Автор: Дема
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2015-08-27 13:17:59
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Мої думки

Мої думки, моя розрада
Мої безсонні темні ночі.
Не чую Вашої поради,
Що ж поробити, згаслі очі.

Ви розгубилися, мов діти.
Про щось мовчать уста замовклі
Вас не покликать, не подіти
Під очерет, під стріху, кровлю.

Сховати Вас, що заблукали
Серед стежок, серед дерев.
Щоб шляхом темним не блукали
Не стали здобиччею  стерв.

Та Ви, як пташки, все у небо
Зірватись та розправить крила.
Забутий шлях мовчить. Не треба
Тягар, що тягне вниз вітрила.

Як треба нам думок розрада,
Коли скрізь темряву ночей.
Підкажуть слушною пораду
Прожити як, серед тіней.

Прожити як, щоб не згубити
Себе та жар своїх думок.
Поради в Господа просити?
Просив. Але Господь замовк.

Людина я, подоба Богу.
Такими нас Господь творив.
Лишень питається Він строго
Ти відповІдь, що сотворив.

За все, що створено лиш мною,
За все, що думкою писав.
Мої думки, Господь, зі мною,
Що написав… відповідав.

История cоздания стихотворения: