Автор: Вячеслав1
Тема:Переводы
Опубликовано: 2019-01-16 00:21:22
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

* * *

З  Томаса Венцлова.

Відтворює всесвіт потоку русло,
коротшає днина число за числом,
в зіницях зіткнулись колони.
Гальмує свідомість нав'язливий сон -
зійшлись в суперечці Вага й Скорпіон
за честь світової корони.

Цей місяць вологих дахів і дзеркал,
тремтить, лихоманкою скутий, вокзал,
смітник, парнота на деревцях...
Хто міг відлетіти - уже відлетів,
шкребеться бур'ян у пустому бутті.
Було це колись вже, здається!

Буфет, матюки, чути пива сморід,
над рейками міниться відблиск зорі,
імперське повітря зтліває...
Таку вже вітчизну нам Бог дарував,
за блоками стін не почуєш слова
і  castrum doloris над краєм!

В конверті з десяток незначущих слів,
пробіли у пам'яті, наче у сні,
в тумані життя засинає.
Поки не відчуєш у грудях костер,
мовчання ось-ось переможе себе
і тьму божество осіяє...

Чи те, що вважаємо ми божеством?
Воно, як причастя за довгим столом,
оживить і очі відкриє.
Народиться сенс у ділах і словах,
людина відчує - душа ще жива
і вільна для слова і дії!

История cоздания стихотворения: