Автор: Любовь Серых
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-03-11 07:21:26
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Вікно

       Валентин  Серых
              
Вікно

Повертався   якось  з  річки.
Не   ходили  «електрички».
Півгодини  пронудився.
Дивний   потяг  появився.
На   маленькі  перегони
Ще  й   двухтамбурні  вагони.
Паровоз  натужно  «пихав».
Худо- бідно,  а  доїхав.
Пам´ятаю  і  понині,
Що  вечірні  сіли  тіні.
В  тамбурі  замало  світла.
Навіть  двері  ледь  помітно.
У  проході  якісь  люди
Заповняли  димом  груди.
Попрохав,  щоб  пропустили
Та  до  двері   допустили.
Подивились  якось  дивно.
Пропустили  майже  чинно.
Зрозумів  в  наступні  миті:
Двері  наглухо  закриті.
Упирався  «з   усіх  ніг».
Відчинити  їх  не  зміг!
Не   відразу,  а  дійшло:
То  не  двері,  а… вікно!
Як  приречений  стояв.
Поїзд  ходу  набирав.
Хтось  сказав  веселу  фразу.
А  сміялись  всі  відразу.

История cоздания стихотворения: