Серенада любви (Конкурс: "створи казку")
Давным-давно, в Тридевятой Галактике... (Конкурс: "створи казку")
Скерцо (Конкурс: "створи казку")
Голосування №2 (ВМ-3)
Голосування №2 (УЛМ-8)
УВАГА!!!!
Конкурс "Вільний мікрофон - 3"
Конкурс "Українська літмайстерня - 8" (Амфібрахій)
АНОНС ПОЭТИЧЕСКОГО КОНКУРСА «ЧАЙКА»
ПРАВИЛА ПОЭТИЧЕСКОГО КОНКУРСА «ЧАЙКА»
Сейчас на сайте 2811 человек
Кто онлайн?
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
"Высказать слова своей души и правде отдать жизнь" (Латинская пословица)
Автор: Солнечная почта
Опубликовано: 2018-08-11 00:28:22

Подаруй мені казку…

Ти на мене чекай
На хрещатій дорозі,
Збережи назавжди
Щире серце мені.
Я тобі принесу
В голоснім передгроззі
Щонайкращі квітки запашні...

Борис Демків, "Квіти Ромена"

Количество читателей: 1466

Всего рецензий на эту публикацию: 55. Читать все рецензии >>>
Последние 15 рецензий (последнее сверху):
Сеньйорито акаціє, добрий вечір.
Я забув, що забув був вас,
Але осінь зійшла по плечі,
Осінь, ви і осінній час,
Коли стало любити важче,
І солодше любити знов…
Сеньйорито, колюче щастя,
Хто воно за таке – любов?
Вже б, здавалося, відболіло,
Прогоріло у тім вогні,
Ступцювало і душу, й тіло,
Вже б, здалося, нащо мені?
У годину суху й вологу
Відходились усі мости,
І сказав я – ну, слава Богу,
І, нарешті, перехрестивсь…
Коли ж – здрастуйте, добрий вечір…
Ви з якої дороги, пожежо моя?..
Сеньйорито, вогонь по плечі –
Осінь, ви і осінній я…

/Микола Вінграновський/
2019-03-19 07:07:47 |
Що в нас було? Любов і літо.
Любов і літо без тривог.
Оце і все. А взагалі-то
Не так і мало, як на двох.
Ось наші ночі серпень вижне,
Прокотить вересень громи,
І вродить небо дивовижне
Скляними зорями зими!

І знову джміль розмружить квітку,
І літо гратиме в лото.
І знов сплете на спицях плітку
Сторукий велетень Ніхто.
І в цьому днів круговороті,
Де все минати поспіша,
Як та пташиночка на дроті,
Спочине стомлена душа.

/Ліна Костенко/
2019-03-19 07:05:08 |
Коли відлунює твій кожен крок
І щось таємне мариться деревам,
Ти чув сріблистий передзвін зірок
В морозну ніч у небі кришталевім?

Нехай ти сам ідеш, нехай нема
Ні хати, ні душі над берегами,
Та зорі є — тож скаржитись дарма:
Вони дзвенять у тебе під ногами.

Дзвенять у соснах і в твоїй сльозі,—
Дзвенять, неначе величальний келих;
Як бронзові дзвіночки на дузі,
Коли весілля котиться по селах.

А білі коні срібні віжки рвуть
І гривами трясуть у непокорі…
Сиди в кутку, не смій рушати в путь,
Коли не чув, як взимку дзвонять зорі.

/Микола Руденко/
2019-03-14 18:17:58 |
Не любити тебе — не можна.
Володіти тобою — жаль.
І хвилина діяння кожна
Випромінює нам печаль.
Бути разом... в однім цілунку.
Злить уста і серця свої.
Тільки хвилі нема порятунку...
Плачуть вночі лишень солов'ї...
Ти в хвилину чуттєвої бурі
Не віддайся мені, дивись,
Бачиш вечора крила похмурі?
То над нами вони зійшлись.
Хай нам кажуть: любити можна
Тільки раз. Того разу й жаль,
І щаслива хвилина кожна
Випромінює нам печаль.
Не ховайся в зволоженім зорі,
Бо розгойдані береги
Поглинаючих трансмагорій
Будуть завжди нам дорогі.
Ні! Знайди і в чуттєвих бурях
Не перейдену нами грань,
Щоб не відати днів похмурих,
Щоб не знати про гнів прощань.
Не любити тебе — не можна,
то й любитись з тобою — жаль,
бо хвилина кохання кожна
випромінює нам печаль.

/Василь Стус/
2019-03-13 01:19:58 |
Я люблю твої очі у мрії,
Ті, що глянули в душу колись,
В них мої сподівання й надії
Дивним карбом навік запеклись.

Я узяв тих очей таємницю
І зіниці твої золоті,
Наче воду з ясної криниці,
Щоб разхлюпати людям в житті.

І дивились на мене ті очі,
Як веселки, з-під маєва брів,
Тож диханням твоїм опівночі
Я людей у житті обігрів.

І коли ти повернешся знову,
Прочитаєш ти в людських очах.
Свою душу легку і шовкову
По стежках, по лужках, по ночах!

/Андрій Малишко/
2019-03-12 17:30:58 |
В Вас стільки сонця золотого,
Блакиті чистої, тепла, —
Неначе з краю чарівного
Вас хвиля моря принесла.

І як Ви можете тут жити,
Серед безлюдних цих пустель,
Промінням серця свого гріти
Граніт холодний мертвих скель!!

Чи принесли Вас крила хвилі,
Щоб Ви світили в сизій млі,
Щоб люде вірили, терпіли
І ждали сонця на землі.

/Олександр Олесь/
2019-03-07 00:41:59 |
Не печалься, не журися, мила,
Усміхнись і не корись жалю.
Напинає доленька вітрила,
Шепчуть губи: я тебе люблю.

Дмуть вітри і підіймають хвилі,
Океан житейський клекотить.
Переможем чи впадем безсилі?
Шлях далекий і важкий лежить.

За кормою закипає піна,
Хмариться на обрії блакить.
Будь за мене впевнена й спокійна,
Хай тебе майбутнє не страшить.

Побажай удачі кораблю
І люби, як я тебе люблю.

/Микола Луків/
2019-03-07 00:38:44 |
Якби помножити любов усіх людей,
ту, що була, що є й що потім буде,
то буде ніч. Моя ж любов — як день,
не знають ще чуття такого люди.

Якби зібрати з неба всі зірки
і всі сонця з усіх небес на світі, —
моя любов горітиме яркіш
за всі сонця, на тисячі століттів.

Якби зірвать квітки з усіх планет,
що вітер їх під зорями колише, —
моя любов пахтітиме міцніше
над квіти всі, крізь років вічний лет.

Якби зібрать красунь усіх віків,
повз мене хай ідуть вони без краю, —
Марії я на них не проміняю,
ні одній з них не вклониться мій спів.

Хай очі їх зіллються в зір один,
і в серце зір цей буде хай світити, —
зачарувать мене не зможе він —
твоїх очей йому не замінити.

З яких зірок злетіла ти сюди,
така ясна, що спів про тебе лине?
Світи ж мені, світи мені завжди,
над зорі всі, зоря моя єдина!

/Володимир Сосюра, "Марії"/
2019-03-07 00:21:56 |
Щодень тебе перемагаю:
ім’я й накреслення твоє,
що підкріпилось бростю гаю
і однослівним ручаєм.
І, вочевидь, звитяжства денні
значущі лиш для самовтіх.
Джмелі літають нестяменні,
продіркувавши злеглий сніг.
Пониклість сходить з рук лінивих,
коли стрічають обтинач:
дерева тверднуть терпеливо,
тамуючи у жилах плач.
А завтра на ногах тремтячих
духмяне визріє лоша,
і випурхне у день, неначе
легка кульбаб’яча душа…
Безодголосним буде поле,
загусне кров на язиці,
і руку боязко проколе
кристалик солі на щоці.

/Павло Мовчан, "Весна"/
2019-03-06 22:27:43 |
Дощ липневий, примруживши вії,
З лісу виглянув - і пішов...
Зав'юнились рухливі змії
З-під іскристих його підошов.

За плечима у нього не злидні,
Не повчання нудні, неживі -
Блискавиці горять кулевидні:
Гульк - і котяться по траві.

Вибухають у гіллі рясному
І гримлять в заозерній імлі, -
І ураз дідуганчики-гноми
Виростають із-під землі.

Ген біжать, і трясуть горбами,
І танцюють обабіч тропи,
І лишаються в лісі грибами...
...Доню, кошика прихопи.

/Микола Руденко/
2019-03-06 17:54:45 |
Вигаптуй на небо райдугу-доріжку,
Простели до сонця вишивку-маніжку,
Щоб по тій доріжці з лебедями-снами
Плавати по щастя білими човнами.

/Василь Симоненко, "Вишивальниці"/
2018-12-13 01:07:01 |
Не боги придумали эти границы,
А мы вспоминаем... уже - вспоминаем...

...любимый, нам было позволено сбыться...

...нам было позволено сбыться, родная...

Нам вместе века - словно струйка песчинок,
Мгновение врозь - неприступные скалы,
И жизнь состояла из двух половинок,
Такого ни с кем никогда не бывало!
...а мы узнавали друг друга - по взгляду,
По ритмам и рифмам, по вздоху и смеху,
По краешку сна, по тому, что не надо
Ни света, ни мрака, ни звука, ни эха,
Когда все дороги стремятся - навстречу...
...в ирониях судеб, в слепом карнавале,
Где трогают тьму беспокойные свечи,
А мы - узнавали, всегда - узнавали...
По горсточке звезд, по истершимся фрескам...
Нас там, наверху, кто-то взял на поруки...

...каким бесконечно коротким отрезком
покажется жизнь во вселенной разлуки...

Высокому небу навзрыд помолиться -
И этого "было" у нас не отнимут...

...родная, нам было позволено сбыться...

...нам было позволено сбыться, любимый...

/Египетский Мау/
2018-12-03 17:19:54 |
Чорні від страждання мої ночі,
Білі від скорботи мої дні
Впали у твої свавільні очі,
Жадібні, глибокі і чудні.

Я тебе не хочу обминути,
Я тебе не смію обійти.
Дай мені губами зачерпнути
Ніжної твоєї доброти.

Диких орд незлічені навали
Розтрощили пращури мої,
Щоб несла ти гордо і зухвало
Груди недоторкані свої.

Щоб горіли маками долоні,
Щоб гуло моє серцебиття,
Щоб в твоєму соромливім лоні
Визрівало завтрашнє життя.

І моє прокляття очманіле
Упаде на тім'я дурням тим,
Хто твоє солодке грішне тіло
Оскверняє помислом гидким.

Стегна твої, брови і рамена,
Шия і вогонь тендітних рук —
Все в тобі прекрасне і священне,
Мамо моїх радощів і мук!

/Василь Симоненко/
2018-11-12 16:46:48 |
У темній гущині її я наздогнав.
Вона, вже лежачи серед пахучих трав,
Руками пружними од мене одбивалась.
Нарешті стишилась – і дивне диво сталось:
Уста, що і мене, і весь мій рід кляли,
Мов квітка багряна, до мене простягали
Свій келих, сповнений солодкої знемоги.
Натомлені з біги стрункі та дужі ноги
Біліли мармуром під місяцем німим, –
І тихим голосом, охриплим та чудним,
Вона промовила: “Жорстокий переможче!
Упасти в цім бою для мене найдорожче”.

/Максим Рильський, "Поцілунок"/
2018-11-12 16:32:23 |
Стояли ми на темній оболоні,
Немов два дерева в однім гіллі.
Мої долоні на твоєму лоні
Тремтіли, мов на лампі мотилі.

Лампада сонця в молодому тілі
Принаджувала жителів темнот.
Метелики згоряли очманілі
І налітали, спалені стокрот.

О, попелом вони не розсипались,
Лиш очищались од вогнистих сфер…
Єретиком ставав мій кожен палець –
Готовим вийти вдруге на костер,

Готовим знести найлютіші муки
За світло, що зринає з темноти…
Безсмертними ставали мої руки
На пагорбах сяйливої мети.

Так, ніби відкривав небесні далі
Незайманості непорочний гріх
На тих стежках біблійної печалі,
На тих дорогах радощів моїх.

/Дмитро Павличко/
2018-11-12 15:45:41 |
Стояли ми на темній оболоні,

Немов два дерева в однім гіллі.

Мої долоні на твоєму лоні

Тремтіли, мов на лампі мотилі.



Лампада сонця в молодому тілі

Принаджувала жителів темнот.

Метелики згоряли очманілі

І налітали, спалені стокрот.



О, попелом вони не розсипались,

Лиш очищались од вогнистих сфер…

Єретиком ставав мій кожен палець –

Готовим вийти вдруге на костер,



Готовим знести найлютіші муки

За світло, що зринає з темноти…

Безсмертними ставали мої руки

На пагорбах сяйливої мети.



Так, ніби відкривав небесні далі

Незайманості непорочний гріх

На тих стежках біблійної печалі,

На тих дорогах радощів моїх.



/Дмитро Павличко/
2019-03-19 07:02:34

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.



Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Дуже гарно! мелодійно!
чудовою мовою написано!
Рецензия от: АП Альгиз - "Картина маслом"
2019-03-22 21:05:52
Дружбы женские секреты,
Вы все знаете об этом!
Да знатоком для женских душ
Стать может настоящий мужчина!

С улыбкой:))
Рецензия от: Эмилия Овруцкая
2019-03-22 21:05:41
Правда, Ваша, Эмилия.
Способностью говорить наделены почти все, но говорить так, чтобы становилось светлее душе нужно постараться ))) Думаю, писать стихи может каждый, но для этого нужно выйти из шатра суеты, пустоты, как не называй и просто успокоиться. И тогда даже дно, приобретает другой вид, становится красивым..
Спасибо Вам, что смотрите в суть.
Рецензия от: Краб
2019-03-22 21:02:25
На форуме обсуждают
Астролог сделал неожиданное заявление, такого никто не ожидал...
Путина свергнет женщина, родившаяся в Украине: России предрекли быстрый конец, (...)
Рецензия от: Ярошевская
2019-03-22 13:33:55
Злоба Путина достигла апогея: десятки ракет готовы взлететь в один миг, под угрозой весь мир...
Согласно данным разведки США, около 20 российски(...)
Рецензия от: Ярошевская
2019-03-22 13:22:24
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.