Автор: Александр Шевченко
Тема:Переводы прозы
Опубликовано: 2023-02-26 13:48:08
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Василій Григорович Вікторовський

                                   Василій Григорович Вікторовський
                                    (Життя славетних людей - ЖСЛ)
Інформація узята з відкритих джерел та переказів нащадка родини
Тетяни Василівни Дубовик (Нікитенко), онука Афанасія Григоровича
Вікторовського. Відомо про сімох братів: Василій, Віктор, Петро, Євген,
Гліб, Григорій та Афанасій. Василій Григорович народився у селі
Четвертня Луцького повіту Волинської губернії. Доля чотирьох братів
тісно пов’язана з Житомиром. Жито́мир — місто на півночі України,
розташоване на річці Тетерів. На той час – центр Волинської губернії
За переказами, родина має свого предка князя Четвертинського. У
Фейсбуці є група "Четвертня. Віхи мінувшині". Там дещо є про Євгена
Григоровича та його братів Віктора та Петра. Інформація про цю
родину вкрай обмежена. Батько всіх братів Григорій довготривало був
місце душпастирем, настоятелем парафії  Преображення Господнього у
Четвертні.
https://www.facebook.com/profile.php?id=100057185270753

"ВІКТОРО́ВСЬКИЙ Василь Григорович (01(13). 01. 1864, с. Четвертня
Луцького пов. Волин. губ., нині Маневиц. р-ну Волин. обл. – після
1929, Житомир) – флорист, етнограф. Закін. вчител. семінарію та Вищі
пед. курси з природознавства при С.-Петербур. ун-ті для вчителів
серед. шкіл. Від 1886 викладав у навч. закладах Житомира, зокрема у
духов. школі, Маріїн. жін. г-зії, учител. та фельдшер. школах.
Одночасно 1920–26 – зав. Волин. н.-д. музею в Житомирі. Від 1920 –
голова ботан. секції Волин. відділ. С.-г. наук. ком-ту України, чл.-кор.
ВУАН по етногр. секції, Волин. губ. нарком освіти у Житомирі. Учасник
Всеукр. з'їзду краєзнавців у Харкові (1925). Чл. Т-ва дослідників
Волині, голова музей. ради цього Т-ва (від 1907). Вивчав флору і
етнографію Волині. В околицях Житомира знайшов і описав єдиний в
СРСР екземпляр дюшенеї індійської (ст. «Індійський суничник
(Duchesnea indica Focke) в Житомирському  лісі» // УБОЖ, 1929, т. 5).
Автор праці «Флора Волині» (не опубл.). 1929 звільн. з усіх посад з
тавром «укр. буржуаз. націоналіста».  Подальша доля невідома.
Літ.: Костриця М. Ю. Товариство дослідників Волині: історія,
діяльність, постаті. Ж., 2000; Липшиц. М. Ю. Костриця 2005.
http://esu.com.ua/search_articles.php?id=34513
Енциклопедія сучасної України
         За переказами Тетяни Василівни, Василя вона бачила живим і
здоровим, коли приїжджала до Житомира з Києва. Він розводив бджіл.  
Мабуть це було ще до війни 1941 р.
«1896 року у сім’ї житомирського викладача Василя Григоровича
Вікторовського народилася донька Тамара. Викладачі у той час, хоч і
не були надто багатими, проте люди їх шанували. Василь Вікторовський,
викладав у декількох навчальних закладах Житомира,
мати її була з багатолітнього роду священників. Цілком зрозуміло, що у
такій родин і багато уваги приділяли навчанню, і середню освіту
Тамара здобувала у Житомирі – спочатку у жіночій Маріїнській гімназії,
а потім у приватній жіночій гімназії Овсянникової. Подальше навчання
дівчини проходило у Києві на природничому відділі фіз.-мат. факультету вищих
жіночих курсів. Ці курси давали освіту, яка відповідала університетській
програмі. Та й з викладачами їй дуже пощастило: педагогіку й методику
викладав у неї Тимофій Григорович Лубенець, відомий як автор першої
української «Читанки», виданої 1883 р. Під псевдонімом Хуторний (перевидана у1917 році)».
З 1920 року Тамара, дружина Всеволода Петріва (український генерал-хорунжий, військовий міністр УНР,
ветеран першої світової війни, полковник).
               «НЕВТОМНА БОРЧИНЯ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ». SHYTOMYR
TRAVEL. HTTPS://WWW.ZHYTOMYR. TRAVEL /NEVTOMNA-BORCHINYA-
ZA-NEZALEZHNIST-UKRAЇNI/
          Текст: к.і.н., докторант ННСГБ НААН України Геннадій Махорін
          Фото з відкритих джерел.
        
             Служба Василія Григоровича до революції 1917 року.
«1889 г. -  Учитель пения – Мужское духовное училище.
1891 г. – студент семинарии, учит. пения; муж. дух уч.
1893-1897 гг. учит. пения, муж. дух уч., адрес Мыловская улица
здание дух. уч.
1898 г,1899 гг.- учит. приготовительного класса, церковное пение.
1902-1903 гг.  надворный советник 7 класс (ранг) муж. дух. уч.;
Мыловская ул.
1904-1906 гг. над.сов.,  казенное училищное здание.
1909-1911  гг. женск. дух. уч.;  Бердичевская ул. дом дух. уч.
1912,  1913 гг. над. сов. – женск. дух. уч. на Пушкинской улице, ул. ;
Бердичевская ул.№ 35, дом дух. уч. та  ул. Гоголевская , 24.
1914 р  -1915 гг. над. сов.  ул. Бердичевская ул. № 35, дом дух. уч.»

       Памятная книжка Волынской губернии на 1886 год. Издание
губернского статистического Комитета. Составлена под редакцией
секретаря Комитета И.Ф. Мацкевича. Житомир, типография
Губернского правления

До революції вчителі середньої школи та викладачі вищої школи  
державних форм навчання були державними службовцями.
7 клас (ранг) – надвірний радник, мав право отримати статус
«особисте дворянство». Більш низькі ранги чиновників могли  
отримати статус  «особистий почесний громадянин».  В Україні табель
о рангах (Закон «Про державну службу»), практично повністю
повторює Табель о рангах у Малоросії з невеликими змінами.
https://ru.wikipedia.org/wiki/Табель_о_рангах

История cоздания стихотворения:

2023.02.26