Автор: Алексей Гонтарь
Тема:Переводы
Опубликовано: 2022-07-26 14:19:57
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

МІЗЕРНИЙ КОРОЛЬ (НЕ САРДИНІЇ)

Зажадав король-пияка
Слави серед християн.
Зібрав військо, неборака,
Із непИсьмених селян.

Приспів:
На війну, лівою-правою!
Хутко, руш кроком, солдат!
Вкриєш себе вічною славою,
Чужого добра загарбаєш шмат!

Білі прапорці строкаті,
А у тих бійців в руці
Чи то кОлеса гарматні,
Чи то заступів живці.

Слава армії найліпшій!
Справжні вої* - не ляльки!
По тилах вози із харчем
Тягнуть жваво віслюки.

За байраками-річками
Круки в небесах кричать.
Поруч з тими віслюками
Люди мертвії лежать.

У дворці сутужно стало,
Не в собі король зрання.
Він сьогодні їв замало -
Тільки трохи фуагра.

Кат засмучений звістками,
Тішить думка, що покИ,
Є по селах ще селяни,
Є по селах й віслюки!

История cоздания стихотворения:

За мотивами французької народної пісні Gironfla, вона ж Le petit roi de Sardaigne.

* в Древней Руси народное ополчение, войска сверх дружины, собираемые на случай войны под начальством
(земского не княжеского) воеводы и с одобрения вече, состоящее из лично свободных мужчин, способных
носить оружие, принимали участие как в завоевательных походах, так и в оборонительных. Отправляясь в
поход, рядовые воины получали право на часть будущей военной добычи: «Плена же шестую часть достоить
взимати князем, и прочее число все всим людем в равну часть делитися от мала и до велика достоить бо князем
часть княжа, а прибыток людем» («Закон судным людям»).

Источник: Российская государственность в терминах. IX – начало XX века. 2011