Автор: АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія"
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2016-03-10 09:27:02
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

У ВІНОК КОБЗАРЕВІ (Наталія Волинець 2)

Поетичні квіти У ВІНОК КОБЗАРЕВІ вплітали Серж Тютюнник, татьяна из киева, Валентина
Леушина, Тетяна Сливко, Валерій Хлонь, райка, Наталія Волинець, Ирина Рассветная, Тетяна
Лавинюкова, Сенилга, Сокольник С, Николай Бескровный.

Наталія Волинець

П р о б у д і т ь с я! (до дня народження поета)

Тарас Григорович Шевченко...
Немає жодного з людей,
Хто не торкнувсь хоча б легенько
До творів краєчком очей.
Минають двісті років нині
Відтоді, як у світ прийшов
Поет, художник, син країни,
Який довів свою любов
Святій землі, своїй колисці,
Ввібраній в квіти польові,
Пшеничні золоті косиці
З покровом шовковим трави.

Він оспівав її простори
І змалював її красу.
Він закликав до непокори,
Втираючи гірку сльозу.
Бо бачив з самого дитинства
Знедолене життя Тарас,
Які робилися безчинства
На тій землі в похмурий час.
Як бідні люди потерпали
Від влади трутнів і панів
І, як жорстоко тих карали,
Хто хтів позбутись кайданів.

Усіх, хто волю мав і мрії
В багні топили і крові,
Щоб в тих, хто був з ярмом на шиї,
Страх оселився в голові.
І він пустив своє коріння
Углиб, у душі і серця,
І з покоління в покоління
Цей спадок нищив Дух бійця.
Та не у всіх той страх присутній,
Не всі глухі, сліпі, німі –
Вони герої, в світ майбутній
Уже ввійшли у наші дні.

Якби Шевченко наш побачив,
Що нині діється у нас,
Як знову рідна ненька плаче
І як шанується Тарас!
Його вірші на барикадах
Читають люди молоді.
Ці патріоти проти влади
Повстали, гинуть в боротьбі.
Вони вже там, де біль щоденний
Не ятрить рани у душі,
Їм відкриває світ натхненний
Ще ненаписані вірші.

Я теж пишу і відчуваю
Тісний зв'язок зі світом тим.
У ньому подумки блукаю
У пошуках добірних рим.
Мої вірші – моє обличчя,
Душа і серце, мій портрет.
Я – двадцять першого сторіччя
Свободомислячий поет.
Тарасе, друже, що сказати
Я можу людям, як митець?
Спроможна тільки-но благати:
«Дай мудрості, бо ти – взірець!»

Дивлюсь на все, що є довкола,
І сумно, тяжко, Боже мій!
Живемо, рухаємось кволо
У мороці страшних подій.
Тарасе, брате мій по Слову,
Повстань у дусі, подивись,
Як суне чорна хмара знову
І полум’я сягає ввись.
То Київ – серце України
Пала від гніву і гуде,
Та наше Слово світом лине
Відверте, мужнє і тверде!

Братове, сестри, пробудіться,
Країна на межі війни!
За мир і спокій помоліться
З приходом нової весни.
Сьогодні все стоїть на карті –
Земля, свобода і життя.
Я вірю в те, що люди варті
На кращу долю й майбуття.
Хай кожний скаже своє Слово,
Щоб дати владі зрозуміть,
Яке у нас широке коло,
І що народ наш не мовчить.

Допоки дихатимуть груди,
Тримати зможу олівець –
Моє звучатиме усюди!
Я Лицар Слова Волинець.

© Наталія Волинець березень 2014

История cоздания стихотворения:

09. 03. 2014 р. Київ, Майдан Незалежності, відкритий мікрофон.
Досі не втратило актуальності.