UA
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
АП - Авторские программы регистрируются по согласованию с Администрацией сайта. Авторы УПП самостоятельно разрабатывают и проводят мероприятия в своих программах без непосредственного участия Администрации.
Подробнее можно узнать тут
Подробнее можно узнать тут
Автор: АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-03-10 12:02:04
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
35. Тарас Шевченко - Тарас Шевченко
АП «Поет – Художник»
35. Тарас Шевченко – Тарас Шевченко
Дорогі друзі, знайомі і незнайомі! АП «Поет-Художник» продовжується.
Нагадаю, що АП «Поет-Художник» - не пізнавально-навчальна програма про художників, як
деколи думають. Це розповідь про поетів, котрі пишуть про художників, знаходять джерело
натхнення у творчості художників. Зауважу також, що АП «Поет-Художник» ні в якому разі не
конкурс, як теж дехто вважає. Не треба обов’язково писати свій твір на тему того ж
образотворчого об’єкту.
У цьому випуску ми поговоримо про великого Українця, який є і поетом, і художником в одній
особі. Це Тарас Григорович Шевченко.
Він увійшов у світ мистецтва художником. Завдяки своєму художньому таланту він одержав
свободу від кріпаччини. Здійснення мрії вільно малювати звільнило у його душі могутній
поетичний дар.
Син кріпака, Тарас Шевченко став не лише художником, академіком Санкт-Петербурзької Академії
художеств, але й особистістю-універсалом ХІХ століття. Його живопис і графіка – це вишуканий
світ, мало схожий на те реальне життя, що йому судилося прожити (з сорока семи років якого
лише тринадцять приходиться на життя вільного громадянина). Все ж цей достеменно
шевченківський світ втілив сутність його життя, відміченого долею та пронизаного прагненням до
краси.
Твори Шевченка часто порівнюють з роботами Альбрехта Дюрера (1472-1528), Рембрандта
(1606-1669), Ореста Кіпренського (1782-1836), з японською гравюрою.
Хоча життєві обставини не дали у повну силу розкритися його таланту художника, але значний
мистецький спадок, новаторство у багатьох художніх галузях, вплив на подальший розвиток
національного мистецтва роблять Шевченка одним з видатних майстрів ХІХ століття.
Поговоримо про два твори – поетичний і живописний. У них однакова назва – «Катерина». Поема
і картина, однаково улюблені українським народом.
Поема «Катерина» орієнтовно датована кінцем1838 — початком 1839 року. Картина «Катерина»
на тему поеми написана влітку 1842 року в Санкт-Петербурзі. Про створення цієї картини Т. Г.
Шевченко повідомляє в листі від 25 січня 1843 року до Г. С. Тарновського: «…Я намалював
Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під
куренем дідусь сидить, ложечки собі струже і сумно дивиться на Катерину, а вона, сердешна, тіль
не плаче…, а москаль дере собі, тільки курява ляга; собачка ще поганенька доганя його та нібито
гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там тільки степ мріє. Отака моя картина.»
Шевченко одним з перших у мистецтві класицизму зображає вагітну жінку, узагальнюючи образ
своєї героїні до рівня символу, у якому втілена трагічна історична доля цілої нації.
Тарас ШЕВЧЕНКО
КАТЕРИНА (уривок)
Василию Андреевичу Жуковскому
на память 22 апреля 1838 года
І
Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;
Піде в свою Московщину,
А дівчина гине —
Якби сама, ще б нічого,
А то й стара мати,
Що привела на світ божий,
Мусить погибати.
Серце в'яне співаючи,
Коли знає за що;
Люде серця не побачать,
А скажуть — ледащо!
Кохайтеся ж, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Знущаються вами.
История cоздания стихотворения:
«Катерина» - картина Т.Г. Шевченка; 1842; 93,5×72,3 см; полотно, олія. Національний музей
Тараса Шевченка, Київ.
22 квітня 1838 року - звільнення Т.Г.Шевченка від кріпацтва.
1
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1644
Рецензии
Всего рецензий на это произведение: 15.
Дуже люблю саме цей вірш" кохайтеся, чорнобривці..."
Тетяно. Велике тобі спасибі за твію таку кропітку працю...
Тетяно. Велике тобі спасибі за твію таку кропітку працю...
2021-03-10 13:43:54
Дякую всім, хто приєднався до обговорення картини "Катерина" і поеми "Катерина", за спільність думок і почуттів.
2016-03-20 09:29:39
Слушно, Олеже! 
Ми завжди з Тарасом і він завжди з нами. 
Ми завжди з Тарасом і він завжди з нами. 2016-03-17 16:42:26
Таня, я благодарю тебя ещё раз за твою беспокойную душу, которая стремиться всячески знакомить или напоминать нам, что у нас великие предки! Есть у кого учиться, есть на кого ровняться и есть что беречь и за что бороться.
2016-03-15 17:11:16
Лефара, я приєднуюся до Вас і хочу ще раз подякувати Тетяні Лавінюковій за її невичерпний творчий ентузіазм, душевну силу, любов до прекрасного і вічного, та за її щире бажання підтримувати наші національні Українські традиції на порталі сучасної поезії...
2016-03-15 17:29:40
Дякую вам обом, вірні друзі АП "Поет-Художник"! Мабуть, ніхто не написав про тему жінки у Шевченка краще за Максима Рильського: «Такого полум'яного культу жіноцтва, — писав Максим Рильський, — такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. Нещасливий в особистому житті, Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері». Я трохи відхилюся від нашої теми, щоб сказати, що найбільше люблю шевченкову "Марію", вона така прекрасна і незвичайна. Такого тлумачення євангельського сюжету просто неможливо уявити собі. До речі, її переклав на російську Борис Пастернак.
2016-03-17 16:40:54
По-перше: Велике спасибі Тетяні за те, що нагадала про нашого великого співвітчизника Тараса Шевченка та про його безсмертні твори мистецтва, в яких неймовірно зашкалює реалізм. Кілька разів прочитав поему «Катерина», і відчув не просто легке поколювання в грудях, але й щемливий смуток за долю нашої української дівчини Катрусі.
2016-03-15 17:09:35
По-друге: Поема «Катерина» починається зверненням Тараса Шевченка до українських дівчат. Він щиро радить їм не кохатися з москалями (офіцерами царської армії), «бо москалі – чужі люде, роблять лихо з вами». Москаль піде потім у свою московщину, а збезчещена й кинута ним дівчина гине, а разом із нею гине від горя її стара мати. Не слухаючи батьків, Катерина покохала москаля, «як знало серденько», ходила до нього в садочок, цілувала його карі очі, поки не занапастила свою долю. Дівчина тяжко переживала розлуку з милим, чекала на нього, не звертала уваги на людський осуд. Катерина породила сина. Люди почали неприховано сміятися з молодої матері, пустили на глум її батьків, які вигнали її з дому…
Тарас Шевченко із великим жалем і співчуттям ставиться до скривдженої молодої жінки:
«Катерино, серце моє!
Лишенько з тобою!
Де ти в світі подінешся
З малим сиротою?
Хто спитає, привітає
Без милого в світі?
Батько, мати – чужі люде,
Тяжко з ними жити!»
У ліричному відступі автор намагається пояснити нам, чому це люди завдають лиха іншим чи собі. Одних людей доля жалує, а інших – ні:
«Де ж ті люде, де ж ті добрі,
Що серце збиралось
З ними жити, їх любити?
Пропали, пропали!»
Є на світі люди багаті, які теж не мають ні долі, ні волі, хоч і соромляться в цьому зізнатись. Краще не мати срібла-золота, та не соромитися власних почуттів, відчуваючи себе вільним…
Знов звертаючись у ліричному відступі до дівчат, Тарас Шевченко просить їх не повторювати помилки Катерини, бо кого Бог карає, того й люди:
«Шануйтеся ж, любі, в недобру годину,
Щоб не довелося москаля шукать.»
Хоч як важко Катрі, та не треба людям бачити її сліз: вони не зрозуміють горя нещасної жінки і не пожаліють її.
З моєї точки зору, у Тараса Шевченко вийшов дуже жорстокий фінал поеми: Нагадаю, що коли Катерина на путі до московії у пошуках свого москалика, почула від карбівничого (який дав їй з сином притулок на ніч), що дорогою йдуть москалі, то вона взимку неодягнена й боса, мерщій вибігла з лісової сторожки. У старшому з москалів вона пізнала свого коханого. Той хотів проїхати мимо, але жінка схопилась за стремена, благаючи подивитися на неї, бо цеж вона, його люба Катруся. Але Іван зрікся свого кохання і наказав солдатам: «Возьмите прочь безумную!». Вражена такою жорстокістю, Катерина знов почала просити його, кажучи, що вона на все згодна, аби він не кидав сина: «Покинь мене, забудь мене, та не кидай сина». Вона побігла в хату винести офіцерові сина, але Іван був вже далеко. У відчаї Катерина звернулась до солдатів, умовляючи їх забрати дитину та віддати старшому за сина: якщо батько його покинув, то й вона покине. Катерина положила сина на шлях, а сама як навіжена побігла у ліс до ставка і кинулася в ополонку…
Москалі байдуже проїхали повз дитини, залишивши її на дорозі, аж поки плач немовляти не почули лісничі. Коли вмирає мати, дітям залишається добра слава і могила, на яку можна вилити сльози і знайти там розраду серцю. Горе байстрюкові, у якого немає ані батька, ані матері…
Але кінець поеми емоційно не менш вражаючий: Сліпий кобзар ішов до Києва і зупинився спочити. Його маленький поводир куняв на сонці. Старий співав псалми, перехожі давали їм хто бублик, хто гроші, задивлялися на босе й голе гарне хлоп`я: «Дала, – кажуть, – бровенята, Та не дала долі!» їхала шляхом карета, запряжена шестернею коней, а в кареті – пан із сім'єю. Пані покликала Івася і дала йому гроші, а пан, глянув і одвернувся, бо впізнав свого сина... Карета рушила далі, жебраки полічили милостиню, помолилися на схід сонця і пішли понад шляхом…
Тарас Шевченко із великим жалем і співчуттям ставиться до скривдженої молодої жінки:
«Катерино, серце моє!
Лишенько з тобою!
Де ти в світі подінешся
З малим сиротою?
Хто спитає, привітає
Без милого в світі?
Батько, мати – чужі люде,
Тяжко з ними жити!»
У ліричному відступі автор намагається пояснити нам, чому це люди завдають лиха іншим чи собі. Одних людей доля жалує, а інших – ні:
«Де ж ті люде, де ж ті добрі,
Що серце збиралось
З ними жити, їх любити?
Пропали, пропали!»
Є на світі люди багаті, які теж не мають ні долі, ні волі, хоч і соромляться в цьому зізнатись. Краще не мати срібла-золота, та не соромитися власних почуттів, відчуваючи себе вільним…
Знов звертаючись у ліричному відступі до дівчат, Тарас Шевченко просить їх не повторювати помилки Катерини, бо кого Бог карає, того й люди:
«Шануйтеся ж, любі, в недобру годину,
Щоб не довелося москаля шукать.»
Хоч як важко Катрі, та не треба людям бачити її сліз: вони не зрозуміють горя нещасної жінки і не пожаліють її.
З моєї точки зору, у Тараса Шевченко вийшов дуже жорстокий фінал поеми: Нагадаю, що коли Катерина на путі до московії у пошуках свого москалика, почула від карбівничого (який дав їй з сином притулок на ніч), що дорогою йдуть москалі, то вона взимку неодягнена й боса, мерщій вибігла з лісової сторожки. У старшому з москалів вона пізнала свого коханого. Той хотів проїхати мимо, але жінка схопилась за стремена, благаючи подивитися на неї, бо цеж вона, його люба Катруся. Але Іван зрікся свого кохання і наказав солдатам: «Возьмите прочь безумную!». Вражена такою жорстокістю, Катерина знов почала просити його, кажучи, що вона на все згодна, аби він не кидав сина: «Покинь мене, забудь мене, та не кидай сина». Вона побігла в хату винести офіцерові сина, але Іван був вже далеко. У відчаї Катерина звернулась до солдатів, умовляючи їх забрати дитину та віддати старшому за сина: якщо батько його покинув, то й вона покине. Катерина положила сина на шлях, а сама як навіжена побігла у ліс до ставка і кинулася в ополонку…
Москалі байдуже проїхали повз дитини, залишивши її на дорозі, аж поки плач немовляти не почули лісничі. Коли вмирає мати, дітям залишається добра слава і могила, на яку можна вилити сльози і знайти там розраду серцю. Горе байстрюкові, у якого немає ані батька, ані матері…
Але кінець поеми емоційно не менш вражаючий: Сліпий кобзар ішов до Києва і зупинився спочити. Його маленький поводир куняв на сонці. Старий співав псалми, перехожі давали їм хто бублик, хто гроші, задивлялися на босе й голе гарне хлоп`я: «Дала, – кажуть, – бровенята, Та не дала долі!» їхала шляхом карета, запряжена шестернею коней, а в кареті – пан із сім'єю. Пані покликала Івася і дала йому гроші, а пан, глянув і одвернувся, бо впізнав свого сина... Карета рушила далі, жебраки полічили милостиню, помолилися на схід сонця і пішли понад шляхом…
2016-03-15 17:13:36
post scriptum 1: Останні рядки поеми теж не додають нам оптимізму… Але треба жити незважаючи ні на що, як жив Тарас Шевченко, який у своєму житті був дуже самотньою і волелюбною людиною, який завжди в інших бачив насамперед особистість і людяність. І в цьому його заслуга. Тому він і є нашим національним еталоном волелюбності і творчої енергії на довгі-довгі сторіччя…
post scriptum 2:
«Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.»
post scriptum 2:
«Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.»
2016-03-15 17:15:01
Як зажди, Олеже, разом з тобою поринаю у глибину теми і, як писав Франко: "хоч і труду маю досить, дивнії перли виношу..." (трохи змінила текст
))))))
Читаю Кобзар щовечора перед сном... Для Шевченка жіноча недоля - не просто одна з тем творчості, а реальний біль у його серці. І дівчина-наймичка, і покритка, і вдова, і мати, що народила кріпака, — це символ долі всього жіноцтва, багатостраждальний образ України-матері. Недарма і тобі заболіло серце.
))))))Читаю Кобзар щовечора перед сном... Для Шевченка жіноча недоля - не просто одна з тем творчості, а реальний біль у його серці. І дівчина-наймичка, і покритка, і вдова, і мати, що народила кріпака, — це символ долі всього жіноцтва, багатостраждальний образ України-матері.
Недарма і тобі заболіло серце. 2016-03-17 13:58:37
Романтизм там зашкварює, а не реалізм.
А з «чорнобровими» також проблеми, коли я починаю викладати свої думки щодо цього терміну …..
А з «чорнобровими» також проблеми, коли я починаю викладати свої думки щодо цього терміну …..
2021-03-10 13:57:51
Тарас Шевченко - геній. Він є символом української літератури, її обличчя. В його віршах змальована уся біль українського народу, надія на волю і на краще життя. Цей поет наче передбачав майбутнє. Ми і досі цитуємо його, і знаходимо натхнення у рядках його виплаканих, вистражданих віршів. Так само і у картинах цієї великої людини є душа. Вони - безцінний скарб. Такі генії, як Тарас Григорович Шевченко , народжуються один раз на декілька епох. Талант, яким пишається Україна.
2016-03-15 17:05:25
Дуже слушно написала, Богданочко! Дякую тобі. 
2016-03-17 13:41:41
Талановита особистість має багато талантів. В наш час особливо актуально звучать вірші Тараса Григоровича. Дякую Вам, Тетяна, за цей чудовий випуск.
2016-03-15 14:19:31
Дякую, Олю! тут дійсно нема що багато коментувати. Березень - місяць Великого Кобзаря. Згадуємо, читаємо, дивимося, думаємо.
2016-03-17 12:59:18
Не слухала Катерина
Ні батька, ні неньки,
Полюбила москалика,
Як знало серденько.
Схиляюся перед талантом великого поета, чия творчість мала вирішальне значення в розвитку української літератури, а також національної свідомості народу. З повагою, Микола.
Ні батька, ні неньки,
Полюбила москалика,
Як знало серденько.
Схиляюся перед талантом великого поета, чия творчість мала вирішальне значення в розвитку української літератури, а також національної свідомості народу. З повагою, Микола.
2016-03-13 19:27:50
Миколо, як гарно, що ти зразу продовжив вибраний уривок з поеми! Настільки це живе у пам'яті, мабуть, кожного українця. Дякую тобі.
2016-03-14 16:10:51
Дуже люблю цю поему, переживала за її долю, богато разів перечитувала.
А ще мені дуже подобався його вірш "Думи мої, думи! Я завжді наспі вувала ці слова, коли заколихівала своїх діточок. Я й досі люблю ці рядки і люблю їх наспівуваті. З повагою, Лариса.
А ще мені дуже подобався його вірш "Думи мої, думи! Я завжді наспі вувала ці слова, коли заколихівала своїх діточок. Я й досі люблю ці рядки і люблю їх наспівуваті. З повагою, Лариса.
2016-03-13 18:41:48
Хай нас Бог почує,
Дасть кращої долi,
Бо не можуть люди
Жити у неволi.
Скiльки можна кривдить
Тебе моя ненько?
Чому на частини
Рвуть твое серденько?!
I чому ж ти брате
Сестру ображаєш,
Хіба ти iй лиха,
Та смерті бажаєш?
Обіцяв любити,
Та допомогати,
А почав гнобити,
Та все відбирати.
Годі її кривдить,
Чому зневажаєш?
Хіба в своій хаті
Миру не жадаєш???
Дасть кращої долi,
Бо не можуть люди
Жити у неволi.
Скiльки можна кривдить
Тебе моя ненько?
Чому на частини
Рвуть твое серденько?!
I чому ж ти брате
Сестру ображаєш,
Хіба ти iй лиха,
Та смерті бажаєш?
Обіцяв любити,
Та допомогати,
А почав гнобити,
Та все відбирати.
Годі її кривдить,
Чому зневажаєш?
Хіба в своій хаті
Миру не жадаєш???
2016-03-13 22:43:18
Дякую за відгук, Ларисо Чайко! У ньому Ви зачепили ще один момент: Шевченко і музика, зокрема, народна пісня. Дійсно, багато шевченкових поезій народ заспівав і співає досі. Одразу згадуються "Реве та стогне...", "Заповіт", "Думи мої..." А ще "Така її доля...", "Нащо мені чорні брови..." ("Думка"
, "По діброві вітер віє" ("Тополя", "У перетику ходила..." Дійсно, це можна і немовлятам співати, вкладаючи їх спатки. Назавжди залишиться в душі Шевченкова поезія, передана через материнську колискову.
Ваш поетичний відгук слушно втілює символіку обох "Катерин" - поеми і картини. У формі образів Шевченко передає своє бачення історичної долі українського народу. Зокрема, босонога дівчина в центрі картини — Катерина, символізує український народ, російський солдат на коні — російську монархію, яка гнобить Україну, селянин, що сидить на землі (чимось схожий на козака Мамая ) уособлює собою вільне минуле, прагнення до якого наскрізь пронизує як літературну, так і художню творчість Тараса Шевченка. Так вважають дослідники творчості Шевченка.
, "По діброві вітер віє" ("Тополя", "У перетику ходила..." Дійсно, це можна і немовлятам співати, вкладаючи їх спатки. Назавжди залишиться в душі Шевченкова поезія, передана через материнську колискову.Ваш поетичний відгук слушно втілює символіку обох "Катерин" - поеми і картини. У формі образів Шевченко передає своє бачення історичної долі українського народу. Зокрема, босонога дівчина в центрі картини — Катерина, символізує український народ, російський солдат на коні — російську монархію, яка гнобить Україну, селянин, що сидить на землі (чимось схожий на козака Мамая ) уособлює собою вільне минуле, прагнення до якого наскрізь пронизує як літературну, так і художню творчість Тараса Шевченка. Так вважають дослідники творчості Шевченка.
2016-03-14 05:59:44
Тарасу Григоровичу Шевченку
Ти чуєш, як реве країна,
Ти бачиш, як гуляє смерть,
На твої кручі йде Росія,
Твоя руйнується хатина
І Ненька плаче кожен день.
Тарасе, кинь нам з неба слово,
Щоб воно вбило москалів,
Які несуть кремльовське горе
І кров розкинули, як море
Серед пораненних степів.
Та твій «Кобзар» співає пісню,
Ти з нами творами живеш,
І знову неньку-Україну,
Як ту грудну малу дитину,
Неначе світло бережеш.
Тарасе, як ти нам потрібний,
Своєю хвилею Дніпра,
Який вже став зараз бурхливий
По всій великій Україні,
Людей на захист підійма.
Тарас Григорович Шевченко,
Ти з Україною завжди,
Прожив життя ти не даремно,
Твої вірші читають денно,
І думи всі зараз живі.
Ти чуєш, як реве країна,
Ти бачиш, як гуляє смерть,
На твої кручі йде Росія,
Твоя руйнується хатина
І Ненька плаче кожен день.
Тарасе, кинь нам з неба слово,
Щоб воно вбило москалів,
Які несуть кремльовське горе
І кров розкинули, як море
Серед пораненних степів.
Та твій «Кобзар» співає пісню,
Ти з нами творами живеш,
І знову неньку-Україну,
Як ту грудну малу дитину,
Неначе світло бережеш.
Тарасе, як ти нам потрібний,
Своєю хвилею Дніпра,
Який вже став зараз бурхливий
По всій великій Україні,
Людей на захист підійма.
Тарас Григорович Шевченко,
Ти з Україною завжди,
Прожив життя ти не даремно,
Твої вірші читають денно,
І думи всі зараз живі.
2016-03-12 22:26:56
Дякую Вам за те, що щирими словами, як зуміли, висловили своє ставлення до значення Великого Кобзаря і його творчості у наш час.
2016-03-13 13:31:28
Нам в школе задавали прочесть отрывок из "Катерини", но меня так пронизала она посредством гениальности автора, что я прочла всё, и все глаза проплакала, невозможно было оставаться просто читателем, даже сторонним наблюдателем. Не могла понять - как же мужчина мог так прочувствовать долю женскую?.. Шевченко был душой и плотью Катерины - это несомненно. И это пример для писателей - как нужно вживаться в лирического героя или в образ, чтобы не быть поверхностным.
Снимаю шляпу пред гением Украины и всего мира!
Снимаю шляпу пред гением Украины и всего мира!
2016-03-11 17:54:59
Дякую за відгук, Наталю! Я теж навела лише невеликий уривок з поеми, знаючи, що кожний, хто читатиме цей випуск, неодмінно згадає увесь твір, а хтось навіть знайде час перечитати "Катерину". Безперечно, трагедію української дівчини Катерини - поет відчував як власний біль, як біль за всю поневолену Україну. Недарма ж цей образ він відтворює ще й у живопису, надаючи постаті простої дівчини високого символічного загальнонаціонального значення. Жіноча доля у творах Шевченка завжди трагічна, що й дійсно відповідало реаліям того часу: Катерина, Тополя, Наймичка, Лілея, Княжна... Всі вони боліли йому.
PS Написала листа, хочу дещо уточнити.
PS Написала листа, хочу дещо уточнити.
2016-03-11 21:26:23
Біль, і сум, і велика любов - усе присутнє. Мій уклін - великому таланту Тараса Григоровича.
2016-03-11 15:07:20
Я теж вклоняюся генію і пророку України.
2016-03-12 20:03:51
Вірші нашого славетного Шевченка, можна читати до бесконечності, які глибокі вони і проникливі. У кожному з них розкривається настрій автора, його біль і тривога за нашу Неньку, за своїх рідних людей, за спаплюжену ізранену землю. Читаючи їх ми кожен раз утверджуємось, яким цінним скарбом ми володіємо, його славнозвісними на увесь світ творами!
2016-03-11 12:08:14
Професійний, доречний мистецький екскурс. Добру справу започаткували, Тетяно! З повагою та найкращими побажаннями, Алла Продащук.
2016-03-11 01:34:33
Кожного разу, коли бачу ваші відозви мені чи іншим авторам, думаю про те, яка ж добра Ви людина, Алло! Дякую Вам.
Дякую Вам.2016-03-12 20:06:42
Перший альбом живопису, що з*явився в моїй бібліотеці, був з репродукціями картин Тараса Григоровича, а поема "Катерина" - моя найулюбленіша. Я навіть переклала її на російську. Шевченко був великим майстром живопису. А ще мені дуже подобається його графіка, присвячена Україні. Коли мені сумно, я витягаю цей альбом з шухляди і роздивляюся картини, і їх світ привносить в душу тепло і спокій.
2016-03-11 00:07:16
Дякую, райко, цілком поділяю твоє захоплення художником-академіком Шевченком, його циклом офортів "Мальовнича Україна", його акварелями. Що ж стосується "обдруківки", то так написав сам Шевченко, так воно у всіх "Кобзарях". Очевидно, у той час був прийнятий такий зворот.
2016-03-11 21:35:29
А в моєму виданні( ілюстрованному) поем так, як я написала. Зараз подивлюся в "Кобзарь".)
2016-03-11 22:14:49
В прямом эфире
| Замечательное стихотворение, Михаил! Мне понравилось. Образно, поэтично, чувственно! Молодец! |
| Рецензия от: Юрий Тригубенко 2024-04-27 08:30:05 |
| Вечная память! |
| Рецензия от: Анна Степанюк 2024-04-27 08:05:40 |
| Чудова казка! +! |
| Рецензия от: Анна Степанюк 2024-04-27 07:56:59 |
На форуме обсуждают
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |
Новое автора
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.