Автор: Наталия Карпенко
Тема:Стихи о природе
Опубликовано: 2019-10-05 13:46:24
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Жаль за літом

Прилетіли вітри скажені
і прогнали гаряче літо…
Збережу я тепло у жменях
і не буду без літа скніти.

Але небо плаксиве зранку
в сірім смутку мене тримало.
Вітер смикав мою фіранку,
крізь кватирку влетів до зали.

Небо плакало, наче з горя,
бо прощалося з теплим літом.
Стало холодно так надворі,
навіть змерзли садові квіти.

О, ці сльози -  не літній дощик,
а колюча сльота осіння…
Я сама з'їм «зелений борщик»,
міцно двері закрию  в сіни.

Не пущу я дощу до хати,
що уже на порозі скаче.
Сліз небесних вже так багато!
Плаче жаль за теплом гарячим.
                            
Вересень 2018 р.

История cоздания стихотворения: