Автор: Дема
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-08-13 12:48:34
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Блукач

Зелений гай, лани безмежно,
Та я блукаю серед степу.
Актор життєвого вертепу,
Що заблукав необережно.

Себе забув, чим жив,… що втратив.
Думки розгублені роями,
Що тягнуть роздуми словами
Та, на біду, в життя потрапив.

Життя, забуті корабелі,
В шмаття вітрила, щогли в друзки.
Лишень лахміття та мотузка,
Що закривають старі двері.

Ті двері, що ведуть до Раю,
Вони розбиті та скриплять.
Буває, тихо гомонять,
Та відчиняються, ледь… скраю.

Там, за шпаринкою, вертеп,
Там є життя, живуть актори.
Там є лани, ліси та гори,
Там обіймає мене степ.

Та я блукач, мої дороги
Ведуть до Раю, може Аду.
Дарують спеку та прохладу.
Та затерпають мої ноги.

Коли затерпнуть, крила знову
Дістану тихо я з сумИ.
Вмолюся вітру «підійми».
І він повірить в моє слово.

История cоздания стихотворения: