Автор: Юрий Пивоваров
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-05-23 21:41:45
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Гвельфи та гібелліни. Проза

27 січня 1302 року Данте Аліг'єрі вимушено залишив улюблену Флоренцію.

Фактично це було вигнання поета з рідного міста – він належав до партії «білих» гвельфів (що захищали інтереси
багатих городян), які зазнали поразки у політичній боротьбі з «чорними» гвельфами (які відстоюють інтереси знатної
аристократії).

Заочно Данте засудили до спалення з конфіскацією майна. У 1316 поет був прощений і міг би повернутися до рідної
Флоренції. Однак для цього він мав виконати принизливий ритуал: надіти смиренну сорочку, посипати голову попелом і
вимовити на головній площі покаянну промову.

Данте відмовився повернутися, написав флорентійцям гнівну відповідь, за що знову засуджений до смерті. Поет провів
решту життя в Равенні. Винесений йому вирок було скасовано лише 1966 року!

***
Примітка:

Гвельфи та гібелліни – політичні партії в Італії 12-16 століть.

Гвельфи виступали за посилення впливу папи римського. Гвельфами були представники середнього класу та деякі
аристократи.

Гібелліни підтримували владу Німецького імператора Священної Римської імперії в Італії. Гібелліни були шляхетними
феодалами.

Протистояння між гібеллінами та гвельфами було наслідком боротьби між папством та імперією за панування на
Італійському півострові.

У літературі Англії конфлікт Гвельфів і Гібеллінів відображено у творі «Ромео і Джульєтта». Ромео Монтеккі належить до
партії Гібеллінів (дружить з Меркуціо), а Джульєтта Капулетті належить до Гвельфів (до «білого» крила партії, оскільки
Джульєтті призначено сватання за герцога).

Тільки в 15 столітті узурпатори влади та диктатори Італії припинили боротьбу між Гвельфами і Гібеллінами.

Проте, навіть у наш час я, укладач цього допису, чув висловлювання італійців – непримиренних опонентів, яких можна
умовно назвати Гвельфами та Гібеллінами.

Сепаратист із північної Італії, який вважає неправильним годувати ледарів із південних областей, пояснював мені:
«Папа – хвойда!».

Інший італієць у зв'язку з поганим самопочуттям Івана Павла ІІ обурено скаржився: «Вони хочуть отруїти нашого
папу!».

***
Світлина:

Площа Синьорії – одна з центральних історичних площ Верони. У деяких туристичних довідниках іменується площею
Данте Аліг'єрі, який отримав притулок у Вероні після вигнання з Флоренції, пам'ятник якому розташований у центрі
площі.

Про те, що у Вероні панувало політичне угруповання гібеллінів, свідчать роздвоєні зубці на стінах замку, прозвані в
народі «ластівчин хвіст», які насправді символізували двоголового німецького імперського орла Священної Римської
імперії.

До речі, стіни московського кремля зведено запрошеними архітекторами з Мілана – міста гібеллінів. Тому на стінах
кремля виконані зубці «ластівчин хвіст».

Натомість, прихильники папи обрамляли стіни своїх фортець прямокутними зубцями, які були символом папського
головного убору – тіари.

История cоздания стихотворения: