Автор: Юрий Пивоваров
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-04-24 19:51:53
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Що відрізняє талановитого письменника. Уривок з книги Корнія Чуковського. Проза

Читав вірші Крупнова. У прозовій передмові він «висловлює панам читачам щиру подяку». А у віршованому зверненні до
читача він каже: : «Буду рад, коль ты, стихи читая», etc. У посланнях ти,
насправді, – ви...

Вірші - погань жахлива, але, чесне слово, симпатичні. Наче Плещеєв, але 3-й сорт.

Світогляд, само собою, такий: на світі погано через те, що є погані люди. Будь поганих людей поменше – і нам буде
легше жити. Рими: сестра і Христа, душевний – натхненний.

Є, звичайно, і про тернисту дорогу, і про маяк, який висвітлює людям шлях, і таке інше. Це навіть не дотепно. Сказати
раз – добре, але тисячу разів смалити згідно з шаблоном – це означає не мати справжнього почуття, значить позичати
його, значить жити на чужий рахунок, значить шахрайство. Звідси випливає, що неоригінальний письменник – це бути
шахраєм.

Талант подивиться на будь-яку річ – і в кожній він знайде нову рису, нову грань, старе почуття він перечує по-новому.

Тому неталановитий письменник, що приходить у світ лише для тому, щоб викласти у віршованої формі загальновідомі
істини, – може сидіти і не рипатися. Панове читачі знали це ще до нього.

За істини відомі усім може і повинен братися лише талант. Вульгарність і нудьга – погані речі, – це ми
вислуховуватимемо від Чехова, а якщо який-небудь автор банальностей, що вже набили оскому, візьметься пропагувати
ті ж речі, то нам здасться, що він над нами сміється, знущається.

Так ось, вся справа художника – подолати звичку, заявити мені про відому знайому річ так, щоб мені здалося, наче я
тільки вперше зустрічаюся з нею, щоб усі мої колишні, звичайні уявлення про річ не затулили її сенсу і значення в
новому творі.

До всього звикає людина, до всього пристосовується – відкиньте наслідки цих звичок та пристосувань, і ви змусите
тремтіти наші серця від справжнього пізнання речей, так званого художнього почуття.

Тільки митець вміє відкинути ці звичайні, звичні уявлення, чи, краще сказати, він не вміє не відкидати їх.

Згідно з нашим простим розумінням, затемненим звичками, – це не більше як перебільшення. Звідси груба доктрина:
бути художником – перебільшувати будь-які почуття; звідси лазівка всім, хто хоче підроблятися під справжнього генія.

З книги Корнія Чуковського «Життя моє стало фантастичним», до якого увійшли щоденники письменника 1901–1929
років.

***
Корній Іванович Чуковський (1882-1969 рр.) – письменник, перекладач і літературознавець.

Мати: полтавська селянка Катерина Йосипівна Корнєйчукова.

К.І. Чуковський вільно володів українською мовою.

Перекладач українських поетів (збірка «Молода Україна»), упорядник кількох видань російських перекладів Тараса
Григоровича Шевченка, автор нарису «Шевченко» (1911).

Зокрема, – автор книги «Високе мистецтво» (рос.) про майстерність художнього перекладу, в якій практично кожне
речення написано надзвичайно, якщо не сказати, неперевершено дотепним стилем.

История cоздания стихотворения: