Основа-Кафедра. Анализ. Обсуждение № 19. Автор: Ростислава
Лілія Фокс: на рецензію
Сейчас на сайте 2268 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
"Высказать слова своей души и правде отдать жизнь" (Латинская пословица)
Автор: Солнечная почта
Опубликовано: 2018-08-11 00:28:22

Подаруй мені казку…

Ти на мене чекай
На хрещатій дорозі,
Збережи назавжди
Щире серце мені.
Я тобі принесу
В голоснім передгроззі
Щонайкращі квітки запашні...

Борис Демків, "Квіти Ромена"




Переглянути всю тему можна натиснувши нижче >>> " Читать все рецензии " >>>

Количество читателей: 4533

Всего рецензий на эту публикацию: 85. Читать все рецензии >>>
Последние 15 рецензий (последнее сверху):
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні –
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.

Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,

Бо в цьогорічнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.

І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих
і живих.

/Михайло Плосковітов/
2020-01-05 02:04:17 |
Чуєш, як сточують камінь чужі голоси,
Як проростають у небо, скляне і глибоке,
Поки покірно ковтають солоджену синь
Ваших холодних будинків розбухлі коробки?

Вас небагато лишилось – лиш ти і вона,
Двоє на вимерзлу темінь порожніх кварталів,
Двоє чужих і неторкана довга зима,
Двоє живих на розметане сніжне провалля.

Слухай різдвяного дзвону далеку луну,
Слухай, як сиплеться тиша під шелестом вітру,
Доки в розщелину вулиць, вузьку й крижану,
Вийде одна, що тобі її хтось заповідав.

Змоклі дерева тримають засніжений ряд.
Вицвіло-стомлений день остигає на денці.
Чуєш, у сонно-в’язкій порожнечі кімнат
Б’ється її непокірне сполохане серце?

/Галина Танай/
2020-01-05 01:39:19 |
І помолюсь душею:
сило світла,
могутня сило недосяжних сфер,
колись – така чужа і непривітна,
така жадана і близька тепер.
Прийми мене, малу, в свої чертоги,
дай серцю – легкість, тілу дай – снагу.
Так довго я блукала без дороги,
себе губила в чорному снігу.
Тепер я чую голос твій органний
і бачу твій високий фіолет,
і всі оті зневіри, втрати, рани –
лиш старт,
яким ти зачинаєш лет.
Прийми мене, малу, в огром свій світлий
і в серці у людськім відкрий огром –
і, може, звідти, може, вже аж звідти
збуджу я землю золотим крилом.

/Наталка Поклад/
2019-12-30 16:02:12 |
Коли б ти знала, як ми є удвох!
Як пропливаєм нерозлийводою
за віком, за нещастям, за собою,
і ледь зчиняється переполох,
коли твоя рука черкає хвилю,
коли торкає дна моя рука,
і враз розлога пам’ять нешвидка
до уст підносить пересохле зілля
із тих лугів, де ми колись цвіли
і перемиті квіти вибирали.
Коли б ти знала, як ми не могли
прощатися, бо все життя єднались
і близились, і разом увійшли
у спільне річище, де скільки плину —
все видно нашу рідну Україну
з журливими кущами бугили.

/Василь Стус/
2019-09-23 00:24:43 |
Як літати — то тільки душами.
Обійматися — то крильми.
…Посідаймо отут, під грушею,
де сиділи батьки й мами.
Поговоримо і помовчимо,
заспіваєм на все село.
І по-божому, і по-вовчому,
і по-всякому нам було.
Бо не сила, а доля зрушила
потихеньку — одна на всіх.
Посідаймо собі під грушею,
пом’янімо усіх живих.
Бо й самі вже у вирій линемо,
наче ниточка сирова.
От і був хоч на мить людиною,
яка плаче, а не вбива.
П.Гірник
2019-09-06 08:46:47 |
День величався і пишався.
Ми ж, двоє піших пішаниць,
упали в небо горілиць,
а світ, немов горіх, розпався.
І вже ні неба, ні землі —
лиш ти, одна моя надіє,
і та не жевріє — чорніє
в опротипівнічній імлі.
Та дякувати Богу — вдвох.
Наш день — попереду, мов зараз.
Ще й солов'їв любовна пара
співає тьох та перетьох.

