Лента рецензий

Богдан Томенчук НЕ МОВЧИТЬСЯ... Маємо Бога за Бога чи фраєра? Нам не належить наш простір і час? Знов ріббентропи, тобто штайнмаєри Ніби воз'єднують, ділячи нас... Звідти гарантії, звідси гарантії... То меморандум, то інша... фіґня. Ми пішаки у цій шаховій партії, Рухає нами своя москальня...

Ослабленное государство, которое не в состоянии защитить свои принципиальные политические позиции обречено, в лучшем случае, на ограниченный (декларативный) суверенитет.

Сепаратисты требуют от Зеленского "не диктовать условия" по выборам и согласовать с ними закон о статусе Донбасса. В самопровозглашенных "ДНР" и "ЛНР" сделали совместное заявление по поводу подписания формулы Штайнмайера, которое состоялось накануне в Минске. ПО ТЕМЕ Обнародовано письмо Кучмы с формулой Штайнмайера Обнародовано письмо Кучмы с формулой Штайнмайера 09:15 "Украина вчера благодаря России, Германии и Франции подписала, наконец, формулу Штайнмайера, гарантирующую Донбассу особый статус. Таким образом, она признает особое право народа Донбасса на самостоятельное определение своей судьбы. Мы сами будем решать, на каком языке говорить, какой будет наша экономика, как будет формироваться наша судебная система, как будет защищать наших граждан наша "народная милиция" и как мы будем интегрироваться с Россией. Это наше дело, наша цель", - говорится в заявлении. Подчеркивается, что "республики" будут "продолжать переговоры в Минске, чтобы в конечном итоге прийти к полному самоуправлению и самоопределению". Сепаратисты также призвали президента Владимира Зеленского "не диктовать условия". Когда он говорит, что выборы на Донбассе пройдут только тогда, когда Украина получит контроль над границей, он не понимает, что не ему решать, когда у нас пройдут выборы, а нам. Никакого контроля над границей киевская власть не получит", - заявляют в "ЛДНР". Сепаратисты также требуют согласовать с ними новый закон об особом статусе Донбасса, анонсированный Зеленским. "Хотим предостеречь господина Зеленского от опрометчивых действий. Если он хочет добиться мирного сосуществования с "ДНР" и "ЛНР", пусть вступает в прямой диалог с нами, а не делает непродуманные и бессмысленные односторонние заявления", - говорится в заявлении. Накануне Зеленский сообщил, что Украина согласовала формулу Штайнмайера. Спецпредставитель ОБСЕ Мартин Сайдик уточнил, что формула Штайнмайера закреплена письмами, а не единым документом.

Андрей Илларионов (aillarionov) 2019-10-02, 04:53:00, Живой Журнал Капитуляция Украины. Вчерашнее подписание Украиной «формулы Штайнмайера» в Минске и заявление президента Зеленского о том, что «формула Штайнмайера» – не заслуживающая внимания «страшилка», что она не представляет собой чего-либо особенного, что она – всего лишь два ничего не значащих предложения, свидетельствует либо о глубокой некомпетентности украинского президента, либо о его намеренной попытке скрыть от общественности осуществляемую им капитуляцию Украины перед Путиным. На вчерашнем брифинге В.Зеленский сказал, в частности, следующее: «Сегодня было устранено последнее препятствие на пути проведения саммита «Нормандской четверки». Думаю, в ближайшее время мы узнаем дату. Отдельно скажу о самой большой страшилке последних недель под названием «формула Штайнмайера». Что она означает? В принципе, это одно-два предложения, вот и все». По словам президента, положения «формулы Штайнмайера» заключаются в том, что закон об особом статусе отдельных районов Донецкой и Луганской областей начнет действовать при условии проведения в отдельных районах Донецкой и Луганской областей местных выборов согласно законодательству Украины и после публикации отчета ОБСЕ о соответствии этих выборов стандартам организации. Если бы «формула Штайнмайера» была ничего не значащей «страшилкой», то Путин и Кремль не предпринимали бы столь беспрецедентных усилий, чтобы добиться подписания этой формулы Украиной и дальнейшего ее применения в Украине. Если бы в формуле Штайнмайера «ничего не было», то ни Песков, ни Лавров, ни Путин не устраивали бы в течение последних недель столь откровенный шантаж украинских властей. Принятые Зеленским «два предложения», о которых он сказал на брифинге, означают отказ Украины: во-первых, от унитарного характера государства и во-вторых, от государственного суверенитета на своей собственной территории. Первое обязательство Зеленского – принять новый закон об особом статусе отдельных районов Донецкой и Луганской областей – означает, что в Украине появятся территории с особым правовым статусом, отличающимся от правового статуса остальных украинских регионов. Тем самым ликвидируется унитарный характер государственного устройства Украины и осуществляется переход к федерализации страны, энергично проталкиваемой Путиным, как минимум, с весны 2014 года. По сути, президент Зеленский публично подписался под обязательством разрушить единое государственное тело Украины. Второе обязательство президента Зеленского заключается в том, что закон об особом статусе начнет действовать после публикации отчета ОБСЕ о соответствии выборов в отдельных районах Донецкой и Луганской областей стандартам этой организации. Иными словами, значительная часть государственной власти в Украине передается от ее легитимных органов – Верховной Рады, Президента, ЦИК, судебных органов – к неподотчетным Украине чиновникам международной организации. По сути это означает, что глава украинского государства передает важнейшие властные полномочия на территории Украины зарубежным лицам, не имеющим, строго говоря, прямого отношения к Украине. Это прямая сдача государственного суверенитета страны. Властные полномочия в государстве, какие были делегированы Владимиру Зеленскому и другим органам, избранным украинскими гражданами, теперь передаются зарубежной организации. Ситуацию усугубляет то, что именно эта организация – ОБСЕ – нашпигована под завязку агентурой российских спецслужб. Как российская агентура в ОБСЕ работала и работает на Кремль, хорошо известно по примерам деятельности ОБСЕ в грузинских районах Абхазии и Южной Осетии, в молдавском Приднестровье, в украинском Донбассе. Иными словами, господин Зеленский намеревается напрямую передать государственную власть в Украине агентуре российских спецслужб, прикрывающихся корочками и аббревиатурой ОБСЕ. Ликвидация унитарного характера государства Украина и сдача государственного суверенитета Украины российским спецслужбам – вот что означает реализация «формулы Штайнмайера», и вот о чем на самом деле заявил на вчерашнем брифинге президент Зеленский. Предположение о том, будто бы подписание украинской стороной «формулы Штайнмайера» – это некий хитрый ход, сделанный в расчете на то, чтобы затянуть время, не выдерживает критики. Во второй раз, как это было уже однажды с Минскими соглашениями, этот номер не пройдет. Путин – не такой простак, чтобы позволить обмануть себя во второй раз и согласиться, например, на новый обмен пленными без получения теперь уже не только гарантий, но и реальных результатов по уничтожению суверенитета Украины. Более того, у Путина есть возможность повторить с формулой Штаймайера тот же трюк, что он проделал ранее с Минскими соглашениями. Он может передать текст формулы на международные площадки – в ту же ОБСЕ или же ООН – и дополнительно закрепить ее решениями этих организаций, в том числе и путем принятия соответствующей резолюции Совбеза ООН. Естественно, ни у ОБСЕ, ни у Совбеза ООН не будет против этого каких-либо возражений, и таким образом «формуле» будут приданы признаки части международного права. Тогда для осуществления расчленения Украины и уничтожения ее суверенитета на Зеленского и Украину будет давить уже не только один Путин, а вся система международного права со всеми ее организациями, а также лидерами зарубежных государств. И тогда Зеленский будет противостоять уже не одному Путину, а всей системе международного права и всему международному сообществу. Автором этих строк неоднократно подчеркивалось, что Путин нацелен на установление контроля над Украиной, а наиболее быстрый путь к этому обеспечивает реализация «формулы Штайнмайера». Если Зеленский действительно хочет такой судьбы своей стране, повторял автор данных строк, то он должен идти по этому пути: как можно быстрее подписывать «формулу Штайнмайера», как можно быстрее проводить встречу в «нормандском формате», выполнять Минские соглашения. Это – прямой, широкий, хорошо мощеный путь к уничтожению суверенитета Украины. Именно этот прямой, широкий, хорошо мощеный путь к уничтожению суверенитета Украины был избран Владимиром Зеленским 1 октября 2019 года.

Згодна з вами, Олесь, як же згодна. Перечитую " Холодний яр" і плачу. Вони так мріяли, вони життя поклали за свободу, за прапор, за мову, а ми...Як ми могли...Як ми можемо? Хто ж ми такі є? Без роду, без племені. Віддали все, що пращури нам залишили і пишаймося. Жах.

Віктор Бобиренко У мене питання до Володимира Олександровича. Хто ближче там, озвучте, пліз: 1. У ДНР 2,3 млн. населення. У ЛНР - 1,5 млн. Хтось сумнівається, що там (з цих 3,8 млн.) від мала до велика 73% прихильники рускава міра? (лише 25% за Вову і лише в межах похибки - за "хунту"). Хтось уЗеленських сумнівається, що там виберуть когось іншого крім Пушиліна і Пасічника? Хтось сумнівається, що тепер у будь-яких виборах москвофіли матимуть ці регіони в руках, будучи ідеологічними противниками всього українського? І що електоральне підсилення матиме ОПЗЖ? Що усі округи Донбасу на довиборах у ВР дадуть нам депутатів на підсилення Медведчука? 2. Хтось уявляє, як ті, хто колись утік від неминучих підвалів ДНР/ЛНР тепер повертаються додому? А їм услід кидають: "предатєлі". Бо якраз сєпарня буде ходити з виглядом переможців і казатиме "ми пабєділі і заставілі хунту счітаться с сабой". І дитину в школу не влаштуєш, бо затравлять. І українську мову там вчити не будуть, бо це мова "праклятих бєндєравцев". Хтось вже вичислив, що українські патріоти максимум - це приїдуть провідати родичів чи до рідних на могилки? І повернуться назад, сюди, де рускій мір не так проявлений. 3. Володимир Олександрович на весь світ, з трибуни ООН, заявив, що перемоги не ведуть до миру. І забув пояснити, як до миру приведе наша поразка. Бо ветерани цієї війни не винуваті, що за них підписали капітуляцію. Щось таке було з німцями у першу світову. І потім був реваншист Гітлер. Володимир Олександрович, з якого числа наша поразка приведе до миру? 4. Бабушка з Донецька, яка пекла внуку апалчєнцу на передову пиріжки, справно їздила отримувати на підконтрольну територію пенсію, дорогою попльовуючи в бік українського прапора. Внучок, канєшна ж, до Пенсійного фонду України імєлввіду платити. Так ось, тепер вже і мамі апалчєнца стукне 58 років. Вона вчила дітей у школі нєнавідєть "разжигатєлєйвайни" і вєлікаму і магучєму язику. У пенсійний фонд 5, 5 років не заплатила ні копійки. Але ж тепер ми маємо платити їй повноцінну пенсію, як вчительці у Полтаві? Ну, її ж стаж буде враховано, хоч вона і не платила? Бо горе переможеним, як казали ще гали? Хтось може пояснити суспільству, як такій вчительці тепер платитумуть надбавку за "заслуженого". Вона ж заслужила, да? 5. Хтось отримав минулого року заслуженого діяча культури ДНР. Тепер, по ідеї, з їх поверненням в Україну, сторона, що програла, має їх урівняти в правах. Хай мені пояснять, яка надбавка до зарплати буде у заслуженого діяча, який написав гімн ДНР? 6. Чи хтось сумніваєтьсяя, що це буде другий законопроект, який внесуть до парламенту нардепи-пушиліни? Про урівняння в правах пенсіонерів ДНР, без сплати у пенсійний фонд за ці роки. І шахтарям їх шахтєрських пенсі теж, хоч і від них копійки не надходило. І держслужбовців ДНР. Бо тяжко працювали в імя республіки. Вони ж заслужили, да? 7. А першим законопроектом, внесеним ОПЗЖ і пушиліними буде законопроект, який урівнюватиме в правах усіх ветеранів. Наших, і терористів. І їх настаящіє палковнікі будуть отримувати усі надбавки наших. Ну "ані же чесна сражалісь за сваі дама", да? І головне питання до суспільства. Хтось із нас вірить, що усе це принесе нам мир? А не новий виток протистояння? Мир навязаний нам. Шитий бажаннями пацифіста Зеленського, інтересами Кремля і втомленістю від нас і санкцій європейців. Я ж не один розумію, що це мир, шитий білими нитками? Хтось вірить, що пацифізм колись вів до миру?

Важко збагнути, чому вважається, що патріотизм - це прерогатива більшості. Якщо було б так насправді, колаборація ніколи б не перемагала. Насправді після військової поразки Франції величезна кількість французів підтримувала колаборантський уряд маршала Петена. А от патріотів на чолі з генералом де Голлем не підтримував майже ніхто - ні у самій Франції, ні у світі, ні навіть у вільних від гітлерівців французських колоніях. Оточення де Голля зневажливо називали «жидівським генштабом», маючи на увазі що от Петен і Лаваль, ці капітулянти - ото справжні французи. Просто якщо патріоти перемагають колаборантів, вчорашні прихильники поразки вмить стають більшими патріотами, ніж переможці і бігають з національними прапорами, як навіжені. А якщо колаборанти перемагають патріотів, зникає саме поняття патріотизму разом із самою державою, територія якої стає просто регіоном чужої країни. В історії України так траплялось неодноразово саме тому, що патріоти у нас постійно програють більшості, яка навіть і не претендує на патріотизм.

Костянтин Машовець 6 год · ЭТО пока ещё ОБРАТИМО... Что, в принципе и по-сути... вчера произошло...? Без всех этих "формул-шморкул" и прочих Штайнмайеров... брифингов и срочных маловразумительных пояснений А произошло следующее... По-сути, вчера был дан СТАРТ ПРОЦЕССУ РАСЧЛЕНЕНИЯ УКРАИНЫ... (собственно, именно по-этому в Кремле так херово скрываемое торжество...) Выбранное 73%-и "руководство" страны, а точнее Коломойский Игорь Валерьевич и примкнувшие к нему "инвесторы"... ОФИЦИАЛЬНО СОГЛАСИЛИСЬ с тем, что... теперь ЛЮБОЙ РЕГИОН УКРАИНЫ, подняв вооружённый мятеж при прямой поддержке и участии соседней страны, ну или группы стран, вполне успешно может изменить конституционное устройство ВСЕЙ УКРАИНЫ, вплоть до выхода из её состава...ну или получения той самой "широкой автономии" (стыдливо именуемой "особым статусом"), практически означающей собственную государственную независимость... Самое интересное... что эти "борцуны за мир"... даже не понимают чем всё МОЖЕТ кончится... и скорее всего... кончится... лично для них... ибо в конечном счёте КЛОУНА ПОВЕСЯТ... В ЛЮБОМ ВАРИАНТЕ... Дело в том, что МИРА на самом деле нихера не получится... Вполне возможно и судя по-всему, к тому оно всё и идёт... часть страны, в конечном итоге, в той или иной мере станет или протекторатом или вассальной территорией РФ (а вполне возможно и её частью), другая часть, вполне возможно весьма небольшая, станет восточно-европейской страной типа Словакии или Венгрии, членом НАТО и ЕС... естетственно, "резко анти-российской" Процесс "развода и разделения", скорее всего будет сопровождаться рубиловом, в сравнении с которым "события на Донбассе" покажутся так, лёгкой разминкой... ибо принадлежность к "ново-образованным" странам тех или иных территорий "старой Украины" во многих регионах её, "есть весьма спорной"... и всё это будет осложнятся "бизнесово-коммерческими" устремлениями делящихся... Где и как проляжет будущая граница, по Збручу или по Днепру, будет решаться... весьма, скажем так... неоднозначно... Конечно, вполне возможен и "мирный развод"... через всякого рода референдумы и плебесциты в отдельно взятых областях и под наблюдением всякого рода "миротворцев" и "международных организаций"... но, я в этом теперь сильно сомневаюсь... Скорее всего, будет сначала линия фронта... а потом она трансформируется в границу... В "борьбе за мир", эти уёбки, по-сути, развязывают новую войну, теперь на выживание и сохранения страны... НАСТОЯЩУЮ ГРАЖДАНСКУЮ... У меня вопрос к нашим военным... Вам не надоело....?

Костянтин Машовець Вчора о 13:34 · Перспективной целью развития Украины... до 2030 года должно стать... "преодоление голода..." и "рациональное использование океанов"..? СцукО, это глобально... Указ, прости господи Президета Украины, Зеленского № 722\2019

Volodymyr Viatrovych 32 хв. · «Зелю геть!» - новий кавер старого хіта. Звучить добре!

Ти що казав? Зараза — що казав? Як кулі клацали, мов вовчі жовті ікла. Ти обіцяв — навіки зав'язав Біль-білий день, що й світу вже не видко? Ти що казав? Що в зашморг затягнеш Мене, моїх дітей, мою дружину, Всіх націоналістів з України, Фашист червоний, землю забереш І на платформи — в болота сибірські, Людські кістки — на добриво візьмеш? Ти що казав — ти в тишу закуєш Оцей кортеж оскаженілих тигрів? Я ворог — так. На полум'ї тортур Мене огнем осяло зненавиди. Я ворог твій. Я ворог. Ворог. Видиш, Я — ворог твій — тобі мурую мур Імперії. Стараюсь до пропасниці, Закручений, як равлик, в ревматизм, Точу пісок, вишукую, як трясці, Для тебе золота. На твій не комунізм. Василь Стус. (1938-1985)

Отто Йорк парадоксы человеческого сознания а признайтесь себе, коллеги - ведь стало легче? после вчерашнего. а? ведь почти пол-года на психику давила полная неопределённость. как такое могло случиться? почему? кто виноват? откуда в стране столько долбоёбов?? что делать дальше? валить? тогда кого? или куда? проссто физически было нечем дышать от этих тяжелейших вопросов. и днём, и ночью не радовало практически ничего. даже секс! (прости меня, заратустра, за такую крамолу)). не говоря уже о прочих прелестях жизни а вот вчера будто выдернули, наконец, больной зуб. да, жутко, больно, внезапно. но, бля, спустя сутки - облегчение. всё встало на свои места. враг не в кремле? окей. пунш - так пунш. Майдан - так Майдан. в октябре - так в октябре. чё тянуть до зимы, действительно дело привычное, знакомое. и святое. и лучшие люди державы потянулись знакомым маршрутом. вчера на киевский майдан - сегодня по всей стране. как будто и не расходились после февраля 14-го. как будто и не было этих тяжелейших пяти с половиной лет обидно, конечно, что опять бег по спирали. но лишь бы не по кругу. лишь бы каждый следующий майдан был маленькой, но ступенькой вверх. ещё на пол-шага дальше от смрадной полусгнившей империи зла в сторону общечеловеческой цивилизации а сегодня к облегчению примешалось ещё и злорадство : рано радуетесь, мокшане - "ще не вмерла України ні слава, ні воля". потираете свои потные ручонки? думаете, слил наш додик Украину? а хер вам на рыло. в 14-м у вас ни хрена не выгорело - и дальше хер выгорит у нас теперь сотни тысяч обстрелянных бойцов и миллионы злых Украинцев. настолько злых, что их нынешней злобы с лихвой хватит на всех - и на ваших, и на наших. мы теперь готовы воевать на два фронта. и с вашей заразой, и со своей. коей более, чем достаточно, увы. но ничё, справимся да, и спасибо "западу" - относительного известного бЕндеровского тезиса "европа нам поможет" развеялись последние иллюзии. сами. всё сами. все эти современные страусы от политики - макроны-меркели-трампы - очень ненадёжные союзники пресловутая формула "штайнмайер+", открывающая путь к снятию санкций и триумфальному возвращению рашки в когорту первоочередных торговых партнёров, вызвала нескрываемый восторг в кругах этих бесхребетных. так и запишем... так что, вчера у нас началась новая страница нашего извечного противостояния с мордором. враг хитёр и подл. это общеизвестно. зато мы злы, умны и память у нас хорошая. мы помним и Небесную сотню на Майдане - и Небесные тысячи на Донбассе и эта память не даст нам испугаться, проявить нерешительность и сдаться на милость поработителей. не тот виток истории, ребята. у нас таки есть Нація. факт посему : слава Нації смерть ворогам

Демократична Сокира 5 год · Є така традиція в українців: раз в кілька років збиратися на Майдані і давати владі копняка під зад. Так було в 2004, в 2013, і так може статися зараз. Якщо Зеленський не скористається останнім шансом та не усвідомить, що закінчує епоху України, а не всі ті епохи, які обіцяв перед виборами. Самі дії президента та його найближчого оточення змусили нас вийти сьогодні на вулиці в багатьох містах України. Формула Штайнмайера і весь ажіотаж навколо неї, з усіма недомовленостями з боку влади та поступками російські стороні з боку тієї ж української влади дають підстави нам думати: "а чи дійсно ви працюєте на Україну, пане Зеленський?" Сьогодні ми вийшли на Майдан, щоб показати: ми готові захистити Україну. Ми не зрадимо пам’ять тих, хто загинув за волю України, і не дамо владі здати незалежність, за яку воювали і перемагали. Зараз настав час єднатись. Ці на перший погляд прості, але правильні слова, сказав на Майдані Юрій Гудименко. "Немає сенсу вступати у суперечки, а є сенс усім проукраїнським силам стати пліч-о-пліч. Бо інакше будемо лежати поруч у могилі. Всі: націоналісти, праві ліберали, центристи – усі, хто за Україну і проти Росії". Сьогодні за нашої участі було створено єдиний центр координації ветеранських, громадських та політичних рухів для того, аби протистояти капітуляцї разом. На Майдані виступали ветерани, волонтери, політики та активісти з різних сил, частина з яких знаходяться між собою у конфлікті. Точніше, мабуть, знаходилась – до сьогодні. Витівка Януковича в листопаді 2013-го, як і заяви про формулу Штайнмайера зараз – це загрози, які нависають над нами та водночас поєднують усіх в спільний протест. Ні, ми не прийшли на Майдан, щоб просто постояти і посвітити обличчями. Ми запропонували свої вимоги, які одноголосно підтримали, здається, всі, хто був на акції. Ці вимоги – до Банкової – місця, де сидить президент і куди ми всі направилися з Майдану. Там, на Банковій, (поки що) сидить людина, яка відповідає за суверенітет та безпеку. Які, на жаль, зараз під великою загрозою. Наші вимоги такі: 1. Заборонити будь-який особливий правовий режим, що обмежить суверенітет України чи дію загальнонаціонального законодавства на окремих її територіях. 2. Заборонити звільнення від відповідальності членів незаконних збройних формувань, які чинили важкі злочини на території України. Заборонити бути обраними в органи влади для усіх членів незаконних збройних формувань чи колаборантських "адміністрацій". 3. Заборонити добровільну передачу під контроль незаконних збройних формувань, іноземних військ чи невстановлених бойовиків будь-яких населених пунктів на території України. 4. Заборонити утворення чи існування будь-яких недержавних чи регіональних збройних угруповань на території України. 5. Заборонити визнання виборів будь-якого формату на території України, яка (в тому числі увесь її адміністративний кордон) не перебуває під військовим та адміністративним контролем України. Але коротко всі ці тези вміщувались у два слова: "Ні капітуляції". Акція завершилася, але люди не розходилися. Принесли шини. Шини, які стали для політиків символом. Символом їх минущості за умови, коли вони йдуть не туди і не з тими. Простіше кажучи, шини – це попередження, що все може запалати. Тисячі людей залишалися на Банковій ще декілька годин. І не лише там. Ми були в Запоріжжі, Львові, Чернівцях, Чернігові, Краматорську, Черкасах, Миколаєві, Дніпрі, Сумах та Харкові. Звіт про ці події буде завтра, але подякувати всім, хто прийшов, можна вже зараз. І ми були не самі. Поряд з нами були партії та організації, які нам не подобаються, з якими у нас протилежні погляди на ряд питань. Проте на це можна закрити очі, коли йдеться про долю держави. Без жодних перебільшень та пафосу - сьогодні був важливий день, коли активна частина суспільства показала, що не хоче визнавати вбивць та колаборантів. Що не хоче узаконення агресії Росії її втручання у справи України. На превеликий жаль, президент та нинішня, вибачте за слово, політична еліта, мають певні, м'яко кажучи, розходження у цьому питання. Але для цього ми вийшли на вулиці по всій країні. І будемо лупати сю скалу. Тримайте сокири гострими, а розум – чистим. Ваша Партія.

Олександр Дедюхін Мало вам одной капитуляции? Держите следующую, энергетическую. По плану, в 2023 году Украина должна была интегрироваться в единую энергосистему с Европой, но по условиям интеграции, год до этого наша энергосистема, чтобы доказать свою эффективность, должна работать автономно. В принципе, это было бы возможно, если бы не Коломойский и его верный пес Андрей Герус – глава комитета ВР по энергетике. Это только в нормальной реальности глава парламентского комитета Украины отстаивает интересы Украины. А в нашей искривленной вселенной человек на государственной должности отстаивает интересы приемной бабушки. И если в угоду бабушке нужно капитулировать перед Россией – Герус это сделает. С ноября 2015 года мы не импортировали электроэнергию из России. Справлялись, и дальше бы справлялись, если бы не одно «но». И «но» это называется ферросплавные заводы Коломойского и компания «United Energy», которая связана с ним же. С 1 октября «United Energy» покупает электроэнергию на России у «Интер РАО ЭАС», председателем совета директоров которой является Игорь Сечин – человек из санкционного списка США за аннексию Крыма – враг Украины. Такая вот «торговля на крови» с отягчающими. Рашка всегда пыталась плотно держать своих соседей и всю Европу в энергетическом капкане. Энергоносители – политическое оружие запоребриков. Мне сложно даже сказать, сколько раз Россия в самый неподходящий момент угрожала прекратить поставки газа, угля и электроэнергии. Предпоследний случай произошел этим летом, когда были остановлена отгрузка угля для Луганской ТЭС, в результате чего прифронтовая область оказалась на грани отключения от электричества. А последний (на данный момент) – 1 октября, когда эрэфия заблокировала транзит угля через Белорусь. И это ложится в схему импорта электроэнергии – зачем же уголь для украинских электростанций, если благодаря «сладкой парочке» Герус-Коломойский страна закупает электроэнергию в России… Я помню, что энергошантаж для России – привычное дело, вы помните, а вот Герус нет и лоббирует импорт электроэнергии из РФ, садит нас на российскую энергетическую иглу, что закрывает возможности политического и энергетического интегрирования с Европой. И открывает для интеграции с Россией. А кроме того, зима близко. И совсем не исключено, что, сделав нас зависимыми от своей электроэнергии, РФ уже этой зимой не отключит ее. Потом, конечно, включит, в обмен на федерализацию, отказ от Крыма и несколько тысяч девственниц. Отныне мы 20% электроэнергии в угоду Коломойскому будем импортировать из РФ и Белоруси. Украинские ТЭЦ , в т.ч. и государственной «Центрэнерго», остановятся. Угольная отрасль загнется, «Энергоатому» придется уменьшить производство. Наши шахтеры и энергетики останутся без работы, но зато Герус, Коломойский, Сечин, а также бюджет РФ будут в выигрыше. Энергетическая капитуляция выглядит так. Формула Штайнмахера приближает к капитуляции военной. Сколько осталось до капитуляции полной, как думаете?

С некоторого времени, тщательно подбираю страну происхождения своих покупок. Потому, что знаю, что бизнес со страной агрессором, испокон веков и по всем правилам проходит однобоко: Можно продавать всё что угодно, кроме стратегически важного товара, и зарабатывать на этом неплохие дивиденды. Но, упаси Боже, что либо купить у врага и дать ему возможность заработать, поддержать собственную экономику и тем самым стимулировать агрессию против вашей страны. Хороший вопрос возникает: те, кто делает иначе, они диверсанты, или люди без Родины? Пример первый. К середине 1999 года Россия во весь голос заявила о "несанкционированном отборе из ГТС российского газа". Наши мужновласці в ответ дружно покивали - признали. Так как "отобранный" газ предназначался для заводов у которых есть собственники, то разумеется выгодополучателями были именно они. Расплатилась за газ, почему-то, Украина стратегическими ядерными бомбардировщиками Ту-160, при этом ещё и приобрела для себя репутацию ненадёжного транзитёра и попросту государства-вора. Кстати, именно этот ярлык был к нам прикреплён во время газового противостояния в 2008 году, для подписания нами невыгодного газового договора. Эпизод второй: при огромном потреблении газа как сырья для хим. промышленности, опять же заводами наших олигархов, сильно ощущалась дороговизна российского газа по контракту 2009 года. Как решили проблему? - Харьковскими угодами. А именно: скидка на цену российского газа на сто долларов за тысячу кубометров, взамен на пролонгацию размещения военных баз российского Черноморского флота до 2042 года. Чем всё закончилось? - Зелёными человечками с тех самых баз, и аннексией Крыма. То есть, за дешевизну газа для неэффективных предприятий наших собственников рассчиталась вся страна. С газом наигрались, теперь есть трубопроводы в обход Украины и тем самым давить и шантажировать нас уже не эффективно. Теперь можно поиграть и с другим ресурсом. Сегодня, в условиях конкуренции (псевдоконкуренции) на энергетическом рынке Украины основным постачальником эл. энергии являются предприятия, находящиеся в собственности бенефициара, ну, скажем так, под названием А. На этот рынок, активно выходит второй игрок - то же олигарх - К. Для более-менее состоятельной конкуренции второму не хватает сырьевого ресурса - электричества. Как выходим из положения? Да, ну конечно же старым и "добрым" методом - закупим его у страны агрессора. Давайте его проспонсируем немного, для войны против нас, для погибших солдат и матерей, которым после такого свет будет не мил. Это же так здорово, впоследствии подсесть на крючок кремлёвского шантажа, скроенный по лекалам газового шантажа. Что-то мне подсказывает, что попав в зависимость от поставок данного ресурса, опять расплатится Украина, то есть, мы с вами как общество и граждане. И цена эта будет непредсказуема, потому, что пройдя через эту череду кризисов, аннексий, потерь непрекращающейся войны у нас нет дополнительного запаса прочности. И мир нас не поддержит, потому что вместо того чтобы наращивать собственную экономику, производя новые энергогенерирующие мощности, наши олигархи умеют только выхватывать у ослабленного государства готовые предприятия, беспринципно договариваться с оккупантами, и торговать Родиной. Хотя о чём это я, "двойное гражданство в Украине запрещено, а множество гражданств - нет"...

Віктор Бобиренко У ДНР 2,3 млн. населення, у ЛНР - 1,5 млн Хтось сумнівається, що там (з цих 3,8 млн.) від мала до велика 73% прихильники рускава міра? (лише 25% за Вову і лише в межах похибки - за "хунту"). Хтось уЗеленських сумнівається, що там виберуть когось іншого крім Пушиліна і Пасічника? Хтось сумнівається, що тепер у будь-яких виборах москвофіли матимуть ці регіони в руках, будучи ідеологічними противниками всього українського? І що електоральне підсилення матиме ОПЗЖ? Що усі округи Донбасу на довиборах у ВР дадуть нам депутатів на підсилення Медведчука? Хтось уявляє, як ті, хто колись утік від неминучих підвалів ДНР/ЛНР тепер повертаються додому? А їм услід кидають: "предатєлі". Бо якраз сєпарня буде ходити з виглядом переможців і казатиме "ми пабєділі і заставілі хунту счітаться с сабой". І дитину в школу не влаштуєш, бо затравлять. І українську мову там вчити не будуть, бо це мова "праклятих бєндєравцев". Хтось вже вичислив, що українські патріоти максимум - це приїдуть провідати родичів чи до рідних на могилки? І повернуться назад, сюди, де рускій мір не так проявлений. Віктор Бобиренко

Олександр Сурков 1 жовтня о 10:19 · Как-то все у слуг все ускоряется, словно "молодая команда лидеров нации" несется под горку на стареньком "Ланосе" с разболтанным рулем и отказавшими тормозами. Позорные косяки в темпе ежедневного шоу. "Моника Зелински", отставка Данилюка, позор с Бабьим Яром, кидающаяся на журналиста Мендель, тупо сплагиаченный с документа ООН президентский указ. Теперь вот Разумков подал в отставку с поста главы партии "Слуга народу". Ну как партия - электоральный бренд, должность свадебного генерала конечно. Однако. Тут фишка в том, что у нас по Конституции в случае досрочной так скажем отставки президента его обязанности переходят к спикеру рады, кем Разумков на сегодня является. То есть в случае парламентского либо уличного импичмента, а также "состояния здоровья" именно он и станет главной страны. Разумков умный. Если он такую перспективу для себя видит, но при этом не хочет дальше ассоциироваться с кварталовской гопой, то уже совсем интересно. Тут на мой взгляд главное - не дать Богдану свалить из страны...

Данило Борисенко Добрий ранок, Громадянине! Не знаю, чи гарно ти виспався. Я от поганенько. Нас знову обстрілювали сьогодні. Як і вчора. І, впевнений, що завтра теж будуть. Ми прокинулись вранці, ти і я. Кожен у своїй оселі. Попили каву. Зібралися на роботу. Ти взяв портфель, рюкзак або сумку. Я вдягнув РПС і бронік. Ти взув кросівки, а я берці. Ти взяв ключі від машини, а я автомат. Не знаю, як виглядає під'їзд твого будинку, а мій я сфотографував для тебе. Але, братику... Сьогодні від тебе залежить більше, ніж від нас тут. Наша робота проста і зрозуміла - ми тримаємо фронт. Тут і зараз. А вам тепер тримати фронт інший. Підступніший і величезний. Що розплескався зеленими шмарклями по всій країні. Я дуже надіюся на тебе, Громадянина нашої країни. Я не перестану стріляти. А ти не переставай боротися. Не дай їм капітулювати. Я не хочу вчити свою дитину воювати. Чуєш?

⚡️ Пластун Роман Тимоцко виступив із промовою на Генеральній Асамблеї ООН. Там, у Нью-Йорку, Роман представляє українську молодь 🇺🇦 У своїй промові він розповів історію 19-річного Андрія Ейдера, який провів 286 днів у російському полоні після захоплення українських суден у Керченській протоці. Замість того, щоб присвячувати свої таланти розвитку України, він як і багато інших молодих українців пожертвував своїми життєвими планами заради безпеки нашої держави. "Історія Андрія, який, на щастя, нещодавно повернувся в Україну з полону, нагадує нам, що багато українців досі незаконно ув'язнені. А мільйони піддаються жахливим порушенням прав людини Росією в тимчасово окупованих українських територіях - Криму та частині Донбасу" - зазначив Роман у своєму виступі. Пишаємось цією важливою місією Романа: поширення позиції української молоді до світової спільноти. Також знаємо, що пластовий герб-лілея на його піджаку є не випадковістю, а важливим нагадуванням зберігати пластові цінності, де б він не був.

🇺🇦 "Де пам'ять, там слів не треба", – написано на пам'ятнику Андрію Марунчаку, який загинув під час бою 13 серпня 2014 року на Луганщині. Нині б Народному Герою України виповнилося 53 роки. Пам’ятаємо… Андрій Марунчак разом із молодшим братом Петром одразу після початку військових дій на Донбасі добровольцем пішов служити в афганську сотню 24 батальйону "Айдар". Дружинам обидва сказали, що поїхали на заробітки. Загинув по-геройськи. Це була битва за Новосвітлівку. Перед цим він зняв свої бронежилет і каску та віддав їх солдату. А далі була битва… Російські танки йшли на наших військових. Андрій відвів вогонь на себе. Його поранило, але він встиг дістати гранату і влучив нею у ворожий танк. Машина вибухнула. Тим часом наш танкіст зробив два точні постріли і підбив два інші ворожі танки. В Андрія Марунчака залишились дружина Оксана, донька, син і брат Петро. #Opendata #Суспільнеоко #НароднийГеройУкраїни #Марунчак

Олексій Арестович Я тут задумался на тему: - а чтобы я делал, будучи президентом Украины в настоящий момент? Какие реальные варианты в распоряжении? 1. Строк действия закона про особый статус ОРДЛО, который проклятый Порошенко навязал несчастному Зеленскому, истекает 1 января 2020 года. Именно в этом законе закодированы все ужасные ужасы: про выборы, про народную милицию, про русскый язык, про неправильную передачу границы и т.д. 2. Спокойно тянем до 1 января. 3. 2 января поздравляем всех «международных лидеров» с Новым годом и говорим, что не хочет народ Украины продлевать этот закон. Не нравится он ему. 4. Но, поскольку мы конструктивные и очень хотим мира, как все, даже больше, чем все, наш парламент принимает новый закон: «Про основы государственной политики в вопросах декокупации Донбасса и Крыма». 5. В этом законе определяем, что за основу урегулирования на Донбассе и Крыма берём ливанский вариант, как пример удачного урегулирования сложного конфликта. А именно: вне зависимости от гражданства военнослужащих, 1 и 2 армейские корпуса, в полном составе выводятся на территорию РФ. Эти структуры - их детище и, значит - их проблема. 6. Амнистию рассматриваем. Для тех, кто с территории России, в определённом Украине порядке, будет подавать соответствующие прошения. 7. На границу с РФ - миссию ООН по недопущению конфликта. 8. Переходный период на 3 года в ОРДЛО. Военно-гражданская администрация Украины. Выборы проводятся через три года, после признания международной комиссией результативным выполнение соответствующей социально-экономической программы по восстановлению Донбасса. 9. Юрисдикция - суды, законы, правоохранительные органы - только украинские. 10. Презентуем «Закон», как коллективную волю Украинского народа. Можно закрепить референдумом. 11. Внезапно обнаруживаем, что основой урегулирования по Минским соглашениям был как раз старый Закон об особом статусе ОРДЛО. 12. Говорим «ой, так получилось» и предлагаем выполнять Минские соглашения на основе нового закона. Заверяем в полной приверженности Украины этим самым соглашениям. 13. Призываем Кремль продемонстрировать действительное желание мира и поступить, как Израиль в 2000, который вывел войска из Ливана в одну ночь и забрал с собой произраильскую Армию Южного Ливана на свою территорию. 14. Призываем Нетаньяху оказать Путину консультативную помощь. 15. Призываем Макрона и Трампа вместе с Меркель, поспособствовать установлению всеобъемлющего мира на Донбассе. 16. Нежно напоминаем, что в отношении Крыма действует тот же план. Новый комплекс мер по обеспечению реализации Минских соглашений: 1. Снимаем все ограничения на применение ВСУ по оккупационным войскам, кроме авиации (согласно Минским соглашениям-1). 2. Начинаем активную оборону - открытие огня по противнику не в ответ, а на упреждение. 3. Неофициально даём понять, Кремлю, что в случае эскалации с их стороны, спецмероприятия переносятся на территорию России. ———— Подписываем: «Целую, люблю. Народ Украины». Рассылаем открытки, в которых называем все это «формулой Штайнмайера».

Демократична Сокира. Дніпро 1 год · Вчора Дніпро приєдналось до всеукраїнської акції «Ні капітуляції!», яка пройшла в багатьох містах України. Ті, хто вийшов на майдан біля ОДА, позначили свою позицію проти приставання на умови агресора, проти виконування його вимог, тим більше в односторонньому порядку. Навіщо Україні зустріч у нормандському форматі, якщо ми вже згодні виконати всі умови агресора? Що це, як не капітуляція? Як можна погодитись ввести на постійній основі те, чого ще ніхто не бачив? Партія «Демократична сокира» вимагає: 1. Заборонити будь-який особливий правовий режим, що обмежить суверенітет України чи дію загальнонаціонального законодавства на окремих її територіях. 2. Заборонити звільнення від відповідальності членів незаконних збройних формувань, які чинили важкі злочини на території України. Заборонити бути обраними в органи влади для усіх членів незаконних збройних формувань чи колаборантських "адміністрацій". 3. Заборонити добровільну передачу під контроль незаконних збройних формувань, іноземних військ чи невстановлених бойовиків будь-яких населених пунктів на території України. 4. Заборонити утворення чи існування будь-яких недержавних чи регіональних збройних угруповань на території України. 5. Заборонити визнання виборів будь-якого формату на території України, яка (зокрема увесь її адміністративний кордон) не перебуває під військовим та адміністративним контролем України. І головне — саме сьогодні час, забувши про чвари та амбіції, об’єднатися всім силам, які відстоюють незалежну Україну.

Увага всім! Настав час приймати рішення. Без яких неможливо діяти. Вчорашній день показав нашу силу, і здатність до взаємодії. Ми відкинули будь-які політичні розбіжності і об'єдналися. Ми сказали - і нас почули. Навіть якщо вони затискали вуха. Тепер прийшов час приймати рішення. Буде Віче. Справжнє. Вперше за багато років. Віче - це коли громадяни країни, збираються щоб вирішити долю країни. І узгодити дії. Цієї неділі, 6 жовтня в 12.00 ми зберемося на Майдані в Києві, і на майданах всієї України. Будемо радитися і приймати рішення. Ми кличемо всіх приєднатися до нас, і до Руху Опору Капітуляції, в який ми входимо, і який повністю підтримуємо. Вважайте, що це початок мобілізації. Мобілізації тих, хто вже рятував Україну. Пора зробити це ще раз. Ми воювали на війні і в тилу. Тепер ми повинні не дозволити тихо капітулювати. І знищити країну і державу. Приходьте. Приїжджайте в Київ, або збирайтеся в своїх містах. Нам важливий кожен з вас. Нам потрібен кожен з вас. Залиште всі образи і розбіжності вдома - і приходьте. Час настав. А тепер доведемо цю інформацію до кожного. Робіть репост, і залишайте "+" в коментарі. Донести до кожного. Запросити всіх. Це головне завдання. Список локацій: Запоріжжя, майдан Героїв Херсон, пл.Свободи Івано-Франківськ, Грушевського, 21 Суми, пл. Незалежності Дніпро, пр. Поля1-2, ОДА Харків, пл. Свободи Чернівці, центр. Площа, пам'ятник Шевченка, Вінниця - Майдан Небесної Сотні Тернопіль, Грушевського 8, ОДА Кропивницький, пл. Геров Майдана Львів, пр. Свободы, біля памятника Шевченка Кривий Ріг, площа Горького біля стели із фото полеглих Героїв" Миколаїв, пл. Соборная, біля ОДА Маріуполь,площа біля Драмтеатру Хмельницькій - Майдан Незалежності Краматорськ - площа Миру Полтава. Площа перед Полтавською ОДА Одесса, приморський бул, біля Дюка Чернігів - біля пам'ятника Небесної Сотні. Сєвєродонецьк, біля будівлі Луганської ОВЦА, пр.Центральний, 59. Мелітополь, площа Перемоги Краматорськ, сквер Шевченка у пам'ятника Нікополь - біля міської ради Рівне, біля ОДА, Майдан просвіти, 1 Козятин,Вінницька обл. - площа біля РДА Житомир, майдан Корольова, під ОДА Черкаси б. Шевченка 185 Славута Хмельницька область, майданчик “Вільний вогонь” Додавайте в коментарях те, чого не вистачає, або потрібує корегування. Ми будемо постійно робити апдейт І не забувайте про репост. У нас не так багато часу. Слава Україні! #читаємо_вголос Гліб Бабіч

Віталій Портников 1 год · Путину не нужна даже рыхлая Украина. Ему нужна Россия. Россия в Украине. Россия в Киевской области и Харьковской, в Винницкой и Сумской. А Галичину он оставит Польше - чтоб не бузила и пусть подавятся. Такой простой и ясный план. Зеленский для Путина - инструмент не кастрирования Украины, как для западных "доброжелателей" этой страны, а ее ликвидации. Ну а перед ликвидацией - дестабилизации. Чтобы в стране вспыхнул настоящий пожар, который уже никто не сможет погасить. Никто, кроме Путина, разумеется. Он - известный пожарный, посмотрите на Алеппо. Надежды на то, что Зеленский собирается "перехитрить" Путина, что он просто старается угодить своему электорату, продемонстрировать миролюбие и стремление остановить войну, но вовремя остановится, базируются на непонимании не то чтобы психологии самого Зеленского, но миллионов таких, как Зеленский, - миллионов жителей восточных и юго-восточных областей Украины. Эти люди все еще живут в Советском Союзе. Для них настоящий президент - Путин. Да, многие из них могут на него обижаться за то, что забрал у них, таких маленьких и миролюбивых, Крым и лишил возможности спокойно загорать в курятниках, - и потому они, бывшие избиратели Януковича, голосуют за Зеленского, а не за какого-нибудь Бойко. Но подспудно они понимают, что Путин был прав, что нечего было скакать на Майдане, что крымчане сами хотели и так далее. Я встречаю таких людей в университетских аудиториях Харькова, Одессы или Днепра - и если так думают студенты, будущие политологи и журналисты, то даже не спрашивайте меня, что думают на рынках или в такси. Конечно, при этом есть и другие люди. Их тоже миллионы, и они никакого Путина в Украине не хотят. Но им объяснили, что все проблемы - не в России и войне, а в коррупции и лживой элите. Поэтому и они на выборах голосовали за Зеленского, а в парламент избирали тех, кто слово "Штайнмайер" не выговорит даже с третьего раза. Зато - слуги народа! А то, что в распущенный Зеленским парламент многие приходили сразу с Майдана и слугами себя не называли, забыли, будто бы и не было этого никогда. Если бы Зеленский был ближе к этим, вторым, еще была бы надежда, что он остановится. Но Зеленский - плоть от плоти тех, первых. Он родился среди них, воспитывался среди них, жил среди них и другой Украины не знает, не понимает и знать не хочет. Именно поэтому в бытность свою комиком он называл Томос "термосом", а в бытность президентом появился у мемориала в Бабьем Яре только после публичного скандала. Именно поэтому он пойдет туда, куда будет зазывать его кремлевский обитатель. Тем более что Макрон и Меркель будут его туда подталкивать - пока не поймут, что уже поздно. А Трамп, конечно же, не будет мешать - с чего бы это Трампу мешать Зеленскому? Поэтому надежда - она не на Зеленского. И не на Запад. Она на украинский народ, который в решающий час способен будет бросить вызов даже не своему президенту, а своему обывателю. А не будет способен - никакой Украины не будет. Будет "формула Штайнмайера".

Юрій Бірюков 2 год Любопытно, а этим веселым зеленым ребятам никогда не говорили, что тушить костер бензином чревато? Я вот сейчас реально не шучу - они так напряглись по поводу событий последних двух дней, что решили завтра провести брифинг генпрокурора, на котором будет объявлено о подозрении Порошенко в превышении власти. Потом через ВР лишить его депутатской неприкосновенности и арестовать. И весь этот феерический план задуман для того, чтобы его испугать и остановить. Понимаете? Эти зеленоватые имбецилы решили испугать его. Испугать, ага. Человека, который не боялся Путина. Арестом. И арестом они решили погасить уличные выступления. Сцуко, это диагноз.

Каково играть с известным шулером? На что надежда? Из рассказа Бачо Корчовала: во время президентского срока Эдуарда Шеварнадзе в Грузии, Россия постоянно педалировала сепаратисткие процессы Абхазии и Южной Осетии. Тбилиси, идя на поводу такого давления предоставила этим территориям широкую автономию. Россия, в качестве посредника, настаивала на федерализации Грузии. Грузия не хотела принимать такого решения, но конфликт беспросветно затягивался, помощи от других государств не было, и тогдашний президент согласился на это условие. Что он услышал в ответ на согласие поменять конституцию Грузии? - Никакой федирализации, создавайте конфедиративное устройство территорий! Что было далее - всем известно. Революция Роз, Саакашвили во главе республики. Взяв на себя обязательства выполнять государственные реформы, в 2008 году, поддавшись на провокацию со стороны Южной Осетии Россия, под видом миротворцев вторглась в Грузию. И была кровавая война, жертвы, запоздалая реакция Западного (цивилизованного?) сообщества. Продвижение российских войск остановилось после лишь после личного предупреждения президента США, телефонным звонком в Кремль. Президент Франции Саркози согласился быть посредником и гарантом миротворческих процессов среди воюющих сторон. В договорённостях, было много чего, но очень важное, это то, что Россия, после выполнения обязательств со стороны Тбилиси, выведет свои войска. И что же? Войска стоят и по сей день. Саркози, со своими гарантиями, "ушёл в политическое небытие", а США, в лице госсекретаря Хиллари Клинтон навестила Лаврова со строительной кнопкой в форме бутона, призвала Россию к "перегрузке" (перезагрузке) отношений. Хлопнули в ладоши, и мир, труд, жевачка. Делая выводы из предыдущих историй, кто мне может ответить, отведёт ли Россия своих орков из ОРДЛО, отдаст ли контроль границы Киеву? Тем паче, Пушилин и Пасечник чётко заявляют, что после их легимитизации никаких украинских органов власти , никакого контроля границы... И нет причин им не верить. Для чего намеренно идти в капкан, зная о последствиях? Для чего садиться за стол играть с шулером? Интересно, Трамп уже заготовил новую кнопку для "перезагрузки"? Как бы поступил Израиль в подобной ситуации?

Володимир Омелян Миле відео «найвеличнішого лідера сучасності» 100%, цього ролика ми сьогодні би не побачили, якби не вийшли на Майдан вчора. Гарно, що риторика змінюється, щось пояснюють, а в кінці навіть зворушливе «Слава Україні!», яке я почув чи не вперше. Йому стало страшно. Це добре, але пізно. Бо нам - не страшно. Після «блискучих» українсько-американських переговорів, максимум, куди його можна випускати - до роялю. Держава так не працює: я спершу щось ляпну, потім щось зроблю, а далі розберемося - що з цього вийде. Якщо рівні правила гри: то спершу олігархи, насамперед рідні, а далі ФОП. Якщо справедливість - то самі не порушуйте спершу закон. Якщо мир - то спершу втратьте власного друга чи родича на донбаській землі, а далі простягніть руку його вбивці. Це Україна, хлопче, а не 95 квартал! В цю неділю, 6 жовтня, о 12:00 на Майдані. Запишемо свій ролик 😉

Олексій Петров Как судачили сегодня два горобца на каштане біля автобусной остановки, после вчерашней всеукраинской акции «Ні капітуляціі», зеленые большевики изрядно струхнули. Оно то и понятно, писать сценарий про игру писей по клавишам и думать, как бы заковыристей вывалять Украину в грязи со сцены в Юрмале, это одно. Тут всё понятно. А вот услышать от тысяч украинцев «Да вы шо, уху ели?», это совсем другое. Страшно и как следствие непонятно. Для главного большевика получилась классическая вилка. С одной стороны Вова Кремлевский судя по всему давит сверху, наче стотонный пресс. Дескать мы же договорились, ты мне должен и всё такое! Но Вова далеко, в Москве. А тут, в Киеве уже шины под ОПу приволокли. Кагбэ намекая. И решили мабуть большевики внять просьбам Андрюхи, одного из слуг незабвенного Профессора. Тот давеча разразился истерикой с требованием как можно скорей посадить Пороха, пока не поздно! Бо протесты нарастают. И чем это заканчивается, такие консультанты знают прекрасно. А потом снова бежать! Скользко. Темно. Ветки. Собаки и бабайка. Проще посадить политика мирового уровня и сразу вжууууууухххх, все по домам? Смотреть сериалы, мазать кассовые аппараты на хлеб и готовится к завтраку на границе с московией? Так вот. Напомню большевикам, про такую интересную науку, как статистика. И вот по её данным, на президентских выборах, за Петра Порошенко проголосовали 4,5 МИЛЛИОНА человек! Активных граждан! По всей Украине! Дальше думайте сами…

Портников: Путину не нужна даже рыхлая Украина. Ему нужна Россия. Россия в Украине. Россия в Киевской области и Харьковской, в Винницкой и Сумской. А Галичину он оставит Польше - чтоб не бузила и пусть подавятся. Такой простой и ясный план. Зеленский для Путина - инструмент не кастрирования Украины, как для западных "доброжелателей" этой страны, а ее ликвидации. Ну а перед ликвидацией - дестабилизации. Чтобы в стране вспыхнул настоящий пожар, который уже никто не сможет погасить. Никто, кроме Путина, разумеется. Он - известный пожарный, посмотрите на Алеппо. Надежды на то, что Зеленский собирается "перехитрить" Путина, что он просто старается угодить своему электорату, продемонстрировать миролюбие и стремление остановить войну, но вовремя остановится, базируются на непонимании не то чтобы психологии самого Зеленского, но миллионов таких, как Зеленский, - миллионов жителей восточных и юго-восточных областей Украины. Эти люди все еще живут в Советском Союзе. Для них настоящий президент - Путин. Да, многие из них могут на него обижаться за то, что забрал у них, таких маленьких и миролюбивых, Крым и лишил возможности спокойно загорать в курятниках, - и потому они, бывшие избиратели Януковича, голосуют за Зеленского, а не за какого-нибудь Бойко. Но подспудно они понимают, что Путин был прав, что нечего было скакать на Майдане, что крымчане сами хотели и так далее. Я встречаю таких людей в университетских аудиториях Харькова, Одессы или Днепра - и если так думают студенты, будущие политологи и журналисты, то даже не спрашивайте меня, что думают на рынках или в такси. Конечно, при этом есть и другие люди. Их тоже миллионы, и они никакого Путина в Украине не хотят. Но им объяснили, что все проблемы - не в России и войне, а в коррупции и лживой элите. Поэтому и они на выборах голосовали за Зеленского, а в парламент избирали тех, кто слово "Штайнмайер" не выговорит даже с третьего раза. Зато - слуги народа! А то, что в распущенный Зеленским парламент многие приходили сразу с Майдана и слугами себя не называли, забыли, будто бы и не было этого никогда. Если бы Зеленский был ближе к этим, вторым, еще была бы надежда, что он остановится. Но Зеленский - плоть от плоти тех, первых. Он родился среди них, воспитывался среди них, жил среди них и другой Украины не знает, не понимает и знать не хочет. Именно поэтому в бытность свою комиком он называл Томос "термосом", а в бытность президентом появился у мемориала в Бабьем Яре только после публичного скандала. Именно поэтому он пойдет туда, куда будет зазывать его кремлевский обитатель. Тем более что Макрон и Меркель будут его туда подталкивать - пока не поймут, что уже поздно. А Трамп, конечно же, не будет мешать - с чего бы это Трампу мешать Зеленскому? Поэтому надежда - она не на Зеленского. И не на Запад. Она на украинский народ, который в решающий час способен будет бросить вызов даже не своему президенту, а своему обывателю. А не будет способен - никакой Украины не будет. Будет "формула Штайнмайера".

Ви що-небудь чули про On 3 wheels - Фонд здійснення мрій? Це дуже добра волонтерська ініціатива, яка дарує людям з інвалідністю можливість вийти за межі буденного життя на візку і побачити світ. Засновники проєкту On 3 Wheels —звичайні хлопці зі Львівщини Олег Савчук, Сашко Луцик і Антон Сом. Саме їм спало на думку здійснювати чужі мрії. Разом із однодумцями вони допомагають людям, скутим паралічем, піднятися в гори, побачити водоспади, полонини і навіть… океан. Для мандрівок використовують спеціальні візки, так звані "джульєтки". Людина з інвалідністю сідає у такий візочок на колесах і волонтери підіймають її високо в гори. Завдяки своїй конструкції візок легко проходить будь-якими доріжками, а везти його достатньо легко. Звісно, вдвох впоратися важко, але коли є команда небайдужих, – і гори можна звернути. За плечима волонтерів понад 30 інклюзивних сходжень в гори. Говерла, Гимба, Хом'як, Кукул, водоспади Манявський і Шипіт, Росохацькі полонини… Серед мрійників – 19-річна Надія, якій подарували краєвиди Говерлу. Дівчина побувала на самісінькій вершині у День незалежності України. Побачити гори вдалося і Каріні Погосян, яка підкорила гору Гостру. До слова, першим, кому допомогли здійснити мрію волонтери, став 19-річний Іван Маслюк. Хлопець мріяв побачити Атлантику, і це сталося! Фото: On 3 Wheels #Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #інклюзія #волонтери #гори #On3Wheels

🇺🇦 Вітаємо!!! Українська письменниця Halya Kerosina Shyyan стала першою українкою, яка отримала літературну премію Європейського Союзу. Нагороду здобула за роман про війну "За спиною". Церемонія вручення пройшла у Брюсселі. "Я вдячна і дуже горда отримати цю премію, яка присуджена Україні вперше. Дякую за теплі слова на адресу моєї країни" – сказала гаська Шиян. У книзі "За спиною" йдеться про 27-річну успішну українку, життя якої різко змінилося, коли її хлопцю прийшла повістка до армії. Це призводить до розуміння, що війна не "десь там на сході", а "в нашій спільній Європі". Окрім Шиян, лауреатами премії стали ще 13 авторів з європейських країн. European Union Prize for Literature – це щорічна нагорода, яка покликана сприяти популяризації та міжнародному просуванню творчості молодих авторів художньої прози з різних європейських країн. #Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #премія #Гаська_Шиян #література #ЗаСпиною

4 жовтня 1582 року набула чинності реформи календаря, котра мала за мету ліквідувати десятиденну різницю між календарною і астрономічною датою, яка виникла за понад 1600 років з часу введення Юліанського календаря. Згідно з нововведенням відразу після 4 жовтня 1582 року наступало 15 жовтня і змінювалась методика визначення високосних років. За Григоріанським календарем, визнаним невдовзі практично в усіх католицьких країнах, помилка в одинь день "набігає" за 33 тисячі років.

Mayya Tulchinskaya Звичайно, посадити Порошенка - це геніальний план! Це ліквідує всі протести моментально. Він перестане кожному за мітинги відстьогувати погодинно - і проплачені порохоботи випаруються з вулиць як роса на сонці. За відсутності фінансування. Гуппі вы безпам'ятні, я вам зараз нагадаю, як все було. Весною і літом 2014 року я взяла десятки інтерв'ю для книги "Майдан. Свідчення". Всі, з ким я говорила, брали в Майдані найбезпосереднішу участь. Серед іншого, я заходила з диктофоном в такі кабінети, яких вам не показують навіть по телевізору. Побалакати зі мною погоджувались люди, у яких годинники на руці коштують більше, ніж ваша квартира, машина і дача, разом взяті. Скільки треба було заплатити цим людям, у яких є все, щоб вони вийшли? Щоб вони пропахли димом і обламали нігті об бруківку? Щоби вони на своїх автомобілях з білими шкіряними салонами вивозили з Майдану закривавлених поранених? Нема таких грошей. Ні у кого. Не збирається Майдан за гроші. За гроші збирається потішне збіговисько, яких було овердохрена протягом п'яти років - і жодне не не набрало висоти. За гроші збираются обглодиші з пустопорожніми очима, підставки під плакАти, які вони самі, навіть прочитати не здатні. А придумати і поготів. Ті, хто приходять на Майдан, не очікують на гроші, а приносять свої і питають, чим допомогти. У цьому є принципова відмінність. Одна з...

Закінчилася «епоха кумівства», почалась «епоха сватівства» і «95 кварталу». Тепер уся країна шукає в себе родичів з «95 кварталу». Бо це є запорука того, що ти сьогодні можеш отримати кар’єру на державній службі. Уся держава вже говорить про те, як керівником стратегічного департаменту у Головному управлінні розвідки призначили чоловіка бухгалтерки «95 кварталу». Він через 10 сходинок перелетів, щоб зайняти генеральську посаду, маючи звання підполковника. Я думаю, що і в ЦВК сьогодні знайдемо подібних людей. Про це розказав Олексій Гончаренко з трибуни Верховної Ради.

Юрий Бирюков Кучно пошли, косяком. Глава Комитета ВР по вопросам внешней политики (от Слуги народа) заявляет о том, что договор про особый статус Донбасса нужно согласовать с Россией. И мы помним о том, что Кучма, по согласованию с Зеленским, гарантировал ПОСТОЯННОЕ действие этого закона (в отличие от текущей версии, имеющей четкие временные ограничения). Глава Комитета ВР по вопросам социальной политики раздумывает о том, что нужно поотменять льготы УБД и оставить их только тем, кто "что-то потерял на войне". А все остальные, по ее словам, туда шли осознанно, прельстившись высокой зарплатой. ШТА, МЛЯТЬ?! ШТА?! Это за один день? Это они решили тушить пожар бензином из брандспойта???

"Найманці" Вони з такою швидкістю скидають маски, що не встигають міняти реальний вираз своїх облич, який вони ховали. Ставлення до людей, що воювали - кращий маркер ставлення до України в цілому. До тієї Україні, за яку ми воювали і воюємо. Вона чужа для них. Повністю чужа. А нас вони зневажають і бояться. Ось і Галина Третьякова, на хвилиночку цілий глава комітету ВР з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, озвучила плани по боротьбі за наші права. Суть проста. Відібрати пільги УБД у цілого ряду категорій. Ви думаєте, це торкнеться тих, хто провів три дні в Краматорську, і отримав "корочку"? Ні. Цитую. "Ми за аудит держави в цілому, зокрема пільг та соціальних виплат, які нині надають військовослужбовцям. Слід передивитися і перелік пільговиків. Якщо це був контракт, і людина свідомо йшла на отримання високого грошового забезпечення, продавала свою найману силу для того, щоб захищати країну, – це був його вибір і тільки так" "Зрозумійте, ми не захистимо всіх. Людина свідомо йде на військову службу не для того,наприклад, щоб отримати житло. Маємо змінити конструкт. Те, що є нині,— радянське, яке треба змінити на європейське цивілізоване. Повторюю: захищати слід тільки тих, хто щось утратив на війні" А тепер простими словами. Ви - ніхто, панове контрактники. Ви найманці. Ви продали свою "найману силу" для отримання шалено високого грошового забезпечення. Цікаво, хтось із рідних цього державного діяча випробував цей кайф? Вісім місяців окопів і ризику. Обстріли і снайпера. Це якщо ти просто піхота. І захоплюючий квест "повернися живим", якщо ти розвідка або спецура. І контрбатарейна дуелі у арти. І маса інших фішок по кожній спеціальності. А потім для всіх гамузом - один місяць вдома, і дріблінг на полігоні. І все по новій. За зарплату, що співвідноситься з зарплатою середнього київського бармена. Або нижче. Ви зажрались. Ви і так купаєтеся в розкоші і задоволеннях. Країна вам нічого не винна. Вам заплатили, найманці? Вільні! До речі, це торкнеться не тільки тих, хто прийшов на контракт після хвиль мобілізацій. Це торкнеться і тих, хто увійшов у війну вже на контракті. І відпахав по повній, без можливості "вільного виходу". І для мобілізованих - окремий подарунок. Пільги, тільки для тих, хто щось втратив на війні. Якщо тебе не вбили, і не скалічили - вільний! Навіщо збільшувати допомогу інвалідам, якщо можна відібрати її у інших? Для контрасту. Це перший етап, хлопчики і дівчатка. Етап за офіційним перетворенням вас в ніщо. Ви вже в очах більшості небезпечні і непередбачувані маргінали незрозумілою їм війни. А тепер їм пояснили - ви найманці. Тупо йшли заробити бабок. І за квартирами (бо вони не знають як це смішно). Їм це розповідають не перший день, шиплять в вуха. А тепер це буде офіційною позицією. Вітаю усіх! Для тих, хто буде питати. Мене це все не дуже стосується. Я користуюся УБД виключно в метро. Землю я не оформляв. Спочатку пройшов мобілізацію, потім контракт. І мої множинні "втрати" по здоров'ю зафіксовані ВЛК як отримані в ході виконання бойових завдань. Мені прикро за всіх. За моїх пацанів, які прийшли на контракт після срочки. Не за грошима. А тому, що хотіли воювати. І воювали. І чесно билися у всьому цьому лайні кілька років. А тепер вони найманці. І їм нічого не винні. Справа не у пільгах. У відношені. До речі, глава комітету, по "турботі про нас" - отримує значно більші гроші, ніж більшість "найманців". Звичайно, її страшенні ризики непорівнянні з нашими. Але все таки. Чи можна її на пару місяців відрядити в бліндаж на Піски, на Промку Авдіївки, окопи Кримського або на курорт Широкино? Ми скинемся на некволу надбавку. У найманців хороша зарплата. P.S. Поширюй, та підписуйся на сторінку. Бо життя все цікавіше.

Офіційна заява Руху Ветеранів України щодо суспільно-політичної ситуації, пов'язаної з підписанням угоди в Мінську. 1. Ніхто не має права навіть думати, а не те, щоб вголос припускати, що Ветерани допустять хоча б крихітну здачу інтересів України, не кажучі про капітуляцію. 2. Ми ніколи в житті не дозволимо маніпуляції святим іменем Ветеран на користь будь-чиїх політичних амбіцій. Захист Української держави стоїть набагато вище за політичні чвари, і лише відкинувши їх, можна досягти справжньої консолідації, що було продемонстровано, приміром, на Марші Захисників України. 3. Повністю підтримуючи право та бажання членів нашого руху індивідуально приймати участь в акціях протесту, ми поки що утримаємось від масового заклику. 4. Виходити на вулиці просто, щоб вийти, ми не будемо, АЛЕ, якщо будь в кого з владних структур, незважаючи на посади та ранги, з’явиться бажання посягнути на святі для нас речі - розмова з ними буде за законами воєнного часу. 5. Президент перед всім Народом України присягнув бути Гарантом Конституції, в якій чітко описані наші права, свободи, територіальний склад нашої Батьківщини та непорушність її кордонів, тож Рух ветеранів України радить йому ЗАВЖДИ ПАМ‘ЯТАТИ присягу, адже кара за зраду буде жорстока і невідворотна. Хочеться думати це для нього так само чітко зрозуміло, як і для нас. 6. Ми пильно слідкуємо за геополітичними процесами та якщо чітко побачимо зраду інтересів України - одразу дамо заклик до дій. Акцій попереджувального характеру не буде. Ми вже помирали за нашу Країну, тож з радістю зробимо це знову. А ВИ? Приєднуйтесь до Telegram каналу РВУ: https://t.me/RVUkraina Посилання на медіа-ресурси РВУ: ▫️Пошта: [email protected] ▫️YouTube: https://bit.ly/2ZA19oO

БЛАГОДАРЮ АВТОРОВ И УЧАСТНИКОВ РУБРИКИ "НА ФОРУМЕ ОБСУЖДАЮТ" ЗА ПРЕКРАСНО ГУДЯЩИЙ В НЕЙ "ОСИНЫЙ РОЙ"!!!.. ;))

Увага - жорсткий сарказм! Маякніть, коли у народних мас щось зміниться в ставленні до рідної мови і ковбаси, будь ласка. Здравствуй, дорогоє наше районо! Я пишу заяву і смотрю в окно: Це ж моєй дитинє скоро сьомий год, Ето ж в школу нинє вже оно пайдьот. Но вмешалась сила сатанинськая, Бо ближайша школа — українськая! Що ето такоє — спрашиваю вас, Нікуди дитину вести в первий клас! Пнулись я і жінка з яслєй-садіков, Щоб була дитина, як в начальніков. Бо какой начальній, рило свинськоє, Скажеть вам хоть слово украінськоє. В українську школу я б дітей не вів, Їх учебнік школьний весь би посадив. Там хотя б Шевченка прочитайте зміст — Ето же отпєтий націоналіст! Як сприймьот дитина все натурою — Піде неодмінно за Петлюрою! Сам я українську закончів давно, Так казали: "Грицько — будущий Махно". Тут в поддєржку мови були голоса? А по мнє била би в хатє ковбаса. І щоб хата скраю, і щоб самогон — От лунала б пєсня — ото всех сторон! Ми пойдем всє хором в саму свєтлу жизнь! Заклеймим позором націоналізм. І спайом, как Сталін научил нас петь: Гаркнем — "Україну з України геть!" Геть! Геть! Геть! Гав!.. Едуард Драч, 1989 рік.

Вже за рік у Тернополі на Водній арені відбудуться перші змагання міжнародного рівня! Пропозиції є! Серед них – чемпіонат світу по греблі серед ветеранів. У Тернополі будують Водну арену, аналогів якій немає в Україні. Наразі тут укріпили берегову лінію, зробили дорогу, звели суддівську вишку, спорудили трибуни на 1 тисячу місць. Попереду – спорудження відвідного каналу, облаштування систем старту і фінішу. У Європі – чотири облаштованих канали для проведення міжнародних змагань з греблі та каное. На думку представників міжнародної федерації каное, локація у Тернополі є цікавою. Ба більше, поява нового сучасного комплексу дозволить урізноманітнити місця проведення змагань та відкрити для себе Україну. За належного фінансування з держбюджету об’єкт планують здати до кінця 2021 року #Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #Тернопіль #Водна_Арена #гребний_канал

Таня Адамс Вот даешь себе слово обойтись без матов в этот раз, но у меня, например, нет никаких альтернатив в лексиконе, чтобы описать степень оху…удивления, когда глаза уже не на лбу даже, а рядом, на столе лежат, моргают. Это я прочитала интервью главы Комітету ВР з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, нардепа Слуги, Галины Третьяковой. Про «інноваційний підхід у реформуванні системи соціального захисту учасників бойових дій». Цитаточка вот. Придерживайте глаза руками. «Якщо це був контракт, і людина свідомо йшла на отримання високого грошового забезпечення, продавала свою найману силу для того, щоб захищати країну, – це був його вибір і тільки так» « захищати слід тільки тих, хто щось утратив на війні.». Так что уберите нервных и детей от экранов. Знаешь, Галя, НЕ втратити щось, пройдя войну, НЕ возможно. И ты бы это поняла, если б твоё оттюнингованное жало хоть раз сунулось куда-то, восточнее Днепра. Если б ёбнуло разок где-то рядом. Если б ты встретила с войны сына или мужа. Война тебя не коснулась, тупое ты животное, именно потому, что кто-то «продавав свою найману силу». Но у вас же «просто немає ресурсів». Так случается. На АПшечку есть, а на УБД- нет. Кстати, хотелось бы уточнить термин «щось утратили». Сколько тела надо потерять, чтоб достаточно для Гали? Ну там рука, нога- понятно. А вот кишечник если покромсало, его как мерять будем? В утраченных сантиметрах? Инфаркты? Неврозы? Годы жизни? Киношки-кафешки-турпоходы? А если вот у жены на нервной почве выкидыш- это считается за потерю? А если бросила, не дождавшись, или потом, не выдержав его ПТСРа, это ж вам еще и доплатить надо, да? За своевременное выявление слабого звена. Сука…Это какой-то театр абсурда, причем конца ему нет. Равно как и нет дна у нынешних слуг народа. Ну да хрен с ними, с льготами. Забирай. Надо- значит надо. И до этого всего жирно не жили, что уж теперь начинать. Тут бы всей страной одну бабульку кудрявую прокормить… Но суть-то не в этом, да, Галя? Не в бабле вовсе. Суть твоего высера совсем иная. Вам просто надо было невзначай и мимоходом столкнуть лбами добровольцев, которые «просто защищали», и контрактников, которые «продавали свою наёмную силу». Отличный ход. Хорошие защитники, плохие заробитчане. Этим мы поможем, деньги есть, а эти- наёмники, не слово- плевок. Принеси, подай, иди нахуй, не мешай. Т.е. цель очевидна. Стравить, столкнуть, обосрать одних, похвалить других. Разделяй и властвуй. Потому что единственное, чего они реально ссут- так это общности в рядах оппозиции. Целостности. Единства в рядах тех, кто вполне может дать им в зубы и загнать снова за ту черту, которую они уже почти перешли. У нас пока есть страна и есть люди, которые её защищают. Добровольцы и мобилизованные, контрактники и уже гражданские, волонтеры и медики. Ошейник для вас. Предохранитель. Гарантия правильного поведения. А льготы можете свернуть трубочкой и засунуть удобно. Кстати, а какая зарплата у нардепа Гали? И зачем ей льготы? У нардепов, как оказалось, льгот сильно больше, чем у воевак. Галя, в стране- бюджет проедания, начните экономию с себя. ПыСы Конечно, мы все не так поняли и неверно интерпретировали. Очередная говорящая гениталия снова не то имела в виду. Она уже это сказала или еще нет? Готова делать ставки.

3 жовтня на фронті російсько-української війни загинув старший солдат 14-ї ОМБр Юрій Тишик. Під час перебування на блокпосту у нього поцілив ворожий снайпер. Юрієві було 28 років, уродженець с. Межове Старовижівського району на Волині. "Він був щирим, він був справжнім…" - написали про Юрія побратими. Вічна Слава Герою! Дай, Боже, силу серцям рідних...

Олексій Арестович Я вижу, что многие, обрадованные видеообращением Зеленского и/или самим его фактом, не понимают элементарной дилеммы: - если Зеленский не уступит «красных линий», по которым его продавливает Путин и Европа, нас ждёт война: продолжение или усиление; - если Зеленский сдаёт «красные линии», нас ждёт война внутренняя, ибо патриоты не простят физически. В любом случае, нас ждёт война, мира не будет. Только внешнюю мы уже имели и нас ею не напугаешь. А внутреннюю не имели и ее вероятность сейчас перед нами поднимается в полный рост. А где внутренняя война, там и внешняя резко станет опаснее. Так какого ХЕРА Зе вообще затевал эту историю с «примирением»? Все просто: - его развели на сантиментах и психологической слабости, наиболее полно проявленной в любви к одобрению и аплодисментам, и в неспособности выносить кровь. Теперь мы, вся страна в вилке, по принципу, куда не кинь, всюду клин. Вариант один: примирение внутри, продолжение внешней войны. Только теперь мы будем страной, сорвавшей очередное, почти удавшееся перемирие, о котором все так мило договорились. То есть в самом лучшем варианте (!) нас ждёт продолжение войны в худших (!!) условиях, чем до начала всей этой истории. Правда, есть ещё один вариант: - Зеленский мудро обманывает наивного Путина. Его вероятность можете оценить сами.

ДO 1654 МОСКОВІЯ ВЗАГАЛІ НЕ ВИКОРИСТОВУВАЛА НАЗВУ "РУСЬ". В 1721 РОЦІ ПЕТРО ПЕРШИЙ КРАДЕ І ПОВНІСТЮ ПЕРЕБИРАЄ НАЗВУ "РУСЬ". НАЙДОВШЕ НАЗВА "РУСЬ" ЗБЕРІГАЄТЬСЯ НА ТЕРИТОРІЇ РУСЬКОГО ВОЄВОДСТВА З ЦЕНТРАМИ В ГАЛИЧІ І ЛЬВОВІ. ГРАФІТІ ЦЕРКВИ СВЯТОГО ПАНТЕЛЕЙМОНА 12 СТ. ДАВНЬОГО ГАЛИЧА. КОРОНАЦІЯ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО НА КОРОЛЯ РУСІ. Україна. Повернення своєї історії.

Гасло "Слава Україні!" і відповідь "По всій землі слава!" використовувалось ще в середовищі харківської української студентської громади у кінці XIX століття. Того самого, на базі якого у 1900 році виникла Революційна українська партія (РУП) – перша модерна українська політична партія під російською займанщиною. Перше відоме згадування гасла пов’язане саме із цим середовищем. Їхав якось "артільний батько" Микола Левитський у гості до родини Олександра Коваленка – співзасновника РУП, який у 1905 році став одним із лідерів повстання на броненосці Потьомкіні. Їхав, їхав, розглядався навкруги, але забув назву потрібного перевулку. Спитатись би когось, але можуть засміяти – Харків, то ж не Кобеляки, де всі всіх знають. "Коли дивлюсь, - іде студент-технольоґ, чорнявий, смуглявий, ну – наш парубок із села, та й годі. Спитатися б його, та якось ніяково. Коли чую – він насвистує "Ще не вмерла Україна". – Почекайте! – я до візника. – "Слава Україні!" – гукаю до студента. – "По всій землі слава!" – відповідає, підбігаючи до мене з хідника". Далі у своєму спогаді О.Коваленко згадує, що ось так пізнавались між собою ті, що працювали тоді для української справи. Їх було мало, але вони єднались під кличем: "Не дамо вмерти Україні, не зникне її слава!.."[1]. Цей спогад та попередня цитата цікаві ще тим, що пов’язують походження гасла "Слава Україні!" із українським національним гімном (адже клич сформульовано на основі першого рядка славня "Ще не вмерла Україна"). В робітничій діаспорі, так званої першої хвилі, теж добре знали, коли вигукувати "Слава Україні!". Коли у вересні 1916 року в Детройті (США) під час великого українського віча за участі 1200 осіб було розгорнуто національний прапор, то залом покотилась невтихаюча буря оплесків. Присутні встали з місць, щоб віддати честь прапору. А з їхніх грудей вирвались могутні оклики: "Слава Україні! Хай живе Україна!". У березні 1917 року в Києві лише розпочиналась революція. А на мітингах в регіонах відповіддю на гасло "Хай живе автономія України!" вже тоді можна було почути одностайне: "Слава! Слава Україні!". Це був звичайний набір гасел, як от: "Хай живе демократична республіка! Слава Україні!". В місті Іркутську (азійська частина Росії) тамтешні українці з місцевими робітниками організували першотравневе свято праці. Солдати і офіцери 12 полку виготовили і показово пронесли через місто два, очевидно величезні, блакитно-жовті прапори… Підходило багато людей, щоб побачити написи. А там на одному писало "Хай живе вільна Україна!" та популярні тоді революційні гасла. А на другому: "Хай живе автономія України! Слава Україні! Слава всім націям!".[4] Опівдні того ж дня в Іркутську сформувалась колона у приблизно 1000 демонстрантів (підтягнулись й солдати 10 полку із своїм українським прапором). Настрій був піднесений, співали "Ще не вмерла…" і "Ми гайдамаки". А далі: "…маніфестація рушила. „Слава Україні!" неслося з гурту, з покрівель, і з вікон будинків". Перший військовий з’їзд, який проходив 18-21 травня 1917 р. у Києві, вище згадуваного легендарного кооперативного діяча Миколу Левитського вітав стоячи, оплесками та вигуками "Слава!". Старий аж заплакав від радості, але відповів: "Дякую... дітки! Дякую!... Слава Творцеві, таки дожив!... Слава Україні!...". І це "Слава Україні!" підхопив увесь зал. Херсонець В.Кедровський свідчить: "Довго лунає в залі "Слава Україні!", а потім переходить якось цілком природно у спів: "Ще не вмерла Україна!" На початку 1919 року гасло "Слава Україні!" стало настільки популярним, що на протиросійському фронті в складі Сарненської групи військ (дислокація: Дубровиця–Лунинець) один із двох бронепотягів Армії УНР так і був названий: "Слава Україні"[37]. А в березні 1919 року у Львові, перед розстрілом поляками на Цитаделі, кричали "Слава Україні!" вже навіть не вояки української армії, а звичайні сільські юнаки із передмістя.[38] Коли об’єднанні українські армії (Армія УНР і УГА), після довгих боїв з більшовикам і поляками, увійшли в Київ 31 серпня 1919 року, то святочно одягнені кияни вийшли на вулиці і закидували їх квітами; "…а кличам "Слава Україні", "Слава Галичанам" чи "Слава Січовим Стрільцям" не було кінця"[39]. Окрім квітів і цих вітань, на будинках маяли синьо-жовті прапори. Осип Станімір згадує, що коли його курінь УГА дійшов до міської ради (думи), то: "Весь простір перед Думою, всі вулиці довкола й розлогий Хрещатик заповнені різнобарвною масою народу… Мене знесли з коня і майже на руках понесли до Думи, де саме зібралася на нараду Городська Управа. Я видав куреневі відповідні прикази щодо обсади, наказав гостре поготівля та вивісив з балькону будинку великий курінний синьо-жовтий прапор... Трикратне, грімке: "Слава Україні!" було немов живою печаттю на документі опанування нами Києва"[40]. Гасло "Слава Україні!" глибоко закоренилось в Армії УНР – і під час муштри (вишколу), і під час відчайшушних атак. Традиція вітання "Слава Україні!" продовжувала жити і після того, як Армія УНР опинилась в таборах інтернованих в Польщі. Юрій Горліс-Горський в своїх спогадах, опублікованих у 1933 році (згодом стали першою частиною роману "Холодний Яр") зазначає, що повстанці на вітання "Слава Україні!" відповідали: "Україні слава!"[43]. Однак Яків Водяний, який у 1921-1922 роках теж був в Холодному яру, у своїй п'єсі, надрукованій в 1928 році, наводить інший варіант вітання холодноярців: "Слава Україні! Навіки слава!".[44] А Юрко Степовий (Федір Пестушко) у своїй повісті "В херсонських степах" пише, що його брат – холодноярський отаман Кость Блакитний – вітався "Слава Україні!", а у відповідь йому відповідали: "Слава!"[45]. Отаман Ілько Струк теж використовував вітання "Слава Україні!". З нагоди радянських виборів (28 квітня 1921 року обирались сільські і волосні ради) його повстанці розклеювали відозву, що українці є "народ національний, який уміє постояти за себе". Із середині 1920-х років гасло "Слава Україні" почала використовувати українська пластова молодь в Галичині і Волині (вихованих переважно ветеранами визвольних змагань). Пластуни вживали його влітку 1927 року поруч із своїм вітанням "СКОБ!" під час пластової зустрічі в Олександрії поблизу Рівного (у результаті цієї зустрічі поляки того ж року заборонили Пласт на Волині). У підпільному Пласті кінця 1930-х років замість "СКОБ!" використовувалось вітання: "Слава Україні – Слава, Слава, Слава!". Тобто теж саме, яке згадував Ю.Артюшенко у споминах про "Чорних запорожців" та ЛУН.[51] Ця відповідь-вигук "Слава! Слава! Слава!" й дотепер використовується в Пласті і використовувалась теж на військовому параді 24 серпня 2018 року. Саме із середовища пластунів, які масово влились в ОУН після зборони поляками Пласту, гасло "Слава Україні!" повернулось в маси і знову стало популярним серед українців. Під час Варшавського і Львівського процесів над Степаном Бандерою – та його побратимами й посестрами ще з Пласту – "Слава Україні!" періодично звучало в залі (за що були окремі покарання від польського суду). До речі, в збірнику праць Степана Бандери немає отої популярно вживаної в інтернеті цитати, яка йому приписується: "І прийде час, коли один скаже: "Слава Україні! ", а мільйони відповідатимуть "Героям слава!" Але Бандера точно мав знати, що коли угорські війська топили в крові "Карпатську Січ", то січовики перед смертю часто вигукували "Слава Україні!" (у результаті ще в 1939 році нацисти заборонили використовувати це гасло в українських радіопередачах з Відня). Тому Другий великий збір ОУН в 1941 році не просто зафіксував своєю постановою вже давно сформовану традицію, але й додав до вітання обов’язкову відповідь: "Героям слава!". Юрій Юзич Історик, Голова Крайової пластової ради "Пласту - НСОУ", випускник історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка

43-річний українець Іван Лишик на згадку про свого прадіда Івана Котелька пройшов шлях з Хмельницького до Рима. Саме цими стежками 101 рік тому його прадід повертався додому з Італії після Першої Світової війни. У далекому 1918-му вояк австро-угорського війська здолав більше 1300 км. Іван Лишик майже не знав свого родича: той помер, коли правнукові було лише два роки. Проте малий запам’ятав історію прадіда Івана і вирішив повторити цей шлях. Спланував мандрівку, проклав маршрут і 2 липня пішки стартував з Хмельницького. Пройшов Польщу, Словаччину, Австрію, Угорщину, Словенію і 10 вересня прибув до Італії. Загалом пройшов 2 тисячі км. За матеріалами Світлани Русіної, expres.online #Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #Хмельницький #Рим #подорож

Демократична Сокира 3 год · Отже, не буде зайвим нагадати, що завтра всією Україною пройдуть акції протеста проти можливої капітуляції України. А тут ми спробуємо відповісти на найбільш популярні запитання. – Чого ви хочете? Ми хочемо, щоб президент України перестав плисти у тому зовнішньополітичному фарватері, яким пливе зараз і який призведе нас усіх до Москва-ріки. Короткий список наших вимог до Зеленського був проголосований на Майдані і представлений тут: https://www.facebook.com/426507261147892/posts/770056183459663?sfns=mo – Ви намагаєтеся скинути законно обраного Президента? Ні. Ми намагаємось мирним чином зробити так, щоб законно обраний президент вів країну у тому напрямку, який вимагає нація і час. До перемоги, а не до програшу у війні. Ми розуміємо, що будь-які революції під час війни з Росією гратимуть на руку Путінові, і робимо все для того, аби мирним чином вплинути на ситуацію. – Це акція «Демократичної Сокири»? Ні. Це акція і «Демократичної Сокири» також. Зараз колосальна більшість проукраїнських сил, політичних партій, рухів, організацій, частина із яких ворогувала одне з одним, сіли за стіл переговорів і об‘єднали зусилля заради недопущення капітуляції. Серед них, звичайно, і ми. Ми вважаємо, що інтереси країни наразі нескінченно важливіші за політичну боротьбу і поступаємось інтересами партії заради інтересів держави як такої. – То ви, мабуть, за Порошенка! Розкажіть це представникам тих партій і рухів, які боролися проти Порошенка роками і які стоятимуть пліч-о-пліч з вами на Майдані. – То ви, мабуть, проти Порошенка! Розкажіть це представникам тих партій і рухів, які підтримували Порошенка роками і які стоятимуть пліч-о-пліч з вами на Майдані. – То ви, мабуть, за гроші стоїте! За наколоті апельсини. Та американські печеньки. Як і у 2013-му. Як і у 2004-му. – То це політична акція? Це надпартійна акція без партійних прапорів. Інтереси держави об’єднали дуже багато різних організацій. Але вимоги акції, звичайно, стосуються політики, у першу чергу зовнішньої. – У яких містах пройдуть акції? Розклад акцій у різних містах – у першому ж коментарі. Якщо ми когось забули – добавте, будь-ласка, цих міст дуже багато. – То що ж, до зустрічі? А то!

5 жовтня 1883 р. народився Петро Болбочан. Легендарний отаман. Творець новітніх запорожців. Герой визвольного походу на Крим, командувач Лівобережним фронтом Армії УНР. Де тільки не падала ворожа голова від караючої руки його запорожців: розлогі степи Херсонщини, Донбас, Крим, дніпровські пороги, подільські краєвиди. Днi Твої скалiчено криваво, За туманом мерехтить мета... Так обридла пiдозрiла слава, Так гнобить нещадна самота. (с) Є.Маланюк.

Останні 28 років свого життя Василь Барка (1908–2003), автор першого роману про Голодомор, мешкав у покинутій водонапірній вежі на півночі штату Нью-Йорк. Там він писав, перекладав, малював. Місцеві мешканці називали його “святим чоловіком”111 років тому – 16 липня 1908-го – народився письменник і перекладач Василь Барка. В ніч перед референдумом 1 грудня 1991-го два українських телеканали усю ніч показували фільм “Голод-33” Олеся Янчука. Раніше тема Голодомору ще ніколи не звучала для такої великої кількості українців… А зняли стрічку за твором Василя Барки “Жовтий князь”, який став першим романом про події 1932-33 років в Україні. Автор сам пережив голодні роки і не лише у 30-их. У 1932-му Василь Очерет (справжнє прізвище Барки) жив на Кубані, того року від голоду там вимерла велика частина населення. На межі голодної смерті чоловік опинився, коли поїхав до родичів на Полтавщину, де із великої родини брата залишилось кілька людей. «Я мав на тілі щось 12 ран. Рани йшли по лініях кровоносних судин. Із них сочилася брунатна рідина. Ноги вже репалися, і така слизиста поверхня теж сочилася. Ноги пухли. І я уже ходив, тримаючись за паркан і стіни, там, де вже лежали мертві. Я не надіявся, що виживу. Та мука голоду аж до передсмертної лінії жахлива… то щось таке, що спалювало всю істоту» – згадував Барка. Через більш як десять років, коли письменник опинився у Нью-Йорку, довгий час міг дозволити собі лише одну банку риби на два дні. «І, може, тому, що я це зазнав, тому мені пощастило в «Жовтому князі» відновити ту психологічну глибинність цієї голодової смерті. Ось, значить, як біда часом виходить на добру поправу», – згадував письменник. Барка писав роман два роки і часто по кілька днів взагалі не вживав їжі, аби якомога точніше відтворити почуття героїв книжки. Роман вийшов у Нью-Йорку у 1963-му. Біографія Василя Очерета містить багато неймовірних фактів: у сім років він пережив клінічну смерть, лікар оголосив хлопчика мертвим після падіння з кручі, у 1920-их йому заледве вдалось уникнути суду через оформлення експозиції в музеї у “буржуазному” дусі, через те, що назвав комуністів злодіями, працюючи вчителем фізики у школі, Очерета оголосили божевільним, йому пощастило втекти на Кубань, у 1942-му, перебуваючи на фронті, отримав важкі поранення – осколком в голову та кулеметною кулею в плече…

🇺🇦👏 Суспільне Око з радістю вітає з Днем народження Народного Героя України, командира елітного 503-го батальйону 36-ї бригади морської піхоти Вадим Сухаревського! Здоров’я вам і скорішої перемоги над ворогом нашій державі! Вадим Сухаревський став першим офіцером, який відкрив вогонь по російським окупантам за визволення Донбасу. Це сталося у квітні 2014-го під Слов’янськом. Військовий відкрив вогонь зі свого БТР по бойовиках Гіркіна, що атакували бійців підрозділу "Альфа". Він порушив наказ "не стріляти". Якби не Вадим та його хлопці – певно, загинули би усі. "Відкривати вогонь було заборонено. Нам тоді по радіостанції кричали: не стріляти!!! Я дав команду рухатися вперед. Я сам сів на місце стрільця, щоб уся відповідальність за це рішення була на мені. Стрільбу на ураження я вирішив відкрити сам", – поділився військовий. А далі була оборона Луганського аеропорту, штурмові дії і рейди під Луганськом і сім звільнених населених пунктів за тиждень. І практично без втрат – лише чотири поранених. "Два з населених пунктів – місто Лутугіно і село Успєнка – 120 тисяч чоловік – я тримав два тижні шістьма БТРами", – зазначив Вадим. За словами бійців, Вадим – чудовий командир. Про нього із величезною повагою відкликаються колеги та побратими. Вадим – офіцер саме того типу, за яким, без вагань, бійці полізуть у самісіньке пекло. Майор нагороджений орденами Богдана Хмельницького II та III ступеня. Військовий певен, що нині, коли в країні йде війна, служба в армії – це обов’язок кожного чоловіка. Тому приділяє увагу молоді. Проводить вишкіл юнаків та дівчат у школі, що діє на базі місцевого клубу юного моряка створеного 503-ім батальйоном морської піхоти. Цьогоріч для хлопців та дівчат влаштували справжні спецоперації, бої і захоплення. Такий собі курс підготовки молодого бійця. #Opendata #Суспільнеоко #НароднийГеройУкраїни #ВадимСухаревський

Алексей Петров Сегодня Украина сказала те самые два слова - #Ні_капітуляції. Сказала очень доходчиво! Сказала так, что слышно было всем. Если попытаться изложить все свои эмоции, то это будет километровый лонгрид. И к завершению я не вспомню, с чего начал. Постараюсь тезисно и о главном. Сила Украны, как её и главная слабость в единстве нации. Когда мы вместе, нас не остановить. Когда разобщены, то можно взять голыми руками. Так было не только вчера или позавчера, так происходит веками. Украина снова объединилась перед лицом уже внутренней угрозы! Сегодня на Майдане рядом стояли те, кто ещё полгода назад, готовы были вцепиться друг другу в глотку. Непросто это далось, но разные политические партии и движения, нашли в себе силы поставить интересы Украины на первое место! Да, у всех есть короны. Они разные! Большие и не очень. Яркие и так себе. Но чего будет стоить наше «я», если не станет Украины?! Если под сладкое увещевание «все добре, не переймайтесь», нас поставят на колени и превратят в улус Московии?! Согласен, вопрос риторический! Сегодня на киевском Майдане и на центральных площадях городов Украины была нация. Единая и потому сильная! На сколько крепко будет объединение всех, для кого Україна по над усе, покажет время. Да, уже завтра (если не сегодня) по науськиванию из Кремля, начнётся кропотливая работа по вбиванию кольев между одними и другими. Чтобы снова разобщить, накрутив до максимума подсветку личных корон. Дескать смотри, какие вы крутые и яркие, зачем вам другие? Зачем делиться с кем-то лучами славы? Повторюсь... Здесь уже всё зависит от всех нас, и от каждого лично. На сколько мы готовы отодвинуть на второй план интересы партий ради интересов и величия Украины! Я могу ошибиться, но со времён Революції Гідності на улицы украинских городов не выходило такое количество людей. Только Киев собрал от 12 до 15 тысяч. Слава Україні! Слава нації!

Іван Лютий Справка для преЗЕдента Мои поздравления Владимир Александрович. Это рекорд. Так быстро еще никто не собирал Майдан. За пять последних лет кто только не пытался клонировать Майдан, и включали "Пливе кача" и грузина возили, вливали средства, но даже близко не было ничего подобного. Майдан это живой организм, душа страны. Его нельзя клонировать, он единственный и неповторимый. Все требования Майдана в истории выполнялись. В 2004 году проведен третий тур выборов, где победил Ющенко. В 2014 году подписано соглашение об ассоциации. Один не подписал, подписал другой. Майдан закреплен в ст. 5 Конституции: Единственным источником власти в Украине является народ. Сегодня тысячи людей в 35 городах Украины вышли сказать, что по-тихому капитулировать под видом "мира" не получится. Богдан что то тявкнул о том, что Майдан проплаченный и тут же требование о его отставке включили в требования к Зеленскому. Срок - до 14 октября. Это только начало. Игры закончились Владимир Александрович, как и ваше соло на рояле. И еще ремарка. Если отвод войск из населенных пунктов Украины без эвакуации населения все таки состоится - ваши действия подпадают под 135 ст. Криминального кодекса "Оставление в опасности". Если после этого кто-то погибнет - вам светит до 8 лет заключения. Думай-те! Все будет Украина! Я узнавал.... Слава Украине!

Юрій Бірюков Интуитивно и по собственному опыту - тысяч 12-15. Полиция говорит про 10. Глава ОПУ говорит про проплаченных статистов. Ага. Одни говорили про наколотые апельсины. Вторые - про печеньки Госдепа. Теперь вот конфеты Рошен. И вот это самая большая проблема, вот именно это. Эти тупые недоумки реально решили, что им все позволено в их 73-х процентной крутизне, не понимая простой и банальной вещи - речь не про 73, речь не про 25. Речь про Украину. Ужасно не хочется снова проходит все это. Ужасно не хочется снова Майдан. Хочется стабильной и нормальной жизни. Но еще хочется не забывать слова "честь, достоинство". Сегодня я видел достоинство - те десятки тысяч людей по всей стране. Фото: Mikhail Palinchak

Аркадий Бабченко: Собрать первый многотысячный Майдан уже через сто дней своего президенства - это надо уметь, конечно. Талант. Не спорю. Лінa Костенко: І я повстав. Душа спитала - доки?! Втопили край у підлості і злі. І я сказав: чужинці, дайте спокій. Не сійте зради на моїй землі. Уже і так насіяно. Вродило. Вже не бере нi плуг, ані коса. А ми ще є. І то найбільше диво, що цей народ іще раз воскреса Віталій Портников: Або Зеленський почне займатися армією, мовою, вірою і війною, або піде геть. https://espreso.tv/news/2019/10/06/abo_zelenskyy_pochne_zaymatysya_quotarmiyeyu_movoyu_viroyuquot_abo_pide_get_portnykov Олена Монова: Чем быстрее наш нанобуонапарте поймет, что в оппозиции к нему оказались внезапно не одни только порохоботы, а многие, многие люди, часто диаметрально противоположных политических пристрастий (сегодня они все стояли рядом на площадях своих городов, и даже не набили друг другу морды), тем больше у него шансов… А черт его знает, на что больше шансов. Ну вот хотя бы шанс на то, чтобы войти в историю хоть и случайным, поцоватым, но все же президентом, а не жалким капитулянтом, сдающим гэбнявому плюгавцу все, что он пожелает, от экономики до границ государства. А не поймет — так и херсним, не очень-то и хотелось. Давай, Вава, запили ролик о том, что всеми манипулируют, поиграй бровями, тебе же этого хочется. И еще. Государство не в смартфоне, Вава. Но этого ты тоже не поймешь. Карл Волох: Колись, між першим і другим туром, я написав, звертаючись до Зеленського: «Можливо, людей, які оберуть тебе президентом, ти знаєш ліпше за мене. Але я точно ліпше знаю тих, хто президентів скидає і проганяє. І вони тебе довго не терпітимуть». Схоже, я не помилився... Yuri InjectorMaster: Похмуре небо, світлі люди. Майдан. Україна - не рояль, було влучно сказано сьогодні одним з промовців зі сцени))))

Майдан. Зараз. «Підніміть будь ласка руки ті хто воював проти Росії, хто волонтерив... Пане президенте! Завдяки оцим людям вам є бути президентом чогось. Бо інакше у вас би не було країни в якій ви б жартували свої несмішні жарти про ебонітові палички і інтереси якої ви могли б взагалі здати.» Юрій Гудименко

Сьогодні українці в Києві та інших містах показали що ми є нація, яка не капітулює. Щоб там собі не хотіла влада. Капітуляції не буде з цією владою або без. Віче сьогодні об'єднало всіх. Дякую всім хто прийшов на Віче в усіх містах України, хто підтримує Рух Опору Капітуляції. Наступна акція 14 жовтня. Далі буде! Разом сила!

Богдан Томенчук НАМ ТРИДЦЯТЬ ЛІТ... ЇМ ТРИДЦЯТЬ СРІБНЯКІВ... В часи комп'ютерів і опцій, Де світ тобі - фейсбучний друг, Рятуймо Україну, Хлопці. Три букви - РУХ... Порив...Здобутки і розколи, І срібняки солодких фраз. Чом, Вячеславе Чорноволе, Ви нас усіх під той КамАЗ? А починалося з любові... І спам'яталося в багні... Не хтіли волі - нате крові Й себе в довженковім огні... Чи ви ще є, тих днів братове, Котрі без огріху й гріхА? А ці явились на готове І розікрали до гвіздка... І нам зосталося - спочатку? Сто сім страхів, сто сім попруг... Чи зрозуміє онучатко, Як ми тоді прос...пали Рух?

🇺🇦👏❤ У Києві обрали найкращого вчителя країни. Престижний титул виборола вчителька з Мелітополя Наталя Кідалова. Вона викладає англійську та українську мови в мелітопольській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 23. У школі пані Наталя працює 23 роки. На її уроках замість того, щоби зазубрювати поезії Шевченка, учні читають реп та шукають новаторські підходи до вивчення мов. "Все робити «по любові — головний інгредієнт успіху. Мій досвід учителювання переважно казковий. Пам’ятаєте казку Андерсена "Принцеса на горошині"? Так от я — та горошина, яка не дає заспокоїтися, завжди надихає і учнів, і колег, і себе на вихід із зони комфорту, закликає не зупинятися і не задовольнятися тим, що є", - прокоментувала свою перемогу Наталя Кідалова. Переможниця отримає 250 тис. грн, поїздку в Дубай на Global Education and Skills Forum 2020 та один рік безкоштовного навчання від "Освіторії". Загалом на "вчительський Оскар" номінували майже три тисячі неймовірних українських педагогів. Це кумири школярів, які надихають своїми новаторськими ідеями та сміливими рішеннями. #Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #Оскар #учитель #Україна #НаталяКідалова

Гуртом творити добрі справи легко! У Чернівцях сплели маскувальну сітку довжиною 275 м та площею 1650 м² і встановили рекорд України! До справи долучилися всі охочі – волонтери з різних міст, студенти, містяни… Сітка двох кольорів – білого та хакі. Її передадуть бійцям на передову. Фото Євгенії Калюжки, shpalta.media #Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #Чернівці #сітка #маскувальна_сітка #рекорд

У 1952 році СРСР запропонували об'єднання Німеччини, прийняти туди Східну Німеччину разом з Штазі, радянськими військами, Соціалістичної єдиної партією Німеччини. Аденауер сказав тоді знаменну фразу: "Краще у мене буде пів Німеччини, але цілісна, ніж вся Німеччина, але наполовину" „Lieber das halbe Deutschland ganz als das ganze Deutschland halb“ Konrad Hermann Joseph Adenauer

Цікаві факти про козаків Що стосується характерної зачіски та вусів українських лицарів, то кажуть, що козаки успадкували їх від язичницьких предків. Традиція голити голову та обличчя передавалася від місцевих племен до Київської Русі і так з часом дійшла і до козаків. Історики кажуть, що у древніх слов’ян немає жодного бога з бородою чи довгим волоссям, а отже такий образ вважався здавна божественним. Хоча існує ще одна легенда, що козаки вважали себе надто грішними для раю. Тому, коли вони потраплять у пекло, Бог може змилуватись над ними і витягнути за чуба. Загалом, така легенда, як і зачіска, була притаманна не тільки козакам. В древні часи оселедця вистригали єгипетським фараонам, індіанцям з деяких племен, татарам, індійцям, персам, японським самураям… Чи згадайте бодай турецького Джина. Для багатьох народів оселедець символізував «промінь сонця». Різниця між ними і козаками полягала лише в тому, що запорожці вистригали оселедця на лобі, у той час як інші народи залишали його по центру голови чи на потилиці. А ще козаки казали: «Як на війні загину – мене ангел понесе в небо за чуприну». Існував у запорожців цікавий звичай. Їхні курені були завжди відкриті. Мандрівник чи перехожий може зайти туди, погостювати, попоїсти і рушити далі в дорогу. І це навіть якщо господаря немає вдома. Однак існувало суворе правило, з куреня нічого не виносити, а інакше – покарання. А як хтось знайде якусь річ на Січі, прив’язує її до високого стовпа. Як за три дні власник не знайдеться, то і річ переходить у володіння того, хто її знайшов. Розповідають, що на Хортиці досі росте величезний дуб, оспіваний у козацьких піснях і легендах. В деяких з них розповідається, що запоріжці проводили під ним свої обряди, йдучи на бій. Подейкують, що цьому дереву уже 700 років. Щодо походження слова «козак» також існує багато теорій. Деякі польські дослідники вважали, що воно пішло від ім’я відомого ватажка, котрого звали Козак і котрий майстерно боровся з татарами; або що найменування походить від слова «коза», бо козаки були дуже хитрими і могли пролізти будь-куди. Турецькою «козак» означало «волоцюга», «розбійник». Логічно, що турки дали козакам саме таке прізвисько. Вочевидь, воно прижилось на Україні і з часом зовсім втратило негативне забарвлення.

Про гроші та Віче. Сьогодні Юрій Гудименко поставив зі сцени дуже прості питання. - Підійміть руки, хто воював. Багато рук піднялося. - Підійміть руки, хто волонтерив. Піднявся ліс рук. Дуже багато. - Підійміть руки, хто перераховував гроші на армію. Підняли руки всі. От просто всі. Кожен, хто був присутнім. Тож, коли ви питаєте, чи за гроші зібралося Віче... Та так, за гроші. Кожен вийшов, між іншим, за гроші. За власні гроші, які ми віддавали для перемоги, і буде шкода, якщо ці інвестиції у суверенитет держави накриються рядном.

mike_j: Помайданил вчера чуток. Интеллигентно так, трезвый и без матюков. В толпе были замечены Порох, Виталий Портников, Трегубов и Корчинский. Охрану (гоповато–уголовного вида) засёк только вокруг Корчинского, остальные шлялись и срывали поцелуи без охраны. Чуть не прослезился — вспомнил Грушевского, где Порох и в 2004–м, и в 2014–м пер по осевой зимой даже без шапки, не говоря уже о телохранителях. Быдла не видел, сплошная интеллигенция. Красивые люди занимаются политикой на низовом уровне, скажу я вам. Как эстет я удовлетворён полностью. FAQ по третьему Майдану (FAQ англ. frequently asked questions) ibigdan.livejournal.com Это уже Майдан? Нет, пока только ультиматум. Мы требуем прекратить капитуляцию Украины, иначе будет Майдан. Сегодня была демонстрация намерений и возможностей, а настоящая революция будет, если Зеленский не выполнит требования. А кто это "мы"? Порохоботы? Раньше патриотов Украины называли "мазепинцами", потом "бандеровцами", теперь "порохоботами". Это лестно, но нет — сегодня на майданы страны вышли люди разных политических взглядов. Некоторые даже откровенно враждуют, но перед лицом потери Украины мы вынуждены объединяться. Мы — это патриоты Украины. Люди, которым не всё равно. Вы хотите свергнуть Зеленского? Нет, пока мы хотим заставить его защищать суверенитет Украины и интересы Украины — короче говоря быть президентом Украины. А не президентом Малороссии или губернатором очередного федерального округа России. Так а почему бы не свергнуть Зеленского? Потому что это не решает проблему 73% зазомбированного, инфантильного населения. Кого они выберут следующим президентом — Тимошенко? Бойко? Медведчука?.. А чем эти твари лучше Зеленского?.. На них тоже придётся давить Майданом, чтобы они не смели думать о капитуляции. Но давить мы можем и на Зеленского, так что нет смысла менять шило на мыло. Ну пусть президентом будет Порошенко! Во–первых, не факт что Порошенко хочет опять стать президентом страны, которая его предала. Я бы на его месте не хотел. Во–вторых, кто его выберет президентом, если у него антирейтинг размером с Гренландию? Да, антирейтинг совершенно искуственный, но "простой народ"™ в сортах антирейтинга не разбирается. Даже если случится чудо, и офигевший от зелёной власти народ выберет Порошенко, то дальнейший сценарий нам известен: под массированной пропагандой кремлёвских и олигархических СМИ народ опять сойдёт с ума и через 5 лет выберет очередного популиста. Разорвать этот заколдованный круг можно лишь одним способом: ликвидацией демократии. Та самая "хунта". Запрет всех СМИ, кроме государственных, запрет многопартийности и выборов, запрет митингов, запрет соцсетей и т.п. Причём я уверен, что "простой народ"™ будет счастлив — наконец–то появится любимая "твёрдая рука", а ежедневной зрады больше не будет, т.к. о ней перестанут рассказывать по телевизору. Проблема в том, что "непростой народ" aka 25% хунты не хочет. И в конечном итоге опять выйдёт на Майдан, бороться за свою свободу. Да, Украина — очень непростая страна. Но почему вы не хотите закончить войну? Мы очень хотим закончить войну. Но сделать это можно всего двумя способами: победить или проиграть. Второй вариант нас не устраивает. Победа Украины это: возврат ОРДЛО в Украину на наших условиях, возврат Крыма в Украину на наших условиях, выплата репараций. А то, что пытается выполнить Зеленский — это полная капитуляция Украины. (вопрос из–за поребрика) А чем так плоха капитуляция? Тем, что это по сути "откладывание проблемы" на потом. Если мы не вырвемся из лап России сейчас, то это придётся делать нашим детям. Им опять придётся свергать власть узурпатора, погибая под пулями снайперов на Майдане. Им придётся защищать целостность Украины с оружием в руках, погибать под "градами", попадать в плен, хоронить друзей... Простой вопрос: вы хотите оставить эту проблему своим детям в наследство? Если ответ "нет", то мы должны решить проблему сами. (Это попытка объяснить смысл патриотизма другими понятиями. Думаю есть и другие способы.) Но минские соглашения подписал Порошенко! Он их подписал не для того, чтобы выполнять в одностороннем порядке, а для того, чтобы: 1. Остановить наступление России после Иловайска — в момент, когда у нас было очень мало сил. 2. Выиграть время для укрепления ВСУ. 3. Требовать от международного сообщества применить санкции к России, за то что она не выполняет свою часть соглашений. Перечисленные пункты были выполнены! И всё, что нужно делать Зеленскому — продолжать ту же тактику. Вместо этого Зеленский развалил международную антироссийскую коалицию, развалил МИД и нашу внешнюю политику, и пытается выполнять требования России (формула Штайнмайера, отвод войск) в одностороннем порядке. Кроме того собирается провести выборы на территориях ОРДЛО, которые на момент выборов не будут контролироваться Украиной ("наблюдение ОБСЕ" не равно "контролируются Украиной") и будут нашпигованы российско–террористическими войсками (которые Путин не выведет, потому что все эти годы он утверждает "наших войск там нет"). И вот этим территориям, на которых будут легитимизированы и поставлены во власть "моторолы" с "захарченками" Зеленский пообещал дать особый статус НАВСЕГДА. Сепаратистские автономии в теле Украины — это и есть капитуляция на российских условиях. Ничего подобного Порошенко не делал. При нём ни одна из сторон не выполняла Минские соглашения, но санкции за это получала только Россия. Вы предлагаете не выполнять минские соглашения? Нет, мы предлагаем чтобы Россия тоже их выполняла. Пока не будут выполнены пункты, гарантирующие полную демилитаризацию региона, обеспечивающие безопасность и восстановление украинской власти в ОРДЛО — ни о каких выборах не может идти речи. Но Путин не соглашается на переговоры, если Зеленский не отведёт войска и не подпишет формулу Штайнмайера! Это само по себе смешно и ужасно, что в обмен на отвод войск (потеря оборудованных позиций и большой риск для ВСУ зимовать в чистом поле под обстрелами) и легализацию сепаратистов через бесконтрольные выборы, Зеленский выторговал всего лишь ВСТРЕЧУ с Путиным. Не согласие Путина "вывести войска" и даже не прекращение обстрелов, а просто встречу. Это и есть результат капитуляционной политики Зеленского, сделавшего "просто перестать стрелять" своим предвыборным лозунгом. Теперь Путин будет использовать это слабое место Зеленского постоянно. Начиная с 2014 года прошло пять встреч президентов Украины, Франции, Германии и России в рамках "Нормандского формата". Эти встречи удалось организовать без каких–либо уступок с нашей стороны. Путин соглашался на них благодаря санкциям, которые появились из–за постоянного давления Порошенко и его дипломатов. Это и есть единственно возможный способ победить Россию: подрывать её экономику санкциями и укреплять свою экономику реформами. Да, это долго. Но другого пути нет (кроме капитуляции, которая нас не устраивает). И что дальше? Дальше встреча в Нормандском формате, на которой Зеленского либо прогнут на новые уступки (и тогда Зеленского снесёт Майдан), либо ему придётся вспоминать роль Голобородько, и послать Путина в жопу. И учиться быть президентом Украины. Может тебя и выбрали 73%, но контролировать будут 25%. Привыкай. Те.

Павло Жебрівський знаходиться в Majdan Nesaleschnosti - Майдан Незалежності. 47 хв. · Kyiv · Украйнці виходять на майдан не за Порошенка чи Зеленського. Українці виходять на майдан за український інтерес. Тисячі справжніх громадян України вчора продемонстрували, що вони не миряться з непевними рішеннями влади, які загрожують національним інтересам України і втратою її державності. Це позиція опору, а не політичних вподобань деяких політиків. Якщо нинідіючий президент України зможе захистити національний інтерес своєї держави і в найближчий «Нормадській зустрічі» донести позицію більшості активної частини українського суспільства, яка не сприйме "Формули Штайнмаєра" і капітуляції своєї країни. Майдан в поміч, пане президенте.

Олександр Дедюхін 33 хв. · Прочитал еще две дурацких мульки от зеленоботов. 1. Всех, кто вчера вышел на Майдан, надо на фронт. 2. Порошенко уже подписал, давным-давно формулу Штайнмайера, чего вы возмущаетесь. Отвечаю по пунктам. 1. Примерно треть людей, вышедших вчера на Майданы - это активные волонтеры, воевавшие и беженцы. Они уже были на фронте, когда голосовавшие за Зе бухали и жрали. Поэтому отправкой на фронт нас не особо испугаете. Подавляющее большинство остальных волонтерили и помогали в тылу. Мы знаем что такое война, поэтому вышли чтобы победить. 2. Прошлая ВР приняла ВРЕМЕННЫЙ Закон про "Особливий порядок місцевого самоврядування в деяких районах Донецької та Луганської областей" Сейчас Моника готова протащить закон про "Особливий статус", действующий на ПОСТОЯННОЙ основе. Закон, принятый при Порошенко, не действовал, ибо не были выведены оккупационные войска, и его действие заканчивается в конце 2019 года. Сейчас нам предлагают федерализацию, снятие санкций с России и выплаты террористам. Понимаете разницу? Короче, умный сообразит.

Остров невезения…∞ Разрешите соблазниться, Проституцией в лицах С пе- ре- а- ттестацией величия. (Ни нашим, ни вашим – гендерная політика?) Андеграунд … попы и судьи, работники пера и топора – Окружение президентов – «иконы» в «линкольнах» и… Декларация пу- ле- не- про- биваемая. Депутаты по ранжиру? – это к олихгархам… «тянитолкаи» с «перпетуум мобиле», Племя де- гу- ста- ционное – «народные мстители». Несущие крест, надгробный, В граните и мраморе, По террасам власти – Ве- ге- тативной. ……………. Остров невезения…∞, есть ли жизнь на Марсе – Нужно точку зрения поменять на галсе. 06. 04. 17.

Суспільне Око 1 год · 🇺🇦 Народний Герой України Сергій Цимбал загинув 7 жовтня 2014-го під час розвідувального рейду в тил ворога під Дебальцевим. "Легіонер" першим помітив засаду – 15 російських спецназівців і крикнув побратимам: "Відходьте, я прикриваю!". Ціною власного життя боєць врятував інших: відстрілювався до останнього набою. Сергію було лише 28 років. Нині ми згадуємо розвідника 25-го батальйону територіальної оборони "Київська Русь". Посмертно солдату Сергію Цимбалу присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка". Відзнаку отримали 4-річний син Олександр і вдова Лілія. Вічна пам'ять Герою… Сергій Цимбал міг зробити кар’єру держслужбовця – працював у прокуратурі – однак під час Революції Гідності звільнився з державної служби. Чотири рази ходив до військкомату – просився в АТО. І вже на День незалежності у 2014 році Сергій Цимбал був на передовій. Тоді батальйон займав позиції у так званому "Дебальцевському виступі". Посмертно військовому було присвоєно ряд недержавних нагород та відзнак: "Велике серце", "За жертовність і любов до України", "За служіння українському народу І ступеня". Псевдо "Легіонер" боєць отримав після того як побратими дізналися, що той проходив військову службу у Французькому іноземному легіоні. А ще Сергій професійно займався спортом – джиу-джитсу. У пам'ять про чоловіка дружина Лілія разом з найближчим другом Сергія Вадимом започаткувала благодійний фонд для підтримки професійних і любительських видів спорту – "Фонд імені Сергія Цимбала". До слова, син Сергія Олександр став одним із 12-ти учасників календаря "Погляд майбутнього 2019". "Я дуже сумую за моїм татком, мені його дуже не вистачає. Але я його відчуваю і мені здається, що він живий, що завжди поруч з нами…", – каже Сашко про свого татка-Героя. Пам’ятаємо…

Вчерашний день сломал законы математики. Как оказалось 25% всё же больше чем 73%

Запрошую до перегляду. https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=51841&poem=324032 Думай.ТЕ

Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко) 1 год · НАС 68%. Ще раз нагадаю дані соцопитування від СГ "Рейтинґ": найважливіший там результат - це подивугідна єдність країни в питанні, чи вважати Росію агресором, - так вважає 68% українців, і цифра ця (видно на відстані року) стабільна. А це, своєю чергою, означає повний національний консенсус у питаннях загрози незалежності країни ("Капітуляції Ні!"). Це я до того, що, по-моєму, час забувати мем про "73%" (чи 44%, чи як хто рахує) - після підписання "відступу ЗСУ за формулою Штайнмаєра" оті 73% розтанули, як притчеве заяче сало, - і оголилось "тверде тіло": 23% - це ті, хто Москві лояльний більше, ніж Києву ("враг нє в Москвє, враг в Кієвє"). Ось із ними порозуміння в осяжному майбутньому таки навряд чи можливе: це не ГРОМАДЯНИ - це РЕЗИДЕНТИ, і на українських виборах вони, за всіма законами логіки, не мусили б мати права голосу. (Але й "на гражданскую войну в Українє" їх фсб теж не розкрутить, дарма праця, - це не вояки, це телеглядачі)). Можна сперечатись, багато це чи мало - коли в країні п'ята частина населення за своїм світоглядом "негромадяни". Але зараз важливо зрозуміти: 68% проти 23% - цілком достатня пропорція, щоб перешкодити охочим віддати ворогові на заклання нашу землю і наших людей.

Новий робочий тиждень і чудові спортивні новини! Стартуємо зі "срібного" стрибка українки у Досі, і бажаємо кожному бути на висоті!!! 🇺🇦👏💐🥈 Наша красуня Марина Бех-Романчук показала результат 6,92 м і виборола срібло чемпіонату світу з легкої атлетики у Досі!!! Вітаємо!!! Українська легкоатлетка із Хмельницького обійшла бронзову медалістку нігерійку Есе Брюме на 1 см. Для Марини "срібний" стрибок став найкращим у цьому сезоні. Торік Бех-Романчук стала срібною медалісткою чемпіонату Європи 2018 року у Берліні. #Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #стрибунка #БехРоманчук #срібло #Доха

Аллан Левітов Кстати, а вы заметили, что начался новый период? ("новый" - в смысле уже после того "зеленого" периода, что начался в апреле) С апреля 2019 - разумная часть общества просто стояла и офигевала от того, как "зеленая ч&ма" победным маршем идет вперед - нарушая ВСЕ возможные не невозможные правила. Роспуск Рады в обход закона - на том основании что "є суспільний запит". Бездарнейшие и ВРЕДНЫЕ для страны законы - которые принимаются "в турборежиме". Договоренности с врагами - которые запоребриком. Но теперь - организм стал сопротивляться. Пусть робко. Пусть - пока - не в полную силу, но уже началась резистентность. Шок прошел. Отчаяние прошло. Прошел ступор. Первой ласточкой - была, как ни странно, ВР. Проваленное голосование за диктаторский закон о прослушке. В итоге - он был принят уже БЕЗ портновских "поправок". Т.е. принят в нормальном, удобоваримом виде. Ну и последним штрихом была ВСЕУКРАИНСКАЯ акция ПРОТИВ капитуляции, которая собрала 20,000+ человек в Киеве и еще тысячи - в более чем 30 городах Украины. Итог? Войска в Золотом и Петровском сегодня НЕ разводят (со слов Пристайко). Будут ждать еще неделю. Глава МЗС сказал, что это "из-за обстрелов", только вот раньше, до акции против капитуляции - ничто не мешало г-ну Пристайко "не замечать" обострений на фронте. А тут - поди ж ты - прозрел! Halleluja! Естественно, будет и реакция вирусного штамма. Будут и попытки захватить местные власти (Ткаченко уже намылился в Киев). Будет и "йолка". Будет и политическое (и силовое) давление. Пример - сегодня посадили бывшего нардепа Пашинского БЕЗ права залога (при том, что Ефремову и еще куче ребят подозреваемых в т"рроризме и ИЗМЕНЕ - либо дали опцию залога, либо вообще отпустили "под честное слово"). Однако - как показывали все предыдущие Майданы - силовое давление лишь ПОДОГРЕВАЕТ и УСИЛИВАЕТ сопротивление организма вирусному штамму. Но "эпоха победившей зелени" закончилась. Началась эпоха сопротивления. Народ приходит в сознание. Это хорошо. Значит есть шанс. #Невсеремось

Всего один вдох, одно касание губ опытного сомелье до янтарного цвета жидкости... И что? Плевок в салфетку, сморщен нос и настроение - ни к чёрту! Если в процессе изготовления вина приживается "не та" бактерия, то получится мачмала. А на вид - ничего так, даже на вино похоже... О чём это я? А всё о том, что да, власть необходимо критиковать, возможно и ругать, а то и под зад мешалкой, за "всё хорошее". Но не стоит вызверяться на избирателей, той части электората, который голосовал за того кандидата, которого хотелось самому. Не допустимо оскорблять, хамить, присваивать ярлыки гражданам, которые сделали собственный выбор. Каждый имеет право на успех и на ошибку. Да, сегодня ошибки могут дорого стоить стране. Действуя иррационально и сугубо негативно в эмоциональном плане на политических оппонентов, этими действиями вносится раскол в общество, как предвестник противостояния и конфликта. Даже начинающий политтехнолог прекрасно знает, какую "бактерию надо запустить" в гражданское общество, чтобы получилось либо "вино", либо "то, что пить никто не станет"... Не стоит "чиркать спичками внутри нефтеналивного танка", как того от нас сейчас ожидают и наедятся наши враги, чтобы украинцы убивали украинцев теперь не через линию разграничения, а повсеместно. Давайте подумаем над этим. Мудрости всем нам, и конструктивизма!

Дмитрий Чекалкин 1 год · Українка Квітка Цісик народилася і все життя прожила у США. Із нею працювали Майкл Джексон, Вітні Г'юстон та інші світові зірки. Та в Україні її почули здебільшого після смерті. Дві україномовні платівки вона випустила за свій кошт. Батько Квітки Цісик був львівським скрипалем. Її бабуся, дідусь та мама жили у Львові до 1944 року. Втікаючи від окупації та радянської влади, у 1949 році вони опинилися у США. Співачка народилася вже у Нью-Йорку в 1953 році. В дитинстві Квітка була пластункою – їздила у табори в гори, де вивчала українські пісні, звичаї і обряди. Повне ім’я співачки – Квітослава. Рідні і близькі її називали Квіткою. А популярність у США вона здобула під артистичним псевдо – Кейсі – поєднання перших літер імені та прізвища – Kvitka Cisuk. Цісик мала колоратурне сопрано. Вона з легкістю експериментувала зі стилями – від джазу до класики. І мала неабиякий успіх як у виконанні попсових пісень, так і в оперному співі. Крім того, Квітка володіла технікою, поширеною у карпатських селах – “білим голосом”. “Я побачила, що можу легко змінювати музичний стиль. Потім я вступила у музичну консерваторію в Нью-Йорку. Навчалася вокалу і думала, що буду оперною співачкою. Але зацікавилась іншим фахом. Це – такий студіо-сингінг. Співання у різних студіях для реклами або для композиторів”, – розповідала співачка. Свого часу Цісик стала однією з найвідоміших і найдорожчих виконавиць джинглів до рекламних роликів. Її голос звучав у рекламних компаніях«Кока-Коли, American Airlines, Макдональдсу. Протягом 16 років, і до кінця життя, вона була офіційним голосом Форд Моторз. Багато американців і досі пам’ятають музичний джингл Have you driven a Ford lately у виконанні Кейсі Цісик. За це Форд дарував їй автомобілі. Ця ж компанія підрахувала, що голос Цісик прослухали понад 22 мільярди разів, тобто у кілька разів більше, ніж населення Землі. Квітка Цісик записала два україномовні альбоми – “Квітка” у 1980 році, а також “Два кольори” у 1989-му. Це їй коштувало близько 200 тисяч доларів. Для запису вона наймала кращих музикантів Нью-Йорка, акомпанувала Квітці її рідна сестра Марія, а правильну українську вимову ставила мама. Обидві платівки у 1990 році були номіновані на премію “Греммі” в категорії “сучасний фольк”. До України вони потрапляли здебільшого контрабандою, люди перезаписували пісні і передавали один одному. “Ще ніхто і ніде так не заспівав пісні мого друга Володимира Івасюка, як це зробила Квітка”, – так скаже потім Назарій Яремчук.

Karl Volokh 14 год · - Давай тепер подивимося, якою буде реакція Зеленського, - з такими слова розходилися люди з учорашнього Майдану. І вже сьогодні влада (о, диво!) раптом виявила порушення російськими найманцями мінських домовленостей і призупинила розведення військ. Уявляєте, те, що вони щодня обстрілювали наші позиції і убивали наших військових (попри згоду щодо 7 діб повного припинення вогню як умови початку процесу), до суботи нікого не зупиняло. І раптом настало прозріння. Таким темпом наш булавоносець може дійти до крамольної думки, що Путін не прагне миру і взагалі втратити шанс зустрітися з ним у Нормандії - а це ж крах усіх надій!

Karl Volokh 18 год · Наближений до Кремля пропагандон Сергій Марков оголосив, що ні про яке врегулювання на Донбасі з Україною домовлятися не будуть, доки не сяде за грати хунта - Турчинов, Парубій, Аваков, Пашинський, Грицак. Ну, по Парубію та Порошенку справи розслідуються, Пашинському реанімували стару справу про стрільбу при самообороні і сьогодні намагатимуться в суді одягнути кайданки. Думаю, інші також на підході (крім, поки що, Авакова). Приємно, що у Зеленського свїй на 100 відсотків Генпрокурор і такий самий Портнов, котрі залюбки виконають будь-які завдання великого Путіна

Народ втомився від війни! То хто ж втомився? Звідки втома? Втомились ті, чиї сини, Впродовж війни сиділи вдома! Втомились, хто не хоронив І не оплакував героїв, Хто вже давно в душі загнив, А мозок і язик роздвоїв. Втомились ті, хто гарував, На дискотеці, в ресторані, Елітні клуби штурмував І відчував себе в нірвані. Втомились! Бо забули вже, Що шостий рік війна триває! В Криму мочити фаберже За злочин, стерво, не вважає! Під кожне свято ця орда Все в супермаркетах змітає, Машин елітних, от біда, Припаркувати місць не має! Усі розкуплені квитки На лоукости на пів року. Які відвідать пам’ятки Лиш мають, втомлені, мороку. Ніхто й копійки на АТО З них не пожертвував ні разу. Їм Україна шапіто І з жиру бісяться до сказу. Плюси запудрили мізки́. Втомились с..и зубожіли, Та вірять фейкам і в казки, Обрали блазня нам зебіли. Тепер – державність на кону! Хто це збагнув – вже не сміється! Коли програємо війну, В крові країна захлинеться…(c) Автор Мирослав Вересюк

Екатерина Шуталева Я в Золотом. Так много чувств и так мало слов. Устала. Очень. Смертельно. Сегодня мы приехали в посёлок Родина (Золотое 4) как раз в разгар всеобщей истерики вокруг отведения. У клуба толпа.... военные, полиция, местные жители, мальчишки добровольцы (кажется нац корпус) мамы с детишками, пресса и бабушки из соседней Катериновки. Ну и представители зе, куда ж без них. Шум как на пингвиньем пляже. Безумное, безудержное, бесконечное количество агрессии и страха. Стокгольмский синдром в полном объёме. Местные бабушки настолько устали и испуганны, они согласны на все, на любые условия, только бы мир. Они не думают о последствиях разведения. Не оценивают, не анализируют, они НАДЕЮТСЯ. И готовы разорвать любого, кто показывая реальность, отнимает у них надежду. Данилкина Марина, словно скала уверенности, в бушующем море агрессии. Я гляжу на нее и у меня дух захватывает от восхищения, как она держится : «я лягу под танки но не дам отвести войска. Золотое это Украина». Только пальцы дрожат... Мне страшно за неё, мне больно думать как ей с этим... Журналисты бегают кругами и тычут микрофонами во всех. Какой-то официальный военный хмырь объясняет что ничегошеньки не будет и не столько того разведения. И главное чтоб мир, часть народу аплодирует... ухоженная пожилая женщина с бледным лицом тихо берет меня за руку «а я дружу с военными, помню как они нас в 15м спасли, как мы тут без них...» она говорит тихо тихо, настороженно глядя по сторонам, ей страшно. Военный капеллан из добробата показывает мне на Данилкина Марина рукой « вывозите её отсюда, её тут убьют» . Так не поедет ведь. В трёх метрах от этого шабаша маленькая девочка играет на качелях, её мама смотрит на меня большими яркими глазами « вы же не бросите нас, мы живём на улице Вольная» . Женя Дисс, растрепанная и злая, как в 14 на сх « а может ну его, пусть разводят...». И как противоядие от всего этого театра абсурда, школа. Маленькая сельская школа с антиосколочными щитами на окнах, а внутри дети в ВЫШИВАНКАХ. Дети которые нам рады, которые бегут и обнимают нас. Это наши украинские дети, и они не должны жить в серой зоне. И взволнованные учителя, они против отведения, только им некогда орать об этом перед клубом, они детей учат, да и страшно... что дальше?... дальше работа с детьми... дальше мы вместе шумели и играли, учились мечтать и писали письма Святому Николаю ( а что, зима ведь близко))). Но это уже другая история...

🇺🇦 Він загинув як герой і як справжній офіцер. Зачепивши розтяжку, крикнув своїм "граната"… і ціною власного життя врятував п’ятьох товаришів. Нині ми згадуємо Народного Героя України, командира мінометної роти 80-ї бригади Володимира Кияна. Друзі і побратими називали його "Тайфун"… Нині б військовому виповнилося 38 років. Пам’ятаємо… Володимир добровольцем пішов на фронт із першою хвилею мобілізації. Це була людина з гострим, критичним мисленням, яка різко критикували діючі армійські порядки. Він думав про солдатів більше, ніж про себе. І йому довіряли так як нікому. Володимир Киян брав участь у найгарячіших боях: обороняв місто Щастя на Луганщині. Загинув за декілька днів до демобілізації. Без батька залишився маленький Данилко. Хрестили малюка бойові товариші Володимира. Хлопчика охрестили у військовій формі – так мріяв його батько. Після обряду військові поділилися, що Тайфун не хотів свою дитину бачити у зайчиках чи мавпочках: "Казав, у мене син – значить, він має бути, як десантник. Як я – у формі, у вишиванці. Як справжній козак". #Opendata #Суспільнеоко #НароднийГеройУкраїни #Тайфун #Киян

ЛУГАНЧАНКА В КИЄВІ НАПИСАЛА ПРАВДУ... Неправильно диды воевали. Надо было Прекратить стрелять; Отвести войска от линии фронта; Принять закон об амнистии захватчиков и коллаборантов; Оккупированной части СССР дать особый статус; Провести там местные выборы. И наступил бы мир...

❤🇺🇦 Історія цієї молодої дівчини вражає. Три роки Алина Косовская (Alina Kosovska) відслужила у добровольчому батальйоні на передовій. Околиці Донецька, Широкине, Мар’їнка, Авдіївка… Проходила службу нарівні з чоловіками у розвідці. Згодом створила благодійний фонд "Зорі надії" і тепер допомагає іншим. До роботи залучає жителів Авдіївки. Разом активісти розписують відстріляні снаряди, гільзи, тубуси з-під гранатометів і продають їх як сувеніри, плетуть маскувальні сітки, проводять ярмарки, під час яких збирають гроші на потреби бійців. "П’ятий рік я борюся за наші міста – за кожного жителя, кожну вулицю, кожен будинок. Я роблю все можливе і неможливе, щоб жовто-синій прапор розвіювався над моїм містом і в серці кожного його жителя. Я без емоцій дивлюся в очі смерті, але плачу від щастя, коли моя Авдіївка співає український гімн. Я віддала боротьбі за кожен клаптик Донбасу свою молодість і своє здоров’я. Близькі мені люди віддали за мою землю життя. І я не готова дарувати ворогові ні сантиметра цієї землі. Чуєте, новообрані? Ви не можете забрати у нас те, за що ми боролися. За це заплачена занадто висока ціна", – ділиться власними думками волонтерка. Торік Аліна спільно з друзями-волонтерами написала книгу "Авдіївка. Шлях до перемоги". До неї увійшли оповідання про життя 26 простих людей, які творять сучасну історію України. "Нам дуже хотілося розповісти всьому світові, а насамперед Україні і українцям, що попри всі стереотипи, нав’язані нам кремлівською пропагандою, мешканці Авдіївки – це громадяни України. І з початком війни ми не здались чи заховались по своїм оселям. А почали рятувати своє місто. Кожен як може", – поділилася Аліна. Нещодавно волонтерці виповнився 21 рік, проте дівчина не святкувала День народження, оскільки в Україні війна. "П'ятий день народження я проводжу тут. По клаптиках відгризаючи у ворога свою рідну землю. Копаючи її лопатою, повзучи по ній в невідомість, розглядаючи її з неба. Крок за кроком", – зазначила Аліна. #Opendata #Суспільнеоко #Авдіївка #волонтерка #Аліна_Косівська

Юрій Бенгус Коли Павлов сформував у собаки умовний рефлекс (дзвонив у дзвоник і давав м'ясо) - то потім собака, хоч і не бачила м'яса, а коли чула дзвін - раділа і пускала слину. Собака бачила, що м'яса немає, але умовний рефлекс - страшна штука, він не залежить від того, що собака бачить. Він працює, і все тут. Точно так ЗМІ олігархів сформували у населення умовний рефлекс. Вони показували приємні речі і Зе. Починали новини зі страшних аварій, а за ними показували Порошенко. І обов'язково повторювали негативні слова типу "корупція", "інфляція", "зубожіння"... Сформувався чіткий умовний рефлекс. Бачимо Зе - відчуваємо задоволення, бачимо Порошенко - навпаки. Звісно були люди (небагато), які відчули, що ними маніпулюють, що їм брешуть. Вони перестали дивитися маніпулятивні ЗМІ, в них виник протест проти брехні. У таких людей цей умовний рефлекс не сформувався. Сьогодні розумом люди розуміють, що раз за разом, Зе бреше, порушує закон, йде на поступки ворогу, заганяє державу у страшні борги по ОВДП, нищить ФОПи, зневажає журналістів, втрачає міжнародну підтримку, працює на олігарха. Але більшість все одно "пускає слину", коли його бачить, бо розум у них слабше за рефлекси. Розум навпаки стає на обслуговування рефлексу і придумує виправдання брехні, подорожчанню, посиленню наших втрат на війні, будь-яким промахам Зе. Коли наступного разу побачите Зе - прислухайтесь, чуєте, як дзвенить дзвоник, як капає слина? Вітаю, Нобелівку Павлову дали не дарма. Як зробити, щоб розум переміг рефлекси? Важко сказати. Але думати завжди корисно. І почати ніколи не пізно. Думайте, друзі. Задавайте питання, шукайте відповіді. За що ви ненавидите Порошенко? У нього була заарештована Ліпецька фабріка у Московії? так у Зе - не заарештованого майна в Криму чимало. У Порошенко був рахунок в 3000 доларів у офшорі? так у Зе весь його багатомільйонний бізнес в офшорах. Порошенко не закінчив війну? так при Зе стало гинути наших ще більше. Порошенко не арештував ригів? так при Зе вони не тільки повернулися в Україну, а і керують справами. Що нами керує? Розум, чи умовні рефлекси, сформовані олігархічними ЗМІ? Адже ми "Homo sapiens", a не "Homo reflexus". Чи все-таки "reflexus"?

А що там у ПП - А що там у ЄС 11 год · Здравствуйте, мальчики и девочки, любі малята, хлопчики та дівчата. Сідайте зручніше, а я розкажу вам казочку. В некотором не так чтобы царстве, но определённо государстве, были проблемы с сепаратистски настроенными регионами. А ещё говорят, Российская Федерация этим регионам всячески помогала, подзуживала, подначивала — ну, может врут, конечно. Самопровозглашённые республики всякие появились, говорят — мы самостоятельные теперь будем, будем с Россией дружить, а ваш западный вектор развития нам не к лицу, трактористам, не соответствует национальным традициям и стратегическим интересам. И там прямо до боевых действий уже, считай, дошло, и силового сценария. Так что Европа испытала сильную озабоченность, пристально наблюдала за событиями, и в конце концов предложила государству мирный план по урегулированию конфликта — чтобы, значит, не допущать кровопролития, а всё разрешить дипломатическим путём, пойти на необходимые компромиссы, услышать друг друга, сесть за стол переговоров и найти решение, которое бы устроило всех. Презентовал этот мирный план дяденька из страны Германии по имени ... Франк-Вальтер Штайнмайер. Знакомо звучит? Так вот, это произошло 11 лет назад, в Грузии. 17 июля 2008 года Штайнмайер представил план мирного урегулирования конфликта вокруг Абхазии. До русско-грузинской войны оставалось 22 дня. «Грузинские официальные лица настаивают на том, чтобы Россия была признана как сторона конфликта. Кроме того, Грузия хочет, чтобы в плане было четко изложено, что статус Абхазии должен быть позднее определен только в рамках единой Грузии.» — Звучит как-то знакомо, правда? «Глава МИД РФ Сергей Лавров сказал, что Запад выставляет “абсолютно нереалистичные” требования, которые увязывают подписание грузинской и абхазской сторонами договора о невозобновлении военных действий с возвращением около 260.000 грузинских беженцев в Абхазию. “Мы уверены, что подписание договора о неприменении силы БЕЗ КАКИХ-ЛИБО УСЛОВИЙ является неизбежным первым шагом. После этого можно обсуждать другие вещи - беженцев, экономическое восстановление, социальные аспекты”, - сказал Лавров.» — Дежа-ву прямо какое-то, а? «Абхазия и Южная Осетия откололись от Грузии в начале 1990-х годов после кровопролитных конфликтов. Грузия обвиняет Россию в поддержке сепаратистов и попытке аннексии этих регионов. Москва отрицает обвинения и в свою очередь обвиняет Тбилиси в попытке решения конфликтов военным путем. В последнее время ситуация в регионе сильно накалилась - стороны обвинили друг друга в наращивании военного присутствия у границ конфликтных регионов. “Мы видим, что стороны (конфликта) находятся в отчаянном состоянии. Мы должны сделать все, чтобы убедить стороны решить конфликт мирно”, - сказал Штайнмайер.» — До начала российско-грузинской войны оставалось 22 дня.

Виталий Портников: Батьки тих самих людей, які з незрозумілих причин називають кожного, хто не бажає капітуляції і краху України, порохоботом, навесні 1991 року голосували за збереження імперії й називали тих, хто був проти, бандерівцями. Їхні діди у 1918-1920 роках голосували за російські партії і вітали більшовиків, а тих, хто був проти, називали петлюрівцями. Їхні прадіди вважали своїми улюбленими монархами Петра й Катерину, підспівували у церквах московським попам, а тих, хто був проти, називали мазепінцями. Грязь Москви! Може, саме тому Українська держава народжується у таких неймовірних конвульсіях?

Це цікаво) Миг Кайроса Когда в 1995 году четырнадцать волков были выпущены на волю в Йеллоустонском национальном парке, ученые и не подозревали, что это кардинально изменит всю экосистему парка. Волков не было в парке 70 лет и все это время там царствовали олени, которые за годы бесконтрольного размножения (все усилия людей по контролю их популяции не приносили успеха) нанесли сильнейший урон местной флоре. Четырнадцать волков, конечно, не смогли съесть всех оленей, но они заставили тех осторожнее выбирать места для пастбищ и избегать некоторых участков парка. На тех местах начала возрождаться растительность. За шесть лет количество деревьев увеличилось в пять раз. Появились бобры, которым деревья нужны для постройки плотин. В заводях завелись ондатры, утки и рыбы. Волки уменьшили популяцию шакалов, что привело к увеличению количества зайцев и мышей, а те в свою сторону привлекли в парк ястребов, хорьков и лис. В парк пришли медведи, так как они смогли отгонять волков от их добычи или доедать их объедки. В парке увеличилось количество ягод. Но самое удивительное, волки изменили течение рек. Их русла выпрямились и стабилизировались, уменьшилась эрозия берегов. Случилось это потому, что влияние волков на оленей привело к взрывному росту деревьев и травы по берегам рек, что привело к их укреплению. Поменялась сама география парка, а все благодаря четырнадцати волкам, выпущенным туда менее двадцати лет назад.

Іван Лютий Не хочу любить убийцу Никогда не понимал, почему я должен "любить РФ". Почему не Англию, Францию, Италию, Хорватию, Нидерланды или Польшу? Не хочу "любить РФ", и если она завтра провалится в ад, я буду только рад. Откуда взялось вот это "нам надо быть с РФ"? Кому надо? Зачем? РФ ничего не производит, нет у россиян дома ничего "сделано в РФ". На экспорт кроме войн, терроризма, фекалий, ваты и долбо*бизма больше ничего нет. Вы спросите, а как же нефть-матушка? "Спасательная" нефть станет бичом РФ. Добыча нефти в РФ теряет рентабельность из-за истощения месторождений. Новые не разрабатываются ввиду отсутствия западных технологий, наличия своей тупости и криво-косорукости. Там нечем гордиться, кроме царя желающего править как Сталин, но жить как Абрамович. Это убогая, отсталая, деградированная, феодальная империя, ничего не производящая кроме убогости и нищеты. И вот шестой месяц подряд группа "непонятных" личностей претворяющиеся властью Украины, несмотря на развязанную Россией войну, миллионы искалеченных жизней, десятки тысяч убитых, разрушенный и выпотрошенный Донбасс, аннексированный Крым - лезет "брататься" с оккупантом, мародером и убийцей. Не хочу любить убийцу! А вы когда нибудь видели глупую и бешеную мышь? Ну из тех, что в доме все перегрызет, но в мышеловку не лезет, потому что считает себя умной, а потом в стеклянную банку ныряет за крупой. А назад хода уже нет. И на помощь никто не придет, и п*здарики снятся. Так и наша йобом токнутая власть. P.S. Все будет Украина! Я узнавал.... Слава Украине!

Олександр Дедюхін Кто там радовался тому, что «Зеленский вернул мальчиков-моряков домой»? Вот Роман Труба тоже этому рад. Теперь их можно допросить. Знаете за что? «За незаконное пересечение границы РФ». То, что от самой новости веет затхлым сталинизмом, это даже не самое страшное, как по мне. Тогда ведь тоже всех бойцов красной армии, попавших в плен, после освобождения отправляли то в штрафбат, то в ГУЛАГ. От этой новости веет грязной порнографией, когда Моника в угоду Путину готова не только сама подставляться со всех сторон, но и подставлять нашу страну. Унижать героев, которые отстаивали наш суверенитет. Допрос украинских моряков будет проходить в рамках дела о госизмене. По словам директора украинского??? Государственного Бюро Расследований Трубы, данный допрос просто необходим «для установления обстоятельств события». Слов нет. Для узеленских проход через Керченский пролив – это нарушение границы РФ, а выполнять приказ – это госизмена. Что дальше? Капитуляция и выдача моряков назад в РФ как военных преступников?

"Кому подобається, коли президент призначає на посаду свого кума або армійського друга? Чому так відбувається вже 28 років?", - запитував в лютому цього року Зекандидат. "Кумівства у нас не буде". Буде Зекумівство ... 1. Іван Баканов. Друг дитинства Зеленського, який в серпні був затверджений Радою на посаду глави СБУ. Найяскравіший епізод його роботи пов'язаний не з великої спецоперацією, а з випадком в Борисполі. Коли після вичитки місцевого чиновника Зеленський захотів "подзвонити Баканову з приводу цього чорта". 2. Друзі з Кварталу. На наступний день після інавгурації Зеленський призначає співробітників і партнерів студії Кварталу 95 на посади в Офіс президента. Бізнес-партнер і співзасновник Кварталу Сергій Шефір стає першим помічником президента. Виконавчий продюсер студії Сергій Трофімов був призначений Зеленським першим заступником голови Офісу президента, а сценарист серіалу Свати Юрій Костюк — заступник голови ОПУ. Ім'я помічника Зеленського Андрій Єрмак в цій компанії, ймовірно, найменш відоме. Однак зараз його внесок в політику Банкової важко оцінити. Саме Єрмак є одним з головних переговірників Зеленського з Росією. До призначення в ОПУ Єрмак займався продюсуванням кіно. 3. Владислав Бухарєв. У червні Зеленський призначає главою Служби Зовнішньої Розвідки нардепа від Батьківщини Бухарева. Останній є давнім шанувальником творчості Кварталу і постійно ходив на концерти студії. Крім того, Бухарев неодноразово організовував концерти Кварталу на своєму окрузі в Сумській області. Вже у вересні Зеленський своїм указом перевів Бухарева в СБУ, зробивши його першим замом Баканова. 4. Юлія Мецгер. У липні уряд затвердив Мецгер членом наглядової ради ПриватБанку за квотою президента. Судячи з численних фотографій в соцмережах, Мецгер — давня подруга актриси Кварталу Олени Кравець. У них багато фотографій зі спільного відпочинку. І Мецгер і Кравець родом з Кривого Рогу. 5. Олександр Завітневич. За підсумками парламентських виборів від Слуги народу в Раду зайшов директор Смілянського ливарного заводу (39-й номер списку). Його дружина Наталя вчилася в одному класі із Зеленським. У 2017 році вона виставила в Facebook фотографії із зустрічі випускників, на якій був і Зеленський. З моменту початку роботи Ради Завитневич був присутній лише на трьох засіданнях. Це при тому, що він глава комітету з питань оборони й національної безпеки. Але і на засідання комітету він також не ходить. 6. Ірина Копайгора. У вересні Зеленський призначив Копайгора на посаду державного уповноваженого Антимонопольного комітету. Вона — дочка Івана Копайгори, який викладав у Зеленського в Криворізькому економічному університеті. Примітно, що батько Зеленського також викладає в цьому університеті. 7. Олександр Гогілашвілі. 25 вересня Кабмін призначає його на посаду заступника міністра внутрішніх справ. Гогілашвілі — давній знайомий Кварталу й особисто Зеленського. До призначення в МВС працював у Міжнародній антинаркотичної асоціації, на літні табори якої постійно приїжджали артисти Кварталу. "З президентом Зеленським ми знайомі понад 7 років, він підтримував нас завжди. Природно ми за нього горою", - заявив Гогілашвілі в інтерв'ю Цензор.нет. 8. Олексій Пашков. На позаминулому тижні головний редактор Цензор.нет Юрій Бутусов звернув увагу на стрімке кар'єрне зростання начальника аналітичного управління — тимчасово виконуючого обов'язки начальника департаменту стратегічної розвідки ГУР Міністерства оборони Олексія Пашкова. Пашков 18 років прослужив в департаменті стратегічної розвідки, але займав одну з низових посад в ГУР. Незабаром після перемоги президента Зеленського, кар'єра Пашкова пішла в гору. У липні Пашков «перестрибнув відразу 10 службових посад, щоб зайняти крісло т.в.о. начальника департаменту». Цілком можливо, що успіхи Пашкова пов'язані з тим, що його дружина Оксана Пашкова — головний бухгалтер студії Квартал 95. https://www.liga.net/politics/articles/kumovstva-u-nas-ne-budet-ili-budet-analiz-kadrovoy-politiki-zelenskogo?fbclid=IwAR0ICFAsgS7lReWXBHxPoQwYwtTYa8GsiOm5QpwZyDRqf8TCk0nHvvxyTIQ

Петро Порошенко 13 год · З відходом на міфічні позиції 2016 року ми втрачаємо близько 30 населених пунктів і низку ключових висот. Там за кожний метр заплачено життям українських героїв. Тепер військових готують до того, щоб вийти з облаштованих позицій у чисте поле. Це – наслідки розведення військ за так званою "формулою Штайнмаєра". Проукраїнськи налаштовані місцеві жителі – теж в шоці. Вони бояться розправи. Влада має сказати суспільству правду хоча б через півроку після президентських виборів. Простих рішень - нема. Завершити все швидко - неможливо. Я сам колись мусив це визнати. Пропоную сім кроків, які варто зараз зробити, щоб уникнути російської пастки. 1. Наполягати на принципах «спершу - безпека», «нічого не погоджено, поки все не погоджено» і «тільки через безпеку до виборів». 2. Сумнозвісна «формула Штайнмаєра», раз вже на неї погодилася влада, має розглядатися лише як складова «дорожньої карти» виконання Мінських домовленостей. Включно з виведенням російських військових, техніки та зброї, роззброєнням незаконних мілітарних формувань, переходом українсько-російського кордону під наш контроль. 3. Відведення - лише за умови сталого і всеохоплюючого припинення вогню. Лінія розмежування зафіксована у Мінську 19 вересня 2014 року. Росія та бойовики мають повернути дві з половиною тисячі кілометрів, це пряма вимога Мінська. 4. Моніторингова місія ОБСЄ має отримати безперешкодний і повний доступ до всієї окупованої території та встановити постійний контроль над неконтрольованою ділянкою українсько-російського кордону. 5. Слід створити підгрупу з питань кордону в рамках Тимчасової контактної групи у Мінську. 6. Наполягати на розгортанні багатонаціональних миротворчих сил ООН на всій території окупованого Донбасу. 7. На території ОРДЛО має бути відновлено оподаткування в рамках правового поля України, а також фінансова і банківська системи, повернута українська власність. Лише це дасть підстави і можливість повною мірою відновити соціальне забезпечення регіону.

Олексій Петров з Aleksey Petrov. 28 хв. · Ходят упорные слухи, что Голобородько до икоты опасается своих же граждан. Не всех конечно, а лишь малую их толику. Речь идёт про ветеранов войны с россией. Боится потому, что они его ни во что не ставят. Ну не придёшь же с ним с фразой, «Парни... Я могу вам нравится как президент или нет, дело ваше... Но я в первую (или четвёртую, а может и шестую волну мобилизации) был в такой-то бригаде. Да, в терминалах не довелось побывать, но я не выбирал. Куда военкомат отправил, там и воевал! Так что, тут у вас ко мне претензий быть не должно!»... Увы и ах. Таких козырей в кармане Голобородька нет, а другие фишечки на ветеранов не действуют. Ну действительно, не включать же им «Сватов». И ладно бы тех воевак было пару сотен. Одних можно купить, другие сами потеряются. Но пиксельно-эмтипишно-дэпээмовская волна насчитывает сотни тысяч бойцов. (Кстати, вчера Голобородько не ошибся про 1%. Только если смотреть от количества всех избирателей). И привычные механизмы тут не работают. Услышав бла-бла-бла они как минимум пошлют. А то ухмыльнутся и покрутят пальцем у виска. Даже если придворный фигляр спрашивает у «киборга». С издевкой так, через губу спросит, «А ты чего не в окопах? Украину же сливают», его не посылают на армейском языке. А лишь ответят устало, глядя скептически, как на умалишенного, «Я там ещё в 2014 был. В то время, когда ты фильмы для москвы снимал!» Не знают они как подобрать ключик к ветеранам. Не знают и всё тут. Хоть волком вой ночью на Банковой. Пытаются постоянно найти подход и тут же лажают. Снова пытаются и снова оказываются по колено в дерьме... А ведь время идёт. Куранты на спасской башне тикают. Володя ждёт обещанного... А тут, когда уже всё решено. Сценарий прописан, роли распределены... ветераны могут испортить весь корпоратив.

Повернись живим 2 год · У него очень уставшие глаза. В жизни не видела такого истощенного и одновременно глубокого взгляда. — Устал? — Нет. Голова болит. — Контузило? — Ага. — Сейчас? — Недавно, да. — Может, надо в больничку? — А пацаны? Мы говорим в одном из заброшенных домов на передовой под Мариуполем. Морпех с уставшими глазами, каких я раньше не видела, — ротный с позывным Джоконда. Через пару часов наступит его День Рождения, и это будет далеко не первый праздник, который лейтенант встречает на фронте. «Я в армии, — говорит ротный, — с 2002-го. Сначала была «срочка», после неё подписал контракт с одним из полков спецназа. Потом уволился, жил с семьей в Николаеве, работал в охранных структурах. Но началась война». Джоконда заваривает кофе, я ем приготовленный им же винегрет и пытаюсь не подать виду, что слышу, как где-то рядом стреляют. — А почему Джоконда? Откуда такой позывной? — В Ираке дали. Я там служил недолго. Это сейчас в миротворческие миссии сложно попасть без связей. А тогда, в начале 2000-х, мы в Ирак поехали первыми. Я был снайпером в отдельном взводе и шутя говорил, что «я — художник, не местный, порисую и уйду». Так вот и прицепился позывной. Участок, который удерживает рота Джоконды, регулярно попадает в списки обстреливаемых. Пока чуть дальше пытаются развести войска, тут, под Мариуполем, просыпаются и засыпают под обстрелы боевиков. «Напротив нас, — продолжает лейтенант, — стоит так называемый 9-й армейский корпус «ДНР». По тактике стрельбы и по их активизации в целом можно понять, произошла ли ротация и приехали ли из РФ курсанты военных училищ, чтобы сдать на Донбассе экзамены. У них здесь своего рода практика, оттачивание навыков». Первая ротация Джоконды на передовой длилась 1,5 года. За это время ротный, к счастью, не потерял ни одного своего бойца, хоть и приходилось с боем занимать новые позиции. «У меня, — подытоживает морпех, — есть правило: всегда идти первым. Ты или впереди бойцов, или ты не командир. Я не стесняюсь, например, быть главным по кухне, наоборот, вот, нарезал винегрет и успокаивался». Мне бы очень хотелось опубликовать портрет Джоконды и рассказать о нем больше, чем в этом посте. Но есть военные, которые не хотят, чтобы их историю знали миллионы. Такие солдаты и офицеры не очень любят журналистов, но зато любят Украину и делают все, чтобы спасти её. Автор: Olga Omelyanchuk

🦅🦇🦉На Бурштинське водосховище, що входить до складу Галицького національного природного парку, кілька років поспіль приїжджають туристи з потужною оптикою та фотоапаратами, аби спостерігати за птахами у дикій природі. А подивитися тут є на що. Наприклад, саме тут вперше за останні п’ять років побачили птаху казарку білощоку. Це рідкісний залітний в Україні вид, що гніздиться на північно-східному узбережжі Гренландії. А ще тут літають червонокнижні качка гоголь, рідкісна гаргара чорновола… Щоби туристам було зручно спостерігати за птахами, для них спорудять спеціальну вежу. Її встановлять у межах проєкту "Екотуризм – шлях до збереження природного різноманіття в місцевих карпатських громадах". Конструкція слугуватиме і своєрідним інформаційним центром для мандрівників-шанувальників споглядання за птахами. Що ж нам відомо про бьордвотчинг? На відміну від більшості європейських країн та США бьордвотчинг в Україні — відносно нове захоплення. У нас лише близько 100 людей, які цікавляться птахами та мають потужну оптику і фотоапарати з дальніми об’єктивами. Вони змагаються між собою, хто більше видів птахів побачив і сфотографував. #Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #Франківщина #птахи #вежа #бьордвотчинг

Сьогодні, 10 жовтня, історична драма Ахтема Сеітаблаєва Захар Беркут виходить у широкий прокат. Напередодні виходу стрічки у Києві відбулася гала-прем'єра заходу. Під час церемонія презентували ексклюзивну срібну монету "Захар Беркут" та погасили поштову марку. За слвовами режисера стрічки Ахтема Сеітаблаєва, "Захар Беркут" – це боротьба за власну домівку, за власну батьківщину, за власне кохання, за те, що ти здатен відстоювати, за що ти здатен загинути... Проєкт стрічки "Захар Беркут" за однойменним твором Івана Франка став одним із переможців дев’ятого конкурсного відбору Держкіно та отримав державну фінансову підтримку розміром 29 млн 837 тис. грн. Загальна вартість виробництва фільму склала 113 млн 200 тис. грн. Знімали фільм торік неподалік Синевирської Поляни на Закарпатті, а також під Києвом, де звели головні декорації. У роботі над фільмом взяла участь велика міжнародна акторська команда з України, США, Казахстану, Великої Британії та Монголії. Партнер та консультант фільму – Міжнародний фонд Івана Франка. #Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #ЗахарБеркут

Karl Volokh 8 жовтня о 14:59 · Декілька років тому, отримавши на якесь побіжне схвальне зауваження щодо Яценюка купу лайна в коментарях, я пожартував, що почую звинувачення в проплаченості навіть якщо скажу, що він добре знає таблицю множення. І це реальність: більшість людей (зокрема, в ФБ) керуються в своїй оцінці фактів не логікою, не аналізом, не раціо, а емоційним відношенням до персон, котрі з цими фактами зв‘язані. За останні рік-два нам вдалося титанічними зусиллями добитися, що частина українських громадян уже не вірить сліпо всьому, що їм віщує телевізор. Але прорив цей стосується, переважно, Порошенка. Тобто, інформаційну спецоперацію з його дискредитації сьогодні вже частина людей визнають і ставляться до неї відповідно. Але при цьому впевнені, що решта інформації - про інших керівників Майдану і постмайданної влади - вірна, і вони мають тут цілком об’єктивну картину дійсності. І навіть факт, що запоребрикові і близькі до них пропагандони, котрі є частиною інформаційних спецоперацій проти України, свої наміри декларують відкрито (як той же Марков пару днів тому чи Портнов), наших мудрагелів на жодні роздуми не наводить. Одне слово, якщо ви: - вважаєте, що нинішня справа проти Пашинського має якесь відношення до правосуддя, а не до реваншу; - готові проігнорувати цю ганьбу, бо погано ставитеся до Пашинського; - не розумієте, що це лише «проба пера» щодо людей, яких Кремль вважає ворогами - то за способом мислення і прозорливістю ви мало чим відрізняєтеся від виборців Зеленського.

🌺🌸 Приєнуйтесь до привітань!!! Суспільне Око з радістю вітає з Днем народження дворазову чемпіонку світу з дзюдо Daria Bilodid!!! Нині спортсменці виповнилося 19 років! Попереду ще багато перемог!!! Дар'я Білодід народилася у спортивній родині дзюдоїстів Геннадія Білодіда та Світлани Кузнецової. Батьки і стали тренерами майбутньої чемпіонки. Хоча спершу вони були проти того, аби Дар’я пов'язала своє життя з бойовими мистецтвами. Втім художня гімнастика не вразила дівчинку і у шість років вона почала тренуватися дзюдо. 💪🇺🇦🥇🥇 Що було далі? Узнає увесь світ!!! У 17 років Білодід стала наймолодшою чемпіонкою світу серед дорослих. А вже за рік захистила цей титул ще раз. Неймовірно!!! А ще Дар’я – красуня!!! Більше світлин на її сторінці в Instagram – dariabilodid7 #Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #Білодід #дзюдо

Віталій Портников 2 год · Очільник держави, який публічно називає свого співвітчизника бандитом - без судових рішень, просто тому, що йому так хочеться - це звичайний пострадянський диктатор, маленький Путін або Лукашенко. Така людина здатна довести свою країну тільки до Руїни.

Україна вперше в історії тріумфувала на ЧС з пейнтболу здолавши в 1/4 збірну Росії Вперше в історії України національна збірна з пейнтболу здобула перемогу на чемпіонаті світу, повідомляє УНН з посиланням на Спортивний комітет України. Турнірну таблицю світової першості очолила команда в категорії 40+. У відбіркових іграх команді вдалось виграти три з чотирьох зустрічей, і з другого місця вийти у плей-офф. Статистика: Україна 4:0 Габон Україна 4:1 Латвія Україна 2:4 США Україна 3:2 Польща. В 1/4 українці здолали п’ятиразових чемпіонів світу — збірну Росії з рахунком 4:3. В півфіналі проти збірної Німеччини наші спортсмени теж перемогли суперників з рахунком 4:3. А у фінальному двобої проти збірної Франції завершили матч з рахунком 3:2 на свою користь, залишившись у повному складі. Додамо, що до складу збірної увійшли: Ярослав Янушевич (капітан), Олександр Приступов, Сергій Дмитрук, Дмитро Конобас, Віталій Кутняков, Сергій Сировець, Сергій Куріпко, Євген Марінченко, Олександр Лавров, Оксана Янушевич (піт-зона) та Віктор Тогаєв (організатор). https://www.unn.com.ua/uk/news/1827835-ukrayina-vpershe-v-istoriyi-triumfuvala-na-chs-z-peyntbolu

Олена Монова 1 год · Вчера я внимательно почитала впечатления ветеранов после их встречи с Вавой. Наиболее полно и выпукло получилось у Victor Tregubov. И вот у него я увидела фразу, очень точную: «квн-щик никогда не переиграет кгб-шника», ее Виктор сказал нанобуонапарте в лицо. На что получил ответ: «Дайте мне шанс». И мне очень, очень жаль, что никто не продолжил тему и не спросил: «А что, если нет? Что, если ты просрешь свой шанс с треском? Что будет ПОСЛЕ ЭТОГО?» То, что Вава поймал звізду после освобождения заложников, уже очевидно. Как становится очевидным и то, что противостояние Вава vs Вова он именно так и рассматривает, как разминку капитанов команд в КВН, или как боксерский спарринг, не видя за этим войны имперской махины и Украины. Многовековых попыток империи подчинить и растворить без остатка эту непокорную страну. И не понимает, что в случае утраченного им шанса у Украины уже может не быть возможности отойти, перегруппироваться, потренироваться еще и снова выйти в ринг. Некому будет выходить в ринг, да и вместо ринга будет выжженная земля с воронками от снарядов. Я уже не говорю о том, что тренеры могут посмотреть на это дело, покрутить пальцем у виска, плюнуть и уйти, оставив долбоебов выгребать самим. Все разгромные поражения начинаются с одной главной ошибки, с того, что сама возможность поражения не рассматривается, этот вариант развития событий отметается как невозможный в принципе. В то время как этот вариант должен рассматриваться с таким же тщанием, как и вариант победный, и должны прорабатываться пути возможного отхода с последующим восстановлением. А чтобы он рассматривался, нужно слушать всех специалистов, даже нелояльных к твоему императорскому величеству, а не только своих квартальных лизоблюдов, собирать отовсюду и от всех информацию по крупицам, анализировать, вертеть со всех сторон, только тогда можно стать гибким в принятии решений, маневренным, бить на упреждение, держа при этом в уме пути отступления. Всегда помнить о том, что ты можешь проиграть, ибо враг твой не дурак, он силен и опасен, он ждет, когда ты подставишься. И выковырнуть наконец звізду из желтого лобика. А когда вместо этого мантры «просто верьте», никакой озвученной внятной стратегии, одни лишь голые рефлексии, ужимки и шапкозакидательство — это полная и беспросветная задница. Кто бы еще это донес до потешного полководца.

Віталій Портніков Володимир Зеленський під час свого телевізійного шоу дуже старається бути схожим на Путіна - нехай навіть на маленького Путіна. І у нього виходить Тільки Путін може дозволити собі замінити серйозне і грунтовне спілкування з журналістами на огидне шоу - на кшталт щорічної "прямої лінії" спілкування з телеглядачами або щорічної прес-конференції, на якій журналісти з регіонів з захопленням дивляться на свого кумира і задають йому «правильні питання». Тільки Путін може дорікати журналісту в тому, що власник його медіа - іноземний громадянин, ніби в усьому цивілізованому світі суть володіння медіа - не у громадянстві, а в невтручанні у редакційну політику і в прибутку. І при цьому докір йде від людини, яка навіть після початку війни продовжувала отримувати прибуток з продажу свого продукту в країну, яка напала на Україну. І соратники якого мріють продовжувати в цю країну продавати свої серіали. Але подвійні стандарти - це теж Путін. Тільки Путін може називати свого співвітчизника бандитом ще до всяких судових рішень, просто тому, що так захотілося. Тільки Путін може вважати, що його співвітчизники виходять на протести, бо це все Навальний, Порошенко чи держдеп. Тільки Путін... Ну добре, не тільки Путін. Ще Лукашенко. Ще Янукович. Ще Чавес. Ще Каддафі. Та хіба мало монстрів породив наш непростий час! Якщо Зеленський - дуже маленький, комічний Путін, то це просто тому, що ми з вами - не росіяни, не білоруси, не казахстанці. Ми ніколи не дозволяли нікому танцювати на нашій шиї, принаймні - досить довго. А якщо дозволимо - він стане великим.

Просмотрев фрагмент выступления президента, поймал себя на на мысли (хоть это рыхло, неопределённо и преждевременно), что у нас пытается выкристаллизоваться двухпартийная политическая система, по типу как в США. Республиканцы и демократы, "слоны" и "ослы", они же партия патриотов-ястребов (за которую голосуют армия и силовики) и демократическая партия, якорный электорат которой составляет юристы и люди из финансово-экономических систем. Смотрю на Зеленского, а видится мне Обама, президент от демократической партии. У Зеленского за плечами юридическое образование и Барак в 1988 году переехал в Чикаго и был зачислен в юридическую школу при Гарвардском университете, который закончил с успехом. Наш президент - президент мира и 44-й президент США лауреат Нобелевской премии мира 2009 года. Вот только, когда понадобилось подтверждение гарантий безопасности для Украины по Будапештскому меморандуму в 14 году, он один из первых западных лидеров выразил обеспокоенность. И история с армейскими сухпайками была. Россию тогда, смехом чуть не уморили. Вот и сейчас, наш юморист только отшучивался...

ВОЛОДИМИРЕ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ, ПОРА ВІДКРИВАТИ ДРУГИЙ КОНВЕРТ - ПОРОШЕНКО ПОЖАРТУВАВ НАД ЗЕЛЕНСЬКИМ П’ятий президент України, лідер партії "Європейська Солідарність" Петро Порошенко відреагував на заяви Володимира Зеленського на пресмарафоні, який триває з 10 ранку. "Достатньо незвичний формат. Я думаю, що мало хто мав можливість подивитися з початку до кінця. Я мав можливість подивитися декілька хвилин. Можу сказати одне: забагато уваги приділено попередникам – майже третина часу. І найбільш згадуване прізвище під час пресконференції. Це мені дуже нагадує притчу про три конверти. Коли приходить новий керівник, йому вручають три конверти. На першому написано – "вали все на попередників". На другому написано – "бери відповідальність на себе". Про третій я свідомо говорити не буду. Володимир Олександрович, час відкривати другий конверт", - зазначив Порошенко. Він додав, що майже півроку пройшло з дати виборів – це достатньо часу для того, щоб прозвітувати суспільству про те, що зроблено, які з передвиборчих обіцянок виконані. "І звичайно, що обіцянка, що прийшов кінець "епохи бідності", і у нас вчителі будуть отримувати по 4000 доларів – ми це не побачили в бюджеті навіть на наступний рік. Обіцянка про те, що рішуче будуть знижені тарифи – замість цього ми чомусь прийшли до закупівлі електроенергії з Російської Федерації. Невже заради цього – для знищення енергетичної незалежності нашої держави – робилися всі ці обіцянки? І третє та головне, бо обіцянок було багато – всі українці хотіли почути відповідь на обіцянку: мир – це просто, і достатньо просто припинити стріляти, і на сьогоднішній день війна продовжувалася лише тому, що хтось на ній заробляв. І через пів року виявляється, що мир – це складно, що рішення доводиться приймати непрості. Виявляється, що зруйнувати світову солідарність на підтримку України, яку ми будували п’ять років, дуже легко значно ослабити за п’ять місяців", - заявив п’ятий президент. "Отже, на сьогоднішній день висновок такий: треба об’єднуватися всій Україні. Об’єднуватися для того, щоб боронити наш суверенітет, боронити нашу землю, боронити наш рух до Європейського Союзу та НАТО. Про цей шлях ми сьогодні, на жаль, почули дуже мало. Шкода", - підсумував Порошенко. https://prm.ua/volodimire-oleksandrovichu-pora-vidkrivati-drugiy-konvert-poroshenko-pozhartuvav-nad-zelenskim/

Олег Сенцов В оккупированном Крыму ФСБ задержало местного проукраинского активиста Олега Приходько. Обвинения до боли знакомые: подготовка к подрыву администрации города Саки, с целью оказания давления на органы власти РФ для выхода Крыма из ее состава. Такая вот абсурдная формулировка позволяет квалифицировать это, без сомнения сфальсифицированное дело, как терроризм. Происходит то, о чем многие говорили - Путин в любой момент может набрать себе сколько угодно новых заложников из наших людей в Крыму. Сегодня у нас стало на одного политического заключенного больше. Путинская Россия, гори в аду!

Юрій Гудименко 7 год · Итого, за последние пару дней мы узнали, что: Зеленский принял решение быть президентом воюющей страны, не зная и не понимая полномочий президента, что довольно-таки много говорит нам об уме, ответственности и компетентности этого человека. И сейчас не знает, что говорит нам о его способности обучаться. Зеленский прослушивает переговоры ветеранов, участвующих в акциях протеста, и политиков (в оригинале «будь-яких людей», но по всей фразе я понял это так), и открыто в этом признаётся, что много говорит о рассудительности этого человека. Зеленский уверен, что фотожабы на него рисуются за деньги и что часть людей выходила на Майдан на выходных тоже за деньги, что говорит нам о его психологии человека, в жизни ничего для общества без денег не делавшего. Зеленский лжёт. Часто и довольно неуверенно. Например, про Богдана, который «сам уволится, если будет нарушать закон» (это после нарушения им с первого же дня закона о люстрации, о да). И это довольно много говорит нам о его перспективах. Иначе говоря, мы не узнали совершенно ничего нового.

Зеленский талантливый, умный и порядочный человек. Ему приходится разгребать то, что наворотили до него. Гомерический труд! Кто любит конфеты, а кто-то - котлеты, кому-нибудь нравится красить забор, а я обожаю, под чашечку чая, вести злободневный, волнующий спор. Ну как же приятно под пряничек мятный, а может быть даже под булку с икрой, мудрО, откровенно и самозабвенно пускай виртуально, но править страной! Давайте ребята, режь правдоньку с матом, рожайте идеи и ночью, и днем! И может быть кто-то всю нашу работу проделает честно пока мы орем.

Один з журналістів зазначив, що після поїздки в США Зеленський "зник з радарів": – Ви зникли з радарів. Вас кілька днів не бачили, чорні окуляри, Бабин Яр там... – Бабин Яр там? Красива у вас риторика. Передайте всім тим, хто там загинув, привіт" - сказав Зеленський.

Актер Леонид Броневой “Не смейте тосковать по советскому аду. Всё, что в Советском Союзе происходило, даже в самых страшных сказках не описано - это жуткий, абсурдный, затянувшийся на 70 лет фильм ужасов: настолько тяжёлый, что мы до сих пор от просмотра его не отошли и ни к какой другой картинке привыкнуть не можем. Вы только внимание обратите: сколько о зверствах в сталинских лагерях известно, о баржах, которые вместе с инакомыслящими затапливали, о расстрелах прямо на рабочих местах, о миллионах сирот - детей врагов народа, а поди ж ты, находятся те, кто Волгоград вновь хотят Сталинградом назвать или на митинги компартии выходят, которую Ельцин лишь потому, что водка помешала, не запретил, и кричат: “Ста-лин! Ста-лин!”. Дураки, вы хоть знаете, что кричите? Я страшную вещь скажу: даже Гитлер и то лучше Сталина! Да-да, и хотя Гитлера я ненавижу, уважаю на полграмма больше, потому что он хотя бы своих, немцев, почти не трогал, а этот косил всех подряд: и осетин, и грузин, и русских, и украинцев. Как чувствовал, что спустя десятилетия отыщется такой, как Зюганов, способный многомиллионному народу доказывать, что Сталин дороже и ценнее Пушкина, потому что сделал больше”. Актер Леонид Броневой #гетьвідмоскви #ніколизнову

Спасибо всем, было интересно. Немного странный лабиринт в нашей политике получается: либо строго влево, или жёстко направо. Реальность не такая уж и плоская, ребята. Это попытка быть объективнее к нашим избранникам: снимаем розовые очки и включаем критическое мышление. Видимо, тема просится к разъяснению. До Майдана 13-14 годов комментировать события не буду - она предельно ясна, понятна и прямолинейна как артиллеристский ствол. Со времён начала Кучмовской многовекторности мы перешли под внешнее управление России. Янык - это экзальтация процесса. Украинское активное общество пробудилось, и резко поменяло этот курс, за что кремлёвский карлик был сильно разозлён, и "дальше имеем - то что имеем". Как ни парадоксально звучит, но благодаря линии разграничения, на сегодня мы имеем за всю историю современной Украины самую немногочисленную пятую колону в ВР в лице ОБЗЖ. Остальной состав депутатов под куполом - боле-менее проукраинский. О Петре Алексеевиче. Этот экс-президент в очень тяжёлый момент становления государственности смог сделать неимоверные вещи за такой короткий срок и тяжелейших условиях. Но есть множество вопросов: Почему не отстранены олигархи от возможности влияния на процесс принятия государственных решений? Майдан стоял и против олигархов во власти? Коломойского назначил Главой обл. держ. администрации Днепропетровской (на тот момент) области. Почему не карьерного чиновника, государственника-патриота? Но Коломойский в компании с Корбаном и Филатовым справились с ситуацией, хотя и другие, простые люди тоже принимали участие в этом - безымянные герои. Но через некоторое время, появились новые "желания" у Игоря Валериевича, на что уже Порошенко пойти не смог, и в образовавшемся противостоянии пришлось заменять главу ОДА. Ахметов, во время наращивания оборотов "Русской весны" на Донбассе, долго и упорно сохранял публичное молчание. Только когда началось реальное сопротивление наших добробатов и ситуация хоть немного выравнялась, Ренат Леонидович, "вспомнил", что он всё-таки гр-н Украины, и выступил в поддержку суверенитета. Почему так долго молчал? Почему Игорь Валериевич смог остановить толпу орков с чужими флагами, а Ренат Леонидович не смог? Почему Арсен Аваков в Харькове смог? А ведь мог бы и не допустить бузы на Донбассе. После того, как Ахметов оказался патриотом, дела с его ДТЭКом просто пошли в гору с необыкновенной скоростью. А там, и "Ротердам +", и вхождение интересов в атомную (стратегического направления) энергетику... Ребята, вам не приходило на ум, что это банальные договорняки по деребану государственных монополий и лоббизм без всяких ограничений. А простого гражданина под пули. Ну да, Пётр Алексеевич ничего об этом не знал, коечно же, он человек новый в полит бомонде... И на Минские договорённости он не соглашался? И пункты "плана Штанмаера" он не озвучивал, как план к действию в 15 году? Единственное, ума хватило не выполнять подписанное соглашение, от чего мы пока ещё имеем свой ограниченный суверенитет, но при этом теряем доверие наших партнёров из-за недоговороспособности. Теперь становимся похожими на Рашку, не выполняющую своих обязательств. Хорошее сравнение? Если говорить прямо, то при той всей "бочке мёда" в виде безвиза, ассоциации с ЕС, томоса, создании армии, я лично вижу консервацию кучмовской олигархической системы, где части Украины нашими олигархами-феодалами рассматриваются как вотчины и средства личного обогащения. Роль украинца, в этой системе координат, определите сами, это не сложно. Агрессору нас не сдали из-за того, что остались бы не у дел, пришли бы новые феодалы, с московским акцентом, а оно им надо? Теперь можно дальше молиться на эту "икону". О новом. Залётов и зашкваров, в силу своей профессии и несдержанности в речи у нынешнего - хоть пруд пруди, доставай и пользуйся... Окружение - не позавидуешь. Но косяков серьёзных пока не просматривается, хоть и выглядит всё очень плохо. Парад не провёл, видимо из-за договорённости с фюрером одичалых, взамен освобождения пленных. Без парада - плохо и неправильно в воюющей стране, но человеческая свобода стоит того, кто этого не понимает, того жаль. Но Путину было важно убедиться, проводя такой перформанс, что тёзка его коллега и тёзка согласен выполнять кремлёвские хотелки. А далее, и федерализацию провести... Главное, правильно продать такое... А в нормандском формате, при главах других государств, закрепить это окончательно. И пусть только попробуют не выполнить это. Все санкции с России, прямо переползут на Украину. Этого хочет Пу. Зеленский пленных вернул, а дальше, пока прогресса нет. Патриоты не дают, нет консенсуса и т.д. Почему не причина? Механизм не работает. Может пришло время создать новые планы по деаккупации путём переговоров? В сухом остатке, что имеем? Пётр Алексеевич подписал план капитуляции Украины на Минске2, и не выполнил его. Это плохо (есть побочные эффекты в виде невыполненных обязательств. Риск - потерять доверие партнёров и поддержку), правильное действие - наращиваем армию. Владимир Александрович демонстрирует готовность выполнить Минск2, но есть непреодолимые обстоятельства, не зависящие от его воли - всё по понятиям. Сохраняем поддержку, переворачиваем игральный стол и раздаём карты по-новой. Но с другими козырями, которые, на сегодня уже есть. И вместо того, чтобы вносить раскол в общество и развязывать гражданское противостояние, сегодня, как никогда необходима сплочённость. Нет, не вокруг Зеленского или Порошенко, а вокруг усилий против внешнего врага. Понимаю, что политическая нация у нас ещё очень молодая, и налицо все "детские болезни". Не стоит становиться болельщиками ультрас для своей красной или зелёной команды, которые устраивают побоища на стадионах и в городах - это контрпродуктивно. Необходимо подумать о собственном ребёнке - о нашей стране, и том месте, какое должен занимать каждый наш гражданин, со всеми возможностями, социальными лифтами, успехами и обязанностями. Не увеличивать раскол в обществе, а бороться против внешнего врага, внутреннего - бедности и безнадёги. Чтобы небыло желания у людей выезжать из страны, а наоборот, вернуться тем, которые уже уехали. И это - минимум. И зависит такое от каждого их нас, поверьте. В завершении этого утомительного монолога, приведу выдержку из старого советского фильма о Чапаеве: - А вот, Василий Иванович, мужики сомневаются, ты за большевиков аль за коммунистов? - Я за интернационал! И не делаем из президентов идолов - они тоже люди, со своими сильными и слабыми сторонами, как и все мы все. Гражданское общество и страна в целом - важнее как цель в развитии, для нас лично, будущих и настоящих поколений. Ух, сказал... )))))))))

Володимир Зеленський лише за перші дві години свого пресмарафону згадав Петра Порошенка та його партію "Європейська Солідарність" 117 разів, – Віктор Уколов.

Владимир Завгородний Vladimir Zavgorodny У каждой великой страны есть традиции. Собственно, некоторые полагают, что как раз наличие традиций делает страну великой. И вот, возможно, именно согласно этой логике, в Украине тоже завелись новые традиции. Так, в США каждый новый президент последние лет уж двадцать, если не больше, начинает с "перезагрузки отношений с Россией". Так, в Украине, походу, каждый новый президент пытается договориться с Россией и обеспечить мир. Президенту Порошенко и его команде в какой-то момент стало ясно, что договориться и помириться не получится. Просто в процессе приключились Иловайск, ДАП, Дебальцево и ещё пару неприятных эпизодов. И вот теперь президент Зеленский говорит: "Нет, слушайте, ну давайте попробуем? Ну вот отойдём с позиций, перестанем стрелять, и посмотрим, ну вдруг получится?" А что если не получится? — Ну, тогда вернёмся на позиции, в чём проблема. Вот берём вот так вот этих молодых людей, вот так мышкой обводим как в стратегической игре. Щелчок правой кнопкой. В атаку! Они бегут, в них стреляют, они умирают, они горят в танках и БТР, им отрывает, ноги, руки, головы, кишки волочатся по земле, потом вертолёты, скорые в Днепре и в Киеве, виииу-виииу-виииу, волонтёры закупают чёрные мешки, роаспишитесь вот здесь, понимаем, потеря, НО В КОНЦЕ ВСЁ ПОЛУЧИТСЯ, в крайнем случае вернёмся на позиции и продолжим всё так, как было. В ЧЁМ ПРОБЛЕМА? Ну давайте просто попробуем. Ну в Иловайске погибло 366, ранено 400 с лишним, в плену 368, потери техники 125 единиц — ну вот хуже не будет, давайте попробуем! А вдруг получится? Смотрите, за январь 2019 года погибло 3 человека, в феврале и марте — по 8. Вы что, хотите, чтобы наши мальчики продолжали гибнуть? Конечно нет. Так что мы должны добиться мира. Для начала мы начнём развод войск, и за июль погибнет 14 человек. Потом объявим хлебное перемирие, и за август погибнет 8, за сентябрь — 13, но мы просто сделаем вид, что перемирие работает, ПОТОМУ ЧТО НАМ НУЖЕН МИР! ВЫ ЧТО, ХОТИТЕ, ЧТОБЫ НАШИ МАЛЬЧИКИ ПРОДОЛЖАЛИ ГИБНУТЬ? Так что давайте просто попробуем. Ну а вдруг получится? Вдруг мы перестанем терять по 8-10 человек в месяц, это же будет замечательно. А если не получится, то хуй с ними, потеряем территории, потеряем 500 или тысячу убитыми, жителям населённых пунктов, оказавшихся в зоне контроля сепаров вспорют пару животов, отрежут руку-другую, НО ЗАТО БУДЕМ ЗНАТЬ, ЧТО РОССИИ ДОВЕРЯТЬ НЕЛЬЗЯ! Ну, до следующего президента. Который тоже постарается договориться с Россией и обеспечить мир. Это у нас традиция такая.

Алексей Арестович - Если честно, мне его становится жалко. Человек абсолютно не на своём месте, и месте таком, где жернова истории мелят беспощадно. Народная поддержка заканчивается быстро, ибо наш народ всегда неблагодарен власти, и человечек «...уже плохо спит», начитавшись фейсбука, и пытаясь допинговаться через маску хорошего, своего (ну, своего же!) парня. Вне зависимости от судьбы страны, его личная психологическая судьба будет страшной. А не ходи в главы воюющей на зловещем переломе своей истории державы без соответствующей силы характера, понимания своего предназначения и настоящей, а не политтехнологической (улетающей, как дым) поддержки народа. Народ предаёт своих властителей - это закон со времён Великой французской революции. А сам на сам с историей ещё нужно уметь устоять.

Вадим Лабас Выводы пресс конференции Зеленского: Было заметно, что Зеленский готовился к пресс конференции. Вернее готовился ответить на несколько вопросов, которые последнюю неделю будоражили народ. «Формула Штанмайера», «Разведение в Золотом», «Нормандская встреча» и «Минские». При чем, подготовка свелась к тому, что были отобраны все критикующие посты в фб и дома, в компании советников, были придуманы ответы ( именно придуманы ), которые бы устроили народ. Вероятно, цель такого мероприятия была понизить протестный градус возникший в следствии действий по этим вопросам. Но, стоило только журналистам немного отойти от этих тем, как вся стратегия валилась и открывалось, что король то гол. «Пленки Вовка?» - «Я не слышал про такое». «Электроэнергия с рф?» - «Я не знаю. Но если нас обманули, то я ..» «Центрэнерго в руках Коломойского?» - « Не знаю такого. Вот этот седой человек Коломойского? Я его видел один раз». И так далее. Я не слышал, я не знаю, я не видел.... И это в вопросах касающихся реформы судейской системы, энергетической безопасности страны и влияния олигархов на экономику страны. То есть, в тех вопросах, которыми президент должен заниматься напрямую. Возникает вопрос : А что ты делаешь там? И зачем ты там вообще, если ты не разбираешься в этих вопросах? Так что же делает Владимир Зеленский в своем кресле? И эта пресс конференция дала ответ на этот вопрос. Вову пичкают ненавистью к Порошенко. Из 500 ответов, о которых гордо заявили в ОП, в 300 был упомянут Порошенко в негативной форме. При чем, эта ненависть не имеет природного образования в Зеленском ( от чего ей взятся, когда сам Зе последние пять лет жил, как кот в сметане ). Эта ненависть Коломойского, богдана, портнова. Как раз бенефициаров тех вопросов, в которых Зеленский «я не слышал, я не видел, я не знаю..». Зеленский абсолютно не понимает, что , как говорил его любимый классик, «Порошенко на хлеб не намажешь». Что завтра придут платежки выше чем в прошлый год, что в суды вернется «портновская справедливость», что бизнес начнет умирать из-за коррупционных поборов. И, в одно прекрасное утро, он проснется «хуже чем Порошенко», «даже хуже чем овощ». Вот только ненависть у народа будет естественной, а не внедренной коломойским, богданом, портновым... Хочу отдельно остановиться на плане Узеленского по разведению в Золотом. На пресс конференции он проговорился о своей задумке. По плану Узеленского, после отведения наших военных с позиций, Золотое наполнилось бы нашими военными разведчиками переодетыми в цивильное, и в случае наступления орков, они заняли бы позиции, удерживая их до прихода подкрепления. Гениально, бля! Нет, я понимаю, что фокусы с переодеванием на ура заходили в 95 квартале. И, что даже в американских боевиках, такой замысел удачно реализовывается. Но в реальной жизни все совсем по другому. В реальной жизни с другой стороны тоже есть разведка. И она без труда этот план раскроет. Мало того, что в Золотом каждая собака друг друга знает, так оно, как и все прифронтовые поселки, напичкано местными, которые работают на орков. А еще есть ОБСЕ, которое, в своем большинстве, работает на рф. И, которое, с удовольствием прозреет в нужный момент и зафиксирует, что военных Украина не отвела. Потому, что военный , даже в цивильной форме, все равно остается военным. Такая «хитрость» Зеленского, в любой момент, быстро назовется несоблюдением условий. А за подобные «хитрости», кто то получал очередную порцию санкций. И это только один из вариантов развития событий такой «хитрости». Есть еще более хуже. Так что, могу поздравить всех, кто противостоял разведению в Золотом. Вы не только отстояли Золотое, Вы отстояли Украину. Потому, что последствия этой «хитрости» очень больно отобразились бы на стране. В подведении итогов, могу сказать, что Зеленский — это пластилин. С него можно слепить все что угодно. И иногда, но очень редко, его лепят руки патриотов, как это было в случае протестов прошлой недели. Но в основном, этот пластилин находится в руках антигосударственных «художников».

Віктор Таран Українці хочуть Миру у війні з Росією. Ось наші умови: 56% українців проти особливого статусу Донбасу (26% ЗА) 63% проти федералізації Країни (17% за) 59% проти амністії бойовикам (18% за) 59% проти відмови від євроінтеграції (19% за) 56% проти надання російській мові статусу другої державної ( 29% за) Офісе преЗЕдента, зафіксуйте, що; Саме на таких умовах українці готові до миру Саме за таких умов мир з росією не капітуляція p.s. данні вчора оприлюднив Центр Розумкова

Джон Сміт Кремль буде нищити Порошенка. Остолопи можуть думати, що це вони борються з баригою, вони можуть думати все, що їм завгодно, але насправді це Кремлю вигідно знищити добру пам'ять про нього. І це не Портнов особисто ображений. Не буде Портнова, Кремль поставить іншого координувати його переслідування. Окрім чисто чоловічих образ Путіна, що Порошенко виявився сильнішим за нього, в цьому для Кремля є прикладна користь: народ, який ти хочеш знищити, не повинен мати героїв. Ніяких. Народ повинен бути зрадженим, і не мати чим пишатися. Це робить народ вразливим. Об'єктивна реальність, що Порошенко це людина, що особисто зробила більше за всіх для спротиву 2014-2019 років. Історія, можливо, не згадає мільярд гривень особистих коштів на армію, що за визначенням робить Порошенка волонтером №1, але в історію точно увійде той, факт, що Україна в цей час відбивалася всіма шляхами. Що генерал Муженко наказав стріляти по кадровим російським військам з усіх стволів, що їх знищували Точками-У, сотнями відправляючи на той світ під Хрящуватим, Калиновим, Амвросіївкою, Сніжним, Іловайськом, Докучаєвськом, і ніхто не сцяв натиснути кнопку. В підручниках буде записано, що Україна змогла дипломатично ізолювати Росію на світовій арені. Цей успіх вже не вимарати з історії ніколи. І в підручниках напишуть, що це саме енергійність і воля особисто головного дипломата країни змогла згуртувати санкції проти Росії, що нанесло по економіці агресора такий удар, від якого він може взагалі не оправитись. Все це і є ознаками героя. Скільки не кажи про ко-корупцію, брехня про неї розвалиться в першому ж чесному суді. А от ці здобутки ти не змусиш людей забути ніяк. На гордості про них виростуть нові покоління. Так як вони виросли на гордості за Шухевича, Мазепу, Виговського і Хмельницького, котрі всі разом не змогли зробити подібного. І точно, як всіх їх росіяни нищили всю нашу історію, так і з Порошенком ця війна продовжиться. Так було і так буде.

ТРЕБА ГОВОРИТИ Дмитро "Калинчук" Вовнянко Цікавий діалог у мене стався. На цю фірму я йти відверто не хотів – ми надто жорстко поговорили ще перед президентськими виборами. Фірма та, вся від директора до прибиральниці – зелена мов кленовий гай улітку. За інших умов – і не пішов би, але далі тягнути зі справами не було куди. І от яка розмова вийшла. Приходжу. Здороваюся. Почав спілкуватися. Настрій, до речі мав бадьорий, говорити намагався ввічливо. У відповідь – похмурі погляди, скривджені мармизи. Всі мовчазні і злі. Відповідають односкладно, переважно «так» або «ні». Видно що мій прихід для них неприємний, і що найбільше їхнє бажання – мене здихатися. Бажано – якомога швидше. Причина такого ставлення – очевидна. Я – порохобот і цього ніколи не приховував. Я попереджав їх що нинішній преЗЕдент разом з усією ЗЕкомандою – ніякі не нові обличчя, що всі вони, або – колишні риги, або – дилетанти. Що раюватиме за ЗЕкоманди не бізнес, а бізнесмен – Коломойський. Тоді ці хлопці з моїх слів сміялися так, як ніби я їм доводив що в метрі насправді 1486 мм, або що Венесуела – зразок економічного раю. Мовляв – подивимося що ти заспіваєш, коли побачиш які ми праві. Характерно, хлопці на тій фірмі дуже патріотичні – активно допомагали волонтерам. Проте символ віри їхній тоді звучав так: «Порошенко – крадій», а «Зеленський новий лідер не з системи». Нині ж очевидно, щось пішло не так. Радості і задоволення – не спостерігається. В очах у них – сум та безнадія. Проте. Знаєте, сміятися чи глузувати з них бажання в мене теж не виникло. Ну от як коли сусідній взвод вчинив не як ти йому казав, і зазнав втрат – ти не нотації їм читаєш. Ти наслідки ліквідувати допомагаєш. І от якось саме собою вирвалося. - Хлопці! А давайте на чистоту. Я ж розумію чому ви на мене отак вовками дивитеся. Тому що вже бачите, сподівання ваші виявилися марні. Все іде не так як ви очікували. Вам стає не легше, а важче. Так? Всі носи повернулися в мій бік. В очах читалося, ще не промовлене вголос, бажання виставити мене геть. - Так, хлопці, вас надурили. Визнаєте ви це чи ні – це очевидно. Але от що я хочу вам сказати. Я не маю на вас зла. Розумієте? Не маю претензій. Ненависть в очах у них помалу змінилася на похмуру цікавість. Але всі мовчать. - Так, хлопці, я вас розумію. Ви голосували ніяк не за те, що маєте зараз. Ви хотіли аби стало краще. Ви хотіли полегшення. Ви хотіли, аби ваші мрії втілилися. Аби умови для вашої справи поліпшали. І це – нормально. Психічно здорова людина не бажає собі ускладнень – вона хоче кращого. Хіба ні? Процес потепління їхніх очей можна було знімати на відео. Ще не прихильність, але вже не ненависть. - Так от хлопці, - мовив я. – Я вас розумію. І от спробуйте зробити крок назустріч. Спробуйте так само зрозуміти мене. Чому я голосував так? Чому я вірю в те у що вірю? Чому я не міняю свій вибір? Спробуйте. Це не складно. Тиша була мені відповіддю. І лише їхній директор тихо відповів. - Дім, я не готовий зараз прийняти твій погляд. Не готовий… Але я подумаю над твоїми словами. Подумає він чи ні? Не знаю. Можливо. Знаю інше. Вони ніколи не спробують зрозуміти мене, якщо я почну їх обзивати «ЗЕбаліами», «ЗЕлепнями», «ЗЕлюками», та доводити їм їхню недолугість. Ніколи! І ще. Ми ніколи не переможемо і не повернемо Україну на шлях реформ, якщо не зможемо переконати частину "73%". Ніколи. Відтак. Треба говорити. Багато говорити.

🇺🇦 Так ще ніхто не співав!!! Неперевершене виконання гімну перед матчем з Литвою. DZIDZIO – крутий!!! Слухаємо!!! https://www.youtube.com/watch?v=niZ6JuGc9NY І наші футболісти теж молодці!!! #Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #футбол #Дзідзьо #гімн

ПРИЙДИ І ВШАНУЙ. (потрібує репосту). ... а вранці, 14 жовтня я прийду до залу пам'яті МО, на Повітрофлотський 6. І ти приходь. Поки за ними буде дзвонити дзвін - ми будемо мовчати, і згадувати їх. Всіх, і кожного окремо. Я згадаю Серьогу. Першу свою втрату, яка дала мені розуміння всіх втрат відразу. Тому, що війна забрала зовсім близького. Я зрозумів, що всі вони - дуже близькі. Я згадаю машину розірвану на шматки - з командиром Володимиром Рвачовим, Доком Віталіком Вашеняком ("зараз змотатаюся, і заїдемо до Дебала на ринок), Сашком Тищенком і Колею Яжуком, з яким так і не встиг досперечатись про користь присадок. Згадаю Толю Олійника, Сашу Будько та Яніса Лупікса (я так і не передав тобі два привіту, Ян) - вони поїхали витягувати загиблих, і пішли слідом за ними. Я згадаю Саню Кравченко і Гену Логвина, двох моїх друзів, які не знали один-одного. І яких доля звела трьохсотими в одному медеваці. В якому вони загинули разом з іншими пораненими і екіпажем. Я згадаю десятки їх. Згадаю веселу дівчинку Сабіну Галицьку, вбиту протитанковою ракетою, і Женю Тоненькова, який загинув на очах своєї дружини, яка воювала з ним на одному ВОПі. Я згадаю ... ні, я з гіркотою зрозумію, наскільки їх багато стало за ці роки. Тільки тих, яким я простягав руку, і обіймав, зі звичним звичаєм поплескування по спині, і незмінним зверненням "брат". І що таке "особистий цвинтар" є завеликим у кожного з нас. А загальний список - величезний. І список - поки не замкнутий. Вони пішли в своє небо, в свій рай, в сою Вальхаллу. І те, що ти прийдеш до меморіалу, і помовчиш під дзвін - їх не поверне. Але це не їм потрібно. Це нам потрібно. Хоча ні. І їм теж. Поки ми їх пам'ятаємо - вони живі і тут. Це точно. Тому що всі вони загинули не дарма. І вони знали - за що і за кого. І ми знаємо. Тому я прийду. І ти прийдеш. І ми постоїмо, помовчимо і вони зрозуміють, що їх пам'ятають. Ми їх пам'ятаємо. Україна їх пам'ятає. І все було не дарма. Реістріруйся в події і приходь. Або - просто приходь. https://www.facebook.com/events/2459730344256674/ В 08.45. 14 жовтня. Біля залу пам'яті МО. На Повітрофлотському 6. А ще - допоможи мені повідомити про це всім. Зроби репост і постав "+" в коментарі. Побачимося там. Під дзвін.

ІСТОРИЧНЕ РІШЕННЯ ДЛЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ ❗️Офіційне визнання автокефальної ПЦУ та встановлення церковного спілкування у світському житті можна порівняти з визнанням однієї держави іншою та встановленням дипломатичних стосунків. Нагадаємо, Україна нанесла нищівний удар по Російській православній церкві, внаслідок чого РПЦ навіть розірвала церковне спілкування з Константинополем і різко засуджує створення ПЦУ. Розвалили російську церковну імперію - розвалимо і імперську росію. https://myrotvorets.news/istorychna-podiia-elladska-pravoslav/

П'ятий Президент України Петро Порошенко на Парламентській асамблеї НАТО (фото, відео) «Нам не треба більше говорити про ті результати до яких ми прийшли, вони самі це знають. І нам сьогодні кажуть, що були безпрецедентні успіхи за ці п’ять років. Нам сьогодні треба говорити про членство. Україна має стати членом НАТО. Ніякого іншого механізму для забезпечення безпеки України немає, безпеки Європи немає. Глобальної безпеки без членства України в НАТО немає», – підкреслив п’ятий президент України. https://tverezo.info/post/104116

Наталья Юсупова: Странно получается, что я не имею право критиковать нового президента, это проявление неуважения к стране, это разжигание конфликта, ну прям нельзя и все, он Бог. Послушайте, я плачу налоги и немалые , на которые жируют слуги народа, Вы мне будете запрещать высказываться? Неуважение к стране проявляет именно президент, ни разу не посетив ни один госпиталь, зато время на пляжи и концерты у него есть. За что мне его уважать? Когда привозят тяжело раненых, а главнокомандующий не приходит и все меня спрашивают: «А приходил Зе?», да не приходил! Вчера вот был Разумков, впервые, с камерами, наградил в травме 5 человек медалькой от ВР, а ниже этажом лежат бойцы, которые прошли всю войну, на них медалек не хватило. Ну пришли и спасибо, хоть так. Один из воинов одел футболку на награждение « Порох сила, кокс могила..». Ему 21, он прошёл войну и получил тяжелейшее ранение. Давайте ещё воину выскажите, что он не имеет право на своё мнение... А уважение граждан надо заслужить!

Быть пессимистом потрясающе. Всегда или прав, или приятно удивлен. / фраза дня /

Бeз жoднoгo пocтрiлy: CШA зрoбuлu нecпoдiвaнy пропозицію Зеленському щодо деокупації Донбасу Сполучені Штати запропонували українському уряду варіант вирішення деокупацію території на сході країни. Американський аналітичний центр Atlantic Council виступив з пропозицією повністю перервати економічні зв’язки з окупованими районами Донбасу, повідомляє from-ua.com. В першу чергу аналітики з США наполягають на припиненні поставок води, електрики та інших ресурсів. Крім того перейти до повної соціальної і економічної блокади непідконтрольних територій Донецької і Луганської областей. Мета – максимальне ускладнення існування жителів незаконних республік і доведення гуманітарної ситуації до критичної позначки. Фахівці Atlantic Council вважають, що економічна блокада дозволить повернути окуповані території. Обмеження і повне припинення надходження грошових коштів викличе негативне ставлення місцевих жителів до керівництва само-проголошених республік.

ОСЬ ХТО ПОВИНЕН ОЧОЛЮВАТИ ПЕРЕГОВОРНУ ГРУПУ В МІНСЬКУ !!! НЕ ВИТРИМАВ !!! МАРЧУК ЖОРСТКО ПОСТАВИВ НА МІСЦЕ ШТАЙНМАЄРА. У мене питання до пана Вальтера Штайнмайєра : Чи пам'ятає поважний пан Президент ФРН, коли відбулися перші демократичні вибори в Західній Німеччині , тобто ФРН без НДР, після закінчення Другої світової війни у 1945 році ? Коли був обраний перший парламент, котрий в свою чергу обрав першого канцлера ФРН Конрада Аденауера ? Чи пам'ятає пан Президент, що в цих перших після війни виборах в його країні приймали участь10 дуже різних політичних партій , також і його рідна СДПН і навіть так би мовити незалежні, які набрали майже півтора мільйона голосів . Не дивлячись на те шо, пан Штайнмайєр народився тілько через 7 років, після цих перших виборів в Західній Німеччині , він як провідний європейский політик добре знає історію своєї країни і сто відсотково знає, що перші демократичні вибори в його рідній ФРН відбулися 14 серпня 1949 року . Тобто тільки через 4 роки після закінчення війни. І я впевнений що пан Штайнмайєр добре знає чому на приготування та проведення перших виборів потрібно було, трохи більше 4 років. В зв'язку з чим у меня питання до досвідченого європейского політика пана Штайнмайєра: — Ви дійсно забули, що спочатку необхідно було повне припинення вогню, широка демілітаризація, демократизація суспільного життя , а тільки потім справжні демократичні выборы ? Я вже не говорю про Нюрнбергский (або тепер Гаагский). трибунал. Пане Штайнмаєр, у нас уже 6-ий рік йде війна з Росією, яку вона маскує під внутрішній конфлікт. Викличте голову Зовнішньої розвідки (Bundesnachrichtendienst) вашої країни і запросіть повний звіт про війну на українськім Донбасі. Думаю, пані Меркель не буде заперечувати. Пан Бруно Кааль (Dr. Bruno Kahl) очолює Вашу зовнішню развідку вже три роки і повинен повністю вододіти інформацією, що дійсно відбувається на Сході України, де вже 6-ий рік йде справжня війна в Європі. Правда, для ретельної доповіді викличте і його замісника генерал-майора Вернера Щесни (Generalmajor Werner Sczesny), який відповідає в розвідкі за військові питання. Він вже сто відсотково знає всі необхідні вам деталі про цю війну. Мені важко повірити , що вони хоч якось приймали участь в підготовці цієї вашої пропозиції пану Лаврову, яку росіяни назвали «формулою». Може керівники Зовнішньої розвідки Вашої країни, які знають реалі нашої пятирічної війни з Росією, підскажіть , що Вам необхідно зробити з Вашою «формулою»

Оксана Макаренко Кожного ранку. Кожного тихого ранку, коли ти відкриваєш очі, кажи - дякую! Дякую хлопцям, які вже ніколи не вип'ють своєї ранкової кави. Дякую хлопцям, які п'ють свою ранкову каву в холодних бліндажах. Війна продовжується. Не варто про це забувати.

Олексій Петров з Aleksey Petrov. 10 год · Хрен его знает как к этому относиться... Текст обращения вылизанный практически до идеала. Но среди десятков красивых фраз не нашлось месту одному единственному слову - победа. Наша победа! Победа страны, которая шестой год воюет за само право существования. Ну и конечно главное... Одна фраза, перечёркивающая всё!.. «Те за що ви воювали». Здесь должно быть написано МЫ... Мы воевали, понимаешь Володя?! Мы! И продолжают воевать. Почти вся страна. Каждый, для кого Украина, это не только марка велосипеда. За Украину воевали не только на фронте. Каждая ленточка ткани вплетенная в маскировочную сеть, это участие в войне за Украину. И значит завтра тоже их праздник. Тех женщин и девчонок, кто трудился над тем, чтобы изготовленная их руками сеть, скрыла позиции затерянного среди терриконов ВОПа. Кто знает, справились бы мы там, если бы нам не помогали здесь?! Генератор на который собрали деньги где-нибудь в условной Абрикосовке, это электричество на ВОП, а значит связь и заряженные батареи для тепловизоров. А теперь уберите этот генератор. Нет его. Не купили. Не смогли. Сколько бы из тех, кому повезло вернуться в итоге остались бы там? Так что воевали МЫ... Украинцы! Жаль, что не все...

ТРЕБА ГОВОРИТИ Дмитро "Калинчук" Вовнянко Цікавий діалог у мене стався. На цю фірму я йти відверто не хотів – ми надто жорстко поговорили ще перед президентськими виборами. Фірма та, вся від директора до прибиральниці – зелена мов кленовий гай улітку. За інших умов – і не пішов би, але далі тягнути зі справами не було куди. І от яка розмова вийшла. Приходжу. Здороваюся. Почав спілкуватися. Настрій, до речі мав бадьорий, говорити намагався ввічливо. У відповідь – похмурі погляди, скривджені мармизи. Всі мовчазні і злі. Відповідають односкладно, переважно «так» або «ні». Видно що мій прихід для них неприємний, і що найбільше їхнє бажання – мене здихатися. Бажано – якомога швидше. Причина такого ставлення – очевидна. Я – порохобот і цього ніколи не приховував. Я попереджав їх що нинішній преЗЕдент разом з усією ЗЕкомандою – ніякі не нові обличчя, що всі вони, або – колишні риги, або – дилетанти. Що раюватиме за ЗЕкоманди не бізнес, а бізнесмен – Коломойський. Тоді ці хлопці з моїх слів сміялися так, як ніби я їм доводив що в метрі насправді 1486 мм, або що Венесуела – зразок економічного раю. Мовляв – подивимося що ти заспіваєш, коли побачиш які ми праві. Характерно, хлопці на тій фірмі дуже патріотичні – активно допомагали волонтерам. Проте символ віри їхній тоді звучав так: «Порошенко – крадій», а «Зеленський новий лідер не з системи». Нині ж очевидно, щось пішло не так. Радості і задоволення – не спостерігається. В очах у них – сум та безнадія. Проте. Знаєте, сміятися чи глузувати з них бажання в мене теж не виникло. Ну от як коли сусідній взвод вчинив не як ти йому казав, і зазнав втрат – ти не нотації їм читаєш. Ти наслідки ліквідувати допомагаєш. І от якось саме собою вирвалося. - Хлопці! А давайте на чистоту. Я ж розумію чому ви на мене отак вовками дивитеся. Тому що вже бачите, сподівання ваші виявилися марні. Все іде не так як ви очікували. Вам стає не легше, а важче. Так? Всі носи повернулися в мій бік. В очах читалося, ще не промовлене вголос, бажання виставити мене геть. - Так, хлопці, вас надурили. Визнаєте ви це чи ні – це очевидно. Але от що я хочу вам сказати. Я не маю на вас зла. Розумієте? Не маю претензій. Ненависть в очах у них помалу змінилася на похмуру цікавість. Але всі мовчать. - Так, хлопці, я вас розумію. Ви голосували ніяк не за те, що маєте зараз. Ви хотіли аби стало краще. Ви хотіли полегшення. Ви хотіли, аби ваші мрії втілилися. Аби умови для вашої справи поліпшали. І це – нормально. Психічно здорова людина не бажає собі ускладнень – вона хоче кращого. Хіба ні? Процес потепління їхніх очей можна було знімати на відео. Ще не прихильність, але вже не ненависть. - Так от хлопці, - мовив я. – Я вас розумію. І от спробуйте зробити крок назустріч. Спробуйте так само зрозуміти мене. Чому я голосував так? Чому я вірю в те у що вірю? Чому я не міняю свій вибір? Спробуйте. Це не складно. Тиша була мені відповіддю. І лише їхній директор тихо відповів. - Дім, я не готовий зараз прийняти твій погляд. Не готовий… Але я подумаю над твоїми словами. Подумає він чи ні? Не знаю. Можливо. Знаю інше. Вони ніколи не спробують зрозуміти мене, якщо я почну їх обзивати «ЗЕбаліами», «ЗЕлепнями», «ЗЕлюками», та доводити їм їхню недолугість. Ніколи! І ще. Ми ніколи не переможемо і не повернемо Україну на шлях реформ, якщо не зможемо переконати частину "73%". Ніколи. Відтак. Треба говорити. Багато говорити.

Вітаємо із Днем захисника України! 🇺🇦✊ Дякуємо нашим захисникам і захисницям за те, що можемо дихати вільно на своїй землі.☀💐🇺🇦

СЬОГОДНІ НАШЕ СВЯТО! Свято всіх тих, хто життя та душу повністю віддавав і віддає справі захисту Батьківщини. Від малих, які після школи допомагали плести маскувальні сітки для Армії, до старих, які останнє віддавали для Армії і фронту. Воїнам-захисникам України - Слава, Слава, Слава! https://myrotvorets.news/z-dnem-zakhysnyka-ukrainy-ta-pokrovy-pr/

ДЕНЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ! Більш ніж чим свято військових. Цей день, свято майже для усієї країни. Для кожного хто все бросив, та пішов на війну, захищати свою землю. Для кожного, хто збирав допомогу армії в тилу. Пік періжки для солдат, усіма правдами та неправдами таскав через кордон шоломи та бронежилети, вязав зимові шкарпетки, та ремонтував техніку. Свято для кожної малечі, що старанно виводила на білому папері "Дякую тобі солдат за мир!", і потім ці малюнки закрили собою стіни тисяч бліндажів та блок-постів, були причеплені всередині башти броньованної техніки, лежали за пластиною броніка. Свято для наших родин. Вони чекали, вірили, допомогали кожним словом та інтонацією в голосі... Свято для кожного, у кого в серці Україна! Хто зупинив та допомог зупинити окупанта! Шана живим, та вічна пам'ять загиблим... СЛАВА УКРАЇНІ! Олексій Петров

Повернись живим Реклама · Ти погодився у будь-який момент пожертвувати своїм життям, щоб ми продовжували жити, любити і вірити. Ти вберіг нашу країну та продовжуєш робити це кожного дня на передовій. Ти називаєш це своїм обов’язком і не вимагаєш за це подяки. Та ми, повір, не забуваємо, що війна за сотні кілометрів від нас тільки тому, що ти досі на ній. Друзі, коли бачите людину в формі, прикладіть праву долоню до серця. Це простий, але дуже важливий жест подяки нашим військовим, який дає змогу без слів сказати: «Я – з тобою, я не байдужий, я живу в мирі завдяки тобі». Ми знаємо, що мир в усій Україні настане після нашої перемоги. Допомогти наблизити її можна тут: https://clc.to/VgKDpw

Андрій Парубій 1 год · Нині свято Покрови – День захисника України! Як і сотні років тому, українські захисники стоять на межі двох світів. Як і сотні років тому, українські воїни тримають щит Європи проти орди – імперської путінської Росії. Як і сотні років тому, українські воїни йдуть у бій під Покровом Пресвятої Богородиці. Щиро дякую усім нашим воїнам, добровольцям, волонтерам – новітнім Героям України. Своїм подвигом ви даруєте мирне життя і гідність усій країні! Саме ваша відвага і жертовність роблять Україну вільною і непереможною! Побратими, жодна сила не забере в нас права боротися за Україну! І ми не маємо права віддати ворогу ні клаптика української землі! Бо нам є кого любити! Нам є за що боротися! Нам є заради чого перемагати! Слава Україні!

Віталій Гайдукевич 14 год · Якщо ви йдете крізь пекло – йдіть, не зупиняючись. (с) Вінстон Черчилль Вони завжди були різні: вишукані, що знали купу європейських мов і прості рубаки… хтось міг створити конституцію, а хтось - вражати оперним голосом… вчені і не зовсім… одні були за покликанням люди зброї, інші – брали до рук меч, шаблю, гвинтівку чи автомат, коли ворог рвався на нашу землю. Їх єднало одне – ВОНИ БУЛИ ВОЇНИ. Так було за князів, за гетьманів, в першу визвольну війну, в другу… Так є зараз. Вони народжувалися, билися і помирали несучи в серці незбориме прагнення ВОЛІ. Вони доживали свого сивого віку, несучі онукам правду про героїв. І мертві, і живі, вони завжди були символом незборимості нації. Чи вартує Русь-Україна їхніх життів? Вони вірили – вартує. І ми не маємо зрадити цю віру. Вони були і є Воїнами України. Шануйте їх. Вони зголосилися пройти крізь пекло і ніщо не зупинило їх. 14 жовтня нас потребують і ті, хто загинув, і ті, хто тримає стрій. о 8:45 біля Дзвону Пам’яті (Повітрофлотський, 6) треба віддати шану тим Воїнам, хто став до лав Вічного Війська. https://www.facebook.com/events/2459730344256674/ А о 16:00 - на головній площі свого міста (Київ, біля Кобзаря, червоний корпус КНУ), сказати НІ КАПІТУЛЯЦІЇ. https://www.facebook.com/events/415919795732376/ Бо плач не дав нікому, ані миру, ані свободи, а хто борець, той здобуває все.

Олексій Арестович SANTA MARIA COREDEMPTOR. Есть легенда, которая мне очень нравится. Как-то подходит св. Петр ко Христу и говорит: - Я начал встречать в Небесном Иерусалиме души, которые я сюда не пускал. - Тогда обойди ночью стены, может, кто-то нашел лазейку?.. На следующее утро св.Петр возвращается. - Нашел? - Нашел. На той стороне рва стоят одинокие души, которых не пустили в Рай. Твоя Мать бросает им свой серебряный шарф, и по нему, они перебираются через бездну. --- Есть что-то очень верное в том, что заскорузлые от чужой крови, отпетые разбойники из Сечи, выбрали себе покровителем не архангела-воина, а Эту Женщину. Потому что, говорят, что когда даже Сын сводит брови, единственная, кто может вымолить у Него прощение для человека - это Мама. А когда, добрые и плохие дела человека уравновешиваются на весах, Богородица бросает на чашу с добрыми делами розу из своего ожерелья. - За тех, кто в бою. ——— SANTA MARIA COREDEMPTOR. Є легенда, яка мені дуже подобається. Якось підходить св. Петро до Христа і каже: - Я почав зустрічати у Небесному Єрусалимі душі, які я сюди не пускав. - Тож, обійди у ночі стіни, може, хтось знайшов лазівку?.. На наступний ранок св.Петро повертається. - Знайшов? - Знайшов. На тому боці рову стоять самотні души, яких не пустили до Раю. Твоя Мати кидає їм свій срібний шарф, і по ньому, вони перебираються через безодню. ——— Є щось дуже вірне у тому, що заскорузлі від чужої крови, відспівані розбишаки з Січі, обрали собі заступником не архангела-воїна, а Цю Жінку. Бо, кажуть, коли навіть Син зводить брова, єдина, хто може вимолити у Нього прощення для людини - це Мама. А коли, добрі та погані справи людини врівноважуються на терезах, Богородиця кидає на чашу з добрими справами троянду зі свого намиста. - За тих, хто в бою.

Тамара Горіха Зерня Ну що, можу впевнено сказати, що Майдан Зеленського почув. Тобто виснажливий 14-годинний марафон досяг своєї мети. Все вдалося. Сьогодні абсолютно чітко учасники мітингу розділили кричалки. Путін був «х*ло», а от «Зеля – сцикло». Пишаюся українцями, з якими завжди можна зійтися посередині. Просили не обзивати новообраного ТИМ САМИМ словом, і ми зробили цю поступку владі, вчинивши як розумні і лояльні громадяни. Взагалі, сьогоднішній день я б назвала Днем Смирення. Яким би кожен із нас не був важливим у своїх очах, які б досягнення не мав, скільки друзів і лайків на фб не приносив у клювику, але настає такий день, коли твоя цінність вимірюється габаритами. І чим твої габарити більші, тим краще. Тому що кожен із нас сьогодні – лише цяточка на багатотисячному полотні. Лише одна окремо взята маленька цяточка, яку навіть не видно з квадрокоптера, і тільки разом, тільки з такими як і ти, коли ви маком вкриваєте і Шевченка, і Хрещатик, і Майдан – тільки тоді ви значимі. Так, нас сьогодні рахували по головах, я розумію. Так, спеціально навчені люди сиділи з секундоміром, прораховуючи швидкість потоку, кількість цяточок на квадратний метр і загальну кількість учасників. Тому що питанням дня було – більше 50 тисяч чи менше? Бо якщо менше, тоді ой. А якщо більше – тоді ой всьо. Правильно, Вова? Як там в одному з твоїх передвиборчих роликів, «єслі ти да, то тогда ми всєх?» Ну так от, народ сьогодні натякнув, що він, у принцпі, да. І це іще, Вова, без економічних гасел. Це ще ви не дерибнули «приват», не розіслали платівки за опалення, це іще на мітинги не пішли фопи, вчителі, пенсіонери і бюджетники, кожен зі своїм меркантильним інтересом. Це всього лишень спроба розведення військ у маленькому прифронтовому Золотому, де по паспорту живе шість сотень людей, а по факту – чотири десятки. Це всього лише формула якогось німця, про якого у нас ніхто не чув і не бачив, якогось чи то Штангеля, чи то Циркуля, який так само далекий від українців, як ти, Вова, від свого велосипеда. Це всього лише, Вова, ти відкрив свого рота і сказав кілька слів без бумажки. Це всього лише від тебе відійшли, з огидою обтерши мешти, діти єврейського народу, для якого ті, хто лежать у Бабиному Яру, є живою раною у серці. Раною, у яку поцілив твій «привіт». Це всього лише від тебе відвернулися діти українського народу, які по природі своїй і по натурі не є злими, і не є дурними. Просто трохи більш довірливими і трохи більш романтичними, ніж годиться на шостому році війни, але це романтичне замилування розійшлося як сон. І тепер ті руки, які випхали тебе на престол за все хороше проти всього поганого, потяглися «хоч за горло потриматися». Тому що, Вова – і це тільки між нами - х*ло іще міг би порулити Україною. А от сцикло – без шансів. Даремно ти затіяв капітуляцію.

Павло Клімкін Погодьтесь, сьогодні на серці тепло і святково. Бо свято це не штучне, воно у нас в крові, у нашій українській душі крізь покоління і кордони. Тому сьогодні найменше хочеться чути і читати пафосні гасла. Хочеться дякувати, Покрові Пресвятої Богородиці, захисникам і захисницям, Україні і українцям, для яких вона понад усе! Вітчизна є, поки в неї є захисники. Замало їх цінувати та поздоровляти. Це саме собою. Важливо ними стати, розуміючи, що втрачаючи Україну ми втрачаємо себе. Слава Україні! Героям Слава!

ПЕРЕМОГАААА💪🏻 Україна 🇺🇦-Португалія 🇵🇹 2:1 Ми на Євро 2020!!! #мизбірна#українапортугалія

Цей день в історії 15 жовтня 1615 року знатна киянка Галшка Гулевичівна при численних свідках подарувала свою спадкову землю із садибою на Подолі Київському братству. Умовою дарчої було будівництво на цій землі монастиря, шпиталю, притулку для прочан, а також школи для дітей шляхти і міщан. З часом Київська братська школа виросла у славнозвісну Києво-Могилянську академію.

Таня Адамс Мой кот справляет свои естественные надобности в горшок. Когда надобность маленькая, он потом долго всё это дело закапывает, старается. Когда поход в горшок серьёзен и основателен, кот исполняет, а потом выскакивает из горшка со скоростью пули. И без всяких ритуалов мчится вдаль укушенной под хвост кометой. Словно удивляясь вот этому безобразию, выпавшему из такого приличного и правильного кота. Это я чему. Пацанчики. Чуваки и чувихи. Из вас ТАКОЕ сыпется, что самое время уходить чигирями. Не озираясь и не закапывая кучи. Это уже бесполезно. Еще месяц назад даже у меня были сомнения на тему: это они просто долбоёбы и не ведают, что творят. Теперь сомнений никаких нет. Они не просто ведают что. Они это делают намеренно, максимально быстро и тотально. И цель их- порвать изнутри то, что пока еще держится. Случайность случайна, когда она единична. Когда баба Галя рассказывает, как ветераны обжирают пенсионеров и детей- это НЕ случайность и НЕ проёб. Когда крашеная чика из АПшечки говорит ветеранам-переселенцам, что ОНИ виновны в войне, - это конкретный обстрел, спланированный и меткий. Когда Пристайко раз за разом выдаёт из своего помойного рта новые и новые порции яда, это нифига не просто так. Это планомерное уничтожение. Это стравливание по умолчанию многочисленных и небогатых пенсионеров- бюджетников, с армией. Потому что стреляют далеко, а пенсия- вот она, рядом. На неё и сейчас трудно выжить, а урезание на треть – форменный и неприкрытый ничем геноцид. И никто не станет думать, как же это у Пороха получалось выращивать потихоньку социалку и параллельно ЕЖЕГОДНО повышать бюджет на армию. Еноты НЕ БУДУТ об этом задумываться, им нечем. И поздно. Они просто и незамысловато найдут причину их нищенства. Даже искать не надо, им эту причину озвучат. Сотню раз из сотни дыр. Они сделают так, что ветеранов начнут убивать в метро. А «мир»(читай капитуляция на ЛЮБЫХ, даже совершенно неприемлемых, условиях) преподнесут ЕДИНСТВЕННЫМ способом выжить. Так что всё. Игры закончились. Теперь враг в Кремле обзавёлся отличным подельником в Киеве. И скоро из условного Пристайки выйдет прямой призыв принудить «проплаченных порохоботов» к «миру». К принятию ВСЕГО, что эта власть будет творить. И МИЛЛИОНЫ офанаревших от пропаганды и голода это примут с овациями. Я ТРЕБУЮ от Зеленского объяснений по этому поводу. Я ТРЕБУЮ от Богдана извинений за ложь в адрес участников вече. Я ТРЕБУЮ от новой власти прекратить разжигать внутренний конфликт, грозящий уже реальной гражданской войной. Мы- не стадо. И молча идти на убой- это НЕ ПРО НАС.

Oleksandr Ivanov: Пристайку, нам потрібні реформи, а не капітуляція! "Якщо вони серйозно до цього ставляться [проти капітуляції], то ми забираємо третину нашого бюджету з пенсій, зарплат, медичного страхування, переводимо це в мобілізацію, в нашу армію." - міністр закордонних справ Вадим Пристайко. Звичайною мовою це називається шантаж. Але це не просто шантаж. Пристайко не просто так це ляпнув, він виніс на поверхню розмови всередині владних кіл. Коли гроші потрібно перерозподіляти отаким чином - це означає що їх є обмежена кількість (що очевидно) і що їх кількість не зростатиме (що неочевидно). Тобто Пристайко щойно озвучив те, що влада давно знає, що економінка рости не буде, або якщо буде то повільно. Якщо б економінка росла як вони обіцяли, то вистачало б і на соціалку і на армію. Адекватні люди це і так розуміли, але купа виборців Володимир Зеленський голосували за реформи і економічне диво. Влада розуміє, що ніякого економічного дива не буде. Тому і намагається змінити порядок денний "миром" на російських умовах. Тому давайте говорити: Так економічним реформам, ні капітуляції!

Karl Volokh 4 год · У змаганні членів ЗЕкоманди «хто швидше знищить рейтинг президента» Пристайко суттєво потіснив Богдана і починає наздоганяти Коломойського з Портновим

Цей день в історії Після кількох днів штурму 15 жовтня 1648 року козацько-татарські загони під командою полковника Максима Кривоноса захопили Високий замок, стратегічно важливу фортецю поблизу Львова. Опинившись під загрозою артилерійського обстрілу, міський магістрат виплатив війську Богдана Хмельницького величезний відкуп, після чого його армія зняла облогу і рушила далі на захід до Замостя.

ЯКІ МОТИВИ В РЯБОШАПКИ? Дмитро "Калинчук" Вовнянко #персоналії Прочитайте цю фразу три рази: «Портнов посварився з Рябошапкою». Відчуваєте смак насолоди? Точніше так. Генеральна прокуратура України керована Русланом Рябошапкою, оголосила підозру колишньому Міністру юстиції Олені Лукаш, одній з найбільш одіозних діячів часів президента-дезертира Віктора Януковича. Характерно що Олена Лукаш була одним з найбільш агресивних противників президента Петра Порошенка, на критиці якого прийшов до влади Володимир Зеленський – той самий який в розмові з президентом США Дональдом Трампом назвав пана Рябошапку «100%-во моєю людиною». Реакція табору «заклятих друзів Рябошапки» не забарилася. Серією постів з погрозами генпрокуророві вибухнув колишній заступник голови АП Януковича (і колишній патрон чинного голови ОПУ Андрія Богдана) Андрій Портнов. «Переходим в наступательную публичную фазу до тех пор, пока Генеральный прокурор не будет отправлен в отставку» (мовою оригіналу). У тон Портнову проспівали скандальні депутати фракції «Слуга народу» Дубінський і Бужанський. Нарешті відреагувала сама Лукаш, вона подала до ДБР позов щодо самого генпрокурора Рябошапки, про незаконне призначення ним своїх заступників – Каська та Чумака. Можна було би запастися попкорном і довго та з цікавістю спостерігати це довічне протистояння жаб і гадюк, якби не одна деталь. Вручення підозри Олені Лукаш збіглося з іще одною подією – той самий Портнов заявив, що за наказом генпрокурора заморожені всі впровадження по справах, де фігурує п’ятий президент Петро Порошенко. Про те саме написали минулого тижня низка блогерів та телеграм-каналів, але причину назвали набагато більш банальну – під звинуваченнями Порошенку відмовився підписуватися слідчий генпрокуратури. Бо справи ті шиті настільки білими нитками, що слідчі відверто побоялися звинувачень у свавіллі і повторення долі суддів, що судили активістів Євромайдану. Не підписані ті звинувачення й досі – схоже й не будуть. Що ж таке трапилося у генпрокуратурі? Для початку звернемо увагу на минуле чинного генпрокурора. Руслана Рябошапку називають людиною голови ОПУ Андрія Богдана. Рябошапка й не приховує, з Богданом він знайомий з 2007 р. – вони довго працювали разом. Проте – не варто вважати Рябошапку слухняним виконавцем будь-яких забаганок голови ОПУ. Рябошапка – чиновник зі стажем. У Міністерстві юстиції він працювати почав ще за президента Кучми, і там же працював за президентів Ющенка, Януковича та Порошенка. За президента Порошенка Рябошапка був заступником Міністра юстиції, а у 2016-2017 рр. - членом Національної агенції з питань запобігання корупції. Уже це одне добряче пояснює дії генпрокурора – як досвідчений чиновник він боїться «смердючих справ», тобто таких за які можна опинитися за ґратами в разі зміни влади. Такі люди аж надто гарно знають ціну «гарантіям» керівництва та уряду. А це, в свою чергу, доводить, що за весь час який минув від інавгурації президента Зеленського на п’ятого президента Порошенка слідчі органи не нарили НІ ЧОРТА. Є й ще одна обставина. З жовтня 2013 р. по березень 2014 р. (тобто прямо під час Євромайдану) пан Рябошапка очолював Департамент в організації «Transparency International Україна». Тобто – він не чужий для грантоїдського середовища і сильно переймається своєю репутацією на Заході. У цьому його сила і його слабкість. З одного боку – він рукопожатний у США та Європі. З іншого – така людина не буде простим виконавцем. Навпаки генпрокурор доводитиме свою незалежність – і Зеленський своєю фразою про «100%-во свого прокурора» йому сильно нашкодив. Рябошапці треба тепер довести протилежне – при чому гучно. Як з Лукаш. Відтак – наразі маємо розвеселу ситуацію. Портнов відтепер воюватиме не з Порошенком, а з Рябошапкою. Репресії проти Порошенка відкладаються на невизначений термін. Сковирнути генпрокурора буде важко, банально тому, що його нема ким міняти. І все це – наслідки дивовижної кадрової політики всередині ЗЕкоманди. Брали тих, хто опинився під рукою. А нині, Данилюк – у відставці, Пристайко робить заяви які озлоблюють суспільство проти Зеленського. А Рябошапка… Мій телеграм-канал: https://t.me/dragonspech

86 років сьогодні виповнилося неймовірній бабусі-волонтерці — Фельдман Марії Михайлівній або, як звикли її називати, #простомарія. Вона найстарша трудівниця «Сумського бабського батальйону Тил», #сбб_тил. За п'ять років війни бабуся тільки рукавиць для наших захисників пошила більше ніж 6000 пар! Її теплі рукавиці знають по всьому фронту. І навіть сьогодні, в день народження відправила 150 пар! Вітаємо Вас, Маріє Михайлівно, зі святом! Бажаємо міцного здоров‘я та довголіття! Більше дізнатися про цю чудову жінку можете у нашому відео: https://www.facebook.com/397847380418200/posts/970351303167802?sfns=mo #суспільнеоко #добрановина #сбб_тил #простомарія #волонтер #ООС

Сегодня посмотрел недолго в окно Овертона, что грядущность нового сулит? Практически как погода. Политическая только. https://www.youtube.com/watch?v=QMlpAT-imZk&app=desktop Захватывающе! Но как в послевкусие, вспомнился анекдот, рассказанный кандидатом в Президенты Украины Виктором Ющенко в теледебатах: "В одном самолете за руль сели слепой командир и штурман. Они включили двигатель, тумблеры. Самолет гудит, мчится по взлетной полосе, испуганные пассажиры смотрят в иллюминатор, а там бетонная стена в конце аэропорта. До нее остается 500 метров, 400, 300, 200. И тут люди в салоне самолета закричали. На этот крик слепой командир потянул на себя штурвал, и самолет взлетел. Тогда же, когда все успокоились, в полной тишине слепой говорит: "Слушай, когда-нибудь люди не закричат и мы все-таки врежемся в ту стену". Столько лет прошло, а всё самим приходиться делать: работать, детей растить, самолётами управлять... Хочется уже качественной политики.

Oleksii Krasnoshchokov 7 год А герой сьогоднішнього дня — Вадим Пристайко. Думаю, вже всі прочитали погрози зменшити бюджет на зарплати, пенсії та медицину на 30%, якщо суспільство не погодиться на "мирне" врегулювання війни на сході України за формулою Штайнмайера? І ось як цікаво виходить. До виборів були меседжі, що війна через персональну вигоду попереднього президента. А ми-то прийдемо і все порішаємо у стислі ̶с̶р̶а̶к̶и̶ строки. Тепер випадково виявляється, що треба різати соціалку на 30%. Але над скасуванням військового збору 1,5% ми подумаємо, ми ж не бариги. Тільки от та ж формула не буде імплементована протягом найближчого року мінімум. Можливо, конфлікт буде заморожений і ми побудуємо ̶с̶т̶і̶н̶у̶ ̶Я̶ц̶е̶н̶ю̶к̶а̶ рів Зеленського. Особисто я не розумію хто той барига ще з часів «попередників», який змушує нову владу воювати і пропонувати якщо не капітуляцію, то урізання зарплат, пенсій та медицини? Покажіть нам його і ми розберемося! Я так розумію, що цей же барига заважає технократам побороти корупцію, здійснити посадки, підвищити зарплати, відкрити ринок землі, знизити тарифи. Одним словом – виконати хоч один з пунктів передвиборчої програми. Яка ницість!

На Херсонщині у селі Мар’янівці Каховського району місцеві фермери батько й син Едуард та Данило Репілевські відкрили так званий банк сиру. На дозрівання у спеціальне сховище зі стабільним мікрокліматом вже заклали два центнери твердого сиру з козячого молока. Загалом сімейне підприємство Репілевських випускає 48 сортів сиру: з травами, оливками і навіть шоколадом! Окрім сиру, виготовляють сметану, масло, йогурти із наповнювачем з свіжих ягід. Все без жодних сурогатів чи добавок. Загалом на фермі-галереї – 200 кіз альпійської породи. У перспективі – докупити ще 400 племінних кіз у Франції. Для туристів тут влаштовують екскурсії, під час яких можна оглянути весь процес створення сиру. #Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #Херсонщина #сир #коза

Суспільне Око 9 год · Суспільне Око з радістю вітає командира катера "Бердянськ" Романа Мокряка, який повернувся з російського полону, з одруженням! ❤ Щастя та любові вам, молодята! "Настpій піднесений, відбулося наpешті те, до чого так довго йшли", – сказав Pоман після церемонії. Своєю чергою, мати Романа зазначила, що Оксана та її син довгий час були pазом. Дівчина чекала його з полону, то ж шлюб – це вивіpений кpок. Нагадаємо, 25 листопада минулого року російські військові біля берегів Криму обстріляли та захопили артилерійські катери "Бердянськ" та "Нікополь" і буксир "Яни Капу". Всі наші військові потрапили у полон. #Opendata #Суспільнеоко #ДобраНовина #Мокряк #одруження #весілля

Игорь Кравец 2 год Сначала Порошенко скупил всех сенаторов в США, видели как они 12 раз вставали и говорили ему "ДЯКУЮ"? Потом Порошенко купил свое выступление в НАТО. Дальше перекупил материнскую церкву за признание украинской церкви. Теперь он купил Верховный Суд Лондона. А до этого купил ЭС дали безвиз, потом купил ТОМОС, а еще до этого купил джавелины. Видать центр земли Украина, а Порошенко главный массон.

У вівторок, 15 жовтня, російсько-окупаційні війська 100 разів обстріляли позиції українських підрозділів на Донбасі, у результаті двоє військовослужбовців загинули від куль ворожих снайперів, ще один дістав поранення. Про це повідомили у штабі Операції Об'єднаних сил. ПрезЕденте, треба просто перестати стріляти?!

Богдан Томенчук Бруківка...Кав'ярня... Вечірні вогні... Схиляється доля на осінь... Не буду казати, що снишся мені... Це бУло б занадто, щоб досі... Старенької ратуші шпиль золотий, Якась позолота потішна. На вході у храм - Володимир святий, І Ольга - така ж многогрішна... Зачовгуєм далі зачовганий брук, Реклами про якість і суми, І час якОсь гОлодно треться до рук, Змішались світлА і парфуми... Фонтан, ніби глечик, котрий до пори ... Скрипаль грає ноту нехитру. Ми вітер ловили в свої прапори - Невже і це - ловлення вітру? Забутий майдане моїх середмість, ПрихОджу на каву до тЕбе, І так, ніби совість тебЕ наша їсть, Ти погляд не зводиш із неба...

Валерій Прозапас Зверніть увагу хто поїхав до МВФ від України - голова Нацбанку та його заступники, в тому числі Рожкова, на яку постійно тисне громадянин Коломойський. Тепер люди відстоюватимуть інтереси держави, маючи за спиною завдяки премудрому населенню таку бабушку з великими зубами. А от з Кабміну, здається, ніхто не поїхав, хоча сімпатічнійший Гончарук грозився послати "деяких міністрів" - мабуть тих петросянів на люди вдпускати страшно.

Елена Подгорная Что значит народная мудрость? Это веками собранная статистика. Когда группа людей наблюдает действие, потом противодействие, потом анализирует последствия и делает вывод. Хз, почему это сейчас не так работает. Мы потеряли связь с природой? Поглупели большинством? Это была прелюдия. А сейчас будет собственно секс. Господин Портнов, тот, который громко визжит в интернетах, кидается какашками и плюётся ядом в нормальных людей, подал заявление в Панаме (это такая страна с офшорами). В заявлении подробно расписал, какая жуткая редиска Пётр Алексеевич Порошенко. Панамские власти заявление рассмотрели. Хорошо рассмотрели. Подробно. Потому что там такая страна, где люди, в каком-то смысле, хранят свои немалые деньги. И репутация там не пустой звук. Зачем Панаме проблемы? Деньги и панамские паспорта любят тишину. Ничего редисочного про Петра Алексеевича Порошенко не нашли. И зарегистрировали что-то похожее на наше досудебное расследование действий господина Портнова. Потому как узрели в его заявлении неправдивые сведения, оговор и поклёп. А там вам не тут. Там метлой махать нужно осторожно, потому как за базар принято отвечать. И вот, собственно, мудрость: "Не копай другому яму, сам в неё попадёшь." "Не плюйся говном - можешь недоплюнуть, а во рту потом воняет." Можно даже объявить конкурс на лучшую мудрость прям в каментах. Победителю - приз.

Олексій Петров Одна з київських шкіл. Відкритий урок. Переді мною четвертий клас. Старанно зважую кожне речення, навіть кожне слово. Дивлюсь на учнів. Сидять чемно, слухають з відкритим ротом. Розповідаю про те як росія планувала розпочати війну. – У них був план «А», «Б», «В» та ще з десяток великих конвертів. В кожному з них лежали бойові карти, бойові накази та розпорядження. На кожен наш крок, був свій конверт і відповідно свій план... (Дивлюсь на дітей. Слухають уважно)... Як би ми не поступили тоді, ми би програли. Тому що цей наш хід заздалегідь вже був розібран по кроках та приготовлений відповідний конверт. А тепер питання. Чого не було в жодному конверті? Задал вопрос и тут же прикусил язык. «Петров, ну ты нормальный? Такие вопросы задавать детям из четвёртого класса. Не каждый взрослый отве... Что? Как так?»... Передо мной мгновенно выросли с десяток поднятых рук. Некоторые школьники аж повскакивали из-за парт. – Ну кажи! - питаю у пігалиці з палаючими від нетерпіння очима. – В ціх конвертах не було... (на секунду замовчала)... Вони не могли... Вони не прорахували наш народ. Військових, волонтерів. Усіх нас! І тут вже я завмер з відритим ротом.

Anton ShvetsСтежити 44 хв. Вот тут пояснение почему после вчерашней апелляции в Лондоне Беня пойдет вабанк. Прочитайте если пропустили. https://www.facebook.com/100010869428369/posts/895795950792711/ До решения апелляции все думали, что решение по иску бениной офшорки об отмене национализации Привата 17 октября(то есть завтра) опять принято не будет. Теперь понятно, что Беня больше уже не может ждать. Ему нужно забрать по беспределу Приват тут, в Украине, потому что иначе Украина по британскому праву и по закону получит с него все. 3 миллиарда баксов которые он нам вернет по решению высокого суда Лондона это только начало. Маски сняты. Администрация и Кабмин устранились от вопроса Привата. Типа пусть все решит суд. Но в украинских судах Беня уже все порешал. Мы знаем за украинские суды. Не надо нам вешать лапшу. Суть иска Бени проста. Он через свою офшорку, которая владела долей в Привате пытается расторгнуть договор покупки Привата Кабмином у Бени по просьбе самого Бени. Да типа, Беня сам написал письмо с просьбой купить у него банк со всеми долгами, но офшорка то не писала такого письма. А то что это Бенина же офшорка это юридический вопрос, пусть решит суд. Судья Шкурдова ВООБЩЕ не должна рассматривать это дело, так как закон прямо запрещает возврат акций банка проворовавшему собственнику после входа в капитал банка государства. Однако дело рассматривается, причем в закрытом режиме несмотря на его общественную важность. Это бред, задача которого просто медийно скрыть тот беспредел, который творится в суде. А там творится беспредел. Они думают что все уже порешали. Что всем уже занесли, а остальных заставили закрыть рты. Если Беня вернет себе Приват можете забыть про банки в нашей стране, может забыть про стабильный курс, можете забыть про инвесторов. Мне нельзя закрыть рот, меня нельзя заставить сдаться. И вас нельзя. Потому завтра в 10:30 я буду под Хозсудом города Киева по адресу улица Богдана Хмельницького, 44Б. И я зову вас всех туда. И жду вас всех там, потому что важней чем завтрашнее заседание порешанного суда ничего нет. Они будут переносить заседание, они не пустят нас внутрь, они нагонят полицию, они будут юлить. Я не собираюсь закрывать на это глаза, потому, что деньги Беня хочет забрать у меня. И у вас. Как мы уже заметили нас начинают слушать только если нас много. Завтра. 10:30 Хозсуд города Киева, Богдана Хмельницкого 44б. Приходите, а если вы не в Киеве - сделайте репост.

Виявляється, за новітніми стандартами «зе України» тишою на фронті вважається навіть час, коли гинуть військовослужбовці, коли ми маємо поранених та десятки обстрілів, які здійснюють московські найманці. Сьогоднішня заява гаранта викликала запитання: в якої країни він є представником? Бо звучав він як представник ДНР/ЛНР і московських окупаційних військ, - Софія Федина/ Sofiya Fedyna про заяву Зеленського.

Сьогодні Володимир Зеленський заявив що в районі Петрівського і Золотого вже два дні не було обстрілів. В той же час штаб ООС в ранковому зведенні повідомляє, що сьогодні зранку були обстріли в районі Золотого з гранатометів, а вчора з крупнокаліберних кулеметів. У вас там у владі вже взагалі мізки поплавилися, що ви хочете власний народ за дурнів тримати? І це фоні того, що вчора московські окупанти вбили двох наших військових. Наказ про відступ Збройних сил України з нашої землі під надуманими приводами - це державна зрада!

Игорь Фельдман Есть подозрение, что Зеленский исходит из того, что Путин воевал с Украиной потому, что ему был неприятен лично Порошенко. Правда убивал он при этом совсем других людей, но это типа издержки войны. Теперь же, если Зеленский докажет Путину, что он воевать совсем не хочет, то у Путина исчезнут всяческие поводы для продолжения войны. Ну действительно, зачем ему воевать со страной которая хочет мира. А я исхожу из того, что если хочешь заглянуть в будущее - оглянись в прошлое. А в прошлом, где и близко не было никакого Порошенко, все-равно были столетия войны России против Украины. Война эта прекращалась только тогда, когда Украина переходила под полный контроль России, а воевать с оккупированной Украиной было бы так же глупо, как и воевать со своей собственной ногой. В моей модели, никакие улыбки и распахнутые объятия Зеленского никакой роли роли и никакого влияния на планы агрессора не окажут. Хотя... У Путина появляется отличный повод поиздеваться над Зеленским и его наивностью. Можно вновь и вновь забрасывать крючок с насаженным на него червячком, подсекать, вытягивать, отпускать и опять подсекать. То что сейчас делает Путин - он умножает на ноль Зеленского, причем Зеленский ему в этом активно помогает. Зачем это Путину? Во-первых, унижать лидера другой страны приятная забава, а во-вторых, чем слабее будет эта страна (а слабый президент в этом отличное подспорье) тем более простой добычей эта страна станет. Так что играя на ожиданиях Зеленского, раздувая надежды и обламывая его и всех кто в эти надежды поверил, можно и удовольствие от игры получить и такой желаемый для России результат приблизить. А вот чего я со своим пессимизмом не понимаю, это кто из нас ошибается: я или Зеленский, который верит, что понимает Путина и что Россия воюет с нами не в силу своих исторических имперских запросов, а просто потому, что у Порошенко были костюмы не глаженные. P.S. И да, я отлично помню, что эта война началась раньше, чем Порошенко стал президентом. Но об этом так мало помнят, что я даже боюсь этот аргумент вообще использовать. Мне не поверят, что Порошенко еще не было, а война уже была. И даже напоминание о том, что Порошенко избирали в один тур во многом потому, что все уже прекрасно понимали, что стране нужен лидер, чтобы противостоять агрессору, тоже будут восприняты, как чистой воды порохобоство. Кстати, работа по умножению Порошенко на ноль - это ровно то прошлое на которое нужно оглянутся Зеленскому, чтобы понять что будет делать Россия и с его репутацией. Даже если он ей не будет в этом помогать.

А ви знали, що для випікання одного буханця потрібно майже 10 тисяч зерняток?! Сьогодні – Всесвітній день хліба. В нашій країні хліб здавна вважався символом святості, радості, щастя, здоров'я і багатства. Хліб шанують, ним присягають, скріплюють договір, з ним пов’язують добробут і навіть саме життя. Фото: Володимир Козюк #суспільнеоко #добрановина #хліб #мати #Україна

🍏🍏💪 На Запоріжжі фермер Анатолій Тиховод із села Чкалово вирощує гігантські фрукти. У серпні господар здивував українців величезними персиками, а нині шокує яблуками! Зазвичай вага одного яблука зимнього сорту не перевищувала 230 г, а нині два плоди потягнули більше 1 кг! Оце так фрукти!!! До слова, влітку фермер виростив персик сорту Флемінг Ф’юрі вагою 481 г. #суспільнеоко #добрановина #Запоріжжя #яблуко #персик #гігант

Віктор ЛитовченкоСтежити 8 год Кого ви там на роботу собі понабирали? Я колись рахував - "команда" Януковича за всю його каденцію допустила 3 потужних географіних ляпи (літературні - то окрема математика). Так ось наш нинішній гарант пройшов цей героїчний шлях екстерном. 1. Словенія - Словаччина 2. Торонто - столиця Канади 3. Латвія - Литва І це він ще в Австрію-Австралію не їздив, Парагваєм-Уругваєм не цікавився та з Іраном-Іраком справ не мав.

БУМЕРАНГИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ. Два невзаємозв'язані (здавалося б) фактажі за минулу добу 1. Держава виграла апеляцію в Лондоні у справі "Приватбанку" проти Коломойського. Це означає, що беніні активи на $3 млрд залишаються заарештованими, а також почнеться full trial (повноцінний розгляд справи). 2. Панама закрила справи, збуджені за заявою Портнова проти Порошенка. Одночасно Перша спеціалізована прокуратура по боротьбі з організованою злочинністю цієї країни 13 жовтня відкрила виробництво проти самого Портнова "за подання свідомо неправдивої заяви про скоєння кримінального злочину". Поки не стану аналізувати ці події - скажу лише, що вони стали одними з переломних моментів в тому беззаконні, яке мала намір творити нова влада, - бумеранги мають властивість повертатися. До речі, про бумеранги... Коломойський Портнову: - Ти чого увесь в синяках? - Та ось, бумеранг знайшов, від нього і синяки! - Так викинь його! - На, бл..., сам викинь! Так і кидають по черзі... Все буде добре! Helgi Sharp

Алексей Петров «Сегодня самый лучший день, Пусть реют флаги над полками, Сегодня самый лучший день - Сегодня битва с дураками...» (с) Примерно так проходят крайние дни на просторах фейсбука. Ботофермы, как ольгинские, так и местные из филиалы, спущены с поводков. Одни бегают с методичкой, «А вы хатите шобы украинцы и дальше гибли? Нада мириться. Уступать. Договариваться». Когда требуешь вспомнить тысячи тех, кто уже погиб. Предлагаешь посмотреть в глаза матерям тех парней и девушек, а потом сказать им, что мы будем мириться с оккупантами, мгновенно боты сливаются. На смену этой волне истеричек (аккаунты как из одной корзины), приходит другая волна. Циничная и ох@@вшая. Мокшане. Те бьют наотмашь Иловайском. Дескать, а как это тогда мы (армия рф) вместе с ополченцами вам там это... Предложил вспомнить «подвиг» Майкопской бригады. (В 1995 году вайнахи, с помощью всего-то легкого стрелкового оружия и гранатомётов, разобрали на составляющие мотострелковую бригаду. Она не то что потеряла боеспособность, а фактически перестала существовать). Эту «героическую» страницу своей армии московиты вспоминать не любят, и действует она на них, как чеснок на бесов. Визжат и корёжит их... Но речь немного о другом. Если кто обратил внимание, то позавчера мы понесли потери в результате работы снайперов российских оккупантов. И ведь это не хаотичный обстрел «тра-та-та», куда-то туда и случайно попали. Выдвижение снайперских групп на позиции, их прикрытие во время работы, отход... такая себе небольшая войсковая операция в рамках одного подразделения. А теперь спроецируйте хладнокровное убийство украинских военных, снайперами российских оккупантов, на мызамирскую риторику. Наши диванные пацифисты изошлись на интернет-фекалии крича «Это вы хотите войны. А мы хотим мира. Хватит воевать. Давайте дагаваривацца!»... Но в это время очередная российская снайперская группа выдвигается на позиции. И можете быть уверены, что именно в эту минуту, когда вы читаете эти строки, когда очередной наш медийный пиздюк формирует «народное мызамирское мнение», российские снайпера рассматривают в прицел позиции наших войск... Они пришли сюда не за миром. Они пришли за Украиной!!! За всей! Целиком...

"Мы без конца ругаем товарища Сталина, и, разумеется, за дело. И всё же я хочу спросить - кто написал четыре миллиона доносов?". Якщо ви завджи думали - як це так вийшло, що одній людині вдалося знищити мільйони? Невже ніхто не намагався його зупинити? Сподіваюсь, я вас не сильно розчарую, коли скажу, що навпаки - допомогали? Винагородою за анонімку, яка у 99% випадках віщувала смерть для того, на кого її склепали, були: зайві 2 квадратних метри, на які анонім міг претендувати, коли його сусіда заарештовували, або півкіла цукру з його припасів, або просто тепле пальто. Були й такі, що писали доноси виключно з любові до мистецтва, просто так, бо "а чьо он?" Я вас вітаю, господа. Відсьогодні ви зможете взяти участь у найвеличніший історичній реконструкції у форматі реаліті-шоу. Анонімні доноси узаконені. Узаконені настільки, що особа аноніма залишається анонімом навіть для правоохоронних органів. Це не просто рай для всіх "уніжєних й аскарбльоних", це потужний поживний субстрат для паразитарної форми людства - гомо совєтікуса. Ваша автівка у дворі заважає сусіду? Готуйтесь до доносу. Ваш собака гуляє у парку? Готуйтесь до доносу. Не посміхнулись старій карзі із 3-го поверху? Діти шумлять? Музика грає? Купили нові штори? Привезли з села три мішки картоплі? Готуйтесь до доносу. Ви вчитель, а дехто з батьків чомусь вирішив, що ви замало приділяєте уваги його дочєнькє? Ви лікар і щось не те призначили пацієнту? Ви слюсар і завалили строки? Готуйтесь до доносу. Ви домогосподарка-пенсіонерка, але в вас чистіший одяг, ніж у Вітька-алкаша з першого поверху? Ну, ви знаєте. Так-так, саме ГОТУЙТЕСЬ ДО ДОНОСУ! Ви будь-хто будь-де зробили будь-що - піхуй, готуйтесь до доносу (ну, звісно, якщо вже не написали їх десятки першим. У цьому випадку також готуйтесь до доносу, але то вже карма). Що? Кажете, це не для вас закон, а для олігархів? 😂 Не звертайте уваги, я завжди ржу, коли бачу дорослих людей із наївністю трирічки. Навколо нас 73% людей із мисленням гуппі та святою вірою у картинки з тєлєвізора. Ви справді вважаєте, що вони щось утямлять у законі, окрім чарівних слів "корупція" та "виплати облічітєлям"? А зараз поверніться на початок допису. Так хто ж таки написав 4 мільйона доносів, а? Найближчим часом дізнаєтесь ;) Алла Комарова

❤ Дівчатка, а ви б хотіли, щоби ваш коханий так романтично зробив вам пропозицію руки та серця?.. Ігрок " Manchester City" та півзахисник футбольної збірної України Олександр Зінченко здивував багатьох! Величезний букет 🌹🌹🌹, футбольне поле, обручка… Після переможної гри на СК "Олімпійський " Зінченко зробив пропозицію своїй дівчині Владі Щегловій, і у відповідь почув – "Так" і отримав поцілунок. Світлина закоханих, яку згодом виклав Олександр у соцмережі, одразу стала мегапопулярною. До слова, про Владу, яку в Україні більше знають під псевдонімом Седан, дізналися три роки тому. Під час Євро-2016 дівчина активно підтримувала нашу збірну у Франції. І так сталося, що її фото у квітчатому віночку на голові та з українським стягом на плечах облетіли весь світ. Відомо, що задля свого коханого Влада навіть покинула роботу телеведучої каналів "Футбол-1"/"Футбол-2". Але ж кохання головніше? Щастя вам, молодята! #оpendata #суспільнеоко #ДобраНовина #кохання #Зінченко #Седан #футбол

Vladimir Zavgorodny А я не понимаю, чего все так возбудились с фразы "диплом юриста негосударственного образца" нашего премьера. Вы просто её неправильно читаете. Вы читаете её как "диплом негосударственного образца". А правильно читать — как "диплом юриста негосударственного образца". У нас просто премьер — он юрист негосударственного образца. И в этом нет ничего удивительного. Вот у например у нас есть Віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. Он тоже негосударственного образца. Потому что если бы он был государственного образца, и заботился о государстве, то мы бы не принимали идиотские всякие законы и постановления то про энергетику и закупку электричества в Россию, то про судебную реформу, которые фактически противоречат стратегии про евроинтеграцию. Вице-премьер государственного образца костьми бы лёг, но не допустил такого. Зубами бы грыз, скандалил, кричал в новостях, поднимал народ на митинги — но не позволил бы. А вице-премьер-министр негосударственного образца срать хотел на такие фокусы, у него другие интересы. Негосударственные. Министр развития экономики у нас тоже негосударственного образца, потому что бравирует тем, что книгам предпочитает самоообучение через клубы и танцы, и прямым текстом говорит, что экономика ему не интересна, а от встреч у него изжога. Нёс бы такую ахинею министр государственного образца? Да никогда. А министр негосударственного образца — легко. Міністр розвитку громад та територій України откровенно негосударственного образца, раз ей сворачивание децентрализации никак не жмёт нигде. Міністр охорони здоров'я України — откровенно негосударственного образца, а скорее образца отдельно взятых фармкомпаний и специально обученных людей, которые привыкли сидеть на специально обученных потоках — иначе бы она не пыталась свернуть реформу здравоохранения, которую начала Супрун, правда? Пристайко вот, например — он же сильно негосударственного образца министр иностранных дел. Ну то есть мы же все заметили это за последние недели, правда? Что внешняя политика у нас какого-то негосударственного образца. Или образца не того государства, я вот даже не знаю, не уверен уже. Но то что он действует не в государственных интересах, когда пытается на любых условиях капитулировать — это же очевидно, правда? Министр обороны очень негосударственного образца получается, раз согласен отводить войска и игнорировать обстрелы. Какие негосударственные интересы снова прослеживаются в его действиях. Про министерство ветеранов вообще молчу. Ну и министерство внутренних дел у нас сильно негосударственного образца, это понятно. Скорее образца одного отдельно взятого одногоминистра. ДБР у нас негосударственного образца, а скорее образца Портнова, потому что с готовностью выполняет его команды, отданные голосом через твиттер, и всё норовит принести апорт в виде посаженного Порошенко, да не выходит пока. Да будем откровенны, у нас и президент не слишком государственного образца пока что. Так что чего ж удивляться, что премьер министр у нас — юрист негосударственного образца. У нас всё правительство и парламент негосударственного образца, укомплектованное негосударственного образца артистами, свадебными фотографами, блогерами, маникюрщицами, негосударственного образца Юзиком (для него вообще особый ДСТУ нужен, будем откровенны), говорящим бобром (тут никакой ДСТУ вообще не поможет) и откровенно антигосударственного образца Дубинским и Бужанским. Так что чего удивляться? Ну будет ещё негосударственного образца юрист. Нормально же. Вписывается в общую картину.

Иван Лютый: ... Украинцы лишенные здравого разума, чувства самосохранения и будь какой логики, выбрали во время войны управлять страной клоунов из 95 квартала. Ну, а что вполне сопоставимо. Теперь нащупав крышку гроба, злобно рычат: "это не наш потолок" - обвиняя во всех своих грехах оппонентов и предыдущую власть. Напомню, как было. 2014 год: - Бандеры! Сдавайтесь! А то отключим вам газ! Чтобы там не говорили, давайте будем объективными. Команда Порошенко поставила "Газпром" (личный карман Путина) в позу пьющей лошади, в придачу включила счетчик. За что, лично против Порошенко тысячи ольгинских троллей денно и нощно вливали украинцам в уши фейки, выдуманные в лубянских коридорах - про барыгу, липецкую фабрику, панамские оффшоры, мародера наживающегося на войне. Удивительно, но Зеленский на этом всю дорогу ловил хайп в предвыборной компании. И что мы имеем сейчас? 2019 год: - Украинцы! Сдавайтесь! А то мы срежем вам треть из зарплат, пенсий и медицины! В Украине нет "партии войны" и "партии мира", так как Украина - не агрессор. У нас есть партия сопротивления агрессору и партия капитуляции. Всё остальное - пропаганда, вбитая в головы украинцев спецоперацией ФСБ и местными предателями...

Демократична країна... Вибачте, скажіть це Олесю Бузині... Хай почує...

Итого за неполный день: 1) "Кінець епохи бідності". Приняли закон, который ударит по пенсионерам и тем, кто получает субсидии от государства. Теперь в ряде случаев "чиновник сможет НА СВОЕ УСМОТРЕНИЕ - решать, нужно ли человеку получать субсидии или нет". (Почему тут начнутся взятки - надо объяснять?) 2) "Кінець епохи брехні". Позеленевшая Рада легализовала "анонимки". Теперь "викривачі корупції" могут АНОНИМНО извещать органы о "коррупции", и - внимание! - в случае предоставления недостоверной информации "викривачі" освобождаются от КАКОЙ-ЛИБО ответственности. Привет, 1937-й. Только там были "враги народа", а тут "коррупционеры". 3) "Запад мы не слушаем". Арахамия заявил что нужно ИГНОРИРОВАТЬ письмо, где послы ЕС, Канады и еще ряда международных партнеров раскритиковали, принятый "зелеными" закон, сворачивающий судебную реформу. 4) "Вести с полей" - В Ровненской обл. закрыли больницу, которая обслуживала 8000 человек (громада голосовала за Зе). "Больницу на хлеб не намажешь. Зато без барыг!" - В Харківська державна академія дизайну та мистецтв - официально объявили об урезании зарплат преподавателям на 1/3 с нового года. Плюс - обязательное проведение оплаты за личные заказы через бухгалтерию ВУЗа. Иначе - штраф 3000 грн. Хей-хоп. Ну, про то, как очередной раз опозорился Гидрант - это, похоже, уже обязательная программа на каждый день (см. видео по ссылке): https://twitter.com/ze_benya/status/1184588950163378178

У Києві розквітли 🌸🌸🌸 сакури, на Закарпатті – червонокнижні шафрани 🥀🥀🥀, у Мелітополі – бузок… Нині жовтень більше схожий на весну. І золотаве бабине літо триває #оpendata #суспільнеоко #погода #

🇺🇦💪 Молодший сержант Олег К. 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка став найкращим бойовим медиком Об’єднаних сил. Вітаємо і пишаємося!!! Змагання за участі фахівців із тактичної медицини відбулися на Донеччині у Покровську. За умовами конкурсу учасники пройшли два етапи – теоретичний (тести) і практичний (навики та вміння з надання першої допомоги та евакуації пораненого). Кожен із бойових медиків мав діяти відповідно до протоколів – встановити вербальний контакт із пораненим, упевнитись, що той реагує, організувати безпечну евакуацію з червоної зони до мобільного військового госпіталю. Під час конкурсу суддівська колегія надавала різні ввідні: стан пацієнта, характер поранення, додаткові ушкодження тощо. Призові місця також посіли представники окремого розвідувального батальйону та 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. так тримати! #суспільнеоко #добрановина #бойовий_медик #ОМБРіменіСірка

За вчорашній день один боєць загинув і ще один отримав поранення Загальна кількість офіційно зафіксованих обстрілів 30. Але певен, що у Зе знову скажуть про дотримання тиші. Мирослав Гай

Дмитро Вовнянко Дмитро “Калинчук” Вовнянко Щосереди (по можливості) до вашої уваги – ЗЕхайп. Наразі від 9 – 15 жовтня 2019 р. ЗЕхайп 7 Екс-секретар Ради національної безпеки і оборони Олександр Данилюк заявив, що нинішній глава Уряду Олексій Гончарук – “взагалі не економіст”, але робити висновки про його роботу поки занадто рано. А як на мене – як раз вчасно. ЗЕхайп 6 Дружина глави Мін’юсту Дениса Малюськи Людмила Рабчинська отримала посаду заступника міністра цифрової трансформації Михайла Федорова. Певно – конкурс виграла, завдяки професійним якостям… ЗЕхайп 5 Президент Володимир Зеленський прокоментував конфлікт, що виник між його прес-секретарем Юлією Мендель і журналістами, зокрема, представником “Радіо Свобода” Сергієм Андрушком: «дівчинку в даному випадку буду захищати… Якби я не був президентом, я б йому звичайно відповів по-іншому». А тим часом «дівчинка» знову проявила фізичний тиск на журналістку видання “Апостроф” Юлію Забєліну… ЗЕхайп 4 Колишня народний депутат Тетяна Чорновіл прийшла на брифінг голови ДБР Романа Труби і повідомила йому про скоєний ним злочин. Йдеться про невідкриття Трубою кримінальної справи проти Андрія Портнова, який займав посаду заступника голови Адміністрації Президента за часів Віктора Януковича. Крім того, нардеп передала повідомлення про правопорушення, які вчинили голова Офісу Президента Андрій Богдан спільно з Андрієм Портновим. За словами Чорновіл всіма іншими шляхами заяви до Труби «не доходять». ЗЕхайп 3 Президент України Володимир Зеленський поставив дедлайн правоохоронцям: до 1 листопада продемонструвати результати розслідування низки резонансних кримінальних справ. Насмілюся нагадати – СБУ по контрабанді був поставлений дедлайн у 2 тижні – де результати? ЗЕхайп 2 Прес-марафон президента Володимира Зеленського з журналістами став найдовшою прес-конференцією президента в світі. Попередній рекорд встановив президент Білорусі Олександр Лукашенко. Його прес-конференція тривала 7 годину 21 хвилину. До речі на на їжу для прес-марафону Зеленського з держбюджету витратили 130 тисяч гривень. ЗЕхайп 1 Міністр закордонних справ України Вадим Пристайко погрожує на третину скоротити зарплати, пенсії та медичні страховки українцям через непідтримання імплементації “формули Штайнмаєра”: «Переводимо це в мобілізацію, в нашу армію і намагаємося захистити себе без мирного процессу». Ще ніхто так старанно не рекламував президента Порошенка – з 1,5% військовим збором тоді армію і перевдягнули, і технікою забезпечили, і харчування налагодили, і економіка зростала… На цьому – все. До зустрічі на ЗЕхайпі у наступну середу. Хайпами ЗЕкоманда нас старанно продовжує радувати.

🇺🇦🚵‍♂ Лише уявіть велосипедну мандрівку з Черкащини до 🏜 Африки!!! Микола Цяпкало з села Лебедин так скучив за своєю донькою, що велосипедом поїхав до Марокко. Вирушив у подорож наприкінці липня. Велосипедом перетнув Угорщину, Хорватію, Словенію, Італію. В іспанській Барселоні пересів на літак, після чого поромом дістався Марокко. Мандрівка затягнулася на 40 днів. Донька чекала на батька і перед його приїздом поділилася новиною зі своїми українськими друзями з діаспори. Ті, своєю чергою, запросили консула зустріти дідуся з України. Тож, під час зустрічі грав оркестр, були квіти, коровай та український прапор. "Я був щасливий, подорожуючи над самим морем. У цій подорожі відпочив душею й відкрив для себе багато нового", – зізнався дідусь. До слова, це не перша така мандрівка. Майже два роки тому Микола Цяпкало їздив велосипедом до Парижу до свого онука Нізара. Вирушив з України 31 серпня, а прибув до Реймсу наприкінці вересня. За матеріалами svitua.org #оpendata #суспільнеоко #ДобраНовина #Маркко #велосипед #подорож

Чи мстива я? Нє, не мстива🙂 У мене багато сусідів. Я їх всіх по іменах не знаю, але іноді вгадую, яку кнопочку в ліфті натиснути, якщо мені випадає честь проїхатися з ними на їхній поверх. У мене достатньо сусідів, які знають про мене більше, ніж я сама. Особливий інтерес до моєї скромної персони в них з‘явився з початком війни. Вони лізли з дурними запитаннями «а що він там робить», «а чого пішов воювати», «а тебе шо чоловік кинув, бо я його вже давно не бачу», «а шо ж твій президент війну не скінчив, він же ж був директором країни», «а ти за кого голосувала», «нарешті новий президент покаже вашому». Зазвичай я не реагувала, але комусь іноді щось пояснювала чи доводила, чи розповідала. Все залежало від кольору очей зацікавлених осіб) Якось їду в ліфті і раптом: «А що ж твій президент нічого так і не зробив?» Ну що я можу встигнути в ліфті? Хіба що відповісти: «Та яка вже різниця? Новий зробить». Але заїло воно мене, хоч наче б то і не зла я, і не мстива, ну і, як у тій приказці, не злопам‘ятна🙂 «Ну нічо, — подумала собі — трохи часу най пройде, ближче до зими сама спитаю, як їм нове життя». Але день сьогодні таки вдався. Надвечір пощастило нам знову разом їхати в ліфті. Я посміхаюся привітно, розпитую як внуки, що там на дачі. Вже й ліфт на її поверсі зупинився, виходимо разом (нічо, далі пішечки піду), а сусідка все розказує й розказує, я тим часом розпитую й розпитую, піднімаючи градус задоволення, і легенько простими запитаннячками притискаю її до теми... на яку вона зовсім не хоче говорити. Мовою оригіналу не зможу, але суть спробую передати))) — Та що ж це таке робиться? Ти чула, що кажуть про пенсії? Я думала, що піднімуть, то я вже не буду щосуботи тягтися на ту дачу. Нє, буду, бо ж там все домашнє, своє, некроплене. Але ж я продаю багато, щоб копійку заробити. А як я тепер продаватиму? Тобі треба картопля? А нє, тобі певно не треба, ти ніколи в мене не купувала. А якшо якась падла напише, що я продаю картоплю? А де я їм чек візьму? Тут я встромляю «5 копійок» про платіжки за комуналку. Посипаю голову попелом, типу божебоже, що ж то буде, бо вода дорожчає, електрика дорожчає, газ взимку подорожчає🙉 А вона мені бідкається про субсидії. А вона мені жаліється, що діти/внуки з дому заробляють «через комп’ютер, ну ти знаєш, бо я в тому нічо не розумію». І що ж тепер з ними всіма буде? А я їй ще про війну. Що скоро сєпари до Києва їздитимуть в музеях погуляти. Мир таксказать готується. Махає головою. Засмучена. Стривожена. Нє, швидше налякана. Аж раптом: «Бо це все Порошенко винен. Як він міг допустити, щоб таке вибрали, щоб таке зараз творилося?». Чогось подібного я чекала чи сама спровокувала)) Але яка різниця, якщо так довго чекала, щоб сказати: «Так ви ж самі таке вибрали! Так це ж ви галочку ставили в бюлетені! Це ж ваша донька влітку ходила в футболці «Зе команда». На кого тепер нарікаєте? Чого панікуєте? Купите касовий апарат, поставите його отут на лавці коло себе та й продаватимете далі свою картоплю. Просто тепер будете платити податки. Але це нормально. Так має бути» 🙂 Короче, я не зла і не мстива, але, мабуть, таки трохи злопам‘ятна☺️ #читаємо_вголос Natalka Mishchenko

"У Європейська Солідарність вздовж і поперек вичитали бюджет наступного року. Розуміємо, що то був жарт про зарплати вчителям в чотири тисячі доларів. Свідомий жарт перед президентськими виборами. А якщо хтось ту хохму і прийняв за чисту монету, то його проблеми. Значить, з почуттям гумору щось не так. Але з бюджету кудись поділися навіть ті скромні починання, які стартували цього та минулого року. Не буде тринадцятої пенсії, яку весною ми започаткували для пенсіонерів з найнижчими пенсіями. Не буде доплати за третю, четверту дитину і так далі. Не буде продовження програми з будівництва сільських амбулаторій і телемедицини. Не буде підвищення грошового забезпечення нашим воїнам. Зате буде тиск на ФОПи. Днями «Слуги» ощасливили народ законом про верифікацію соціальних виплат. Замість обіцяного вам зниження тарифів – зменшать кількість отримувачів субсидій. А декого навіть попросять повернути вже раніше отримані гроші – є в законі і така стаття. Ще з римських часів популісти при владі завжди керують за принципом «хліба й видовищ». Коли недодають хліба, то годують шоу. І феєричними затриманнями можна зривати оплески. Але до першого антракту, коли глядачі побачать, що в театральному буфеті – порожньо. Принаймні саме таке враження справляє бюджет."

Дмитрий Чекалкин Последний смертный приговор участнику УПА был вынесен в УССР в 1987 году. За события 1946 года, за которые подсудимый уже отсидел 10 лет в 1940–1950–е. А 12 июля 1989 года, за два года до провозглашения Независимости, приговор привели в исполнение. По ссылке https://rayon.in.ua/topics/4898-ostannii-rozstrilianii-banderivets-upivtsia-z-volini-vbili-na-pokrovu-u-1987-rotsi — большая статья с документами, материалами уголовного дела, фото. Вкратце — Иван Гончарук, 1925 года, уроженец Волыни, в 19–летнем возрасте уклонился от мобилизации в РККА и вступил в УПА. Участвовал в боях против истребительных подразделений НКВД, в 1945 году попал в плен. Каких–либо конкретных сведений о совершенных непосредственно им убийствах как мирного населения, так и военных, у следствия не было, но его осудили за соучастие в одном убийстве (стоял "на стороже"), а также за уклонение от службы в РККА и участие в боях против частей НКВД. Смертный приговор заменили на 20 лет лагерей, из которых он отбыл в заключении 10 и был освобожден в 1956 году "за нецелесообразностью содержания в заключении". После этого Гончарук работал на разных работах на Севере, там обзавелся семьей, детьми, внуками. Выйдя на пенсию, перебрался на Харьковщину, иногда ездил домой на Волынь. Именно соседи его семьи на Волыни, имея виды на земельный участок, который должен был достаться Гончаруку после смерти сестры, донесли на него в КГБ, что он, дескать, принимал участие в убийствах мирных жителей. В 1987 году КГБ арестовало Гончарука, и несмотря на отсутствие хоть каких–то прямых либо косвенных улик, обвинило его чохом в причастности к убийству более 40 человек, которые были убиты различными подразделениями УПА в период 1944–1945 годов в той местности за сотрудничество с НКВД или за службу в НКВД. И не беда, что свидетели не показывали на Гончарука и не опознавали его, и без разницы, что за убийства, которые инкриминировали Гончаруку, десятки людей уже были осуждены и расстреляны в 1944–1952 годах. КГБ был очень нужен показательный процесс над "прихвостнем и пособником нацистов" — и они его соорудили, ухватившись за ничтожный повод, за пустой навет. Вот так Ивана Гончарука расстреляли за приписанные и недоказанные преступления через 30 лет после того, как он отбыл наказание за доказанные преступления. Просто потому, что в 1944 году он решил воевать за Украину, а не за УССР. Я узнал эту историю только вчера, может, узнав ее сегодня, вы сможете немного лучше понять, почему к советской власти на значительной части Украины всегла было негативное отношение, и как власть делала все для того, чтоб это отношение сохранялось десятилетиями. И да, вишенка на торте — судья, осудивший Гончарука в 1987 году, до сих пор адвокатствует на Волыни. У него дочь и внучка судьи. Династия. Он почетный ветеран органов суда. Его официально поздравляют 14 октября с Днем защитника Украины. Кафка бы плакал.

Володимир Зеленський три роки жартував про так звані "офшори Порошенка", хоча сам свої заробітки ховав саме на офшорах. Про це в ефірі "Прямого" заявив шоумен Дмитро Чекалкін. "Я з самого початку цієї виборчої кампанії ще рік тому казав, що тут все побудовано на маніпуляціях, на лицемірстві і на брехні. Тому цей шлях просто продовжується. Він три роки жартував на тему "офшорів Порошенка", щодо яких сьогодні якраз було вирішено в Панамі припинити всі ці судові розслідування, і в той самий час всі свої здобутки і всі свої заробітки Зеленський ховав саме на офшорах. І більшу частину своїх доходів він отримував від агресора, від Росії. І в той самий час, коли тисячі українців гинули від рук російських загарбників, він з державної скарбниці Російської Федерації отримував гроші на фінансування своїх кінопроектів, в яких були задіяні, нагадаю, довірені особи Путіна, пропагандистські фільми, які він продовжував знімати до буквально 2018 року. Хоча стверджував, що в Росії вся їхня діяльність припинена. Тобто для мене тут нічого нового немає... Дмитрий Чекалкин

Олексій Петров Как видно информационная лапша «Конец эпоха бедности», щедро развешиваемая весной на уши, подходит к концу. Оно то и понятно. Запасы были невелики. Главное, чтобы максимум на полгода хватало. Даже эпоха пизд@жа уже стала историей. Неучи соседи и друганы при власти, это же совсем другое, чем кумовья и друзья при власти. Тем более на такую ситуацию всегда есть хорошая поговорка - Если нельзя, но очень хочется - тогда можно. И речь даже не про парламентский принтер, собранный из дешевых как китайский спортивный костюм деталей. Народу это нравится. Сидят бубочки исправно, кнопочки нажимают и за что-то голосуют! За что именно? Господи, да какая собственно разница. Дайте им ещё сколько то дней. Они вот намутили проект бюджета на 2020 год. Хороший такой получится бюджет. Его можно назвать, «Бюджет несбывшихся надежд». Повышение пенсий тю-тю. Повышение зарплат учителям тоже идут по известному адресу. Там много чего социально важного отправилось в утиль. Жаль только, что с электоральными терпилами, пострадают миллионы граждан, которые изначально не верили в эту зелёную пургу. Но не здесь зарыта основная проблема. Финансовая бомба замедленного действия таится в другом. Из страны уходит крупный бизнес с иностранными инвестициями. Мы становимся токсичными для мирового капитала. Почему? Да потому что выбрали слуг и кухарок негосударственного образца. А те в свою очередь тупо жмут на зелёную кнопочку, даже не разбираясь в сути вопроса. Мы привыкли часто вспоминать экономический успех Сингапура. Так вот. Залогом привлечения иностранных инвестиций (читай вливания финансовых потоков в страну), является прозрачные и главное одинаковые для всех условия ведения бизнеса. Отсутсвие ручного права и конечно же независимая судебная система. Это преподают на первом курсе экономических факультетов ВУЗов, правда государственного образца. Если корпорации стали выводить финансы из страны, (а это десятки миллиардов гривен налогов), то это значит только одно - Мы летим в экономическую пи... ду! Да, да! Вы, поколение зелёнки, сделали это вместе!

Алексей Петров Нет... я сейчас не про арест Пашинского за возможное превышение пределов допустимой самообороны. И даже не про суд над Гладковским (Свинарчуком), которому внезапно инкриминируют какую-то мутную историю 2016 года. Кстати, а как же блистательные мультфильмы Бигуса «Следствие ведут колобки»? Там же всё было так гениально доказано, что и доказывать ничего не нужно. Вот же мультфильм, читай, что это готовая доказательная база. Осталось только в суд отнести. Но как-то всё сдулось к октябрю. Как-то всё сошло на нет. Оно то и понятно, ведь цель этих мульти-пульти была совсем иная и стоит заметить, что цель была достигнута. Даже фигуранты скандала стали среди свиты Слуг мелькать! Странно, да?! Но речь про другое. Совсем другое! Я сейчас про 2014, 2015 и наверное даже 2016 год. Нет, всё же лучше про 2014-й. Вот прямо хочется вспомнить лето - осень. Помните, в чем, на чём и с чем начали воевать? В марте 2014 года ни одного бронежилета, а в октябре уже батальоны территориальной обороны были на сто процентов экипированы брониками и шлемами. (Наш батальон уж точно. За день до отправления в АТО, каждый из нас получил на складе элементы индивидуальной бронезащиты). И если покопаться в наших эмоциях. Если вспомнить те дни, то скажите, сильно ли каждого из нас тогда интересовало каким образом на складах очутились тысячи бронежилетов и шлемов?! Не волонтерских, а уже тех, которые государство поставило. Кто задумался тогда таким вопросом, «Где взяли деньги? Тендер когда был?... Процедуру соблюдали?... А может стоило подождать и другие аналоги рассмотреть? Может дешевле получилось бы?». Но!... На войне всё, что тебе необходимо, нужно здесь и сейчас. А желательно здесь и позавчера. И ведь воевать начинали на технике, вежливо одолженной на заводах и фабриках. Видавшие виды «газоны», «зилы» и «буханки». Про школьные автобусы стоит вспоминать? Или не нужно? Армия требовала поставки техники как можно быстрей. Украинской, китайской, белорусской… да хоть мадагаскарской. Какой угодно! Но сегодня! Сейчас! Сию минуту! И продолжает требовать. Так как мы в своё время очень хорошо подготовились к войне. Практически идеально. Так охрененно, что выход любой бригады туда или обратно, превращался в многокилометровую вереницу умерших «бэтэров», «шишарей» и «газонов», которые одиноко стояли на обочине. И на новенькие «Кразы» или «Мазы… тобто Богданы» которые позже стали получать другие бригады или батальоны, мы смотрели открыв рот. И в голове была одна мысль, «Эхххх… Нам бы такие!». Но времена прошли. И теперь вдруг оказалось, что как-то не так техника была приобретена! Как-то не идеально! Нужно было наверное подождать сезонных скидок. Вот только воюющая армия ЖДАТЬ НЕ МОЖЕТ! И вообще. Спросите сначала у тех пузатых и звездных, кто сейчас сидит в сторонке и хихикает злобно, звезды свои полируя, «Куда девались миллиардные оборонные бюджеты 2007…2010…2012 годов? Почему воевать начали в железных каска?». Но я уверен, что не спросят. Не хайпово это сейчас. Информационного шоу не получится. А после двух ооооохххх каких Майданов, нужно именно шоу. По громче. Да по ярче. А за этой, притянутой за уши ширмой, пока можно будет спрятать договорняки с россией. И даже то, что матерые сепары пешком гуляют по Киеву, никого не заинтересовало. Не то это шоу. Масштаб не тот! P.S. А это еще некоторые слуги, по науськиванию одного контрацептива, не вспомнили про волонтеров, которые контрабасом (нарушение закона), как навьюченные мулы таскали через границу всё необходимое для воюющей армии. Но вспомнят… И не только это и не только им. В этом уже я не сомневаюсь! P.P.S Фото было сделано почти пять лет назад. Где-то между Селидово и Донецком. Мы еще необстрелянные. Новенькие. Пороха не нюхавшие. В новеньких касках «Темп» и бронежилетах «Корсар». Интересовало ли меня тогда, сколько же стоит мой броник и можно ли было купить дешевле? Нет… Я об этом даже не думал! Другие мысли были!

🕓🕒 В останню неділю жовтня, 27 числа, Україна перейде на зимовий час. О 4:00 ранку годинникової стрілки необхідно перевести на одну годину назад – на 3:00. На відміну від країн-членів ЄС, які до квітня 2020-го мають ухвалити рішення, за яким часом житимуть – літнім чи зимовим. І востаннє переведуть годинники у березні 2021 року, Україна поки не скасовувала перехід на зимовий чи літній часи. Кожна сезонна зміна часу у нас супроводжується окремими розпорядженнями. На думку директора Головної астрономічної обсерваторії НАН України Ярослава Яцківа, доцільно перейти на літній час раз і назавжди у 2020 році. "Треба жити за сонцем і давати людям можливість більше використовувати світлу частину доби", – пояснив Ярослав Яцків. #оpendata #суспільнеоко #добрановина #час #зимовийчас #годинник

🇺🇦🚴‍♀🥈 Вітаємо українську спортсменку Olena Starikova зі сріблом чемпіонату Європи у спринті, що триває у нідерландському Апелдорні. Це перша медаль для України на чемпіонаті з велотреку. "Спорт це життя. Спорт дає віру в себе, формує людину як особистість", – ділиться 23-річна віце-чемпіонка Європи. До слова, спорт увійшов у життя Олени у 13 років, коли дівчинку мама привела вперше на велотрек. Чому саме велосипед? Напевно тому, що Олена дуже любила поганяти на двоколісному з хлопцями. "Мені це добре давалося: просто ставала і їхала від всіх. Мені подобалася швидкість", – зізналася чемпіонка в одному зі своїх інтерв’ю. Поза спортом Олена грає у відеоігри, читає фентезі… А медалі, які виборола спортсменка, оберігає Дарт Вейдер. Не справжній, звісно, а картонний. За словами Олени, не на стіну ж вішати медалі… Цього року Олена Старікова здобула срібну медаль чемпіонату світу, що стала першою для України з 2008 року. Майстер спорту України міжнародного класу, двічі визнана кращою спортсменкою Львівщини за підсумками грудня 2018-го та січня 2019-го. А ще Олена – призерка чемпіонатів Європи, віцечемпіонка ІІ Європейських ігор і рекордсменка України. Так тримати! #оpendata #суспільнеоко #добрановина #ОленаСтарікова #срібло #велотрек

МИ ЗВЕРШУЄМО ПОДВИГИ ДЛЯ ТИХ, КОМУ ДО НАС НЕМАЄ ЗОВСІМ ДІЛА!.. На місто ліг сріблястий теплий сніг, Ріка під лозами густими оніміла... Ми звершуємо подвиги для тих, Кому до нас немає зовсім діла! А нас по-справжньому кохають саме ті, Яким ми і без подвигів потрібні, І визирають десь на самоті, Загорнуті у сутінки вечірні... Ми не цінуємо відверте і святе, Пронизані облудним самолюбством! Ми стільки часу витрачаєм на пусте, Катуючи усіх своїм безумством! Ми біль для Ангелів і горе для Святих! Ми посміховисько для завидющих бісів! Стояти з нами поруч — вже є гріх, В хворобі цій немає компромісів! Ми летимо в безодню стрімко вниз, А нам здається, що долаєм вежі! Ми горимо, як з очерету хмиз, Але не відчуваємо пожежі! Ми у лайні по вуха повсякчас, І лицемірство — наша вже стихія, І лиш тому, що хтось чекає нас, Крізь далечінь проблискує надія! Та ми марнуємо дорогоцінні дні, Не поспішаєм усвідомити - наївні, Що нас по-справжньому кохають саме ті, Яким ми і без подвигів потрібні! #РоманЛілея #вірші #філософськалірика #мизвершуємоподвигидлятих #комудонаснемаєзовсімділа

В Україні зараз тільки одна проблема и це не дороги. ( Народна мудрість)

18 жовтня минає 78 років від дня трагічної загибелі (1941) видатного українського поета доби «Розстріляного відродження», перекладача Володимира Євти́мовича (Юхимовича) Свідзинського (8 жовтня 1885 р., с. Маянів Вінницького повіту Подільської губернії, нині Тиврівський район, Вінницька область – с. Непокрите, Вовчанський район, Харківська область). Був другою дитиною в сім'ї, мав 4 братів і сестру. Батько Євтим (Євфимій) Аксентійович, священик. Мати Наталка Прохорівна (уроджена Стопакевич), попівна. Навчання. У 1899 р. закінчив Тиврівське духовне училище. Навчався у Подільській духовній семінарії (Кам'янець-Подільський). Звільнений 25 серпня 1904 р. з 4-го класу на прохання батька, переміщеного на той час до Лянцкоруня. 1906 р. (як зазначає в анкетах В.Свідзінський, за іншими документами – 1907 р.) вступив вільним слухачем на економічний відділ Київських вищих комерційних курсів, реорганізованих 1908 р. в комерційний інститут. 1912 р. в журналі «Українська хата» (№ 1) надруковано перший вірш В.Свідзинського «Давно, давно тебе я жду…». 26 січня 1913 р. закінчив навчання в інституті, але державних іспитів не складав і тому диплома про вищу освіту не здобув. Повернувся до батька в с. Бабчинці. На запрошення Подільської земської управи обстежив ткацький промисел: від 1 червня до 15 вересня 1913 р. об'їхав 16 населених пунктів Могилівського, Гайсинського, Балтського, Проскурівського, Ямпільського, Ольгопільського, Летичівського та Літинського повітів, зібравши відомості про 1607 господарств, що займалися ткацтвом. Нарис В.Свідзінського «Ткацький промисел» увійшов до книги «Кустарні промисли Подільської губернії» (К., 1916). У березні 1915 р. переїхав до Житомира, працював у Волинській контрольній палаті: спочатку за наймом, від 3 червня 1915 р. – канцелярським служителем, а з жовтня – тимчасовим виконувачем обов'язків облікового урядовця. В.Свідзинського мобілізували до армії та наказом від 23 березня 1916 р. призначили помічником контролера 7-го класу в управління польового контролю при штабі 7-ї армії, яка 1916 р. воювала на терені Галичини (Теребовля, Чортків, Бучач), 1917 р. – переважно на території Подільської губернії. З осені 1917 р. до весни 1918 р. штаб 7-ї армії перебував у Барі. 14 березня 1918 р. В.Свідзинського, на його клопотання, відраховано з армії «на місце мирної служби у Волинську контрольну палату», але до Житомира В.Свідзинський не поїхав. Наказом від 10 червня 1918 р. його звільнено від служби в палаті. Кам'янецький період. Переїхав у Кам'янець-Подільський, з жовтня 1918 р. працював на посаді «редактора української мови» у видавничому відділі Подільської народної управи. В історичному архіві Хмельницької області зберігається прохання В.Свідзинського від 26 січня 1919 р. зарахувати його вільним слухачем історико-філологічного факультету Кам'янець-Подільського державного українського університету, де того часу викладали І.Огієнко, М.Драй-Хмара, Є.Тимченко й інші відомі науковці та літератори. Студентами університету були молодші брати Володимира Олег та Павло. Літературне середовище тогочасного Кам'янця складали Ю.Липа, Л.Старицька-Черняхівська, О.Назарук та ін. В.Свідзинський був вільним слухачем університету упродовж 5 семестрів. У Кам'янці-Подільському В.Свідзинський одружився з народною вчителькою Зінаїдою Йосипівною Сулковською. 1921 р. у них народилася донька Мирослава. Від січня 1921 р. В.Свідзинський працював архіваріусом у Кам'янець-Подільському університеті. У листопаді 1921 р. став завідувачем архівів повітового комітету охорони пам'яток старовини, мистецтва та природи. 1922 р. – в Кам'янець-Подільській філії (утворена в травні 1921 р.) 25 грудня 1922 р. В.Свідзинського призначили архіваріусом, 10 січня 1923 р. – секретарем новоствореного архівного управління, а від липня 1923 р. він виконував обов'язки завідувача. 1925 р. – виступив із доповіддю «Події на селах подільських у 1917-18 рр.» на науковому зібранні Кам'янець-Подільського наукового товариства при Українській академії наук (був його членом – 7-м за порядком вступу). У зв'язку з реорганізацією Кам'янець-Подільського окружного архівного управління 29 серпня 1925 р. здав справи новопризначеному завідувачеві Д.Прядію, деякий час (формально – до листопада 1925 р.) працював там інспектором. Харківський період. У Харкові сім'я В.Свідзинського розпалася: дружина з дочкою переїхала до сестри у Вінницю. Там же 1927 р. В.Свідзинський видав другу поетичну збірку «Вересень». Остання прижиттєва збірка «Поезії» вийшла 1940 р. у Києві (видавництво «Радянський письменник», друкувалася у Львові). Готував наступну збірку «Медобір». Багато перекладав із літератур народів СРСР, з французької, іспанської, польської мов. Серед перекладів - «Слово о полку Ігоревім» (1938), комедії Арістофана «Хмари», «Оси», «Жаби» (видано 1939 р.). Після 1927 р. вірші В.Свідзинського не друкували. Як він пояснював: «Мою книгу „Вересень“ критика полаяла за фаталізм. Я подумав, що не маю хисту і перестав друкувати. Писав лише для себе та доньки. Не писати я не міг!». Основна частина його доробку (лірика, балади, віршовані казки) залишалась у рукописах. Життя В.Свідзинського обірвалося трагічно в жовтні 1941 р. Коли німецькі війська наближалися до Харкова, НКВД заарештував тих харків'ян, які ще не евакуювалися, зокрема представників української інтелігенції. В.Свідзинський знав, що приречений на арешт, тому переховувався у друзів. Але 27 вересня 1941 р. був арештований за звинуваченням в антирадянській агітації. Разом із іншими арештантами його гнали під конвоєм на схід. Коли виникла загроза оточення німецькими загонами, арештантів в селі Непокрите загнали в покинуту господарську будівлю, яку облили бензином і підпалили. Тоді у полум'ї згоріли й рукописи його ненадрукованих творів. Винятком став великий рукопис збірки недрукованих поезій «Медобір», яку поетові О.Веретенченкові вдалося вивезти за кордон. Вшанування пам'яті. Лігою українських меценатів, журналом «Київ» та видавництвом «Дніпро» 2000 р. засновано Літературну премію імені Володимира Свідзинського. 1 липня 2016 р. у Харкові відбулось відкриття меморіальної дошки В.Свідзинському на будинку Харківської обласної організації Національної Спілки письменників України (Чернишевська, 59).

Личные наблюдения: 1. В Сильпо: - картошка - 25 грн; - помидоры - 36 грн; - гречка - 26 грн; Вокруг ходят зелибобы с выпученными глазами. Что пидары, неожиданно?? Вам при "барыге" цыбуля была занадто дорогая, теперь жри-ТЕ при зеленой шмаркле дешевые продукты. - Ну пасматрите как живут в Польше, а как у нас. Людям проста надаела тирпеть нищету. Вы мои дорогие зебилы, что вы знаете вообще о Польше? В Польше сейчас так живут, потому что в 1990 году президентом выбрали Порошенко, а не Зеленского. Учите материал прежде чем говорить. Ебланы не обучаемые. 2. Выходя из салона-парикмахерской, подхожу к администратору: - сколько с меня? - сто гривен! - случайно не подскажите номер телефона НАБУ? - а зачем вам? - сообщить об отсутствии кассового аппарата! Выражение ее лица, сделало мой день. 3. «Может хоть кого-нибудь посадят?»,- неуверенно затянула сегодня утром ватная соседка, услышав от другой такой-же, что арестовали Гладковского. Причём, кто он и в чём его вина они не знают. В этом вся суть этих глистов совка - «кого-нибудь». Их ебут во все щели, а они всё ждут посадок. 4. В Днепре закрывают один из крупнейших металлургических заводов в стране, знаменитую "Петровку" (завод им. Петровского). Людей собираются везти в Киев, касками стучать. Лучше бы себе по пустым макитрам постучали. Дебилы бля... 5. Не перестаю удивляться людям. Как автомеханика, врача, плиточника, бухгалтера и т.п. , так подай им самого лучшего. Как руководить страной, так и тупой клоун-хуем-по-роялю подойдёт...пзд.... ФОПовцы, таксисты, врачи, учителя, пенсионеры, которых лишили субсидий, рабочие закрывшихся предприятий, киношники, которых лишили дотаций, ITшники, дети с онкологией, военные, волонтеры, вообще думающие люди, все они, по мнению зекоманды, ПОРОХОБОТЫ, которых "надо раскулачивать". А ведь мы вас просили, мы вас идиотов умоляли, ролики в ютюбе показывали, посты писали, что мясо у вас заберут, вернут обглоданную кость. Напоминали вам, что оно ненавидит все украинское, что оно совок тупорылый, но вы предали свое будущее, будущее своих детей, не пойми за что. "Дурень думкою богатіє". Неожиданно оказалось, что это был главный лозунг зе-лохтората. Когда у Дьявола спросили - как ему так легко удается обманывать людей, он ответил: Очень просто, я даю им пустой крючок, а наживку для себя они выбирают сами. Вот так, на пустой крючок и взяли 75% болванов, которым ничего никто не обещал - их поймали на их собственные фантазии. #Читаємо_вголос Иван Лютый

Такого правдивого вiрша про нас, амеб, не читала.Аж соромно за себе.

Джон Смит Договір між турецьким цісарем і військом Запорозьким та народом руським про торгівлю на Чорному морі. 1. Цісар його милість турецький дозволяє козацькому війську та його державі плавати по Чорному морю до всіх своїх портів, міст і островів, по Білому морю (Мармурове) до всіх своїх держав, островів та інших портів і до портів чужоземних володарів і християнських держав, а також по всіх ріках та містах, з якими мають вести торгівлю, товари, що їх захочуть продавати, купувати і міняти за своєю волею, зупинятись у портах, в’їжджати в них, коли захочуть, без жодної затримки, перешкоди і труднощів. Всього там 13 пунктів. Тут можна прочитати інші пукнти: http://litopys.org.ua/suspil/sus84.htm П'ятий пункт передбачав заснування "кілька портових міст нижче порогів, аж до злиття ріки Бугу з Дніпром, звідки і торгівля має іти". Тобто там, де нині Херсон, Миколаїв, Очаків. Це договір 1650 року. Він був укладений і погоджений турками, але не був ратифікований українською стороною. Чорне море з 15 століття це виключно внутрішнє озеро Османської імперії. Жодна країна не мала можливості там плавати. І ось такі ексклюзивні умови. Турецький флот в той час найсильніший в світі. В той період лише один чи два рази противники перемагали його. Але виключно збираючись в коаліції держав. Українці пробили вихід до свого чорноморського узбережжя самотужки. За 140 років до Суворова і Потьомкіна. Всього за якихось 75 років 16-17 століть. В найбільшій битві під Кара-Харманом 1626 року 300-350 козацьких чайок мало не знищили весь турецький флот. На думку всіх сучасників і очевидців лише раптова зміна погода допомогла ворогу уникнути повного розгрому (козаки вже захопили адміральску галеру). Османський історик Мустафа Наїма писав: "Тільки чайки не тонули, оскільки на їхньому фальшборті було примотано оберемки зв’язаного шкірою очерету, тож хоча їх і затопило, проклятці вели бій, занурені у воду по саму шию. Ще не бачено народу, який би зрівнявся з козацьким племенем такою собачою впертістю. Ті, хто в морських справах віддавав накази життя-смерті та бачив інші бої, казали, що ця битва з козацьким народом перевершила всі інші."

Олександр Палій Українські походи на Царгород, в Молдову, під Хотин, на Волощину, на Південь Чорного моря, у Крим і в Бесарабію у 16 - першій половині 17 століть сформували в українців серйозний імідж серед войовничих турків, завдяки чому Османська імперія під час Хмельниччини зберігала щодо України політику позитивного нейтралітету: "І до цього дня треба остерігатися несправедливостей з їхнього боку, тому що це стійкий, завзятий і сердитий народ. Про характер бунтівних козаків, або ж бритоголового народу. Хай помилує нас Аллах! Ті, які не бачили цього народу, навіть великі тлумачі релігії не можуть знати, яка душа цих ворогів нашої громади і інших народів. Вступивши в їхню країну в середині місяця мухаррема (кінець жовтня 1657) року, ми проїжджали по ній з молитвами; «О господи, спаси нас від їхньої злоби! Амінь!» Тому що одного разу, під час війни за фортецю Азов, я, нікчемний, схопив горя від цих лиходіїв і бачив, як вони воюють і б'ються". (Евлія Челебі, "Книга мандрів", 1657 р.)

СССР. Октябрь 1947 г. Самая большая депортация населения из Западной Украины состоялась 21 октября 1947 года. Она вошла в историю под кодовым названием операция “Запад”. Операция началась во Львове в 2 часа ночи: в дома горожан врывались военные и после непродолжительного обыска разрешали впопыхах собрать личные вещи. После этого целые семьи в грузовиках доставлялись на железную дорогу. С 2-х до 4-х часов ночи та же участь пост мнеигла жителей Рава-Русской, Жолквы, Буска, Городка, Яворово. На Буковине, Волыни, Ивано-Франковщине, Ривненщине, Тернопольщине всё началось в 6 часов утра. Выселение разрабатывалось сотрудниками МГБ по всем канонам военной операции. Командовал ею заместитель министра внутренних дел УССР Дятлов. О ходе операции каждые шесть часов докладывали министру госбезопасности генералу Савченко и министру внутренних дел УССР генералу Строкачу. Имущество выселенцев было конфисковано и передано в государственную собственность. Всех депортированных ждали каторжные работы на шахтах и в колхозах Сибири. Операция “Запад” стала одной из наиболее массовых и краткосрочных депортаций западных украинцев. Однако, она была не первой и не последней. В общей сложности с 1944 по 1953 год в Западной Украине было репрессировано свыше 500 тыс. человек, арестовано около 134 тыс., убито 150 тыс., выселено за пределы Украины на пожизненный срок свыше 200 тысяч людей. #гетьвідмоскви #ніколизнову

Алексей Петров Безусловно же «блистательный» номер Квартала уклонистов, про сгоревший дом Валерии Гонтаревой, это не пробитие дна. Дело в том, что там пробивать уже нечего. Своё дно они пробили раньше. Гораздо раньше. Пробили кстати вместе с тем, кто сейчас корчит из себя самого украинского украинца патриотической наружности. Ведь был уже «синьор голодомор» и границу они тоже отодвигали. Тогда. В 2014 году вытирали ноги об украинскую армию, когда к солдатам в железных касках было приковано внимание всех без исключения. Когда люди в Запорожской, Херсонской, Николаевской и других областях просыпались в ужасе от гула любого самолёта. Наши? Или уже российские? А через два года, они же, уклонисты квартальные пошли дальше. Выставили в Юрмале посмешищем уже всю Украину. Целиком. Публика смеялась. Всем понравилось. А что Украина? Да ничего. Кто из них тогда думал о том, что страна третий год уже дерётся с российскими оккупантами и умывается кровью... У артистов и спортсменов есть своя граница ответственности перед самим собой. Кто-то с радостью едет играть в питерский «Зенит». А кто-то жертвует карьерой, но не прогибается под реалии. Вполне допускаю, что в США нашлись бы такие себе комики, которые бы высмеяли трагедию башен-близнецов. Ну, а что? Смешно же. Самолёт «бааааах». Взрыв «бабааааааах». Люди падают «аааааааа». Копы и пажарные бегают «вииуууу, вииииуууу». Обхахаочешься. И наверное нашлось бы сотни три зрителей, которым бы стало смешно. Вот только бы этот номер был последним в репертуаре труппы. Медийное сообщество стёрло бы их в порошок. Чтобы другим неповадно было. Мы только учимся жить. Учимся быть нацией. И вчерашний ублюдочный номер квартала вместе с хором «Бенины шнурки», проверка на вшивость нашего общества. Проглотим или нет? Нет. Это не дно. Там всё уже давным давно пробито. P.S. Право дело, но не шутить же про Монику Зелински. Это святое, для каждого квартальца. Вернее она. Или оно...

Міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський попросив вибачення у Валерії Гонтаревої за номер "Кварталу 95" та хору імені Григорія Верьовки.

Ірина Геращенко Раніше хор Верьовки відкривав Гімном сесії ВР. Але ж тепер ВР - філія 95,білєти можна купити прям в ложі бенуар. Тому хор тепер виступає і на подпевках в кварталу . Огидно. Так втрачається репутація і ім‘я, напрацьоване роками. Бренд розчиняється в тупій пошлості. Р.S. Якщо з Голодомору ржали, то спалена хата - то вже таке, по мєлочі. Мені все зрозуміло з виконавцями, але от що це смішно мудрому українському наріду..., вселяє великий песимізм. РР. SS. Я тепер категорично проти того, щоб хор Верьовки закривав нинішню сесію ВР і відкривав наступну. Цей колектив цієї каденції і за цього керівництва втратили на це моральне право. Нехай і далі тепер підспівують кварталу .

Ангелина Шостак 30 тисяч грн - як 30 срібняків. Гендиректор і художній керівник хору імені Верьовки Зеновій Корінець в екслюзивному коментарі 24 каналу прокоментував скандальний номер студії "Кварталу 95" про підпал будинку ексглави НБУ Валерії Гонтаревої. За словами Корінця, ідея номеру належала режисерам "Кварталу". Він додав, що в якійсь мірі піддався на вмовляння і погодився на участь хору імені Верьовки у скандальному номері. ⏸Нас запевнили, що це такий стьоб. Вони ж з усіх стібаються. З президента, політиків. Нас попросили заспівати разом з Кварталом⏸, – наголосив Корінець. Він також зазначив, що хор часто працює за контрактами. За його словами, цього разу "Квартал" заплатив їм 30 тисяч гривень за виступ у номері. Водночас, керівник хору підкреслив, що ніколи і в думках не мав наміру говорити про щось антиукраїнське. На уточнююче питання журналістки, чи не боїться він якихось мітингів на концертах з приводу цього, він відповів: "так, можливо, на жаль".

Анатолій Матвійчук Є речі, які важко коментувати. Як важко коментувати психічні збочення. Що там відбувається в голові психічно хворої людини - невідомо. Там суцільний морок... Але якщо це збочення набуває соціального характеру та ще й транслюється на весь світ одним із найрейтинговіших каналів - це вже діагноз для суспільства. Скоріше всього, невиліковний. Страшна хвороба, якою вражене наше суспільство має назву "кварталізм". І про це трохи докладніше. Коли почали сміятися над першими особами держави, це здавалося зухвалим і сміливим, але поступово закрався сумнів, що ця зухвалість має якийсь нездоровий характер, щось на зразок соціального мазохізму. Потім, згідно Вікон Овертону, коли неможливе переводиться в розряд можливого, почали сміятися над тим, чого не допускає загальнолюдська мораль - над фізичними вадами людей, над дефектами їх мовлення, особливостями їх поведінки... Але й цього згодом здалося мало - і ось уже в епіцентрі нещадного висміювання опинилася культура цілого народу, його національний характер, одяг, мова... Мені весь час здавалося, що це просто певна провокація купки зухвалих людей з метою дізнатися межу нашого терпіння - коли ж нарешті ми зрозуміємо, що давно перейдено всілякі межі і поставимо циз блазнів на місце. Але, схоже, що все відбувалося за класичними канонами психіатрії - коли божевільний не здатний визнати, що він божевільний, а навпаки - це весь світ довкола нього зійшов з розуму... Отож, я стверджую, що наше суспільство психічно хворе. Хворе до такої міри, що ніколи не зможе цього усвідомити і визнати. І найулюбленіші розваги цього суспільства - є мерзенними збоченнями з точки зору здорової психіки. І ось останній факт, який є апофеозом цього жахливого анамнезу нашої психічного нездоров"я. Ми досі ще не сміялися над людьми, які зазнали лиха - захворіли на онкологію, втратили рідних чи близьких або залишилися без даху над головою? То чому б не посміятись!? Гумористичний "шедевр" кварталівців на сцені НПМ "Україна" - "Горіла хата" - це яскраве підтвердження психічного збочення тих, хто придумав цей номер, і тих, хто реготав у залі... І не треба тут говорити про сатиру у бік можновладної особи з команди колишнього Президента. Сатира - це жанр МИСТЕЦТВА, побудований на певних естетичних і моральних засадах. Те, що подавалося зі сцени, було демонстрацією якогось гидкого і пафосного перфомансу: якби, приміром, якийсь божевільний на сцені привселюдно спорожнявся, а потім поїдав своє лайно, пригощаючи ним глядачів.... Приблизно, таку огиду викликає цей жахливий номер. Але найганебніше те, що для цього сеансу копрофагії вивели на сцену артистів Національного Академічного Народного Хору Вірьовки - уславленого колективу зі світовою славою, який є гордістю і втіхою України. І ці, немовірно красиві українські жінки і дівчата в національному вбранні, згодилися взяти участь у цьому ритуальному публічному знеславленні української пісні. І заради чого?! Заради кількох хвилин у жахливому акті людського морального падіння?! Невже така слава і такі ефіри потрібні українському мистецтву? Невже заради однієї миті такої слави варто було втрачати свою честь і гідність, віддаючи її на поталу брудним політикам, які в боротьбі за владу в нашій країні давно переступили будь-які межі закону, моралі, а тепер уже і психічної норми... Отож, ми, всі разом, подолали ще одну відмітку падіння в безодню. І не помітили цього. Біс із нею, з цією копрофагією. Що нас чекає далі в кварталі? Інцест? Зоофілія? Некрофілія? Сміятись, так сміятись!

Дмитрий Чекалкин С - символизм. Григорий Веревка умер 21 октября 1964 года. Игорь Бигдан: Хору имени Верёвки досрочно присуждено звание имени Александрова... Sergey Pl'usnin: Якщо суспільство не здатне зрозуміти, що для нього зробила Гонтарєва, а що Кломойський, то яка вже різниця хто там що "пашутіл". Хор ім. Верьовкі не має такого впливу, як хор недорогєньких журналістів, блогєрів та експертів, що годуються з рук бандюків. Любий реформатор, який буде заважати олігархам, буде в першу чергу атакований медійно. Супрун - "доктор смерть", Гонтарєва -" алкоголічка", Порошенко - "мародер" і тд. Українці наразі як ті племена, що віддавали колонізаторам алмази за скляні побрякушки з Алі-експрес. Допоки в голові нє з'явиться, срка буде боліти. Юрий Бирюков пишет: "Все пишут про номер 95-го квартала... ага. Как забавно понимать, что я все это писал в далеком уже 2016 году." Мне "забавно понимать", что я об этом говорил ещё в 2005: "Серпом по Яйцам" Ты помнишь как всё начиналось? В 2005 году на телеканале «Интер», накануне выборов в ВР, стартует телешоу «Вечерний квартал». Основные месседжи соответствуют программе хозяев телеканала - создателей блока "НеТАК": - Майдан 2004 - проплаченная Западом провокация, - НАТО - угроза для Украины, - Русскоязычное население ущемляется, - Украина нужна Западу как бесплатная свалка ядерных отходов, - Есть три сорта украинцев - Россия - наш старший брат и т.д... Эти же месседжи активно продвигаются и на созданном Медведчуком, при участии авторов Квартала, юмористическом сайте "Серпом по Яйцам". Название явно не случайное... Моему проекту "Веселі Яйця" как раз исполнился годик... Видеофакт по ссылке: https://www.facebook.com/Dmitriy.Chekalkin/posts/3174051032621128/

Игорь Фельдман Квартал с каждый новым номером демонстрирует, что ОРДЛО - это явление не географическое. Оно в головах. и Квартал уже вполне может получать звание народный артист ДНР. Стебаться над Майданом, стебаться над украинской армией, сравнивать страну с порноактрисой - это проявление сепаратизма, просто в другой форме. Когда ты ощущаешь связь с предметом шуток, понимая, что это что-то родное и близкое, ты не будешь получать удовольствие от стеба. Ты не будешь стебаться над своей мамой или своими детьми. Но чем дальше от тебя предмет твоих шуток и чем хуже ты к нему относишься, тем злее шутки. Нельзя стебаться над болью. Потому что боль - это не смешно. Боль - это страшно. Но если это боль твоего врага, тогда да, достаешь грязную ветку и ковыряешься в его ранке. Они ковыряются в ранах Украины так, как близкие и родные никогда бы не поступили. И да, в стране слишком много людей, которые не испытывают с Украиной родственных связей и им ее боль не болит, а доставляет радость. Они потирают руки в предвкушении ее провалов и неудач. Просто Квартал пишет свои шутки именно для таких людей. Он их культурный лидер. А хор Веревки, это демонстрация того, что патриотизм и вышиванка - не одно и то же.

🇺🇦💪🥇🥈🥉 Слава Україні!!! 18 медалей і два рекорди світу!!! Українські паралімпійці блискуче виступили на чемпіонаті світу з кульової стрільби в австралійському Сіднеї! Молодці!!! Дев’ять золотих, сім срібних та дві бронзові нагороди – серед 55 країн-конкурентів, а це 300 учасників, наша команда посіла перше місце. Найкраще від команди виступили Ірина Ляху – чотири "золота" і одна "бронза", та Олексій Денисюк – три "золота", "срібло", "бронза". Серед історичних виступів – результат 20-річної Ірини Щетник. Вона – наймолодша в збірній і уже рекордсмен світу у стрільбі з пневматичної гвинтівки на 10 м. І це ще не все! На сьогодні команда вже має сім ліцензій на участь у Паралімпійських іграх 2020. У планах – здобути ще дві, аби в Токіо повним складом тріумфально представити Україну #оpendata #суспільнеоко #добрановина #паралімпійці #стрільба #рекорд

Назар Розлуцький Поки в усіх підгорає від учорашнього пробивання дна "заслуженими" і "національними", титулованими і обцілованими, я хочу нагадати вам, що цьогоріч виповнилося 100 років з моменту заснування воістину легендарного хорового ансамблю, знаного на різних країнах і континентах - Української Республіканської Капелі. Створена під час бурхливих подій 1919 року у рекордно короткий термін (протягом трьох тижнів) з наказу Симона Петлюри, вона мала співом представляти Україну за кордоном. Її керівником був Олександр Кошиць. Капеля існувала аж до 1926 року, за цей час дала більше тисячі концертів. Географія її гастрольного турне вражає навіть сьогодні: Польща, Чехословаччина, Австрія, Німеччина, Швейцарія, Бельгія, Нідерланди, Франція, Англія, Іспанія, Канада, США, Мексика, Куба, Бразилія, Аргентина, Уругвай і, навіть, Трінідад! Дуже часто капеля збирала аншлаги, одного разу в Мехіко на концерті у "Пляца де Торес" її прийшло слухати одночасно 32 тисячі осіб! "Українці прийшли і підкорили" - так писав про них чеський критик Ярослав Кржіка. Капеля виконувала "Щедрика" та інші пісні Леонтовича (до речі, саме вона зробила цей твір популярним у США), твори Лисенка, Стеценка та інших відомих композиторів. Вона продовжувала діяти навіть тоді, коли УНР впала під ударами червонопузих, уряд Петлюри став виключно емігрантською інституцією, а про самостійну державу доводилося, хіба що, мріяти. Без жодної підтримки з боку держави! І лише в 1926 році творчий колектив ухвалив рішення про саморозпуск. Детально про Українську Республіканську Капелю знає Tina Peresunko. Її праця "Світовий тріумф "Щедрика" - 100 років культурної дипломатії України" є унікальним виданням, у якому простежується увесь творчий шлях Капелі, а також у ній вміщено численні фото, афіші, відгуки критиків, цитати з газет і витяги з документів! Якщо її ще можна роздобути, звертайтеся до Тіни - точно не пошкодуєте! Нам є ким пишатися!

Сьогодні, 21 жовтня, під стінами Генерального консульства РФ у Львові відбулася акція, присвячена вбивству Миколою Лемиком радянського консула у Львові у 1933 р. як помста за Голодомор. Про це повідомляє журналіст ІП «Діло». У цей день 21 жовтня 1933 року 18-річний Микола Лемик зайшов у консульство СРСР у Львові і застрелив його працівника, професійного чекіста-розвідника Андрєя Майлова. Основним мотивом вбивства Лемик на суді вважав публічну форму протесту проти дій більшовицької влади, яка "...силою загарбала українську державу, нищить українську культуру і терором та голодом нищить українську націю". Показово, що хлопець одразу поклав пістолет і здався польській поліції -- це був акт звернення уваги світової спільноти на голодомор в Україні, внаслідок якого загинули мільйони людей. Миколу тоді не стратили - він був неповнолітній. Розстріляли його в жовтні 1941 року як провідника ОУН німецькі нацисти. Послідовники Лемника у Львові й сьогодня дієво пам'ятають про мужнього борця за незалежність України!") Два десятки націоналістів під стінами російського консульства у Львові прийшли нагадати історію. Таким чином активісти хочуть нагадати про те, що львів’яни не бояться радикальних дій для захисту інтересів своєї держави. Також нагадування про те, що завдяки вчинку Миколи Лемика світ більше дізнався про страшні події, які мали місце в Україні у 1932-1933 роках. Молоді люди розгорнули великий плакат із зображенням Миколи Лемика і підписали його: «I’ll be back (я повернуся)». Крім цього, тримали у руках написи: «Московські свині вимітайтеся зі Львова», «Лемик у кожному з нас». У кінці акції відбулося фаєршоу, через яке все подвір’я консульства огорнув дим.

Елена Подгорная О том, что клоун, пардон, комик, Сивохо стал советником секретаря СНБО по вопросам реинтеграции и восстановления Донбасса было известно давно. Ещё с тех времён, когда ветераны в офис к преЗеденту ходили. Но тогда это немножко прошло мимо, потому что: - Не, ну они ж не могут быть настолько долбоёбами там в офисе?! И потому, что был другой информационный повод. Зрады ведро. Не, два ведра. И ещё бочечка... Визуальная картинка лучше воспринимается, чем текст и слова. Поэтому сегодня лента вспенилась удивлением. Пан Сивохо выложил в сеть фото своего удостоверения и рассыпался в обещаниях не подвести. И вот теперь уже нет сомнений. Да, они там в офисе могут быть долбоёбами и даже не настолько. Даже хуже. Больше не сомневайтесь. Жаль, что Куклачев не наш гражданин. Мог бы быть вицеспикером.

Деды отмечали… Про деревню Хатынь знает, наверное, весь мир. Она стала символом страшных мучений белорусов во время Второй мировой войны. Про деревню Валежник почти никому не известно. Хотя ее тоже сожгли, а все ее население убили. Включая детей и женщин. Валежники были уничтожены в день праздника Советской Армии. 23-го февраля 1945-го года. Сегодня на месте деревни Валежники стоит невысокий каменный крест, а рядом -часовня. На кресте написано по-белорусски: “Жителям деревни Валежник, погибшим во время боевых действий 23 февраля 1945 года”. Какие же боевые действия велись в Белоруссии, когда фронт давно был в Германии? Ответ дает польская надпись на втором памятнике, на часовне: “На этом месте была деревня Валежник. В ночь на 23 февраля 1945 года была усмирена войсками НКВД. Были убиты все жители, а также отдел самообороны Армии Крайовой”.