Нет статуса

Автор: Шон Маклех
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2013-08-23 13:07:36
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Сповiдь Сонця

(або спроба передмови до поетичної збірки Ірини Мазуренко «У шклі буття»)

                                                «…Мало прожити життя, -
                                                  Треба життя зрозуміти…»
                                                                (Євген Плужник)

Колись в молодості довелось мені чи то  служити чи то працювати матросом на рибальській шхуні «Керрі», що рибалила в Атлантиці під проводом капітана Дональда О’Фінеґала. Так от, був там на шхуні моряк на ймення Рой МакЛірі – він часто розмовляв з туманом (навіть тоді, коли в цьому не було потреби). Він погано закінчив – коли зійшов на берег (списали чи то по старості, чи то по причині його занадто сильної задуманості), то він застрелився з мисливської рушниці у старому будинку в графстві Кілдер. Але я не про це. Рой колись сказав мені одного холодного дня, коли тріска ловилася особливо погано: «Все в світі марнота. Тільки вірші та пісні чогось вартують. Заради них варто жити.» Я часто чув як він вечорами (відпочиваючи після роботи чи вахти) грав на банджо і співав сумні ірландські пісні… І я думав – Рой правий. Все тлін. Все минає. Тільки поезія вічна. Вона існує ніби сама по собі. Її придумують не поети. Вона сама знаходить поета, щоб втілитись у світі людей. А потім знову іде у свій світ початкового і сущого. Або лишається назавжди серед людей…

Саме про це я думав читаючи збірку Ірини Мазуренко «У шклі буття». Що найбільше дивує і вражає в її віршах – так це прозорість. Вони прозорі як Венеція в березні. Зависають в повітрі як провесінь, як легка відлига норвезької зими.
У давніх ірландських легендах поет – це особа потойбічна. Особа більш наближена до богів ніж друїд. У свій час Варлам Шаламов бачив поезію як спосіб віри. Саме сакральність – прихована чи явна – відрізняє істинну поезію від простої гри в слова. Це відчувається в цій збірці:

        «…Кресляр
          Бджолу
          Закреслить…»

Справді! Кому ж закреслювати бджіл як не кресляру? Отому вічному кресляру який все закреслює, стирає своїм моторошним ластиком, але малює знову і знову. Колись люди жили в картині, яку намалював на глечику художник майстер Бо. Нині світ постіндустріальний. Люди живуть в кресленні, мальованому на шматку папері креслярем. Все чорно-біле. Суцільне графіті мальоване графітом. Чорні лінії які перетинаються чи не перетинаються (в залежності від геометрії якою мислимо). І в оцьому лінійному світі сподівань найважливіше це фарби. Фарби, які нам дарує поезія. Вона втілюється через поетів – приходить сюди, в світ сірості зі світу справжнього, зі світу кольорів.
Ця збірка не просто кольорова, вона тиха. Як медитація. Як споглядання:

      «…І тиші височінь
        У патині рожево-бірюзовій
        Неоліту
        І трунок чебрецю…»

Ми всі шукаємо корені. Шукаємо предковічне. Цивілізація починалася там і тоді – в добу неоліту. Ми забули про це. Згадуємо тільки зараз. Точніше починаємо згадувати. Більшість людей мають діряву пам'ять. Решта ж скаржиться, що пам'ять у них занадто довга і глибока – і сприймають це як хворобу. І в той же час всі забули про неоліт – епоху істинного. Коли люди відчували камінь і зерно, смак меду і глибину неба, м’якість землі і твердість вістря списа, швидкість оленя і повільність моху… Ми загубили це відчуття предковічного. Мислимо швидкостями металічних монстрів які самі ж створили. А хочеться дихати і пити холодну воду. Хочеться спілкуватися з птахами і лісовими звірятами.

      «…Деревинка-флюгер
        Справжня примара…»

І справді – нині це тільки привиди… А колись вони були живими – справжніми. З ними можна було розмовляти… Ніні з ними можуть розмовляти тільки поети… Поети нині сповідаються читачам – кожний вірш справжнього поета як сповідь. Але сповідаються нині не тільки поети – Сонце теж…

                                                                                              Шон Маклех

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 895

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 17.

Светлана Осипова

Оповiдь мудреця! Шоне, дуже вдячна Вам за почуття гордостi за таких щирих людей, як Ви!Нiхто тут так гарно та змiстовно не напише.Всього найкращого!

2019-05-28 21:05:36

Шон Маклех

Дякую за відгук і розуміння!

2019-05-29 00:52:30

Любовь Назаренко

Як сповідь... пронизливо — дякую, любий Шоне! Здоров’ячка Вам на многії літа!

2017-03-03 01:54:38

Шон Маклех

Дякую за відгук!

2017-03-03 01:58:07

Тетяна Сливко

Дуже цікаво було читати. Гарна українська мова. Відчувається величезний багаж знань і життєвий досвід. Приємно було познайомитися))

2016-03-07 20:40:05

Григорий Божок

Мудрі роздуми!
З глибокою повагою

2015-10-28 15:12:53

Юрий Тригубенко

Шановний Шон Маклех! Дуже добре, що Ви існуєте на світі. Від таких людей, як Ви, ллється світ розуму та серця. Мудрість Ваших роздумів цікавить і бентежить. Багато бачили у власному житті, багато робили власними руками, багато пережито того, що залишило гарний та не тільки осад у душі. Ви, Шоне, дуже цікава і змістовна людина, з якою радісно зустрічатися і розмовляти. Такий чистий й молодий розум у досить дорослому вже тілі. Щасти Вам, друже.

2015-08-25 08:01:33

Шон Маклех

Дякую за добрі слова! Сподіваюсь, що я таким і є....

2015-08-28 00:20:15

Ніна Трало

Дуже повчальний твір. Сподобався. Дякую Вам.

2015-06-21 22:35:23

Шон Маклех

Дякую за відгук! Люблю писати есеї - так вільно - про що думається...

2015-06-21 22:37:08

Ніна Трало

Дуже світлі Ваші думки. Дякую.

2015-06-21 22:39:15

Иоланта Бублик

Гарно! Сподобалось. З повагою.

2015-02-09 20:39:45

Шон Маклех

Дякую за відгук!

2015-06-21 22:37:31

Василь Чайка

Добрий день Шоне !

Дуже радий зустріти Вас тут.Після того як Вас чомусь перестав бачити на стіхірі.

Я провів невелічку паралель з бжолами і ось що вийшло.

Украинцы.

Украинцы напоминают пчел,летают вокруг, собирают мед,растят своих детей,

расстраивают свой улий,обычные ,трудолюбивые пчелы.Пчелы –украинцы.

Обслуживающие своих трутней и королеву.И так происходит их всю сознательную,короткую жизнь.Но подходит лето к концу, трутни, как таковые становятся не нужны. И пчелы, без зазрения совести выгоняют своих трутней на мороз.Сейчас они не нужны...,а будут нужны сотворят себе новых ,почитателей-пожирателей чужого труда.Новых трутней живущих по принципу пожрать и по это…Ну да ладно ,следующий сезон не наступил ещё ,а в будущем время покажет .Так устроена пчелиная семья.

Можно провести паралель и с другими народами,но этот народ мне ближе и я провожу паралель с моим народом. Народом ,что гордо говорит:Мы украинцы!!!

Очень интересное наблюдение,когда идет нападение на одну ,две пчелы окружающие пчелы могут совершенно не реагировать на присутствие чужака или угрожающего объекта.И флегматично заниматься своим обычным делом,иногда устрашающе жужа: -Меня не трогай ,моя хата скраю.Но если вдруг, этот объект попробует приблизится к улию или не дай Бог спокусится на завладение им ,то пусть добра не ждет.

Пчелы самоотверженно бросаются на защиту своей собственности, своего дома,не взирая ни на что, не задумываясь о том что могут погибнуть.Они воины .Воины –защитники!

Обычные трудолюбивые мирные пчелы, становятся воинами.Которые не жалея своего полосатого живота ,как говорил Суворов защищают свою Родину,свой улей ,свою Украину.

Слава Украине!

2014-09-01 01:04:15

Шон Маклех

На стіхірі мене вилучила цензура і заборонила публікувати там твори.... Таке ось... Публікуюсь на інших сайтах...

2014-10-18 23:00:15

Головко

Дуже-дуже мудро!!!!

2014-04-19 22:53:45

Шон Маклех

Дякую за відгук!

2014-04-20 23:48:31

Инна 5

Интересные философские размышления о жизни!

Большое спасибо, Шон!

С уважением,





Прошу у Вас помощи поддержать новую поэтессу на нашем украинском сайте Ирину Галкину, перешедшую сюда со стихиры. Ей нужно набрать ещё 4 голоса. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47283&poem=129202

2014-04-06 15:26:42

надя

Моим восторгам нет предела!

Как здорово, что есть такие ЛЮДИ!!!

С ДНЁМ РОЖДЕНИЯ! И НИЗКИЙ МОЙ ПОКЛОН.

2014-04-01 17:43:17

Шон Маклех

Дякую!

2014-04-02 09:43:46

надя

Искренне, от всей души, благодарю за подарок.
Бережно обнимаю. когда звучит душа - уста бессильны.

2014-04-02 12:07:04

Виктория Русич

Шоне, дякую, що зазирнули до мене на сторінку, бо так я буду знайомитись із світом Вашої душі. Поділяю Вашу думку про те, що поезія знаходить поета. Але в тому разі, якщо поет на одній хвилі з поезією.)))

2014-03-22 23:07:01

Шон Маклех

Дякую за такий поетичний відгук! Приємно знайти нових читачів.....

2014-03-23 00:22:50

Раиса Смальченко

Разделяю Ваши мысли о поэзии.

Поэзия - мир чувственного восприятия всего того, что нас окружает.

Спасибо за мудрость Ваших слов!

2014-02-01 15:24:40

Шон Маклех

Дякую за розуміння! :-)

2014-02-01 22:41:26

енка

Змушує замислитись про місце поезії в житті, може й насправді все так, як розповідаєте Ви, Шоне? З повагою, Олена

2013-08-26 23:25:16

Шон Маклех

Я не знаю як воно насправді - думаю, що поезія і мистецтво взагалі дуже важливі для життя людей і створюють цьому буттю сенс... Але як воно насправді - ніхто не знає...

2013-08-27 01:06:25

Геннадій Дегтярьов

Интересно и глубоко, даже не передать. Вот только о роли поэзии не согласен всё же. Пока я не окунулся в этот мир, мне казалось, что, мол, вот они гении, не такие как остальные, живут в ином, прекрасном и странном мире... и пр., всё как в этом произведении.

А ныне вдруг понял, что и при Пушкине писали тонны дурно сложенных стихов ни о чём, и сейчас их пишут, и после будут писать такие же тонны. Выживут лишь единицы из стихов, останутся лишь единицы из поэтов. А читатели лишь изредка, на пять минут остановятся в своём беге, что-то почитают, поплачут или наоборот засыпать начнут при чтении, после начисто всё забудут и побегут себе дальше. Поэзия слишком незначительна в их мире и слишком значительна в мире поэтов.

2013-08-26 20:37:59

Анна Лисицина

...безысходность...

Гена, так можно о чём угодно сказать - и о поэзии, и о науке, и о медицине. Но РОЛЬ поэзии как таковой от этого не меняется, так же как не меняется роль науки, медицины и т.д. и т.п. - "косо, криво, аби живо", но она всё-таки светлый луч!...

2013-08-26 21:46:37

Шон Маклех

Про графоманів і тони макулатури взагалі не варто писати - це не література і не поезія... А щодо справжньої поезії - це моя суб'єктивна думка. Як воно насправді - я не знаю. Та й ніхто, напевно, не знає... Лишається сподіватися, що це все що писалося справжніми поетами недаремно.

2013-08-27 01:08:56

Лора П

Глибоко проникаєте у тему і дістаєте з глибини життя такі слова-перлини.

2013-08-24 22:41:41

Шон Маклех

Дякую за відгук! Це просто мої враження які виникли раптом після читання віршів...

2013-08-27 01:04:05

Анна Лисицина

Цікаві роздуми, Шоне!

2013-08-23 14:13:12

Шон Маклех

Дякую за відгук!

2013-08-23 16:18:03

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений