять джерело натхнення у творчості художників. Тому прошу
оцінювати переважно поезію. Але якщо поезія покличе вас подивитися оригінали чи репродукції
картин, прочитати про авторів, переглянути фільми - то це теж є метою АП. Парні випуски АП
«Поет-Художник» готують автори УПП, тому я, як «куратор» АП, можу не завжди поділяти точку
зору автора, що став «бенефіціантом» АП.
21-ий випуск АП «Поет-Художник» знайомить моїх гостей з творами двох українських поетів з
Галичини. Це Богдан Лепкий і Петро Карманський. Їх вірші, які ми сьогодні прочитаємо, були
написані приблизно в один і той же час. Джерелом натхнення для них став один і той же
живописний твір - картина «Острів мертвих» швейцарського художника Арнольда Бекліна. У
картині А. Бекліна їх приваблював насамперед образ оповитого млою острова, що непорушно
височіє удалині, про це говорять назви віршів: “Острів смерті” у Богдана Лепкого та просто
“Острів” – у Петра Карманського. Б. Лепкий у підзаголовку вірша – “до образу Бекліна” – вказує
на зв’язок із першоджерелом, П. Карманський на це безпосередньо не вказує, проте картина
була настільки відомою на початку ХХ ст., що цього і не треба було робити. «Острів мертвих» і
досі хвилює глядачів, картина залишається таємничою. Зображений художником похмурий острів
одним нагадує про потойбічний світ, іншим – про загибель цивілізації, багатьом – про вічний
спочинок на занедбаному цвинтарі… От і у цих віршах кожний поет бачить своє. Б. Лепкий бачить
останній перевіз, перехід людини до небуття. Пором перевозить до місця вічного спочинку, де
немає руху, де панує вічний спокій. Картина А. Бекліна була для Б. Лепкого приводом до
висловлення свого розуміння неминучості життєвого кінця. Це його філософія, його бачення. У
диптиху П. Карманського “Острів” - глибші узагальнення. Він ототожнює острів з народом, який
безжально шматують чужинці. Поетична версія живописного полотна у П. Карманського має
національне забарвлення.
Кожний з поетів побачив свій зміст і поетично втілив його. У вірші Б. Лепкого острів – це “смерті
храм”, у диптиху П. Карманського - це застиглий від страждань народ, якому лишилися на згадку
лише сни про волю. У таємничому образі острова читаємо різні смисли: вічного спочинку чи
вигаслого вулкану-народу.
Зауважу ще, що картина «Острів смертних» справила великий вплив на багатьох поетів,
художників, композиторів, кінематографістів. Зокрема, Сергій Рахманінов написав симфонічну
поему «Остров мертвых», оp.29 (1908-1909, Дрезден). — можна послухати тут, плеєр над
картиною.
1. ОСТРІВ СМЕРТІ
До образу Бекліна
Хто роботу зробив,
Хто відбув свою путь,
Хто свій день пережив,
Най чимскорше йде в путь.
Серед моря скала,
Чорний ліс там росте;
Хто терпів за життя —
Най собі відпічне.
Не подують вітри
З-над широких ланів,
Не доходять туди
Ні любов, ані гнів.
Одинокий пором
Біля берега жде
І хрустальним веслом
Зимні хвилі гребе.
Хвилі човен несуть
Через море у гай,
Що було — то забудь,
Що буде́ — не дума́й!
Тихо, тихо кругом,
На скалі смерті храм, —
Одинокий пором
Доїжджає до брам.
©Богдан Лепкий
2. ОСТРІВ
Дрімає серед хвиль, спокійний та грізний,
Стремить верхами гір над чорний океан.
Байдужий над усе: для нього не страшний
Ні ломіт бурунів, ні дикий ураган.
А хоть часами зуб скажених, лютих хвиль
Зранить його нідро і вирве п’ядь землі –
Він все стоїть, грізний спокоєм сірих скиль,
І спить спокійним сном, закутаний в імлі.
* * * * * * * * * * * * * * *
Народе мій, се Ти!.. Закаменілий в болю,
Дрімаєш від віків, як вигаслий вулкан,
Ти все, усе втеряв – зберіг лиш сни про волю
І пам’ять гордих дій та скарб незгійних ран.
А хоть з усіх боків хижацькі дикі орди
Гризуть твоє нідро з нахабністю вовків,
Ти б’єш їх по лиці страшним бичем погорди
І величчю терпінь тривожиш ворогів.
© Петро Карманський
История cоздания стихотворения:
Богда́н Ле́пкий (повне ім'я - Богдан Теодор Нестор Лепкий), (* 9 листопада 1872, с. Кривеньке
Чортківського району Тернопільської області — † 21 липня 1941, м. Краків) — український поет,
прозаїк,літературознавець, критик, перекладач, історик літератури, видавець, публіцист,
громадсько-культурний діяч, художник.
Петро́ Сильве́стрович Карма́нський (* 29 травня 1878, місто Чесанів, нині Цешанув, Польща — †
16 квітня1956, Львів) — український поет, перекладач. Представник «Молодої музи». Псевдоніми
— Петро Гіркий,Лесь Могильницький. У роки Першої світової війни працював у таборах
військовополонених українців російської армії у Німеччиніта Австрії. Згодом виконував
дипломатичну місію Української Народної Республіки у Ватикані.
У 1922–1932 роках проживав у Бразилії та Аргентині. У 1922–1925 роках був у Бразилії як
представник ЗУНР. Президент Союзу українців Бразилії.
Від 1939 року (після початку Другої світової війни та встановлення радянської влади в Західній
Україні) викладав у Львівському університеті. 1940 року став членом Спілки радянських
письменників України. У 1944–1946 роках був директором меморіального музею Івана Франка у
Львові. Помер 16 квітня 1956 року у Львові. Могила — на Личаківському цвинтарі.
Арно́льд Бе́клін (Böcklin) (*16 жовтня 1827, Базель — †16 січня 1901) — швейцарський
живописець. Малював пейзажі, алегоричні, міфологічні картини, іноді портрети. Сильною
стороною таланту Бекліна було створення пейзажів настрою. Навіть в ескізах вони зберігали
тривожний і утаємничений характер. Один з найкращих зразків пейзажів настрою Бекліну
вдалося
створити в картині «Острів мертвих». Художник довго працював над сюжетом і зробив декілька
варіантів з різним освітленням, різними деталями і різним форматом полотна. Найкращим став
варіант 1886 року(тепер в місті Лейпциг).
Посеред чи то моря, чи то озера - постав острівець. Високі скелі утворили півколо, а в
невеличкому майданчику посередині власник висадив кипариси, що нібито охороняють спокій
померлих. В скелях вироблено штучні печери, що слугують родинним склепом. От і зараз до
родинного цвинтаря наближається човен з черговим небіжчиком. В темряві можна розгледіти
скульптури левів на брамі і постать в білому вбранні на човні. На пригнічений настрій картини
працюють і сюжет (іде поховання), і колорит (темні фарби в середині картини), і початок негоди
(дощові хмари на небі).
0
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1895
Рецензии
Всего рецензий на это произведение: 13.
Тетяно, дякую за знайомство з світовим шедевром Бекліна і поетичними відгуками моїх земляків. Посміхалась, коли читала вірші, бо багато слів досі вживають у нас, вони стали частиною галицької говірки. Звичайно, зараз вірші вже віддають архаїзмами. Тай саме полотно дуже на любителя. Особисто мені не подобаються настільки темні полотна, з відчутним присмаком суму і містики. Є щось лячне в погляді за грань... А тут художник саме за неї і дивися, і записав на полотні пензлем побачене. Моторошная картина... Але з тих, що раз побачивши, довіку не забудеш. В цьому й геній художника виявися. А мої земляки стільки душі і емоцій вклали в зображення словами полотна, що їх вірші і зараз хвилюють.
Ось як я бачу цю картину:
В дірки між хмар пролилась блакить небес
на кипариси темні, простоволосі.
Скоро Харон навідає тихий острів
і назавжди привезе сюди тебе.
Я зачекалась - сплю тут уже віки.
В темному склепі моторошно і тісно.
Західний вітер - смерті печальний вісник
хлюпає морем і свище, як синій кит.
Я відчуваю - в небі шумить гроза,
і кипариси гнуться в дугу й тріпочуть.
Більше не буду снитись тобі щоночі,
лиш обійму і не відпущу назад.
Спільні з тобою будем дивитись сни,
так у обіймах ми пролежим довіку.
Я поцілую ніжно твої повіки,
щоб нагади трунок п'янкий весни.
Склеп відчиняють, тяжко іде плита.
Б'є крізь повіки відблиски блискавиці.
Господи Боже, хай мені це не сниться!
Дай нам хоч в смерті досхочу політать!
Ось як я бачу цю картину:
В дірки між хмар пролилась блакить небес
на кипариси темні, простоволосі.
Скоро Харон навідає тихий острів
і назавжди привезе сюди тебе.
Я зачекалась - сплю тут уже віки.
В темному склепі моторошно і тісно.
Західний вітер - смерті печальний вісник
хлюпає морем і свище, як синій кит.
Я відчуваю - в небі шумить гроза,
і кипариси гнуться в дугу й тріпочуть.
Більше не буду снитись тобі щоночі,
лиш обійму і не відпущу назад.
Спільні з тобою будем дивитись сни,
так у обіймах ми пролежим довіку.
Я поцілую ніжно твої повіки,
щоб нагади трунок п'янкий весни.
Склеп відчиняють, тяжко іде плита.
Б'є крізь повіки відблиски блискавиці.
Господи Боже, хай мені це не сниться!
Дай нам хоч в смерті досхочу політать!
2015-10-28 00:24:59
Наталочко, дуже рада твоєму відгуку, хоч не змогла з об'єктивних причин відповісти раніше. Картина ця мала п'ять варіантів, я вибрала, як мені здається, "найсвітліший"; є взагалі "чорні". Про твоє "поетичне відлуння" написала на авторську сторінку, воно вражає надзвичайно, хоч багато поетів по-своєму "переспівувало" цей "Острів". Бачу, що треба буде ще раз повернутися до теми "Острова" в одному з наступних випусків АП "Поет-Художник", вона далеко невичерпана навіть на тому, що зібралося на УПП. А поки що запрошую зайти в 22-й випуск: похвалити чи покритикувати 
2015-11-05 10:31:49
Т. Лавинюкова: «Шановний дописувачу! Приємно бачити, що Ви не оминаєте увагою АП «Поет-Художник», читаєте, деколи навіть зважуєтеся щось написати.»
_*_
Таня, Вы по поводу "приятно видеть..." так пошутили? Не отвечайте вопрос риторический, понимаю, что как автор проекта Вы должны улыбаться всем. И даже некоторым недоразумениям.
Извините, есть минут двадцать, - отвлекусь.
В связи с Вашим ответом приходит в мысли…
ИМХО, следует исходить из того, что мы вынуждены принять, как необратимое, тот факт, что невзирая на в целом гармоничность Мирооздания, - тем не менее, и в нём случаются катаклизмы: ураганы торнадо и пр. потрясения. Ваш светлый проект – уменьшенная модель светлого Мироздания. Но так же как человечество вынуждено принять неотвратимость какого-либо возможного форс-мажора (хотя в меру сил надо стараться предусмотрительно предотвращать его, бороться с ним) так и Вы как автор проекта должны быть готовы к появлению на Вашем проекте агрессии недолугих «мирпереворачивателей», пытающихся потушить свет, исходящий от этого проекта. ИМХО, не происходит ничего неестественного. У каждого существа (в том числе и у каждого критика) в этом мире своё предназначение, очень часто обуславливающее сохранение вида.
Пчела, за 7 километров обоняет запах нектара и летит на цветок. Именно сбор нектара обеспечивает пчеле сохранение вида. Точно так же за 10 км чувствует «родной» для неё запах и навозная муха. Именно продукты отработаки пищеварения обеспечивают мухе существование её вида. Наблюдали за пчелой? Как она одного цветка лишь коснётся и (не почувствовав в нём нектара) тотчас улетает, а на другом задержится основательно. Если её взмахом спугнёшь, - она полетит искать другой нужный ей цветок. Извините натурализм, но попробуйте отогнать муху от кучи… Ей свойственна агрессивная назойливость: она, отлетев на метр тотчас вернётся. Именно потому, что эта куча обеспечивает ей существование. Вам это ничего (никого) не напоминает?
Точно так же и в критике: есть критики-пчёлы, а есть – навозные мухи. Будет ли критик-навозная муха искать в стихотворении нектар? Нет, он самой своей природой предназначен для поиска другого жизнеобеспечивающего материала.
А теперь задумайтесь, - важно ли критику-навозной мухе, откуда он будет черпать материал, обеспечивающий его жизненные потребности: у отошедших в мир иной авторов либо у здравствующих? Да никакой разницы. У отошедших ещё комфортней – они уже рот глупости не заткнут…
Мне Ваш ответ импонирует. Импонирует неубиенной логикой. Вы попали в самое яблочко вопросом: «Какую разумную цель здесь на проекте преследует подобная «критика»»? Ожидаете разумный ответ? Не тешьтесь: в лучшем случае промычит что-нибудь невразумительное, а то и вообще промолчит. И ещё тем импонирует ответ, что Вы легко и точно определили якобы подспудную, но на самом деле гипертрофированно выпирающую убогую цель рецензента: на фоне критики известных выпятить своё выпрыгивающее «я».
Можно сомневаться, что ответ найдёт понимание в голове критика (хотя точнее, - здесь сомнения неуместны – не дойдёт), но разве можно сомневаться в его ответа истинности? Да критик-муха просто испугается Вашего упоминания об орфоэпии. Вы ему будете втолковывать об орфоэпии, об особенностях языка, на котором писались стихи и будете втолковывать ему, что в этих стихах в связи с этим необходимо искать смысл, а не «технические моменты», которые в ту пору ЕСТЕСТВЕННО не соответствовали нынешним стандартам. Но без толку. В своих стихах он из подштаников выпрыгивает доказывает, что «докторша» и «бензинУ» это сленг обывателя и что «стихи – не романс в исполнении Шаляпина», а то, что поэт писал стих по канонам стихосложения своего времени и на языке своего диалекта понять определённый менталитет не в силах. Я не уверен, что дай критику стихи Басё на японском, он не влезет со своим: "Здравствуйте, Есть пару замечаний по технике".
А Вам в ответ критик (я не уточняю какой) будет чревовещать о том, что он имеет право на своё глупое мнение. И ведь таки имеет…
Нет, моим мозгом сие непостижимо.
Таня, в Вашем ответе звучит шикарнейшая аргументация. Но для той ли головы? Вот сейчас уже прочитал ответ на Ваш ответ. Дело даже не в тоне, котором критик отвечает. Вы только посмотрите, на примитив апеллирования. Вы получили ответы на Ваши вопросы?
Спасибо Вам, Таня. Очень любил слушать исполняемую под кобзу песню-реквием Б. Лепкого "Журавлі" (Чуєшь брате мій). В песне (поверьте, не потому, что против критика) колоритнейший украинский язык.
В копилку.
_*_
Таня, Вы по поводу "приятно видеть..." так пошутили? Не отвечайте вопрос риторический, понимаю, что как автор проекта Вы должны улыбаться всем. И даже некоторым недоразумениям.
Извините, есть минут двадцать, - отвлекусь.
В связи с Вашим ответом приходит в мысли…
ИМХО, следует исходить из того, что мы вынуждены принять, как необратимое, тот факт, что невзирая на в целом гармоничность Мирооздания, - тем не менее, и в нём случаются катаклизмы: ураганы торнадо и пр. потрясения. Ваш светлый проект – уменьшенная модель светлого Мироздания. Но так же как человечество вынуждено принять неотвратимость какого-либо возможного форс-мажора (хотя в меру сил надо стараться предусмотрительно предотвращать его, бороться с ним) так и Вы как автор проекта должны быть готовы к появлению на Вашем проекте агрессии недолугих «мирпереворачивателей», пытающихся потушить свет, исходящий от этого проекта. ИМХО, не происходит ничего неестественного. У каждого существа (в том числе и у каждого критика) в этом мире своё предназначение, очень часто обуславливающее сохранение вида.
Пчела, за 7 километров обоняет запах нектара и летит на цветок. Именно сбор нектара обеспечивает пчеле сохранение вида. Точно так же за 10 км чувствует «родной» для неё запах и навозная муха. Именно продукты отработаки пищеварения обеспечивают мухе существование её вида. Наблюдали за пчелой? Как она одного цветка лишь коснётся и (не почувствовав в нём нектара) тотчас улетает, а на другом задержится основательно. Если её взмахом спугнёшь, - она полетит искать другой нужный ей цветок. Извините натурализм, но попробуйте отогнать муху от кучи… Ей свойственна агрессивная назойливость: она, отлетев на метр тотчас вернётся. Именно потому, что эта куча обеспечивает ей существование. Вам это ничего (никого) не напоминает?
Точно так же и в критике: есть критики-пчёлы, а есть – навозные мухи. Будет ли критик-навозная муха искать в стихотворении нектар? Нет, он самой своей природой предназначен для поиска другого жизнеобеспечивающего материала.
А теперь задумайтесь, - важно ли критику-навозной мухе, откуда он будет черпать материал, обеспечивающий его жизненные потребности: у отошедших в мир иной авторов либо у здравствующих? Да никакой разницы. У отошедших ещё комфортней – они уже рот глупости не заткнут…
Мне Ваш ответ импонирует. Импонирует неубиенной логикой. Вы попали в самое яблочко вопросом: «Какую разумную цель здесь на проекте преследует подобная «критика»»? Ожидаете разумный ответ? Не тешьтесь: в лучшем случае промычит что-нибудь невразумительное, а то и вообще промолчит. И ещё тем импонирует ответ, что Вы легко и точно определили якобы подспудную, но на самом деле гипертрофированно выпирающую убогую цель рецензента: на фоне критики известных выпятить своё выпрыгивающее «я».
Можно сомневаться, что ответ найдёт понимание в голове критика (хотя точнее, - здесь сомнения неуместны – не дойдёт), но разве можно сомневаться в его ответа истинности? Да критик-муха просто испугается Вашего упоминания об орфоэпии. Вы ему будете втолковывать об орфоэпии, об особенностях языка, на котором писались стихи и будете втолковывать ему, что в этих стихах в связи с этим необходимо искать смысл, а не «технические моменты», которые в ту пору ЕСТЕСТВЕННО не соответствовали нынешним стандартам. Но без толку. В своих стихах он из подштаников выпрыгивает доказывает, что «докторша» и «бензинУ» это сленг обывателя и что «стихи – не романс в исполнении Шаляпина», а то, что поэт писал стих по канонам стихосложения своего времени и на языке своего диалекта понять определённый менталитет не в силах. Я не уверен, что дай критику стихи Басё на японском, он не влезет со своим: "Здравствуйте, Есть пару замечаний по технике".
А Вам в ответ критик (я не уточняю какой) будет чревовещать о том, что он имеет право на своё глупое мнение. И ведь таки имеет…
Нет, моим мозгом сие непостижимо.
Таня, в Вашем ответе звучит шикарнейшая аргументация. Но для той ли головы? Вот сейчас уже прочитал ответ на Ваш ответ. Дело даже не в тоне, котором критик отвечает. Вы только посмотрите, на примитив апеллирования. Вы получили ответы на Ваши вопросы?
Спасибо Вам, Таня. Очень любил слушать исполняемую под кобзу песню-реквием Б. Лепкого "Журавлі" (Чуєшь брате мій). В песне (поверьте, не потому, что против критика) колоритнейший украинский язык.
В копилку.
2015-10-27 23:08:00
Дорогий Арію, перепрошую і Вас, що не відразу відповіла на Вашу рецензію. Ви знаєте, я не мала можливості. Ваш відгук справив на мене глибоке враження.
Я людина нелицемірна, і це правда, що мені приємно, коли бачу: АП "Поет-Художник" викликає інтерес у авторів і гостей УПП. От на цей момент вірші Лепкого і Карманського вже прочитали понад 360 осіб. Думаю навіть, більшість з них вперше почули про цих славетних українських галицьких поетів. Я радію, що так багато моїх сучасників прочитали, про що і як саме писали століття тому. Оскільки поезія тут пов'язана з живописом, то вірші, сподіваюся, краще запам'ятаються нашим читачам. Дякую, що згадали пісню "Журавлі" на слова Богдана Лепкого; про це написала і Оксана Василівна Федишин, моя землячка-галичанка. Додам ще таку цікаву деталь. Одна з красивіших вулиць Івано-Франківська, яка раніше була вулиця Леніна, нині називається вулиця Богдана Лепкого. Ще раз дуже дякую Вам, Арію! А про горе-критиків саме сьогодні викладений "одноіменний" вірш.
Я людина нелицемірна, і це правда, що мені приємно, коли бачу: АП "Поет-Художник" викликає інтерес у авторів і гостей УПП. От на цей момент вірші Лепкого і Карманського вже прочитали понад 360 осіб. Думаю навіть, більшість з них вперше почули про цих славетних українських галицьких поетів. Я радію, що так багато моїх сучасників прочитали, про що і як саме писали століття тому. Оскільки поезія тут пов'язана з живописом, то вірші, сподіваюся, краще запам'ятаються нашим читачам. Дякую, що згадали пісню "Журавлі" на слова Богдана Лепкого; про це написала і Оксана Василівна Федишин, моя землячка-галичанка. Додам ще таку цікаву деталь. Одна з красивіших вулиць Івано-Франківська, яка раніше була вулиця Леніна, нині називається вулиця Богдана Лепкого. Ще раз дуже дякую Вам, Арію! А про горе-критиків саме сьогодні викладений "одноіменний" вірш.
2015-11-07 19:48:01
Чи хоче хто отого божевілля і наруги, де в спокої душа средь моря, що без хвиль...?
Чи є то щастя, радість, і дозвілля - заснути в спокої пещер, могил, і брил?
Пливе той човен, що в безкрайній сфері є символ часу, в тому його суть,
обов;язок його -везти Життя із паралелей - в останній, можливо -не в останній путь...
Безмежне Море -животворна паща, і батько Океан втомився хвилюваться, спить...
Це час подумати Творцю, чи повторить Життя, і муки наші, на ту -мізерну, не космічну мить.
Пишу , як писалось...Це ескіз, а не картина, як у вельмишановних попередників.
Чи є то щастя, радість, і дозвілля - заснути в спокої пещер, могил, і брил?
Пливе той човен, що в безкрайній сфері є символ часу, в тому його суть,
обов;язок його -везти Життя із паралелей - в останній, можливо -не в останній путь...
Безмежне Море -животворна паща, і батько Океан втомився хвилюваться, спить...
Це час подумати Творцю, чи повторить Життя, і муки наші, на ту -мізерну, не космічну мить.
Пишу , як писалось...Це ескіз, а не картина, як у вельмишановних попередників.
2015-10-27 17:46:50
Дуже своєрідний ескіз-експромт... Мені здається, це відгук на картину, а не на поезію "вельмишановних попередників" - Лепкого і Карманського. Як, до речі, і у Володимира Нікто. Це слушно: коли відгук прозовий, аналізують переважно вірші; коли відгук поетичний - джерелом натхнення стає живопис. Дуже приємно, що і для Вас, дорога Осичанко! 
Дякую. Якщо спробувати перевести Ваш експромт на мову живопису - мені здається, це імпресіонізм (морський пейзаж, сповнений людськими переживаннями).
Дякую. Якщо спробувати перевести Ваш експромт на мову живопису - мені здається, це імпресіонізм (морський пейзаж, сповнений людськими переживаннями).2015-10-27 18:02:44
Дякую за оцінку.
Ви праві, і дуже точні - вдивлялась тільки в картину, так як не смію і не маю досвіду аналізувати роботи поєтичні...А живопис -люблю, але відчуваю його інтуїтивно...Для великого твору потрібні знання історії, міфології, мистецтва... І ще ваша правда - виявляється - живопис може бути Музою
Ви праві, і дуже точні - вдивлялась тільки в картину, так як не смію і не маю досвіду аналізувати роботи поєтичні...А живопис -люблю, але відчуваю його інтуїтивно...Для великого твору потрібні знання історії, міфології, мистецтва... І ще ваша правда - виявляється - живопис може бути Музою2015-10-27 19:42:39
Ще раз переконуюся, Тетяно, наскільки корисний даний проект. Він нам дає можливість відтворити в пам’яті і серці призабуті твори, пригадати українських митців, славу яких підтримував світ, а для України вона була утаєна, прикрита мороком ворожої пропаганди.
Поєднання мистецької душі поета, художника, композитора. Повернення до скарбниць поетичної Галичини, яка в свій час замовчувалась.
Це здорово!
Богдан Лепкий – яскрава постать в СВІТОВІЙ культурі.
Будучи художником, він умів читати душу полотен художників. Будучи поетом, написав
чудесний зворушливий вірш, натхненний настроєм картини «Острів мертвих» швейцарського художника Арнольда Бекліна.
Поет людське життя прирівнює до прожитого людиною робочого дня. Вдуматися тільки у філософію людського життя пред’явлену Богданом: ЖИТТЯ – МОВ ОДИН ПРОЖИТИЙ ДЕНЬ… І цей день людського життя - це тільки праця, терпіння, страждання.., а довгожданий відпочинок - це острів, оповитий мрякою, невідомістю - похмурий острів мертвих, його тишина, холод…
«Не подують вітри
З-над широких ланів,
Не доходять туди
Ні любов, ані гнів».
За поромом залишається красиве і рідне.
За браком часу не пошукала дату написання твору. Дата має велике значення для сприйняття головної думки, переданої автором.
Так як Б. Лепкий є автором ЧУДЕСНОЇ відомої емігрантської пісні «Журавлі» (Чуєш, брате мій…) [хто не чув - рекомендую послухати], тому мені здається, що даний твір може відображати і настрій емігранта, який пливе до омріяного острову щастя і відпочинку, адже… скільки людей не доплило, загинуло на чужині…
Вірш за формою і сюжетом дуже стриманий, напружений, як і душа емігранта, хоча поет заспокоює свого ЛГ:
«Що було — то забудь,
Що буде́ — не дума́й!»
І завершення філософії вірша на найвищій ноті автор залишив для читацького емоційного вдиху.
Цікаво, як душу даної картини відтворив композитор. Пізніше прослухаю симф. поему Сергія Рахманінова і прочитаю вірш П. С. Карма́нського.
Поєднання мистецької душі поета, художника, композитора. Повернення до скарбниць поетичної Галичини, яка в свій час замовчувалась.
Це здорово!
Богдан Лепкий – яскрава постать в СВІТОВІЙ культурі.
Будучи художником, він умів читати душу полотен художників. Будучи поетом, написав
чудесний зворушливий вірш, натхненний настроєм картини «Острів мертвих» швейцарського художника Арнольда Бекліна.
Поет людське життя прирівнює до прожитого людиною робочого дня. Вдуматися тільки у філософію людського життя пред’явлену Богданом: ЖИТТЯ – МОВ ОДИН ПРОЖИТИЙ ДЕНЬ… І цей день людського життя - це тільки праця, терпіння, страждання.., а довгожданий відпочинок - це острів, оповитий мрякою, невідомістю - похмурий острів мертвих, його тишина, холод…
«Не подують вітри
З-над широких ланів,
Не доходять туди
Ні любов, ані гнів».
За поромом залишається красиве і рідне.
За браком часу не пошукала дату написання твору. Дата має велике значення для сприйняття головної думки, переданої автором.
Так як Б. Лепкий є автором ЧУДЕСНОЇ відомої емігрантської пісні «Журавлі» (Чуєш, брате мій…) [хто не чув - рекомендую послухати], тому мені здається, що даний твір може відображати і настрій емігранта, який пливе до омріяного острову щастя і відпочинку, адже… скільки людей не доплило, загинуло на чужині…
Вірш за формою і сюжетом дуже стриманий, напружений, як і душа емігранта, хоча поет заспокоює свого ЛГ:
«Що було — то забудь,
Що буде́ — не дума́й!»
І завершення філософії вірша на найвищій ноті автор залишив для читацького емоційного вдиху.
Цікаво, як душу даної картини відтворив композитор. Пізніше прослухаю симф. поему Сергія Рахманінова і прочитаю вірш П. С. Карма́нського.
2015-10-27 12:14:00
Оксано Василівно, ваш відгук - це саме те. Дійсно, я хочу познайомити авторів і гостей УПП з поетами. І особливо - з українськими поетами. Про Петра Карманського я написала більше, ніж зазвичай саме тому, що про нього знають мало. Щодо часу написання творів, я шукала в інтернеті, але не знайшла. Знаю, що вірш Карманського був надрукований у збірці "Пливем по морі тьми" (1909). От посилання на книжку поезій Карманського, видану 1992-го року, мабуть, найповнішу http://issuu.com/portfelua_lib/docs/karmanskij_poeziji
Можливо, Вас зацікавить і така наукова розвідка http://www.bdpu.org/sites/bdpu.org/files/ifsk/stat/prosalova.pdf
Щиро дякую за чудову відозву.
Ще кілька слів. Я не розповідала Вам, як виникла ця авторська програма (АП). Тут прозвучала думка, що я вирішила "піаритися" через неї. А яка Ваша думка?
Можливо, Вас зацікавить і така наукова розвідка http://www.bdpu.org/sites/bdpu.org/files/ifsk/stat/prosalova.pdf
Щиро дякую за чудову відозву.
Ще кілька слів. Я не розповідала Вам, як виникла ця авторська програма (АП). Тут прозвучала думка, що я вирішила "піаритися" через неї. А яка Ваша думка?
2015-10-27 16:23:40
Спасибо Татьяне Лавинюковой за прекрасный проект. Замечательные стихи.
Знаменитая картина, а также музыка любимого Рахманинова вдохновили
на размышления.
В моем стихе переплетаются также замеченные детали: справа от входа – скала с очертаниями некоего существа (как на многих картинах Н.К.Рериха) – «стража»; плотные облака, почти тучи с полоской просвета, что почти рельефно ощущается в музыке.
Вспомнились и слова главного героя (в великолепном исполнении Олега Янковского) из к/ф Марка Захарова (по сценарию мудрейшего и рано ушедшего Григория Горина) «Тот самый Мюнхгаузен»: «Как надоело умирать».
Привожу второй доработанный вариант стиха (первый удалил).
Также восстанавливаю удаленные отзывы Татьяны Лавинюковой (после стиха)
На картину «Остров мертвых»
О, остров, остров смерти и печали,
Фантазий прошлых порождений тлен,
Сознаний чьих-то беспросветный плен.
Плывет их мысли челн к тому причалу,
Где ждет давно скала – суровый страж,
Его тысячелетий многих стаж –
Свидетельство затмений наших долгих.
И жизнь взаймы уже у доли,
И следует за Роком, словно паж.
Залива зев, язык из кипарисов.
Он смертных яств довольно проглотил
И в саркофагах сонных схоронил
Несчастных жертв сознания капризов,
Что не готовились услышать Глас,
И мыслью огненной в последний час
Душой не взмыли в небеса высоко –
Для мудрого привычная забота.
(Полезна в срок и каждому из нас).
И склепы, склепы – порожденья майи*.
Их столько, сколько заблуждений здесь:
Фатальна эта суррогата смесь
С осадком будущим на острове стенаний.
И чье сознание - улитки дом,
Найдет такой же склеп и в мире том
И будет жертвою своих исчадий,
Пока не вспомнит о своем же саде –
Прекрасных мыслях в мире том – земном.
Не в них ли побывал бессмертный Данте?
Круги не те ли ада открывал?
Там каждый склеп как личный ад – подвал
Сознания, где темных мыслей свалка.
Живут они, как будто, незаметно,
Пока не призовут тебя к ответу,
Освободившись от земных оков
И совести больной сломав засов.
Там субъективна жизнь, mori memento**.
Затменье неба – плод прельщений змея,
Как безысходности нависшее кольцо
Над островом. И бледное лицо
Наверх поднять не смея,
Душа, вдруг, слышит свыше нежный Зов,
Срывающий неведенья покров,
Вселяющий надежду. Кто же это?
Как проблески на небе, силы Света –
Помочь душе подняться. Кто готов?
И мужества кристалл воспламенился
Огнями сострадания с вершин...
И отступили тени от души,
И дух прозревший в выси устремился
И вырвался из темноты слоев,
Блуждают где не знавшие Основ.
Знамение сияло в поднебесье
И струны серебра молитвы в мессе:
Симфония сердец и Матери Покров.
* майя (санскр.) - иллюзия.
** mori memento (лат.), или привычнее, memento mori – помни о смерти.
Татья Лавинюкова:
Володимире, написала більше Вам у лічку, а тут повторюся, що читання Вашого експромту у "супроводі" музики Рахманінова дійсно дає складне чудове враження і для розуму, і для душі.
2015-10-23 21:20:26
Владимир Никто:
Спасибо Вам, Татьяна за теплый отзыв и, главным образом, за Ваш неутомимый вдохновенный и системный труд во имя культуры.
Мой стих под музыку Рахманинова! Попробую и сам послушать, интересно. ))
С теплом,
Владимир Никто
Вы правы, Татьяна! Читал под музыку, как по мне, то есть созвучие. Ведь и писал стих после прослушивания.
Знаменитая картина, а также музыка любимого Рахманинова вдохновили
на размышления.
В моем стихе переплетаются также замеченные детали: справа от входа – скала с очертаниями некоего существа (как на многих картинах Н.К.Рериха) – «стража»; плотные облака, почти тучи с полоской просвета, что почти рельефно ощущается в музыке.
Вспомнились и слова главного героя (в великолепном исполнении Олега Янковского) из к/ф Марка Захарова (по сценарию мудрейшего и рано ушедшего Григория Горина) «Тот самый Мюнхгаузен»: «Как надоело умирать».
Привожу второй доработанный вариант стиха (первый удалил).
Также восстанавливаю удаленные отзывы Татьяны Лавинюковой (после стиха)
На картину «Остров мертвых»
О, остров, остров смерти и печали,
Фантазий прошлых порождений тлен,
Сознаний чьих-то беспросветный плен.
Плывет их мысли челн к тому причалу,
Где ждет давно скала – суровый страж,
Его тысячелетий многих стаж –
Свидетельство затмений наших долгих.
И жизнь взаймы уже у доли,
И следует за Роком, словно паж.
Залива зев, язык из кипарисов.
Он смертных яств довольно проглотил
И в саркофагах сонных схоронил
Несчастных жертв сознания капризов,
Что не готовились услышать Глас,
И мыслью огненной в последний час
Душой не взмыли в небеса высоко –
Для мудрого привычная забота.
(Полезна в срок и каждому из нас).
И склепы, склепы – порожденья майи*.
Их столько, сколько заблуждений здесь:
Фатальна эта суррогата смесь
С осадком будущим на острове стенаний.
И чье сознание - улитки дом,
Найдет такой же склеп и в мире том
И будет жертвою своих исчадий,
Пока не вспомнит о своем же саде –
Прекрасных мыслях в мире том – земном.
Не в них ли побывал бессмертный Данте?
Круги не те ли ада открывал?
Там каждый склеп как личный ад – подвал
Сознания, где темных мыслей свалка.
Живут они, как будто, незаметно,
Пока не призовут тебя к ответу,
Освободившись от земных оков
И совести больной сломав засов.
Там субъективна жизнь, mori memento**.
Затменье неба – плод прельщений змея,
Как безысходности нависшее кольцо
Над островом. И бледное лицо
Наверх поднять не смея,
Душа, вдруг, слышит свыше нежный Зов,
Срывающий неведенья покров,
Вселяющий надежду. Кто же это?
Как проблески на небе, силы Света –
Помочь душе подняться. Кто готов?
И мужества кристалл воспламенился
Огнями сострадания с вершин...
И отступили тени от души,
И дух прозревший в выси устремился
И вырвался из темноты слоев,
Блуждают где не знавшие Основ.
Знамение сияло в поднебесье
И струны серебра молитвы в мессе:
Симфония сердец и Матери Покров.
* майя (санскр.) - иллюзия.
** mori memento (лат.), или привычнее, memento mori – помни о смерти.
Татья Лавинюкова:
Володимире, написала більше Вам у лічку, а тут повторюся, що читання Вашого експромту у "супроводі" музики Рахманінова дійсно дає складне чудове враження і для розуму, і для душі.
2015-10-23 21:20:26
Владимир Никто:
Спасибо Вам, Татьяна за теплый отзыв и, главным образом, за Ваш неутомимый вдохновенный и системный труд во имя культуры.
Мой стих под музыку Рахманинова! Попробую и сам послушать, интересно. ))
С теплом,
Владимир Никто
Вы правы, Татьяна! Читал под музыку, как по мне, то есть созвучие. Ведь и писал стих после прослушивания.
2015-10-26 00:11:15
Володимире, Ви маєте чуйне поетичне сприйняття прекрасного. Досить часто, я помітила, картина (картини) і вірш про неї дають Вам поштовх для написання власного твору. Ваше бачення при цьому дуже індивідуальне. Те, що було в АП і те, як воно відгукнулося у Вас, як правило, сильно відрізняються. Так і тут, про "Острів"... Ще раз повторюся (вже писала Олегу Доброву): напрошується продовження теми "Острова", у якомусь з наступних випусків АП.
2015-10-26 19:01:45
Мой стих на "Остров" был написан в сжатые сроки, почти экспромтом. Его доработанный вариант "Остров искупления" размещен на моей странице:
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47684&poem=195827
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47684&poem=195827
2016-01-27 15:14:13
Поцікавилася і я сюжетом картини. І знайшла ось таку версію:
"В основе сюжета — античный миф о том, что души героев и любимцев богов находят последний приют на уединенном острове, омываемом водами Стикса. Души простых смертных такой чести не удостаиваются."
Якщо це дійсно так, то простому народу - зась було потрапити на такі острови спокою... Невже Петро Карманський про те не знав?
"В основе сюжета — античный миф о том, что души героев и любимцев богов находят последний приют на уединенном острове, омываемом водами Стикса. Души простых смертных такой чести не удостаиваются."
Якщо це дійсно так, то простому народу - зась було потрапити на такі острови спокою... Невже Петро Карманський про те не знав?
2015-10-25 22:52:56
Ирина, спасибо за интересную инфу! Все же я правильно почувствовал, что картина про души, хотя и под несколько другим углом.
2015-10-26 11:57:33
Іриночко, дякую! Так, про зв'язок зображеного на картині "Острів" з міфом про Харона-перевізника написано багато. Для мене навіть двічі повторене Лепким слово "паром" є співзвучним з "Харон", "Ахерон"... А Карманський пише зовсім про інше: для нього народ - це і є той острів, котрий страждає від ворожих стихій, але залишається гордим і величним у своїх терпіннях. Так поет це бачить. 
Напишу ще для Володимира Ніхто (може, прочитаєте): даруйте мені пропущену кому: " Те, що було в АП, і те, як воно відгукнулося у Вас, як правило, сильно відрізняються."
Напишу ще для Володимира Ніхто (може, прочитаєте): даруйте мені пропущену кому: " Те, що було в АП, і те, як воно відгукнулося у Вас, як правило, сильно відрізняються."2015-10-26 19:14:54
Добрый день, уважаемые коллеги! Татьяна благодарю Вас за очередную пищу для размышлений:
ВО-ПЕРВЫХ: Поговорим немного об известной картине швейцарского художника - символиста Арнольда Бёклина (1827-1901) – «Остров мёртвых» (нем. «Die Toteninsel»). Всего Бёклин создал пять вариантов данной картины в период с 1880 по 1886 гг. В основе сюжета картины - античный миф о том, что души героев и любимцев богов находят последний приют на уединённом острове. Что же мы видим на картине (смотрим на пятый вариант)? Мы видим лодку, которая приближается к крошечному острову, скалы которого как бы образуют естественную стену для внутреннего пространства, поросшего тёмными кипарисами. Между водой и этим пространством каменные блоки образуют вход. На внутренней стороне скал видны прямоугольные проёмы. В лодке двое: управляющий ею гребец и фигура, укутанная в белую материю. Перед фигурой стоит длинный прямоугольный ящик, который обычно интерпретируется как гроб. Гребца часто ассоциировали с Хароном. Остров мёртвых омывают пустынные зеркальные воды подземной реки Ахерон, через которую лодочник Харон переправляет души усопших. Соглашусь с Татьяной, что истинный смысл этой картины – до сих пор остаётся таинственным и многоликим.
По свидетельству современников, на рубеже веков «почти не было немецкой семьи, где не висели бы репродукции с картины Бёклина». И не только немецкой. Знаменитая репродукция украшала кабинет Зигмунда Фрейда в Вене, и отец психоанализа упоминал Бёклина в своих лекциях.
Меланхоличность «Острова» в точности отражала те настроения в обществе, которые обозначались словом «декаданс», – неясную тоску, мрачные предчувствия, жадный интерес к потустороннему миру, ощущение усталости от жизни, отторжение грубой земной реальности.
Можно ещё продолжать и продолжать, вспоминая о литературе, поэзии, живописи, кино, кладбищенской архитектуре, аниме и многом другом. Настолько ярко впечатлил весь творческий мир сюжет этой картины.
ВО-ВТОРЫХ: После прочтения стихотворений наших украинских поэтов, хочу отметить следующее:
Богдан Лепкий в своём стихотворении не только прямо и чётко предупреждает читателей о неизбежности жизненного конца, но и подсознательно готовит каждого к достойному уходу в иное измерение. Все хотят долго жить, но никто не хочет стареть, а тем более умирать, но в жизни так не бывает. Умирают все люди – знаменитые и обычные, богатые и бедные, гении и простые. Опыт показывает, что те, кто умирают долго, становятся добрее, да и сама жизнь к концу становится духовно богаче.
Петро Карманський действительно значительно глубже воспринимает этот визуальный образ. Для него «Остров мёртвых» некая аллегория «Острова живых» или НАРОДА, который страдает, находясь в состоянии постоянной борьбы за свою свободу и светлое будущее:
Народе мій, се Ти!.. Закаменілий в болю,
Дрімаєш від віків, як вигаслий вулкан,
Ти все, усе втеряв – зберіг лиш сни про волю
І пам’ять гордих дій та скарб незгійних ран.
Изначально, мне показалось, что стихотворение не имеет логического конца и вывода (см. последний катрен)… но потом я всё понял, таким образом, поэт даёт нам, УКРАИНЦАМ, понять, что борьба за свободу и независимость никогда не прекращается. Очень актуальные строчки. Прекрасное поэтическое решение. Фактически – проекция современной действительности…
А хоть з усіх боків хижацькі дикі орди
Гризуть твоє нідро з нахабністю вовків,
Ти б’єш їх по лиці страшним бичем погорди
І величчю терпінь тривожиш ворогів.
post scriptum: Татьяна, большое спасибо. С нетерпением жду нового выпуска Вашей Авторской программы «Поэт-Художник».
ВО-ПЕРВЫХ: Поговорим немного об известной картине швейцарского художника - символиста Арнольда Бёклина (1827-1901) – «Остров мёртвых» (нем. «Die Toteninsel»). Всего Бёклин создал пять вариантов данной картины в период с 1880 по 1886 гг. В основе сюжета картины - античный миф о том, что души героев и любимцев богов находят последний приют на уединённом острове. Что же мы видим на картине (смотрим на пятый вариант)? Мы видим лодку, которая приближается к крошечному острову, скалы которого как бы образуют естественную стену для внутреннего пространства, поросшего тёмными кипарисами. Между водой и этим пространством каменные блоки образуют вход. На внутренней стороне скал видны прямоугольные проёмы. В лодке двое: управляющий ею гребец и фигура, укутанная в белую материю. Перед фигурой стоит длинный прямоугольный ящик, который обычно интерпретируется как гроб. Гребца часто ассоциировали с Хароном. Остров мёртвых омывают пустынные зеркальные воды подземной реки Ахерон, через которую лодочник Харон переправляет души усопших. Соглашусь с Татьяной, что истинный смысл этой картины – до сих пор остаётся таинственным и многоликим.
По свидетельству современников, на рубеже веков «почти не было немецкой семьи, где не висели бы репродукции с картины Бёклина». И не только немецкой. Знаменитая репродукция украшала кабинет Зигмунда Фрейда в Вене, и отец психоанализа упоминал Бёклина в своих лекциях.
Меланхоличность «Острова» в точности отражала те настроения в обществе, которые обозначались словом «декаданс», – неясную тоску, мрачные предчувствия, жадный интерес к потустороннему миру, ощущение усталости от жизни, отторжение грубой земной реальности.
Можно ещё продолжать и продолжать, вспоминая о литературе, поэзии, живописи, кино, кладбищенской архитектуре, аниме и многом другом. Настолько ярко впечатлил весь творческий мир сюжет этой картины.
ВО-ВТОРЫХ: После прочтения стихотворений наших украинских поэтов, хочу отметить следующее:
Богдан Лепкий в своём стихотворении не только прямо и чётко предупреждает читателей о неизбежности жизненного конца, но и подсознательно готовит каждого к достойному уходу в иное измерение. Все хотят долго жить, но никто не хочет стареть, а тем более умирать, но в жизни так не бывает. Умирают все люди – знаменитые и обычные, богатые и бедные, гении и простые. Опыт показывает, что те, кто умирают долго, становятся добрее, да и сама жизнь к концу становится духовно богаче.
Петро Карманський действительно значительно глубже воспринимает этот визуальный образ. Для него «Остров мёртвых» некая аллегория «Острова живых» или НАРОДА, который страдает, находясь в состоянии постоянной борьбы за свою свободу и светлое будущее:
Народе мій, се Ти!.. Закаменілий в болю,
Дрімаєш від віків, як вигаслий вулкан,
Ти все, усе втеряв – зберіг лиш сни про волю
І пам’ять гордих дій та скарб незгійних ран.
Изначально, мне показалось, что стихотворение не имеет логического конца и вывода (см. последний катрен)… но потом я всё понял, таким образом, поэт даёт нам, УКРАИНЦАМ, понять, что борьба за свободу и независимость никогда не прекращается. Очень актуальные строчки. Прекрасное поэтическое решение. Фактически – проекция современной действительности…
А хоть з усіх боків хижацькі дикі орди
Гризуть твоє нідро з нахабністю вовків,
Ти б’єш їх по лиці страшним бичем погорди
І величчю терпінь тривожиш ворогів.
post scriptum: Татьяна, большое спасибо. С нетерпением жду нового выпуска Вашей Авторской программы «Поэт-Художник».
2015-10-25 10:02:57
Дуже щиро дякую, Олеже, за відозву. І все ж сподіваємося, що зробимо у доповнення до цього випуску ще один, щоб докладніше розглянути цей містичний "острів".
2015-10-26 18:51:21
Сумні сутінки життя та його неминучого кінця відтворені в картині та надзвичайній музиці Рахманінова. Не дивно, що ця картина спонукала поетів до написання цих віршів. Я не беруся аналізувати якість поезії, але вірші обох авторів показують наскільки їх вразила картина, і мені здається, що Петру Карманському більше вдалося передати свої почуття і роздуми на цю тему.
2015-10-22 13:34:02
Дякую за відозву, райко! Мені теж диптих Петра Карманського здається багатшим за змістом і цікавим за формою: перша частина - власне, острів, поданий як жива істота (йому боляче від ран, але він зносить біль спокійно і стійко); друга частина - народ, скривджений, але гордий, незламний. Я дуже сильно відчуваю, як болять ці рани самому поетові. Мені самій це болить. Даруйте, таке моє особисте відчуття.
2015-10-23 23:03:17
Понравилось?
Потрясающе.
21-ый выпуск - юбилейный?
Для тех кто играет в "очко"?
Остров мёртвых душ превратился в соседку?
Ужасна держава варварского русского мира.
Скоро ли свершится суд на тираном, народы?
Её омывают моря крови героев и патриотов.
Никто не мог подумать на Галичине об этом,
Кроме двух прекрасных украинских поэтов.
Слава Украине!
Героев славьте.
Коротко?
Здорово!
Потрясающе.
21-ый выпуск - юбилейный?
Для тех кто играет в "очко"?
Остров мёртвых душ превратился в соседку?
Ужасна держава варварского русского мира.
Скоро ли свершится суд на тираном, народы?
Её омывают моря крови героев и патриотов.
Никто не мог подумать на Галичине об этом,
Кроме двух прекрасных украинских поэтов.
Слава Украине!
Героев славьте.
Коротко?
Здорово!
2015-10-22 12:48:16
Надзвичайно яскраво сказано, Віталію! Як завжди, несподівано.
2015-10-23 23:12:57
Содержимое собственно не комментирую.
Богдан Лепкий. Технически стихо с проблемами. Руссизмы, орфография, автономные затычки.
Пётр Карманский. Ошибки употребления словоформ. Руссизмы. Жуткая аритмия и выкручивание ударений.
Богдан Лепкий. Технически стихо с проблемами. Руссизмы, орфография, автономные затычки.
Пётр Карманский. Ошибки употребления словоформ. Руссизмы. Жуткая аритмия и выкручивание ударений.
2015-10-22 10:22:50
Шановний дописувачу! Приємно бачити, що Ви не оминаєте увагою АП «Поет-Художник», читаєте, деколи навіть зважуєтеся щось написати. Кожний пише в міру свого розуміння, почуття міри і смаку. Певно, що класик літератури – не «священна корова», цілком доречно зауважити якісь особливості стилю, можливо, відхилення від сучасних норм слововживання тощо. Може бути доречним все: жарти, пародійна стилізація… Але саме почуття міри і смаку мали б стати в пригоді. Одна справа, коли Ви хочете допомогти своїми порадами колегам на УПП, інша річ, коли йдеться про літераторів, котрі вже відпливли, образно кажучи, на «острів», зображений у відомій картині Арнольда Бекліна. До кого звернені Ваші зауваження? До авторів: Богдана Лепкого та Петра Карманського? Тоді шкода Вашої праці: «слони» вже давно пішли собі вперед, у вічність, у безсмертя… Якщо ж Ваша «рецка» адресована авторам та гостям УПП, то важко пояснити її мотивацію чимось іншим, як не бажанням того, щоб про Вас сказали чи подумали: «Який мудрий, який відважний» тощо. Але й тут чи досягнете Ви мети, дорікаючи українським поетам, які писали сто років тому назад в західній частині України, тим, що їх мова відрізняється від сучасної української? Приміром, як можна звинувачувати їх у «русизмах»? Скоріше їм були притаманні «полонізми» та «германізми». Чи у «викручуванні» наголосів? В українській мові наголос різномісний і рухливий. У більшості двоскладових прикметників наголос падає на закінчення: тісни́й, страшни́й, смішни́й, смачни́й, дурни́й. Тому наголос «грізни́й» навіть більш логічний, в Галичині і зараз так говорять. Як Ви вважаєте, коли були сформульовані ці сучасні норми українського правопису чи української орфоепії? Звідки про них могли знати поети, яких Ви настільки зневажили, що навіть зміст їх поезій вважаєте не вартим того, щоб про нього говорити? Зауважу, що про ці поезії писали поважніші фахівці. Рекомендую солідну наукову працю доктора філології Просалової В.А. «КАРТИНА А. БЕКЛІНА “ОСТРІВ МЕРТВИХ” ОЧИМА ПОЕТІВ». Автор ставить метою своєї наукової розвідки саме «зіставити вірші українських поетів Богдана Лепкого (“Острів смерті”) та Петра Карманського (“Острів”) із їх джерелом, тобто з відомою картиною Арнольда Бекліна “Острів мертвих”». Надруковано у збірнику наукових праць «Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. – 2014. – Випуск І». http://www.bdpu.org/sites/bdpu.org/files/ifsk/stat/prosalova.pdf
• Нагадаю також, що «відповідь на відповідь» не потрібна. Якщо ж Ви її напишете, то останнє слово буде за Вами, Ви знаєте. І нічого особистого. Залишаємось колегами. Т.Л.
• Нагадаю також, що «відповідь на відповідь» не потрібна. Якщо ж Ви її напишете, то останнє слово буде за Вами, Ви знаєте. І нічого особистого. Залишаємось колегами. Т.Л.
2015-10-27 15:39:43
А для чего тема собсно? Познакомить с поэтами и их творчеством? Или себя попиарить? А что, если я скажу, что это не образчик стихосложения, так это не мнение? Если поэт уже помер, так это означает автоматически гениальность стиха?
Подвести теории под откровенно кривое стихосложение совершенно никак не сложно. Беда в том, что оно не перестанет быть кривым.
Мои замечания касаются сугубо технических моментов, уж придётся принять. Если это, конечно, тема для обсуждений здесь, а не собирание соплей во славу себя. Умейте слушать всех, если хотите прослыть знатоком искусства. Представьте себе, в любой картинной галерее, при прочтении любого поэтического сборника найдётся человек, которые скажет - король гол.
Подвести теории под откровенно кривое стихосложение совершенно никак не сложно. Беда в том, что оно не перестанет быть кривым.
Мои замечания касаются сугубо технических моментов, уж придётся принять. Если это, конечно, тема для обсуждений здесь, а не собирание соплей во славу себя. Умейте слушать всех, если хотите прослыть знатоком искусства. Представьте себе, в любой картинной галерее, при прочтении любого поэтического сборника найдётся человек, которые скажет - король гол.
2015-10-27 15:49:53
Острівець, на горе,
З мертвими- у морі.
З човна в воду плигонеш-
то й до віку не помреш.
З мертвими- у морі.
З човна в воду плигонеш-
то й до віку не помреш.
2015-10-22 02:06:29
Оптимістично, Сокольнику! 
Я вітаю всі думки, в тому числі, веселі. А у Вас таки весела реакція на картину і поезію. Думаю, це добре...
Я вітаю всі думки, в тому числі, веселі. А у Вас таки весела реакція на картину і поезію. Думаю, це добре... 2015-10-23 20:49:56
Олеже, ну ти - як завжди... Але щодо тиші - настрій картини Арнольда Бекліна передав точно.
2015-10-23 19:43:17
Тетяно, і не тільки тиша. На острів невезения с физического плана желающих видно не найдётся.
Анденграунд в перекладі - утаємленний.
вибач за суржик.
Анденграунд в перекладі - утаємленний.
вибач за суржик.
2015-10-24 08:54:23
Прочитала обидва вірші і вони справили на мене величезне враження. Вірш першого автора точно і сумно описав відхід людини, яка все зробила на землі і відходила в потойбічний світ. У вірші Петра Карманського , висвітлена боротьба нашого народу із ворогами, які не давали нам довгожданної волі.Особливо вразив останній рядок:"і величчю терпінь тривожиш ворогів", який глибокий зміст закладено у ці рядки... хочеться читати і читати , дуже вдячна таким патріотам, хай земля їм буде пухом.
2015-10-20 19:58:58
Щиро дякую першій і поки що єдиній дописувачці 21-го випуску. Дуже близько до серця прийняла ти, Валюшо, два вірша поетів-галичан. Твори дійсно варті такого уважного і шанобливого прочитання. Думаю, на УПП небагато хто знає цих авторів, особливо, Петра Карманського. Мене теж особливо хвилює його вірш "Острів". Він бачить наш народ "як вигаслий вулкан", але вулкан рано чи пізно прокинеться, як прокинувся свого часу Везувій. 
2015-10-21 13:47:30
В прямом эфире
| Ветер бросит мой пепел На кровавый алтарь, О прощении грезил Павший в битве бунтарь Что значит этот катрен, Михаил? о каком прощении вы тут говорите, и о каком алтаре? |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-27 13:09:13 |
| Блін, ну от що в цих людей в голові? Це ж треба і тут нагадити. Зливо, тримайтесь і не звертайте уваги. Якщо що, відправляйте їх до мене, я з такими бистро спільну мову знаходжу!)) ще раз , величезне вам дякую, за вашу працю! |
| Рецензия от: Олег Крушельницький 2024-04-27 11:50:27 |
| Сильно написано!+ |
| Рецензия от: Артем Бєлєвцов 2024-04-27 11:50:02 |
На форуме обсуждают
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |
Новое автора
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.