/Василь Стус/
2019-09-04 17:18:12 |
Червень, торкнися прозорої шкіри,
Тіло моє заслуговує бронзи,
Я дожила до останньої віри –
В сонце.

Не пошкодуй ні безсоння, ні спраги,
Виснажи душу, безвольну і грішну,
Зливою злизуй цю сіль наче благо,
Ніжно.

Нам пораховано дні, а не ночі,
Літом керує легенда повернень…
Зникнеш…а я наречу тебе, хлопче,
Червнем.

/Ольга Кричинська/
2019-09-01 23:58:42 |
І шум очерету як музика давніх епох:
торкнешся води – і розійдеться колами тиша.
Велично і дивно тобі, ніби сам собі бог,
у раї один: треться сонце об ноги, і глибші

за всі океани ці трепетні звуки землі,
окрилений танець берези на білих пуантах,
а хмари пливуть піднебессям, великі й малі,
у синій задумі, – з далеких країв емігранти.

Їх завтра не буде, і річка кудись потече
вражати самотнього мрійника медяно плином,
а ти переносиш мільйони незвичних речей
на жовто-блакитну основу своєї картини.

/Ірина Саковець/
2019-09-01 23:50:20 |
Леся Українка – Сон літньої ночі
Посвята М. Ставиському

Сон літньої ночі колись мені снився.
Коротка та літняя нічка була,
І сон був короткий, – він хутко змінився
І зник, як на сході зоря розсвіла.

Чудовая мрія, розкішна та ясна,
Кохано в ту ніч обгорнула мене,
Приснилась мені люба доля прекрасна,
Приснилось невидане щастя дивне.

Була я щаслива, безмірно щаслива;
Приснилось мені… та того не списать!
Де в світі є мова така чарівлива,
Щоб справжнеє щастя могла розказать?
2019-08-31 17:13:22 |
Борис Пастернак

Зимова ніч

(Переклад Леоніда Талалая)

Мело, мело по всій землі,
Мело, сніжило.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
Злітався сніг і вирував
Перед шибками,
Так влітку на вогонь мошва
Летить роями.
Ліпила віхола на склі
Кружки і стріли.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
І протяг тіні хилитав,
І мимоволі
Схрестились руки і уста,
Схрестились долі.
І черевички з ніг самі
Упали м'яко.
І віск із нічника слізьми
На плаття капав.
Все поглинала на землі
Хуртеча біла.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
На свічку дихала імла,
Й спокуси сила
Хрестоподібно підняла,
Як ангел, крила.
І доки хуга по землі
Мела, сніжила,
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
2019-08-25 22:10:44 |
Василь Симоненко

Вона прийшла непрохана й неждана,

І я її зустріти не зумів.

Вона до мене випливла з туману

Моїх юнацьких несміливих снів.



Вона прийшла, заквітчана і мила,

І руки лагідно до мене простягла,

І так чарівно кликала й манила,

Такою ніжною і доброю була.



І я не чув, як жайвір в небі тане,

Кого остерігає з висоти...

Прийшла любов непрохана й неждана

Ну як мені за нею не піти?
2019-08-25 22:13:05
Олександр Олесь

ОДНУ Я ЛЮБИВ ЗА ВЕСЕЛІСТЬ

Одну я любив за веселість,
Другу я за вроду кохав,
А третій за сонячний усміх
Квітками дорогу встилав.

Ти зовсім була не вродлива
І завжди, як вечір, смутна...
Чого ж ти з усіх моїх милих
У серці осталась одна?!
(1906)
2019-08-22 10:28:02 |
Все було. Дорога закричала,

Блиснули байдужі ліхтарі.

Ти пішла від мене до причалу

І згоріла в полум’ї зорі.



Вибухали дні незрозуміло

І життя котилося моє…

Але там, де ти тоді згоріла,

Кожен ранок сонце устає.



(Василь Симоненко)
2019-08-27 18:12:54
Я вже не доберу, де ти, а де не ти,
Де витвір божевільної уяви,
Де рай і пекло, янголи й чорти,
Бур’ян ганьби, букети пишні слави.
Усе змішалось в круговерті слів,
І снів, і днів, і спогадів, і весен…
А річка – сиротою без човнів,
А човники – сирітками без весел.
Мовчання – криком. Болем – дикий сміх.
Земні страждання – яснозорим небом.
І десь мій шлях покручений побіг,
І не втекти від тебе, як від себе.

/Надія Кир’ян/
2019-08-19 19:29:09 |
Моя придуманная жизнь —
Где мне искать её начало…
На лёгком кончике пера,
Иль в пыльной лавке антиквара…
Я весь — придуман сам собой:
От снов до замшевых перчаток,
Мой дом, мой кот, мои друзья
Театра носят отпечаток.

Я на страницах старых книг
Себя в чужих портретах вижу —
Там мой таинственный двойник
Ясней становится и ближе.
В ночной игре скупых теней,
Зеркал, туманных очертаний,
Ищу я оправданья дней,
И вдохновенья для мечтаний…

Меланхоличный мизантроп,
С коньячной капелькой лиризма…
Мой мир продуман и суров,
Хотя далёк от драматизма.
Я разрисовываю дни
В тона чистейшей акварели,
Моя придуманная жизнь
И настоящие дуэли.

© Снежный Рыцарь
2019-08-19 15:02:26 |
ранкове передмістя сну про тебе
вертаюся до брами – і назад
Бог загорта не дочитавши небо
і кілька слів упало в білий сад

і кілька солов’їв із інеєм на крилах
течуть у гнізда втомлено мовчать
неповерненна незбагненно світла
і неминуча наче та печаль

і сходить сонце Боже як це просто
і вигорає місто до землі
і вже прокинувшись
усе ще чую постріл –
це знак це повернулись кораблі

/Кость Москалець/
2019-08-16 19:42:22 |
Ти до мене прийшла не із казки чи сну,
І здалося мені, що стрічаю весну.
Ти явилась мені — і здалося, що світ
Помолодшав навколо на тисячу літ.
Скільки ніс я для тебе тривог і тепла.
Але ти, як весна, стороною пройшла.

/Василь Симоненко/
2019-08-16 19:34:17 |
Ти до мене прийшла не із казки чи сну,

І здалося мені, що стрічаю весну.

Ти явилась мені — і здалося, що світ

Помолодшав навколо на тисячу літ.

Скільки ніс я для тебе тривог і тепла.

Але ти, як весна, стороною пройшла.



/Василь Симоненко/
2020-01-05 01:44:52

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.



Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Но я не боюсь говорить, что я вижу огни,
И я не боюсь оставаться в том мире без солнца.
Ты пой для меня свои песни и не уходи,
Дождись когда в ком-нибудь вновь твоё сердце забьётся...
PS - я внесла небольшие поправки в Ваше стихотворение, чтобы выровнять ритмичность и стихотворный размер.
Всего доброго Вам...
Рецензия от: Татьяна Иванова Юртина
2020-01-24 11:10:16
Кожний робе так, як йому зручно. Частіше буває так, коли навіть великі бажання щось змінити, не в змозі зрушити зі зручного місця. Але віримо в найкраще, бо то є надією і останнім шансом.
Рецензия от: Невтримний
2020-01-24 11:06:41
Написано по справжньому! В усьому.
Рецензия от: Невтримний
2020-01-24 11:02:37
На форуме обсуждают
Слоны из цирка в Екатеринбурге сбежали в город по время погрузки. Они разгуливали по дорогам и среди сугробов, парализовав автомобильное движение, пок(...)
Рецензия от: Ярошевская
2020-01-24 09:39:42
Сьогодні, 24 січня, – п’ята річниця жорстокого обстрілу російськими "градами" житлового мікрорайону "Східний" у Маріуполі.
У 2015(...)
Рецензия от: Зрадонька
2020-01-24 09:38:40
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.