Автор: Дема
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-08-26 10:47:40
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Проснись Богдане!

Проснись Богдане! Чуєш брате,
Шматують знову неньку мати.
В полях невизнані солдати,
Тримають «вежливо» гранати.

Засмагла димом злість у «гості»,
Прийшла непрохана  з похміллям.
Біліють в полі чиїсь кості,
Чаклують ворони над зіллям.

Ворожать круки над ланами,
Та промовляють: «Русь едина!».
Колись звались вони братами,
Тепер же круки, злая днина.

Проснись, Богдане! Просипайся!
Не час нам спати в домовині.
Козаче військо підіймайся.
Ми Україна, Ми єдина.

Одна нас мати породила,
Кохали нас лани, гаї.
Та, так нас доля одарила,
Не смій мовчать у тяжкі дні.

А круки, знов ширяють в небі,
Що їм сльоза в очах дітей.
У них, лиш здобич у потребі
Безвір’я, віра лиш в «царей».

Проснись Богдане! Кличе доля!
Твої нащадки ждуть тебе.
Пора здобудь жадану волю.
Бо Воля це понад усе.

История cоздания стихотворения: