Пусть всегда будет солнце.

Автор: Юрий Пивоваров
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-03-11 23:11:33
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Все буде Україна!

Повторна публікація твору далеких довоєнних часів.

Увага!
Довгий текст!
Прошу вибачення, що забираю багато часу на читання, якщо матимете охоту ознайомися з усім «списком».

Настане гарна днина,
Розвидниться знов,
Все буде – Україна!
Все буде – любов!

У лузі є калина,
А в лісі сосна,
Все буде – Україна!
Все буде – весна!

Сусіди-лиходії
Губили наш рід,
Лишали без надії
У вихорі бід.

Насаджували мову
Чужинську весь час,
Щоб люди рідне слово
Забули у нас.

Підступно нам брехали
Пре те, хто ми є,
Щоб ми не пам’ятали
Коріння своє.

Здавалось, ця навала
Нас з’їсть як іржа,
Бо скрізь запанувала
Говірка чужа.

Спотворена в тенетах
Убивчих дотла,
Музейним раритетом
Вкраїна була.

Століття промайнули
Під владою тьми,
Та зрештою спихнули
Ми пута зими.

Весняний промінь сонця
Крізь хмари пробивсь,
І ми в своїй сторонці
До справи взялись.

Не все виходить гарним
На перших порах,
Та досвід є немарним,
Віднайдемо шлях.

Сусід не дасть нам спокій,
Страшна в нього злість
За те, що ми в Європі
Бували колись.

Якби він звив кубельце
У нас на землі,
То й сам би європейцем
Вважався тоді.

Вписати є охота
Свій Суздаль й Ростов
В історію Європи
Природним єством.

Щоб світ увесь повірив
У байку, як-от:
Ми з ним – одна країна
І спільний народ.

Між тим, є люди з Брянських
Країв лісових
Й теренів Наддніпрянських –
Відмінні від них.

Наш Київ і Чернігів,
Ще Новгород й Псков
Створилися з єдиних
Варязьких основ.

У той же час в Заліссі
В людей був уклад
Порядків і традицій
На свій власний лад.

Князівни ясноокі
З Дніпра берегів
Йшли заміж за Європи
Монарших синів.

У Новгороді мали
Тісні та близькі
З німецькими містами
Торгові зв’язки.

Кияни підкорили
Ростов та Орел
І мови їх навчили
З слов’янських джерел.

Нащадки їхні мстиві
Забули про дім,
І згодом рідний Київ
Для них став чужим.

Зробили інший вибір
Владики тих місць:
Столиця – Володимир,
Північних князівств.

На Заході рішили
Так викласти суть,
Що простір там, де Київ, –
Ruthenia звуть.

А землі, що кияни
Взяли як своє,
За Брянськими лісами,
То – Russia є.

Ruthenia це слово
Таке, звідкіля
Ми знали – нашим домом
Є руська земля. [де живуть рутени, русини]

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%B8

Та, ніде правди діти,
А Russia все ж
Можливо розуміти –
Є «руською» теж.

Біда перекладацька
Загрозу несе,
Бо в термінах зненацька
Поплуталось все.

Виходить, що північний
Люд інший, однак,
Себе теж Руссю кличе,
Хоч то і не так!..

Та все зламав відтоді
Нашестя буран
З країни, що на Сході
Створив Чингізхан.

Татари захопили
Північні міста
І Київ розорили
На довгі літа.

Пройшло сто років з гаком,
Литовський князь зміг
Піти вперед в атаку
Й татар переміг.

Подільський край та Київ
Звільнивши одраз,
Татар назавжди вивів
Подалі від нас.

А в інших так не сталось:
Північні краї
Ще довго залишались
У тюркській сім’ї.

Пани тамтешні в змозі
Тоді мати власть,
Як хан татарський дозвіл
Їм княжить надасть.

У ті часи розквітло,
Ніяк неспроста,
Містечко непримітне
На річці Москва.

Московський князь з народу
Данину збирав,
А тих, хто був незгодним,
Нещадно карав.

То хан Москві дозволив,
За цей її хист,
Самій стягати подать
З прилеглих князівств.

А області навколо
Москви, поміж тим,
Звуть Russia, відомі
Як Русь нам усім.

Тому назвався разом
Московський глава
Всієї Русі князем
Та міста Москва.

Держава Чингізхана,
Скоряючи світ,
Велика надто стала
За дві сотні літ.

Імперія татарська,
Володар країн,
Розпалася на ханства
З окремих сторін.

Від Чингізхана діти,
Потомки прямі,
Так звані чингізиди,
Лишились самі,

Новий здобувши простір
Державницьких справ –
Їм Таврія півострів
За прихисток став.

Як піддані султана
Турецького, там
Вони вмостились вправно
На злість ворогам.

Татарському цареві
Підвладна Москва
Його цінила ревно
Величні діла.

Як заздрісний, підступний
Слуга владаря,
Сама воліла бути
На місці царя.

Залишившись подалі
Від хана свого,
Москва збирати стала
Придбання його.

Калмики і ногайці
Москві присяглись,
Казанське й Астраханське
Їй ханства здались.

Також скорились дальні
Сибір та Тува,
Жорстокою безжально
Розправа була.

Замучені без міри
Туземні сини.
«Москва сльозам не вірить»
Казали вони.

В руках Москви чималі
Терени з днів тих
«Тартарією» звали
На мапах усіх.

Дніпровський край свободу
З Литвою здобув,
Відтак, до Польщі згодом
Переданий був.

Поляки зневажали
Тутешніх дворян,
За те став постраждалим
Хмельницький Богдан.

На Хортицю він втрапив
Й позвав козаків
В похід – побити ляхів,
Як сам він хотів.

Численні перемоги
Богдан здобував,
Затим собі підмоги
Нової спіткав.

Ситуативний спільник
Йому знадобивсь,
А вибір вельми щільний
Для нього лишивсь.

Москва або татари,
А інших нема.
На кін Богдан поставив:
Хай буде Москва.

Вона безперешкодно
Проникла в наш дім
І далі що завгодно
Творила у нім.

Ось так Москва дізналась
У нас, з перших рук,
Про європейську галузь
Навчань та наук.

До Кракова й Болоньї
Ішли залюбки
У вищій вчитись школі
Від нас юнаки.

Острозька й Могилянська
Колегії вчать
Латинських і слов’янських
Та грецьких понять.

Навчальний заклад вищий –
Москви перший раз,
Створив студент колишній,
Що вчився у нас.

Він Сімеоном звався,
Із Полоцька сам,
Закінчив Могилянський
Наук славний храм.

Затим, цей муж учений,
Ким в Києві став,
Найпершу з академій
В Москві заснував.

Москви глава високий
На ймення Петро
Надумав до Європи
«Рубати вікно».

Хотілось влаштуватись
У Західний світ,
Й позбутися татарських
Спадкових приміт.

Зробити європейську
Столицю з Москви,
Татарського містечка,
Ніяк не змогти.

З таких причин, столиця
Постала нова –
Петра Святого місто
На річці Нева.

Краям же, що під себе
Москва підгребла,
Не «Східна» назва треба,
Щоб далі була.

Тож, Russia північна
У якості цій
Є іменем, що личить
Тартарії всій.

Ось тільки, вимовляти
«Руссìя», або
Як «Рӳссія» – неладно,
Завважив Петро.

Тому всіх попросив він –
Будь ласка, кажіть
Цю назву як «Росìя»,
Що зручно звучить.

Росія безліч лиха
Відтак принесла
На землю руську тиху,
Де назву взяла.

Бо спершу – наддніпрянським
Назватись краям
Доводилось слов’янським
Чи руським ім’ям.

Але Москви турбота –
Щоб вірив народ:
Вона теж до Європи
Належить спільнот.

Немов би, від Уралу,
Аж ген до Карпат,
Є цілісно посталим
«Російський» царат.

Був Київ у Європі,
А значить – й Москва,
Яка з ним ділить простір,
Життєпис й права.

Таку ідею хибну
Доводить кругом,
Мов нашої країни
Нема загалом.

За це всіх ладна вбити
У нас на землі
І місце заселити
Своїми людьми.

Питоме руське ймення
Привласнивши, нас
Москва ним безперервно
Неволить весь час.

То, щоб відмежуватись
Від кривдника, нам
Потрібно називатись
Інакшим ім’ям.

Як Русь були ми знані
Із давніх-давен,
А часом називали
Нас іншим з імен.

Це ймення – Україна,
Що значить: «земля
Всередині країни»,
І ми – звідсіля.

Так само, принагідно,
В германських словах
Є «outland» та «inland»,
Як «дома» й «в гостях».

Тож, давньоруська мова,
Квітуча, жива,
Нам добре всім відома,
Хоч назва й нова.

Це мова – українська.
Її на віки
Під безпощадним тиском
Спасли нам батьки.

У давнину і знову,
Як завжди, в наш час
Звучить народна мова,
Що з’єднує нас.

Шумить сільська забава
Зі щедрим столом,
Народ «В саду гуляла»
Співає гуртом.

Нас горе не здолало
На землях своїх,
Попереду чимало
Є праці для всіх.

Даремно без упину
Нам ладять ярмо.
Ніколи Україну
Ми не віддамо.

Настане гарна днина,
Розвидниться знов,
Все буде – Україна!
Все буде – любов!

У лузі є калина,
А в лісі сосна,
Все буде – Україна!
Все буде – весна!

История cоздания стихотворения:

1

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 97

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 2.

Оксана Небесная

Супер, Юрій! І читається швидко, легко, на одному диханні! У кого пам'ять хороша, скоренько може вивчити - вся історія у невеличкому дотепному творі !

2023-05-05 22:24:25

Юрий Пивоваров

Оксано, в захваті щиросердно дякую Вам за підтримку твору, за чудовий приємний для мене відгук!

2023-05-06 10:48:24

Тетяна Даніленко

Юрію, як здОрово! Я у захваті від Вашої історії! Дуже своєчасно, так дотепно і майстерно представлена історія України і наших відносин з росією, яка весь час щось краде в сусідів, а в нас - то вже стільки накрала!.. і історію, і території, і мову.
Читаючи Ваш вірш, пригадала "Історію України-Русі" Миколи Аркаса і дуже цікаве "Описання України" французького картографа, мандрівника, архітектора і будівника фортеці Кодак на нашій території, пана Боплана. Та, мабуть, Ви знаєте ці дуже цікаві твори...
Я щиро вдячна Вам за чудовий твір! Натхнення Вам і надалі!

2023-03-13 20:33:50

Юрий Пивоваров

Тетяно, Ви абсолютно праві! Ще в 1990-ті роки я нічого не знав про історію України, оскільки отримував тільки ту інформацію, яку надавала радянська школа. Завдяки Інтернету в мене з'явилось уявлення про більш-менш реальну картину історичних подій, і я дійсно знаю про згадані Вами твори. Дякую Вам щиросердно за підтримку мого допису! Вам навзаєм приємного натхненного творення!

2023-03-13 21:42:51

Тетяна Даніленко

2023-03-13 22:48:34

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений